Рішення

від 17.05.2021 по справі 490/8910/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

н\п 2/490/1158/2021 Справа № 490/8910/20

Центральний районний суд м. Миколаєва

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

17 травня 2021 року Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді Гуденко О.А,

при секретарі - Дудник Г.С.,

без участі сторін,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визначення частки та визнання права власності,-

В С Т А Н О В И В:

10.12.2020 року позивач звернувся до Центрального районного суду м. Миколаєва з позовом про визначення частки та визнання права власності. В обґрунтування вимог посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_5 після його смерті відкрилася спадщина у вигляді 8/25 частки на житловий будинок АДРЕСА_1 та частки земельної ділянки за вказаною адресою. При зверненні до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, позивачу постановою від 13.11.2020 р. відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, у зв`язку з чим, вимушений звернутися до суду.

Ухвалою від 15.10.2020 року відкрито загальне позовне провадження по справі та призначено справу в підготовче судове засідання.

Позивач та його представник - адвокатка Юрчак Я.І. надали до суду заяву про слухання справи у їх відсутність, позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Відповідачі надали суду заяви про розгляд справи у їх відсутність, та просили задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до ч.3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Частини 1, 4 статті 206 ЦПК України визначають, що відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Враховуючи викладене, те, що визнання відповідачами позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд вважає за можливе розглянути справу у підготовчому засіданні.

Оскільки учасники справи на судове засідання не з`явились, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Ухвалою суду справу розглянуто за відсутності сторін, оскільки у достатньо даних про права та взаємини сторін.

Вивчивши матеріали справи та оцінивши в сукупності надані докази, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_1 , батьками якого є: батько - ОСОБА_5 , мати - ОСОБА_6 , що підтверджується актовим записом №2830 у Свідоцтві про народження серії НОМЕР_1 .

22 листопада 2007 року ОСОБА_2 видано Державний акт про право власності на земельну ділянку площею 771 кв.м. в АДРЕСА_1 (серія ЯЕ №910425). Співвласниками земельної ділянки є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 02.11.2020 р., кадастровий номер земельної ділянки в АДРЕСА_1 - 4810137200:09:051:0005.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 помер.

Приватним нотаріусом ММНО Тищенко О.О. 13 листопада 2020 року позивачу видано Свідоцтво про право на спадщину за законом на 8/25 частки в праві спільної часткової власності на житловий будинок АДРЕСА_1 - після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

При зверненні до приватного нотаріуса ММНО Тищенко О.О. з заявою про прийняття спадщини, позивачу постановою від 13.11.2020 року позивачу відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частку земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд в АДРЕСА_1 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 .

Позивач є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_5 , оскільки дружина померлого ОСОБА_6 заявою від 18.08.2013 р. відмовилася від спадщини, що підтверджується матеріалами спадкової справи №13/2013 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 .

Відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ст. 16 ЦК України, суд може захистити цивільне право або інтерес у спосіб, що встановлений договором або законом, а тому у даному випадку існують підстави та необхідність для захисту прав позивача шляхом визначення часток спадкодавця та інших співвласників (сторін по справі) у праві спільної сумісної власності на спірну земельну ділянку з метою реалізації права позивача на спадкування за законом.

Відповідно до ч.1 ст. 355 ЦК України, майно, яке є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

У відповідності до ч. 3, ч. 4 ЗК України учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки - вимагати відповідної компенсації.

Згідно ч.1 ст.86 ЗК України земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).

Відповідно до ст. 89 ЗК України, земельна ділянка може належати на праві спільної сумісної власності лише громадянам. Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюються за договором або законом. Співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки. Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.

Більш детальне регулювання відповідних правовідносин передбачене ст. ст. 370 - 372 ЦК України, які також виходять із рівності часток у праві спільної сумісної власності, допускаючи, проте, винятки із цього правила "з урахуванням обставин, що мають істотне значення". При застосуванні наведених норм важливе значення мають рекомендації Пленуму Верховного Суду України, викладені у постанові від 16.04.2004 № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ". Слід особливо відзначити позицію, викладену в абз. 3 п. 21 постанови, за якою "суду при визначенні частини спільної ділянки, право на користування якою має позивач (позивачі), слід виходити з розміру його (їх) частки у вартості будинку, господарських будівель та споруд на час перетворення спільної сумісної власності на спільну часткову чи на час виникнення останньої".

Абзацом 1 пункту 21 наведеної постанови Пленуму Верховного Суду України також передбачено, що порядок користування спільною земельною ділянкою, у тому числі тією, на якій розташовані належні співвласникам жилий будинок, господарські будівлі та споруди, визначається насамперед їхньою угодою залежно від розміру їхніх часток у спільній власності на будинок, суд відповідно до статті 88 ЗК бере до уваги цю угоду при вирішенні спорів як між ними самими, так і за участю осіб, котрі пізніше придбали відповідну частку в спільній власності на землю або на жилий будинок і для яких зазначена угода також є обов`язковою.

Згідно із ч.1,ч. 4ст. 120 ЗК України до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Згідно пункту г частини першої статті 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Як передбачено ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, які належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1225 ЦК України передбачено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

Ч.1 ст.1226 ЦК України передбачено, що частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

При цьому суд враховує роз`яснення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, що викладені в п. 3.4. Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року, де зазначено, що у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину спадкоємці учасника спільної сумісної власності мають право звернутися з позовом про визначення частки майна, належної померлому на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до вимог ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Таким чином, зважаючи на те, що невизначеність часток у праві спільної сумісної власності позбавило позивача можливості оформити свої спадкові права на частку у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку, належну спадкодавцю, а відповідачами визнано позов, що не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, з урахуванням положень земельного законодавства, якими передбачено, що частка у праві власності на земельну ділянку повинна відповідати частці у праві власності на житловий будинок, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір сплачено сторонами при подачі позову до суду.

Керуючись ст. ст.12,81,141, 200, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визначення частки та визнання права власності - задовольнити.

Визначити, що частка ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , у праві власності на земельну ділянку за кадастровим номером 4810137200:09:051:0005, що розташована в АДРЕСА_1 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №910425, становить 8/25 частки.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ) право власності на 8/25 частки земельної ділянки площею 0,0771 гектарів за кадастровим номером 4810137200:09:051:0005 в АДРЕСА_1 - в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.А. Гуденко