Постанова

від 19.05.2021 по справі 654/683/21

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

19 травня 2021 року м. Херсон

Єдиний унікальний номер справи: 654/683/21

Номер провадження: 22-ц/819/956/21

Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів з розгляду цивільних справ:

головуючого - Радченка С.В.,

суддів: Вейтас І.В., Кузнєцової О.А.,

секретар: Плохотніченко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Голопристанського районного суду Херсонської області від 25 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , третя особа приватний нотаріус Голопристанського районного нотаріального округу Херсонської області Маршалова Марина Володимирівна про скасування рішення про право власності на земельну ділянку та зобов`язання повернути майно,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог і ухвали суду першої інстанції

В березні 2021 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом про скасування рішення про право власності на земельну ділянку та зобов`язання повернути майно. Одночасно з позовною заявою позивачем подано до суду заяву у якій він просив вжити заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на спірну земельну ділянку.

Заява мотивована тим, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову, оскільки ОСОБА_1 , як власник спірної земельної ділянки, може її відчужити.

Ухвалою Голопристанського районного суду Херсонської області від 25 березня 2021 року заяву про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на земельну ділянку розташовану на території Олексіївської сільської ради Голопристанського району Херсонської області площею 4,3089га, з цільовим призначенням "для ведення особистого товарного сільськогосподарського виробництва" кадастровий номер 6522380200:02:001:0206, шляхом заборони будь-яким особам укладати угоди стосовно цього майна, здійснювати його відчуження та заборонити вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо зазначеного майна.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами існує спір щодо нерухомого майна та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу скасувати і постановити у справі нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що позивачем жодним чином не доведено підстав для накладення арешту на майно, застосований вид забезпечення позову не є співмірним із заявленими позовними вимогами. ОСОБА_1 є добросовісним набувачем спірної земельної ділянки, позивач не є стороною оспорюваного договору міни від 18.10.2019 року і не надав доказів, що вказаним договором порушені його права і яким чином вони мають бути захищені.

Доводи осіб, які подали відзив (заперечення) на апеляційну скаргу

Письмовий відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.ч. 1 , 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч. 1 , 2 , 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Постановляючи ухвалу про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що заява позивача аргументована та обґрунтована і невжиття заходів забезпечення позову, про які просить позивач, може зробити неможливим виконання рішення суду.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного.

Підставою для звернення до суду з позовом стало вибуття спірної земельної ділянки із права власності позивача поза його волею.

Статтею 124 Конституції України визначений принцип обов`язковості судових рішень, який із огляду на положення статей 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову

За змістом статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містить, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Положеннями статті 152 ЦПК України встановлені види забезпечення позову. Одним із видів такого забезпечення є накладення арешту на майно, заборона вчиняти певні дії, тощо.

Відповідно до частини третьої статті 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову № 9 від 22.12.2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги не тільки інтереси позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, доведеності і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду чи утруднення ефективного захисту прав позивача в разі невжиття таких заходів.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер і зберігають свою дію до фактичного виконання рішення суду, яким закінчується вирішення спору по суті.

Таким чином, встановивши, що метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій щодо відчуження спірного майна, щоб забезпечити реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь заявника, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність забезпечення позову, наклавши арешт на спірну земельну ділянку, шляхом заборони її відчуження та заборони вчиняти реєстраційні дії стосовно неї.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 19 лютого 2021 року в справі № 643/12369/19 (провадження № 61-21685св19) та в постанові від 07 жовтня 2020 року в справі №761/3690/19.

Доводи апеляційної скарги щодо недотримання заявником вимог ст.151 ЦПК України, щодо змісту заяви про забезпечення позову до уваги судом не приймаються. Відсутність пропозицій зустрічного забезпечення не є підставою для скасування заходів забезпечення позову.

Крім того, за ст. 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Отже, в даному випадку вжиття заходів зустрічного забезпечення за ініціативою суду за відсутності заяви відповідача, є правом суду, а не обов`язком.

Доводи апеляційної скарги про відсутність доказів на підтвердження заяви щодо забезпечення позову, а саме дійсного наміру відповідача відчужити земельну ділянку не заслуговують на увагу, оскільки забезпечення позову у цьому спорі, який має майновий характер, спрямоване на виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що вжитий судом захід забезпечення позову обмежує відповідача у можливості розпоряджатися власними коштами на тривалий період, оскільки заходи забезпечення позову не забороняють відповідачу вільно користуватися спірною земельною ділянкою, а лише обмежують у праві розпоряджатися нею.

Доводи скарги про те, що позивач не є учасником договору міни укладеним між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , а тому не має права на його оспорення, не можуть бути взяті до уваги, оскільки не є предметом розгляду на стадії вирішення питання про забезпечення позову.

Інші доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, а фактично зводяться до незгоди з рішенням суду про забезпечення позову.

Керуючись ст. 374, ст.ст. 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Голопристанського районного суду Херсонської області від 25 березня 2021 року без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий С.В. Радченко

Судді: І.В. Вейтас

О.А. Кузнєцова