Постанова

від 19.05.2021 по справі 756/14638/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 756/14638/18 Головуючий 1 інстанція- Андрейчук Т.В.

Провадження № 22-ц/824/6005/2021 Доповідач апеляційна інстанція- Савченко С.І.

П О С Т А Н О В А

іменем України

19 травня 2021 року м.Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Савченка С.І., суддів Верланова С.М., Мережко М.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м.Києва від 04 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Служби автомобільних доріг у Миколаївській області, державного підприємства Миколаївський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України , третя особа Державне агентство автомобільних доріг України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-

в с т а н о в и в:

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувсядо суду із вказаним позовом,який мотивував тим, що він є власником автомобіля Mercedes Benz С 250В , реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Вказував, що 14 серпня 2018 року на 49 км + 231 м автодороги Н-24 Благовіщенськ-Миколаїв належний йому автомобіль MercedesBenzС 250В під його керуванням потрапив у вибоїну, внаслідок чого транспортний засіб отримав механічні пошкодження. Стосовно нього працівниками поліції було складено протокол про адміністративне правопорушення за ст.124 КУпАП, однак постановою Голосіївського районного суду м.Києва від 10 вересня 2018 року у справі № 752/17740/18 з огляду на відсутністьу його діях складу адміністративного проступку провадження у справі закрито на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.При цьому судом було встановлено, що він не порушував Правила дорожнього руху України, а дорожньо-транспортна пригода відбулась у зв`язку з невідповідністю дорожнього знаку 1.12 Вибоїна п.33 ПДР, розташованого на 49 км + 231 м автодороги Н-24 Благовіщенськ-Миколаїв , вимогам п.10.1.13 ДСТУ 4100-2014 Знаки дорожні. Загальні технічні умови. Правила застосування .

Вказував, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди належний йому автомобіль Mercedes Benz С 250В зазнав механічних пошкоджень. Вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля становить 59277 грн. і підлягає стягненню з відповідачів. Окрім того, при розгляді справи про адміністративне правопорушення № 752/17740/18 він поніс витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 27000 грн. та витрати на проведення автотехнічного дослідження у розмірі 6200 грн., які є його збитками і підлягають відшкодуванню відповідачами. Також йому завдано моральної шкоди, яка полягає у стражданнях, пов`язаних із пошкодженням автомобіля і неможливістю його використання, яку оцінив у розмірі 5000 грн. Посилаючись на те, що шкода спричинена йому спільними

- 2 -

діями Служби автомобільних доріг у Миколаївській області, ДП Миколаївський облавтодор ВАТ ДАК Автомобільні дороги України , ТОВ Знаки УА , просив суд стягнути солідарно з відповідачів збитки у сумі 92477 грн., які включають: вартість ремонту автомобіля - 59277 грн., витрати у справі про адміністративне правопорушення № 752/17740/18 на професійну правничу допомогу - 27000 грн. та на проведення автотехнічного дослідження - 6200 грн., стягнути 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди, витрати на на професійну правничу допомогу у розмірі 54000 грн. та судовий збір у розмірі 1514,77 грн.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 26 лютого 2020 року позов ОСОБА_1 в частині вимог до відповідача ТОВ Знаки УА залишено без розглядузгідно подної позивачем заяви.

Рішенням Оболонського районного суду м.Києва від 04 лютого 2021 року позов задоволено частково. Стягнутоз Державного підприємства Миколаївський облавтодор ВАТ ДАК Автомобільні дороги України на користь ОСОБА_1 матеріальні збитки у сумі 28701,73 грн, моральну шкоду у розмірі2000 грн. У задоволенні решти вимог відмовлено. Вирішено питання судових витрат.

Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_1 в особі представника адвоката Конончук З.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позових вимог і ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на його незаконність і необгрунтованість, невідповідність висновків суду обставинам справи і наявним доказам.

Скарга мотивована тим, що суд першої інстанції помилково взяв до уваги висновок про вартість матеріального збитку від 12-19 вересня 2018 року, не врахувавши, що даний висновок складений на підставі поверхневого огляду автомобіля, а тому оцінювач не міг встановити наявність прихованих пошкоджень про що і зазначив в акті огляду. Натомість після доставки автомобіля до сервісного центру Мерседес та розібрання деяких вузлів, було встановлено наявність прихованих пошкоджень інших деталей, отриманих при ДТП, які потребували заміни, що встановлено в рахунку від 09 липня 2018 року, згідно якого вартість ремонту становить 59277 грн. Судом порушено принцип диспозитивності, бо відповідачі не заявляли клопотань про призначення експертизи. Окрім того, суд безпідставно повністю відмовив у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, не врахувавши висновки Верховного Суду в постанові від 20 січня 2021 року у справі № 357/11023/18, де суд вказав, що розмір гонорару визначаєтьяс лише за погодженням адвоката з клієнтом і суд не вправі втручатися у ці відносини. Позивач надав усі передбачені процесуальним законом докази щодо витрат на правничу допомогу, в тому числі договір, за яким сторони погодили, що позивач сплачує гонорар у фіксованому розмірі, а не погодинно. Суд безпідставно відмовив у відшкодуванні витрат у справі про адміністративне правопорушення № 752/17740/18 на професійну правничу допомогу - 27000 грн. та за проведення у цій справі автотехнічного дослідження - 6200 грн., оскільки обидві справи взаємопов`язані.

Відповідач Служба автомобільних доріг у Миколаївській області подала відзив на апеляційну скаргу, де вказала, що суд першої інстанції прийняв законне і обгрунтоване рішення, а доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є безпідставними і надуманими, не грунтуються на вимогах закону, не спростовують висновків суду.

Інші відповідачі правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.Копія ухвали про відкриття апеляційного провадження та копія апеляційної скарги з додатками 15 березня 2021 року направленазгідно ч.6 ст.128 ЦПК України на офіційні електронні адреси відповідачів, що стверджується повідомленнями про їх доставлення.

Згідно ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом

- 3 -

апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Оскільки в даній справі ціна позову становить 151477 грн., що менше ста розмірів прожиткового мінімуму, і дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження,апеляційний розгляд справиздійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ст.264 ЦПК України судове рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення відповідає не в повній мірі.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником легкового автомобіля Mercedes Benz С 250В , реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2012 року випуску.

14 серпня 2018 року на 49 км + 231 м автодороги Н-24 Благовіщенськ-Миколаїв автомобіль Mercedes Benz С 250В під керуванням позивача потрапив у вибоїну, внаслідок чого транспортний засіб отримав механічні пошкодження.

Працівниками Національної поліції у відношенні ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП з огляду на порушення позивачем п.п.2.3, 12.1, 12.3 Правил дорожнього руху України. Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення, водій ОСОБА_1 не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку та при виявленні перешкоди - вибоїни, яку він спроможний був виявити, не вжив заходів щодо зменшення швидкості руху аж до зупинки транспортного засобу або безпечного об`їзду перешкоди та здійснив наїзд на вибоїну, яка була позначена дорожнім знаком 1.12 Вибоїна п.33 Правил дорожнього руху України.

Постановою Голосіївського районного суду м.Києва від 10 вересня 2018 року у справі № 752/17740/18 з огляду на відсутністьу діях водія ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення провадження у справі закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. При цьому судом було встановлено, що водій не порушував Правила дорожнього руху України, а дорожньо-транспортна пригода відбулась у зв`язку з невідповідністю дорожнього знаку 1.12 Вибоїна п.33 ПДР, розташованого на 49 км + 231 м автодороги Н-24 Благовіщенськ-Миколаїв , вимогам п.10.1.13 ДСТУ 4100-2014 Знаки дорожні. Загальні технічні умови. Правила застосування .

Також судом встановлено, що в результаті ДТП належний позивачу автомобіль зазнав пошкоджень. Згідно звіту про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу, від 19 вересня 2018 року № 535/09-18, складеного ТОВ

- 4 -

Клевер Експерт , вартість відновлювального ремонту автомобіля Mercedes BenzС 250D , реєстраційний номер НОМЕР_1 становить 28701,73 грн.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що обов`язок з відшкодування шкоди, спричиненої позивачеві пошкодженням його транспортного засобу, несе відповідач ДП Миколаївський облавтодор ВАТ ДАК Автомобільні дороги України згідно умов договору від 21 березня 2018 року № 1-Б, укладеного із Службою автомобільних доріг в Миколаївській області.

При цьому суд виходив з того, що відповідач ДП Миколаївський облавтодор , який як підрядник за договором від 21 березня 2018 року, не забезпечив завдання замовникаСлужби автомобільних доріг в Миколаївській області, не усунув ямковість на 49 км + 231 м автодороги Н-24 Благовіщенськ-Миколаїв , а встановлений ним попереджувальний знак 1.12 Вибоїна п.33 Правил дорожнього руху не відповідав вимогам п.10.1.13 ДСТУ 4100-2014 Знаки дорожні. Загальні технічні умови. Правила застосування . Унаслідок такої бездіяльності підрядника ДП Миколаївський облавтодор і трапилась 14 серпня 2018 року дорожньо-транспортна пригода за участю належного позивачу автомобіля Mercedes Benz НОМЕР_2 . Доказів про те, що ДТП сталасяне унаслідок неналежного виконання ДП Миколаївський облавтодор зобов`язань з ремонту та експлуатації автомобільної дороги відповідачем не надано.

Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Згідно ч.1 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені ст.1166 ЦК України, згідно якої майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам особи, а також шкода завдана майну особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Аналіз змісту наведених норм свідчить про те, що за загальним правилом шкода відшкодовується за наявності складу цивільного правопорушення, елементами якого є: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вину завдавача шкоди. Відсутність хоча б одного із цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду (п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди ).

За змістом ст.1166 ЦК України у правовідносинах по відшкодуванню шкоди діє презумпція вини заподіювача шкоди.

Обов`язок доказування наявності шкоди та її розміру покладається на позивача, відсутність вини у заподіянні шкоди повинен довести відповідач.

Згідно ст.10 Закону України Про автомобільні дороги управління автомобільними дорогами загального користування здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами загального користування державного значення.

Відповідно до ст.11 цього Закону основними обов`язками органу державного управління автомобільними дорогами загального користування є, зокрема, організація будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг загального

- 5 -

користування державного значення відповідно до державних будівельних норм і стандартів, а також переліків об`єктів та обсягів бюджетних коштів на будівництво, реконструкцію та капітальний ремонт автомобільних доріг загального користування, затверджених Кабінетом Міністрів України; здійснення контролю за станом автомобільних доріг загального користування державного значення, виявлення аварійно-небезпечних місць (ділянок) та місць концентрації дорожньо-транспортних пригод і здійснення заходів щодо їх ліквідації.

Згідно з п.3 ч.1 ст.13 цього Закону орган державного управління автомобільними дорогами загального користування відповідає за відшкодування збитків користувачам автомобільних доріг загального користування у порядку, визначеному законом.

За приписами ст.9 Закону України Про дорожній рух до компетенції власників автомобільних доріг або уповноважених ними органів у сфері дорожнього руху належить, зокрема розробка програм та здійснення заходів щодо ремонту та утримання у безпечному для дорожнього руху стані доріг, вулиць та залізничних переїздів, зон відчуження; компенсація витрат власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортні пригоди сталися з причин незадовільного експлуатаційного утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, за рішеннями судових органів; передача права на експлуатаційне утримання доріг, вулиць та залізничних переїздів іншим юридичним особам; своєчасне виявлення перешкод дорожньому руху та їх усунення, а у разі неможливості - невідкладне позначення дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами; організація виконання встановлених вимог щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.

Відповідно до ч.1 ст.24 Закону України Про дорожній рух власники доріг або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні.

Згідно п.2 Правилремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони, затверджених постановою КМ України № 198 від 30 березня 1994 року, ремонт і утримання дорожніх об`єктів (крім залізничних переїздів), що перебувають у загальнодержавній власності, здійснюється дорожньо-експлуатаційними організаціями, які належать до сфери управління Укравтодору, а тих, що перебувають у комунальній власності, - відповідними комунальними дорожньо-експлуатаційними організаціями.

Згідно п.1 Положення про Державне агентство автомобільних доріг України, затвердженого постановою КМ України № 439 від 10 вересня 2014 року Державне агентство автомобільних доріг України (Укравтодор) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства. Основними завданнями Укравтодору є реалізація державної політики у сфері дорожнього господарства та здійснення державного управління автомобільними дорогами загального користування, здійснення управління об`єктами державної власності (п. 3 Положення).

За змістом п.п.5, 11 Правил передбачено, що власники дорожніх об`єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації, користувачі дорожніх об`єктів та спеціалізовані служби організації дорожнього руху зобов`язані забезпечувати зручні і безпечні умови руху, сприяти збільшенню пропускної спроможності дорожніх об`єктів, запобігати травмуванню учасників дорожнього руху, пошкодженню транспортних засобів і дорожніх об`єктів, забрудненню навколишнього середовища. Власники дорожніх об`єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації зобов`язані: своєчасно і якісно виконувати експлуатаційні роботи відповідно до технічних правил з дотриманням норм і стандартів з безпеки руху; постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх об`єктів та негайно усувати виявлені пошкодження чи інші перешкоди в дорожньому русі, а за неможливості це зробити - невідкладно позначити їх дорожніми знаками, сигнальними, огороджувальними і направляючими пристроями

- 6 -

відповідно до діючих нормативів або припинити (обмежити) рух; контролювати якість робіт, що виконуються підрядними організаціями; відшкодовувати в установленому законодавством порядку збитки власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок незадовільного утримання доріг.

Отже, у розумінні наведених положень у разі заподіяння власникам транспортних засобів збитків внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася через незадовільне утримання доріг, такі збитки має бути відшкодовано власниками доріг або уповноваженими ними органами (такий правовий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 12 вересня 2018 року у справі № 686/5458/17, від 24 жовтня 2018 року у справі № 465/11817/16-ц).

Водночас нормою ст.9 Закону України Про дорожній рух власникам доріг або уповноваженим ними органам дозволено передавати права на експлуатаційне утримання доріг, вулиць та залізничних переїздів іншим юридичним особам.

Судом встановлено, що автомобільна дорога Н-24 Благовіщенськ-Миколаїв протяжністю 178,7 км від 43 км + 580 м до 111 км + 240 м, від 114 км + 834 м до 225 км + 844 м знаходиться на балансі Служби автомобільних доріг в Миколаївській області.

З метою забезпечення виконання покладених на неї обов`язків щодо експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування державного значення Миколаївської області Службою автомобільних доріг у Миколаївській області (замовник) 21 березня 2018 року було укладено з ДП Миколаївський облавтодор ВАТ ДАК Автомобільні дороги України (підрядник) договір № 1-Б (т. 2, а. с. 1-9).

За умовами вказаного договору підрядник взяв на себе обов`язок здійснювати експлуатаційне утримання автомобільних доріг загального користування державного значення Миколаївської області, технічних засобів організації дорожнього руху, інженерних споруд та придорожніх насаджень на строк з 21 березня 2018 року до 31 грудня 2018 року. Підрядник повинен надати передбачені цим договором послуги, якість яких відповідає умовам та вимогам нормативних документів, зазначених у п.1.2 договору, та іншим чинним нормативним актам, зокрема ДСТУ 4100-2014 Знаки дорожні. Загальні технічні умови. Правила застосування . Відповідальність за якість наданих послуг несе підрядник (п.п.1.1, 1.4, 2.1, 10.1 договору від 21 березня 2018 року № 1-Б).

Відповідно до умов договору від 21 березня 2018 року № 1-Б Служба автомобільних доріг у Миколаївській області надала завдання ДП Миколаївський облавтодор ВАТ ДАК Автомобільні дороги України виконати роботи з ліквідації аварійної ямковості на ділянці автодороги Н-24 Благовіщенськ-Миколаїв від 43 км + 580 м до 68 км + 707 м. Якщо ямковість не буле ліквідована, замовник надав підряднику завдання встановити попереджувальні дорожні знаки про небезпеку (1.10 Нерівна дорога або 1.12 Вибоїна , 7.2.1 Зона дії п. 33 Правил дорожнього руху) (т.2, а.с.11-13,18).

Проте підрядник не виконав завдання замовника, не усунув ямковість, зокрема на 49 км + 231 м автодороги Н-24 Благовіщенськ-Миколаїв , а встановлений ним попереджувальний знак 1.12 Вибоїна п.33 Правил дорожнього руху не відповідав вимогам п.10.1.13 ДСТУ 4100-2014 Знаки дорожні. Загальні технічні умови. Правила застосування . Унаслідок такої бездіяльності підрядника ДП Миколаївський облавтодор і трапилась 14 серпня 2018 року дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Mercedes Benz С 250D, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під кермуванням ОСОБА_1 .

Розділом VII договору від 21 березня 2018 року № 1-Б передбачена відповідальність сторін за договором. Так, згідно з п.7.2.1 договору від 21 березня 2018 року № 1-Б підрядник несе відповідальність за незабезпечення безпеки дорожнього руху згідно з діючими нормативами при наданні послуг, якщо ці порушення виникли з вини підрядника та/або призвели до дорожньо-транспортної пригоди.

- 7 -

Відповідно до пп. ж п. 6.3.3 договору від 21 березня 2018 року № 1-Б у разі скоєння дорожньо-транспортної пригоди внаслідок неналежного виконання умов цього договору з вини підрядника він несе за це відповідальність та бере на себе зобов`язання з врегулювання спорів, пов`язаних з такою дорожньо-транспортною пригодою, розгляд справ у судових органах, відшкодування збитків, інших витрат, пов`язаних із врегулюванням таких спорів.

З урахуванням того, що відповідач ДП Миколаївський облавтодор не надав доказів на спростування того, що ДТП за участю належного позивачу автомобіля Mercedes Benz НОМЕР_2 , трапилась не унаслідок неналежного виконання ним обов`язків з ремонту та експлуатації автомобільної дороги, суд першої інстанції прийшов до вірних висновків, що обов`язок з відшкодування спричиненої позивачу шкоди внаслідок пошкодження його транспортного засобу, слід покласти на відповідача ДП Миколаївський облавтодор ВАТ ДАК Автомобільні дороги України .

Такий висновок суду узгоджується з правовими позиціями, викладеними Верховним Судом у постановах: від 12 вересня 2018 року у справі № 686/5458/17, від 24 жовтня 2018 року у справі № 465/11817/16-ц, від 15 квітня 2019 року у справі № 924/133/18, від 24 липня 2019 року у справі № 137/1426/16-ц, від 23 вересня 2020 року у справі № 569/18043/17.

За таких обставин, суд першої інстанції обгрунтовано стягнув з відповідача ДП Миколаївський облавтодор на користь ОСОБА_1 завдані пошкодженням автомобіля збитки у розмірі 28701,73 грн. та моральну шкоду у розмірі 2000 грн.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції помилково взяв до уваги висновок про вартість матеріального збитку від 19 вересня 2018 року, не врахувавши, що даний висновок складений на підставі поверхневого огляду автомобіля, а тому оцінювач не міг встановити наявність прихованих пошкоджень про що і зазначив в акті огляду, натомість після доставки автомобіля до сервісного центру Мерседес та розібрання деяких вузлів, було встановлено наявність прихованих пошкоджень інших деталей, отриманих при ДТП, які потребували заміни, що встановлено в рахунку від 09 липня 2018 року, згідно якого вартість ремонту становить 59277 грн., колегія суддів відхиляє як необгрунтовані.

По-перше, звіт про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 535/09-9 від 19 вересня 2018 року, виконано ТОВ Клевер Експерт за замовленням позивача.

По-друге, звіт № 535/09-9 від 19 вересня 2018 року складено оцінювачем Трояном К.В. , який має кваліфікацію оцінювача за напрямком Оцінка об`єктів у матеріальній формі і спеціалізацію Оцінка колісних транспортних засобів , а також кваліфікаційне свідоцтво оцінювача МФ № 192 від 30 вересня 2017 року.

По-третє, як зазначено у звіті огляд об`єкта оцінки проведений оцінювачем особисто із застосуванням фотофіксації за допомогою цифрового фотоапарата, що спростовує доводи позивача про поверхневість огляду автомобіля. До звіту додані відповідні фотознімки.

По-четверте, зі звіту вбачається, що оцінювач провів оцінку з урахуванням пошкоджень, виявлених ним та вказаних в акті огляду та необхідності заміни диску та гуми переднього лівого колеса, а також переднього лівого амортизатора, що є обгрунтованим.

По-п`яте, посилаючись на те, що у сервісному центрі Мерседес після розібрання деяких вузлів встановлено наявність прихованих пошкоджень інших деталей, отриманих при ДТП, які потребували заміни, позивач всупереч положенням ч.3 ст.12 ЦПК ст.81 ЦПК України, які покладають на сторону обов`язок довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, не надав ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції належних, допустимих та достатніх доказів, у розумінні ст.77-80 ЦПК України, які б підтверджували причинний зв`язок між ДТП, при якому пошкоджено переднє ліве колесо і передній лівий амортизатор, та необхідністю заміни інших запасних частин (заміна двох передніх амортизаторів, хоча був пошкоджений лише один, заміна задніх

- 8 -

амортизаторів та пружини, які взагалі не були пошкоджені тощо), вказаних у акті виконаних робіт СП ТОВ Автомобільний Дім Україна - Мерседес Бенц .

Суд першої інстанції дав оцінку таким доводам у рішенні, з якою апеляційний суд погоджується.

Це ж стосується посилань в апеляційній скарзі на порушення судом принципу диспозитивності з огляду на те, що відповідачі не заявляли клопотань про призначення експертизи, а тому на думку позивача розмір збитків у сумі 59277 грн. є доведеним, які є необгрунтованими.

Такі доводи свідчать про хибне розуміння позивачем принципу змагальності, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог (ст.ст.12, 81 ЦПК України). Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів. Тобто, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.

У даній справі позивач в тому числі просить стягнути матеріальні збитки, які на його думку складають59277 грн., однак замість того, щоб надати належні, допустимі та достатні докази заподіяння збитків у такому розмірі, будує свою правову позицію таким чином: оскільки відповідач не спростував викладені у позові обставини, то це і є достатнім доказом, який беззаперечно доводить необхідність сплати збитків у визхначених ним розмірах.

З такою логікою погодитися неможливо, оскільки згідно з принципом змагальності саме позивач має довести розмір заподіяних йому збитків, а перекладення цього обов`язку на відповідача нівелює застосування принципу змагальності (правова позиція Верховного Суду у постановах: від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17).

Колегія суддів погоджується із рішенням суду в частині стягнення на користь позивача на відшкодування моральної шкоди 2000 грн. Вирішуючи спір в цій частині суд вірно визначив розмір шкоди, який підлягає відшкодуванню з урахуванням положень ст.23 ЦК України, в тому числі з урахуванням вимог розумності і справедливості.

Апеляційна скарга позивача не містить доводів на спростування висновків суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди.

Також, колегія суддів погоджується із відмовою суду у стягненні із відповідача 6200 грн., сплачених позивачем за проведення автотехнічного дослідження, та 27000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, понесених у рамках розгляду Голосіївським районним судом м. Києва справи про адміністративне правопорушення у відношенні позивача за ст.124 КУпАП (справа № 752/17740/18).

Суд першої інстанції вірно вказав, що ці витрати не є тотожними реальним збиткам (грошовій вартості втраченого майна та додаткових витрат на його відновлення). При цьому суд вірно врахував правову позицію Верховного Суду від 01 червня 2020 року у справі № 910/12945/19.

Доводи апедяційної скарги про помилковість висновків суду з цього приводу необгрунтовані, намагання позивача ототожнити витрати на експертизу та правничу допомогу в іншій справі про адміністративне правопорушення зі збитками у розумінні ст.22 ЦК України (як вказано у розділі 3 позовної заяви) недоречні та безпідставні.

Це ж стосується посилань скаржника на взаємопов`язаність справи про адміністративне правопорушення № 752/17740/18 та даної справи, що на думку позивача дає

- 9 -

підстави для стягнення 27000 грн. як витрат на правову допомогу в даній справі, які не грунтуються на приписах ст.137 ЦПК України.

Водночас, колегія суддів частково погоджується із доводами апеляційної скарги позивача про те, що суд безпідставно відмовив у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу.

З матеріалів справи вбачається, що при подачі позовної заяви позивачем додано договір про надання правової допомоги від 27 вересня 2018 року, укладений між ОСОБА_1 та адвокатами Гулаком М.В. і Конончук З.В., додаток № 1 до договору щодо розміру гонорару кожного з адвокатів, платіжні доручення від 27 вересня 2018 року про сплату кожному адвокату по 28000 грн., акт здавання-приймання наданих послуг від 09 листопада 2018 року, детальний опис виконаних адвокатами робіт, пов`язаний із підготовкою та подачею позовної заяви (т.1 а.с.70-77).

Відмовляючи у стягненні витрат на правничу допомогу, суд послався на відсутність в акті здавання-приймання послуг від 09 листопада 2018 року детальний опис робіт (наданих послуг) та не зазначення у договорі про надання правової допомоги вартості годин послуг адвокатів, як і не зазначення цього у адвокатському досьє , що унеможливлює перевірку обґрунтованості витрат на професійну правничу допомогу.

Такі висновки суду є помилковими, оскільки згідно п.3.3 договору про надання правової допомоги від 27 вересня 2018 року сума гонорару, визначається у додатку № 1, а згідно п.1 додатку № 1 сума гонорару кожному з адвокатів визначена у розмірі 1000 доларів.

Отже, сума гонорару визначена сторонами договору незалежно від кількості затрачених годин, що відповідає положенням закону про свободу договору та спростовує висновки суду про незазначення у договорі та адвокатському досьє вартості годин послуг адвокатів.

Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

З викладених вище підстав колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні витрат на правничу допомогу в даній справі не грунтується на матеріалах справи та ухвалене з порушенням норм процесуального права і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині.

Вирішуючи питання відшкодування витрат на правничу допомогу, колегія суддів керється наступним.

Відповідно до ч.ч.1 та 2 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких в тому числі належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно положень ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або

- 10 -

третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч.4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно положень ст.141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем сплачено за надання правничої допомоги 56000 грн. відповідно до договору про надання правової допомоги від 27 вересня 2018 року, укладеного між ним та адвокатами Гулаком М.В. і Конончук З.В. Надання правничої допомоги підтверджується актом здавання-приймання наданих послуг від 09 листопада 2018 року та детальним описом виконаних адвокатами робіт, пов`язаних із підготовкою та подачею позовної заяви.

З урахуванням часткового задоволення позовних вимог у розмірі 30701,73 грн. (28701,73 грн. + 2000 грн.) та ціни позову, суд покладає на відповідача ДП Миколаївський облавтодор витрати на правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 11312 грн.

Окрім того, відповідно до ст.141, п.4 ч.1 ст.382 ЦПК України, суд покладає на відповідача ДП Миколаївський облавтодор витрати позивача по оплаті судового збору за подачу апеляційної скарги пропорційно розміру задоволених вимог.

Даючи оцінку доводам учасників, викладеним у апеляційній скарзі і відзиві, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах Серявін та інші проти України , Трофимчук проти України , Проніна проти України ). Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Колегія суддів враховує, що викладені в цій постанові висновки прийнятого рішення

- 11 -

та його мотивування є достатніми і зрозумілими та відповідають вимогам закону.

Згідно ч.3 ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах (ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятидесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.259, 374, 376, 381 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити частково.

Рішення Оболонського районного суду м.Києва від 04 лютого 2021 року в частині відмови у відшкодуванні витрат на правничу допомогу скасувати і ухвалити нове, яким позов в цій частині задоволити частково.

Стягнути з Державного підприємства Миколаївський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України (місцезнаходження юридичної особи: Миколаївська область, м.Миколаїв, вул.Галини Петрової 2-А; код ЄДРПОУ 31159920) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 11312 гривень та судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 136 гривень.

В іншій частині рішення Оболонського районного суду м.Києва від 04 лютого 2021 рокузалишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ч.3 ст.389 ЦПК України.

Головуючий

Судді: