Рішення

від 21.05.2021 по справі 814/2584/14

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2021 р. справа № 814/2584/14 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Марича Є.В., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Комелектронпром", вул. 9-та Воєнна, 12,Миколаїв,54039

до відповідача:Головного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Лягіна,6,Миколаїв,54001

про:визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.08.2014 № 0015032201, № 0015042201 в частині, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Комелектронпром» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі-відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0015032201 та № 0015042201 від 28.08.2014 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки відповідача щодо допущення ним порушення вимог податкового законодавства є безпідставними, а спірні рішення протиправними оскільки всі господарські операції у перевіряємий період підтвердженні первинними документами

11.11.2014 р. Миколаївський окружний адміністративний суд прийняв постанову, якою позов задовольнив частково.

За наслідками розгляду апеляційної скарги на зазначену вище постанову Одеський апеляційний адміністративний суд 21.10.2020 р. постановив ухвалу, якою рішення суду від 11.11.2014 р. залишив без змін.

У касаційному провадженні Верховний Суд 03.11.2020 р. прийняв постанову, якою касаційну скаргу задовольнив частково, рішення судів першої та апеляційної інстанції скасував та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень від 28.08.2014 р. №0015032201 у повному обсязі та №0015042201 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 225114,65 грн, у тому числі 180091,52 грн за основним платежем та 45023,13 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Ухвалою від 07.12.2020 р. справу прийнято до свого провадження, постановлено розглядати в порядку загального позовного провадження та запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову та зазначив, що господарські операції позивача у перевіряємий період мають ознаки нереальності, оскільки за резельтатами перевірки контрагентів позивача встановлено, що у цих контрагентів відсутні господарські ресурси та відсутній фактичний рух активів.

Від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач підтримав позовні вимоги, зазначив про наявність первинних документів щодо кожного з контрагентів, які були залучені при первинному розгляді справи.

Ухвалою від 14.01.2021 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою від 21.05.2021 р. замінено відповідача на його правонаступника.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Суд дослідив письмові докази та встановив наступне.

У період з 23.07.2014 по 12.08.2014 відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, результати якої оформила актом від 19.08.2014 № 653/14-03-33-01/20871808 (далі - Акт, т. с. 1, ар. 11-259).

Відповідно до висновків Акту (т. 1 с. 222-223), позивачем порушено: підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункт 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на прибуток на 177 237 грн.; пункт 198.3, пункт 198.6 статті 198, пункт 200.1 статті 200, пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість на 181 931 грн.

На підставі вищезазначених висновків відповідачем прийнято:

- податкове повідомленням - рішення від 28.08.2014 № 0015032201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на 216 396 грн., з яких 177 237 грн. - за основним платежем, 39 159 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

- податкове повідомлення - рішення від 28.08.2014 № 0015042201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на 227 414 грн., з яких 181 931 грн. - за основним платежем, 45 483 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Відповідач в обґрунтування своїх висновків в акті зазначив, що позивач не мав права декларувати у складі витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, суму 896 041,20 грн. - вартість товарів (робіт, послуг), що були придбані позивачем у ПП «Тісона» (18 646,40 грн.), ТОВ «Логістичний центр «Укравтовантаж» (63 870,70 грн.), ПП «Промкомплект Україна» (163 114,40 грн.), ТОВ «ЮТЕК» (3 694,30 грн.), ТОВ «Опт-Трейдінг» (9 352,80 грн.), ТОВ «Опт-Інвест» (8 929,55 грн.), ТОВ «Проспецснаб-Юг» (3 348 грн.), ТОВ «Енерготех-Ком» (614 531,70 грн.), ТОВ «Союзагроком-Н» (3 911,45 грн.), ТОВ ТОВ «ТД КП «ІНЕД» (6 641,90 грн.). А також, на думку відповідача, позивач протиправно включив до податкового кредиту відповідних податкових декларацій сплачену у складі ціни товарів (робіт, послуг) суму ПДВ 180 088,21 грн., в тому числі: ПП «Тісона» (вересень 2011 року) - 3 729,28 грн., ТОВ «Логістичний центр «Укравтовантаж» (грудень 2011 року) - 12 774,14 грн., ПП «Промкомплект Україна» (травень 2012 року) - 32 622,88 грн., ТОВ «ЮТЕК» (червень 2012 року) - 738,86 грн., ТОВ «Опт-Трейдінг» (липень 2013 року) - 1 870,56 грн., ТОВ «Опт-Інвест» (вересень 2013 року) - 1 785,91 грн., ТОВ «Промспецснаб-Юг» (жовтень 2013 року) - 669,60 грн., ТОВ «Енерготех-Ком» (травень, червень, липень, вересень, листопад 2013 року) - 122 906,34 грн., ТОВ «Профінструмент-Україна» (січень, листопад 2012 року) - 879,97 грн., ТОВ «Союзагроком-Н» (серпень 2011 року) - 782,29 грн., ТОВ «ТД КП «ІНЕД» (листопад 2011 року, лютий 2012 року) - 1 382,38 грн.

Як вказано в Акті, за наданими Товариством документами неможливо підтвердити реальність здійснення господарських операцій.

Крім того, згідно з Актом, позивач включив до податкового кредиту серпня 2011 року суму 1 839,48 грн., що не була підтверджена податковою накладною (постачальник - ДП «ІЕК Україна).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до вимог п. 198.3 ст. 198, п. п. 201.4, 201.10 ст. 201 ПК України право на формування податкового кредиту виникає у суб`єкта господарювання по першій події. Підставою для формування податкового кредиту є перш за все податкова накладна, оформлена належним чином і зареєстрована в Реєстрі податкових накладних. В акті перевірки відповідачем не зазначено факт неналежного оформлення даних документів або їх відсутність.

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Також, статтею 1 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (накладні, рахунки, акти тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції та за наявності всіх реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до статті 1 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною і обов`язковою ознакою господарської операції є реальна зміна майнового стану платника податків, що також відповідає і кореспондує з нормами ПК.

Відповідно до сталої практики, зокрема, постанова Верховного Суду України від 20.01.2016 р. у справі 826/11531/14, постанови Верховного Суду від 24.01.2018 р. у справі №2а-19379/11/2670, від 19.11.2019 р. у справі №826/487/16, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; відсутність первинних документів обліку.

Отже, при оцінці обґрунтованості заявленої податкової вигоди адміністративний суд має оцінити обставини вчинення відповідних господарських операцій в їх сукупності та дослідити фактичні правовідносини учасників поставок, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.

З матеріалів справи вбачається, що одним із контрагентів позивача у перевіряємий період було ТОВ Опт-Інвест і хоча позивачем і надані первинні документи на підтвердження реальності господарської операції, однак суд враховує вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 31.10.2014 р. №761/300076/14-к,яким директора ТОВ Опт-Інвест визнано винним у вчинені злочину, передбаченого ст. 28 ч. 2, ст. 205 ч. 1 КК України і яким встновлено, що директор діючи за попередньою змовою придбав та встановив контроль над юридичною особою і в подальшому використовував для незаконного формування податкового кредиту з ПДВ та товарних валових витрат з податку на прибуток на користь суб`єктів підприємницької діяльності.

Так, обов`язковою умовою для визнання документів доказом у адміністративній справі відповідно до вимог статті 75 Кодексу адміністративного судочинства України є їх достовірність. Якщо документи, складені від імені суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи), створеного з метою фіктивного підприємництва, вони не можуть бути підставою бухгалтерського та/чи податкового обліку, оскільки статус нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Відповідно, вчинені під час здійснення нелегальної діяльності операції не можуть бути легалізовані, а їх відображення у бухгалтерському та податковому обліках не може надавати встановлені законом податкові вигоди.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.09.2018 р. у справі №280/4337/18, від 16.01.2018 у справі №2а-7075/12/2670, від 26.02.2020 у справі №826/1308/18, від 28.10.2019 у справі №280/5058/18, від 06.05.2020 у справі №640/4687/19.

Крім того, судом враховано, що роботи із залученням контрагента ТОВ Опт - Інвест , а також і з залученням ТОВ Опт-Тейдінг , яке також було контрагентом позивача у перевіряємий період і щодо якого позивачем надано первинні документи, були проведені на режимних об`єктах, однак ні до перевірки, ні до суду (під час первинного розгляду справи та при розгляді справи після направлення її в частині на новий розгляд) позивачем не надані листи - звернення до підприємств, на території яких проводилися роботи з проханням допуску на ці об`єкти робітників контрагентів.

Щодо інших контрагентів позивача у перевіряємий період, ТОВ «Логістичний центр «Укравтовантаж» , ПП «Промкомплект Україна» , ТОВ «ЮТЕК» , ТОВ «Опт-Трейдінг» , ТОВ «Проспецснаб-Юг» , ТОВ «Енерготех-Ком» , ТОВ «Профінструмент-Україна» , ТОВ «Союзагроком-Н» , ТОВ «Торгівельний дім КП «Інститут енергетичних досліджень» та ПП «Тісона» , то судом знову були досліджені первинні документи, надані позивачем під час первинного розгляду, при цьому додаткових доказів із врахуванням зауважень постанови Верховного Суду позивачем до суду не надано, також судом досліджені акти перевірок даних контрагентів і за результатами досліджень суд встановив, що хоча по деяким з цих контрагентів були складені акти про неможливість проведення перевірки, які в свою чергу підтверджують лише не проведення перевірки, однак вони також містять інформацію щодо відсутності виробничих фондів, низьку кількість працюючих, відсутність складських приміщень у тому числі орендованих, незначний статутний капітал, не подання декларацій та звітності контрагентами позивача та їх постачальниками, не можливість підтвердження отримання товару, який в подальшому був нібито реалізований позивачу (т. 6 а. с. 21-191).

Таким чином, в ході розгляду справи не підтверджено реальність надання послуг (постачання товарів) контрагентами позивача, а тому вищезазначене свідчить, про те що сторони господарських правовідносин не мали на меті здійснення господарської діяльності.

При розгляді даної справи суд не обмежується виключно формальним застосуванням приписів Податкового кодексу України, а віддає перевагу встановленню фактичних обставин та достовірності поданих доказів над їх формальною наявністю та відповідністю за зовнішніми ознаками вимогам нормативних актів. Господарські операції позивача з контрагентами це є ніщо інше як штучне створення документообігу.

За таких обставин, аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про обґрунтованість висновків контролюючого органу про порушення пункту норм податкового законодавства та правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Судові витрати покласти на позивача.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Комелектронпром" (вул. 9-та Воєнна, 12,Миколаїв,54039 20871808) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна,6,Миколаїв,54001 43144729) про скасування податкових повідомлень - рішень від 28.08.2014 р. №0015032201 у повному обсязі та №0015042201 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 225114,65 грн, у тому числі 180091,52 грн за основним платежем та 45023,13 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, відмовити.

2. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Є. В. Марич