Рішення
від 21.05.2021 по справі 640/31786/20
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2021 року м. Київ № 640/31786/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Маруліної Л.О., вирішивши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Мерес , Приватного акціонерного товариства Каньйон

до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про визнання протиправним та скасування окремих положень, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Мерес (далі також - позивач 1) та Приватне акціонерне товариство Каньйон (далі також - позивач 2) звернулись до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі також - відповідач, Департамент), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просять:

1. Визнати протиправним та скасувати абзац 1 пункту 1 розділу Містобудівні умови та обмеження Містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта реконструкції №449 від 12.05.2020 року в частині речення: Гранична висота об`єкту h < 27,0 м ;

2. Визнати протиправним та скасувати абзац 1 пункту 5 розділу Містобудівні умови та обмеження Містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта реконструкції №449 від 12.05.2020 року в частині визначення, що Об`єкт проектування знаходиться в межах історичного центру міста, загальноміського центру, центральної планувальної зони, історичного ареалу, в зоні регулювання забудови другої категорії в охоронній археологічній зоні (згідно з рішеннями виконкому Київської міської ради народних депутатів від 10.10.1988 №976, 16.07.1979 №920, розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 №979 рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 р. № 370/180) ;

3. Визнати протиправним та скасувати абзац 2 пункту 5 розділу Містобудівні умови та обмеження Містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта реконструкції №449 від 12.05.2020 року в частині визначення, що Об`єкт проектування є складовою частиною пам`ятки ландшафту та історії місцевого значення Історичний ландшафт Київських гір і долини р. Дніпра (Наказ Міністерства культури України №58/0/16-10 від 03.02.2010 р.);

4. Визнати протиправним та скасувати абзац 3 пункту 5 розділу Містобудівні умови та обмеження Містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта реконструкції №449 від 12.05.2020 року в частині визначення, що При проектуванні об`єкту виконати вимоги розпорядження КМДА № 979 від 17.05.2002 р. Про внесення змін та доповнень до рішення Виконкому Київської міської ради народних депутатів від 16.07.1979 № 920 Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам`яток історії та культури в м. Києві ;

5. Визнати протиправним та скасувати абзац 5 пункту 5 розділу Містобудівні умови та обмеження Містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта реконструкції №449 від 12.05.2020 року в частині визначення, що Проектну документацію розробляти з урахуванням положень Закону України Про охорону культурної спадщини та Закону України Про охорону археологічної спадщини .

6. Визнати протиправним та скасувати абзац 6 пункту 5 розділу Містобудівні умови та обмеження Містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта реконструкції №449 від 12.05.2020 року в частині визначення Дозвіл на виконання робіт отримати згідно Закону України Про охорону культурної спадщини та розпорядження КМДА №979 від 17.05.2002 р. Про внесення змін та доповнень до рішення Виконкому Київської міської ради народних депутатів від 16.07.1979 №920 Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам`яток історії та культури в м. Києві ;

7. Визнати протиправним та скасувати абзац 7 пункту 5 розділу Містобудівні умови та обмеження Містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта реконструкції №449 від 12.05.2020 року в частині визначення Отримати висновок Інституту Археології НАН України щодо наявності археологічного культурного шару і рекомендації щодо заходів з його збереження або дослідження(за необхідності) ;

8. Визнати бездіяльність Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо ненадання відповіді на заяву позивача від 06 листопада 2020 року №164 незаконною та зобов`язати Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) внести зміни до Містобудівних умови та обмежень, затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 12.05 2020 р. № 440 шляхом:

1) пункт 1 розділу Містобудівні умови та обмеження Містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта реконструкції №449 від 12.05.2020 року викласти в редакції Визначити граничну висоту об`єкта проектування h < 38,4м ;

2) виключити абзаци 1-3 та 5-7 п. 5 Містобудівних умов та обмежень в редакції:

Об`єкт проектування знаходиться в межах історичного центру міста, загальноміського центру, центральної планувальної зони, історичного ареалу, в зоні регулювання забудови другої категорії, в охоронній археологічній зоні згідно з рішеннями виконкому Київської міської ради народиш депутатів від 10.10.1988 №976, 16.07.1979 №920, розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 №979 рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 р. № 370/180 ;

Об`єкт проектування є складовою частиною пам`ятки ландшафту та історії місцевого значення Історичний ландшафт Київських гір і долини р. Дніпра (Наказ Міністерства культури України № 58/0/16-10 від 03.02.2010 р.);

При проектуванні об`єкту виконати вимоги розпорядження КМДА №979 від 17.05.2002 р. Про внесення змін та доповнень до рішення Виконкому Київської міської ради народиш депутатів від 16.07.1979 № 920 Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам`яток історії та культури в м. Києві ;

Проектну документацію розробляти з урахуванням положень Закону України Про охорону культурної спадщини та Про охорону археологічної спадщини ;

Дозвіл на виконання робіт отримати згідно Закону України Про охорону культурної спадщини та розпорядження КМДА № 979 від 17.05.2002 р. Про внесення змін та доповнень до рішення Виконкому Київської міської ради народних депутатів від 16.07.1979 № 920 Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам`яток історії та культури в м. Києві ;

Отримати висновок Інституту Археології НАН України щодо наявності археологічного культурного шару і рекомендації щодо заходів з його збереження або дослідження(за необхідності);

3) в абзаці 25 пункту 5 Містобудівних умов та обмежень виключити вимогу щодо необхідності розглядати проектну документацію та затверджувати таку документацію відповідно до вимог Закону України Про охорону культурної спадщини , Закону України Про архітектурну діяльність .

В обґрунтування адміністративного позову позивачі посилаються на безпідставність обмеження відповідачем в оскаржуваних Містобудівних умовах та обмеженнях умовної висоти об`єкта будівництва на рівні 27 м.

Зокрема, позивачами зазначено, що Генеральний план міста Києва та проект планування його приміської зони на період до 2020 року, затверджений рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 року №370/1804, встановлює обмеження висоти будівель на рівні - не вище двадцяти семи метрів від поверхні землі, з метою відтворення архітектурно-художнього колориту Києва, збереження історико-культурної спадщини та історичного ландшафту, саме для об`єктів, які розташовані в Центральній планувальній зоні.

Також, позивачі посилаються на те, що межі та режими використання історичних ареалів м. Києва не затверджені Міністерством культури України, як центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, як того вимагають положення статті 32 Закону України Про охорону культурної спадщини та Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 року № 318.

На думку позивачів, Генеральний план міста Києва та проект планування його приміської зони на період до 2020 року, затверджений рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 року №370/1804, не є науково-проектною документацією, у розумінні приписів пункту 12 Порядку № 318, а тому не може вважатись належним документом із затвердження меж історичних ареалів міста Києва.

Разом з тим, позивачами стверджується, що план зонування території (зонінг) міста Києва (зокрема проект зонінгу Центральної планувальної зони) не затверджений Київською міською радою, як того вимагають положення статті 18 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності .

На підставі викладеного, позивачі посилаються на безпідставність віднесення ділянок проектування (адреса розташування земельних ділянок: вул. Нижній Вал, 61, вул. Ярославська, 56А у Подільському районі м. Києва) до центральної планувальної зони, історичного ареалу, зони регулювання другої категорії, охоронної археологічної зони, меж пам`ятки ландшафту та історії місцевого значення Історичний ландшафт Київських гір і долини р. Дніпра.

Також, позивачі вважають необґрунтованими положення Містобудівних умов та обмежень щодо необхідності отримання висновку Інституту Археології НАН України, оскільки земельні ділянки по вул. Нижній Вал, 61, вул. Ярославська, 56А у Подільському районі м. Києва, не знаходяться в зоні охорони пам`яток культури м. Києва, а відтак така вимога є протиправною.

Посилаючись на те, що оскаржувані положення містобудівних умов порушують права та охоронювані інтереси позивачів як забудовників, ТОВ Мерес та ПрАТ Каньойон просять суд визнати протиправними та скасувати названі положення МУО від 12.05.2020 року №449 та зобов`язати відповідача внести відповідні зміни до МУО від 12.05.2020 року № 449 згідно з редакцією, викладеною у позовній заяві.

Враховуючи викладене, позивач просить суд позовні вимоги задовольнити.

До позовної заяви позивачами долучено клопотання про поновлення строку для звернення до суду з позовом.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.01.2021 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Ухвалено вирішити питання про поновлення позивачам строку звернення до суду після надання відповідачем відзиву на позов та викладення своєї позиції з приводу пропуску позивачем строку звернення до суду. Пунктом 5 резолютивної частини ухвали встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення (отримання) цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву з доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

Згідно з Довідкою Окружного адміністративного суду міста Києва про доставку електронного листа, відповідальним працівником суду на електронну адресу відповідача - суб`єкта владних повноважень, 14.01.2021 року направлено ухвалу від 13.01.2021 року про відкриття провадження у справі. Згідно з даними комп`ютерної програми Діловодство спеціалізованого суду , надісланий судом документ доставлено на офіційну електронну адресу Департаменту info@kga.gov.ua. Водночас, відповідачем про отримання ухвали електронною поштою не повідомлено, відзив на позовну заяву, заяв або клопотань у порядку статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України, не подано.

Через канцелярію суду 23.03.2021 року позивачами подано клопотання про приєднання до матеріалів справи письмових доказів.

Через канцелярію суду 23.03.2021 року та 05.04.2021 року позивачами подані клопотання про прискорення розгляду справи з тих підстав, що позивачі мають намір якомога швидше здійснити забудову об`єкту Будівництво торгово-офісного комплексу та реконструкції господарського блоку під паркінг по вулиці Нижній Вал, 61 та вулиці Ярославська, 56А у Подільському районі міста Києва та розпочати будівельні роботи найближчим часом, що обумовлено участю іноземних інвесторів в будівництві зазначеного об`єкту.

Позивачами пояснено, що для будівництва зазначеного об`єкту залучено значні кредитні кошти, що обумовлює зв`язок щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, залученими на будівництво. Таким чином, збільшення строку судового розгляду та строку прийняття судового рішення по справі тягне за собою вкрай несприятливі економічні наслідки для позивачів - забудовників, в тому числі, значні грошові витрати.

Крім того, позивачами укладені підрядні договори з третіми особами щодо будівництва цього об`єкту, що в свою чергу також покладає зобов`язання на позивачів щодо своєчасного здійснення платежів по укладених договорах підряду та дотримання строків їх виконання.

Щодо прискорення розгляду справи, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з частиною другою статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до пункту 8 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи судом.

Частинами першою, другою статті 261 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі. Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.

За змістом частини восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно з частиною шостою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Таким чином, з метою виконання основних засад здійснення судочинства, враховуючи обґрунтування клопотань позивачів про прискорення розгляду справи та відсутність у матеріалах справи доказів наявності у відповідача наміру подавати відзив, суд дійшов висновку про можливість вирішення питання поновлення строку звернення до суду та вирішення справи по суті за відсутності відзиву відповідача за наявними у матеріалах справи документами.

Вирішуючи питання дотримання позивачами строку звернення до суду, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з абзацом 1 частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивачами оскаржуються, зокрема, положення Містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва Будівництво торгово-офісного комплексу та реконструкція господарського блоку під паркінг №449 від 12.05.2020 року, в той час, як із позовною заявою до Окружного адміністративного суду міста Києва позивачі звернулися 16.12.2020 року, тобто, з порушенням шестимісячного строку звернення до суду, у разі здійснення його обрахунку за дати виникнення у ТОВ Мерес та ПрАТ Каньойон права на забудову земельної ділянки, тобто, з 12.05.2020 року - дати документа, положення якого є предметом оскарження.

В свою чергу, у клопотанні про поновлення строку звернення до суду, поданого разом із позовною заявою, позивачами зазначено, що оскільки останні не є спеціальними суб`єктами діяльності із створення об`єктів архітектури, тобто, проектними організаціями, з огляд у на що, не мали можливості визначити невідповідність оскаржуваних Містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва Будівництво торгово-офісного комплексу та реконструкція господарського блоку під паркінг №449 від 12.05.2020 року.

У зв`язку із карантинними обмеженнями Договір на проектування між позивачами та ТОВ Крамалл-Студіо , згідно з умовами якого, останнє розпочало роботу щодо розробки проектно-кошторисної документації Будівництво торгово-офісного комплексу та реконструкція господарського блоку під паркінг по вул. Нижній Вал, 61 та вул. Ярославська, 56 А у Подільському районі , укладено 20.10.2020 року.

Водночас, листом від 05.11.2020 року 336/20 у відповідь на спільний запит ТОВ Мерес та ПрАТ Каньойон щодо можливості зміни висотності об`єкта проектування, ТОВ Краммал-Студіо повідомлено про необґрунтоване включення ряду вимог щодо дотримання норм законодавства Містобудівними умовами про охорону культурної спадщини та виходячи з розташування об`єкту в Центральній планувальній зоні визначено граничну висотність об`єкту проектування менше 27м.

Отже, фактично позивач дізнався про, на його переконання, протиправний характер окремих положень Містобудівних умов та обмежень, після отримання листа проектувальника, з огляду на що, просить вважати причини пропуску звернення до суду із цим позовом поважними та поновити строк звернення до суду.

Дійсно, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Суд зазначає, що практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс та інші проти Великобританії , справа Девеер проти Бельгії ).

Водночас, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі також - Конвенція), необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним.

Зокрема, у рішенні від 04.12.1995 року у справі Беллет проти Франції Європейським судом з прав людини зазначено, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У рішенні від 13.01.2000 року у справі Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії та у рішенні від 28.10.1998 року у справі Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії Європейським Судом з прав людини вказано, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції.

У межах розгляду справи №640/31786/20 позивачем визнано пропуск строку звернення до суду, який обґрунтовано причинами, які на думку суду, впливали на об`єктивну неможливість звернення до суду у відповідний процесуальний строк, що, у відповідності до статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, надає право позивачу на звернення до адміністративного суду із позовом.

З огляду на викладене, суд вважає, що поновлення строку звернення до суду за даних обставин є дотриманням права позивача на доступ до правосуддя та права заявника на справедливий судовий розгляд за пунктом 1 статті 6 Конвенції.

Через канцелярію суду 19.05.2021 року позивачами подано заяву про уточнення позовних вимог в порядку статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України, разом з тим із змісту якої висновується, що зміст останньої свідчить про наявність технічної помилки у позовних вимогах, а саме у пункті оскаржуваних Містобудівних умов та обмежень, яку позивачі вважають за необхідне виправити.

Зокрема, позивачі просять поновити строк на подання заяви про уточнення позовних вимог.

Ознайомившись із заявою про уточнення позовних вимог, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України крім прав та обов`язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Отже, статтею 47 процесуального закону України не передбачено поняття уточнення позовних вимог на стадії судового процесу, коли провадження у справі є відкритим.

Відповідно до частини третьої статті 166 Кодексу адміністративного судочинства України, заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

З огляду на викладене, керуючись частиною третьою статті 166 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку що заява позивачів про уточнення позовних вимог не відповідає вимогам статті 47 кодексу адміністративного судочинства України, а тому підлягає залишенню без розгляду, зокрема, в частині вирішення питання дотримання процесуального строку її подання до суду.

Разом з тим, суд бере до уваги зміст поданої заяви та вважає за необхідним прийняти до вирішення позовні вимоги, викладені в редакції цієї заяви, з огляду на технічну помилку в їх первісній редакції, що відповідає матеріалам справи.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю МЕРЕС є власником земельної ділянки площею 0,1949 га, кадастровий номер - 8000000000:85:328:0002, згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії КВ №126225, зареєстрованого за № 03-8-00031, виданого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (КМДА) 20.06.2007 року, цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування торгово-офісного комплексу, а також нежитлового будинку (в літері А), що розташований в м. Києві по вул. Нижній Вал, буд.61, загальною площею 759,8 кв.м., що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Приватне акціонерне товариство КАНЬЙОН є користувачем земельної ділянки площею 1,0398 га, кадастровий номер - 8000000000:85:328:0018, на підставі Договору оренди земельної ділянки, укладеного 21.06.2004 року між Київською міською радою та ПрАТ Каньйон , а також є власником групи нежитлових приміщень що розташовані в м. Києві по вул. Ярославська, 56А (нежилі приміщення № 1, 2 групи приміщень № 4 - загальною площею 28,5 кв.м., а також господарського блоку в літері Г , загальною площею 101,0 кв.м.), що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Маючи намір отримати Містобудівні умови та обмеження позивачами до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), разом з іншими документами, подану копію Містобудівного розрахунку, розробленого ТОВ Крамалл студіо для об`єкта будівництва Будівництво торгово-офісного комплексу та реконструкція господарського блоку під паркінг по вул. Нижній Вал, 61 та вул. Ярославська, 56А у Подільському районі м. Києва, замовниками якого є ТОВ МЕРЕС та ПрАТ КАНЬЙОН , в пункті 3 розділу Основні техніко-економічні показники об`єкта містобудування, які характеризують наміри забудови якого визначено, що гранично допустима висота будівлі складає 38,4 м.

12.05.2020 року Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на спільне звернення ТОВ МЕРЕС та ПрАТ КАНЬЙОН видано Містобудівні умови та обмеження, затверджені наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 12.05.2020 року № 449 Будівництво торгово-офісного комплексу та реконструкція господарського блоку під паркінг по вул. Нижній Вал, 61 та вул. Ярославська, 56А у Подільському районі міста Києва (далі також - МУО).

Разом з тим, в розділі Містобудівні умови та обмеження МУО від 12.05.2020 року № 449 визначено, зокрема, наступні вимоги до об`єкта будівництва:

- гранична висота об`єкту 0,27м у відповідності до затвердженої містобудівної документації. Остаточну висоту об`єкта проектування визначити з урахуванням існуючої оточуючої забудови, проектних рішень на суміжних ділянках, за умови дотримання нормативних відстаней від оточуючих будівель і споруд згідно з п.6.1.3. ДБН Б.2.2.-12:2019 Планування та забудова територій , ДБН В.2.2.-9-2018 Будинки і Споруди. Громадські будинки та споруди. Основні положення та пам`яткоохоронного законодавства (абз.1-2 п.1).

- об`єкт проектування знаходиться в межах історичного центру міста, загальноміського центру, центральної планувальної зони, історичного ареалу, в зоні регулювання забудови другої категорії, в охоронній археологічній зоні згідно з рішеннями виконкому Київської міської ради народних депутатів від 10.10.1988 №976, 16.07.1979 №920, розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 №979 рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 року № 370/1804 (абз. 1 п.5);

- об`єкт проектування є складовою частиною пам`ятки ландшафту та історії місцевого значення Історичний ландшафт Київських гір і долини р. Дніпра (наказ Міністерства культури України № 58/0/16-10 від 03.02.2010 р.) (абз. 2 п.5);

- при проектуванні об`єкту виконати вимоги розпорядження КМДА № 979 від 17.05.2002 року Про внесення змін та доповнень до рішення Виконкому Київської міської ради народних депутатів від 16.07.1979 № 920 Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам`яток історії та культури в м. Києві (абз. 3 п.5);

- проектну документацію розробляти з урахуванням положень Закону України Про охорону культурної спадщини та Закону України Про архітектурну діяльність (абз. 5 п.5);

- дозвіл на виконання робіт отримати згідно Закону України Про охорону культурної спадщини та розпорядження КМДА № 979 від 17.05.2002 року Про внесення змін та доповнень до рішення Виконкому Київської міської ради народних депутатів від 16.07.1979 № 920 Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам`яток історії та культури в м. Києві (абз. 6 п.5);

- отримати висновок Інституту Археології НАН України щодо наявності археологічного культурногоо шару і рекомендації щодо заходів з його збереження або дослідження (за необхідності) (абз. 7 п.5);

В абзаці 25 пункту 5 розділу Містобудівні умови та обмеження зазначено: проектну документацію розробляти та затверджувати серед іншого відповідно до вимог Законів України Про охорону культурної спадщини , Про архітектурну діяльність .

06.11.2020 року позивачі звернулися до Департаменту із листом №164 щодо внесення змін в Містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва, яким просить протягом 10-ти днів з моменту отримання цієї заяви внести зміни в Містобудівні умови та обмеження, затверджені наказом Департаменту від 12.05.2020 року №449 Будівництво торгово-офісного комплексу та реконструкція господарського блоку під паркінг по вул. Нижній Вал, 61 та вул. Ярославська, 56 А у Подільському районі міста Києва в частинах:

2) виключити абзаци 1-3 та 5-7 п. 5 Містобудівних умов та обмежень в редакції:

Проте, відповіді на вказаний лист позивачами від Департаменту не отримано.

Вважаючи Містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта реконструкції №449 від 12.05.2020 року в частинах пункту 1, абзаців 1-3, 5-7 та 25 пункту 5 та бездіяльність Департаменту протиправними, позивачі звернулися до суду за захистом своїх прав.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принцип законності вимагає, щоб органи державної влади мали повноваження на вчинення певних дій та в подальшому діяли виключно в межах тих повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Принцип верховенства права (стаття 8 Конституції України), у поєднанні з принципом законності вимагає, щоб такі дії органів державної влади були ще й правовими.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Разом з цим, згідно з частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів встановлено Законом України від 17.02.2011 року № 3038-VI Про регулювання містобудівної діяльності (із змінами і доповненнями) (далі також - Закон №3038).

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 1 Закону №3038, містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Згідно з частинами другою, четвертою статті 26 та частиною восьмою 29 Закону №3038 суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів.

Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об`єкта.

Внесення змін до містобудівних умов та обмежень може здійснювати орган, що їх надав, за заявою замовника або за рішенням суду.

Скасування містобудівних умов та обмежень здійснюється: 1) за заявою замовника; 3) за рішенням суду.

У разі скасування за рішенням суду містобудівних умов та обмежень посадові особи відповідного уповноваженого органу містобудування та архітектури несуть відповідальність згідно із законом.

Порядок надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст встановлено частиною п`ятою 29 Закону №3038, за змістом якої містобудівні умови та обмеження містять: 1) назву об`єкта будівництва, що повинна відображати вид будівництва та місце розташування об`єкта; 2) інформацію про замовника; 3) відповідність на дату надання містобудівних умов та обмежень цільового та функціонального призначення земельної ділянки містобудівній документації на місцевому рівні; 4) гранично допустиму висотність будинків, будівель та споруд у метрах; 5) максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки; 6) максимально допустиму щільність населення в межах житлової забудови відповідної житлової одиниці (кварталу, мікрорайону); 7) мінімально допустимі відстані від об`єкта, що проектується, до червоних ліній, ліній регулювання забудови, існуючих будинків та споруд; 8) планувальні обмеження (охоронні зони пам`яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання, охоронні зони об`єктів природно-заповідного фонду, прибережні захисні смуги, зони санітарної охорони); 9) охоронні зони об`єктів транспорту, зв`язку, інженерних комунікацій, відстані від об`єкта, що проектується, до існуючих інженерних мереж.

Перелік зазначених умов є вичерпним.

Згідно з копією Містобудівного розрахунку, розробленого ТОВ Крамалл студіо для об`єкта будівництва Будівництво торгово-офісного комплексу та реконструкція господарського блоку під паркінг по вул. Нижній Вал, 61 та вул. Ярославська, 56А у Подільському районі м. Києва, замовниками якого є ТОВ МЕРЕС та ПрАТ КАНЬЙОН , в пункті 3 розділу Основні техніко-економічні показники об`єкта містобудування, які характеризують наміри забудови визначено, що гранично допустима висота будівлі складає 38,4 м.

Водночас, оскаржуваним положенням до пункту 1 розділу Містобудівні умови та обмеження МУО від 12.05.2020 року №449 встановлено обмеження у гранично допустимій висоти для об`єкта будівництва Будівництво торгово-офісного комплексу та реконструкція господарського блоку під паркінг по вул. Нижній Вал, 61 та вул. Ярославська, 56А у Подільському районі м. Києва на рівні 27, 0 м, при цьому в абзаці 2 міститься посилання на затверджену містобудівну документацію. Крім того, та в абзаці 2 пункту 1 розділу Містобудівні умови та обмеження зазначено; Остаточну висоту об`єкта проектування визначити з урахуванням існуючої оточуючої забудови, проектних рішень на суміжних ділянках, за умови дотримання нормативних відстаней від оточуючих будівель і споруд згідно з п. 6.1.3. ДБН Б.2.2.-12:2019 Планування та забудова територій , ДБН В.2.2.-9-2018 Будинки і Споруди. Громадські будинки та споруди. Основні положення та пам`яткоохоронного законодавства .

Судом встановлено, що згідно з пунктом 1.1 ДБН В.2.2.-9-2018 Будинки і Споруди. Громадські будинки та споруди. Основні положення (на які посилається відповідач в оскаржуваному пункті МУО), ці норми поширюються на проектування нових і реконструкцію існуючих будинків, споруд та комплексів громадського призначення з умовною висотою до 73.5 м (включно) з підземними поверхами завглибшки не більше 25 м від рівня землі.

Таким чином, ДБН В.2.2.-9-2018 Будинки і Споруди. Громадські будинки та споруди. Основні положення не містить обмеження гранично допустимої висоти об`єктів будівництва на рівні 27 м.

В той же час, в силу вимог частини третьої статті 29 Закону №3038, містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні.

Містобудівною документацією на місцевому рівні у розумінні вказаного закону є Генеральний план міста Києва та проект планування його приміської зони на період до 2020 року, який затверджено рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 року №370/1804 (далі також - Генеральний план міста Києва).

Відповідно до Розділу 5 Функціонально-планувальна організація Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 року №370/1804, функціонально-планувальна організація столиці в проектних межах передбачає формування компактних сельбищних і житлових районів, збалансованих за розселенням, місцями праці, обслуговування і рекреацією. Утворення сельбищно-виробничих планувальних зон передбачає організацію взаємозумовлених угрупувань житлових, виробничих і ландшафтно-рекреаційних районів. На проектний період визначено 8 планувальних зон, а саме: 1 - Центральна планувальна зона; 2 - Південна планувальна зона; 3 - Західна планувальна зона; 4 - Північна планувальна зона; 5 - Північна лівобережна планувальна зона; 6 - Східна планувальна зона; 2а - Планувальна зона сельбищного району Ходосівка-Підгірці; 4а - Планувальна зона сельбищного району Вишгород. Перспективи функціонально-планувальної організації передбачають відтворення архітектурно-художнього колориту Києва, збереження історико-культурної спадщини та історичного ландшафту Центральної планувальної зони з обмеженням висоти будівель, що споруджуються згідно спеціальних обґрунтувань, але не вище двадцяти семи метрів від поверхні землі.

Водночас, інші положення згаданого генерального плану не містять обмежень щодо верхньої межі граничнодопустимої висоти забудови на території міста.

З викладеного висновується, що положеннями Розділу 5 Функціонально-планувальна організація Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 року № 370/1804, встановлено обмеження висоти будівель на рівні не вище двадцяти семи метрів від поверхні землі, з метою відтворення архітектурно-художнього колориту Києва, збереження історико-культурної спадщини та історичного ландшафту, саме для об`єктів, які розташовані в Центральній планувальній зоні.

В обґрунтування позовних вимог щодо протиправності обмеження умовної висоти для об`єкта будівництва на рівні до 27 м, позивачами зазначено, що об`єкт будівництва Будівництво торгово-офісного комплексу та реконструкція господарського блоку під паркінг по вул. Нижній Вал, 61, та Ярославська, 56А у Подільському районі міста Києва не знаходиться в межах Центрального історичного ареалу міста Києва, а також не знаходиться в Центральній планувальній зоні міста Києва.

Щодо цього твердження позивача, суд зазначає наступне.

Нормативно-правовим актом, яким врегульовано правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь, є Закон України 08.06.2000 року № 1805-III Про охорону культурної спадщини (із змінами і доповненнями) (далі також - закон №1805).

В статті 1 Закону №1805, серед іншого, наведено визначення наступних термінів:

зони охорони пам`ятки - встановлювані навколо пам`ятки охоронна зона, зона регулювання забудови, зона охоронюваного ландшафту, зона охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання;

історичне населене місце - населене місце, яке зберегло повністю або частково історичний ареал і занесене до Списку історичних населених місць України;

історичний ареал населеного місця - частина населеного місця, що зберегла об`єкти культурної спадщини і пов`язані з ними розпланування та форму забудови, які походять з попередніх періодів розвитку, типові для певних культур або періодів розвитку.

Приписами пункту 7 частини другої статті 6 Закону №1805 визначено, що до повноважень районних державних адміністрацій, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини, у тому числі, належить надання висновків щодо відповідних програм та проектів містобудівних, архітектурних і ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт на пам`ятках місцевого значення, історико-культурних заповідних територіях та в зонах їх охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, а також програм та проектів, реалізація яких може позначитися на стані об`єктів культурної спадщини.

При цьому, відповідно до частини першої статті 32 Закону №1805, з метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам`ятки, їх комплексів (ансамблів), історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій навколо них мають встановлюватися зони охорони пам`ятки: охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару.

Межі та режими використання зон охорони пам`яток визначаються відповідною науково-проектною документацією і затверджуються відповідним органом охорони культурної спадщини.

Порядок визначення та затвердження меж і режимів використання зон охорони пам`яток та внесення змін до них встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.

Згідно з частиною третьою статті 32 Закону №1805, з метою захисту традиційного характеру середовища населених місць вони заносяться до Списку історичних населених місць України.

Список історичних населених місць України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини затверджується Кабінетом Міністрів України.

Межі та режими використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на територіях історичних ареалів населених місць визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, відповідною науково-проектною документацією, яка затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини або уповноваженими ним органами охорони культурної спадщини.

Відповідно до частини четвертої статті 32 Закону №1805, на охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам`яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, забороняються містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.

З аналізу викладених норм вбачається, що з метою захисту традиційного характеру середовища населених місць вони заносяться до Списку історичних населених місць України.

Місто Київ внесено до Списку історичних населених місць України (міста і селища міського типу), який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 року № 878.

На виконання вказаних положень Закону №1805, постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 року № 318 затверджено Порядок визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць (далі також - Порядок № 318).

Відповідно до пункту 1 Порядку № 318, історичні ареали визначаються тільки в населених місцях, що занесені до Списку історичних населених місць України, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 318, відповідальними за визначення меж та режимів використання історичних ареалів є Мінкультури та уповноважені ним органи охорони культурної спадщини.

Пунктом 5 Порядку № 318 передбачено, що межі історичних ареалів визначаються спеціальною науково-проектною документацією під час розроблення історико-архітектурних опорних планів цих населених місць.

Пунктом 10 Порядку № 318 передбачено, що історичний ареал є спеціально виділеною у населеному місці територією історико-культурного значення із затвердженими межами, яка повинна фіксуватися в усіх землевпорядних і містобудівних документах та розглядатися як специфічний об`єкт містобудівного проектування.

Відповідно до пункту 12 Порядку № 318, визначені науково-проектною документацією межі історичних ареалів погоджуються відповідним органом місцевого самоврядування та затверджуються Мінкультури.

Отже, межі історичних ареалів міста Києва, як історичного населеного місця України, визначаються науково-проектною документацією, погодженою відповідним органом місцевого самоврядування та затвердженою Мінкультури.

Відповідно до частин першої, десятої 17 Закону №3038, генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

Генеральні плани населених пунктів та зміни до них розглядаються і затверджуються відповідними сільськими, селищними, міськими радами на чергових сесіях протягом трьох місяців з дня їх подання.

З аналізу наведених положень висновується, що Генеральний план міста Києва є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, яка затверджується Київською міською радою та не є науково-проектною документацією в розумінні положень статті 32 Закону №1805 та Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 року № 318.

Межі та режими використання історичного ареалу міста Києва визначені діючим Генеральним планом міста Києва та проектом планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженим рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 року № 370/1804.

Однак, як станом на дату видання Містобудівних умов та обмежень № 449 від 12.05.2020 року, так і станом на день розгляду судом цієї справи, відсутні відомості щодо подання історико-містобудівного опорного плану, який входить до складу згаданого Генерального плану м. Києва, на розгляд до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері охорони культурної спадщини.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З офіційного веб-сайту Міністерства культури України (посилання на джерело: http://mincult.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=244995501&cat_id=244993460), судом встановлено, що дію наказу Мінкультури від 21.10.2011 року № 912/0/16-11 щодо затвердження меж зон охорони пам`яток та історичних ареалів м. Києва зупинено.

Верховний Суд у постанові від 27.02.2019 року у справі № 826/5755/17 дійшов висновку, що межі історичного ареалу міста Києва не затверджено Міністерством культури України у відповідності до вимог статті 32 Закону №1805 та Порядку № 318.

Про відсутність затверджених меж історичного ареалу міста Києва, дійшов висновку також Верховний Суд у постанові від 03.04.2020 року у справі № 640/21505/18.

Аналогічну позицію у подібних правовідносинах викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 року у справі №813/4993/15.

Факт того, що межі історичного ареалу міста Києва не затверджено Міністерством культури України підтверджується правовими висновками, викладеними у постановах Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2019 року у справі № 640/9526/19, від 21.01.2020 року у справі № 640/8212/19 та від 11.02.2020 року у справі № 640/9524/19.

Таким чином, станом на момент виникнення спірних правовідносин, а також станом на день розгляду судом цієї справи, межі історичного ареалу міста Києва, як історичного населеного місця України, як того вимагають положення Закону №1805, з урахуванням приписів Порядку № 318, належним чином не затверджено.

Таким чином, суд вважає обґрунтованими доводи позивачів в тій частині, що оскільки межі та режими використання історичного ареалу міста Києва не затверджено у встановленому законом порядку, правові підстави вважати, що об`єкт будівництва Будівництво торгово-офісного комплексу та реконструкція господарського блоку під паркінг по вул. Нижній Вал, 61, та Ярославська, 56а у Подільському районі м. Києва, знаходиться в межах Центрального історичного ареалу м. Києва -відсутні.

Щодо належності споруд, розташованих по вул. Ярославська, 56А та Нижній Вал 61 в м. Києві, реконструкція яких планується згідно з МУО № 449 від 12.05.2020 року до пам`яток культурної спадщини, суд дійшов наступних висновків.

Згідно із статтею 5 Закону №1805, до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, зокрема, належить занесення об`єктів культурної спадщини місцевого значення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України та внесення змін до нього щодо пам`яток місцевого значення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року №1760 затверджено Порядок визначення категорій пам`яток для занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України (в редакції, станом на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до пунктів 1, 2 якого, об`єкти культурної спадщини заносяться до Державного реєстру нерухомих пам`яток України (далі - Реєстр) за рішенням Кабінету Міністрів України (щодо об`єктів національного значення) та Мінкультури (щодо об`єктів місцевого значення). На кожний об`єкт культурної спадщини, що пропонується відповідним органом охорони культурної спадщини для занесення до Реєстру, складається облікова документація, яка підлягає постійному зберіганню в такому органі. Занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру без облікової документації не допускається.

Таким чином, кожен об`єкт культурної спадщини місцевого значення має бути внесено Міністерством культури України до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, про що складається облікова документація.

Інформацію з Державного реєстру нерухомих пам`яток України (Реєстр пам`яток місцевого значення та Реєстр пам`яток національного значення) розміщено на офіційному веб-сайті Міністерства культури України за посиланням: http://mincult.kmu.gov.ua/control/uk/publish/officialcategory?cat_id=244910406

Судом встановлено, що у Державному реєстрі нерухомих пам`яток України відсутні дані про віднесення споруди господарського блоку, що розташована по вул. Ярославська, 56А чи Нижній Вал 61 в м. Києві, реконструкція якої планується згідно Містобудівних умов та обмежень № 449 від 12.05.2020 року до пам`яток культурної спадщини, з огляду на що, віднесення споруд, розташованих по вул. Ярославська, 56А та Нижній Вал 61 в м. Києві, реконструкція яких планується згідно з МУО № 449 від 12.05.2020 року до пам`яток культурної спадщини, є необґрунтованим.

Щодо перебування об`єкта будівництва в Центральній планувальній зоні м. Києва, суд зазначає наступне.

У пункті 9 частини першої статті 1 Закону №3038 наведено визначення терміну план зонування території (зонінг) , відповідно до якого - це містобудівна документація, що визначає умови та обмеження використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.

Відповідно до частини першої статті 16 Закону №3038, планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Частинами першою - четвертою статті 18 Закону №3038 визначено, що план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.

План зонування території розробляється з метою створення сприятливих умов для життєдіяльності людини, забезпечення захисту територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, запобігання надмірній концентрації населення і об`єктів виробництва, зниження рівня забруднення навколишнього природного середовища, охорони та використання територій з особливим статусом, у тому числі ландшафтів, об`єктів історико-культурної спадщини, а також земель сільськогосподарського призначення і лісів та підлягає стратегічній екологічній оцінці.

План зонування території встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови окремих територій (функціональних зон) населеного пункту, їх ландшафтної організації.

Зонування території здійснюється з дотриманням таких вимог: 1) урахування попередніх рішень щодо планування і забудови території; 2) виділення зон обмеженої містобудівної діяльності; 3) відображення існуючої забудови територій, інженерно-транспортної інфраструктури, а також основних елементів планувальної структури територій; 4) урахування місцевих умов під час визначення функціональних зон; 5) установлення для кожної зони дозволених і допустимих видів використання територій для містобудівних потреб, умов та обмежень щодо їх забудови; 6) узгодження меж зон з межами територій природних комплексів, смугами санітарно-захисних, санітарних, охоронних та інших зон обмеженого використання земель, червоними лініями; 7) відображення меж прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об`єктів.

Параметри використання території та будівель, запропонованих для розташування у межах декількох земельних ділянок або окремої земельної ділянки, зокрема функціональне призначення, граничні поверховість та площа забудови, можливе розміщення на ділянці, є обов`язковими для врахування під час зонування відповідної території.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, а саме додатки до паспорту опорядження фасадів №15/2012Д.У.№1, судом встановлено, що висота суміжної будівлі з об`єктом проектування - будівлі Бізнесцентру Астарта , що знаходиться за адресою вул. Ярославська, 58, складає 49,6м.

Вказані параметри граничної висотності на рівні 49.6 м є обов`язковими для врахування під час зонування відповідної території згідно із статтею 18 Закону №3038, з огляду на що, відповідачем протиправно обмежено висоту об`єкта проектування в МУО на рівні 27м.

Відповідно до частини восьмої статті 18 Закону №3038, план зонування території затверджується на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради протягом 30 днів з дня його подання.

Згідно з відомостями, які міститься на офіційному веб-сайті Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за посиланням: https://kga.gov.ua/index.php, 20.09.2012 року Київською міською радою прийнято рішення № 69/8353, яким вирішено розробити План зонування території центральної планувальної зони міста Києва та інших частин міста, проект розміщення першої черги будівництва та подати на затвердження до Київської міської ради в установленому порядку, забезпечивши узгодженість містобудівної документації з Генеральним планом м. Києва.

13.11.2013 року Київською міською радою прийнято рішення № 518/10006 про затвердження Міської програми створення (оновлення) містобудівної документації у м. Києві.

З розділу 1 Міської програми створення (оновлення) містобудівної документації у м.Києві вбачається, що на момент прийняття Київською міською радою вказаного рішення, відсутні затверджені плани зонування територій та детальні плани територій.

На офіційному веб-сайті Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за посиланням: https://kga.gov.ua/index.php розміщено проект Плану зонування території центральної планувальної зони міста Києва, розроблений КО Київгенплан , на підставі рішення Київської міської ради № 69/8353 від 20.09.2012 року.

Однак, як встановлено судом, ні на момент видання Містобудівних умов та обмежень № 449 від 12.05.2020 року, ні на момент розгляду судом даної справи, План зонування території центральної планувальної зони міста Києва Київською міською радою не затверджено, як то передбачено положеннями частини восьмої статті 18 Закону №3038.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку щодо відсутності правових підстав вважати, що земельна ділянка, розташована по вул. Нижній Вал, 61 та вул. Ярославській, 56А у Подільському районі м. Києва, знаходиться в Центральній планувальній зоні міста Києва, у зв`язку з чим у позивача відсутній обов`язок, визначений МУО, дотримуватись обмежень в частині граничної висоти будівель, встановлених для центральної планувальної зони Генеральним план м. Києва, який в силу закону не є актом, який визначає межі та режим використання історичних ареалів населених місць.

З огляду на встановлене, суд дійшов висновку про протиправність пункту 1 розділу Містобудівні умови та обмеження Містобудівних умов та обмежень 449 від 12.05.2020 року, яким безпідставно обмежено висоту об`єкта будівництва на рівні менше 27 м, та підлягає скасуванню в цій частині.

Щодо включення відповідачем до абзаців 1-3, 5-7, 25 пункту 5 розділу Містобудівні умови МУО № 449 від 12.05.2020 року вимог про необхідність дотримання положень Закону України Про охорону культурної спадщини та Закону України Про архітектурну діяльність , оскільки об`єкт будівництва Будівництво торгово-офісного комплексу та реконструкція господарського блоку під паркінг по вул. Нижній Вал, 61, та Ярославська, 56А у Подільському районі м. Києва знаходиться в межах історичного центру міста, загальноміського центру, історичного ареалу, в зоні регулювання забудови другої категорії, в охоронній археологічній зоні згідно з рішеннями виконкому Київської міської ради народних депутатів від 10.10.1988 року №976, 16.07.1979 року №920, розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 року №979 рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 року № 370/180 та є складовою частиною пам`ятки ландшафту та історії місцевого значення Історичний ландшафт Київських гір і долини р. Дніпра (наказ Міністерства культури України № 58/0/16-10 від 03.02.2010 року), суд зазначає наступне.

У відповідності до пункту 2.1 ДСТУ Б Б.2.2-10:2016 Склад та зміст науково-проектної документації щодо визначення меж і режимів використання зон охорони пам`яток архітектури та містобудування , зона охоронюваного ландшафту - це природна незабудована чи переважно природна з розосередженою історичною забудовою територія за межами охоронної зони, з якою пам`ятки складають єдине композиційно-пейзажне ціле, яка встановлюється для збереження характерного історичного природного оточення пам`яток та відіграє разом з ними важливу роль в образі населеного пункту або окремого пейзажу.

Пункт 2.2 ДСТУ Б Б.2.2-10:2016 Склад та зміст науково-проектної документації щодо визначення меж і режимів використання зон охорони пам`яток архітектури та містобудування визначає, що зона регулювання забудови - забудована, чи призначена під забудову територія за межами охоронної зони, що виділяється для збереження ролі пам`яток в композиції чи пейзажі населеного пункту при формуванні традиційного характеру середовища.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 року №979 Про внесення змін та доповнень до рішення Виконкому Київської міської Ради народних депутатів від 16.07.1979 року №920 Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам`яток історії культури в м. Києві внесено зміни в додатки до рішення виконкому Київської міської Ради народних депутатів від 16.07.79 №920 Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам`яток історії та культури в м. Києві , виклавши їх новій редакції (додатки 1, 2).

У пункті 1.3 Додатку 1 до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 року №979 серед архітектурних заповідників зазначено обриси Державного історико-архітектурного заповідника Стародавній Київ , зокрема визначено, що до складу заповідника входять комплекси пам`яток історії та культури в межах історичного центру міста з історичним природним ландшафтом: пл. Поштова (без її включення), лінія фунікулера (без його включення), пл. Михайлівська, вул . Велика Житомирська (з включенням забудови обох сторін), пров. Киянівський (з включенням забудови обох сторін), вул. Смирнова- Ласточкіна, вул . Верхній Вал , вул. Набережно-Хрещатицька, Поштова площа; комплекс пам`яток архітектури Покровського монастиря в межах історичної території; пам`ятники Володимира та Магдебурзького права, а в п.2.1.2. цього додатку серед охоронних зон зазначено: район Подолу в межах: Поштова площа, схили Старокиївської гори, схили Замкової гори, вул. Верхній Вал, вул. Нижній Вал, вул. Набережно-Хрещатицька.

Територія та межі названих вулиць та площ у своїй сукупності складають єдине архітектурне ціле, а території, які знаходяться поза межами вказаних вулиць лежать поза охоронною археологічною зоною.

Судом встановлено, що земельні ділянки об`єкту будівництва по вулиці Ярославській, 56А та Нижній Вал, 61 знаходяться поза межами історико-архітектурного заповідника Стародавній Київ та охоронної археологічної зони, адже вулиці Верхній Вал та Нижній Вал є граничними обрисами історико-архітектурного заповідника Стародавній Київ та охоронюваної зони, але не входять до неї виходячи із зображення охоронної зони наведеному в Схемі меж Архітектурних охоронних зон затвердженої додатком №1 до Розпорядження Київської міської державної адміністрації №979 від 17.05.2002 року.

Крім того, суд зазначає те, що на момент прийняття розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 року №979 та рішення Київської міської ради від 28.03.2002 року № 370/1804), яким визначено зовнішні обриси охоронних зон та архітектурних заповідників, частиною другою статті 32 Закону №1805 унормовано, що порядок визначення меж та режими використання зон охорони пам`яток визначаються відповідною науково-проектною документацією та затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини або уповноваженими ним органами охорони культурної спадщини.

Так, судом встановлено, що відповідну науково-проектну документацію ні на момент ухвалення розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 року №979 та рішення Київської міської ради від 28.03.2002 року № 370/1804, так і на дату видачі МУО № 449 від 12.05.2020 року, не затверджено.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що згідно з нормою статті 32 Закону №1805, саме лише віднесення певної території до зони охорони пам`яток, без визначення меж та режимів використання цієї зони відповідною науково-проектною документацією та без їх затвердження відповідним органом охорони культурної спадщини, не наділяло її тим обсягом правового захисту, що передбачений чинним законодавством для зон охорони пам`яток.

Правова позиція суду відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладених у постанові від 26.02.2020 року у справі № 826/9175/18, згідно з якими, віднесення певної території до зони охорони пам`яток, без визначення меж та режимів використання цієї зони відповідною науково-проектною документацією та без їх затвердження відповідним органом охорони культурної спадщини, не наділяло її тим обсягом правового захисту, що передбачений чинним законодавством для зон охорони пам`яток.

З аналізу змісту розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 року №979 Про внесення змін та доповнень до рішення Виконкому Київської міської Ради народних депутатів від 16.07.1979 року №920 Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам`яток історії культури в м. Києві , останнім не встановлено забудовникам та проектувальникам конкретних вимог.

Крім того, частиною третьою статтею 7 Закону України від 20.05.1999 року № 687-XIV Про архітектурну діяльність (із змінами і доповненнями) (далі також - Закон №687) визначено, що проектна документація на будівництво об`єктів, розроблена відповідно до містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, не підлягає погодженню з відповідними органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, органами охорони культурної спадщини, державної санітарно-епідеміологічної служби і природоохоронними органами.

Згідно з абзацом 6 частини другої статті 6 Закону №1805 до повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, серед іншого належить повноваження щодо погодження програм та проектів містобудівних, архітектурних і ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт на пам`ятках національного значення та в зонах їх охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць з урахуванням експертного висновку за результатами наукової археологічної експертизи зазначених проектів.

Із змісту пункту 5 статті 8 Закону №30308 висновується, що містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки мають містити конкретні вимоги (обмеження) щодо граничнодопустимої висоти будівлі, планувальні обмеження (охоронні зони пам`яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, зони охоронюваного ландшафту) тощо.

Абзацом 2 частини п`ятої статті 29 Закону №3038 встановлено, що перелік зазначених умовах та обмеженнях містобудування є вичерпним, отже, зазначений перелік умов та обмежень, викладений в абзаці 1 частини п`ятої МУО, є вичерпним для позивача.

Таким чином, висновується, що зазначаючи в абзацах 3, 5-7, 25 пункту 5 розділу Містобудівні умови та обмеження МУО № 449 від 12.05.2020 року перелік нормативних актів без чіткого визначення обмежень щодо конкретного об`єкту планування та встановлюючи обов`язок щодо їх виконання, Департаментом порушено принцип визначеності та конкретної спрямованості акту індивідуальної дії, зокрема, покладено на позивачів обов`язки, конкретне коло яких не є визначеним та не може бути зазначено в Містобудівних умовах та обмеженнях, адже Містобудівні умови та обмеження не є актом, яким встановлюються певні умови щодо отримання дозволів та/або погодження проектної документації.

Таким чином суд дійшов висновку про протиправність та, як наслідок, скасування абзаців 1-3, 5-7 та 25 пункту 5, 25 розділу Містобудівні умови та обмеження Містобудівних умов та обмежень №449 від 12.15.2020 року для проектування об`єкта будівництва Будівництво торгово-офісного комплексу та реконструкція господарського блоку під паркінг по вул. Нижній Вал, 61 та вул. Ярославська, 56А у Подільському районі міста Києва, затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 12.05.2020 року №449 та задоволення вимог позивачів в цій частині.

Щодо бездіяльності відповідача в частині ненадання відповіді на заяву позивачів від 06.11.2020 року №164 та зобов`язання Департаменту внести зміни до МУО, суд дійшов наступних висновків.

Абзацами 1, 2 частини восьмої статті 20 Закону №3038 встановлено, що Містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об`єкта незалежно від зміни замовника.

Суд зауважує, що спеціального порядку розгляду заяви замовника про внесення змін до містобудівних умов та обмежень законодавством України не встановлено.

В той же час, Законом №3038 передбачено можливість зміни містобудівних умов та обмежень органом, що їх надав, за заявою замовника, з огляду на що, подану позивачем заяву від 06.11.2020 року №164 відповідач мав обов`язок розглянути та прийняти відповідне рішення, докази чого у матеріалах справи відсутні.

Враховуючи викладене, у суду наявні підстави вважати, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо не розгляду поданої позивачами заяви від 06.11.2020 року №164, якою спричинено звернення останніх до суду із цим позовом.

Згідно з абзацами 3-7 частини восьмої статті 20 Закону №3038 скасування містобудівних умов та обмежень здійснюється: 1) за заявою замовника; 3) за рішенням суду.

Таким чином, суд дійшов висновку про визнати протиправними та скасування:

- абзацу 1 пункту 1 розділу Містобудівні умови та обмеження Містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта реконструкції №449 від 12.05.2020 року в частині речення; Гранична висота об`єкту h < 27,0 м ;

- абзацу 1 пункту 5 розділу Містобудівні умови та обмеження Містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта реконструкції №449 від 12.05.2020 року в частині визначення, що об`єкт проектування знаходиться в межах історичного центру міста, загальноміського центру, центральної планувальної зони, історичного ареалу, в зоні регулювання забудови другої категорії в охоронній археологічній зоні (згідно з рішеннями виконкому Київської міської ради народних депутатів від 10.10.1988 №976, 16.07.1979 №920, розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 №979 рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 р. № 370/180) ;

- абзацу 2 пункту 5 розділу Містобудівні умови та обмеження Містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта реконструкції №449 від 12.05.2020 року в частині визначення, Об`єкт проектування є складовою частиною пам`ятки ландшафту та історії місцевого значення Історичний ландшафт Київських гір і долини р. Дніпра (Наказ Міністерства культури України №58/0/16-10 від 03.02.2010 р.);

- абзацу 3 пункту 5 розділу Містобудівні умови та обмеження Містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта реконструкції №449 від 12.05.2020 року в частині визначення При проектуванні об`єкту виконати вимоги розпорядження КМДА № 979 від 17.05.2002 р. Про внесення змін та доповнень до рішення Виконкому Київської міської ради народних депутатів від 16.07.1979 № 920 Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам`яток історії та культури в м. Києві ;

- абзацу 5 пункту 5 розділу Містобудівні умови та обмеження Містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта реконструкції №449 від 12.05.2020 року в частині визначення, що: Проектну документацію розробляти з урахуванням положень Закону України Про охорону культурної спадщини та Закону України Про охорону археологічної спадщини .

- абзацу 6 пункту 5 розділу Містобудівні умови та обмеження Містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта реконструкції №449 від 12.05.2020 року в частині визначення Дозвіл на виконання робіт отримати згідно Закону України Про охорону культурної спадщини та розпорядження КМДА №979 від 17.05.2002 р. Про внесення змін та доповнень до рішення Виконкому Київської міської ради народних депутатів від 16.07.1979 №920 Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам`яток історії та культури в м. Києві ;

- абзацу 7 пункту 5 розділу Містобудівні умови та обмеження Містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта реконструкції №449 від 12.05.2020 року в частині визначення Отримати висновок Інституту Археології НАН України щодо наявності археологічного культурного шару і рекомендації щодо заходів з його збереження або дослідження (за необхідності) .

В той же час, судом встановлено, що ДБН В.2.2.-9-2018 Будинки і Споруди. Громадські будинки та споруди. Основні положення не містить обмеження гранично допустимої висоти об`єктів будівництва на рівні 27 м.

Отже, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимоги позивачів викласти пункт 1 розділу Містобудівні умови та обмеження Містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта реконструкції №449 від 12.05.2020 року в наступній редакції Визначити граничну висоту об`єкта проектування h < 38,4м .

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з пунктом 4 частини другої, частиною четвертою статті 245 у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Таким чином, з огляду на скасування судом оскаржуваних позивачами пунктів МУО, з метою забезпечення належного та ефективного захисту прав позивачів, суд дійшов висновку зобов`язати Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) внести зміни до Містобудівних умови та обмежень, затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 12.05 2020 року № 440 шляхом:

1) викладення пункту 1 розділу Містобудівні умови та обмеження Містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта реконструкції №449 від 12.05.2020 року в редакції Визначити граничну висоту об`єкта проектування h < 38,4м ;

2) виключити абзаци 1-3 та 5-7 п. 5 Містобудівні умови та обмеження Містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта реконструкції №449 від 12.05.2020 року в редакції:

3) в абзаці 25 пункту 5 Містобудівні умови та обмеження Містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта реконструкції №449 від 12.05.2020 року виключити вимогу щодо необхідності розглядати проектну документацію та затверджувати таку документацію відповідно до вимог Закону України Про охорону культурної спадщини , Закону України Про архітектурну діяльність .

Статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та нечинним акта чи окремих його положень.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Із системного аналізу вище викладених норм та з`ясованих судом обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У матеріалах справи містяться платіжні доручення від 08.12.2020 року №4976 на суму 2 102 грн., яким підтверджується сплата ПрАТ Каньйон (код ЄДРПОУ 31725394) судового збору за подання позовної заяви, та від 08.12.2020 року №3096 на суму 2 102 грн., яким підтверджується сплата судового збору ТОВ МЕРЕС (код ЄДРПОУ 32852122).

З огляду на задоволення позову в повному обсязі, сплачена позивачами сума судового збору підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь ПрАТ Каньйон та ТОВ МЕРЕС .

Керуючись статтями 6, 9, 73-80, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати абзац 1 пункту 1 розділу Містобудівні умови та обмеження Містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта реконструкції №449 від 12.05.2020 року в частині речення: Гранична висота об`єкту h < 27,0 м .

3. Визнати протиправним та скасувати абзац 1 пункту 5 розділу Містобудівні умови та обмеження Містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта реконструкції №449 від 12.05.2020 року в частині визначення: Об`єкт проектування знаходиться в межах історичного центру міста, загальноміського центру, центральної планувальної зони, історичного ареалу, в зоні регулювання забудови другої категорії в охоронній археологічній зоні (згідно з рішеннями виконкому Київської міської ради народних депутатів від 10.10.1988 №976, 16.07.1979 №920, розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 №979 рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 р. № 370/180) .

4. Визнати протиправним та скасувати абзац 2 пункту 5 розділу Містобудівні умови та обмеження Містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта реконструкції №449 від 12.05.2020 року в частині визначення: Об`єкт проектування є складовою частиною пам`ятки ландшафту та історії місцевого значення Історичний ландшафт Київських гір і долини р. Дніпра (Наказ Міністерства культури України №58/0/16-10 від 03.02.2010 р.).

5. Визнати протиправним та скасувати абзац 3 пункту 5 розділу Містобудівні умови та обмеження Містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта реконструкції №449 від 12.05.2020 року в частині визначення: При проектуванні об`єкту виконати вимоги розпорядження КМДА № 979 від 17.05.2002 р. Про внесення змін та доповнень до рішення Виконкому Київської міської ради народних депутатів від 16.07.1979 № 920 Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам`яток історії та культури в м. Києві .

6. Визнати протиправним та скасувати абзац 5 пункту 5 розділу Містобудівні умови та обмеження Містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта реконструкції №449 від 12.05.2020 року в частині визначення: Проектну документацію розробляти з урахуванням положень Закону України Про охорону культурної спадщини та Закону України Про охорону археологічної спадщини .

7. Визнати протиправним та скасувати абзац 6 пункту 5 розділу Містобудівні умови та обмеження Містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта реконструкції №449 від 12.05.2020 року в частині визначення: Дозвіл на виконання робіт отримати згідно Закону України Про охорону культурної спадщини та розпорядження КМДА №979 від 17.05.2002 р. Про внесення змін та доповнень до рішення Виконкому Київської міської ради народних депутатів від 16.07.1979 №920 Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам`яток історії та культури в м. Києві .

8. Визнати протиправним та скасувати абзац 7 пункту 5 розділу Містобудівні умови та обмеження Містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта реконструкції №449 від 12.05.2020 року в частині визначення : Отримати висновок Інституту Археології НАН України щодо наявності археологічного культурного шару і рекомендації щодо заходів з його збереження або дослідження (за необхідності) .

9. Визнати протиправною бездіяльність Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо ненадання відповіді на заяву позивача від 06.11.2020 року №164.

10. Зобов`язати Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) внести зміни до Містобудівних умови та обмежень, затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 12.05 2020 року № 440 шляхом:

2) виключити абзаци 1-3 та 5-7 п. 5 Містобудівних умов та обмежень в редакції:

11. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю МЕРЕС (код ЄДРПОУ 32852122, адреса: 04071, м. Київ, вул. Нижній Вал, буд. 61) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (код ЄДРПОУ 26345558, адреса: 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 32) сплачений судовий збір у розмірі 2 102, 00 грн. (дві тисячі сто дві грн. 00 коп.).

12. Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства Каньйон (код ЄДРПОУ 31725394, адреса: 04070, м. Київ, вул. Ярославська, 56-А) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (код ЄДРПОУ 26345558, адреса: 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 32) сплачений судовий збір у розмірі 2 102, 00 грн. (дві тисячі сто дві грн. 00 коп.).

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України. апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до пп. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України:

Позивач 1: Товариство з обмеженою відповідальністю МЕРЕС (код ЄДРПОУ 32852122, адреса: 04071, м. Київ, вул. Нижній Вал, буд. 61);

Позивач 2: Приватне акціонерне товариство Каньйон (код ЄДРПОУ 31725394, адреса: 04070, м. Київ, вул. Ярославська, 56-А);

Відповідач: Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (код ЄДРПОУ 26345558, адреса: 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 32).

Повне рішення складено 21.05.2021 року.

Суддя Л.О. Маруліна


Суд	Окружний адміністративний суд міста Києва
Дата ухвалення рішення	21.05.2021
Оприлюднено	24.05.2021
Номер документу	97063633
Судочинство	Адміністративне

Судовий реєстр по справі —640/31786/20

Постанова від 28.12.2021

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Кузьмишина Олена Миколаївна

Ухвала від 03.11.2021

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Кузьмишина Олена Миколаївна

Ухвала від 03.11.2021

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Кузьмишина Олена Миколаївна

Ухвала від 08.09.2021

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Кузьмишина Олена Миколаївна

Рішення від 21.05.2021

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Маруліна Л.О.

Ухвала від 13.01.2021

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Маруліна Л.О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 21.05.2021 по справі 640/31786/20ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Судовий реєстр по справі —640/31786/20

Постанова від 28.12.2021

Ухвала від 03.11.2021

Ухвала від 03.11.2021

Ухвала від 08.09.2021

Рішення від 21.05.2021

Ухвала від 13.01.2021

Рішення
від 21.05.2021 по справі 640/31786/20
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА