Постанова

від 21.05.2021 по справі 560/8254/20

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/8254/20

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Салюк П.І.

Суддя-доповідач - Драчук Т. О.

21 травня 2021 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Драчук Т. О.

суддів: Ватаманюка Р.В. Полотнянка Ю.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 січня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

11 грудня 2020 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо не зарахування до стажу на підземних роботах за Списком №1 періодів роботи з 07.06.1993 по 01.01.1999, з 01.01.2000 по 31.12.2000, з 01.05.2001 по 31.12.2001, з 17.09.2005 по 30.09.2005, з 10.12.2008 по 01.01.2009, з 17.12.2009 по 01.01.2010, з 01.01.2014 по 31.03.2014, з 01.07.2014 по 31.12.2014, який надає право на гарантії, встановлені ст. 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці";

- зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до пільгового (підземного) стажу, який надає право на гарантії, встановлені ст. 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" періоди роботи з 07.06.1993 по 01.01.1999, з 01.01.2000 по 31.12.2000, з 01.05.2001 по 31.12.2001, з 17.09.2005 по 30.09.2005, з 10.12.2008 по 01.01.2009, з 17.12.2009 по 01.01.2010, з 01.01.2014 по 31.03.2014, з 01.07.2014 по 31.12.2014 та провести перерахунок пенсії з врахуванням цих періодів з 21.07.2020.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 січня 2021 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує, що в трудовій книжці містяться відомості лише про прийняття та звільнення позивача з роботи, при цьому, дані, які б уточнювали пільговий характер роботи - відсутні, у зв`язку з чим обчислення пільгового стажу за Списком №1 проведено за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Також, апелянт посилається на абз. 4 п. 20 Порядку №383, згідно якого у разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

В апеляційній скарзі апелянт вказує, що додані до матеріалів справи довідки уточнюючі пільговій характер роботи №4786 від 01.09.2020, №12/574 від 26.08.2020, №276 від 02.09.2020, які видані державним підприємством Макіїввугілля , яке знаходиться на непідконтрольній Україні території, у зв`язку з чим підтвердити спірні періоди роботи не має можливості, а тому відсутні підстави для врахування при обчисленні розміру пенсії довідок, уточнюючих пільговий характер роботи.

Крім того, апелянта зазначає, що вищевказані довідки про пільговий характер роботи позивачем до заяви про призначення пенсії не долучались.

17.05.2021 на виконання вимог ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2021 відповідачем долучено до матеріалів справи належним чином завірену копію матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 .

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, з 21 липня 2020 року ОСОБА_1 згідно заяви від 27 серпня 2020 року призначено пенсію на пільгових умовах за Списком №1 згідно пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV від 09 липня 2003 року.

15 жовтня 2020 року ОСОБА_1 повторно звернувся до головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою щодо правильності обчислення розміру пенсії.

Листом від 04 листопада 2020 року №5521-4888/Б-03/8-2200/20 Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повідомило позивача, що оскільки до заяви про призначення пенсії за віком на пільгових умовах довідок, уточнюючих пільговий характер роботи та документів про атестацію робочого місця позивач не надав, обчислення пільгового стажу за Списком №1 проведено за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а саме: з 07.06.1993 по 01.01.1999, з 01.01.2000 по 31.12.2000, з 01.05.2001 по 31.12.2001, з 17.09.2005 по 30.09.2005, з 10.12.2008 по 01.01.2009, з 17.12.2009 по 01.01.2010, з 01.01.2014 по 31.03.2014, з 01.07.2014 по 31.12.2014.

Заробітну плату враховано за період роботи з 01.07.2000 року по 31.07.2020 року (згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу, що містяться в системі персоніфікованою обліку), індивідуальний коефіцієнт для обчислення заробітку становить 1.74456.

Позивач, не погоджуючись з діями відповідача щодо не врахування весь спірних періодів роботи до пільгового стажу, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що трудова книжка позивача містить необхідні записи щодо характеру виконуваної роботи та відпрацьованих періодів на підземних роботах, тому відповідач помилково вказує у листі, що у трудовій книжці містяться лише відомості про прийняття та звільнення, а дані, які б уточнювали пільговий характер робіт - відсутні.

Записи про спірні періоди роботи засвідчено відповідними печатками підприємств і дефектів їх вчинення не має, записи проведені у відповідності до вимог Порядку ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, який визначався Інструкцією, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20 червня 1974 року №162, яка втратила чинність на підставі Наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993, Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального забезпечення України від 29.07.1993 № 58.

Враховуючи вказане, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відмова Головного управління Пенсійного Фонду України в Хмельницькій області зарахувати до пільгового (підземного) стажу, який надає право на гарантії, встановлені ст. 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" періоди роботи з 07.06.1993 по 01.01.1999, з 01.01.2000 по 31.12.2000, з 01.05.2001 по 31.12.2001, з 17.09.2005 по 30.09.2005, з 10.12.2008 по 01.01.2009, з 17.12.2009 по 01.01.2010, з 01.01.2014 по 31.03.2014, з 01.07.2014 по 31.12.2014 є протиправною.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

У відповідності до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституцій України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно ч.ч. 1,2 статті 5 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування2 від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

За змістом ч. 1 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно ч. 2 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ч. 4 статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Заява про призначення пенсії за віком може бути подана застрахованою особою не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Згідно ч. 1 статті 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення"основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок ведення трудових книжок працівників визначений Інструкцією, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 року за № 110 (далі - Інструкція).

Згідно п. 1.1 Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 "Про трудові книжки працівників", цією Інструкцією та іншими актами законодавства (пункт 1.5 Інструкції).

Згідно п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року № 301 "Про трудові книжки" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Згідно п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п. 8 Порядку № 637 час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання. За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

Згідно п. 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли і трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, встановлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Таким чином, уточнююча довідка може бути основним доказом підтвердження пільгового стажу в період роботи на відповідних посадах або за професіями в тих випадках, коли відсутня трудова книжка або відсутні відповідні записи трудовій книжці. Значення трудової книжки, як основного документу, що підтверджує пільговий стаж роботи, встановлено статтею 62 Закону № 1788-ХІІ, і будь-які підзаконні нормативно-правові акти, які суперечать цьому положенню, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Відповідно до п. 38 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за №1566/11846 (далі Порядок ) відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" при прийманні документів орган, що призначає пенсію: а) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених в ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; б) здійснює попередню правову експертизу змісту і належного оформлення наданих документів; в) перевіряє правильність копій відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розходження.

З матеріалів справи вбачається, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на підставі індивідуальних відомостей про застраховану особу зараховано стаж (періоди) роботи за Списком №1 - 10 років 8 місяців 17 днів:

- з 01.01.1999 по 31.12.1999;

- з 01.01.2001 по 30.04.2001;

- з 01.01.2002 по 19.11.2003;

- з 04.12.2003 по 04.06.2004;

- з 15.08.2005 по 17.09.2005;

- з 01.10.2005 по 16.10.2006;

- з 21.04.2008 по 10.12.2008;

- з 01.01.2009 по 17.12.2009;

- з 01.01.2010 по 31.12.2013;

- з 01.04.2014 по 30.06.2014.

При цьому, трудова книжка ОСОБА_1 містить наступні записи:

Шахта ім. С.М. Кирова "Макіїввугілля":

- 07.06.1993 - прийнятий учнем гірника по ремонту гірських виробок з повний робочий днем в шахті підземній, підстава - наказ №493/к від 07.06.1993;

- 15.06.1994 - переведено гірником по ремонту гірських виробок 4 розряду з повним робочим днем в шахті, підстава - наказ 376/к;

- 31.01.1996 - звільнено відповідно до п. 5 ст. 36 КЗпП України по переведенню на шахту "Калинівська-Східна" ДП "Макіїввугілля", підстава - наказ 82/к від 31.01.1996;

- 07.02.1996 - прийнятий гірником по ремонту гірських виробок 4 розряду з повним робочим днем в шахті, підстава - наказ 101/к від 07.02.1996;

- 28.05.1998 - переведено електрослюсарем підземним 4 розряду з повним робочим днем в шахті електромеханічної дільниці, підстава - наказ №413/к від 28.05.1998;

- 01.10.2000 - переведено гірським майстром підземним з повним робочим днем в шахті, підстава - наказ №827/к від 01.10.2000;

- 19.11.2003 - звільнено за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП України, підстава наказ №708/к від 19.11.2003.

Приватне виробниче підприємство "Горняк-95":

- 04.12.2003 - прийнятий електрослюсарем підземним 5 розряду на дільницю ВТБ з повним робочим днем в шахті, підстава - наказ №597-к від 04.12.2003;

- 04.06.2004 - звільнено за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП України, підстава - наказ №293к від 04.06.2004;

ДП "Макіїввугілля":

- 15.08.2005 - прийнятий електрослюсарем підземним 4 розряду з повним робочим днем в шахті електромеханічної дільниці, підстава - наказ №801-к від 15.08.2005;

- 01.10.2005 - призначено старшим механіком по стаціонарному обладнанню. Робота пов`язана з підземним видобутком вугілля, підстава - наказ №1307-к від 16.10.2006;

- 16.10.2006 - звільнено за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП України, підстава - наказ 1307-к від 16.10.2006.

Шахта "Калинівська-Східна" ДП "Макіїввугілля":

-21.04.2008 - прийнятий гірничим майстром підземним з повним робочим днем в шахті, підстава - наказ №391-к від 21.04.2008;

-08.02.2010 - переведено підземним механіком з повним робочим днем в шахті, підстава - наказ №114-к від 08.02.2010;

- 09.03.2010 - переведено заступником начальника підземної дільниці з повним робочим днем в шахті, підстава - наказ №217 від 09.03.2010;

- 17.11.2010 - переведено гірничим майстром підземним з повним робочим днем в шахті, підстава - наказ №1115-к від 17.11.2010;

- 18.05.2012 - переведено начальником зміни, робота пов`язана з підземним видобутком вугілля, підстава - наказ №516к від 18.05.2012;

- 05.01.2015 - переведено електрослюсарем підземним 4 розряду з повним робочим днем в шахті, підстава - наказ №1к від 05.01.2015;

- 02.06.2016 - переведено електрослюсарем підземним 5 розряду з повним робочим днем в шахті, підстава - наказ №394к від 02.06.2016 з повним робочим днем в шахті, підстава - наказ №394к від 02.06.2016;

- 31.07.2016 - звільнений за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП України, підстава - наказ №536к від 01.08.2016.

До позовної заяви позивачем долучено Довідку ВП Шахта "Калинівська-Східна" ДП "Макіїввугілля" про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних документів № 4786 від 01.09.2020 про те, що ОСОБА_2 працював повний робочий день у ВП Шахта "Калинівська-Східна" ДП "Макіїввугілля" в наступні періоди:

- з 07.02.1996 по 27.05.1998 виконував підземні роботи на електромеханічній дільниці з повним робочим днем в шахті за посадою гірником по ремонту гірських виробок, що передбачена Списком №1 розділ 1 підрозділ "Гірничі роботи", код КП 1010100А, підстава Постанова КМУ від 11.03.1994 №162 - 2 роки 03 місяця 21 день;

- з 28.05.1998 по 30.09.2000 виконував підземні роботи на електромеханічній дільниці з повним робочим днем в шахті за посадою електрослюсар підземний, що передбачена Списком №1 розділ 1 підрозділ "Гірничі роботи", код КП 1010100А, підстава Постанова КМУ від 11.03.1994 №162 - 2 роки 04 місяця 03 дні;

- з 01.10.2000 по 29.07.2003 виконував підземні роботи на дільниці ШТ з повним робочим днем в шахті за посадою гірничий майстер, що передбачена Списком №1 розділ 1 підрозділ 1.1Б, підстава Постанова КМУ від 16.01.2003 №36 - 2 роки 09 місяця 29 днів;

- з 30.07.2003 по 28.08.2003 виконував підземні роботи на дільниці ШТ з повним робочим днем в шахті за посадою виконуючий обов`язки начальника дільниці, що передбачена Списком №1 розділ 1 підрозділ 1.1Б, підстава Постанова КМУ від 16.01.2003 №36 - 00 років 00 місяця 29 днів;

- з 29.08.2003 по 19.11.2003 виконував підземні роботи на дільниці ШТ з повним робочим днем в шахті за посадою гірничий майстер, що передбачена Списком №1 розділ 1 підрозділ 1.1Б, підстава Постанова КМУ від 16.01.2003 №36 - 00 років 02 місяці 21 день;

- з 15.08.2005 по 30.09.2005 виконував підземні роботи на електромеханічній дільниці з повним робочим днем в шахті за посадою електрослюсар підземний, що передбачена Списком №1 розділ 1 підрозділ 1.1А, підстава Постанова КМУ від 16.01.2003 №36 - 00 років 01 місяць 16 днів;

- з 01.10.2005 по 16.10.2006 виконував підземні роботи на дільниці Управление, 50% і більше робочого часу зайнятий на підземних роботах за посадою старший механік по стаціонарному обладнанню, що передбачена Списком №1 розділ 1 підрозділ 1.1Г, підстава Постанова КМУ від 16.01.2003 №36 - 01 рік 00 місяців 16 днів.

Довідка ВП Шахта "Калинівська-Східна" ДП "Макіїввугілля" № 4786 від 01.09.2020 видана на підставі особової картки форми Т2 №3766,3874 особові рахунки, табель спуск-виїзд, накази по підприємству. Шахта зайнята видобутком вугілля.

Крім того, зі змісту вказаної довідки вбачається, що атестація робочих місць проводилась згідно наказу №350 від 29.03.1996 року, №1099 від 29.12.1999 року, №958 від 31.12.2003 року.

Також, матеріали справи містять довідку ВП шахти ім. С.М. Кирова ДП "Макіїввугілля" про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних документів від 26.08.2020 №12/574, з якої встановлено, що з 07.06.1993 по 20.01.1994 ОСОБА_1 прийнято учнем гірника по ремонту гірських виробок з повний робочий днем в шахті підземній дільниці №1, підстава - наказ №493/к від 07.06.1993.

В період з 28.06.1993 позивача направлено на курси підготовки гірника по ремонту гірських виробок в СФ УКК п/о "Макіїввугілля" з відривом від основної роботи строком на 2 місяці з оплатою з розрахунку годинної тарифної ставки гірника 1 розряду 246,89 кар., відповідно до наказу від 28.06.1993 №543/к.

З 21.01.1994 по 31.01.1996 ОСОБА_1 працював на посаді гірника по ремонту гірських виробок 4 розряду з повним робочим днем в шахті дільниць №1, РГВ-2, що передбачено Списком №1 розділом 1 підрозділом 1 пунктом 1010100а, підстава Постанова КМУ від 11.03.1994 №162.

Також, судом встановлено, що атестація робочих місць проводилась згідно наказу №16 від 17.01.1994р.

Таким чином, надаючи оцінку копії трудової книжки позивача та долученим до матеріалів справи довідкам, які уточнюють пільговий характер роботи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що зазначеними вище документами у повній мірі підтверджений пільговий стаж роботи позивача у спірні періоди з 07.06.1993 по 01.01.1999, з 01.01.2000 по 31.12.2000, з 01.05.2001 по 31.12.2001, з 17.09.2005 по 30.09.2005, з 10.12.2008 по 01.01.2009, з 17.12.2009 по 01.01.2010, з 01.01.2014 по 31.03.2014, з 01.07.2014 по 31.12.2014.

Щодо посилань відповідача на недоліки, допущених у трудовій книжці позивача, то такі недоліки усунуті шляхом надання уточнюючих довідок та первинних документів, якими оформлено прийняття/звільнення позивача з роботи.

Крім того, не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 6 березня 2018 року у справі № 754/14898/15-а та від 17 липня 2018 року у справі № 220/989/17.

Крім того, згідно пункту 4 постанови КМУ від 27.04.1993 року № 301 "Про трудові книжки" тягар відповідальності за порушення порядку ведення трудових книжок покладається на відповідальну посадову особу роботодавця, а не на працівника.

Щодо доводів апелянта про видачу довідок, які уточнюють пільговий характер роботи державним підприємством "Макіїввугілля", яке знаходиться на непідконтрольній Україні території, у зв`язку з чим відсутні підстави для їх врахування, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Державне підприємство "Макіїввугілля" (ДП "МАКІЇВВУГІЛЛЯ") код за ЄДРПОУ 32442295, місцезнаходження юридичної особи - Україна, 02088, місто Київ, вул. Промислова, будинок 10, має відокремлені підрозділи, зокрема, "Шахта "Калинівська - Східна" державного підприємства "Макіїввугілля", код ЄДРПОУ ВП:39156712, місцезнаходження: Україна, 86135, Донецька обл., місто Макіївка, вул. Шевченка, будинок 26"А". Тобто, Державне підприємство "Макіїввугілля" було створене та зареєстроване у порядку, передбаченому законодавством України.

В практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані намібійські винятки : документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. У Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21.06.1971 року Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів .

Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі Лоізіду проти Туречиини (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах Кіпр проти Туреччини (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та Мозер проти Республіки Молдови та Росії (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать (Cyprus v. Turkey, б 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі Мозер проти Республіки Молдови та Росії наголосив, що першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою] (Mozer V. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).

Враховуючи те, що рішення Європейського Суду з прав людини є джерелом права та обов`язковими для виконання Україною відповідно до ст. 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов`язані враховувати практику Європейського Суду з прав людини, як джерело права відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини .

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 22 жовтня 2018 року у справі № 235/2357/17.

Отже, документи, видані органами та установами, що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом із іншими доказами в їх сукупності та взаємозв`язку.

Щодо аргументів відповідача про ненадання позивачем доказів проведення атестації робочих місць, на яких позивач працював у спірному періоді, колегія суддів зазначає, що долучені позивачем довідки, уточнюючі пільговий характер роботи, містять інформацію щодо проведення підприємством атестації робочих місць на підставі відповідних наказів.

Крім того, згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а, непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведения або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Враховуючи, що позивачем до матеріалів позовної заяви долучено довідки, які уточнюють пільговий характер роботи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що їх неврахування під час розгляду справи є порушенням конституційних прав позивача на отримання належного пенсійного забезпечення.

Таким чином, з урахуванням викладеного та встановлених у справі обставин, колегія суддів приходить до висновку, що бездіяльність пенсійного органу щодо незарахування до пільгового стажу позивача періодів його роботи за Списком №1 з 07.06.1993 по 01.01.1999, з 01.01.2000 по 31.12.2000, з 01.05.2001 по 31.12.2001, з 17.09.2005 по 30.09.2005, з 10.12.2008 по 01.01.2009, з 17.12.2009 по 01.01.2010, з 01.01.2014 по 31.03.2014, з 01.07.2014 по 31.12.2014, який надає право на гарантії, встановлені ст. 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці", є протиправною, у зв`язку з чим вимога позивач про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати вищевказані періоди до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 та провести перерахунок пенсії з врахуванням вказаних періодів є правомірною та підлягає задоволенню.

Відповідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Отже, ст.2 КАС України та ч.4 ст.242 КАС України вказують, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо задоволення позовних вимог.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 січня 2021 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Драчук Т. О. Судді Ватаманюк Р.В. Полотнянко Ю.П.