Рішення
від 11.05.2021 по справі 915/1314/20
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2021 року Справа № 915/1314/20

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., за участі секретаря судового засідання Матвєєвої А.В., розглянувши матеріали справи

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю «РОЯЛ МЕТАЛ» (код ЄДРПОУ 39578450)

юридична адреса: 02218, м. Київ, вул. Райдужна, 41, кв. 2,

адреса для листування: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, 10/2, оф. 54

до відповідача: Державного підприємства «Миколаївський бронетанковий завод» (54017, м. Миколаїв, вул. 1 Слобідська, 120, код ЄДРПОУ 07856371)

про: стягнення заборгованості,

за участі представників учасників справи :

від позивача: Кізік А.М.

від відповідача: Єнтіс М.Є.,

В С Т А Н О В И В:

27.10.2020 товариство з обмеженою відповідальністю «РОЯЛ МЕТАЛ» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 22.10.2020 (вх. № 13587/20) про стягнення з Державного підприємства «Миколаївський бронетанковий завод» заборгованості в розмірі 80758,67 грн.

Позовні вимоги обгрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язання щодо оплати поставленого товару за договором поставки №№1815317 від 12.01.2018.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.10.2020, справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/1314/20 та визначено головуючим у справі суддю Ржепецького В.О.

Ухвалою суду від 02.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, повідомлено учасників справи про призначення судового засідання по справі, визначено відповідачу 5-денний строк від дня отримання даної ухвали для подання до суду заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

16.11.2020 відповідачем подано до суду заяву за №1829 від 16.11.2020 із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Відповідач вважає, що справа є складною, містить значний обсяг доказів, які потребують ретельної перевірки, не дивлячись на те, що ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та просить справу розглядати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 23.11.2020 судом постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі, підготовче засідання у справі призначено на 14.12.2020 о 10:20 год., встановлено сторонам процесуальні строки для подання суду заяв по суті справи.

14.12.2020 судом постановлено протокольну ухвалу про відкладення розгляду справи на 19.01.2021 о 10:20 год.

16.12.2020 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву.

Відповідач просить суд поновити строк для подання відзиву, відмовити у задоволенні позову.

Заперечення обгрунтовано посиланням на те, що ДП «Миколаївський бронетанковий завод» виконало рішення господарського суду Миколаївської області у справі №915/1956/19, сплатило на користь позивача 73532,71 грн.

На думку відповідача, оскільки підстав для задоволення вимоги про стягнення основної суми боргу у розмірі 61200,67 грн немає, то відсутні правові підстави для нарахування та стягнення інфляційних витрат та 3% річних.

Стосовно клопотання про поновлення строку для подання відзиву відповідач пояснює, що відзив складено 26.11.2020, але у зв`язку з карантинними обмеженнями, відправка відзиву здійснено пізніше.

19.01.2021 відповідачем подано до суду доповнення до відзиву за вих. №77 від 18.01.2021.

В заперечення позовних вимог відповідач зазначає, що відповідачем здійснено оплату за поставлений товар за видатковими накладними №41, 42, 43, 44 від 15.03.2019 на загальну суму 61200,67 грн на підставі рахунків №22, №23, №25, №26 від 25.01.2019. Оплати від 28.02.2019 здійснювались за товар, що був поставлений 15.03.2019, а не для сплати боргу за рішенням суду, якого на той час не існувало.

19.01.2021 судом постановлено протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження у справі на 30 днів та відкладення розгляду справи на 01.02.2021 о 10:00 год.

28.01.2021 на електронну адресу суду надійшла відповідь на доповнення до відзиву (вх. №1310/21 від 28.01.2021), якою позивач просить позов задовольнити у повному обсязі.

Позивач зазначає, що вказані у доповненні до відзиву оплати за платіжними дорученнями від 28.02.2019 №2859, №2861, №2860, №2866 за рішенням суду, зараховані в оплату заборгованості за поставлений товар за видатковими накладними, які були предметом розгляду у справі №915/1956/19 за період з серпня 2018 по листопад 2018 року.

Зазначені платіжні доручення, подані відповідачем до доповнень до відзиву як доказ часткової оплати заборгованості за поставлений товар за видатковими накладними від 13.08.2018 по 23.11.2018 у справі №915/1956/19.

При цьому, як зазначає позивач, предметом розгляду у справі №915/1956/19 видаткові накладні №41, 42, 43, 44 від 15.03.2019 на суму 61200,60 грн не були.

01.02.2021 розгляд справи не відбувся у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого у справі судді.

Ухвалою суду від 04.02.2021 судове засідання у справі призначено на 22.02.2021 о 10:50 год.

22.02.2021 судом постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі №915/1314/2 та призначення розгляду справи по суті на 16.03.21 року об 10 год. 00 хв.

16.03.2021 розгляд справи не відбувся у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого у справі судді.

Ухвалою суду від 23.03.2021 судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 12 квітня 2021 року о 10:20 год.

12.04.2021 судом постановлено протокольну ухвалу про відкладення розгляду справи по суті на 11.05.2021 об 11:00 год.

Учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання.

20.04.2021 на адресу суду надійшла заява відповідача про відкладення розгляду справи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю представника відповідача.

Ухвалою суду від 23.04.2021 задоволено заяву представника позивача про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача позовні вимоги заперечує. Просить у задоволені позовну відмовити з підстав, викладених у відзиві та доповненнях.

11.05.2021 року судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

12.01.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «РОЯЛ МЕТАЛ» (постачальник, позивач) та Державним підприємством «Миколаївський бронетанковий завод» (покупець, відповідач) укладено договір поставки №1815317 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, передбачених даним Договором, поставити покупцю металопрокат (далі - товар), асортимент, комплектність, кількість та вартість якого зазначається в специфікаціях, що є додатками до цього Договору, а покупець зобов`язаний прийняти та оплатити поставлений товар в порядку та строки, передбачені даним Договором (а.с. 11-14).

Відповідно до п. 3.1 Договору, поставка товару здійснюється видами транспорту, визначеними за згодою сторін.

Відповідно до п. 3.2 Договору, постачальник зобов`язується поставити товар на умовах поставки DDP - склад покупця, м. Миколаїв, вул. 1-ша Слобідська, 120, відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів « INCOTERMS» у редакції 2010 року, якщо інші умови не визначені в специфікації.

Відповідно до п. 3.3 Договору, товар поставляється в наступні строки: 3 календарних дні з моменту підписання специфікації, якщо інший строк не визначений сторонами в специфікації.

Відповідно до п. 3.4 Договору, при передачі товару покупцю, постачальник зобов`язаний надати оригінали наступних документів: рахунок-фактуру, видаткову накладну, товарно-транспортну накладну, сертифікат та/або паспорт якості на товар; податкову накладну в електронному вигляді, зареєстровану в ЄДРПН, а також інші документи, визначені сторонами на партію товару.

Відповідно до п. 3.5 Договору, у разі ненадання/надання не в повному обсязі покупцю вищезазначених супровідних документів або надання неналежно оформлених супровідних документів, товар вважається непоставленим.

Відповідно до п. 4.1 Договору, поставка товару здійснюється за цінами, які визначені у специфікаціях і включають всі податки, збори й інші обов`язкові платежі, а також вартість тари, пакування, маркування й інші видатки постачальника, пов`язані з поставкою товару.

Відповідно до п. 4.2 Договору, зміна ціни в сторону збільшення після підписання сторонами специфікації не допускається.

Відповідно до п. 5.1 Договору, оплата покупцем товару здійснюється за відповідним рахунком постачальника в національній валюті України, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника.

Відповідно до п. 5.2 Договору, оплата по даному Договору, якщо інше не визначено в специфікації, здійснюється покупцем у розмірі 100% від суми специфікації протягом 14 календарних днів по факту поставки товару на склад покупця.

Відповідно до п. 7.2 Договору, у випадку порушення більш ніж на 30 календарних днів строку оплати товару, покупець сплачує постачальникові пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені, від суми заборгованості.

Відповідно до п. 9.3 Договору, даний Договір набирає чинності з дати його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2018 року.

Відповідно до п. 9.5 Договору, закінчення строку дії даного Договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення зобов`язань (у тому числі гарантійних) за даним Договором.

За весь період дії Договору позивачем було поставлено відповідачеві товару на загальну суму 213318,68 грн, що підтверджується: 1) видатковими накладними (а.с.15-35): №126 від 13.08.2018 на суму 9072,00 грн; №130 від 23.08.2018 на суму 3343,03 грн; №131 від 23.08.2018 на суму 10384,99 грн; №134 від 05.09.2018 на суму 5370,00 грн; №135 від 04.09.2018 на суму 4187,70 грн; №140 від 13.09.2018 на суму 20736,00 грн; №142 від 18.09.2018 на суму 7452,00 грн; №146 від 21.09.2018 на суму 8640,00 грн; №148 від 26.09.2018 на суму 12672,00 грн; №155 від 03.10.2018 на суму 3881,16 грн; №166 від 25.10.2018 на суму 2822,69 грн; №167 від 25.10.2018 на суму 3300,00 грн; №170 від 02.11.2018 на суму 2880,00 грн; №182 від 23.11.2018 на суму 12384,00 грн; №183 від 23.11.2018 на суму 13674,00 грн; №184 від 23.11.2018 на суму 5763,24 грн; №185 від 23.11.2018 на суму 25555,20 грн; №41 від 15.03.2019 на суму 1820,45 грн; №42 від 15.03.2019 на суму 20694,96 грн; №43 від 15.03.2019 на суму 30921,26 грн; №44 від 15.03.2019 на суму 7764,00 грн; 2) специфікаціями на товар, які є додатками до Договору (а.с.36-56); 3) рахунками на оплату замовлення (а.с.57-77).

Відповідач умови Договору щодо своєчасної оплати вартості отриманого товару не виконав, за отриманий товар розрахувався частково.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області у справі №915/1956/19 стягнуто з ДП Миколаївській бронетанковий завод на користь ТОВ РОЯЛ МЕТАЛ 50330,15 грн - основного боргу, 746,36 судового збору та 900,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. У задоволені позову в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 88887,13 грн, пені в сумі 16579,51 грн, інфляційних втрат у сумі 6888,12 грн та 3% річних в сумі 3172,54 грн - відмовлено.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.05.2020 рішення Господарського суду Миколаївської області від 17.02.2020 у справі №915/1956/19 частково скасовано, позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 50330,15 грн основного боргу, 10059,82 грн - пені, 2049,61 грн 3% річних, 6083,30 грн інфляційних втрат, 1020,03 грн судового збору за подання позовної заяви до суду першої інстанції, 1230 витрат на професійну допомогу адвоката в сумі першої інстанції та 1529,80 грн судового збору за апеляційний перегляд рішення, 1230,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в сумі апеляційної інстанції.

Предметом розгляду у справі №915/1956/19 була заборгованість за Договором щодо оплати вартості поставленого товару за видатковими накладними №126 від 13.08.2018, №131 від 23.08.2018, №140 від 13.09.2018, №142 від 18.09.2018, №146 від 21.09.2018, №148 від 26.09.2018, №155 від 03.10.2018, №166 від 25.10.2018, №167 від 25.10.2018, №170 від 02.11.2018, №182 від 23.11.2018, №183 від 23.11.2018, №184 від 23.11.2018, №185 від 23.11.2018 на загальну суму 139217,28 грн.

Судовими інстанціями у справі №915/1956/19 встановлено, що на підтвердження оплати вартості отриманого товару відповідачем було надано суду платіжні доручення: №2859 від 28.02.2019 на суму 20463,30 грн; №2861 від 28.02.2019 на суму 7764,00 грн; №2860 від 28.02.2019 на суму 30792,60 грн; №2866 від 28.02.2019 на суму 1769,88 грн; №1246 від 10.04.2019 на суму 28096,99 грн.

Крім того, судом апеляційної інстанції у постанові у справі №915/1956/19 зазначено, що умовами договору поставки від 12.01.2018 року № 1815317 порядок погашення вимог кредитора не встановлено, а тому у разі наявності заборгованості, платежі, які здійснюються на рахунок кредитора мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку, починаючи з тієї дати, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення.

Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар за видатковими накладними №41, 42, 43, 44 від 15.03.2019 (а.с.32-35) та специфікаціями №23, № 24, №25, №26 від 25.01.2019 (а.с.53-56) за рахунками № 22, №23, №25, №26 від 25.01.2019 в загальній сумі 61200,67 грн.

На підставі ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов`язання, яке в силу ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як витікає з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем не виконано належним чином умови Договору щодо своєчасної оплати вартості отриманого товару, заборгованість за поставлений товар за видатковими накладними №41, 42, 43, 44 від 15.03.2019 в сумі 61200,67 грн не погашено, отже позовні вимоги в цій частині обґрунтовані, законні та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Заперечення відповідача стосовно того, що ним 28.02.2020 здійснено передоплату на підставі рахунків позивача №22, №23, №25, №26 від 25.01.2019 за товар, поставлений 15.03.2019, що заборгованість відсутня та позовні вимоги безпідставні спростовуються матеріалами справи.

Безпідставним є посилання відповідача на те, що оплату за поставлений товар за Договором за видатковими накладними №41, №42, №43, №44 від 15.03.2019 на суму 61200,67 грн здійснено 28.02.2020 шляхом передоплати на підставі рахунків позивача №22, №23, №25, №26 від 25.01.2019.

Адже, платіжних документів від 28.02.2020 відповідачем суду не надано.

Разом з тим, до відзиву відповідачем додано копії платіжних доручень № 2866, №2859, №2860, №2861 від 28.02.2019, які були предметом дослідження судовими інстанціями у справі №915/1956/19 та враховано їх як докази оплати вартості товару за попередньо поставлений товар.

Крім того, суд враховує, що умовами договору поставки від 12.01.2018 року № 1815317 порядок погашення вимог кредитора не встановлено, а тому у разі наявності заборгованості, платежі, які здійснюються на рахунок кредитора мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку, починаючи з тієї дати, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення.

Таким чином, позовні вимоги в частині основного боргу відповідачем не спростовано, отже зазначені вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимог по стягнення 3% річних в сумі 2923,59 грн та інфляційних втрат у сумі 2605,39 грн, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. ст. 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є фінансовими санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів (девальвації грошової одиниці України) та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ця міра відповідальності нараховуються незалежно від наявності вини боржника, оскільки передбачена законом і є частиною грошового зобов`язання боржника до моменту його припинення згідно норм матеріального права України.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Пунктом 5.2 договору сторони передбачили, що оплата по договору, якщо інше не визначено в специфікації, здійснюється в розмірі 100% від суми специфікації протягом 14 календарних днів по факту поставки товару на склад покупця (п. 5.2).

На підставі п.5.2. Договору кінцева дата оплати за видатковими накладними від 15.03.2019 є 29.03.2019.

Позивачем визначено період нарахування 3% річних з 15.03.2019 до 16.10.2020, без дотримання умов п. 5.2 Договору.

Суд, виходячи з умов п.5.2. вважає правильним період нарахування 3% річних з 30.03.2019 по 16.10.2020.

За розрахунком суду сума 3% річних за вказаний період становить 2848,13 грн та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, в решті позовних вимог в цій частині в сумі 75,46 грн слід відмовити.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Інфляційні нарахування - це збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов`язання з причини девальвації грошової одиниці України протягом місяця і визначається державою як середньомісячний індекс, який розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; сума, що внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

В період прострочки виконання боржником його грошового зобов`язання може мати місце як збільшення суми основного боргу (інфляція), так і зменшення суми основного боргу (дефляція) і для застосування до боржника судом цього виду виключної відповідальності, встановленої законом в зв`язку з неналежним виконанням грошового зобов`язання, необхідні умови існування у боржника простроченого грошового зобов`язання протягом місяця. Причому саме визначена сума боргу повинна не змінюватись протягом місяця. Якщо відповідачем здійснювались часткові оплати боргу, то застосовується відповідальність у вигляді інфляційних тільки до тієї суми боргу, що не була сплачена та існувала певний час протягом місяця.

Позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 2605,39 грн за період з лютого 2019 року по серпень 2020 року.

Позивачем безпідставно включено до періоду нарахування інфляційних збитків лютий та березень 2019 року, оскільки кінцевий строк оплати за видатковими накладними від 15.03.2019 є 29.03.2019.

Судом здійснено розрахунок інфляційних збитків за період квітень 2019 року - серпень 2020 року та визначено суму, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 1721,65 грн інфляційних збитків, в задоволені позовних вимог в цій частині в сумі 883,74 грн слід відмовити.

Стосовно позовних вимог в частині стягнення штрафу в сумі 14029,30 грн слід зазначити наступне.

Частинами 1, 2 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Позивач посилається на те, що згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідач є державним підприємством, єдиним засновником якого є Державний концерн Укроборонпром , на яке розповсюджуються приписи ч. 2 ст. 231 ГК України.

Суд не погоджується з доводами позивача оскільки ч. 2 ст. 231 ГК України стосується випадків порушення негрошового зобов`язання, тоді як у справі, що розглядається, має місце порушення зобов`язання з оплати за поставлений товар, яке за своєю правовою природою є грошовим зобов`язанням.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №904/1858/16, від 20.05.2020 у справі №905/2466/16.

Договором стягнення штрафу у розмірі 7% за порушення виконання зобов`язання не передбачено.

Отже, правові підстави для стягнення з відповідача 7% штрафу в сумі 14029,30 грн відсутні, в задоволені позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 1711,88 грн.

До закінчення судових дебатів представником позивача зроблено заяву про подання доказів понесення судових витрат у порядку ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 77, 79, 86, 129, 201, 219, 220, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Миколаївський бронетанковий завод» (54017, м. Миколаїв, вул. 1 Слобідська, 120, код ЄДРПОУ 07856371) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РОЯЛ МЕТАЛ» (код ЄДРПОУ 39578450; юридична адреса: 02218, м. Київ, вул. Райдужна, 41, кв. 2):

- 61200,67 грн - основну заборгованість за договором поставки №1815317 від 12.01.2018 року,

- 1721,65 грн - інфляційних втрат;

- 2848,13 грн - 3% річних;

- 1711,88 грн - судового збору.

3. В задоволені позовних вимог в частині стягнення 3% річних в сумі 75,46 грн, інфляційних втрат в сумі 883,74 грн та штрафу в сумі 14029,30 грн - відмовити.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

5. Рішення може бути оскаржене в порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Сторони у справі:

позивач : Товариство з обмеженою відповідальністю «РОЯЛ МЕТАЛ» (код ЄДРПОУ 39578450; юридична адреса: 02218, м. Київ, вул. Райдужна, 41, кв. 2)

відповідач: Державне підприємство «Миколаївський бронетанковий завод» (54017, м. Миколаїв, вул. 1 Слобідська, 120, код ЄДРПОУ 07856371)

Повний текст рішення складено і підписано 21.05.2021.

Суддя В.О. Ржепецький

Дата ухвалення рішення11.05.2021
Оприлюднено24.05.2021

Судовий реєстр по справі —915/1314/20

Рішення від 26.05.2021

Господарське

Господарський суд Миколаївської області

Ржепецький В.О.

Ухвала від 21.05.2021

Господарське

Господарський суд Миколаївської області

Ржепецький В.О.

Рішення від 11.05.2021

Господарське

Господарський суд Миколаївської області

Ржепецький В.О.

Ухвала від 19.05.2021

Господарське

Господарський суд Миколаївської області

Ржепецький В.О.

Ухвала від 23.04.2021

Господарське

Господарський суд Миколаївської області

Ржепецький В.О.

Ухвала від 12.04.2021

Господарське

Господарський суд Миколаївської області

Ржепецький В.О.

Ухвала від 30.03.2021

Господарське

Господарський суд Миколаївської області

Ржепецький В.О.

Ухвала від 23.03.2021

Господарське

Господарський суд Миколаївської області

Ржепецький В.О.

Ухвала від 10.03.2021

Господарське

Господарський суд Миколаївської області

Ржепецький В.О.

Ухвала від 09.03.2021

Господарське

Господарський суд Миколаївської області

Ржепецький В.О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні