Ухвала

від 21.05.2021 по справі 544/805/21

ПИРЯТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 544/805/21

пров. № 1-кс/544/199/2021

У Х В А Л А

іменем України

21травня 2021року м. Пирятин

Слідчий суддя Пирятинського районного суду Полтавської області ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши в залі суду по вул. Ярмарковій 17 м. Пирятин клопотання заступника начальника слідчого відділу відділення поліції № 1 Лубенського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області (далі СВ ВП № 1 Лубенського РВП ГУ НП в Полтавській області) капітана поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором Пирятинського відділу Лубенської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні № 12020170150000149 від 14.05.2020 щодо кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України, про арешт майна,

у с т а н о в и л а:

До Пирятинського районного суду Полтавської області надійшло клопотання заступника начальника СВ ВП № 1 Лубенського РВП ГУ НП в Полтавській області капітана поліції ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні № 12020170150000149 від 14.05.2020 щодо кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України, про арешт майна.

В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що 14.05.2020, в денний час доби, ОСОБА_5 , маючи умисел на незаконну порубку дерев, без відповідного на те дозволу (лісорубного квитка), який видається, відповідно до ст. 68 Лісового кодексу України та Постанови Кабінету Міністрів України № 761 від 23.05.2007 року «Про врегулювання питань щодо спеціального використання лісових ресурсів», прибув на земельну ділянку з кадастровим номером 5320885300:00:001:1003, що розташована на території Стукалівської сільської ради (за межами населеного пункту) Гребінківської ОТГ Лубенського району Полтавської області. Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на порушення встановленого порядку охорони, раціонального використання і відтворення лісу, як важливого елемента навколишнього природного середовища, діючи з корисливих мотивів, з метою отримання деревини зрубаних дерев, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи наслідки та бажаючи їх настання, без передбаченого законом дозволу а проведення порубки, ОСОБА_5 з використанням бензопили марки «Grand БП-52», здійснив незаконну порубку лісонасаджень, а саме: 53 дерев породи верба, діаметром по пнях: 27 шт. 26-27 см., 8 шт. 22 см., 12 шт. 24 см., 5 шт. 52 см. та 1 шт. 92 см., що росли на земельній ділянці з кадастровим номером 5320885300:00:001:1003. Вказана земельна ділянка перебуває у державній власності, у зв`язку з чим, в результаті неправомірних дій ОСОБА_5 , державі завдано шкоду на загальну суму 222177 грн. 75 коп.

За даним фактом 14.05.2020 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та відкрито кримінальне провадження № 12020170150000149 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України.

27.04.2021 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України.

Вході досудового розслідування встановлено, що підозрюваний ОСОБА_5 заподіяв державі збитки на суму 222177 грн. 75 коп., шляхом вчинення незаконної порубки дерев.

В рамках проведення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні процесуальним керівництвом прокурором Пирятинського відділу Лубенської окружної прокуратури підготовлено та долучено до матеріалів кримінального провадження цивільний позов до підозрюваного ОСОБА_5 з метою відшкодування заподіяної протиправними діями шкоди державі на суму 222177 грн. 75 коп.

З метою забезпечення позовної заяви та відшкодування заподіяних збитків, необхідно арештувати майно, яке перебуває у власності підозрюваного ОСОБА_5 , а саме: житловий будинок, що розташований у АДРЕСА_1 . Право власності на даний будинок, відповідно до Інформаційної довідки зареєстровано за ОСОБА_5 як приватна власність у частці 1/1.

Слідчий у судове засідання не з`явився, просив слухати клопотання без його участі та задовольнити його з підстав наведених в ньому.

Власник майна у судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Неприбуття учасників у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання відповідно до норм ч. 1 ст. 172 КПК України.

Розглянувши вказане клопотання, перевіривши додані до нього матеріали, слідчий суддя вважає зазначене клопотання таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Застосовуючи заходи забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обгрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні про арешт майна, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції» та «Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. Накладаючи арешт на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 170КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч.ч. 10, 11 ст. 170КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

При цьому не допускається заборона використання житлового приміщення, в якому на законних підставах проживають будь-які особи.

Згідно ч. 2, ч. 3 цієї статті арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 173КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, зокрема можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу).

Санкція ч. 4 ст. 246 КК України не передбачає спеціальної конфіскації майна.

Сторона кримінального провадження (прокурор, слідчий), яка подає клопотання про арешт майна зобов`язана навести підстави, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна (правову кваліфікацію правопорушення, яке передбачає покарання у вигляді конфіскації майна, докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди).

Вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову, має бути співмірною з розміром шкоди, завданої кримінальним правопорушенням (частина восьма статті 170 КПК України), або ж, якщо метою арешту майна є забезпечення конфіскації, то вартість арештованого майна має узгоджуватись із санкцією статті, яка передбачає покарання за злочин, у вчиненні якого підозрюється чи обвинувачується особа.

Проте, до матеріалів провадження слідчим не надано будь яких доказів щодо вартості майна на яке клопоче накласти арешт, у зв`язку з чим слідчий суддя звертає увагу на те, що неможливо оцінити розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту.

Суд вважає, що наявність цивільного позову у даному кримінальному провадженні не є достатньою підставою для накладення арешту.

Таким чином, існування правової підстави для арешту вказаного майна не підтверджується відповідними доказами.

Слідчому судді, слідчим не надано будь яких доказів на підтвердження існування наведених вище, визначених законом обставин.

Враховуючи вище викладене, слідчим не доведено підстави накладення арешту на нерухоме майно, належне на праві власності ОСОБА_5 , що при викладених у клопотанні обставинах явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 94, 170-173, 372, 309 КПК України, слідчий суддя,-

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні клопотання заступника начальника слідчого відділу відділення поліції № 1 Лубенського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області капітана поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором Пирятинського відділу Лубенської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні № 12020170150000149 від 14.05.2020 щодо кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України, про арешт майна відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1