Постанова

від 20.05.2021 по справі 816/1241/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2021 року

м. Київ

справа № 816/1241/18

адміністративне провадження № К/9901/65781/18, № К/9901/62767/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Споживчого товариства БАХМУТ до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про скасування індивідуальної податкової консультації, провадження у якій відкрито за касаційними скаргами Споживчого товариства БАХМУТ та Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12 червня 2018 року (суддя Костенко Г.В.), додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20 червня 2018 року (суддя Костенко Г.В.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2018 року (судді: Перцова Т.С. (головуючий), Спаскін О.А., Жигилій С.П.) у справі № 816/1241/18.

У С Т А Н О В И В:

І. Суть спору

Короткий зміст позовних вимог

1. Споживче товариство БАХМУТ (далі - позивач, платник податків, СТ БАХМУТ ) звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (далі - відповідач, контролюючий орган, ГУ ДФС у Полтавській області) про скасування індивідуальної податкової консультації контролюючого органу від 04.04.2018 № 1373/ІПК/16-31-12-05-19.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що індивідуальна податкова консультація ГУ ДФС у Полтавській області від 04.04.2018 № 1373/ІПК/16-31-12-05-19 не відповідає вимогам чинного законодавства. Позивач зазначає, що у березні 2018 року звертався до відповідача з письмовим запитом з метою отримання податкової консультації по двом питанням. Перше питання стосувалося застосування коефіцієнту 0,5 до ставок місцевих податків якщо вони не змінюються органами самоврядування у 2017 році, друге - щодо переходу з єдиного податку на загальну систему та сплати у зв`язку з цим податків. Однак, замість очікуваного роз`яснення по другому питанню відповіді по суті так і не отримав, тоді як з наданим роз`ясненням по першому питанню зазначає, що воно суперечить положенням чинного законодавства.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 12 червня 2018 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2018 року, адміністративний позов задоволено частково. Скасовано індивідуальну податкову консультацію ГУ ДФС у Полтавській області від 04.04.2018 № 1373/ІПК/16-31-12-05-19 в частині розгляду другого питання щодо переходу з єдиного податку на загальну систему. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено (згідно з додатковим рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 20 червня 2018 року).

4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про обґрунтованість позиції ГУ ДФС у Полтавській області (відповідь на перше питання податкової консультації), викладеній у податковій консультації від 04.04.2018 № 1373/ІПК/16-31-12-05-19, щодо відсутності підстав для застосування коефіцієнта у розмірі 0,5 до ставок податку у 2018 році, а також про наявність правових підстав для скасування вказаної індивідуальної податкової консультації в частині питання щодо переходу з єдиного податку на загальну систему оподаткування. Суди попередніх інстанцій зазначили, що оскаржувана податкова консультація не містить висновку з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства в частині відповідей на друге питання (у консультації відповідач надав роз`яснення не на те питання, про яке його запитували, конкретної відповіді на друге питання консультація не містить).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, ГУ ДФС у Полтавській області подало касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12 червня 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2018 року в частині задоволених позовних вимог.

Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, СТ БАХМУТ подало касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20 червня 2018 року (повністю) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2018 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що СТ БАХМУТ (код ЄДРПОУ 41368867, вул. Квітки Цісик, 11, м. Полтава, 36010), відповідно до записів Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 01.06.2017 зареєстроване юридичною особою (запис 1 588 102 0000 016341), керівником якої є Москалько Віталій Петрович . Основним видом економічної діяльності є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

12.03.2018 голова СТ БАХМУТ Москалько В.П. на підставі статті 52 Податкового кодексу України (далі - ПК України) звернувся до ГУ ДФС у Полтавській області із заявою про надання податкової консультації з питання застосування коефіцієнту 0,5 до ставки податку на нерухомість у 2018 році та з питання щодо переходу з єдиного податку на загальну систему та порядку сплати у зв`язку з цим податків. З приводу першого питання позивач зазначив, що прикінцевими положеннями Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році від 20.12.2016 № 1791-VІІІ (далі - Закон № 1791-VІІІ) передбачено застосування коефіцієнту 0,5 до ставок місцевих податків, якщо вони не змінюються органами самоврядування в 2017 році. Наразі ставку податку на майно в частині податку на нерухомість в м. Полтава встановлено рішенням Полтавської міської ради від 10.07.2015 Про місцеві податки і збори . Згідно з пунктом 2.5 додатку 2 до цього рішення ставка податку складає 0,5% від мінімальної заробітної плати. 16.02.2018 Полтавською міською радою прийнято рішення про внесення змін до рішення від 10.07.2015 та продовжено дію вказаного рішення на 2017 і 2018 роки, але жодних змін щодо ставок податку не приймалося. Таким чином, по даний час Полтавською міською радою не приймались рішення про зміну ставок податку на нерухомість, тобто міською радою не виконано вимоги прикінцевих положень Закону України від 20.12.2016 № 1719-VІІІ. У зв`язку з цим просив роз`яснити, чи розраховується ставка податку на нерухомість в 2018 році із ставки 0,5% від мінімальної зарплати чи з врахуванням коефіцієнту, встановленого законом № 1719-VІІІ, вона складає 0,25% від мінімальної зарплати? З приводу другого питання позивач зазначив, що СТ БАХМУТ є платником єдиного податку третьої групи та має намір перейти на загальну систему оподаткування в 2018 році. У зв`язку з цим просив роз`яснити, чи має товариство сплачувати єдиний податок за відвантажені товари в І-ІІ кварталах 2018 року під час перебування на спрощеній системі оподаткування, якщо оплата за них надійшла після переходу на загальну систему оподаткування - в ІІІ кварталі 2018 року, та чи потрібно у такому випадку з суми реалізації сплачувати податок на прибуток.

04.04.2018 заступником начальника ГУ ДФС у Полтавській області Чорнобривець В.В. надано СТ БАХМУТ податкову консультацію за № 1373/ІПК/16-31-12-05-19, у якій по першому питанню зазначено наступне. Пунктом 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 20.12.2016 № 1791-VІІІ Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році визначено, що з 1 січня 2017 року до прийняття відповідним органом місцевого самоврядування рішення про встановлення ставок місцевих податків на 2017 рік відповідно до цього Закону встановлені таким органом місцевого самоврядування ставки податку застосовуються з коефіцієнтом 0,5. Ставку податку в м. Полтава, яка становить 0,5% від мінімальної заробітної плати, встановлено рішенням Полтавської міської ради від 10.07.2015 Про встановлення місцевих податків і зборів (далі - рішення). Рішенням чотирнадцятої сесії Полтавської міської ради сьомого скликання від 16.02.2018 внесено зміни до вказаного рішення та продовжено його дію на 2017 і 2018 роки. Товариство, посилаючись на пункт 3 розділу ІІ Закону, зацікавлено у з`ясуванні питання щодо застосування вказаного коефіцієнта на території м. Полтава у 2018 році. Закон № 1791-VІІІ, як це зазначено у його назві, визначає перелік заходів із забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році. До таких заходів належить і вказаний коефіцієнт. Продовженням дії рішення на 2018 рік Полтавська міська рада своїм рішенням від 16.02.2018 визначила дію рішення у 2018 році, у тому числі застосування встановлених ним ставок податку. Для забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році Верховною Радою України прийнято Закон України від 07.12.2017 № 2245-VІІІ Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році , який не передбачив застосування понижуючого коефіцієнту до ставок податку, діючих у 2018 році. Таким чином, підстав для застосування коефіцієнта у розмірі 0,5 до ставок податку у 2018 році немає.

По другому питанню у податковій консультації від 04.04.2018 № 1373/ІПК/16-31-12-05-19 з посиланням на приписи статей 134, 292 ПК України контролюючим органом зазначено, що у разі відвантаження товарів під час перебування на спрощеній системі оподаткування та отримання оплати за них після переходу на сплату інших податків і зборів, визначених Кодексом, об`єкт оподаткування єдиним податком у товариства не виникає. Якщо платник податку на прибуток, який перейде з 01.07.2018 зі спрощеної системи оподаткування на загальну систему і річний дохід якого (за вирахування непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період, не перевищив 20 млн.грн. не приймає рішення про незастосування коригування фінансового результату до оподаткування, то такий платник має збільшити фінансовий результат до оподаткування на суму доходу, отриману за товари (роботи, послуги) відвантажені (надані) під час перебування на спрощеній системі оподаткування.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено та зазначено, що оскаржувана податкова консультація не містить висновку з питань практичного використання норм податкового законодавства в частині відповідей на друге питання (у консультації відповідач надав роз`яснення не на те питання, про яке його запитували, конкретної відповіді на друге питання консультація не містить), а також відповідач по другому питанню роз`яснив ситуацію з точки зору того, як треба платити податки, якщо платник податків застосовує фінансові коригування, при тому, що позивач запитував про сплату податків у тому разі, коли ці фінансові коригування не застосовують.

Щодо першого питання оскаржуваної консультації судами попередніх інстанцій встановлено, що звернення позивача про надання податкової консультації стосувалось питання щодо можливості застосування ставок місцевого податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з коефіцієнтом 0,5, та зазначено наступне.

01.01.2015 набрав чинності Закон України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи від 28.12.2014 № 71-VIII, яким запроваджено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Порядок оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки врегульовано статтею 266 ПК України.

Відповідно до підпункту 266.4.2 статті 266 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об`єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). При цьому органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта житлової та/або нежитлової нерухомості інформацію щодо ставок та наданих пільг юридичним та/або фізичним особам зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Статтею 25 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до частини 1 статті 69 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні органи місцевого самоврядування відповідно до Податкового кодексу України встановлюють місцеві податки і збори. Місцеві податки і збори зараховуються до відповідних місцевих бюджетів у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України з урахуванням особливостей, визначених Податковим кодексом України.

Згідно з пунктом 24 частини 1 статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні виключно на пленарних засіданнях відповідної місцевої ради вирішуються питання встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України.

Пунктом 12.3. статті 12 ПК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів. Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 12.3.1 статті 12 ПК України). Відповідно до підпункту 12.3.4 статті 12 ПК України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом. Згідно з пунктом 12.5 статті 12 ПК України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

Судами встановлено, що рішенням 50 сесії шостого скликання Полтавської міської ради від 10.07.2015 Про встановлення місцевих податків і зборів затверджено Положення про місцеві податки і збори. Порядок нарахування та сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як складової податку на майно врегульовано пунктом 2.5 розділу 2 Положення про податок на майно додатку № 1 до вказаного рішення. Підпунктом 2.5.2 пункту 2.5 вказаного рішення встановлено ставку податку для об`єктів нежитлової нерухомості, що перебуває у власності юридичних осіб, не залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі 0,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.

01.01.2017 набрав чинності Закон України від 20.12.2016 № 1791-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році (далі - Закон № 1791-VIII), пунктом 3 розділу II Прикінцеві та перехідні положення якого установлено, що з 01.01.2017 до прийняття відповідним органом місцевого самоврядування рішення про встановлення ставок місцевих податків і зборів на 2017 рік відповідно до цього Закону, встановлені таким органом місцевого самоврядування ставки єдиного податку для платників першої групи, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та збору за місця для паркування транспортних засобів застосовуються з коефіцієнтом 0,5.

У 2017 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів, які прийняті на виконання цього Закону, не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України та Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності (пункт 4 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1791-VIII).

На виконання вимог Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні від 21.12.2016 № 1797-VІІІ, Закону № 1791-VIII, рішенням 9 сесії сьомого скликання Полтавської міської ради від 31.01.2017 внесено зміни до рішення 50 сесії шостого скликання Полтавської міської ради від 10.07.2015 Про встановлення місцевих податків і зборів зі змінами та доповненнями. Вказаним рішенням Полтавською міською радою внесено зміни, зокрема, до розділу 2 Положення про податок на майно від 10.07.2015, а саме до пунктів 2.2, 2.4, 2.7, 28 Положення про податок на майно. До пункту 2.5 вказаного рішення зміни не вносилися, його редакція не змінювалась.

Надалі, для забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році Верховною Радою України прийнято Закон України від 07.12.2017 № 2245-VІІІ Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році , який не перебачив продовження застосування такого заходу як коефіцієнт 0,5 на 2018 рік.

На виконання Закону України Про місцеве самоврядування в України , Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році від 07.12.2017 № 2245-VІІІ, рішенням 14 сесії сьомого скликання Полтавської міської ради від 16.02.2018 внесено зміни до рішення від 10.07.2015 та продовжено його дію на 2017 і 2018 роки. При цьому, до пункту 2.5 вказаного рішення зміни не вносилися, його редакція не змінювалась.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. В доводах касаційної скарги позивач цитує норми матеріального та процесуального права, перелічує порушення, які на його думку допущено контролюючим органом, вказує на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій окремих положень Податкового кодексу України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) та положень Закону України від 20.12.2016 № 1791-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році (далі - Закон № 1791-VIII), а саме - пункту 3 розділу II Прикінцеві та перехідні положення (яким установлено, що з 01.01.2017 до прийняття відповідним органом місцевого самоврядування рішення про встановлення ставок місцевих податків і зборів на 2017 рік відповідно до цього Закону, встановлені таким органом місцевого самоврядування ставки єдиного податку для платників першої групи, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та збору за місця для паркування транспортних засобів застосовуються з коефіцієнтом 0,5), який на переконання позивача не втратив свою дію і у 2018 році, що у своїй сукупності призвело до неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушень норм процесуального права при прийнятті рішення.

8. В доводах касаційної скарги контролюючий орган цитує норми матеріального та процесуального права, зазначає, що надана позивачу оскаржувана індивідуальна письмова податкова консультація складена та надіслана у відповідності до вимог Податкового кодексу України та містять посилання на його положення, що у своїй сукупності призвело до неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушень норм процесуального права при прийнятті рішення.

9. Позивач надіслав відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права (в частині задоволених позовних вимог) та просить залишити скаргу контролюючого органу без задоволення.

Відповідач надіслав відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права (в частині відмови у задоволенні позовних вимог) та просить залишити скаргу СТ БАХМУТ без задоволення.

10. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

11. Податковий кодекс України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин):

11.1. Підпункти 10.1.1, 10.1.2 пункту 10.1 статті 10.

До місцевих податків належать:

10.1.1. податок на майно;

10.1.2. єдиний податок.

11.2. Пункт 10.3 статті 10.

Місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

11.3. Підпункти 12.3.1, 12.3.4 пункту 12.3, пункт 12.5 статті 12.

Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом.

Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

11.4. Підпункт 14.1.172-1 пункту 14.1 статті 14.

Індивідуальна податкова консультація - роз`яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.

11.5. Пункти 52.1, 52.3 статті 52.

За зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Звернення платників податків на отримання індивідуальної податкової консультації в письмовій формі повинно містити:

найменування для юридичної особи або прізвище, ім`я, по батькові для фізичної особи, податкову адресу, а також номер засобу зв`язку та адресу електронної пошти, якщо такі наявні;

код згідно з ЄДРПОУ (для юридичних осіб) або реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку у паспорті);

зазначення, в чому полягає практична необхідність отримання податкової консультації;

підпис платника податків;

дату підписання звернення.

На звернення платника податків, що не відповідає вимогам, зазначеним у цьому пункті, податкова консультація не надається, а надсилається відповідь у порядку та строки, передбачені Законом України Про звернення громадян .

Уповноважена особа центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, може прийняти рішення про продовження строку розгляду звернення на отримання індивідуальної податкової консультації понад 25-денний строк, але не більше 10 календарних днів, та письмово повідомити про це платнику податків до закінчення строку, визначеного абзацом першим цього пункту.

За вибором платника податків індивідуальна податкова консультація надається в усній або письмовій формі. Індивідуальна податкова консультація, надана в письмовій формі, обов`язково повинна містити назву - податкова консультація, реєстраційний номер в єдиній базі індивідуальних податкових консультацій, опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, зазначених у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання таких норм законодавства.

11.6. Підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

11.7. Підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266.

Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

11.8. Підпункт 266.4.2 пункту 266.4 статті 266.

Сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об`єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями).

Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.

Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів нежитлової нерухомості, встановлюються залежно від майна, яке є об`єктом оподаткування.

Органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта житлової та/або нежитлової нерухомості інформацію щодо ставок та наданих пільг юридичним та/або фізичним особам зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

11.9. Підпункт 266.5.1 пункту 266.5 статті 266.

Ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

12. Закон України від 20 грудня 2016 року № 1791-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році :

12.1. Пункти три, чотири Розділу II Прикінцеві та перехідні положення .

Установити, що з 1 січня 2017 року до прийняття відповідним органом місцевого самоврядування рішення про встановлення ставок місцевих податків і зборів на 2017 рік відповідно до цього Закону, встановлені таким органом місцевого самоврядування ставки єдиного податку для платників першої групи, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та збору за місця для паркування транспортних засобів застосовуються з коефіцієнтом 0,5.

Установити, що в 2017 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів, які прийняті на виконання цього Закону, не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України та Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності .

13. Закон України Про місцеве самоврядування в Україні .

13.1. Пункт 24 частини першої статті 26

Виключно на пленарних засіданнях відповідної місцевої ради вирішуються питання встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України.

13.2. Частина перша статті 69

Органи місцевого самоврядування відповідно до Податкового кодексу України встановлюють місцеві податки і збори. Місцеві податки і збори зараховуються до відповідних місцевих бюджетів у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України з урахуванням особливостей, визначених Податковим кодексом України.

14. Положення про місцеві податки і збори, затверджене Рішенням 50 сесії шостого скликання Полтавської міської ради від 10.07.2015 Про встановлення місцевих податків і зборів . Додаток № 1.

14.1. Підпункт 2.5.2 пункту 2.5

Встановити ставку податку для об`єктів нежитлової нерухомості, що перебуває у власності юридичних осіб, не залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі 0,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.

15. Закон України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році від 07.12.2017 № 2245-VІІІ:

15.1. Пункти 3-7 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення .

3. Установити, що у 2018 році до рішень про встановлення місцевих податків і зборів, прийнятих органами місцевого самоврядування, у тому числі радами об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, після 15 липня 2017 року та у 2018 році, не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України та Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності .

4. Положення абзацу шостого підпункту 5 пункту 2 розділу І цього Закону щодо внесення змін до абзацу одинадцятого підпункту а підпункту 14.1.159 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України застосовується до податкових періодів починаючи з 1 січня 2017 року.

5. Положення абзаців тринадцятого і чотирнадцятого підпункту 2 пункту 56 розділу І цього Закону щодо внесення змін до абзацу першого пункту 41 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України застосовуються до податкових періодів починаючи з 1 січня 2017 року.

6. До 1 лютого 2018 року центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, направляє в електронній формі інформацію про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, яка проведена станом на зазначену дату, до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, оприлюднює таку інформацію на своєму офіційному веб-сайті.

7. Кабінету Міністрів України: до 1 березня 2018 року визначити порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України та забезпечити перегляд та приведення центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом; у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом: прийняти нормативно-правові акти, необхідні для реалізації цього Закону; привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити перегляд та приведення центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

16. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону, що діяла до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ ).

17. Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права та встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність правових підстав для скасування індивідуальної податкової консультації ГУ ДФС у Полтавській області від 04.04.2018 № 1373/ІПК/16-31-12-05-19 в частині розгляду другого питання щодо переходу з єдиного податку на загальну систему та про обґрунтованість позиції ГУ ДФС у Полтавській області викладеній у оскаржуваній податковій консультації (перше питання) щодо відсутності підстав для застосування коефіцієнта у розмірі 0,5 до ставок відповідного податку у 2018 році.

18. Щодо наявності правових підстав для скасування індивідуальної податкової консультації ГУ ДФС у Полтавській області від 04.04.2018 № 1373/ІПК/16-31-12-05-19 в частині розгляду другого питання щодо переходу з єдиного податку на загальну систему колегія суддів зазначає наступне.

Індивідуальна податкова консультація надається платнику податків для правильності застосування конкретної норми закону або нормативно-правового акта та використання окремих норм податкового та іншого законодавства безпосередньо у його податковому обліку при здійсненні ним господарської діяльності, має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому така консультація надана. При цьому, надаючи податкову консультацію, контролюючий орган не встановлює (змінює чи припиняє) відповідну норму законодавства, а лише надає роз`яснення щодо практичного її застосування. Метою податкової консультації є викладення (роз`яснення) платнику податків офіційного розуміння контролюючим органом змісту правової норми з питань оподаткування для забезпечення правильного її застосування. Податкова консультація обов`язково повинна містити опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства.

У справі, що розглядається судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідач надаючи СТ БАХМУТ оскаржувану податкову консультацію від 04.04.2018 № 1373/ІПК/16-31-12-05-19 в частині розгляду другого питання щодо переходу з єдиного податку на загальну систему не здійснив відповідного аналізу правових норм в контексті питань, поставлених позивачем та не надав відповідей на поставлені позивачем питання, що є порушенням положень встановлених статтею 52 Податкового кодексу України та суперечить самій суті індивідуальної податкової консультації/податкової консультації. Крім того, оскаржувана податкова консультація оформлена без урахування викладених позивачем обставин та не містять висновку з питань практичного використання визначених позивачем норм податкового законодавства.

Крім того, контролюючим органом, щодо питання оподаткування операцій під час переходу зі спрощеної системи оподаткування на загальну систему, було надано позивачу нову податкову консультацію від 26.11.2018 № 4954/ІПК/16-31-12-04-23.

Враховуючи вказані положення чинного податкового законодавства, а також встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, колегія суддів зазначає, що суди першої та апеляційної інстанції дійшли правильного висновку щодо наявності підстав для скасування індивідуальної податкової консультації ГУ ДФС у Полтавській області від 04.04.2018 № 1373/ІПК/16-31-12-05-19 в частині розгляду другого питання щодо переходу з єдиного податку на загальну систему наданих СТ БАХМУТ , оскільки такою не було надано відповіді на постановлені позивачем запитання щодо застосування норм діючого законодавства, а лише наведено окремі положення Податкового кодексу України без конкретизації дії зазначених норм до позивача, що суперечить вимогам встановленим статтею 52 Податкового кодексу України.

19. Щодо висновків судів першої та апеляційної інстанцій в частині обґрунтованості позиції ГУ ДФС у Полтавській області викладеній у оскаржуваній податковій консультації (перше питання) щодо відсутності підстав для застосування коефіцієнта у розмірі 0,5 до ставок податку на нерухомість у 2018 році та наявності правових підстав для відмови у цій частині СТ БАХМУТ у задоволенні позовних вимог, колегія суддів зазначає наступне.

Так, на виконання Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні від 21 грудня 2016 року № 1797-VІІІ, Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році від 20 грудня 2016 року № 1791-VIII, рішенням дев`ятої сесії 7 скликання Полтавської міської ради від 31 січня 2017 року внесено зміни до рішення п`ятдесятої сесії 6 скликання Полтавської міської ради від 10 липня 2015 року Про встановлення місцевих податків і зборів зі змінами та доповненнями. Даним рішенням Полтавською міською радою внесено зміни, зокрема до розділу 2 Положення про податок на майно від 10.07.2015 року, а саме до п. 2.2, п. 2.4, п. 2.7, п. 28 Положення про податок на майно. До пункту 2.5 вказаного рішення, яким встановлено ставку податку для об`єктів нежитлової нерухомості, що перебуває у власності юридичних осіб, зміни не вносилися, його редакція не змінювалась. Таким чином, виходячи з вказаних положень Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році від 20 грудня 2016 року № 1791-VIII та враховуючи, що рішення про встановлення ставки податку для об`єктів нежитлової нерухомості, що перебуває у власності юридичних осіб на 2017 рік відповідно до вказаного Закону органом місцевого самоврядування у м. Полтаві не приймалося, то встановлені органом місцевого самоврядування ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки до прийняття рішення про встановлення ставок місцевих податків і зборів на 2017 рік відповідно до Закону України № 1791-VIII з 1 січня 2017 року застосовуються з коефіцієнтом 0,5.

Колегія суддів зазначає, що застосування такого коефіцієнту - 0,5, зокрема, до податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, здійснюється відповідно до Закону № 1791-VIII з 1 січня 2017 року до прийняття відповідним органом місцевого самоврядування рішення про встановлення ставок місцевих податків і зборів та саме на 2017 рік, про що безпосередньо зазначено у Законі № 1791-VIII. Крім того, для забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році Верховною Радою України прийнято Закон України від 07.12.2017 № 2245-VІІІ Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році (набрав чинності з 01.01.2018), яким не перебачено продовження застосування такого коефіцієнту 0,5 на 2018 рік до відповідних ставок податків.

Також колегія суддів зазначає, що судами попередніх інстанцій було обґрунтовано відхилено посилання позивача на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15 червня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2017 року у справі № 816/749/17, оскільки вказані судові рішення були ухвалені за інших фактичних обставин, а предметом спору у них була наявність у позивача права на застосування понижуючого коефіцієнту 0,5 до ставок податку на нерухоме майно у 2017 році, коли застосування такого коефіцієнту було передбачене Законом № 1791-VІІІ.

Враховуючи вказані положення чинного податкового законодавства, а також встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, колегія суддів зазначає, що суди першої та апеляційної інстанції дійшли правильного висновку щодо відсутності підстав для застосування коефіцієнта у розмірі 0,5 до ставок податку на нерухомість у 2018 році.

20. Судами першої та апеляційної інстанції в повній мірі встановлено фактичні обставини справи та надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених сторонами у адміністративному позові та апеляційній скарзі та запереченнях/відзивах до них, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а, отже, і наведені позивачем та відповідачем доводи в касаційних скаргах не спростовують правильних по суті висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

21. Крім того, колегія судів зазначає, що відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23.02.2006 року Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі Гарсія Руїз проти Іспанії (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент. Тому за наведених вище підстав, якими Суд обґрунтував своє рішення, не вбачається необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у справі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

22. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційні скарги Споживчого товариства БАХМУТ та Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12 червня 2018 року, додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20 червня 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2018 року слід залишити без задоволення.

23. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

24. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону, що діяла до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ ).

25. Частиною третьою статті 375 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359, 375 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Споживчого товариства БАХМУТ та Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12 червня 2018 року, додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20 червня 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2018 року у справі № 816/1241/18 залишити без змін.

Поновити виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12 червня 2018 року та постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2018 року у справі № 816/1241/18.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіІ.Я.Олендер І.А. Гончарова Р.Ф. Ханова