Ухвала

від 20.05.2021 по справі 400/3107/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

20 травня 2021 року

м. Київ

справа № 400/3107/20

адміністративне провадження № К/9901/17201/21

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Олендера І.Я., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області , утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16.02.2021 у справі №400/3107/20 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АМАН ТРЕВЕЛ до Головного управління ДПС у Миколаївській області, Управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, Головне управління ДПС у Миколаївській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України вдруге 07.05.2021, звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та недотримання норм процесуального права, просить скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16.02.2021 у справі №400/3107/20 та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Також, як вбачається зі змісту поданої відповідачем касаційної скарги, останнім, у зв`язку з пропуском процесуального строку на касаційне оскарження судового рішення заявлено клопотання про його поновлення, яке обґрунтовано доводами, що на думку скаржника, свідчать про поважність причин пропуску такого строку.

Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання скаржником вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Статтею 129 Конституції України визначено, що однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 №1402-VIII.

Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Так, керуючись частиною п`ятою статті 4 Закону України Про доступ до судових рішень від 22.12.2005 №3262, згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень судом з`ясовано, що предметом розгляду справи №400/3107/20 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АМАН ТРЕВЕЛ до Головного управління ДПС у Миколаївській області, Управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області є вимоги щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Миколаївській області №00006320402, №00006330402 та №00006340402 від 22.06.2020; визнання протиправною бездіяльності Головного управління ДПС у Миколаївській області щодо невнесення всіх необхідних даних до Реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування суми бюджетного відшкодування ТОВ АМАН ТРЕВЕЛ в розмірі 1804554,00грн; зобов`язання Головне управління ДПС у Миколаївській області внести до Реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування всі необхідні дані для відшкодування з Державного бюджету України ТОВ АМАН ТРЕВЕЛ суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за декларацією за січень-лютий 2020 року в розмірі 1804554,00грн; стягнення Державного бюджету України через Управління Державної казначейської служби України в Миколаївській області на користь ТОВ АМАН ТРЕВЕЛ суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 1804554,00грн; стягнення з відповідачів на користь ТОВ АМАН ТРЕВЕЛ судових витрат по справі, в тому числі витрати на правову допомогу; встановлення судового контролю шляхом зобов`язання відповідачів подати до суду звіт про виконання судового рішення протягом одного тижня з дня набрання законної сили даним судовим рішенням.

Миколаївський окружний адміністративний суд рішенням від 10.12.2020 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16.02.2021 рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10.12.2020 скасовано та ухвалено нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю АМАН ТРЕВЕЛ задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області №00006320402, №00006330402 та №00006340402 від 22.06.2020. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено стягнути з Головного управління ДПС у Миколаївській області (код ЄДРПОУ 43144729, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АМАН ТРЕВЕЛ (код ЄДРПОУ 42137919, вул. Рибальська, 13, м. Київ, 01011) судовий збір в сумі 28585,00грн (двадцять вісім тисяч п`ятсот вісімдесят п`ять) гривень. Вирішено стягнути з Головного управління ДПС у Миколаївській області (код ЄДРПОУ 43144729, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АМАН ТРЕВЕЛ (код ЄДРПОУ 42137919, вул. Рибальська, 13, м. Київ, 01011) витрати на правничу допомогу в сумі 14188,50грн (чотирнадцять тисяч сто вісімдесят вісім гривень 50 копійок).

Як вбачається зі змісту поданої Головним управлінням ДПС у Миколаївській області, утвореним на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України касаційної скарги, підставою касаційного оскарження судового рішення у цій справі останнє, з посиланням на неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зазначає положення пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, вказуючи на відсутність правового висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Зокрема, обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження судових рішень, відповідач вказує мотиви незгоди із судовим рішенням суду апеляційної інстанції здійсненими по факту оцінки доказів та фактичних обставин справи, посилається на неправильне застосуванням П`ятим апеляційним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права, та доводить, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах.

Крім того, відповідач зазначає, що Верховний Суд безпідставно повернув раніше подану касаційну скаргу заявнику, оскільки у ній були належним чином викладені достатні підстави для відкриття касаційного провадження, а суд не дослідив усіх обставин законності ухвалених у цій справі рішень.

Так, імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга для касаційного оскарження судового рішення.

В той же час суд касаційної інстанції звертає окрему увагу, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

Крім того, вказана скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування мало ставитися перед судами попередніх інстанцій в межах правових підстав позову, але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях або надали, як на думку скаржника, неправильно.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на відповіді норми (норму) права стосовно якої відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування цієї норми права у подібних правовідносинах. Скаржник повинен навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Разом з тим, надаючи оцінку обґрунтуванню касаційної скарги, з точки зору наведення у ній відповідачем у відповідності до вимог статті 328 КАС України підстав касаційного оскарження судових рішень Верховний Суд зазначає, що касаційна скарга не містить належного обґрунтування у чому саме полягає помилка суду апеляційної інстанції при застосуванні відповідної норми права, яку норму права судами застосовано неправильно, висновок щодо застосування якої, на думку скаржника потребує висновку Верховного Суду та як відповідна норма повинна застосовуватися. Скаржник також не вказує, який, на його думку, правовий висновок повинен бути висловлений у цій справі та який, одночасно, відсутній у рішеннях Верховного Суду.

Обґрунтування формально зазначеної підстави для касаційного оскарження судового рішення (пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України) зводиться до викладення обставин справи, цитування висновків акта перевірки та норм Податкового кодексу України з абстрактним зазначенням, що судоми апеляційної інстанції рішення ухвалене з порушенням норм матеріального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.

Згідно з вимогами КАС України обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі, зокрема, пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).

Однак, таких умов у їх взаємозв`язку у касаційній скарзі контролюючим органом не наведено.

Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що наведене Головним управлінням ДПС у Миколаївській області, утвореним на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України обґрунтування не узгоджується із визначеною скаржником підставою касаційного оскарження судових рішень - пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга Головного управління ДПС у Миколаївській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України підлягає поверненню як така, що не містить належного викладення підстав (підстави) касаційного оскарження постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16.02.2021 у справі №400/3107/20, а посилання на приписи статті 242 КАС України не підміняють визначення таких підстав.

Крім того, Суд окремо звертає увагу, що касаційна скарга у справі №400/3107/20 вже подавалась контролюючим органом до суду касаційної інстанції раніше, проте Верховний Суд ухвалою від 12.04.2021 повернув її як таку, що не містила підстав касаційного оскарження судових рішень. Верховний Суд роз`яснив скаржнику вимоги щодо форми і змісту касаційної скарги, яким така має відповідати при викладенні підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, в тому числі, і у випадку подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

В той же час, звертаючись до суду з касаційною скаргою вдруге, відповідач не виправив недоліки касаційної скарги, які були вказані Верховним Судом, що свідчить виключно про формальний підхід до оформлення касаційної скарги та ігнорування скаржником роз`яснень, які йому надавалися Верховним Судом щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги в частині викладення підстав касаційного оскарження судових рішень.

До того ж, наведене скаржником обґрунтування незгоди з ухвалою суду про повернення раніше поданої касаційної скарги є недоречним, оскільки на стадії відкриття касаційного провадження, касаційний суд не перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень, а перевіряє касаційну скаргу на предмет дотримання особою, яка її подає, вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а також дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження.

Суд повторно звертає увагу скаржника, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Суд наголошує, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, може унеможливити відкриття касаційного провадження та вподальшому розгляд касаційної скарги.

Відповідно до частини сьомої статті 332 КАС України копія ухвали про повернення касаційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.

Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи особисто або через представника.

Керуючись статтями 169, 248, 332, 355, 359 КАС України, -

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16.02.2021 у справі №400/3107/20 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АМАН ТРЕВЕЛ до Головного управління ДПС у Миколаївській області, Управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - повернути заявнику.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи, скаржнику - копію даної ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз`яснити заявнику касаційної скарги, що її повернення не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя І.Я. Олендер