ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 травня 2021 року
м. Київ
справа № 460/2560/18
адміністративне провадження № К/9901/32780/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білоуса О.В.,
суддів - Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області, яке є правонаступником Головного управління ДФС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 8 травня 2019 року (головуючий суддя Дорошенко Н.О.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 1 жовтня 2019 року (головуючий суддя Довгополов О.М., судді Пліш Л.Я., Гудим Л.Я.) у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства Єврошпон-Смига до Головного управління ДФС у Рівненській області, Дубенського управління Державної казначейської служби України Рівненської області про стягнення пені,
У С Т А Н О В И В:
У жовтні 2018 року Приватне акціонерне товариство Єврошпон-Смига (далі - ПАТ Єврошпон-Смига ) звернулося до суду з позовом до Дубенської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області, правонаступником якого є Головне управління ДПС у Рівненській області (далі - ГУ ДПС у Рівненській області), Дубенського управління Державної казначейської служби України Рівненської області, в якому просило стягнути з Державного бюджету України на його користь пеню за порушення строків бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період з 17 квітня 2015 року до 8 жовтня 2018 року у розмірі 1647712,89 грн.
На обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2016 року, яка набрала законної сили, визнано протиправною бездіяльність податкового органу щодо несвоєчасного виконання обов`язку передбаченого підпунктом 200.18.1 пункту 200.18 статті 200 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент спірних правовідносин; далі - ПК України) та зобов`язано передати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок відповідно до залишку невідшкодованої суми податку на додану вартість, задекларованого ПАТ Єврошпон-Смига до відшкодування у декларації за лютий 2015 року у розмірі 1 793 770 грн, а також визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 12 серпня 2015 року форми В3 №008221500 про відмову у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1 793 770 грн.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 8 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 1 жовтня 2019 року, позов задоволено частково. Стягнуто на користь ПАТ Єврошпон-Смига з Державного бюджету України пеню, нараховану згідно з пунктом 200.23 статті 200 ПК України на заборгованість бюджету з відшкодування податку на додану вартість, задекларованого у декларації за лютий 2015 року, за період з 17 жовтня 2016 року по 8 жовтня 2018 року у сумі 638680,40 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Дубенської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Рівненській області судові витрати по сплаті судового збору у сумі 9580,20 грн.
Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позову, ГУ ДФС у Рівненській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Зокрема, в обґрунтування скарги відповідач зазначає, що відповідно до змісту пункту 200.23 статті 200 ПК України, нарахування пені на суму податку, не відшкодовану платнику протягом встановленого законом строку, здійснюється лише після фактичного відшкодування такої суми. Тому, враховуючи, що спірну суму податку позивачу на даний час не відшкодовано, вимога про стягнення пені є передчасною.
У зв`язку з реорганізацією податкового органу та на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 року №537 Про утворення територіальних органів Державної податкової служби , згідно зі статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України, проведено заміну відповідача ГУ ДФС у Рівненській області на його правонаступника - ГУ ДПС у Рівненській області.
ПАТ Єврошпон-Смига , скориставшись своїм правом надало до суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на встановлені обставини та висновки оскаржуваних судових рішень зазначило, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просило відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 20 березня 2015 року ПАТ Єврошпон-Смига подало до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість (ПДВ) за лютий 2015 року, у графі 19 якої відобразило, зокрема, від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у сумі 1182625 грн, а у рядку 23.2 - 1182625 грн як суму, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, про що також зазначено в Додатку 4 до вказаної податкової декларації (заява про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника податку, що перевищує суму, яка підлягає перерахуванню до бюджету).
У вересні 2015 року ПАТ Єврошпон-Смига звернулося до адміністративного суду з позовом до Дубенської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Рівненській області, Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального ГУ ДФС, в якому просило: визнати незаконною бездіяльність податкового органу щодо несвоєчасного виконання обов`язку, передбаченого підпунктом 200.18.1 пункту 200.18 статті 200 ПК України, та зобов`язати негайно передати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок відповідно до залишку невідшкодованої суми податку на додану вартість, задекларованого ним до відшкодування у декларації за лютий 2015 року; визнати протиправними дії контролюючого органу та наказ від 16 липня 2015 року № 246 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПрАТ Єврошпон-Смига з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2015 року; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12 серпня 2015 року № 008221500 про відмову у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1793770 грн.
Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 5 липня 2017 року, позов у справі № 817/3097/15 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Дубенської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Рівненській області щодо несвоєчасного виконання обов`язку, передбаченого підпунктом 200.18.1 пункту 200.18 статті 200 ПК України; зобов`язано відповідача передати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок відповідно до залишку невідшкодованої суми податку на додану вартість, задекларованого ПАТ Єврошпон-Смига до відшкодування у декларації за лютий 2015 року у розмірі 1793770 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 12 серпня 2015 року форми В3 №008221500 про відмову у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1793770 грн.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2018 року, зміненою постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2019 року у справі № 817/3097/15 було змінено спосіб і порядок виконання постанови Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2016 року, а саме: зобов`язано Дубенську об`єднану державну податкову інспекцію ГУ ДФС у Рівненській області надати необхідні для здійснення бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані про узгоджену суму залишку невідшкодованої суми податку на додану вартість, задекларованого ПАТ Єврошпон-Смига до відшкодування у декларації за лютий 2015 року у розмірі 1793770 грн, для включення їх до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість .
Враховуючи, що станом на 8 жовтня 2018 року відповідач не виконав вимог зазначених рішень судів попередніх інстанцій у справі №817/3097/15 щодо внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування в порядку, передбаченому статтею 200 Податкового кодексу України, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення пені за порушення строків бюджетного відшкодування.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з обґрунтованості вимог ПАТ Єврошпон-Смига та наявності правових підстав для стягнення пені з відповідача, встановивши факт невчинення останнім необхідних дій для відшкодування позивачу сум податку на додану вартість з бюджету.
Зазначена позиція підтримана Восьмим апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.
Верховний Суд погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, враховуючи наступне.
Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України, бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.
Алгоритм дій платника податку та державних органів щодо відшкодування з Державного бюджету України (бюджетного відшкодування) податку на додану вартість визначено статтею 200 ПК України, а також Порядком взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2011 року №39 (далі - Порядок №39).
Так, відповідно до пункту 200.7 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Згідно із пунктами 200.10 та 200.11 статті 200 ПК України, протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.
За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.
За приписами, пункту 200.12 статті 200 ПК України, контролюючий орган зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Пунктом 200.13 статті 200 ПК України передбачено, що на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.
Відповідно до пункту 200.14 статті 200 ПК України, якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов`язань з цього податку в наступних податкових періодах; б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.
Таким чином, ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) було визначено, що в разі виконання платником податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість, вимог, передбачених пунктами 200.7 та 200.8 статті 200 цього Кодексу, та підтвердження достовірності нарахування такого відшкодування контролюючим органом за результатами проведення камеральної чи документальної перевірки, цей орган зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, який протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку.
Аналіз наведених вище положень законодавства також свідчить про те, що після закінчення установлених чинним законодавством строків для адміністративної процедури перевірки наявності у платника права на бюджетне відшкодування у результаті невчинення компетентними органами належних дій невідшкодовані суми перетворюються на бюджетну заборгованість.
Наведений юридичний факт, у свою чергу, зумовлює виникнення фінансових правовідносин між боржником в особі держави та кредитором - платником податків, права якого порушені саме внаслідок несплати йому відповідної суми.
Згідно із пунктом 200.23 статті 200 ПК України, суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.
При цьому, невідшкодовані платнику податку протягом встановленого строку суми, вважаються бюджетною заборгованістю, за стягненням яких платник податку має право в будь-який момент після виникнення такої бюджетної заборгованості звернутися до суду та нарахувати пеню на суму такої заборгованості. Непогашення заборгованості бюджету з ПДВ, не позбавляє платника податку права пред`явити вимоги про стягнення зазначеної пені.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 3 червня 2014 року (справа №21 -131а14), а також Верховним Судом у постановах від 12 грудня 2019 року (справа №2140/1957/18), від 3 грудня 2020 року (справа № 826/5397/18) та від 12 квітня 2021 року (справа № 822/1600/18).
У рішенні від 9 січня 2007 року у справі Інтерсплав проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що юридична особа-платник податку на додану вартість мала достатньо підстав сподіватись на відшкодування цього податку, так само як і на компенсацію за затримку його виплати, та констатував порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції у справі за позовом СП Інтерсплав про стягнення бюджетного відшкодування ПДВ, з огляду на постійні затримки відшкодування і компенсації ПДВ у поєднанні із відсутністю ефективних засобів запобігання або припинення такої адміністративної практики, та зазначив, що стан невизначеності щодо часу повернення коштів заявника порушували справедливий баланс між вимогами публічного інтересу та захистом права на мирне володінню майном (§ 40).
Враховуючи наведене вище, а також те, що суми податку на додану вартість ПАТ Єврошпон-Смига у визначені податковим законодавством строки відшкодовані не були, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач має право на стягнення сум пені відповідно до пункту 200.23 статті 200 ПК України у судовому порядку за період з 17 квітня 2015 року до 8 жовтня 2018 року у розмірі 1647712,89 грн.
За приписами частин першої, другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені у відзиві на позовну заяву та в апеляційній скарзі, і з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали правову оцінку встановленим у справі обставинам. У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було надано належну оцінку наданим сторонами процесу доказам.
Таким чином, з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 8 травня 2019 року та постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 1 жовтня 2019 року ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Усі доводи та їх обґрунтування викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, крім того, скарга не містять посилань на обставини, передбачені статтями 353-354 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення судів підлягають скасуванню, тому підстави для скасування ухвалених судових рішень та задоволення касаційної скарги відсутні.
Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області, яке є правонаступником Головного управління ДФС у Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 8 травня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 1 жовтня 2019 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.В.Білоус
Судді Н.Є.Блажівська
І.Л.Желтобрюх
Суд | Касаційний адміністративний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 20.05.2021 |
Оприлюднено | 24.05.2021 |
Номер документу | 97076000 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
Білоус О.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні