Постанова

від 21.04.2021 по справі 391/187/20

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 квітня 2021 року м. Кропивницький

справа № 391/187/20

провадження № 22-ц/4809/607/21

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючий суддя - Дьомич Л. М. (суддя - доповідач),

судді - Дуковський О. Л., Письменний О. А.,

за участю секретаря судового засідання Сорокіної Н.В.,

учасники справи:

скаржник - заступник керівника Кіровоградської обласної прокуратури;

позивач - Головне управління Держгеокадастру в Кіровоградській області;

відповідач - ОСОБА_1 ;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Мар`ївська сільська рада Компаніївського району Кіровоградської області,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом керівника Олександрійської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Мар`ївської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки за апеляційною скаргою заступника керівника Кіровоградської обласної прокуратури на рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 22 грудня 2020 року (суддя Червонописький В.С.).

ВСТАНОВИВ :

Короткий зміст позовних вимог та заперечень на позов

Керівник Олександрійської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області шкоди в сумі 51 791,17 грн, завданої внаслідок самовільного заняття земельних ділянок з кадастровими номерами 3522883000:02:000:9036 площею 10,7931 га та 3522883000:02:000:9035 площею 24,6694 га, які розташовані в межах Мар`ївської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області.

В обґрунтування позову зазначено, що перевіркою дотримання вимог земельного законодавства та обстеження земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Мар`ївської сільської ради Компаніївського району було встановлено, що відповідач без наявних правових підстав самовільно зайняв та використовує земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 35,4625 га шляхом засівання сільськогосподарськими культурами.

За результатами перевірки відповідача притягнуто до адміністративної відповідальності.

Управлінням контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області було здійснено розрахунок розміру шкоди, заподіяної відповідачем внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок на загальну суму 51 791,17 грн.

Посилаючись на ч. 1 ст. 211, ст. 152 ЗК України, ст. ст. 22, 1166 ЦК України, прокурор просить стягнути з відповідача шкоду у повному обсязі.

У позовній заяві прокурором також наведено обґрунтування підстав представництва у суді інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області.

У ході судового розгляду справи судом першої інстанції відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, однак, письмового відзиву на позов до суду не подав.

Короткий зміст рішення суду

Рішенням Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 22 грудня 2020 року у задоволенні позову керівника Олександрійської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що 20 липня 2018 року відповідач сплатив орендну плату за користування земельною ділянкою державної форми власності сільськогосподарського призначення загальною площею 37,00 га в сумі 37 060,18 грн.

До того ж, на переконання суду першої інстанції , здійснені державним інспектором відділу з контролю за використанням та охороною земель розрахунки розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок відповідачем, є неналежними та недопустимими доказами у справі, оскільки у наданих до суду розрахунках відсутнє посилання на методику, за якою визначено розмір шкоди та період нарахування; формула без докладного опису та реальних цифр позбавляє можливості визначити суму середньорічного доходу від використання земель та перевірити правомірність нарахованого розміру шкоди. Крім того, суд зауважив, що розрахунки не були вручені чи надіслані поштовим зв`язком відповідачу.

Зазначаючи про відсутність належного доказу самовільного зайняття земельних ділянок, відсутність вини відповідача, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу цивільного правопорушення, що є підставою для відмови у позові.

Разом з тим, суд першої інстанції не погодився з доводами відповідача про відсутність у даній справі правових підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

Заступником керівника Кіровоградської обласної прокуратури подано апеляційну скаргу на рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 22 грудня 2020 року, відповідно до якої просить оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.Вважає, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, оскільки судом першої інстанції неповно з`ясувано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що до позовної заяви були долучені належні докази на підтвердження факту самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки, її розмір та період часу, протягом якого вона використовувалась без належних правових підстав. Не відповідає дійсним обставинам справи також висновок суду про недоведеність прокурором вини відповідача, оскільки у спорах про застосування деліктної відповідальності саме на відповідача покладається обов`язок доведення відсутності його вини у заподіяній шкоді. У даному випадку, відповідача було притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 53-1 КУпАП.

Стверджується, що формула, за якою розраховано заподіяну відповідачем шкоду у наданих до суду розрахунках, відповідає формулі, визначеній у постанові Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 року № 963. До того ж, розмір шкоди та назва Методики, на підставі якої її було розраховано, зазначено у постанові про накладення адміністративного стягнення, копія якої наявна у матеріалах справи. Оскільки єдиною нормативною підставою для розрахунку завданої шкоди є Методика визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, відсутність повної назви Методики у розрахунку жодним чином не впливає на правильність визначення розміру завданої шкоди. До того ж, розмір середньорічного доходу від використання земель не підлягає самостійному обчисленню, а визначається додатком 1 до Методики.

Не відповідає фактичним обставинам справи також висновок суду про відсутність доказів вручення або направлення відповідачу розрахунку розміру спричиненої шкоди, оскільки відповідні докази були додані до позовної заяви.

Скаржник також вказує на порушення судом першої інстанції вимог процесуального закону щодо прийняття доказів, наданих до справи відповідачем без обґрунтування останнім причин неможливості їх подання у строк, встановлений для подання відзиву на позов.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Після усунення судом першої інстанції виявлених апеляційним судом недоліків у оформленні матеріалів даної справи, ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 01 березня 2021 року відкрито апеляційне провадження; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

15 березня 2021 року закінчено підготовчі дії; справу призначено до розгляду у суді апеляційної інстанції, про що постановлено відповідну ухвалу.

У відповідності до вимог процесуального закону учасників справи повідомлено про дату, час та місце апеляційного розгляду (а.с. 221, 239-243 том 1).

15 березня 2021 року на електронну адресу апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого представник відповідача просить апеляційну скаргу відхилити, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - залишити без змін. Зазначає, що на момент винесення постанови про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності ще не був вирішений судовий спір щодо поновлення укладеного з відповідачем договору оренди земельної ділянки. У випадку задоволення судом відповідних позовних вимог ОСОБА_1 , зазначений договір оренди міг бути поновлений, однак відповідача уже було притягнуто до адміністративної відповідальності. Очікуючи, що договір оренди землі з ним буде поновлено, відповідач до закінчення строку його дії провів посівні роботи на орендованій земельній ділянці. Таким чином, до моменту винесення судом рішення у справі про поновлення договору оренди землі, відповідач не міг вважатись таким, що самовільно зайняв земельну ділянку. Крім того, зазначається про недоведеність факту понесення позивачем матеріальних збитків та про неотримання відповідачем розрахунку розміру завданої шкоди. Стверджується, що відповідачем не було завдано позивачу жодної шкоди, оскільки не відбулось погіршення стану землі, не вчинено жодних протиправних дій щодо земельної ділянки, а тому відсутній зв`язок між шкодою і поведінкою відповідача, а також відсутня його вина. Оскільки відповідачем сплачено орендну плату за весь час користування земельною ділянкою, відсутні підстави для відшкодування позивачу упущеної вигоди (а.с. 223-224 том 1).

У відповіді на відзив прокурор вказує на безпідставність доводів відповідача, оскільки останній після закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки продовжив її використання без наявних правових підстав, за що був обґрунтовано притягнутий до адміністративної відповідальності. При цьому, про відмову Головного управління Держгекадастру у Кіровоградській області у поновленні договору оренди землі з відповідачем останній був повідомлений до закінчення строку його дії. Позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки матеріалами справи підтверджується як наявність у діях відповідача повного складу цивільного правопорушення, так і розмір заявленої до стягнення суми збитків (а.с. 226-231том 1).

Позивач та третя особа у справі своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора, відповідача та його представника, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, за наступного.

Обставини, встановлені судами

03 березня 2008 року між Компаніївською районною державною адміністрацією Кіровоградської області (Орендодавець) та ОСОБА_1 (Орендар) укладено договір оренди землі (далі - Договір оренди), за умовами якого Орендодавець надав, а Орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку кадастровий номер 3522883000:02:000:9010 загальною площею 37,00 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Мар`ївської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області строком на 10 років (а.с. 45-50 том 1).

Зазначений Договір оренди було зареєстровано у Компаніївському відділі Кіровоградської регіональної філії державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 03 березня 2008 року за № 04083730000.

Як встановлено у рішенні Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 01 серпня 2018 року у справі №404/1099/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про поновлення Договору оренди, залишеному без змін постановою Апеляційного суду Кіровоградської області від 27 вересня 2018 року (а.с. 51-57, 59-70 том 1), відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 19 березня 2018 року № 11-855/14-18-СГ право оренди земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення загальною площею 37,0043 га, у тому числі 37,0043 га ріллі, кадастровий номер 3522883000:02:000:9010, розташованої на території Мар`ївської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області, надане ОСОБА_1 та посвідчене Договором оренди, припинене. Земельну ділянку віднесено до земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності. За наказом Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 02 квітня 2018 року № 348 Про внесення змін до наказу від 16 лютого 2016 року № 77 щодо переліку відібраних (зарезервованих) земельних ділянок, які можуть бути передані у власність учасникам антитерористичної операції земельну ділянку із земель державної власності сільськогосподарського призначення загальною площею 37,0043 га ріллі, кадастровий номер 3522883000:02:000:9010, включено до альбому атласу з резервування земельних ділянок для учасників антитерористичної операції на території Кіровоградської області. У подальшому державна реєстрація земельної ділянки кадастровий номер 352288300:02:000:9010 була скасована, за рахунок поділу зазначеної земельної ділянки загальною площею 37,0043 га сформовано інші земельні ділянки, проведено їх державну реєстрацію та присвоєно кадастрові номери, а саме: земельну ділянку площею 10,7931 га з кадастровим номером 3522883000:02:000:9036, земельну ділянку площею 24,6694 га з кадастровим номером 3522883000:02:000:9035 та земельну ділянку площею 1,5418 га з кадастровим номером 3522883000:02:000:5173.

Зазначені обставини не підлягають доказуванню в силу положень ч. 4 ст. 82 ЦПК України.

На підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 09 липня 2018 року № 448-ДК державним інспектором провідним спеціалістом відділу з контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Бобринецького, Компаніївського, Устинівського районах Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області Вдовіченком В.О. проведено обстеження земельних ділянок державної форми власності, які знаходяться за межами с. Мар`ївка на території Мар`ївської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області площею 10,7931 га з кадастровим номером 3522883000:02:000:9036 і площею 24,6694 га з кадастровим номером 3522883000:02:000:9035 та встановлено, що зазначені земельні ділянки оброблені та засіяні, документи, що підтверджують державну реєстрацію права власності чи права постійного користування або права оренди земельних ділянок відсутні.

За результатами перевірки посадовою особою Держгеокадастру складено акти обстеження земельних ділянок від 13 липня 2018 року № 448-ДК/673/Ао/10/01/18 та № 448-ДК/674/Ао/10/01/18, від отримання копій яких ОСОБА_1 відмовився (а.с. 13-14 том 1).

У зв`язку зі встановленим порушенням ОСОБА_1 ч. 1 ст. 116, ст. ст. 125, 126 ЗК України та ст. 1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель державним інспектором складено протокол про адміністративне правопорушення від 13 липня 2018 року № 448-ДК/0142П/07/01/18, зі змісту якого вбачається, що правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду (збитки), що підтверджується актами обстеження земельних ділянок, п. 4 Методики ПКМУ від 25 липня 2007 року №963 (Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу). Відповідальність за вчинене правопорушення передбачена ст. 53-1 КУпАП та п. б) ч. 1 ст. 211 ЗК України (а.с. 15 том 1).

Особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, повідомлено про дату, час і місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Відповідач від підписання протоколу про адміністративне правопорушення відмовився.

За результатами розгляду протоколу про адміністративне правопорушення від 13 липня 2018 року № 448-ДК/0142П/07/01/18 відповідача притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 53-1 КУпАП. Також встановлено, що порушенням відповідачем вимог земельного законодавства заподіяно матеріальну шкоду на загальну суму 51 791,17 грн. (15 762, 77 грн + 36 028,40 грн) Порядок визначення розміру заподіяної шкоди наведено у відповідних розрахунках, здійснених посадовою особою органу Держгеокадастру (а.с. 16-20 том 1).

13 липня 2018 року копії актів обстеження земельних ділянок, протоколу про адміністративне правопорушення, постанови про накладення адміністративного стягнення та розрахунків розміру шкоди були направлені на поштову адресу ОСОБА_1 та отримані особисто відповідачем 19 липня 2018 року. Вказане підтверджується наявними у справі копіями переліку документів, надісланих рекомендованим листом, з відтиском штампу установи поштового зв`язку та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 76-77 том 1).

Згаданим вище рішенням Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 01 серпня 2018 року у справі №404/1099/18, яке постановою Апеляційного суду Кіровоградської області від 27 вересня 2018 року залишене без змін, відмовлено у задоволенні ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про поновлення Договору оренди.

Як вбачається зі змісту постанови про закінчення виконавчого провадження від 30 листопада 2018 року, у порядку примусового виконання постанови від 13 липня 2018 року № 448-дк/0140по/08/01-18 ОСОБА_1 на користь Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області сплачено штраф у розмірі 340,00 грн згідно з платіжним дорученням від 29 листопада 2018 року № 2228 (а.с. 22 том 1).

Оскільки шкоду, завдану самовільним зайняттям земельних ділянок відповідачем у добровільному порядку не відшкодовано, а Головне управління Держгеокадастру не вживало заходів щодо її стягнення з ОСОБА_1 , керівник Олександрійської місцевої прокуратури з метою захисту інтересів держави звернувся до суду з позовом у даній справі.

Відповідно до довідки виконавчого комітету Мар`ївської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області від 01 липня 2020 № 119, ОСОБА_1 20 липня 2018 року сплачено орендну плату за використання землі державної власності сільськогосподарського призначення загальною площею 37,00 га в сумі 37060,18 грн (а.с.140 том 1).

Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення

Вирішуючи спір в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів керувалась наступним.

Відповідно до ст.13 Конституції України, земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Як визначено у ч.1 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

За приписами ч.1 ст.124 ЗК України (у редакції, чинній на момент укладення Договолру оренди), передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого

самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Судами встановлено, що земельна ділянка кадастровий номер 3522883000:02:000:9010 загальною площею 37,00 га перебувала у користуванні відповідача на підставі Договору оренди у період з 03 березня 2008 року по 03 березня 2018 року.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Тобто, обов`язковою умовою правомірного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

Виходячи з викладеного, за відсутності укладеної у встановленому законом порядку додаткової угоди до Договору оренди про продовження строку його дії, починаючи з 04 березня 2018 року користування відповідачем земельною ділянкою, що була об`єктом Договору оренди, здійснювалось без наявної правової підстави, а тому - неправомірно.

Державний контроль за дотриманням вимог законодавства України про охорону земель здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Повноваження центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі встановлені ст. 6 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" , до яких належить, зокрема, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині: додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням; одержання в установленому законодавством порядку від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, власників і користувачів, у тому числі орендарів, земельних ділянок документів, матеріалів та іншої інформації, необхідної для виконання покладених на нього завдань.

З наявних у справі матеріалів вбачається та підтверджується належними, допустимими і достатніми доказами, що станом на 13 липня 2018 року відповідач використовував на території Мар`ївської сільської ради земельні ділянки, утворені у результаті поділу земельної ділянки з кадастровим номером 3522883000:02:000:9010, загальною площею 35,4625, з них: земельна ділянка площею 10,7931 га (кадастровий номер 3522883000:02:000:9036) та земельна ділянка площею 24,6694 га (кадастровий номер 3522883000:02:000:9035), які були оброблені та засіяні, договір оренди відсутній.

Оскільки земельні ділянки не відводилася та не надавалася у користування відповідачеві; у матеріалах справи немає доказів належного оформлення права користування чи власності відповідача щодо земельних ділянок, слід дійти висновку про самовільне зайняття та використання ОСОБА_1 вказаних земельних ділянок.

Доводи про те, що земельні ділянки не були самовільно зайняті відповідачем, оскільки у судовому порядку вирішувався спір про поновлення Договору оренди і до набрання відповідним судовим рішенням законної сили користування землею є правомірним, критично оцінюється судом апеляційної інстанції з огляду на наведені вище положення законодавства. До того ж, як встановлено у рішенні Компаніївського районного суду Кіровоградської області у справі № 404/1099/18, до закінчення строку дії Договору оренди Орендар був повідомлений про відсутність наміру у Орендодавця продовжувати його дію, у зв`язку з передачею землі учасникам АТО, а тому мав виявити розумну обачність та не здійснювати сільськогосподарські роботи на землі, строк правомірного користування якою завершувався.

Колегія суддів зазначає, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Зазначеного суд першої інстанції не дотримався, у результаті чого дійшов безпідставного та необґрунтованого висновку про відсутність доказів самовільного зайняття відповідачем земельних ділянок.

За самовільне зайняття земельних ділянок стаття 211 ЗК України передбачає цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність.

Згідно зі ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення земельного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Системний аналіз наведених норм цивільного та земельного законодавства свідчить, що для застосування такої міри відповідальності як відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, шкода, причинний зв`язок між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою, вина заподіювача.

Ураховуючи вимоги процесуального закону щодо доказів і доказування, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. Натомість відповідачу потрібно довести відсутність його вини у завданні збитків позивачу.

При цьому, протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди (наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10 грудня 2018 року у справі № 902/320/17).

На переконання колегії суддів, встановлені у справі фактичні обставини переконливо свідчать про наявність у діях відповідача цих елементів цивільного правопорушення.

Відсутність вини у завданні шкоди у встановленому процесуальним законом порядку відповідачем не доведена, що помилково не враховано судом першої інстанції. Судом не взято до уваги, що сплативши штраф в сумі 340,00 грн відповідач фактично визнав свою вину у порушенні вимог законодавства, наведених у постанові від 13 липня 2018 року № 448-дк/0140по/08/01-18.

Крім того, судом помилково розцінено сплату ОСОБА_1 орендної плати за фактичне використання земельних ділянок після закінчення строку дії Договору оренди у сумі 37060,18 грн, як відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди. Судом не взято до уваги, що пред`явлений прокурором позов не містить позовної вимоги про відшкодування відповідачем упущеної вигоди , а тому сплата ОСОБА_1 зазначених коштів не стосується предмету спору у даній справі. Варто зауважити, що аналізуючи правовідносини, пов`язані з деліктними зобов`язаннями, необхідно виходити з того, що поняття шкода і збитки не є тотожними. Так, поняття збитки за своїм юридичним значенням, встановленим у ст. 22 ЦК України, вужче поняття шкода , оскільки включає тільки реальні збитки і упущену вигоду. Відшкодування ж шкоди, яке унормовано у главі 82 ЦК України, є умовою відповідальністі особи навіть у випадку, коли збитків у розумінні ст. 22 ЦК України у деліктних правовідносинах завдано не було.

Надаючи оцінку розрахункам заявленої до стягнення шкоди, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що її розмір обчислений на підставі Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 963 від 25 липня 2007 року (далі - Методика).

Колегія суддів дійшла, що суд першої інстанції передчасно здійснив висновок щодо неналежності розрахунків розміру шкоди як доказів у справі.

Місцевий суд належно не дослідив усі обставини справи з наданням оцінки наявних у ній доказів, з якими пов`язане законне вирішення спору по суті, зокрема, безпідставно вказавши на відсутність доказів направлення розрахунків на адресу відповідача попри їх фактичну наявність у матеріалах справи (а.с. 76-77 том 1).

Крім того, посилання на повну назву Методики, номер та дату постанови Кабінету Міністрів України, якою вона була затверджена, наявні у всіх матеріалах, складених за результатами перевірки. Усі складові формули визначеня розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, є зрозумілими, а їх показники містяться у Додатках до Методики або ж, як у випадку коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, - мають чітко визначений алгоритм розрахунку.

Апеляційним судом враховано, що будь-яких заперечень щодо правильності проведеного розрахунку відповідачем суду не надано, так само як і власного контррозрахунку, позиція відповідача стосувалася мотивів вимоги шкоди.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог відповідають фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам.

Встановлені обставини підтверджують наявність правових підстав для покладення на відповідача відповідальності у вигляді відшкодування шкоди у пред`явленому до стягнення розмірі.

Натомість, оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає критеріям законності та обґрунтованості, а тому підлягає скасуванню.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

За ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

У зв`язку з тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи і судом неправильно застосувані норми матеріального права, оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає критеріям законності, обґрунтованості та справедливості.

Враховуючи наведене, оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, апеляційним судом здійснено новий розподіл судових витрат у справі.

Керуючись ст.ст. 368 , 374 , 376 , 381 , 382 , 383 , 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу заступника керівника Кіровоградської обласної прокуратури задовольнити.

Рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 22 грудня 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області шкоду, завдану внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок в сумі 51791,17 грн., зарахувавши кошти на рахунок Мар`ївської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області (ГУДКС у Кіровоградській області, номер рахунку UA37899980314090611000011234 УК у Компаніївському районі 24062200, код ЄДРПОУ 37323888).

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь прокуратури Кіровоградської області (м. Кропивницький, вул. В. Пермська, 4, р/р № UA848201720343100001000004600, код класифікації видатків бюджету - 2800, код ЄДРПОУ 02910025) судовий збір за подання позовної заяви в сумі 2102,00 грн. та судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 3 153,00 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Л. М. Дьомич

Судді О. Л. Дуковський

О. А. Письменний