Постанова

від 29.04.2021 по справі 460/2745/15-ц

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 460/2745/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Карпин І.М.

Провадження № 22-ц/811/2721/19 Доповідач в 2-й інстанції: Мельничук О. Я.

Категорія:16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2021 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Мельничук О.Я.,

суддів: Ванівського О.М., Крайник Н.П.,

при секретарі Матяш С.І.

з участю представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Яворівського районного суду Львівської області від 19 червня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою ,-

В С Т А Н О В И В :

05 серпня 2015 позивач ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що їй належить земельна ділянка № 4625883600:07:002:0003 площею 0,1500 га, що розташована в с.Домажир Яворівського району Львівської області. Суміжна земельна ділянка перебуває у власності відповідача ОСОБА_3 У 2015 році ОСОБА_3 самочинно зайняла близько 60 кв.м належної їй земельної ділянки, встановивши бетонний фундамент біля паркану, чим створила перешкоди їй у користуванні належною земельною ділянкою. Факт порушення землекористування стверджується топографо-геодезичною зйомкою. Просить зобов`язати ОСОБА_3 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою № 4625883600:07:002:0003, демонтувати бетонний фундамент та привести земельну ділянку до попереднього стану

Рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 19 червня 2019 року позов задоволено.

Зобов`язано ОСОБА_3 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою кадастровий номер 4625883600:07:002:0003, належну ОСОБА_1 , демонтувавши бетонний фундамент, привести вказану земельну ділянку до попереднього стану.

Стягнуто з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 5443 ( п`ять тисяч чотириста сорок три) гривень 60 коп.

Рішення суду через свого представника ОСОБА_4 оскаржилаОСОБА_3 . Вважає рішення суду незаконним, необгрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, а висновки суду такими, що не відповідають дійсним обставинам справи. Звертає увагу, що органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства. Звертає увагу, що з 2015 року Яворівським районним судом розглядається позов де до 2018 року до матеріалів справи не долучено жодних матеріалів розгляду земельного спору Домажирською сільською радою, не дано правової оцінки діям сторін при відсутності таких матеріалів, не зорієнтовано сторін на усунення протиріч у передбачений спосіб. Згідно поданих Домажирською сільською радою матеріалів відсутні порушення меж земельних ділянок ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . В апеляційній скарзі просить скасувати рішення Яворівського районного суду Львівської області від 19 червня 2019 року та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 до задоволення не підлягає із наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в Постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції таким вимогам відповідає.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд виходив з тих обставин, що позивачем доведено факт порушення меж між земельними ділянками позивача ОСОБА_1 (кадастровий номер 4625883600:07:002:0003) та відповідача ОСОБА_3 (кадастровий номер 4625883600:07:003:0008), яке відбулось за рахунок її зміщення в сторону земельної ділянки позивача, що призвело до зменшення площі земельної ділянки позивача на 61,6 кв.м.

З такими висновками колегія суддів погоджується з наступних обставин.

Згідно з п.г ч.1 ст. 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.

Відповідно до ч.2 ст. 90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Судом встановлено, що сторонам ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на праві власності належать суміжні земельні ділянки в с.Домажир Яворівського району Львівської області.

Земельна ділянка кадастровий номер 4625883600:07:002:0003 на праві власності належить позивачці ОСОБА_1 , що стверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії НЗ №229501 від 23.02.2009.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень відповідачці по справі ОСОБА_3 на праві приватної власності належить житловий будинок по АДРЕСА_1 , земельна ділянка кадастровий номер 4625883600:07:003:0008, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площа:0,1488 га.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч.3, ч.4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з положень ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч.1 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно ч.2 ст.78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 79 ЦПК України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно норм ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З висновку експерта №001/18 судової земельно-технічної експертизи по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, складеного 21.05.2018, вбачається, що експерт прийшов до висновку, що порушення межі між земельними ділянками позивачки по справі ОСОБА_1 (кадастровий номер 4625883600:07:002:0003) та відповідачки по справі ОСОБА_3 (кадастровий номер 4625883600:07:003:0008) відповідно до правовстановлюючих документів має місце. Порушення межі відбулось за рахунок її зміщення в сторону земельної ділянки позивачки, що призвело до зменшення площі земельної ділянки на 61,6 кв.м.

В судовому засіданні в суді першої інстанції експерт ОСОБА_5 висновок №001/18 судової земельно-технічної експертизи підтримав та пояснив, що дослідження проводив у відповідності з Методикою порушення меж суміжного землекористування методом вивчення матеріалів справи, візуального огляду суміжних земельних ділянок з фіксацією результатів огляду методом обмірів з подальшим співставленням отриманих даних з документами, що міститься у матеріалах справи. Водночас зазначив, що відповідачка ОСОБА_3 при огляді та обмірах була відсутня з невідомих причин, свою земельну ділянку (кадастровий номер 4625883600:07:003:0008) на огляд та дослідження не представила, хоча про дату час його проведення була повідомлена завчасно та належним чином.

Судом першої інстанції двічі у справі призначалась судова земельно-технічна експертиза відповідачка ОСОБА_3 необхідної документації на вимогу експерта не надала, у зв`язку з чим ухвалу суду було повернуто без виконання. Вдруге відповідачка ОСОБА_3 , будучи належно повідомленою про час проведення огляду земельних ділянок експертом, не надала доступу до належної їй земельної ділянки.

Відповідачка будучи не згідна з висновком судової земельно-технічної експертизи не скористалася своїм правом звернутися до суду з клопотанням про призначення повторної судової земельно-технічної експертизи з поставлення своїх запитань до експерта, так само як і не представила іншого висновку проведеного з власної ініціативи.

З представленого в суді першої інстанції протоколу виїзного засідання комісії по виносу меж земельних ділянок ОСОБА_3 та Любий О.Р. від 01.06.2019, складеного на вимогу відповідачки, Домажирської сільської ради Яворівського району Львівської області, вбачається, що комісія в складі в.о. сільського голови Стойка О.Я., спеціаліста ОСОБА_6 , сертифікованого інженера-землевпорядника ОСОБА_7 , власника земельної ділянки ОСОБА_3 , представника ОСОБА_3 - адвоката Настасяка О.І., суміжного землекористувача ОСОБА_8 розглянула заяву ОСОБА_3 про обстеження земельних ділянок та виносу їх меж в натурі. Вивчивши наявні графічні матеріали, при обстеженні встановлено, що видимих порушень меж земельних ділянок землевласниками не виявлено. Комісія вирішила рекомендувати сторонам узгодити межу земельних ділянок між собою за взаємною згодою, вразі неузгодження меж земельних ділянок - вирішувати спір в судовому порядку. Водночас долучили план земельної ділянки з графічними зображеннями земельних ділянок кадастровий номер 4625883600:07:003:0008 та кадастровий номер 4625883600:07:002:0003. Дане обстеження проводилось у відсутності позивачки ОСОБА_1 та її представника.

Представлений протоколу виїзного засідання комісії не є таким, що беззаперечно встановлює факт відсутності спору з приводу порушення відповідачкою межі земельних ділянок позивача і відповідача.

Окрім цього, колегія суддів не знаходить підстав вважати, що висновок експерта №001/18 судової земельно-технічної експертизи є неповним, неясним, необгрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності.

Згідно ч.1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ч.1 ст. 153 Земельного кодексу України, власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно п.Г ч.1 ст.91 Земельного кодексу України, власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.

Згідно ч.1 ст.104 Земельного кодексу України, власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).

Частиною 2 ст. 90 Земельного кодексу України передбачено, що порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ст.152 Земельного кодексу України, Держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:

а) визнання прав;

б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;

в) визнання угоди недійсною;

г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;

ґ) відшкодування заподіяних збитків;

д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Частиною 4 ст. 376 ЦК України передбачено, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Враховуючи наведено, позивачка вправі звернутися до суду за захистом порушеного права щодо усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, а отже твердження скаржника, що даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства є помилковим та таким, що не відповідає дійсності.

Згідно норм ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що розглядаючи спір районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 жодним чином правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення Яворівського районного суду Львівської області від 19 червня 2019 року залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - залишити без задоволення.

Рішення Яворівського районного суду Львівської області від 19 червня 2019 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 20 травня 2021 року.

Головуючий: О.Я. Мельничук

Судді: О.М. Ванівський

Н.П. Крайник