Ухвала

від 13.05.2021 по справі 904/75/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без розгляду

13.05.2021м. ДніпроСправа № 904/75/19

за позовом Заступника керівника Павлоградської місцевої прокуратури Дніпропетровської області (51400, м. Павлоград Дніпропетровської області, вул. Світличної Ганни,64-а; ідентифікаційний код 02909938) в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (49004, м. Дніпро, пр. О.Поля, 2; ідентифікаційний код 39835428)

до відповідача-1: Петропавлівської районної державної адміністрації (52700, смт. Петропавлівка Дніпропетровської області, вул. Героїв України, б.62; ідентифікаційний код 04052347)

відповідача-2: Фізичної особи - підприємця Маркова Дмитра Олександровича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

про скасування розпорядження; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки; зобов`язання повернути земельну ділянку

Суддя Загинайко Т.В.

Представники:

Від прокуратури: Карюк Д.О., прокурор відділу Дніпропетровської обласної прокуратури;

Від позивача: представник не з`явився;

Від відповідача-1: представник не з`явився;

Від відповідача-2: Меженна О.В. - адвокат.

СУТЬ СПОРУ:

Заступник керівника Павлоградської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до відповідача-1: Петропавлівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, відповідача-2: Фізичної особи - підприємця Маркова Дмитра Олександровича, в якій просить суд:

- визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Петропавлівської районної державної адміністрації Про затвердження ФОП Маркову Д.О. технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Дмитрівської сільської ради № Р-521/0/350-15 від 24.12.2015;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 4,1647 га, кадастровий номер 1223881500:02:001:1018, розташованої на території Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, укладений 29.01.2016 між Петропавлівською районною державною адміністрацією та фізичною особою-підприємцем Марковим Дмитром Олександровичем, зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 12.03.2016, номер запису - 13650205;

- зобов`язати фізичну особу-підприємця Маркова Дмитра Олександровича повернути державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області земельну ділянку загальною площею 4,1647 га, кадастровий номер 1223881500:02:001:1018, орієнтовною ринковою вартістю 1 227 000 грн., на території Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому фізична особа-підприємець Марков Дмитро Олександрович одержав її в оренду;

- судові витрати стягнути з відповідачів на користь прокуратури Дніпропетровської області (49044, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 38, МФО 820172, розрахунковий рахунок 35217020000291 в ДКСУ у м. Київ, код ЄДРПОУ 02909938, за кодом класифікації видатків бюджету - 2800).

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.01.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи здійснювався за правилами загального позовного провадження.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.05.2019 (суддя Мілєва І.В.) позов задоволено в повному обсязі; визнано незаконним та скасовано розпорядження голови Петропавлівської районної державної адміністрації (52700, Дніпропетровська область, смт. Петропавлівка, вул. Героїв України, буд.62, ідентифікаційний код 04052347) Про затвердження ФОП Маркову Д.О. технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Дмитрівської сільської ради № Р-521/0/350-15 від 24.12.2015; визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 4,1647 га, кадастровий номер 1223881500:02:001:1018, розташованої на території Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, укладений 29.01.2016 між Петропавлівською районною державною адміністрацією (52700, Дніпропетровська область, смт. Петропавлівка, вул. Героїв України, буд.62, ідентифікаційний код 04052347) та Фізичною особою-підприємцем Марковим Дмитром Олександровичем ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 12.03.2016, номер запису - 13650205.; зобов`язано фізичну особу-підприємця Маркова Дмитра Олександровича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) повернути державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (49004, м. Дніпро, пр. Олександра Поля, буд. 2, ідентифікаційний код 39835428) земельну ділянку загальною площею 4,1647 га, кадастровий номер 1223881500:02:001:1018, орієнтовною ринковою вартістю 1 227 000 грн., на території Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому фізична особа-підприємець Марков Дмитро Олександрович одержав її в оренду; стягнуто з Петропавлівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області (52700, Дніпропетровська область, Петропавлівський район, селище міського типу Петропавлівка, вул. Героїв України, буд. 62, ідентифікаційний код 04052347) на користь прокуратури Дніпропетровської області (49044, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 38, МФО 820172, розрахунковий рахунок 35217020000291 в ДКСУ у м. Київ, код ЄДРПОУ 02909938, за кодом класифікації видатків бюджету - 2800) судовий збір у розмірі 2 643,00 грн., про що видано наказ; стягнуто з Фізичної особи - підприємця Маркова Дмитра Олександровича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь прокуратури Дніпропетровської області (49044, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 38, МФО 820172, розрахунковий рахунок 35217020000291 в ДКСУ у м. Київ, код ЄДРПОУ 02909938, за кодом класифікації видатків бюджету - 2800) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 643,00 грн., про що видано наказ.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 12.08.2020 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.05.2019 у справі №904/75/19 залишено без змін.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.09.2020 у задоволенні заяви Фізичної особи - підприємця Маркова Дмитра Олександровича про відстрочення виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.05.2019 (на строк до 01.12.2020) у справі № 904/75/19 - відмовлено.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 02.02.2021 постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.08.2020 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.05.2019 у справі №904/75/19 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

Відповідно до протоколу від 15.02.2021 автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №904/75/19 передано на розгляд судді Загинайко Т.В.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2021 справу прийнято до провадження, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 25.03.2021 о 14:30 год.

Відповідач-2 у клопотанні (вх.№1492/21 від 25.03.2021) просить перенести судове засідання у зв`язку з неможливістю бути присутньою по причині зайнятості в Петропавлівському районному суді Дніпропетровської області.

У судове засідання 25.03.2021 з`явився представник прокурора, інші представники учасників судового процесу у судове засідання не з`явились.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2021 було продовжено підготовче провадження до 23.05.2021 та відкладено підготовче засідання (загальне позовне провадження) на 28.04.2021 о 12:00 год.

Прокуратура у поясненнях (вх. №15436/21 від 29.03.2021) вважає, що звернення прокурора із даним позовом до суду відповідає вимогам статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статті 53 Господарського процесуального кодексу України та правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, зазначає, що: - порушення у даній справі державних інтересів полягає у незаконному розподіленні та наданні в оренду земельних ділянок Петропавлівською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області без відома власника земель; - Павлоградською місцевою прокуратурою на адресу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області направлено лист від 13.07.2017, яким повідомлено уповноважений державний орган про встановлення прокурором факту винесення розпоряджень голови Петропавліської РДА та укладення на їх підставі у січні 2016 року договорів оренди земель, які відносяться до земель резерву; - Павлоградська місцева прокуратура фактично надала можливість відреагувати уповноваженому органу на стверджувальне порушення інтересів держави шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, а отже, інтереси держави залишилися не захищеними; - Павлоградською місцевою прокуратурою в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру Дніпропетровської області заявлено позов у справі №904/583/18 з аналогічних питань, постановою Верховного Суду від 11.04.2019 у вищевказаній справі залишено без задоволення касаційну скаргу ФОП Маркова Д.О., рішення Господарського суду Дніпропетровської області та постанову Центрального апеляційного господарського суду залишено без змін.

У судове засідання 28.04.2021 з`явились представники прокуратури та відповідача-2, представники позивача та відповідача-1 у судове засідання не з`явились.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2021 було відкладено підготовче засідання (загальне позовне провадження) на 13.05.2021 об 14:20 год.

У судове засідання 13.05.2021 з`явились представники прокуратури та відповідача-2, представники позивача та відповідача-1 у судове засідання не з`явились.

Скасовуючи постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.08.2020 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.05.2019 у справі №904/75/19 колегія суддів у постанові Верховного Суду від 02.02.2021 по справі №904/75/19 зазначила про те, що: ".. колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду апеляційної інстанції, оскільки не є належним дослідженням відповідних обставин посилання апеляційного суду на те, що прокурором у справі вчинені дії відповідно до статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та повідомлено позивача про представництво інтересів держави, про що надіслано листа, а також вказівка на наявну необхідність захисту інтересів держави, що полягає у забезпеченні відновлення економічних та майнових інтересів держави, оскільки, як свідчать матеріали справи, судами неналежним чином досліджено питання направлення прокурором листа від 17.12.2018 № 04-10-18 та відповідного реагування органу, якому його було адресовано. .."; - "...Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене і встановити наявність або відсутність підстав для прокурорського представництва у цій справі, і в залежності від встановлених обставин, вирішити спір відповідно до норм матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин..."

Вирішуючи питання наявності правових підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області для звернення з позовом до суду у цій справі, суд враховує таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокуратура здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з частиною четвертою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

При цьому обставини дотримання прокурором процедури, встановленої частинами третьою та четвертою статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до положень статей 53, 174 Господарського процесуального кодексу України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час відповідний уповноважений орган, виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутися до суду з позовом з метою захисту інтересів держави.

Частинами першою, третьою статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Водночас, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Виходячи з аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

Так, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99, з`ясовуючи поняття "інтереси держави", визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (частина четверта мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 131-1 Конституції України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

З огляду на викладене, враховуючи роль прокуратури у демократичному суспільстві та необхідність дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Відтак прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

Тому, наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17 та у постанові Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18.

Разом з тим, участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб`єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (частини третя, четверта статті 53 ГПК України, частина третя статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

"Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. Сама по собі обставина не звернення позивача/позивачів з позовом протягом певного періоду, без з`ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору, не свідчить про неналежне виконання таким органом/органами своїх функцій із захисту інтересів держави.

При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень для захисту інтересів держави.

У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.

На сьогодні однозначною є практика Європейського Суду з прав людини, яка відстоює позицію про можливість участі прокурора у справі тільки за наявності на це підстав.

Отже, з урахуванням викладеного, у розумінні положень статей 73, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України прокурор, звертаючись з позовом до суду, повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду, довести належними та допустимими доказами обставини того, що суб`єкт владних повноважень не здійснює або здійснює неналежним чином захист інтересів держави.

Саме лише посилання прокурора у позовній заяві на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження захисту державних інтересів, недостатньо для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абзацу другого частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва.

Відповідний висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наведено такі правові висновки.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту ( зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави ), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтування.

Верховний Суд констатує, що обставини дотримання прокурором процедури, встановленої частинами третьої та четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах.

При цьому з висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у пунктах 76 - 81 постанови від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, випливає, що для підтвердження судом підстав для представництва прокурора інтересів держави в суді у випадку, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, достатнім є дотримання прокурором порядку повідомлення, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" та відсутність самостійного звернення компетентного органу до суду з позовом в інтересах держави протягом розумного строку після отримання такого повідомлення.

Дотримання порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", надає можливість спростувати стверджуване порушення інтересів держави або самостійно звернутися до суду з позовом в інтересах держави протягом розумного строку після отримання такого повідомлення.

Як убачається з матеріалів справи, прокурор обґрунтовує необхідність захисту інтересів держави шляхом звернення з цим позовом до суду, яке спрямоване, насамперед, на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільнозначимого питання законності передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення, яке проведено з порушенням вимог чинного законодавства. При цьому Головному управлінню Держгеокадастру у Дніпропетровській області ще з 31.08.2017 (а.с.75) було відомо про факт незаконного розпорядження спірними земельними ділянками, а отже останнє мало всі підстави для звернення до суду на захист інтересів держави шляхом пред`явлення до суду позову про скасування спірного розпорядження райдержадміністрації та визнання недійсним договору оренди спірної земельної ділянки та її повернення. Проте, зазначених дій з боку Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області вжито не було. Крім того, факт нездійснення захисту інтересів держави органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах та відсутність у нього можливості здійснити такий захист у майбутньому, підтверджується тим, що вказаний позов подано прокурором 08.01.2019, тобто до закінчення строку позовної давності для оскарження оспорюваного розпорядження від 24.12.2015 №Р-521/0/350-15 (а.с.34 том1).

Господарський суд вбачає, що єдиним доказом дотримання прокурором порядку повідомлення позивача про звернення до суду, передбаченого частиною четвертою статті 23 Закону України "Про прокуратуру", є наданий суду лист № 04-10-19 від 17.12.2018 на адресу Першого заступника начальника Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області Нагорного Є.В. (а.с. 94 том 1).

Однак, матеріали справи не містять доказів про надсилання його на адресу позивача та отримання його останнім, а також надання відповіді на лист Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

Також, матеріали справи містять лист прокуратури від 13.07.2017 № 101/1942-17 (а.с.73 том1) на адресу позивача, який стосується вимоги надати останньому інформацію щодо колишніх членів КСП та їхнього права на земельні паї, а також приналежності земельних ділянок до земель запасу чи резерву.

Лист позивача від 04.09.2017 № 0-0.4-11148/2-17 та акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 31.08.2017 № 193-ДК/245/АП/09/01/-17 є відповіддю на лист прокурора від 13.07.2017 № 101/1942-17 (а.с. 74- 76, том1).

За таких обставин, господарський суд вважає, що прокурор не дотримався передбаченого частиною четвертою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" порядку повідомлення позивача про звернення до суду й не надав йому розумного строку для самостійного звернення за захистом порушеного права.

Відтак, правові підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді в особі Головного управління Держгеокадастру Україниу даній справі відсутні.

Якщо суд після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України, що відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у п. 83 постанови від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 185 Господарського процесуального кодексу України за результатом підготовчого засідання суд постановляє, серед іншого, ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду.

Відповідно до частини четвертої статті 226 Господарського процесуального кодексу України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету (частина 2 статті 226 Господарського процесуального кодексу України).

Звертаючись з позовом до суду, прокурором сплачено судовий збір у сумі 5 286 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням від 18.12.2018 №3821, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи (а.с. 29 том 1).

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд враховує також передбачені пунктом 4 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" нормативні положення, згідно з якими сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду у разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

Клопотання прокурора про повернення судового збору до суду не надходило.

Керуючись статтями 226, 232 - 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Залишити без розгляду позовну заяву заступника керівника Павлоградської місцевої прокуратури Дніпропетровської області (51400, м. Павлоград Дніпропетровської області, вул. Світличної Ганни,64-а; ідентифікаційний код 02909938) в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (49004, м. Дніпро, пр. О.Поля, 2; ідентифікаційний код 39835428) до відповідача-1: Петропавлівської районної державної адміністрації (52700, смт. Петропавлівка Дніпропетровської області, вул. Героїв України, б.62; ідентифікаційний код 04052347) та до відповідача-2: Фізичної особи - підприємця Маркова Дмитра Олександровича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) про скасування розпорядження; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки; зобов`язання повернути земельну ділянку.

Ухвала набирає законної сили - 13.05.2021.

Ухвала може бути оскаржена до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням підпункту 17.5 підпункту 17 пункту 1 розділу XI «Перехідні положення» цього Кодексу.

Повний текст ухвали складено 18.05.2021.

Суддя Т.В. Загинайко