Постанова

від 18.05.2021 по справі 922/3999/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" травня 2021 р. Справа № 922/3999/20

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Здоровко Л.М. , суддя Мартюхіна Н.О.

за участю секретаря судового засідання Перікової К.В.

за участю представників сторін :

від позивача - Мовчан М.В.,посвідчення №1796;

від відповідача - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КРУГ 2", м. Харків (вх.№ 977 Х/2)

на рішення Господарського суду Харківської області від 03.03.2021 у справі №922/3999/20 (суддя Жельне С.Ч., повний текст рішення складено 09.03.2021)

за позовом Харківської міської ради, м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КРУГ 2", м. Харків

про стягнення 597629,84грн.,

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2020 року Харківська міська рада (надалі -позивач) звернулась до Господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "КРУГ 2" (надалі-відповідач або ТОВ "КРУГ 2") безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки площею 0,3751 га по вул. Академіка Проскури, 5-Ж у м. Харкові в сумі 597 629,84 грн за період з 01.04.2020 року по 30.11.2020 року, на підставі ст. ст. 1212-1214 Цивільного Кодексу України (надалі - ЦК України).

В обґрунтування заявлених позовних вимог Харківська міська рада зазначила, що спір виник з приводу фактичного користування земельною ділянкою без укладення договору оренди та недотримання її власником доходів у вигляді орендної плати, тому вважає наявними підстави для застосування статей 1212-1214 ЦК України.

Крім того, позивач вважає за необхідне застосувати статтю 79 Земельного Кодексу України, Закон України "Про оцінку земель" та Положення "Про порядок визначення розміру орендної плати при укладенні договорів оренди землі в м. Харкові", саме для оформлення даних нормативно грошової оцінки спірної земельної ділянки та витягу з технічної документації, з метою здійснення розрахунку для визначення розміру орендної плати.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 03.03.2021 у справі №922/3999/20 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «КРУГ 2» на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки площею 0,3751 га по вул. Академіка Проскури, 5-Ж у м. Харкові (кадастровий номер 6310136600:11:008:0007) з 01.04.2020 по 30.11.2020 у сумі 597 629,00 грн.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «КРУГ 2» на користь Харківської міської ради витрати зі сплати судового збору 8 964,45 грн.

Рішення мотивоване тим, що кваліфікація спірних правовідносин як зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави означає необхідність застосування у даній справі передбачених ст.ст.1212-1214 ЦК України правових наслідків дій/бездіяльності відповідача у в вигляді збереження (заощадження) у себе відповідних сум орендної плати. Згідно ч.1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. У відповідності до ст.1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

За допомогою цих норм навіть за відсутності ознак делікту, тобто при умові правомірної поведінки відповідача у спірних правовідносинах, досягається відновлення справедливої рівноваги між правами та охоронюваними законом інтересами сторін спору, що випливають з принципу платності користування землею.

Відповідач із вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення Господарського суду Харківської області від 03.03.2021 у справі №922/3999/20 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Харківської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «КРУГ 2» про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки площею 0,3751 га по вул. Академіка Проскури, 5-Ж у м. Харкові в сумі 597 629,84 грн за період з 01.04.2020 року по 30.11.2020 року відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що не оформлення договору оренди та неможливість відповідача сплачувати орендні платежі на відповідній правовій підставі, є наслідком бездіяльності Харківської міської ради, тому звернення її до суду з позовними вимогами, суперечить засадам справедливості та розумності, оскільки відповідач вважає що він вчинив всі дії з боку належного оформлення права користування земельною ділянкою та сплати орендних платежів. Відповідач звертає увагу на недоведеність позивачем факту використання ним земельної ділянки площею 0,3751 га для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі, що виключає можливість задоволення пред`явленого позову.

Крім того, апелянт зазначає, що до суду позивачем було надано лише один акт обстеження земельної ділянки, датований 05.10.2020, з нього не вбачається використання відповідачем вказаної земельної ділянки за період із 30.03.2020 по 05.10.2020, а також станом на дату пред`явлення позову (10.12.2020), на плані-схемі та фото взагалі відсутні будь-які дати та час їх створення, місце їх створення, доведення факту огородженості земельної ділянки та обмеженості доступу до неї. Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 28.09.2020 також не містить інформації, щодо використання відповідачем земельної ділянки у період з 01.04.2020 по 30.11.2020; у копіях кадастрового плану земельної ділянки з кадастровим номером 6310136600:11:008:0007 не відображені контури об`єктів нерухомого майна, розташованих на земельній ділянці, що робить, на думку відповідача, ці докази недопустимими та незаконними та мали бути відхилені судом першої інстанції, відповідно до приписів ч.1 статті 77 та ч.2 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.04.2019 сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Лакіза В.В., суддя Бородіна Л.І., суддя Мартюхіна Н.О.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.04.2019, у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Бородіної Л.І. на дату розгляду апеляційної скарги, сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Лакіза В.В., суддя Здоровко Л.М., суддя Мартюхіна Н.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.04.2021 відкрито апеляційне провадження у справі 922/3999/20 та призначено справу до розгляду на 18.05.2021.

16.04.2021 від представника Харківської міської ради надійшов відзив, в якому позивач просив залишити без змін рішення Господарського суду Харківської області від 03.03.2021 у справі №922/3999/20, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 18.05.2021 представник позивача заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні, рішення господарського суду Харківської області від 03.03.2021 у справі №922/3999/20 залишити без змін.

Представник апелянта в судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

За таких обставин колегія суддів, дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дійшла висновку про закінчення розгляду апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи, Харківською міською радою відповідно до ст. 189 Земельного кодексу України було здійснено заходи самоврядного контролю з питань використання та охорони земель територіальної громади міста Харкова, додержання вимог земельного законодавства.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 05.10.2020 №226842138 право власності на нежитлову будівлю літ. "А-1" загальною площею 61,3 кв. м. по вул. Академіка Проскури, 5-Ж у м. Харкові зареєстроване з 27.03.2020 за ТОВ "КРУГ 2" на підставі акту приймання-передачі від 27.03.2020 №б/н.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 28.09.2020 №НВ-0005708152020 земельна ділянка площею 0,3751 га з кадастровим номером 6310136600:11:008:0007) по вул. Академіка Проскури, 5-Ж у м. Харкові знаходиться у комунальній власності. Категорія земель - землі житлової та громадської забудови. Цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (код ЦВПЗ 03.10). Дата державної реєстрації земельної ділянки 30.03.2020.

Враховуючи відсутність зареєстрованих за будь-якими юридичними або фізичними особами прав на земельну ділянку площею 0,3751 га з кадастровим номером 6310136600:11:008:0007) по вул. Академіка Проскури, 5-Ж у м. Харкові та з урахуванням ст.12, 80, 83 Земельного кодексу України земельна ділянка площею 0,3751 га перебуває у власності територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради, що також підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 30.11.2020 №234659035.

Як вказує позивач, департаментом територіального контролю Харківської міської ради було здійснено обстеження земельної ділянки з урахуванням витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 28.09.2020 №НВ-0005708152020 про земельну ділянку площею 0,3751 га по вул. Академіка Проскури, 5-Ж у м. Харкові. (кадастровий номер 6310136600:11:008:0007).

За результатами обстеження складено акт обстеження земельної ділянки площею 0,3751 по вул. Академіка Проскури, 5-Ж у м. Харкові (кадастровий номер 6310136600:11:008:0007) від 05.10.2020.

Обстеженням на місцевості встановлено, що на сформованій земельній ділянці площею 0,3751 га по вул. Академіка Проскури, 5-Ж (кадастровий номер 6310136600:11:008:0007) розташована нежитлова будівля літ. "А-1", право власності на яку зареєстроване за ТОВ "КРУГ 2".

Згідно з розрахунком, який здійснено з урахуванням нормативно-правових актів та витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 0,3751 га по вул. Академіка Проскури, 5-Ж у м. Харкові виданого Відділом у м. Харкові Головне Управління Держгеокадастру у Харківській області, ТОВ "КРУГ 2" за період з 01.04.2020 по 30.11.2020 зберегло кошти за використання земельною ділянкою комунальної форми власності у розмірі орендної плати 597 629,84 грн.

Враховуючи вказані обставини, 10.12.2020 Харківська міська рада звернулась до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КРУГ 2" про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки площею 0,3751 га по вул. Академіка Проскури, 5-Ж у м. Харкові з 01.04.2020 по 30.11.2020 у сумі 597 629,84 грн. (т.1 а.с.1-35).

Рішенням господарського суду Харківської області від 03.03.2021 у даній справі позовні вимоги задоволено повністю, з підстав викладених вище (т.1 а.с.95-100).

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Так, предметом позову у даній справі є стягнення з ТОВ "КРУГ 2", як власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщені.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст.14 Конституції України).

Використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону (ст.206 ЗК України).

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (ст. 1 ЗУ "Про оренду землі").

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п.14.1.136 п. 14.1. ст. 14 ПК України).

Майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (ч.1 ст.190 ЦК України).

Стаття 1212 Цивільного кодексу України досить широко визначає підстави виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

Втім, предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

За змістом пункту 4 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовується також до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до загальних положень законодавства про відшкодування завданої шкоди таке відшкодування є мірою відповідальності. Разом з тим обов`язок набувача повернути безпідставно набуте (збережене) майно потерпілому не належить до заходів відповідальності, оскільки боржник при цьому не несе жодних майнових втрат - він зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно утримував (зберігав). На відміну від зобов`язань, які виникають із завдання шкоди, для відшкодування шкоди за пунктом 4 частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України вина не має значення, оскільки важливий сам факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

За змістом глави 15 Земельного кодексу України право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.

Частина 1 статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частина 1 статті 96 Земельного кодексу України).

Стаття 123 Земельного кодексу України регламентує порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування.

Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

У відповідності до статті 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «КРУГ 2» надавав пакет документів Харківській міській раді для укладення договору оренди землі за наявності чинних рішень органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки в оренду.

Проте, вказані обставини, не є підставою для звільнення ТОВ «КРУГ 2» від обов`язку сплачувати за користування сформованою земельною ділянкою.

З урахуванням положень статей 120, 125 Земельного кодексу України та статті 1212 Цивільного кодексу України до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28 вересня 2020 року у справі №922/4073/19.

Вказане свідчить про помилковість доводів апелянта щодо відсутності підстав для стягнення безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати до моменту укладення між сторонами договору оренди щодо користування земельною ділянкою площею 0,3751 га з кадастровим номером 6310136600:11:008:0007) по вул. Академіка Проскури, 5-Ж у м. Харкові.

Згідно з частинами 1,3,4 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Враховуючи викладене, відповідач дійсно зберіг майно (грошові кошти) у розмірі орендної плати, яка нараховується за володіння і користування земельною ділянкою площею 0,3751 по вул. Академіка Проскури, 5-Ж у м. Харкові (кадастровий номер 6310136600:11:008:0007), оскільки спірній земельній ділянці присвоєний кадастровий номер, а це свідчить про сформованість земельної ділянки, як об`єкт цивільних прав.

Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 922/981/18 , для вирішення спору щодо стягнення з власника об`єкта нерухомого майна, безпідставно збережених коштів орендної плати згідно із статтями 1212-1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав, земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташований необхідно, насамперед, з`ясувати: а) чи наявні правові підстави для використання земельної ділянки; б) яка площа земельної ділянки та чи є вона сформованою відповідно до вимог земельного законодавства; в) в якому розмірі підлягають відшкодуванню доходи пов`язані із безпідставним збереженням майна розраховані відповідно до вимог земельного законодавства, а саме на підставі нормативної грошової оцінки землі.

Харківська міська рада, звертаючись до суду з відповідним позовом, як на правову підставу своїх вимог послалась на положення статей 1212-1214 Цивільного кодексу України, а обґрунтовуючи свої вимоги про стягнення 597 629,84 грн, зауважила, що ця сума є сумою несплаченої відповідачем орендної плати за використання земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності, без укладення договору оренди за період з 01.04.2020 по 30.11.2020, внаслідок чого позивач був позбавлений можливості отримати дохід у такому розмірі від здачі спірної земельної ділянки в оренду, чим позивачеві завдано шкоди у виді неодержаної орендної плати за землю.

Колегія суддів також зазначає, що відновлення порушених прав ради за таких обставин і в такий спосіб не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов як і фактичний добросовісний землекористувач.

Аналогічна правова позиція узгоджується із правовою позицією викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №922/3412/17 та у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 28.02.2020р. у справі № 913/169/18.

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 Податкового кодексу України.

Аналогічна правова позиція у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018р. у справі № 920/739/17.

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Отже, з наведених норм законодавства не вбачається можливості визначення даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки в інший спосіб, ніж шляхом оформлення витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, тому необґрунтованими є будь-які розрахунки, зроблені за відсутності такого витягу (зокрема на підставі базової вартості одного квадратного метра землі із застосуванням відповідних коефіцієнтів), а також доводи про необов`язковість витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель для розрахунку розміру орендної плати.

Відповідно до п.2.5 Положення "Про порядок визначення розміру орендної плати при укладанні договорі оренди землі в м. Харкові" (надалі положення), затвердженого рішенням Харківської міської ради від 27.02.2008 №41/08, розмір поточної базової ставки орендної плати, визначений відповідно до наведених вихідних даних, становить 0,08.

Пунктом 2.6 Положення встановлено, що орендна плата за земельну ділянку розраховується в залежності від терміну оренди із застосуванням відповідних відсотків від розрахункового розміру орендної плати.

У даному випадку договір оренди землі на земельну ділянку з кадастровим номером 6310136600:11:008:0007 площею 0,3751 га по вул. Академіка Проскури, 5-Ж у м. Харкові у період з 01.04.2020 по 30.11.2020 не укладався (не перевищує 10 років), внаслідок чого застосована вихідна ставка у розмірі 100%.

Як вбачається з матеріалів справи, розрахунок, який здійснено з урахуванням нормативно-правових актів та витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 0,3751 га по вул. Академіка Проскури, 5-Ж у м. Харкові виданого Відділом у м. Харкові Головного Управління Держгеокадастру у Харківській області ТОВ "КРУГ 2" у період з 01.04.2020 по 30.11.2020 зберегло кошти за використання земельною ділянкою комунальної форми власності у розмірі орендної плати 597 629,84 грн.

Враховуючи, що заявлений до стягнення період складає 8 місяців, тому позивачем обґрунтовано застосовано у розрахунку 100 % відсотку орендної плати.

Отже, здійснивши власний розрахунок виходячи зі ставки орендної плати у розмірі 8,0 % від нормативної грошової оцінки, судова колегія дійшла висновку щодо стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 597 629,84 грн.

Таким чином, ТОВ "КРУГ 2", як фактичний користувач земельною ділянкою, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Вказані обставини узгоджуються з усталеною практикою Верховного Суду, яким неодноразово зазначалося, що при стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно (шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі), а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (постанови Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 922/902/18, від 01.10.2019 у справі № 922/2082/18, від 06.11.2019 у справі № 922/3607/18 ).

За таких обставин судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спірні правовідносини охоплюються регулюванням статей 1212-1214 ЦК України. Як вбачається зі змісту цих норм вони підлягають застосованою в тому числі у відносинах, які не місять ознак делікту. Так, ч.2 ст.1212 ЦК України визначено, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Тобто, ці поширюють свою дію і на випадки набуття (збереження) майна в результаті правомірних дій.

Аналізуючи зміст статей 1212-1214 ЦК України, абз.4 ч.1 ст. 144, абз.5 ч.1 ст.174 ГК України випливає, що зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондикційне зобов`язання) виникає за одночасної наявності трьох умов: 1) відбувається набуття чи збереження майна; 2) правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні; 3) набуття чи збереження здійснюється за рахунок іншої особи.

З матеріалів справи вбачається, що в даному разі наявні усі три названі ознаки.

По - перше, судом встановлено, що дійсно відповідач зберіг майно (грошові кошти) у розмірі орендної плати, яка нараховується за володіння і користування земельною ділянкою площею 0,3751 по вул. Академіка Проскури, 5-Ж у м. Харкові (кадастровий номер 6310136600:11:008:0007)

Збереження такого майна почалося безвідносно до волі сторін в результаті правомірних дій відповідача з моменту набуття права власності на нежитлову будівлю літ. "А-1" по вул. Академіка Проскури, 5-Ж у м. Харкові. Це є проявом правової природи нерухомого майна. Набута відповідачем будівля, будучи згідно зі ст. 181 Цивільного Кодексу України нерухомим майном, є органічно та нерозривно пов`язаною з цією земельною ділянкою.

Відсутність договору оренди землі має фактичним наслідком набуття відповідачем володіння і користування чужою земельною ділянкою без відповідної грошової компенсації. В результаті чого відбулося збереження відповідачем належних до сплати за таке володіння і користування коштів у розмірі орендної плати.

По - друге, правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні, так як реалізація речового права на земельну ділянку згідно зі ст. 206 Земельного Кодексу України, п. 14.1.136 ч. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України здійснюється за плату, що має вноситися на користь позивача на підставі договору оренди земельної ділянки. Правові підстави для одержання відповідачем права володіння і користування земельною ділянкою безоплатно - відсутні, так само, як і підстави для не нарахування, несплати орендної плати за землю.

По-третє, судом встановлено, що відповідач зберіг майно за рахунок позивача. Власником земельної ділянки по вул. Академіка Проскури, 5-Ж у м. Харкові є територіальна громада міста Харкова в особі позивача відповідно до ст. 83 Земельного Кодексу України, за якою всі землі в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці є комунальною власністю, за винятком земельних ділянок, які перебувають у державній або приватній власності. Таким чином, збереження відповідачем коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою призвело до збільшення цих коштів у відповідача за рахунок їх несплати позивачеві.

З огляду на вищевикладене, судова колегія вважає, що права та охоронювані законом інтереси позивача, за захистом яких він звернувся до суду, порушені відповідачем, а обраний позивачем спосіб захисту свої прав, як землевласника, є належним та ефективним, у зв`язку із чим, позовні вимоги про стягнення безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати за період з 01.04.2020 по 30.11.2020 в сумі 597 629,84 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судова колегія зазначає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Щодо доводів апелянта стосовно використання відповідачем земельної ділянки. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було надано до суду на підтвердження використання відповідачем земельної ділянки такі документи, як акт обстеження земельної ділянки, план-схему, фото земельної ділянки, витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 28.09.2020, щодо використання відповідачем земельної ділянки у період з 01.04.2020 по 30.11.2020, копії кадастрового плану земельної ділянки з кадастровим номером 6310136600:11:008:0007, копію витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 09.09.2020 №5472.

За наведених обставин, судова колегія вважає, що в свою чергу відповідачем не було надано суду належних, допустимих, достовірних та найбільш вірогідних порівняно з наданими позивачем документами доказів на підтвердження ним використання меншої площі спірної земельної ділянки, ніж сформованої як об`єкт цивільних прав.

Отже, судова колегія відхиляє доводи апелянта стосовно того, що позивачем недоведений факт використання відповідачем земельної ділянки площею 0,3751 га для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі.

Згідно з положеннями статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 03.03.2021 у справі №922/3999/20 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції керуючись положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладає витрати за подання апеляційної скарги на апелянта.

Керуючись ст.ст. 254, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КРУГ 2» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 03.03.2021 у справі №922/3999/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 24 травня 2021р.

Головуючий суддя В.В. Лакіза

Суддя Л.М. Здоровко

Суддя Н.О. Мартюхіна