Рішення від 24.05.2021 по справі 910/4208/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.05.2021Справа № 910/4208/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., розглянувши у порядку письмового провадження матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИВАТ" (01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 29)

до Приватного акціонерного товариства "ПЕТРОІМПЕКС" (03150, м. Київ, вул. Фізкультури, 1)

про стягнення 293 992,27 грн.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРИВАТ" звернулось до господарського суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "ПЕТРОІМПЕКС" про стягнення 293 992,27 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в порушення умов укладеного між сторонами договору оренди нежитлових приміщень №53/2014 від 28.07.2014 відповідач не виконав своїх зобов`язань щодо оплати орендних платежів, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість у розмірі 254 638,71 грн, яку позивач просить стягнути в судовому порядку. Крім того, за неналежне виконання грошового зобов`язання позивачем нараховано до стягнення 3% річних у розмірі 4 742,18 грн., інфляційні втрати у розмірі 15 659,58 грн та пеня у розмірі 18 951,80 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.03.2021 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/4208/21 та вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Даною ухвалою, суд у відповідності до ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив.

З метою повідомлення відповідача про його право подати відзив на позовну заяву, на адресу останнього, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, направлялась ухвала Господарського суду міста Києва від 22.03.2021.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвала про відкриття провадження у справі від 22.03.2021 була отримання відповідачем 29.03.2021, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 0105474489520.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки, відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

28 липня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРИВАТ" (надалі - позивач, орендодавець) та Приватним акціонерним товариством "ПЕТРОІМПЕКС" (надалі- відповідач, орендар) був укладений договір оренди нежитлового приміщення №53/2014 року (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору в редакції додаткової угоди №1 від 01.06.2017 сторони дійшли згоди, що за цим договором орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 80,0 кв.м та місця загального користування (пропорційно площі цих приміщень), які знаходяться у будинку №29 по вул. Комінтерну у м. Києві.

Приміщення, що орендуються, надаються орендарю для розміщення офісу (п. 1.2. договору).

Згідно з п. 2.3. договору при передачі приміщень складається акт приймання-передачі, який є невід`ємною частиною цього договору, і підписання якого сторонами чи їх представниками свідчить про фактичну передачі приміщень в оренду.

Відповідно до п. 4.1. договору сторони домовились, що орендар до 01.09.2014 виконує за власні кошти ремонт приміщення, яке передається йому в оренду, в тому числі перепланування другого поверху в обсязі погодженому орендодавцем. Орендну плату по цьому договору з 01.09.2014 по 30.09.2014 орендар сплачує оренду до 01.08.2014. Відшкодування витрат на електроенергію сплачується згідно виставленого рахунку на підставі показників лічильника.

Пунктом 4.1. договору в редакції додаткової угоди №1 від 01.06.2017 розмір орендної плати з розрахунку за всю орендовану загальну площу приміщення разом з комунальними послугами складає 21 048,24 грн місяць без ПДВ, що за курсом НБУ (курс на 01.06.2017 - 26,3103 грн за 1 долар США) на момент підписання договору еквівалентно 800 доларів США.

Орендна плата сплачується в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця наперед, не пізніше 8 числа кожного поточного місяця (п. 4.3. договору).

Відповідно до п. 4.4. договору орендар відшкодовує орендодавцю також вартість комунальних платежів згідно рахунків виставлених орендодавцем.

Пунктом 3.1. договору визначено, що термін оренди встановлюється з 01.08.2014 строком на 36 місяців до 31.07.2017.

Додатковими угодами №1 від 01.06.2017 та №2 від 01.06.2020 сторони продовжували строк дії договору оренди №53/2014 від 28.07.2014 з 01.06.2017 по 31.05.2020 та з 01.06.2020 по 31.07.2020.

На виконання умов договору сторонами було підписано Акти приймання-передачі нежитлових приміщень від 01.08.2014, 31.05.2017, 31.07.2020, відповідно до яких позивач передав, а відповідач прийняв в тимчасове платне користування нежитлове приміщення в будинку №29 по вул. Комінтерну у м. Києві.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором не здійснив своєчасної та повної оплати орендних платежів, спожитої електричної енергії, що стало наслідком виникнення у останнього заборгованості перед позивачем у розмірі 254 638,71 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що укладений між сторонами договір за своїм змістом та правовою природою є договором найму (оренди).

Відповідно до ч. 1 статті 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Аналогічна норма закріплена й у частині 1 статті 759 ЦК України, відповідно до якої за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов договору позивач передав, а відповідач в свою чергу прийняв в оренду нежитлове приміщення в будинку №29 по вул. Комінтерну у м. Києві, про що свідчать належним чином оформлені та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплений печатками підприємств акти приймання-передачі нежитлових приміщень від 01.08.2014, 31.05.2017, 31.07.2020.

Частина 1 статті 762 ЦК України встановлено, що плата за користування майном справляється з наймача.

З наданих до матеріалів справи актів наданих послуг вбачається, що позивачем на виконання умов договору надавались послуги щодо оренди нежитлового приміщення та споживання електричної енергії. При цьому, відповідач починаючи з лютого 2019 року, всупереч взятих на себе зобов`язань за договором, порушував строки оплати щодо орендних платежів та компенсації витрат за спожиту електричну енергію, що стало наслідком виникнення у останнього боргу у розмірі 254 638,71 грн, про що свідчать підписаний між сторонами Акт звіряння взаємних розрахунків станом на 31.07.2020.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як встановлено судом, орендна плата сплачується в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця наперед, не пізніше 8 числа кожного поточного місяця.

Отже, з урахуванням вимог ст. 530 ЦК України та умов договору, строк виконання відповідачем зобов`язання щодо оплати вищевказаних платежів станом на момент розгляду спору настав.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи те, що сума основної заборгованості за договором №53/2014 від 28.07.2014 належним чином доведена, документально підтверджена та відповідачем не заперечується, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 254 638,71 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

У зв`язку з неналежним виконання грошових зобов`язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 18 951,80 грн.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

За приписами частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексу України, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Судом встановлено, що у випадку прострочення сплати орендних платежів, відповідачу нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день затримки (п. 7.1 договору).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

В пункті 2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" зазначено, що: "Щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції".

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені встановив, що позивачем було проведено нарахування пені за період більше ніж 6 місяців, тобто, допущено помилки у визначені періоду та розміру нарахування пені.

З урахуванням викладеного, судом здійснено власний перерахунок розміру пені, за яким розмір останньої становить 15 447,81 грн. та підлягає стягненню на користь позивача.

Крім того, за прострочення виконання грошового зобов`язання за договорами позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 4 742,18 грн та інфляційні втрати у розмірі 15 659,58 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, враховуючи факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання щодо оплати наданих послуг за договором, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних та інфляційних втрат.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних у розмірі 4 742,18 грн, суд встановив, що останній є арифметично вірним та обґрунтованим, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Здійснивши розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати у розмірі 15118,98 грн, тобто, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідачем під час розгляду справи не надано суду жодних доказів належного виконання зобов`язань за договором, як і не надано доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги або свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення суму заборгованість.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИВАТ".

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеній частині позову.

Керуючись ст. 129, 236 - 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ПЕТРОІМПЕКС" (03150, м. Київ, вул. Фізкультури, буд. 1; ідентифікаційний код 13692910) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИВАТ" (01032, м. Київ, вул. Комінтерну, буд. 29; ідентифікаційний код 30488584) основний борг у розмірі 254 638 (двісті п`ятдесят чотири тисячі шістсот тридцять вісім) грн 71 коп., пеню у розмірі 15 447 (п`ятнадцять тисяч чотириста сорок сім) грн 81 коп., 3 % річних у розмірі 4 742 (чотири тисячі сімсот сорок дві) грн 18 коп., інфляційні втрати у розмірі 15 118 (п`ятнадцять тисяч сто вісімнадцять) грн 98 коп. та судовий збір у розмірі 4 349 (чотири тисячі триста сорок дев`ять) грн 21 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 24.05.2021.

Суддя Л. Г. Пукшин