Рішення

від 24.05.2021 по справі 918/313/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" травня 2021 р. м. Рівне Справа № 918/313/21

Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В., при секретарі судового засідання Мельник В.Я., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Дубенської міської ради (35603, Рівненська область, м. Дубно, вул. Замкова,4, код ЄДРПОУ 05391063)

до відповідача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ІН НОМЕР_1 )

про зобов`язання повернути земельну ділянку

Представники сторін у судове засідання не з`явилися.

ВСТАНОВИВ:

Дубенська міська рада (далі по тексту Позивач, Рада, звернулась в Господарський суд Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 (далі по тексту Відповідачка, ОСОБА_1 ) в якій просить зобов`язати останню звільнити земельну ділянку по АДРЕСА_2 площею 0,0033 га (кадастровий номер 5610300000:02:001:3049) шляхом демонтажу розміщеного на ній кіоску та повернути її Дубенській міській раді (ЄДРПОУ 05391063) за актом приймання-передачі.

Даний позов обгрунтовує тим, що на підставі рішення Дубенської міської ради від 28.05.2014 № 3115 між міською радою та фізичною особою-підприємцем Конобою Наталією Тарасівною було укладено договір оренди землі від 18.08.2014 згідно якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку не сільськогосподарського призначення (землі житлової і громадської забудови) для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, яка розташована по АДРЕСА_2 . В оренду передається земельна ділянка площею 0,0033 га (кадастровий номер 5610300000:02:001:3049) на якій розташований кіоск . Договір оренди укладено на строк 3 роки. Земельна ділянка була передана відповідачу за актом приймання-передачі від 21.08.2014 року. Зазначений договір рішенням міської ради від 26.05.2017 № 1718 поновлено строком на 3 роки. У зв`язку з чим, 08.06.2017 було укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 18.08.2014, згідно якої було визначено, що договір оренди укладено до 18 серпня 2020 року. Також, ще одна додаткова угода до договору оренди землі від 18.08.2014 укладена 11.04.2019 у зв`язку із зміною розміру орендної плати.

Листом від 14.05.2020 № 1818/05-02-25/25 Рада повідомила ОСОБА_1 про необхідність поновлення договору оренди, для чого їй слід звернутися до орендодавця в строк визначений п. 8 договору. Однак, заяви від орендаря з проханням поновити договір оренди землі від 18.08.2014 до позивача не надходило.

Рішенням Дубенської міської ради від 11.09.2020 № 5130 ОСОБА_1 припинено право оренди земельної ділянки по АДРЕСА_2 площею 0,0033 га (кадастровий номер 5610300000:02:001:3049) у зв`язку із закінченням строку дії договору оренди землі від 18.08.2014.

Міська рада листом від 17.09.2020 № 3445/05-02-25/20 повідомила відповідача про своє рішення від 11.09.2020 № 5130 про припинення права оренди землі. Також, у цьому листі ОСОБА_1 повідомила про те, що вона зобов`язана до 11 грудня 2020 року звільнити земельну ділянку та повернути її позивачу за актом приймання-передачі. Однак, станом на момент звернення до суду відповідач по справі земельну ділянку від розташованого на ній кіоску не звільнила та не передала її міській раді.

Підвідомчість даного спору позивач мотивує тим, що ОСОБА_1 була фізичною особою-підприємцем з 19.09.1995 по 29.12.2016, та з 03.05.2017 по 31.08.2017, тобто на момент отримання нею в оренду земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі. Позивач зазначає, що незважаючи на втрату відповідачем по справі статуту фізичної особи-підприємця, справу за даним позовом слід розглядати за правилами саме господарського, а не цивільного судочинства, оскільки орендована земельна ділянка використовувалась саме для здійснення підприємницької діяльності.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 28 квітня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 18 травня 2021 року.

ОСОБА_1 відзиву на позов суду не надала.

Відповідно до п.9 статті 165, п.2 статті 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

В судове засідання 18.05.2021 року не з`явились представники позивача та відповідача, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень. Від Позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи, у зв`язку із неможливістю забезпечення явки повноважного представника.

Відповідно до ч.1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч.2 ст. 202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Позивач не повідомив суд ні про причини неявки його представника у судове засідання, ні про докази неможливості такої явки, а відтак причини неявки судом не визнаються поважними, і клопотання позивача про відкладення розгляду справи судом відхилено.

Крім того суд зазначає, що явка представників сторін не визнавалася судом обов`язковою.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, з`ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, безпосередньо дослідивши докази у справі, господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню. При цьому господарський суд керувався наступним.

На підставі рішення Дубенської міської ради від 28.05.2014 № 3115 між міською радою та фізичною особою ОСОБА_1 було укладено Договір оренди землі від 18.08.2014 року (далі по тексту Договір, Договіроренди) згідно якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення (землі житлової і громадської забудови) для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, яка розташована по АДРЕСА_2 . Відпоповідно до Договору в оренду передається земельна ділянка площею 0,0033 га (кадастровий номер 5610300000:02:001:3049) на якій розташований кіоск. Договір оренди укладено на строк 3 роки. Земельна ділянка була передана відповідачу за актом приймання-передачі від 21.08.2014.

Рішенням Дубенської міської ради від 26.05.2017 № 1718 поновлено фізичній особі-підприємцю Конобі Наталії Тарасівні, котра проживає в АДРЕСА_1 , і.н. НОМЕР_1 , договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер 5610300000:02:001:3049) від 18.08.2014 року терміном на 3 роки в АДРЕСА_2 площею 0,0033 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, за рахунок земель житлової і громадської забудови, які перебувають в оренді ОСОБА_1 .

У зв`язку з чим, між Дубенською міською радою та фізичною особою підприємцем Конобою Наталією Тарасівною 08.06.2017 було укладено Додаткову угоду до договору оренди землі від 18.08.2014, згідно якої було визначено, що договір оренди укладено до 18 серпня 2020 року.

Також, між Дубенською міською радою та ОСОБА_1 11.04.2019 укладена Додаткова угода до Договору оренди землі від 18.08.2014 про зміну нормативної грошової оцінки земельної ділянки та розміру орендної плати.

В подальшому рішенням Дубенської міської ради від 11.09.2020 № 5130 припинено громадянці ОСОБА_1 , котра проживає в АДРЕСА_1 , і.н. НОМЕР_1 , право оренди земельної ділянки (кадастровий номер 5610300000:02:001:3049) площею 0,0033 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі в АДРЕСА_2 (згідно викопіювання) в зв`язку з закінченням строку дії договору оренди землі від 18.08.2014 року.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття суд, встановлений законом містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

За нормами статті 1 Господарського процесуального кодексу України цей Кодекс визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.

Відповідно до статті 2 цього Кодексу завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства є:

1) верховенство права;

2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом;

3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами;

4) змагальність сторін;

5) диспозитивність;

6) пропорційність;

7) обов`язковість судового рішення;

8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи;

9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках;

10) розумність строків розгляду справи судом;

11) неприпустимість зловживання процесуальними правами;

12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Статтею 4 ГПК України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до п/п 1 ч.1 ст.20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Відповідно до положень частини другої цієї ж статті право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

За статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (як приклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті).

Наведене свідчить про те, що з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб`єктного складу сторін.

Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

З огляду на положення частини першої статті 20 ГПК України а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб`єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Наведена норма підлягає застосуванню, якщо позов подано внаслідок помилкового уявлення особи про її право на звернення до господарського суду у випадках, коли предмет спору чи суб`єктний склад його учасників не охоплюється юрисдикцією господарських судів, або коли право чи інтерес не підлягають судовому захисту.

Як уже зазначалось, звертаючись із цим позовом, позивач просив зобов`язати відповідачку звільнити земельну ділянку по АДРЕСА_2 площею 0,0033 га (кадастровий номер 5610300000:02:001:3049) шляхом демонтажу розміщеного на ній кіоску та повернути її Дубенській міській раді (ЄДРПОУ 05391063) за актом приймання-передачі.

Аналіз змісту та підстав поданого позову свідчить про те, що спір між сторонами виник у зв`язку зі здійсненням відповідачкою господарської діяльності.

Відповідно до статті 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями.

Згідно із частиною першою статті 128 ГК України громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

За частиною першою статті 173 ГК України зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарським зобов`язанням.

За положеннями статті 51 ЦК України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Відповідно до статті 52 ЦК України ФОП відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

За змістом статей 51, 52, 598-609 ЦК України, статей 202-208 ГК України, частини восьмої статті 4 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань у випадку припинення підприємницької діяльності ФОП (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов`язання (господарські зобов`язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Аналогічна правова позиція висвітлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 910/8729/18.

Державні будівельні норми ДБН В.2.2.-23:2009 Будинки і споруди - Підприємства торгівлі передбачають, що кіоск це торговельний об`єкт для організації роздрібного продажу товарів, який має постійне просторове місце, займає окрему закриту споруду некапітального типу на одне робоче місце без торговельної зали для покупців та додаткової площі для розміщення запасу товарів.

ОСОБА_1 була фізичною особою-підприємцем з 19.09.1995 по 29.12.2016, та з 03.05.2017 по 31.08.2017, тобто на момент отримання нею в оренду земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

Отже, позивач, звертаючись до господарського суду, обґрунтовано визначив належність спору до господарської юрисдикції відповідно до суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов`язання за яким у відповідача із втратою його статусу як ФОП не припинились.

Стаття 31 Закону України "Про оренду землі" передбачає, що договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено. Аналогічні положення містить п. 33 договору оренди землі від 18.08.2014.

Рішенням Дубенської міської ради від 11.09.2020 № 5130 ОСОБА_1 припинено право оренди земельної ділянки по АДРЕСА_2 площею 0,0033 га (кадастровий номер 5610300000:02:001:3049) у зв`язку із закінченням строку дії договору оренди землі від 18.08.2014.

Згідно ст. 34 Закону України "Про оренду землі" у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Пунктом 21 договору оренди землі від 18.08.2014 передбачено, що після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Міська рада листом від 17.09.2020 № 3445/05-02-25/20 повідомила відповідача по справі про своє рішення від 11.09.2020 № 5130 про припинення права оренди землі. Також, у цьому листі ОСОБА_1 повідомили про те, що вона зобов`язана до 11 грудня 2020 року звільнити земельну ділянку та повернути її позивачу за актом приймання-передачі. Однак, станом на момент звернення до суду відповідач по справі земельну ділянку від розташованого на ній кіоску не звільнив та не передав її міській раді.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема примусове виконання обов`язку в натурі.

ОСОБА_1 не виконала свого обов`язку із повернення орендодавцю земельної ділянки після припинення права оренди, а тому міська рада змушена звертатись до суду.

Згідно ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. У зв`язку з тим, що передача земельної ділянки відповідачу по справі здійснювалось за актом приймання-передачі (п. 19 договору), підтвердженням її повернення також має бути акт приймання-передачі. При цьому, щоб повернути орендовану землю ОСОБА_1 зобов`язана демонтувати належний їй кіоск, який розташований на земельній ділянці.

Державні будівельні норми ДБН В.2.2.-23:2009 Будинки і споруди. Підприємства торгівлі передбачають, що кіоск це торговельний об`єкт для організації роздрібного продажу товарів, який має постійне просторове місце, займає окрему закриту споруду некапітального типу на одне робоче місце без торговельної зали для покупців та додаткової площі для розміщення запасу товарів. Відтак, кіоск є рухомою річчю, а тому під час його демонтажу він може вільно переміщатися без його знецінення та зміни призначення.

У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи те, що Позивач довів належними та допустимими доказами факт неповернення йому земельної ділянки відповідачем після припинення договору оренди у стані не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду, а Відповідач належними та допустимими доказами вказаного не спростував, суд доходить висновку про задоволення позову.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідачку, так як спір виник внаслідок неправильних дій останньої.

Відповідно до п.5 статті 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Зобов`язати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) звільнити земельну ділянку по АДРЕСА_2 площею 0,0033 га (кадастровий номер 5610300000:02:001:3049) шляхом демонтажу розміщеного на ній кіоску та повернути її Дубенській міській раді (35603, Рівненська область, м. Дубно, вул. Замкова,4, код ЄДРПОУ 05391063) за актом приймання-передачі.

3. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Дубенської міської радиі (35603, Рівненська область, м. Дубно, вул. Замкова,4, код ЄДРПОУ 05391063) 2270 грн. 00 коп. судового збору.

4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя Марач В.В.