Рішення

від 12.05.2021 по справі 920/1231/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.05.2021 Справа № 920/1231/20 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А. за участю секретаря судового засідання Галашан І.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/1231/20 у порядку загального позовного провадження

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ЕКОМЕД (01021, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, буд. 28/2, н/п 43, ідентифікаційний код 22922786),

до відповідача: фізичної особи ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ),

про стягнення 137 708,15 грн ,

за участю представників учасників справи:

позивача: адвокат Пахомов В.В. згідно ордеру від 19.04.2021 серії КС № 444527 приймав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи EasyCon ,

відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду звернувся позивач з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь 137 708,15 грн заборгованості за договором від 04.04.2018 № 040403, в тому числі: 120 000,00 грн - заборгованість за поставлений товар, 10320,00 грн - інфляційні втрати та 7 388,15 грн - 3 % річних; та вирішити питання про розподіл судових витрат.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем було порушено умови договору від 04.04.2018 № 040403 щодо оплати поставленого товару, а тому наявні підстави для нарахування інфляційних втрат, 3 % річних відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України.

У позовній заяві позивач, посилаючись на норми статей 247, 249, 252 Господарського процесуального кодексу України, просить суд прийняти позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Також у позовній заяві представник позивача наводить попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи складається із судового збору в сумі 2 102,00 грн та витрат на правову допомогу в сумі 15 500,00 грн. На підтвердження факту понесення позивачем витрат на правову допомогу представником позивача додано до позовної зави копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС № 5641/10 від 28.04.2016; копію рахунку № 25/1-11/2020 від 25.11.2020 та копію платіжного доручення від 27.11.2020 № 403 на суму 15 965,00 грн.

Відповідно до вимог статті 11 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань судом станом на 09.12.2020 вчинено запит за кодом 117337464321 щодо відповідача у справі - фізичної особи ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) та отримано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до якого відповідача у справі - фізичну особу ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до частин шостої статті 176 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, що не є підприємцем, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи. Інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи має бути надана протягом п`яти днів з моменту отримання відповідним органом реєстрації місця проживання та перебування особи відповідного звернення суду.

14.12.2020 Господарським судом Сумської області було надіслано запит до Центру надання адміністративних послуг у місті Суми (40004, м. Суми, вул. Горького, буд. 21) про надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 .

22.12.2020 від Центру надання адміністративних послуг у місті Суми (40004, м. Суми, вул. Горького, буд. 21) надійшла довідка про реєстрацію місця проживання особи, відповідно до якої фізична особа ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 176 ГПК України, якщо відповідачем вказана фізична особа, яка не є підприємцем, суд відкриває провадження протягом п`яти днів з дня отримання судом у порядку, передбаченому частиною восьмою цієї статті, інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 24.12.2020 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду, відкрити провадження у справі № 920/1231/20; справу розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами; призначити розгляд справи по суті на 18.02.2021, 10:30; встановити відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; встановити позивачу строк для подання до суду відповіді на відзив до 12.02.2021; встановити відповідачу строк для подання до суду заперечення до 15.02.2021 .

17.02.2021 від представника відповідача - фізичної особи ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до суду надійшло клопотання від 17.02.2021 б/н (вх. № 903к від 17.02.2021) про призначення справи до розгляду у судовому засіданні з викликом учасників справи, в якому представник відповідача зважаючи на складність та важливість даної справи, наявність суттєвих суперечностей між позиціями сторін та значний для відповідача розмір заявлених до стягнення коштів, необхідність в наданні усних пояснень представників сторін, з огляду на характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі, та з метою повного та всебічного встановлення обставин справи просить суд призначити розгляд справи № 920/1231/20 в судовому засіданні з викликом сторін.

Ухвалою суду від 18.02.2021 у справі № 920/1231/20 постановлено задовольнити клопотання представника відповідача - фізичної особи ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) від 17.02.2021 б/н (вх. № 903к від 17.02.2021) про призначення справи до розгляду у судовому засіданні з викликом учасників справи у справі № 920/1231/20; подальший розгляд справи № 920/1231/20 здійснювати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі відповідно до частини шостої статті 250 ГПК України; призначити підготовче засідання на 17.03.2021, 10:30 з викликом учасників справи.

25.02.2021 від представника позивача до суду електронною поштою надійшла заява від 25.02.2021 б/н (вх. № 1037к від 25.02.2021) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 26.02.2021 у справі № 920/1231/20 постановлено задовольнити заяву представника позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю ЕКОМЕД (01021, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, буд. 28/2, н/п 43, ідентифікаційний код 22922786) - адвоката Гудзевич І.А. ( inna@center-lex.com.ua ) від 25.02.2021 б/н (вх. № 1037к від 25.02.2021) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду; провести підготовче засідання у справі № 920/1231/20, призначене на 17.03.2021, 10:30 за участю представника позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю ЕКОМЕД (01021, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, буд. 28/2, н/п 43, ідентифікаційний код 22922786) - адвоката Гудзевич І.А. (inna@center-lex.com.ua) у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення EasyCon (пошук в мережі Інтернет здійснюється за посиланням: https://easycon.com.ua ).

Представник відповідача подав клопотання від 17.03.2021 б/н (вх. № 2741/21 від 17.03.2021) про відкладення розгляду справи, відповідно до якого просить суд відкласти підготовче засідання у зв`язку з лікарняним відповідача та зайнятістю представника відповідача в іншому судовому засіданні.

Ухвалою суду від 17.03.2021 у справі № 920/1231/20 постановлено задовольнити клопотання представника відповідача - фізичної особи ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) від 17.03.2021 б/н (вх. № 2741/21 від 17.03.2021) про відкладення розгляду справи та відкласти підготовче засідання на 13.04.2021, 11:00 за участі представника позивача - адвоката Гудзевич І.А. за довіреністю від 25.11.2020 б/н ( inna@center-lex.com.ua ) у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв`язку EasyCon (пошук в мережі Інтернет здійснюється за посиланням: https://easycon.com.ua ).

Представник відповідача в підготовче засідання 13.04.2021 не з`явився, 12.04.2021 від представника відповідача до суду надійшло електронною поштою клопотання від 12.04.2021 б/н (вх. № 3633/21 від 12.04.2021) про відкладення розгляду справи, відповідно до якого просить суд відкласти підготовче засідання у зв`язку з лікарняним відповідача та зайнятістю представника відповідача в іншому судовому засіданні.

Крім наведено відповідачем особисто подано до суду клопотання від 12.04.2021 про відкладення розгляду справи у зв`язку з її лікарняним. До зазначеного клопотання відповідачем додано копію направлення на госпіталізацію від 05.03.2021 та копію результату аналізу № 28096 від 03.03.2021.

Відповідно до вимог частини другої статті 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу, зокрема, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 13.04.2021 у справі № 920/1231/20 постановлено у задоволенні клопотання представника відповідача та відповідача про відкладення підготовчого засідання відмовити; закрити підготовче провадження та призначити справу № 920/1231/20 до судового розгляду по суті в судове засідання на 12.05.2021, 11:30 за участі представника позивача - адвоката Гудзевич І.А. у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення EasyCon (пошук в мережі Інтернет здійснюється за посиланням: https://easycon.com.ua).

26.04.2021 від представника позивача до суду надійшло клопотання про стягнення витрат на правову допомогу б/д, б/н (вх. № 1843к від 26.01.2021), відповідно до якого представник позивача просить суд стягнути з відповідача на користь позивач витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15 500,00 грн.

До зазначеного клопотання представником позивача додано копію додаткової угоди № 1 від 25.12.2017 до договору про надання юридичних послуг від 03.10.2016 № 01-10/16; витрати часу та судові засідання у справі № 920/1231/20 від 20.04.2021.

Надані представником позивача письмові докази судом долучено до матеріалів цієї справи.

27.04.2021 від представника позивача до суду електронною надійшло клопотання від 19.04.2021 б/н (вх. № 1863к від 27.04.2021) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 27.04.2021 у справі № 920/1231/20 постановлено задовольнити заяву представника позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю ЕКОМЕД (01021, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, буд. 28/2, н/п 43, ідентифікаційний код 22922786) - адвоката Пахомова В.В. від 19.04.2021 б/н (вх. № 1863к від 27.04.2021) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду; провести розгляд справи по суті, призначений на 12.05.2021, 11:30 за участю представника позивача - адвоката Пахомова В.В. у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення EasyCon .

Представник позивача - адвокат Пахомов В.В. згідно ордеру від 19.04.2021 серії КС № 444527 приймав участь у судовому засіданні по суті 12.05.2021 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення EasyCon (пошук в мережі Інтернет здійснюється за посиланням: https://easycon.com.ua ) у відповідності до вимог статті 197 ГПК України.

Представник відповідача у підготовче засідання не з`явився. Відповідач подав до суду клопотання від 12.05.2021 б/н (вх. № 4488/21 від 12.05.2021) про відкладення розгляду справи у зв`язку з проведенням між сторонами переговорів щодо мирного врегулювання спору.

У судовому засіданні по суті 12.05.2021 судом постановлено протокольну ухвалу, яку у відповідності до частини п`ятої статті 233 ГПК України занесено до протоколу судового засідання, та у відповідності до якої відмовлено у задоволенні клопотання відповідач про відкладення розгляду справи за недоведеністю.

Згідно зі статті 194 Господарського процесуального кодексу України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Статтею 114 ГПК України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Відповідно до статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки; неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник.

Враховуючи нез`явлення представника відповідача у судове засідання, не подання ним відзиву на позов та не повідомлення суду поважності причин неявки в судове засідання по суті, суд вважає за доцільне зазначити, що учасникам справи надано достатньо часу для підготовки до судового засідання та подання витребуваних судом документів. Приймаючи до уваги наведене та принципи змагальності і диспозитивності господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами у відповідності до вимог частини другої статті 178 ГПК України, за відсутності представника відповідача.

Судовий процес, на виконання статті 222 Господарського процесуального кодексу України, фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

В судовому засіданні 12.05.2021 на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлені наступні обставини.

04.04.2018 між позивачем та фізичною особою-підприємцем Ясніковою Валентиною Вікторівною укладено договір № 040403 (надалі - договір), зазначений факт підтверджується наявною в матеріалах справи копією договору поставки та сторонами не спростовується (а.с. 19-21), згідно якого позивач (продавець) зобов`язаний поставити та передати у власність відповідачу (покупець) товари згідно з заявками відповідача в асортименті та по цінам, зазначеним у видаткових накладних та в кількості, що відповідає заявці відповідача, та вказується у видаткових накладних на партію товару, а відповідач зобов`язується прийняти та оплатити товар на умовах визначених цим договором.

Відповідно до пункту 2.1 договору ціна на товар встановлюється в гривнях та базується на підставі прайс-листів позивача, які є невід`ємною частиною договору та надаються відповідачу за запитом, чи щоденно за домовленістю.

Згідно пункту 3.2 договору датою поставки вважається дата передачі позивачем товару відповідачу. Право власності на партію товару переходить до відповідача в момент отримання останнім товару. Моментом отримання товару вважається отримання довіреності та відмітка покупця про отримання товару на видатковій накладній позивача.

Пунктом 4.1 договору визначено, що відповідач зобов`язаний перераховувати на розрахунковий рахунок позивача суму у розмірі та в терміни визначені в відповідному рахунку та видатковій накладній на умовах передплати.

У пунктах 4.3 та 4.4 договору зазначено, що оплата проводиться на поточний рахунок позивача, що вказаний у відповідних рахунку та видатковій накладній. Днем здійснення платежу вважається день, в який сума, що підлягає сплаті, зарахована на поточний рахунок позивача.

Відповідно до пунктів 14.1, 14.2 договору сторони погодили, що договір вступає в силу з дати його підписання та діє до 31.12.2017. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він автоматично продовжується на кожен подальший рік.

На виконання умов договору позивачем 14.11.2018 поставлено відповідачу товар на загальну суму 526 062,12 грн, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією видаткової накладної № 181114-017 від 14.11.2018 (а.с. 23-21).

Відповідно до зазначеної накладної, строк на оплату поставленого товару встановлено до 15.11.2018.

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, здійсненого судом станом на 09.12.2020, відповідачем у справі - фізичною особою-підприємцем Яснікової Валентиною Вікторівною припинено підприємницьку діяльність з 19.04.2019. Дата запису: 19.04.2019, номер запису: 26320060004032477, підстава: власне рішення.

Згідно з частиною восьмою статті 4 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців передбачено, що фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Відповідно до вимог статей 51, 52, 598-609 ЦК України однією із особливостей підстав припинення зобов`язань для фізичної особи-підприємця є те, що у випадку припинення суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб`єктів підприємницької діяльності) її зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 910/8729/18.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.10.2019 у справі № 127/23144/18 зазначено, що виходячи із суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов`язання за яким у відповідача із втратою його статусу як ФОП не припинились, суди першої та апеляційної інстанції дійшли правильного висновку про належність спору до господарської юрисдикції.

На момент звернення позивача з даним позовом до суду відповідачем сплачено вартість поставленого товару (наданих послуг) частково, і за період з 01.01.2018 по 24.11.2020 заборгованість відповідача перед позивачем за договором поставки складає 120 000,00 грн.

Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Статтею 193 ГК України встановлено обов`язок суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до вимог частини першої статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша статті 712 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною другою статті 692 цього ж кодексу визначено, що покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Факт заборгованості відповідача за поставлений позивачем товар на суму 120 000,00 грн повністю підтверджується матеріалами справи, а саме: копію видаткової накладної № 181114-017 від 14.11.2018 (а.с. 23-21), яка підписана представниками сторін та скріплена їх печатками.

Відповідач отримав поставлений позивачем товар без будь-яких заперечень, а тому, враховуючи положення статті 692 Цивільного кодексу України, відповідач зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Проте, в порушення умов договорів та вимог статей 526, 629, 712 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, відповідач за отриманий товар не розрахувався в повному обсязі та у встановлені договором строки, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.

Враховуючи те, що факт наявності заборгованості перед позивачем в сумі 120 000,00 грн не заперечується та не спростовується відповідачем (відзиву на позов чи письмових заперечень по суті позовних вимог відповідач до суду не подав), а також те, що фактично на момент розгляду справи зобов`язання з оплати отриманого товару за договором поставки відповідачем не виконано, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 120 000,00 грн визнаються судом обґрунтованими, і такими, що підлягають задоволенню на підставі статей 525, 526, 629 Цивільного кодексу України.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 10 320,00 грн інфляційних втрат та 7 388,15 грн - 3 % річних, нарахованих за загальний період з 15.11.2018 по 03.12.2020 суд зазначає наступне.

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до доданого позивачем до позовної заяви розрахунку інфляційних втрат та річних, позивачем нараховано відповідачеві інфляційні втрати в сумі 10 320,00 грн та 3 % річних в сумі 7 388,15 грн за загальний період з 15.11.2018 по 03.12.2020.

Здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та річних за загальний період з 15.11.2018 по 03.12.2020 суд вважає арифметично вірним.

Оскільки судом встановлено факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, то вимоги позивача в частині стягнення з відповідача на його користь інфляційних втрат в сумі 10 320,00 грн та 3 % річних в сумі 7 388,15 грн за вказаний вище період визнаються судом правомірними, обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.

Частиною третьою статті 2 ГПК України визначено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов`язковість судового рішення; розумність строків розгляду справи судом; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до частини першої, третьої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (стаття 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини п`ятої статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, та достовірними доказами в розумінні статей 76-78 ГПК України, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі з урахуванням вищевикладеного.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі Проніна проти України , в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах Трофимчук проти України , Серявін та інші проти України обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами у справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Стосовно інших доводів сторін, які детально не зазначені в рішенні, то вони не підлягають врахуванню, оскільки суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи та не стосуються предмета доказування по даній справі.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в сумі 2 102,00 грн покладається на відповідача.

Щодо покладення на відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Зі змісту частини третьої статті 123 ГПК України вбачається, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною першою статті 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини другої статті 126 ГПК України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з пунктами 1, 2 частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи та чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору. З урахуванням ціни позову, значення справи для сторін.

В постанові від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.

Згідно з пунктом 6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об`єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у пункті 95 рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі Гімайдуліна і інших проти України від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі Двойних проти України від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18, від 21.01.2020 у справі № 916/2982/16, від 07.07.2020 у справі № 914/1002/19).

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. (частині п`ята статті 126 ГПК України).

Частиною шостою статті 126 ГПК України встановлено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно з частиною першою статті 169 ГПК України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої, шостої статті 126 ГПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

У розумінні положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Частиною восьмою статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

У позовній заяві представник позивача наводить попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи складається із судового збору в сумі 2 102,00 грн та витрат на правову допомогу в сумі 15 500,00 грн.

На підтвердження судових витрат представником позивача додано до позовної зави копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС № 5641/10 від 28.04.2016; копію рахунку № 25/1-11/2020 від 25.11.2020 та копію платіжного доручення від 27.11.2020 № 403 на суму 15 965,00 грн.

26.04.2021 від представника позивача до суду надійшло клопотання про стягнення витрат на правову допомогу б/д, б/н (вх. № 1843к від 26.01.2021), відповідно до якого представник позивача просить суд стягнути з відповідача на користь позивач витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15 500,00 грн.

До зазначеного клопотання представником позивача додано копію додаткової угоди № 1 від 25.12.2017 до договору про надання юридичних послуг від 03.10.2016 № 01-10/16; витрати часу та судові засідання у справі № 920/1231/20 від 20.04.2021.

Відповідно до пункту 1 додаткової угоди № 1 від 25.12.2017 до договору про надання юридичних послуг від 03.10.2016 № 01-10/16, сторони домовились внести наступні зміни до договору № 01-10/16 про надання юридичних послуг від 03.10.2016 (надалі -договір):

1.1 пункт 3.10 договору викласти в наступній редакції: 3.10. У разі потреби Компанія має право залучати до виконання будь-якої частини Послуг будь-яку фізичну чи юридичну особу, у тому числі шляхом укладання відповідних договорів з адвокатами, експертами, суб`єктами оціночної діяльності, перекладачами, іншими спеціалістами та фахівцями, без попереднього узгодження із Клієнтом, при цьому Компанія несе відповідальність за дії такої особи як за свої власні .

1.2 пункт 4.3 договору викласти в наступній редакції: 4.3. Для повідомлення винагороди за надання послуг в Компанії діють наступні ставки:

4.3.1. Погодинні ставки:

а) Керівник проекту (партнер, адвокат) 1500,00 грн за годину;

б) Старший юрист 1000,00 грн за годину;

с) Юрист 500,00 грн за годину.

4.3.2. За участь у судових засіданнях: а) в межах Києва та області 1000,00 грн за 1 судове засідання; б) інші області 3000,00 грн/судодень .

Згідно витрат часу та судові засідання у справі № 920/1231/20 від 20.04.2021 адвокатами згідно з їх найменуванням, надано позивачеві послуги на загальну суму 15 525,00 грн, тобто позивачем підтверджено факт виконання робіт із зазначенням конкретних послуг.

У позовній заяві представником позивача наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи складається із судового збору в сумі 2 102,00 грн та витрат на правову допомогу в сумі 15 500,00 грн.

У клопотанні про стягнення витрат на правову допомогу б/д, б/н (вх. № 1843к від 26.01.2021) представник позивача просить суд стягнути з відповідача на користь позивач витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15 500,00 грн.

Під час судового засідання по суті представник позивача усно зазначив, що вартість юридичних послуг, наданих адвокатами позивачу складає 15 525,00 грн, і саме цей розмір витрат на правову допомогу представник позивача просить суд покласти на відповідача.

Саме від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною, а не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права.

Оскільки проти розміру витрат на правничу допомогу має заперечувати обов`язково інша сторона і якщо вона не заперечує, то у суду відсутні підстави надавати оцінку кількості часу витраченому адвокатом на виконання робіт.

Зазначена правова позиція викладена в Постанові КГС ВС від 24.11.2020 № 911/4242/15.

Крім того, в постанові Об`єднаної палати КГС ВС від 22.01.2021 у справі № 925/1137/19 викладено правову позицію з приводу того, що за умови підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, не надання іншою стороною доказів невідповідності заявлених до відшкодування витрат критеріям співмірності, у тому числі спростування правильності відповідних розрахунків, витрати на надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено, чи тільки має бути сплачено.

Враховуючи те, що позивачем подано належні докази в обґрунтування обсягу наданих адвокатами послуг і виконання робіт та їх вартості, а відповідачем не подано заперечень проти розміру витрат на правничу допомогу, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача на користь позивача 15 525,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 126, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЕКОМЕД (01021, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, буд. 28/2, н/п 43, ідентифікаційний код 22922786) заборгованість за договором від 04.04.2018 № 040403 в сумі 120 000,00 грн (сто двадцять тисяч гривень 00 коп.), інфляційні втрати в сумі 10 320,00 грн (десять тисяч триста двадцять гривень 00 коп.), 3 % річних в сумі 7 388,15 грн (сім тисяч триста вісімдесят вісім гривень 15 коп.), відшкодування витрат по сплаті судового збору в сумі 2 102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні 00 коп.) та відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в сумі 15 525,00 грн (п`ятнадцять тисяч п`ятсот двадцять п`ять гривень 00 коп.).

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Повні реквізити сторін зазначені у пункті 2 резолютивної частини цього рішення.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 24 травня 2021 року.

Суддя Ю.А. Джепа