Постанова

від 18.05.2021 по справі 404/5552/17

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 травня 2021 року м. Кропивницький

справа № 404/5552/17

провадження № 22-ц/4809/97/21

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді - Письменного О.А.,

суддів - Голованя А.М., Мурашка С.І.,

при секретарі - Федоренко Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда у складі судді Варакіної Н.Б. від 21 липня 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційного банку ПРИВАТБАНК до ОСОБА_1 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Бігера про стягнення заборгованості, -

встановив:

У вересні 2007 року АТ КБ ПриватБанк звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення з неї на свою користь 199 975,01 грн.

В обґрунтування позову посилається на те, що 14.06.2016 ТОВ Бігера підписано заяву про відкриття поточного рахунку, згідно якої третя особа ТОВ Бігера приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг", що розміщені в мережі інтернет на сайті банку, які, на думку позивача, разом із заявою складають договір банківського обслуговування № б/н від 14.06.2016. Тим самим ТОВ Бігера взяв на себе зобов`язання виконувати умови кредитного договору і йому встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок НОМЕР_1 .

Вказав, що свої зобов`язання за договором позивач виконав у повному обсязі, надавши кредитний ліміт в розмірі 200 000 грн. Третя особа не надала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору. У зв`язку з порушенням зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 18.05.2017 мав заборгованість у розмірі 324 328,72 грн, яка складається з:

- 199975,01 грн. - заборгованість за кредитом;

- 73140,14 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 39414,79 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором;

-11798,78 грн. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом.

Зазначив, що в забезпечення виконання зобов`язань за вказаним вище кредитним договором, між ОСОБА_1 та позивачем 19.08.2016 укладений договір поруки №роrukalimit14715941349273373787, згідно якого предметом є надання поруки відповідачем перед банком, за виконання ТОВ Бігера всіх своїх обов`язків за договором б/н від 14.06.2016.

Посилаючись на вказане, позивач просить стягнути з відповідача частину заборгованості за кредитним договором в розмірі 199975,01 грн та судовий збір.

Рішенням Кіровського районного суду м.Кіровограда від 21.07.2020 позов АТ КБ ПриватБанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ ПриватБанк заборгованість у розмірі 199 975,01 грн.

Вирішено питання про судові витрати, а саме, стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ ПриватБанк судовий збір в розмірі 2999,63 грн.

Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача - адвоката Гретченко Л., яка підтримала апеляційну скаргу, пояснення представника позивача, який заперечив проти апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним(стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ ПриватБанк ).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

З огляду на вказане, умови кредитного договору повинні бути чітко визначеними і зрозумілими всім його учасникам.

Судом встановлено, що 14.06.2016 ТОВ Бігера , в особі його директора Левицького М.В. підписано заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг. Дана заява містить назву та реквізити юридичної особи, дату її заповнення, дані про директора та номер поточного рахунку.

Будь-яких інших даних про вид та характер банківських послуг, про які домовились позивач та третя особа, дана заява не містить.

На підтвердження факту укладення кредитного договору позивачем надано до суду витяг з Умов та правил надання банківських послуг та витяг з Тарифів банку , що стосується кредитних послуг банку.

Будь-яких даних, що самі ці Умови та правила надання банківських послуг та Тарифи банку були предметом узгодження, позивач не надав.

Позивач стверджує, що "Умови та правила надання банківських послуг", тарифів банку, що розміщені в мережі інтернет на сайті банку, які разом із вказаною вище заявою складають договір банківського обслуговування № б/н від 14.06.2016, а ТОВ Бігера таким чином взяв на себе зобов`язання виконувати умови кредитного договору.

З довідки про розміри кредитних лімітів (а.с.25) вбачається, що 14.06.2016 ТОВ Бігера встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок НОМЕР_1 , розмір якого спочатку був - 0 грн, 25.08.2016 виріс до 10000 грн, а 07.09.2016 - до 200000 грн.

Відповідно до п. 3.2.1.1.1. Умов - кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів та здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку банка та клієнта.

Згідно п. 3.2.1.1.3 Умов - кредит надається в обмін на зобов`язання клієнта щодо його повернення, сплаті процентів та винагороди.

Відповідно до п. 3.2.1.1.8 Умов проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до умов і правил надання банківських послуг .

Пунктом 3.2.1.1.6 Умов зазначено, що ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами банку. Підписавши угоду, клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку банку і клієнта ( системи клієнт - банк, Інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших).

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. (ст.554 ЦК України)

Дослідженні апеляційним судом докази свідчать, що на день укладення договору поруки з ОСОБА_1 (19.08.2016) позивач не змінював початково встановлений розмір кредитного ліміту, який становив - 0 грн. В подальшому позивач збільшив цей розмір, а саме 25.08.2016 до 10000 грн, а 07.09.2016 - до 200000 грн.

За умовами договору поруки від 19.08.2016 №роrukalimit14715941349273373787 укладеного між ОСОБА_1 та позивачем, відповідач є поручителем перед кредитором (позивачем) за виконання ТОВ Бігера зобов`язань за угодами-приєднання до розділу 3.11. Кредитний ліміт Умов та правил надання банківських послуг, далі Угода 1 по сплаті процентної ставки за користування кредитом, комісійної винагороди, винагороди за використання ліміту, кредиту в розмірі 10000 грн.

Крім того, умовами договору поруки визначено, що ОСОБА_1 є поручителем перед кредитором (позивачем) за виконання ТОВ Бігера зобов`язань за угодами-приєднання до розділу 3.2.2. Кредит за послугою Гарантовані платежі Умов та правил надання банківських послуг, далі Угода 2 по сплаті процентної ставки за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків, у відповідності, порядку та строках, зазначеним у Угоді 2 , кредиту в розмірі 10000 грн.

Тобто, в договорі поруки визначені істотні умови, за якими ОСОБА_1 виступає поручителем за кредитними угодами (Угода 1 і Угода 2) , які ніяк не ототожнюються із заявою ТОВ Бігера про приєднання до умов та правил надання банківських послуг від 14.06.2016, оскільки в самій заяві-приєднання відсутні умови про сплату процентної ставки за користування кредитом, комісійної винагороди, винагороди за використання ліміту, кредиту в розмірі 10000 грн.

При цьому, колегія суддів відкидає аргумент позивача про те, що "Умови та правила надання банківських послуг", тарифів банку, що розміщені в мережі інтернет на сайті банку, із заявою про приєднання, складають договір банківського обслуговування № б/н від 14.06.2016, оскільки жодних доказів, що підписуючи заяву про приєднання ТОВ Бігера в особі директора Левицького М.В., погоджувалось саме на ці "Умови та правила надання банківських послуг".

Колегія суддів звертає увагу також на той факт, що рішенням господарського суду м. Києва від 25.09.2017 задоволено позов ПАТ ПриватБанк до ТОВ Бігера про стягнення з останнього 199900 грн 64 коп. за кредитним договором № б/н від 14.06.2016, при наявній заборгованості 324328,72 грн.

На питання, чи за тим самим кредитним договором звернувся ПАТ ПриватБанк з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 199975,01 грн, при загальній заборгованості 324 328,72 грн,, представник позивача заперечив, пояснивши, що це інший кредитний договір.

Отже, за відсутності ідентифікаційних ознак кредитного договору, за яким позивач бажає стягнути заборгованість з ОСОБА_1 , і відповідних доказів, суд не повинен діяти на підставі припущень і погоджуватись з аргументами ПАТ ПриватБанк , що саме за вказаною в позові заборгованістю ТОВ Бігера ОСОБА_1 виступає поручителем і має обов`язок з її сплати.

Більш того, з довідки про розміри кредитних лімітів (а.с.25) вбачається, що станом на день укладення договору поруки від 19.08.2016 ТОВ Бігера встановлено кредитний ліміт - 0 грн.

25.08.2016 кредитний ліміт виріс до 10000 грн, а 07.09.2016 - до 200000 грн. При цьому жодних доказів про повідомлення поручителя чи узгодження з ним змін про збільшення кредитного ліміту позивач не надав.

Відповідно до ст.559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання. У разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності боржника, такий поручитель несе відповідальність за порушення зобов`язання боржником в обсязі, що існував до такої зміни зобов`язання.

Посилання позивача на пункт договору поруки, яким передбачено, що згода поручителя на збільшення зобов`язань не потрібна, є нікчемним, в силу ч.3 ст. 6 ЦК України, згідно якої сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

З огляду на вказане, навіть в разі доведеності зобов`язань поручителя за заявленими в позові кредитними зобов`язаннями, порука ОСОБА_1 припинилась через відсутність згоди на збільшення кредитного ліміту 25.08.2016 до 10000 грн, а 07.09.2016 - до 200000 грн.

Таким чином, позов АТ КБ ПриватБанк до ОСОБА_1 про стягнення з неї на свою користь 199 975,01 грн. не підлягає задоволенню через його безпідставність.

Відповідно до п.п.1, 4 ч.1ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Згідно приписів ст.141 ЦПК України з АТ КБ ПриватБанк на користь ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір за апеляційної скарги в сумі 4499 грн. 45 коп.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 21 липня 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позову Акціонерного товариства комерційного банку ПРИВАТБАНК до ОСОБА_1 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Бігера про стягнення заборгованості - відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства комерційного банку ПРИВАТБАНК на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 4499 грн. 45 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 24.05.2021

Судді:

О.А.Письменний А.М. Головань С.І. Мурашко