Рішення

від 11.08.2020 по справі 160/5460/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2020 року Справа № 160/5460/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Тулянцевої І.В. розглянувши у місті Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ :

21 травня 2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду засобами поштового зв`язку надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.03.2020 №110133-5440-0410 (форма Ф ) Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про податкове зобов`язання ОСОБА_1 за платежем Земельний податок з фізичних осіб 18010700 за податковий період 2020 в сумі 4239,91 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 20.03.2020 року №110133-5440-0410 (форма Ф ), в якому останнім позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем Земельний податок з фізичних осіб 18010700 за податковий період 2020 на суму 4 239,91 грн. Вказане податкове повідомлення-рішення розраховано відповідачем на підставі відомостей про те, що позивач є власником нежитлового приміщення площею 107,9 кв.м., яке розташоване на першому поверсі 9 поверхового багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення від 20.03.2020 року №110133-5440-0410 (форма Ф ), винесене Головним управління ДПС у Дніпропетровській області, є протиправним оскільки він не є власником земельної ділянки, щодо якої розрахований земельний податок та не є постійним землекористувачем вказаної земельної ділянки. Крім того, позивачем зазначено, що він як власник нерухомого майна у багатоквартирному будинку, несе витрати на управління багатоквартирним будинком як співвласник такого будинку, щомісячно сплачуючи встановлений платіж на рахунок ОСББ Світла мрія (код ЄДРПОУ 41786553). З огляду на викладене, позивач просить суд визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.03.2020 року №110133-5440-0410 (форма Ф ).

Ухвалою суду від 27.05.2020 року позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня отримання ухвали суду шляхом подання до суду належним чином засвідчених документів на підтвердження адміністративної процесуальної дієздатності ОСОБА_1 ; належним чином засвідчених копій документів, що вказані в додатках до позовної заяви для суду та відповідача.

10.06.2020 року позивачем подано до суду заяву на виконання ухвали суду.

Ухвалою суду від 12.06.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/5460/20. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому проваджені). Цією ж ухвалою відповідачу надано право подати відзив на позов разом із доказами, які підтверджують обставини на яких грунтуються його заперечення протягом 15 днів з дати отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі.

06.07.2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просять відмовити у задоволенні позовних вимог. Так, відповідач зазначає, що Головне управління ДПС у Дніпропетровській області при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяло в межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством України. Зазначає, що статтею 206 Земельного кодексу України передбачено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є - земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. Статтями 125, 126 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, які оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень . Оскільки позивач є власником нежилого приміщення, тому за земельну ділянку, обов`язок сплати земельного податку у позивача виник з дати державної реєстрації прав власності на нерухоме майно. Також, податковим органом зазначено, що розрахунок податкового зобов`язання гр. ОСОБА_1 по земельному податку за 2020 рік здійснено за формулою: НГО з урахуванням коефіцієнтів * S (земельної ділянки) * ставку, де ставка податку встановлена відповідно до рішення Павлоградської міської ради №275-8/VII від 21.06.2016 в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки з урахуванням коефіцієнтів індексації. Отже, річна сума податку на 2020 рік складає: 690,40*1,249*1,433*1,06*1*107,9 (м.кв.) * 3% = 4 239,91 грн. На підставі викладеного, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області просить у задоволенні позову відмовити повністю.

За правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності (ч.1 ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно зі статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (частина 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України).

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Позивачу на праві приватної власності належать нежитлове приміщення - майстерня по пошиву головних уборів та ремонту взуття, яке розташоване на першому поверсі у багатоповерховому житловому будинку, загальною площею 107,9 м.кв. за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 28.12.2007 року серії САВ №229682 та Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №17277774 від 04.01.2008 року. Вказані обставини також підтверджуються інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №208266896 від 06.05.2020 року.

Вважаючи, що позивач має сплачувати земельний податок з фізичних осіб за земельну ділянку, розташовану під нежитловим приміщенням що належить на праві приватної власності, Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області сформовано та направлено на адресу позивача податкове повідомлення-рішення від 20.03.2020 року №110133-5440-0410 (форма Ф ) яким останньому визначено суму податкового зобов`язання по земельному податку з фізичних осіб за 2020 рік на загальну суму 4 239,91 грн.

На думку позивача, податкове повідомлення-рішення від 20.03.2020 року №110133-5440-0410 (форма Ф ), винесене Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області є не законним та таким, що підлягає скасуванню, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до пп.14.1.72 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Відповідно до пп.14.1.73 п.14.1 ст.14 ПК України землекористувачами є юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до п.269.1 статті 269 ПК України платниками земельного податку (плати за землю) є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Стаття 270 ПК України закріплює, що об`єктами оподаткування земельним податком є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (п.286.1 ст.286 ПК України).

Відповідно до п.287.1 ст.287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку (п.287.6 ст.287 ПК України).

Особливості регулювання відносин в сфері земельного права, в тому числі підстави для набуття земельних ділянок у власність та користування, визначені Земельним кодексом України (далі - ЗК України).

Відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 ЗК України, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (стаття 124 ЗК України).

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у Державному земельному кадастрі в порядку, встановленому Законом (стаття 202 ЗК України). При цьому земельна ділянка має бути індивідуально визначеним об`єктом нерухомого майна, якому властиві такі характеристики, як площа, межі, ідентифікатор у Державному земельному кадастрі тощо.

Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, правові, організаційні та економічні відносини, пов`язані з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління визначені Законом України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" від 14.05.2015 (далі - Закон №417-VIII).

Відповідно до п.5 ч.1 ст.1 Закону №417-VIII співвласник багатоквартирного будинку - це власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку. Відповідно до частини 2 статті 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є, зокрема, права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок, та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат (ч.2 ст.12 Закон №417-VIII).

Відповідно до п.287.8 ст.287 ПК України власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

З огляду на вказане, особу, яка володіє нерухомим майном, що розташоване на земельній ділянці, права на яку для такої особи не оформлені, не можна вважати платником земельного податку в розумінні статті 269 ПК України до моменту виникнення відповідних прав такої особи на цю земельну ділянку відповідно до запису, сформованого у Державному земельному кадастрі у порядку визначеному законом. До такого моменту зазначена особа відповідно до вимог Податкового кодексу України не повинна сплачувати земельний податок.

Що стосується особи, яка володіє нерухомим майном у багатоквартирному будинку, то, виходячи із викладеного вище, права на земельну ділянку під багатоквартирним будинком та прибудинкову територію виникають у всіх співвласників (власників житлових та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку) з моменту державної реєстрації таких прав на земельну ділянку під цим багатоквартирним будинком та відповідну прибудинкову територію у Державному земельному кадастрі у порядку, визначеному законом. Тому, безпосереднім платником земельного податку в цьому випадку буде виступати особа, щодо якої здійснено державну реєстрацію прав на земельну ділянку під багатоквартирним будинком з урахуванням прибудинкової території (установа або організація, яка здійснює управління багатоквартирним будинком державної або комунальної власності; об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, яке є суб`єктом реєстрації відповідно до рішення співвласників), з моменту такої реєстрації прав особи на земельну ділянку.

Отже, суд приходить до висновку, що позивач не є платником земельного податку відносно наявного у нього на праві власності об`єкту нерухомого майна - майстерні по пошиву головних уборів та ремонту взуття, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Суд звертає увагу на те, що центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр), відповідно до п. 1 Положення про зазначений орган, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року №15.

Проте, відповідачем для обчислення використано інформацію Павлоградської міської ради, яка не є центральним органом виконавчої влади, а надана інформація була актуальна станом на 2016 рік.

Тобто, відповідачем при нарахуванні податкового зобов`язання не було використані дані державного земельного кадастру всупереч вимогам пункт 286.1 статті 286 Податкового кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 27.02.2018 року по справі №826/14191/16 та у постанові від 12.06.2018 року по справі №826/13291/16.

Згідно положень ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на встановлені обставини, а також приймаючи до уваги те, що податковим органом не було надано до суду доказів правомірності винесеного оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як видно з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 840,80 грн., що документально підтверджується квитанцією № ПН1998 від 18.05.2020 року.

Отже, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 840,80 грн. підлягає стягненню на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 9, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська 17-а, м. Дніпро, 49600, код ЄДРПОУ 43145015) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.03.2020 року №110133-5440-0410 на суму 4 239,91 грн., винесене Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська 17-а, м. Дніпро, 49600, код ЄДРПОУ 43145015) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Тулянцева