Постанова

від 19.05.2021 по справі 420/7335/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/7335/19

Головуючий І інстанції Левчук О.А.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Косцової І.П., Скрипченка В.О.,

за участю секретарів Ішханяна Р.А., Чугунова С., Голобородько Д.В.,

представника позивача - адвоката Конева К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2020 року (м. Одеса, дата складання повного тексту рішення - 05.10.2020р.) по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю КАЙЛАС 2007 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

05.12.2019р. ТОВ КАЙЛАС 2007 звернулося до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ГУ ДПС в Одеській області, в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №000424508 від 12.11.2019р. - про зменшення від`ємного значення суми ПДВ в розмірі 90499 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №000427508 від 12.11.2019р. - про збільшення суми грошового зобов`язання по ПДВ (з урахуванням штрафних санкцій ) на загальну суму 1307724 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні рішення податкового органу є неправомірними та безпідставними, оскільки вони ґрунтуються на необґрунтованих і помилкових висновках перевірки про порушення податкового законодавства контрагентами підприємства позивача.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2020 року адміністративний позов ТОВ КАЙЛАС 2007 - задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС в Одеській області від 12.11.2019 року №000424508 та №000427508.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду 1-ї інстанції, представник ГУ ДПС в Одеській області 02.11.2020р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02.10.2020 року та прийняти нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

10.11.2020 року матеріали даної справи, разом із вказаною вище апеляційною скаргою, надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16.11.2020р. відрито апеляційне провадження по даній справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження.

В судові засідання суду апеляційної інстанції 09.12.2020р., 20.01.2021р., 24.02.2021р., 14.04.2021р. і 19.05.2021р. представник відповідача (апелянта) жодного разу без поважних причин не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був своєчасно та належним чином повідомлений.

Представник позивача, в свою чергу, в судових засіданнях суду 2-ї інстанції підтримав адміністративний позов, категорично не визнав доводи апеляційної скарги та мотивовано наполягав на залишенні цієї апеляційної скарги відповідача без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, виступ представника позивача та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.

Судом 1-ї інстанції встановлені наступні обставини справи.

12.12.2007р. юридичним департаментом ОМР проведено державну реєстрацію ТОВ КАЙЛАС 2007 (код ЄДРПОУ 35567183 ) за №1 556 102 0000 030212. Юридична адреса підприємства: м.Одеса, вул.Велика Арнаутська,2б (засновник/керівник товариства - ОСОБА_1 ). Підприємство взято на податковий облік в Південному управлінні ГУ ДПС в Одеській області - 13.12.2007р. та з 31.01.2008р. ТОВ зареєстровано платником ПДВ. Основний вид діяльності за КВЕД: 41.20. Будівництво житлових і нежитлових будівель ( 43.29. Інші будівельно-монтажні роботи , 43.39. Інші роботи із завершення будівництва ).

30.09.2019р. ревізорами ГУ ДПС в Одеській області, на підставі наказу №320 від 25.09.2019р. та п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 ПК України, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ КАЙЛАС 2007 з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ з контрагентами-постачальниками ТОВ Арбуплан за період з 01.11.2018р. по 30.11.2018р., з ТОВ Тейст Поінт за період з 01.02.2019р. по 28.02.2019р., з ТОВ Електрікс ТК за період з 01.04.2019р. по 30.04.2019р., тривалістю 5 робочих днів.

11.10.2019р. за результатами вказаної перевірки складено та підписано акт №131/15320-08/35567183, яким встановлено порушення ТОВ КАЙЛАС 2007 вимог п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.201.1 ст.201 ПК України, в результаті чого занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету в загальній сумі 871 816 грн.; п.44.1 ст.44, п.198.2, п.198.3 ст.198 ПК України, в результаті чого завищено суму від`ємного значення різниці між сумою податкових зобов`язань та сумою податкового кредиту з ПДВ в сумі 904 999 грн.

Окрім іншого, в акті перевірки зазначено, що первинні документи, складені суб`єктами господарської діяльності на виконання спірних операцій, суперечать законодавчим і нормативним актам, не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненої операції, а також складені з порушенням встановленого законодавством порядку, отже, не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку. Податковий орган вказує, що спірні господарські операції, на його думку, фактично не відбулися, а тому, правові підстави для складання (виписки) податкових накладних і первинних документів у ТОВ Арбуплан , ТОВ Тейст Поінт , ТОВ Електрікс ТК були відсутні.

12.11.2019 року уповноваженою особою ГУ ДПС в Одеській області, на підставі вказаного вище акта перевірки від 11.10.2019р., винесені податкові повідомлення-рішення:

- №000424508, яким ТОВу КАЙЛАС 2007 зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ у розмірі 90 499 грн.;

- №000427508, яким ТОВу КАЙЛАС 2007 збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ у загальному розмірі 1 307 724 грн. (з яких, 871816 грн. - за основним платежем, а 435908 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями ).

Не погоджуючись з такими діями та рішеннями контролюючого органу, позивач звернувся до окружного суду із даним позовом.

Вирішуючи справу по суті та повністю задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог та, відповідно, з неправомірності дій та спірних рішення відповідача.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обґрунтованими та заснованими на законі, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

А згідно із ст.67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах, встановлених законом.

Як слідує зі змісту приписів ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, як видно з положень п.1.1 ст.1 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI, з 01.01.2011р. він регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Як передбачено пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України, контролюючий орган має право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім НБУ) , у т.ч. після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

У відповідності до положень п.75.1 ст.75 ПК України, контролюючі мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні ) та фактичні перевірки.

Згідно із п.п.14.1.36. п.14.1 ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як видно зі змісту приписів п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Як визначено п.44.1 ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом 1-м цього пункту.

Отже, будь-які документи (у т.ч. договори, накладні, рахунки тощо ) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, враховуючи викладене, для підтвердження даних податкового обліку повинні братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як вбачається зі змісту п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення ) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку ), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до вимог п.198.1. ст.198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення ) необоротних активів (у т.ч. у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності ); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

У відповідності до п.198.2. ст.198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з п.187.8 ст.187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об`єкта фінансового лізингу таким орендарем. Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до п.187.9 ст.187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт ) за такими договорами (контрактами).Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у т.ч. інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи ); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з ЄРПН, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних /розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування. У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування до такої податкової накладної в ЄРПН згідно з п.201.16 ст.201 цього Кодексу перебіг зазначеного строку переривається на період зупинення їх реєстрації та відновлюється з дня припинення процедури зупинення їх реєстрації згідно з пп.201.16.4 п.201.16 ст.201 цього Кодексу. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних /розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.

Так, як видно з положень п.201.10 ст.201 ПКУ, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.11 ст.201 ПК України передбачено, що підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, також є: а) транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв`язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами; б) касові чеки, які містять суму отриманих товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера та податкового номера постачальника ). При цьому, з метою такого нарахування загальна сума отриманих товарів/послуг не може перевищувати 200 грн. за день (без урахування податку ). У разі використання платниками для розрахунків із споживачами РРО касовий чек повинен містити дані про загальну суму коштів, що підлягає сплаті покупцем з урахуванням податку, та суму цього податку, що сплачується у складі загальної суми. Порядок обчислення та накопичення реєстраторами розрахункових операцій сум податку встановлює Кабінет Міністрів України; в) бухгалтерська довідка, складена відповідно до пункту 36 підрозділу 2 розділу ХХ цього Кодексу; г) податкова накладна, складена платником податку відповідно до п.208.2 ст.208 цього Кодексу та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Як слідує з приписів Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні №996-ХІV від 16.07.1999р., бухгалтерський та податковий облік базується на даних первинних документів, які підтверджують здійснення господарських операцій.

Так, як визначено у статті 1 цього Закону №996-ХІУ, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Як вказано у статті 9 Закону №996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При чому, необхідно зауважити, що неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Аналогічне визначення первинних документів надано і більш конкретизовано в п.п.2.1,2.2,2.4,2.5,2.13,2.14 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затв. наказом МФ України від 24.05.1995р. №88, зареєстр. в МЮ України 05.06.1995р. за №168/704 ).

При цьому, варто вказати, що відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та недостовірність відображених у них даних, несуть особи, які безпосередньо склали та підписали ці первинні документи.

Отже, саме дотримання наведених вище вимог діючого законодавства і дає можливість підтвердити належне виконання договору.

Таким чином, вищезазначені законодавчі положення пов`язують податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування ПДВ на суму понесених витрат (у т.ч. по сплаті (нарахуванню) ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг)) з реальним виконанням господарської операції та наявністю первинних документів (зокрема, в 1-у чергу податкових накладних ), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції і дозволяють встановити дійсний рух активів у процесі її виконання.

Так, як встановлено судом апеляційної інстанції з матеріалів справи та пояснень представника позивача в судовому засіданні, 02.05.2018р. між Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради (замовник) та ТОВ КАЙЛАС 2007 (підрядник) укладено договір №25-18/П про закупівлю підрядних робіт за державні кошти (ціна договору - 18289,368 грн .) та додаткова угода до цього договору, предметом якого було виконання капітального ремонту Одеського дошкільного навчального закладу Ясла-сад №145, розташованого за адресою: м.Одеса, вул. Академіка Воробйова,20/2.

При цьому, одночасно слід звернути увагу на те, що жодних претензій до даного генерального договору підряду та складених на його виконання первинних або бухгалтерських документів, у контролюючого органу не було та не має.

Як видно зі змісту пп.6.4.4. п.6.4 розділу 6 вказаного договору, підрядник має право залучати до виконання даного генерального договору підряду 3-х осіб - субпідрядників .

Далі, як вбачається з матеріалів справи, на виконання вказаного вище договору від 02.05.2018р. №25-18/П, між ТОВ КАЙЛАС 2007 (замовник/ген.підрядник ) та ТОВ Арбуплан (колишня назва - ТОВ БК Ньюсіті , підрядник/субпідрядник ) 19.10.2018р. укладено договір підряду (субпідряду ) №1910, яким замовник доручає, а підрядник зобов`язується виконати будівельні роботи по капітальному ремонту Одеського дошкільного навчального закладу Ясла-сад №145, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Воробйова, 20/2.

Згідно п.п.2,3,4 цього договору підряду (субпідряду ) №1910 від 19.10.2018р., матеріально-технічне забезпечення, вартість робіт, склад/об`єм робіт, які підрядник виконує за завданням замовника , передбачаються кошторисною документацією і визначаються згідно з договірною ціною, що складена у програмному комплексі АВК-5, погодженою сторонами, що є невід`ємною частиною договору. До договірної ціни додається локальний кошторис і відомість ресурсів до локального кошторису, які є невід`ємною частиною. Підписуючи договірну ціну замовник тим самим підтверджує і погоджує кошторис, згідно ст.844 ЦК України. Підрядник зобов`язаний, зокрема, забезпечити виконання робіт, використовуючи власні матеріали, власне устаткування, своїми силами і засобами та/або притягненими силами і засобами третіх осіб. Загальна вартість робіт, що підлягає оплаті замовником підряднику за даним договором визначається відповідно до договірної ціни, що погоджена сторонами і є невід`ємною частиною договору та складає 313920 грн. (в т.ч. ПДВ 52320 грн .).

На підтвердження реального виконання вказаного вище договору підряду №1910 від 19.10.2018р., ТОВ КАЙЛАС 2007 як до перевірки, так і до суду, надано належним чином оформлені та завірені документи (докази): копію договору підряду №1910 від 19.10.2018р., дозвіл УДАБК ОМР від 03.07.2018р. на виконання будівельних робіт, дефектний акт, договірну ціну, підсумкову відомість ресурсів, акт приймання виконаних будівельних робіт, довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, зареєстровані в ЄРПН податкові накладні та банківські платіжні доручення.

Як встановлено судовою колегією з матеріалів справи та пояснень представника позивача в судовому засіданні, 11.10.2018р. між Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради (замовник ) та ТОВ КАЙЛАС 2007 (підрядник ) укладено договір №166-18/П про закупівлю підрядних робіт за державні кошти (ціна договору - 292,392 грн .), предметом якого було виконання капітального ремонту будівлі стаціонарного відділення КУ Міська клінічна лікарня №8 , розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога,110.

При цьому, одночасно слід звернути увагу на те, що жодних претензій до даного генерального договору підряду та складених на його виконання первинних або бухгалтерських документів, у контролюючого органу не має.

Як видно зі змісту пп.6.4.4. п.6.4 розділу 6 вказаного договору, підрядник має право залучати до виконання даного генерального договору підряду 3-х осіб - субпідрядників .

Далі, як свідчать матеріали справи, на виконання вказаного вище договору від 11.10.2018р. №166-18/П, між ТОВ КАЙЛАС 2007 (замовник/ген.підрядник ) та ТОВ Арбуплан (колишня назва - ТОВ БК Ньюсіті , підрядник/субпідрядник ) 22.10.2018р. укладено договір підряду №2210, яким замовник доручає, а підрядник зобов`язується виконати будівельні роботи по капітальному ремонту будівлі стаціонарного відділення КУ Міська клінічна лікарня №8 , розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога,110.

Згідно п.п.2,3,4 цього договору підряду №2210 від 22.10.2018р., матеріально-технічне забезпечення, вартість робіт, склад/об`єм робіт, які підрядник виконує за завданням замовника, передбачаються кошторисною документацією і визначаються згідно з договірною ціною, що складена у програмному комплексі АВК-5, погодженою сторонами, що є невід`ємною частиною договору. До договірної ціни додається локальний кошторис і відомість ресурсів до локального кошторису, які є невід`ємною частиною. Підписуючи договірну ціну замовник тим самим підтверджує і погоджує кошторис, згідно ст.844 ЦК України. Підрядник зобов`язаний, зокрема, забезпечити виконання робіт, використовуючи власні матеріали, власне устаткування, своїми силами і засобами та/або притягненими силами і засобами третіх осіб. Загальна вартість робіт, що підлягає оплаті замовником підряднику за даним договором визначається відповідно до договірної ціни, що погоджена сторонами і є невід`ємною частиною договору та складає 282300 грн. (в т.ч. ПДВ 47050 грн .).

На підтвердження реального виконання вказаного вище договору підряду №2210 від 22.10.2018р. представником позивача як до перевірки, так і до суду, було надано належним чином оформлені та завірені документи (докази): копію договору підряду №2210 від 22.10.2018р., дефектний акт, договірну ціну, підсумкову відомість ресурсів, акт приймання виконаних будівельних робіт, довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, зареєстровані в ЄРПН податкові накладні та банківські платіжні доручення.

Також, колегією суддів з матеріалів справи та пояснень представника позивача встановлено, що 09.08.2018р. між Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради (замовник ) та ТОВ КАЙЛАС 2007 (підрядник ) укладено договір №118-18/П про закупівлю підрядних робіт за державні кошти (ціна договору - 6069900 грн .), предметом якого було виконання капітального ремонту будівлі КУ Центр первинної медико-санітарної допомоги №3 , розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога,30/32.

При цьому, одночасно слід звернути увагу на те, що жодних претензій до даного генерального договору та складених на його виконання первинних або бухгалтерських документів, у контролюючого органу не має.

Далі, як видно з матеріалів справи, на виконання вказаного вище договору від 09.08.2018р. №118-18/П, між ТОВ КАЙЛАС 2007 (замовник/ген.підрядник ) та ТОВ Арбуплан (колишня назва - ТОВ БК Ньюсіті , підрядник/субпідрядник ) 09.11.2018р. укладено договір підряду №0911, яким замовник доручає, а підрядник зобов`язується виконати будівельні роботи по капітальному ремонту будівлі КУ Центр первинної медико-санітарної допомоги №3 , розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога,30/32.

Згідно п.п.2,3,4 цього договору підряду №0911 від 09.11.2018р., матеріально-технічне забезпечення, вартість робіт, склад/об`єм робіт, які підрядник виконує за завданням замовника, передбачаються кошторисною документацією і визначаються згідно з договірною ціною, що складена у програмному комплексі АВК-5, погодженою сторонами, що є невід`ємною частиною договору. До договірної ціни додається локальний кошторис і відомість ресурсів до локального кошторису, які є невід`ємною частиною. Підписуючи договірну ціну замовник тим самим підтверджує і погоджує кошторис, згідно ст.844 ЦК України. Підрядник зобов`язаний, зокрема, забезпечити виконання робіт, використовуючи власні матеріали, власне устаткування, своїми силами і засобами та/або притягненими силами і засобами третіх осіб. Загальна вартість робіт, що підлягає оплаті замовником підряднику за даним договором визначається відповідно до договірної ціни, що погоджена сторонами і є невід`ємною частиною договору та складає 300000 грн. (в т.ч. ПДВ 5000 грн .).

На підтвердження реального виконання вказаного вище договору підряду №0911 від 09.11.2018р. позивачем як до перевірки, так і до суду, було надано належним чином оформлені та завірені документи (докази): копію договору підряду №0911 від 09.11.2018р., дефектний акт, договірну ціну, підсумкову відомість ресурсів, акт приймання виконаних будівельних робіт, довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, зареєстровані в ЄРПН податкові накладні та банківські платіжні доручення.

Крім того, судовою колегією з матеріалів справи та пояснень представника позивача встановлено, що 08.11.2018р. між Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради (замовник ) та ТОВ КАЙЛАС 2007 (підрядник ) укладено договір №179-18/П про закупівлю підрядних робіт за державні кошти (ціна договору - 313366 грн .), предметом якого було виконання капітального ремонту фасаду та елементів благоустрою прилеглої території будівлі, розташованої за адресою: м. Одеса, Французький бульвар,7.

При цьому, одночасно слід звернути увагу на те, що жодних претензій до даного генерального договору та складених на його виконання первинних або бухгалтерських документів, у контролюючого органу не має.

Далі, як вбачається з матеріалів справи, на виконання вказаного вище договору від 08.11.2018р. №179-18/П, між ТОВ КАЙЛАС 2007 (замовник/ген.підрядник ) та ТОВ Арбуплан (колишня назва - ТОВ БК Ньюсіті , підрядник/субпідрядник ) 12.11.2018р. укладено договір підряду №1211, яким замовник доручає, а підрядник зобов`язується виконати будівельні роботи з капітального ремонту фасаду та елементів благоустрою прилеглої території будівлі, розташованої за адресою: м. Одеса, Французький бульвар,7.

Згідно п.п.2,3,4 цього договору підряду №1211 від 12.11.2018р., матеріально-технічне забезпечення, вартість робіт, склад/об`єм робіт, які підрядник виконує за завданням замовника, передбачаються кошторисною документацією і визначаються згідно з договірною ціною, що складена у програмному комплексі АВК-5, погодженою сторонами, що є невід`ємною частиною договору. До договірної ціни додається локальний кошторис і відомість ресурсів до локального кошторису, які є невід`ємною частиною. Підписуючи договірну ціну замовник тим самим підтверджує і погоджує кошторис, згідно ст.844 ЦК України. Підрядник зобов`язаний, зокрема, забезпечити виконання робіт, використовуючи власні матеріали, власне устаткування, своїми силами і засобами та/або притягненими силами і засобами третіх осіб. Загальна вартість робіт, що підлягає оплаті замовником підряднику за даним договором визначається відповідно до договірної ціни, що погоджена сторонами і є невід`ємною частиною договору та складає 137400 грн. (в т.ч. ПДВ 22900 грн .).

На підтвердження реального виконання вказаного вище договору підряду №1211 від 12.11.2018р. підприємством позивача як до перевірки, так і до суду, надано належним чином оформлені та завірені документи (докази): копію договору підряду №1211 від 12.11.2018р., дефектний акт, договірну ціну, підсумкову відомість ресурсів, акт приймання виконаних будівельних робіт, довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, зареєстровані в ЄРПН податкові накладні та банківські платіжні доручення.

Окрім того, як встановлено з матеріалів справи, на виконання зазначеного вище договору від 02.05.2018р. №25-18/П, між ТОВ КАЙЛАС 2007 (замовник/ген.підрядник ) та ТОВ Тейст Поінт (підрядник/субпідрядник ) 01.02.2019р. укладено договір підряду №0102, яким замовник доручає, а підрядник зобов`язується виконати будівельні роботи по капітальному ремонту Одеського дошкільного навчального закладу Ясла-сад №145, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Воробйова, 20/2.

Згідно п.п.2,3,4 цього договору підряду №0102 від 01.02.2019р., матеріально-технічне забезпечення, вартість робіт, склад/об`єм робіт, які підрядник виконує за завданням замовника, передбачаються кошторисною документацією і визначаються згідно з договірною ціною, що складена у програмному комплексі АВК-5, погодженою сторонами, що є невід`ємною частиною договору. До договірної ціни додається локальний кошторис і відомість ресурсів до локального кошторису, які є невід`ємною частиною. Підписуючи договірну ціну замовник тим самим підтверджує і погоджує кошторис, згідно ст.844 ЦК України. Підрядник зобов`язаний, зокрема, забезпечити виконання робіт, використовуючи власні матеріали, власне устаткування, своїми силами і засобами та/або притягненими силами і засобами третіх осіб. Загальна вартість робіт, що підлягає оплаті замовником підряднику за даним договором визначається відповідно до договірної ціни, що погоджена сторонами і є невід`ємною частиною договору та складає 778800 грн. (в т.ч. ПДВ 129800 грн .).

На підтвердження реального виконання вказаного вище договору підряду №0102 від 01.02.2019р. позивачем як до перевірки, так і до суду, надано належним чином оформлені та завірені документи (докази): копію договору підряду №0102 від 01.02.2019р., дефектний акт, договірну ціну, підсумкову відомість ресурсів, акт приймання виконаних будівельних робіт, довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, зареєстровані в ЄРПН податкові накладні та банківські платіжні доручення.

Також, по справі встановлено, що 01.02.2019р., т.б. в той же день, на виконання вказаного вище договору від 09.08.2018р. №118-18/П, між ТОВ КАЙЛАС 2007 (замовник/ген.підрядник ) та ТОВ Тейст Поінт (підрядник/субпідрядник ) було укладено договір підряду №0102/1, яким замовник доручає, а підрядник зобов`язується виконати будівельні роботи по капітальному ремонту будівлі КУ Центр первинної медико-санітарної допомоги №3 , розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога,30/32.

Згідно п.п.2,3,4 цього договору підряду №0102/1 від 01.02.2019р., матеріально-технічне забезпечення, вартість робіт, склад/об`єм робіт, які підрядник виконує за завданням замовника, передбачаються кошторисною документацією і визначаються згідно з договірною ціною, що складена у програмному комплексі АВК-5, погодженою сторонами, що є невід`ємною частиною договору. До договірної ціни додається локальний кошторис і відомість ресурсів до локального кошторису, які є невід`ємною частиною. Підписуючи договірну ціну замовник тим самим підтверджує і погоджує кошторис, згідно ст.844 ЦК України. Підрядник зобов`язаний, зокрема, забезпечити виконання робіт, використовуючи власні матеріали, власне устаткування, своїми силами і засобами та/або притягненими силами і засобами третіх осіб. Загальна вартість робіт, що підлягає оплаті замовником підряднику за даним договором визначається відповідно до договірної ціни, що погоджена сторонами і є невід`ємною частиною договору та складає 439650 грн. (в т.ч. ПДВ 73275 грн .).

На підтвердження реального виконання вказаного вище договору підряду №0102/1 від 01.02.2019р. позивачем як до перевірки, так і до суду, надано належним чином оформлені та завірені документи (докази): копію договору підряду №0102/1 від 01.02.2019р., дефектний акт, договірну ціну, підсумкову відомість ресурсів, акт приймання виконаних будівельних робіт, довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, зареєстровані в ЄРПН податкові накладні та банківські платіжні доручення.

Також, з матеріалів справи, судовою колегією встановлено, що на виконання зазначеного вище генерального договору підряду від 02.05.2018р. №25-18/П, між ТОВ КАЙЛАС 2007 (замовник/ген.підрядник ) та ТОВ Тейст Поінт (підрядник/субпідрядник ) 04.02.2019р. укладено договір підряду №0402, яким замовник доручає, а підрядник зобов`язується виконати будівельні роботи по капітальному ремонту Одеського дошкільного навчального закладу Ясла-сад №145, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Воробйова, 20/2.

Згідно п.п.2,3,4 цього договору підряду №0402 від 04.02.2019р., матеріально-технічне забезпечення, вартість робіт, склад/об`єм робіт, які підрядник виконує за завданням замовника, передбачаються кошторисною документацією і визначаються згідно з договірною ціною, що складена у програмному комплексі АВК-5, погодженою сторонами, що є невід`ємною частиною договору. До договірної ціни додається локальний кошторис і відомість ресурсів до локального кошторису, які є невід`ємною частиною. Підписуючи договірну ціну замовник тим самим підтверджує і погоджує кошторис, згідно ст.844 ЦК України. Підрядник зобов`язаний, зокрема, забезпечити виконання робіт, використовуючи власні матеріали, власне устаткування, своїми силами і засобами та/або притягненими силами і засобами третіх осіб. Загальна вартість робіт, що підлягає оплаті замовником підряднику за даним договором визначається відповідно до договірної ціни, що погоджена сторонами і є невід`ємною частиною договору та складає 199980 грн. (в т.ч. ПДВ 33330 грн .).

На підтвердження реального виконання вказаного вище договору підряду №0402 від 04.02.2019р. позивачем як до перевірки, так і до суду, надано належним чином оформлені та завірені документи (докази): копію договору підряду №0402 від 04.02.2019р., дефектний акт, договірну ціну, підсумкову відомість ресурсів, акт приймання виконаних будівельних робіт, довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, зареєстровані в ЄРПН податкові накладні та банківські платіжні доручення.

По справі також встановлено, що 05.02.2019р., на виконання вищезгаданого генерального договору підряду від 09.08.2018р. №118-18/П, між ТОВ КАЙЛАС 2007 (замовник/ген.підрядник ) та ТОВ Тейст Поінт (підрядник/субпідрядник ) було укладено договір підряду №0502, яким замовник доручає, а підрядник зобов`язується виконати будівельні роботи по капітальному ремонту будівлі КУ Центр первинної медико-санітарної допомоги №3 , розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога,30/32.

Згідно п.п.2,3,4 цього договору підряду №0502 від 05.02.2019р., матеріально-технічне забезпечення, вартість робіт, склад/об`єм робіт, які підрядник виконує за завданням замовника, передбачаються кошторисною документацією і визначаються згідно з договірною ціною, що складена у програмному комплексі АВК-5, погодженою сторонами, що є невід`ємною частиною договору. До договірної ціни додається локальний кошторис і відомість ресурсів до локального кошторису, які є невід`ємною частиною. Підписуючи договірну ціну замовник тим самим підтверджує і погоджує кошторис, згідно ст.844 ЦК України. Підрядник зобов`язаний, зокрема, забезпечити виконання робіт, використовуючи власні матеріали, власне устаткування, своїми силами і засобами та/або притягненими силами і засобами третіх осіб. Загальна вартість робіт, що підлягає оплаті замовником підряднику за даним договором визначається відповідно до договірної ціни, що погоджена сторонами і є невід`ємною частиною договору та складає 350100 грн. (в т.ч. ПДВ 58350 грн .).

На підтвердження реального виконання вказаного вище договору підряду №0502 від 05.02.2019р. представником позивача як до перевірки, так і до суду, надано належним чином оформлені та завірені документи (докази): копію договору підряду №0502 від 05.02.2019р., дефектний акт, договірну ціну, підсумкову відомість ресурсів, акт приймання виконаних будівельних робіт, довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, зареєстровані в ЄРПН податкові накладні та банківські платіжні доручення.

Також, колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що на виконання зазначеного вище генерального договору підряду від 02.05.2018р. №25-18/П, між ТОВ КАЙЛАС 2007 (замовник/ген.підрядник ) та ТОВ Електріс ТК (підрядник/субпідрядник ) 01.04.2019р. укладено договір підряду №0104, яким замовник доручає, а підрядник зобов`язується виконати будівельні роботи по капітальному ремонту приміщень в будівлі ОДНЗ Ясла-сад №145, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Воробйова, 20/2.

Згідно п.п.2,3,4 цього договору підряду №0402 від 04.02.2019р., матеріально-технічне забезпечення, вартість робіт, склад/об`єм робіт, які підрядник виконує за завданням замовника, передбачаються кошторисною документацією і визначаються згідно з договірною ціною, що складена у програмному комплексі АВК-5, погодженою сторонами, що є невід`ємною частиною договору. До договірної ціни додається локальний кошторис і відомість ресурсів до локального кошторису, які є невід`ємною частиною. Підписуючи договірну ціну замовник тим самим підтверджує і погоджує кошторис, згідно ст.844 ЦК України. Підрядник зобов`язаний, зокрема, забезпечити виконання робіт, використовуючи власні матеріали, власне устаткування, своїми силами і засобами та/або притягненими силами і засобами третіх осіб. Загальна вартість робіт, що підлягає оплаті замовником підряднику за даним договором визначається відповідно до договірної ціни, що погоджена сторонами і є невід`ємною частиною договору та складає 171750 грн. (в т.ч. ПДВ 28625 грн .).

На підтвердження реального виконання вказаного вище договору підряду №0104 від 01.04.2019р. позивачем як до перевірки, так і до суду, надано належним чином оформлені та завірені документи (докази): копію договору підряду №0104 від 01.04.2019р., дефектний акт, договірну ціну, підсумкову відомість ресурсів, акт приймання виконаних будівельних робіт, довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, зареєстровані в ЄРПН податкові накладні та банківські платіжні доручення.

Крім того, судовою колегією по справі встановлено, що на виконання зазначеного вище генерального договору підряду від 02.05.2018р. №25-18/П, між ТОВ КАЙЛАС 2007 (замовник/ген.підрядник ) та ТОВ Електріс ТК (підрядник/субпідрядник ) 02.04.2019р. укладено договір підряду №0204, яким замовник доручає, а підрядник зобов`язується виконати будівельні роботи по капітальному ремонту приміщень в будівлі ОДНЗ Ясла-сад №145, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Воробйова, 20/2.

Згідно п.п.2,3,4 цього договору підряду №0204 від 02.04.2019р., матеріально-технічне забезпечення, вартість робіт, склад/об`єм робіт, які підрядник виконує за завданням замовника, передбачаються кошторисною документацією і визначаються згідно з договірною ціною, що складена у програмному комплексі АВК-5, погодженою сторонами, що є невід`ємною частиною договору. До договірної ціни додається локальний кошторис і відомість ресурсів до локального кошторису, які є невід`ємною частиною. Підписуючи договірну ціну замовник тим самим підтверджує і погоджує кошторис, згідно ст.844 ЦК України. Підрядник зобов`язаний, зокрема, забезпечити виконання робіт, використовуючи власні матеріали, власне устаткування, своїми силами і засобами та/або притягненими силами і засобами третіх осіб. Загальна вартість робіт, що підлягає оплаті замовником підряднику за даним договором визначається відповідно до договірної ціни, що погоджена сторонами і є невід`ємною частиною договору та складає 2060370 грн. (в т.ч. ПДВ 343395 грн.).

На підтвердження реального виконання вказаного вище договору підряду №0204 від 02.04.2019р. позивачем як до перевірки, так і до суду, надано належним чином оформлені та завірені документи (докази): копію договору підряду №0204 від 02.04.2019р., дефектний акт, договірну ціну, підсумкову відомість ресурсів, акт приймання виконаних будівельних робіт, довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, зареєстровані в ЄРПН податкові накладні та банківські платіжні доручення.

З матеріалів справи також вбачається, що 03.04.2019р., на виконання вищезгаданого генерального договору підряду від 09.08.2018р. №118-18/П, між ТОВ КАЙЛАС 2007 (замовник/ген.підрядник ) та ТОВ Електріс ТК (підрядник/субпідрядник ) було укладено договір підряду №0304, яким замовник доручає, а підрядник зобов`язується виконати будівельні роботи по капітальному ремонту приміщень будівлі КУ Центр первинної медико-санітарної допомоги №3 , розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога,30/32.

Згідно п.п.2,3,4 цього договору підряду №0304 від 03.04.2019р., матеріально-технічне забезпечення, вартість робіт, склад/об`єм робіт, які підрядник виконує за завданням замовника, передбачаються кошторисною документацією і визначаються згідно з договірною ціною, що складена у програмному комплексі АВК-5, погодженою сторонами, що є невід`ємною частиною договору. До договірної ціни додається локальний кошторис і відомість ресурсів до локального кошторису, які є невід`ємною частиною. Підписуючи договірну ціну замовник тим самим підтверджує і погоджує кошторис, згідно ст.844 ЦК України. Підрядник зобов`язаний, зокрема, забезпечити виконання робіт, використовуючи власні матеріали, власне устаткування, своїми силами і засобами та/або притягненими силами і засобами третіх осіб. Загальна вартість робіт, що підлягає оплаті замовником підряднику за даним договором визначається відповідно до договірної ціни, що погоджена сторонами і є невід`ємною частиною договору та складає 4739620 грн. (в т.ч. ПДВ 123270 грн .).

На підтвердження реального виконання вказаного вище договору підряду №0304 від 03.04.2019р. представником позивача як до перевірки, так і до суду, надано належним чином оформлені та завірені документи (докази): копію договору підряду №0304 від 03.04.2019р., дефектний акт, договірну ціну, підсумкову відомість ресурсів, акт приймання виконаних будівельних робіт, довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, зареєстровані в ЄРПН податкові накладні та банківські платіжні доручення.

Будь-яких доказів того, що усі ці зазначені вище документи не відповідають вимогам Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку №88 представником відповідача не представлено та до суду 1-ї і 2-ї інстанцій не надано. При цьому, жодних суттєвих та грубих порушень щодо оформлення вказаних первинних документів відповідачем під час перевірки встановлено не було та у спірному акті перевірки не зазначено.

Окрім того, при цьому одночасно необхідно звернути увагу й на той факт, що як видно з матеріалів справи, усі вище перелічені господарські операції позивач належним чином відобразив в своєму бухгалтерському обліку, а сплачені на користь вказаних контрагентів кошти (в т.ч. і сплачену до бюджету суму ПДВ ), відповідно, відобразив у власному податковому кредиті.

До того ж, варто зауважити й проте, що вказані вище угоди позивача із даними контрагентами-субпідрядниками у встановленому законом судовому порядку нечинними чи фіктивними до цього часу не визнані, а відповідачем, в свою чергу, доказів зворотного не надано.

Крім того, як вже зазначалося вище, чинне податкове законодавство передбачає, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

При чому, слід зауважити, що аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися виключно лише на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідати їх дійсному економічному змісту.

При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

В той же час, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а також певні несуттєві недоліки в їх оформленні не можуть бути належною підставою для висновку про відсутність господарських операцій взагалі та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, у власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю.

Також, необхідно зауважити й про те, що норми діючого податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) ) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись виключно на сукупності усіх доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Слід вказати, що аналогічна правова позиція з цього спірного питання була неодноразово висловлена і Верховним Судом, зокрема, у постанові від 03.10.2019р. по справі №813/4079/15.

Крім того, при вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати й зміст приписів ч.2 ст.71 КАС України, відповідно до якої, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається виключно на суб`єкта владних повноважень.

Разом з тим, у разі надання контролюючим органом доказів, які і свідчать, що платником податків не було відображено у податковому обліку та задекларовано отриманий прибуток, або документи, на підставі яких платник податків задекларував свої податкові зобов`язання, у тому числі сформував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч.1 ст.71 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Судова колегія, враховуючи вищевикладені законодавчі положення та уважно дослідивши надані сторонами докази, вважає необхідним вказати на те, що під час проведення спірної перевірки податковим органом не було чітко зазначено про невідповідність первинних бухгалтерських документів, що підлягають складанню вимогам чинного законодавства, також не зазначено про відсутність будь-якої первинної документації, яка є обов`язковою для складання під час здійснення господарської діяльності.

Натомність, як у спірному акті перевірки, так і в судових засіданнях суду 1-ї та 2-ї інстанцій, представником відповідача фактично не заперечується факт укладання вказаних угод (т.б. договорів підряду/субпідряду ), факт повного виконання підрядником (субпідрядниками) спірних будівельних робіт та факт проведення позивачем повної оплати за цими угодами.

Також, суд 2-ї інстанції ще раз наголошує, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняють реальні зміни майнового стану платника податків.

Так, як встановлено з матеріалів справи та вже неодноразово зазначалося вище, позивач має обсяг первинних документів, які не дають підстав вважати, що господарські операції з його контрагентами є нереальними. До того ж, податковим органом у своєму акті перевірки не було наведено жодних фактів та доказів, які свідчать про неправильність чи невідповідність вказаних первинних документів фактичним обставинам укладених правочинів.

В даному випадку, податковий орган, відповідно до принципу офіційності, повинен був довести в суді фіктивність спірних господарських операцій, як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов`язань та правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

При цьому, слід вказати, що аналогічна правова позиція з цього питання викладена в постановах Верховного суду від 20.02.2018р. у справі №817/149/17 та від 29.03.2018р. у справі №813/2758/16.

Окрім того, також необхідно звернути увагу й на той факт, що відповідачем, в порушення вимог ч.2 ст.77 КАС України, не було належним чином доведено, що на момент здійснення спірних господарських операцій між позивачем та його контрагентами, останні не були зареєстровані у встановленому законом порядку та не мали свідоцтва платника ПДВ.

Навпаки, як вбачається з матеріалів справи, усі контрагенти позивача як на момент укладення договорів підряду, так і на момент здійснення спірних господарських операцій, як і до цього часу, знаходилися (знаходяться) на податковому обліку та були зареєстровані платниками ПДВ. До того ж, у всіх цих контрагентів основні види діяльності за КВЕД пов`язані з будівництвом будівель, будівельно-монтажними роботами та торгівлею будівельними матеріалами.

Також, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, при прийнятті даного рішення по справі, виходить ще й з того, що чинне податкове законодавство не покладає на платника податків обов`язку контролювати діяльність осіб, що виконують роботи, послуги, та не зобов`язує його перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим як відносити відповідні суми витрат до складу валових витрат і суми ПДВ - до податкового кредиту.

Вказана правова позиція суду 2-ї інстанції відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 16.01.2018р. у справі №К/9901/25587/18.

Можлива ж відсутність у деяких контрагентів позивача власних трудових ресурсів або виробничих потужностей для самостійного виконання договірних зобов`язань, теж не свідчить про неможливість виконати передбачені угодами будівельні роботи та не є достатньою і беззаперечною підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих товарів (робіт, послуг), у тому числі й по ПДВ.

Тобто, у якій же саме спосіб підрядник/субпідрядник виконував свої договірні зобов`язання перед підприємством позивача фактично є його власною та індивідуальною відповідальністю, а тому, у разі порушень цим підприємством-підрядником під час здійснення спірних господарських операцій вимог трудового чи податкового законодавства, це не може бути належними і достатніми підставами для позбавлення покупця-замовника (яким є позивач ) права на віднесення сплачених на його користь коштів до податкового кредиту та валових витрат.

Отже, на думку суду, відповідач, в даному конкретному випадку, невиправдано спрощує процес доведення фактів відсутності реальних господарських операцій та фактично перебільшує юридичне значення податкової інформації з власних Баз даних, яка, в свою чергу, носить виключно інформативний характер та не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів, оскільки зустрічні перевірки контрагентів проведені не були.

Таким чином, позивач, як платник податків, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та сплату лише ним особисто податку до бюджету відповідно до законодавства України і відповідно, він не може нести будь-яку юридичну відповідальність за порушення його контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни, як і не може нести відповідальність за неподання контрагентами первинних документів. У разі якщо контрагентом були допущені порушення норм податкового або іншого законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цього контрагента, а не сумлінного платника податків.

Такої ж правової позиції дотримується і Верховний Суд, зокрема, у постановах від 24.01.2018р. у справі №824/942/13, від 14.03.2018р. у справі №803/1198/16, 03.04.2018р. по справі №820/13380/13-а, від 17.04.2018р. по справі №808/1543/17, від 24.04.2018р. по справі №813/8500/13.

Крім того, Верховний Суд у своїй постанові від 07.08.2018р. у справі №808/760/16 зазначив, що відсутність у контрагентів матеріальних та трудових ресурсів не виключає взагалі можливості реального виконання ними господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу ), а основні та транспортні засоби можуть перебувати у постачальника на праві оренди або в лізингу.

При цьому, апеляційним судом також враховується і рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України ( 2007 рік, заява №803/02 ) та Булвес АД проти Болгарії ( 2009 рік, заява №3991/03 ), які, відповідно до ч.1 ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , підлягають застосуванню судами, як джерела права, у зі змісту яких вбачається, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, при цьому, платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Таким чином, судова колегія, як і окружний суд, зазначає, що встановивши за даними власних інформаційних систем факт обриву ланцюга постачання товарів (робіт) , контролюючий орган не здійснив будь-яких дій, направлених на отримання документального підтвердження відповідних обставин та жодного разу не провів зустрічних перевірок контрагентів позивача.

Отже, за таких обставин, висновки контролюючого органу щодо обсягу і якості спірних господарських операцій та розрахунків між платниками податків не можуть ґрунтуватися на неперевірених припущеннях чи суб`єктивних думках посадових осіб, інформації АІС "Податковий блок", а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

Посилання ж представника відповідача на припущення у якості доказів конкретних податкових правопорушень щодо підстав та порядку формування податкового кредиту є неприйнятними, оскільки в основі формування податкового кредиту лежить факт здійснення конкретної господарської операції, який потребує доведення або спростування обставин саме здійснення цієї господарської операції. Будь-які припущення можуть мати місце виключно на підставі встановлення, дослідження та підтвердження обставин здійснення господарської операції (позиція Верховного Суду, викладена у Постанові від 12.04.2018 р. справа №804/698/26 ).

Аналогічна правова позиція з цих спірних питань викладена і в постановах Верховного Суду від 15.04.2020р. (справа №826/13929/17 ), від 31.01.2019р. (справа №802/548/15-а ) та від 03.10.2019р. (справа №813/4079/15 ).

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічні положення містяться і в ч.ч.5,6 ст.13 Закону України Про судоустрій і статус суддів .

Що ж стосується посилань відповідача на інформацію Єдиного державного реєстру судових рішень щодо того, що підприємства-контрагенти позивача - ТОВ Арбуплан та ТОВ Тейст Поінт нібито є фігурантами кримінального провадження №32018160000000029 від 16.03.2018р., порушеного за фактом умисного ухилення від сплати податків підприємствами реального сектору економіки, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.ч.2,3 ст.212 КК України, то судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, не може прийняти їх до уваги, оскільки сама по собі наявність на момент здійснення господарських операцій вказаного кр./провадження, без ухвалення відповідного рішення (вироку, постанови) суду, не може бути належною підставою для висновків про здійснення діяльності спрямованої на здійснення операцій, пов`язаних з наданням податкової вигоди та не свідчить про те, що усі спірні господарські операції фактично не відбулися.

До того ж, з цього приводу судова колегія одночасно вважає за необхідне звернути увагу й на той факт, що як вбачається з відповіді Слідчого Управління ДФС у м.Києві від 12.02.2021р. (вх.№4157/21 від 01.03.2021р .), вказане вище кримінальне провадження №32018160000000029 від 16.03.2018р., на яке посилається представник відповідача в своїй апеляційній скарзі від 02.11.2020р., ще 31.03.2019р. взагалі було закрито постановою слідчого на підставі п.2 ч.1 ст.284 КАС України.

Таким чином, враховуючи конкретні обставини справи, а також приймаючи до уваги умови укладених договорів та специфіку придбаних робіт (послуг) у контрагентів, судова колегія, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, вважає, що суд 1-ї інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач має в наявності та надав суду усі необхідні та належним чином оформлені первинні документи, які в сукупності фактично свідчать про реальність вчинення та повного виконання спірних господарських операцій, натомість як доводи контролюючого органу, в свою чергу, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки з урахуванням закріпленої в ст.204 ЦК України презумпції правомірності правочину та вимог ч.2 ст.77 КАС України, останній мав надати суду належні, достовірні та беззаперечні докази на підтвердження своєї позиці щодо безпідставності задекларованого позивачем податкового кредиту сформованого за господарськими операціями, які в реальності нібито не виконувались.

До того ж, суд 2-ї інстанції, як і окружний суд, також звертає увагу і на неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб`єкта господарювання за неправомірні дії іншого, що, в свою чергу, підтверджується вищезгаданою практикою Європейського Суду з прав людини ( Інтерсплав проти України (2007 рік, заява №803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03), Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03) і Гешмен і Герруп проти Сполученого Королівства (рішення від 25.11.1999р.) ).

Вказані вище рішення Європейського суду з прав людини у податкових спорах не дозволяють поставити публічний інтерес (наповнення бюджету ) вище приватного (свобода господарської діяльності та захист права власності ) та, в свою чергу, чітко визначає правило індивідуальної відповідальності добросовісного платника податків, який не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом і, при сплаті ПДВ має розраховувати на використання свого податкового кредиту в порядку, визначеному податковим законодавством.

Таким чином, усі претензії контролюючого органу до зазначених вище контрагентів позивача є передчасними та фактично носять загальний, неконкретний і абстрактний характер, а також ґрунтуються виключно на припущеннях.

Позивач же, в свою чергу, в судових засіданнях судів 1-ї та 2-ї інстанцій належним чином довів, що здійснені ним господарські операції із вказаними контрагентами мали реальний характер, а придбані та виконані підрядні (субпідрядні) роботи підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, спричинили реальні зміни його майнового стану та були належним чином відображені у податковій звітності.

Окрім того, в наявних матеріалах справи не містяться жодні докази наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

За таких обставин, висновок податкового органу про безтоварний або нереальний характер спірних операцій ґрунтується лише на припущеннях, неправильній юридичній оцінці обставин справи та не підтверджений належними і беззаперечними доказами.

Отже, оскільки зроблені у спірному акті перевірки висновки є поверховими та передчасними, а всі претензії до взаємовідносин контрагентів фактично носять загальний та неконкретний характер, то колегія суддів приходить до аналогічного, що і суд 1-ї інстанції висновку про наявність усіх законних підстав для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень №000424508 і №000427508 від 12.11.2019р., як протиправних.

І на останнє, судова колегія приймає до уваги та ще раз вважає за необхідне наголосити на тому, що згідно з вимогами цивільного та податкового законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст.204 ЦК України ) та презумпція правомірності рішень платника податку (пп.4.1.4 п.4.1.ст.4 ПКУ ), а відповідно до ст.61 Конституції України, юридична відповідальність особи має виключно індивідуальний характер. Тобто, якщо контрагент позивача не виконав своїх податкових зобов`язань, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, і платник податків (замовник робіт ), в свою чергу, в даному випадку, не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

До того ж, ще слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

А відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.316 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.308,310,315,316,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2020 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 24.05.2021р.

Головуючий у справі

суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов

Судді: І.П. Косцова

В.О. Скрипченко