Вирок від 21.05.2021 по справі 219/15096/18

Справа № 219/15096/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2021 року м. Бахмут

Артемівський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Медінцевої Н.М.

за участю секретаря Петрейко А.О.

прокурора Тупікало Д.Ю.

захисника Новікова С.О.

та обвинуваченої ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали суду в м. Бахмут матеріали кримінального провадження № 42017050000000970 від 18 листопада 2017 року відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Донецька, громадянки України, з вищою освітою, заміжньої, не судимої, не працюючої, до 13 квітня 2018 року обіймала посаду заступника начальника Бахмутського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до обвинувального акту, органами досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, а саме у одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе, за вчинення нею в інтересах того, хто надає таку вигоду, а також в інтересах третіх осіб, дій з використанням службового становища.

Наказом Голови Державної міграційної служби № 410-к від 29 серпня 2017 року ОСОБА_1 призначено на посаду заступника начальника Бахмутського міського відділу ГУ ДМС України в Донецькій області та їй присвоєно 8 ранг державного службовця, відповідно до пункту 1 Примітки до ч. 3 ст. 364, ч. 3 ст. 18 КК України, п. 1 Положення про державну міграційну службу України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 360 від 20 серпня 2014 року, являється службовою особою центрального органу виконавчої влади, яка постійно обіймає посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих функцій. Згідно з п. 38 п. 4 Положення про державну міграційну службу України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 360 від 20 серпня 2014 року ОСОБА_1 є працівником правоохоронного органу. Відповідно до посадової інструкції заступника начальника Бахмутського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області, затвердженої начальником ГУ ДМС України в Донецькій області 29 серпня 2017 року, ОСОБА_1 здійснює перевірку документів на предмет дійсності та належності заявникові від громадян, які необхідні для оформлення паспортів для виїзду за кордон або паспорта у формі ID картки (п. 3.1.3), контролює здійснення співробітниками прийому заяв та документів від фізичних осіб з питання оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, їх документування за клопотаннями щодо отримання документів для виїзду за кордон та їх отримання; приймає рішення з питань оформлення паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм (п.3.2.9). Перебуваючі на вказаній посаді, ОСОБА_1 , являючись службовою особою, яка займає відповідальне становище, обіймаючи посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, діючи умисно, одержала неправомірну вигоду від ОСОБА_2 за виконання своїх службових обов`язків, а саме прискорене оформлення документів для отримання паспорту громадянина України для виїзду за кордон за наступних обставин. Наприкінці грудня 2017 року, більш точний час слідством не встановлено, ОСОБА_2 прибув до Бахмутського МВ ГУ ДФС України в Донецькій області, розташованого за адресою м. Бахмут, вул. Незалежності, 60, де звернувся до заступника начальника Бахмутського міського відділу ГУ ДФС України в Донецькій області ОСОБА_1 з питанням оформлення у найкоротші терміни документів для отримання паспорту громадянина України для виїзду за кордон для себе, своєї співмешканки ОСОБА_3 та трьох його знайомих ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , на що ОСОБА_1 дала згоду за умов передачі їй грошових коштів та сказала ОСОБА_2 приїхати до неї на початку лютого 2018 року, у зв`язку з черговою відпусткою. ОСОБА_2 вимушено погодився з такою пропозицією ОСОБА_1 , оскільки хотів як найшвидше отримати паспорти. Після цього, з метою викриття злочинної діяльності ОСОБА_1 , 31 січня 2018 року ОСОБА_2 звернувся з відповідною заявою до СБУ. 06 лютого 2018 року приблизно о 17-00 годині ОСОБА_2 , на виконання раніше обумовленої домовленості, діючи під контролем працівників правоохоронних органів, будучи обізнаним, що заступник начальника Бахмутського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області ОСОБА_1 за неправомірну винагороду сприяє в прискоренні оформлення необхідних документів для отримання паспортів громадян України для виїзду за кордон, прибув до Бахмутського МВ ГУ ДФС України в Донецькій області для подачі документів для отримання паспортів громадян України для виїзду за кордон для себе, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 06 лютого 2018 року приблизно о 17-25 годині ОСОБА_1 , діючи умисно, керуючись корисливим мотивом, будучи службовою особою центрального органу виконавчої влади, яка займає відповідальне становище та постійно обіймає посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, використовуючи своє службове становище, всупереч інтересам служби, знаходячись у кабінеті № 1 Бахмутського міського відділу ГУ ДМС в Донецькій області, розташованого за адресою: м. Бахмут, вул. Незалежності, 60, одержала від ОСОБА_2 неправомірну вигоду в сумі 3000 грн. за вчинення в його інтересах,а також інтересах третіх осіб дій щодо прискорення оформлення документів для отримання паспортів громадян України для виїзду за кордон на ім`я ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , після чого була затримана працівниками УСБУ України в Донецькій та Луганській областях.

13 травня 2021 року прокурором було надано суду змінений обвинувальний акт, а саме прокурором було уточнено обвинувачення, пред`явлене ОСОБА_1 , викладене у наступній редакції:

Наказом Голови Державної міграційної служби № 410-к від 29 серпня 2017 року ОСОБА_1 призначено на посаду заступника начальника Бахмутського міського відділу ГУ ДМС України в Донецькій області. Відповідно до пункту 1 Примітки до ч. 3 ст. 364, ч. 3 ст. 18 КК України, п. 1 Положення про державну міграційну службу України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 360 від 20 серпня 2014 року, ОСОБА_1 є службовою особою центрального органу виконавчої влади, яка постійно обіймає посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих функцій. Займаючи вказану посаду, ОСОБА_1 відповідно до п. 2 примітки до ст. 368 КК України являлась службовою особою, яка займає відповідальне становище. Відповідно до посадової інструкції заступника начальника Бахмутського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області, затвердженої начальником ГУ ДМС України в Донецькій області 29 серпня 2017 року, ОСОБА_1 здійснює перевірку документів на предмет дійсності та належності заявникові від громадян, які необхідні для оформлення паспортів для виїзду за кордон або паспорта у формі ID картки (п. 3.1.3), контролює здійснення співробітниками прийому заяв та документів від фізичних осіб з питання оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, їх документування за клопотаннями щодо отримання документів для виїзду за кордон та їх отримання; приймає рішення з питань оформлення паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм (п.3.2.9). Наприкінці грудня 2017 року, більш точний час слідством не встановлено, ОСОБА_2 прибув до Бахмутського МВ ГУ ДМС України в Донецькій області, розташованого за адресою: м. Бахмут, вул. Незалежності, 60, де звернувся до заступника начальника Бахмутського міського відділу ГУ ДМС України в Донецькій області ОСОБА_1 з проханням посприяти у прийнятті пакету документів, необхідних для отримання паспорту громадянина України для виїзду за кордон для себе, ОСОБА_3 та його знайомих ОСОБА_4 ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , на що ОСОБА_1 дала згоду за умови передачі їй грошових коштів та сказала ОСОБА_2 приїхати до неї на початку лютого 2018 року у зв`язку з перебуванням її у черговій відпустці. ОСОБА_2 вимушено погодився з такою пропозицією ОСОБА_1 , оскільки хотів як найшвидше отримати паспорти. 06 лютого 2018 року о 16-00 годині ОСОБА_2 на виконання раніше досягнутої з ОСОБА_1 домовленістю, діючи під контролем працівників правоохоронних органів, прибув до Бахмутського МВ ГУ ДМС України в Донецькій області, та, зайшовши до службового кабінету ОСОБА_1 , передав останній від свого імені та від імені ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 пакет документів, необхідних для отримання паспортів громадянина України для виїзду за кордон. ОСОБА_1 , перевіривши документи, надані ОСОБА_7 , направилась до працівників Бахмутського міського відділу ГУ ДМС України в Донецькій області ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які здійснювали прийом та оформлення документів для отримання паспорта громадянина України для виїзду за кордон, та, використовуючи своє службове становище, передала їм документи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та сказала їм прийняти зазначені документи, сфотографувати вказаних осіб, відібрати у них відбитки пальців рук та оформити інші документи, необхідні для видачі паспортів громадянина України для виїзду за кордон. 06 лютого 2018 року після подання документів о 17-15 годині ОСОБА_2 знову зайшов до службового кабінету № 1 Бахмутського міського відділу ГУ ДМС в Донецькій області, розташованого за адресою: м. Бахмут, вул. Незалежності, 60, де також перебувала ОСОБА_1 , та спитав у неї, яку суму грошових коштів він повинен їй передати за допомогу в прийнятті документів, на що ОСОБА_1 діючи умисно, керуючись корисливим мотивом, повідомила, що вартість послуг за одну людину становить 500 грн., після чого ОСОБА_2 передав, а ОСОБА_1 отримала від нього неправомірну вигоду в сумі 3000 грн. за вчинення в інтересах ОСОБА_2 , а також в інтересах третіх осіб - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 дій з використанням її службового становища, а саме, дій щодо прийняття від вищевказаних осіб поза чергою документів, необхідних для отримання паспортів громадянина України для виїзду за кордон. Таким чином, ОСОБА_1 органами досудового розслідування обвинувачується у вчиненні кримінального злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, а саме у одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе, за вчинення нею в інтересах того, хто надає таку вигоду, а також в інтересах третіх осіб, дій з використанням службового становища.

У судовому засіданні обвинувачена свою вину в інкримінованому їй діянні не визнала повністю і жодним чином не підтвердила фактів викладених в обвинувальному акті та просила її виправдати. Пояснив, що вона працюючи на посаді заступника начальника Бахмутського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області покладені на неї обов`язки виконувала у відповідності до законодавства України. Дії ОСОБА_2 свідчать про провокацію злочину відносно неї, а тому просила виправдати її в зв`язку з провокацією.

Захисник обвинуваченої стверджував, що стороною обвинувачення не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження фактів та обставин викладених у обвинувальному акті, у зв`язку із чим необхідно ухвалити виключно виправдувальний вирок. Сторона захисту також звернула увагу на той факт, що ОСОБА_2 являється ініціатором створення штучних ситуації на провокування кримінальних правопорушень, що підтверджується поясненнями свідків, які були допитані судом під час розгляду цієї справи та письмовими доказами, та дають підстави для висновків про його підконтрольність правоохоронним органам.

В обґрунтування винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, сторона обвинувачення посилається на такі докази, які були безпосередньо дослідженні під час судового розгляду, а саме:

Показання свідка ОСОБА_6 , допитаної в режимі відеоконференції, яка показала суду, що в Маріуполі було важко зробити собі закордонний паспорт, по часу все довго. Знайомий її - ОСОБА_10 , з яким познайомилась в Маріуполі , приблизно, 2-3 роки тому пообіцяв допомогти отримати закордонний паспорт. Вона приїхала до м. Бахмут і вона разом з ОСОБА_11 пішли до ДМС, де роблять закордонні паспорти. Біля ДМС вони зустрілись з двома чоловіками і одною жінкою. Один чоловік був молодий, другий , приблизно , 40 років і жінці ,теж, біля 40 років. Як їх звуть вона не пам`ятає, вони всі разом пішли в будинок ДМС, де всі вони- 5 чоловік, необхідні документи віддали чоловіку, який був старший за віком. Цей чоловік пішов в якийсь кабінет, до кого він пішов їй невідомо. Повернувшись, сказав, що у всіх неповний комплект документів. Пам`ятає, що ходили в адміністрацію Бахмута, де взяли їй якийсь документ, чи довідку , жінці треба будо в РАГС, треба було довідку про народження . Не встигали, бо приймальний час закінчувався і всі розійшлись, була п`ятниця. Через декілька днів , тим же складом, зустрілись, це був понеділок. Той самий чоловік знову зібрав у них документи і пішов до того ж кабінету , куди і ходив раніше. Вийшовши з кабінету повідомив, що видали квитанції на оплату держмита, по 375 чи 400 гривен, більш точніше не пам`ятає. Після оплати держмита через касу, вона особисто, як і всі , платила свої гроші, чоловік зібрав квитанції і пішов знову до того, ж кабінету. Коли вийшов сказав, що треба почекати. Потім всі по черзі заходили до кабінету зліва, де їх фотографували, брали відбитки пальців, якісь документи. Після всі вийшли на вулицю, де до них підійшли серйозні люди в формі і почали їх допитувати. Вона нікому ніяких грошей не давала, крім того, що заплатила в касі- держмито. Ні ОСОБА_12 , ні той чоловік, що носив їхні документи , ніхто інший не говорили їй , що треба якийсь могарич , чи гроші давати за отримання закордонного паспорту. Вона нікому ніяких грошей, в тому числі і обвинуваченій не давала, але вона думала, що мабуть, потім кусочок тортика чи цукерки, треба буде дати. Про те, що паспорт готовий вона взнала з інтернету, вона його не отримала. Про що говорив цей дядько ( ОСОБА_13 ) з обвинуваченою їй невідомо, він не говорив, що треба зібрати гроші для обвинуваченої за якісь дії, також він і не говорив коли будуть готові паспорти і він не казав , що робить паспорти терміново. При ній цей чоловік грошей обвинуваченій не давав . В касі вона заплатила свої гроші, таку ж суму , яка вказана була і в інтернеті на сайті і отримала квитанцію. Працівники правоохоронних органів повели її до Маріуполя, вона їх попросила . Обвинувачену , теж повезли до Маріуполя, по дорозі їй стало дуже погано, заїхали до лікарні в м. Маріуполі , де обвинуваченій надавали медичну допомогу .Більше воно нічого не пам`ятає.

Показання свідка ОСОБА_9 яка суду пояснила суду , що раніше вона працювала разом з обвинуваченою в Бахмутському міському відділу Державної міграційної служби , вона займалась оформленням закордонних паспортів громадян України. Дорохова буда заступником начальника на лютий місяць 2018 року. На початку лютого 2018 року в кінці робочого часу в відділі був обшук, сказали, що в кабінеті ОСОБА_14 , яка працювала в кабінеті №1 на 3 поверсі. Працівники правоохоронних органів, які проводили обшук, працівникам відділу сказали, щоб всі залишались в коридорі. Вона не пам`ятає, щоб ОСОБА_14 передавала їй якісь документи. За терміновість виготовлення закордонного паспорту була більша плата, ніж за звичайний.

Показання свідка ОСОБА_15 , яка показала суду , що в лютому 2018 року вона працювала інспектором в Бахмутському міському відділі Державної міграційної служби. Цей день , день обшуку, вона пам`ятає, вже не дуже добре. Все відбувалося в кінці робочого дня. Коли вона знаходилась в своєму робочому кабінеті до кабінету зайшли чоловік крупної статури і жінка, вони зайшли самостійно подавати документи на отримання закордонних паспортів, пакет документів був повний. Вона їх сфотографувала, зробила відбитки слідів пальців, прийняла необхідні документи. Порекомендувала відслідковувати на сайті виготовлення паспортів. ОСОБА_14 могла , як керівник , до кабінету заходити, говорити, щоб приймали людей, які чекають в черзі.

Показаннями свідка ОСОБА_4 , який в режимі відеоконференції пояснив суду, що обвинувачену він бачив один раз, це було давно в 2016 або в 2017 році . Він зустрівся з ОСОБА_16 , розговорились про те, що можна швидко зробити закордонний паспорт, він сказав, що може допомогти. Через деякий час він подзвонив ОСОБА_13 і домовились про зустріч, ОСОБА_13 сказав йому, щоб приїхав до м.Бахмут і зробить паспорт, коли саме це було не пам`ятає. Зустрілись, був ОСОБА_13 з жінкою, ОСОБА_17 з ОСОБА_18 , він і дівчина ОСОБА_19 . ОСОБА_13 сказав, що все вирішить з нас треба тільки документи і гроші, скільки грошей не пам`ятає, може 500 гривен. Він думав, що паспорт зроблять за кілька днів. Пам`ятає, що приїзжав не один раз. З ОСОБА_20 та ОСОБА_19 він познайомився в черзі в паспортному столі, під час розмови. В м.Бахмуті він був вперше, до ОСОБА_21 їздив декілька днів, мабуть цілий тиждень, треба було донести документи. Йому невідомо чого у ОСОБА_13 були ще інші люди в паспортному столі. ОСОБА_13 ходив до кабінету до жінки, мабуть домовлятись, він відчув , що це ОСОБА_14 . Він дав гроші ОСОБА_13 за те, щоб терміново зробити закордонний паспорт , скільки не пам`ятає, других ніяких грошей він не платив, не закордонний паспорт. і щоб він платив гроші через банк. Всі документи були у ОСОБА_13 , він зайшов до кабінету і мабуть, віддав їх, він так думає. В які кабінети заходив ОСОБА_13 не пам`ятає. Як виглядає обвинувачена і як її прізвище не пам`ятає, бачив один раз було давно. Особисто він не був присутній при розмові ОСОБА_13 з обвинуваченою. При ньому ніхто із присутніх ніяких грошей ОСОБА_13 не давали. Закордонний паспорт він отримав, десь приблизно, через місяць. Додому він повертався автобусом, але потім вточнив, його підвезли працівники СБУ, також їхав з ним ОСОБА_22 , за ОСОБА_19 - не пам`ятає.

Показаннями свідка ОСОБА_5 який в режимі відеоконференції пояснив суду, що обвинувачену він бачив один раз, це було наприкінці 2017 року. Він зустрівся з ОСОБА_23 з Селідово в м.Селідово, розговорились і він повідомив йому , що можна зробити закордонний паспорт і запропонував на початку 2018 року приїхати до м. Бахмута і зробити цей паспорт. Він взяв з собою ОСОБА_19 . 03.03.2018 року вони з ОСОБА_19 зустрілись біля паспортного столу з ОСОБА_24 , ОСОБА_25 і ОСОБА_26 . Всі зайшли до кабінету ОСОБА_14 , вона подивилась документи і сказала, що не вистачає документів. Потім зустрілись всі 06.02.2018 року і ОСОБА_25 ( ОСОБА_13 ) запропонував віддати йому документи і він сам все зробить, при цьому сказав, що треба в відділенні банка заплатити комісію. Він особисто обвинуваченій взятку не давав і не бачив, щоб хтось давав. Настя ОСОБА_27 ,також, ніяких грошей не платила ОСОБА_13 або комусь ще. Від нього ОСОБА_13 ніяких грошей не отримував, платив тільки в банк по квитанції, яку саме не пам`ятає , 500 або 800 гривен. ОСОБА_13 не говорив, що треба давати ще якісь гроші. Він не бачив з ким спілкувався ОСОБА_13 , ніхто не говорив, що треба дати гроші, щоб отримати закордонний паспорт. Він особисто бачив ОСОБА_28 в той день вперше. Їм сказали, що треба заходити на сайт і дивитись готовий паспорт чи ні, приблизно два місяці. Він отримав закордонний паспорт в червні 2018 року, через 6 місяців. Допитували всіх потім працівники правоохоронних органів в кафе Нью Йорк по одному.

Показаннями свідка ОСОБА_29 , яка повідомила суду , що в один із днів, скоріше це було взимку, більш точніше не пам`ятає, їй запропонувала сусідка бути понятою за 250 гривен . Було, приблизно о 10 годині ранку. Вона , її сусідка ОСОБА_30 та чоловіки , мабуть працівники правоохоронного органу СБУ зайшли в двір на перехресті вулиць Горбатого і Мира і потім зайшли до підсобного приміщення перукарні. Чоловіки, їх було троє і ще декілька залишились у дворі пояснили їй і ОСОБА_30 , що треба бути понятими. Працівник СБУ достав гроші з портфелю, ніяких документів не показував. Почали спреєм мітити гроші, грошей було багато, купюри номіналом по 200 гривен чи по 500 гривен, які передали повненькому чоловікові, на вигляд 40 -50 років, сивий . Спрей прискали на кожну купюру, потім закрили штори і присвітили ліхтариком , гроші світились синє-фіолетовим кольором. Скільки було грошей не пам`ятає, також тут же робили ксерокопії цих грошових коштів. Коли вона вийшла до коридору покурити, то в цей час чула, як працівник СБУ інструктував цього сивого чоловіка, якому дали мічені гроші, щоб він зайшов і віддав гроші в конверті, а якщо вона не буде брати, то тихенько засунеш куди-небуть. Після чого всі поїхали до паспортного столу, її і другу поняту ОСОБА_30 висадили біля РАГСу і сказали чекати. Так вони чекали до 18 години вечора, потім ОСОБА_30 подзвонив працівник СБУ, мабуть на ім`я ОСОБА_31 і сказав, щоб зайшли до паспортного столу. Коли зайшли, то побачили, що в кабінеті на стільці сидить жінка, вони стали біля стіни. Ще до їх приходу до кабінету щось вже знімали, але після того як вони з понятою зайшли, зйомку повторили . Між стіною і сейфом знайшли конверт, із-за сейфу достали конверт і показали гроші в ньому, купюри присвітили ліхтариком і вони співпали. Жінка пояснила, що вона не знає звідкіля взялись гроші, стала просити надати їй адвоката, але адвокати не дали їй ні в кабінеті, ні дома, ні в райвідділі поліції. Правоохоронцям це не сподобалось, було видно по них . На конверт з грошима сказали, що це речові докази. Крім грошей більше нічого не вилучалось. В інші кабінети не заходили. Потім стали перевіряти ліхтариком руки цієї жінки, слідів не було ніяких на її руках. Чоловік із правоохоронних органів сказав, що вона бере хабарі. Далі поїхали до неї додому, перевернули всю хату грошей не знайшли. Знайшли, приблизно десь , 3 гривни. Жінці сказали, щоб вона зібрали необхідні речі і всі поїхали в міський відділ поліції, там заповнили якісь документи , вони розписались і , приблизно, о першій годині ночі все закінчилось, отримали свої 250 гривень і їх відвезли додому. Заплатили по 250 гривні, за то, що вони були понятими. ЇЇ і другу поняту ніхто не допитував, в поліції цього чоловіка повненького не було ОСОБА_32 , якому давали гроші для хабаря, мабуть заявив , що ця жінка бере хабарі і його попросили віддати їй гроші, щоб взяти її на гарячому. Це все, що їй відомо.

Від іншого свідка -понятої сторона обвинувачення відмовилася, що є його процесуальним правом.

Окрім показань обвинуваченої, свідків, стороною обвинувачення на підтвердження вини ОСОБА_1 надано було наступні докази, які судом в ході судового розгляду кримінального провадження було безпосередньо досліджено:

Витяг з кримінального провадження № 42017050000000970, де вказується, що 20 листопада 2017 року (т.1 а.с.31-32) було внесено до ЄРДР те, що ОСОБА_1 будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, діючи умисно, з використанням наданого службового становища, 06 лютого 2018 року приблизно о 17-25 годині в своєму службовому кабінеті, який розташований за адресою: Донецька область, м. Бахмут, вул. Незалежності, 60, прийняла пропозицію та отримала від ОСОБА_2 неправомірну вигоду для себе в сумі 3000 грн. за вчинення нею в інтересах того хто пропонує та надає неправомірну вигоду, певних дій, а саме - прискорене оформлення документів для отримання паспортів громадян України для виїзду за кордон ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Витяг з кримінального провадження № 42017050000000970 де вказується, що 18 листопада 2017 року (т.1 а.с.51) було внесено відомості до ЄРДР про те, що службові особи ГУ ДМС України в Донецькій області, за попередньою змовою з невстановленими особами, зловживають службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки.

Повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення (т.1 а.с.52) від 17 листопада 2017 року, в якому зазначається, що головним відділом БКОЗ Головного управління отримано інформацію щодо порушення вимог чинного законодавства з боку невстановлених службових осіб Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області.

Витяг з кримінального провадження № 42017050000000970 (т.1 а.с.59-60, 62-63)Ю, де зазначено, що 18 листопада 2017 року о НОМЕР_1 годині були внесені відомості до ЄРДР за ч. 4 ст. 364 КК України, та 18 листопада 2017 року о 17-56-33 годині були внесені відомості до ЄРДР за ч. 3 ст. 368 КК України.

Заява ОСОБА_2 (т.1 а.с.70-71) від 31 січня 2018 року, де зазначено, що він 31 січня 2018 року звернувся з даною заявою до ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях, про те, що він просить притягнути до кримінальної відповідальності ОСОБА_1 , яка будучи заступником начальника Бахмутського МВ ГУ ДМС в Донецькій області, вимагає з нього грошові кошти у розмірі 6000 грн.

Копія ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 02 лютого 2018 року (т.1 а.с.87), якою дозволено слідчим, які входять до слідчої групи у кримінальному провадженні № 42017050000000970 від 18 листопада 2017 року, проведення обшуку в робочому кабінеті ОСОБА_1 , у приміщенні Бахмутського міського відділу Головного управління ДМС України в Донецькій області за адресою: вул. Незалежності, 60, каб. 1, м. Бахмут, Донецька область, яке належить державі в особі Кабінету Міністрів України, та знаходиться у фактичному користуванні ОСОБА_1 з метою відшукання та вилучення документів та предметів, які є носіями відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_1 , а саме: наявної в її розпорядженні комп`ютерної техніки, мобільних телефонів, чорнових записів, книг та зошитів для записів, грошових коштів, отриманих в якості неправомірної вигоди, а також майна, яке було здобуте у результаті вчинення цього кримінального правопорушення.

Протокол обшуку від 06 лютого 2018 року (т.1 а.с.88-93), де вказано, що з 17-30 години до 20-05 години було проведено обшук за участю понятих у присутності ОСОБА_1 кабінету № 1 розташованого за адресою: АДРЕСА_3 . Під час обшуку ОСОБА_1 забажала мати адвоката під час проведення цієї слідчої дії та відмовилась від підпису протоколу про обшук, проте адвокат їй наданий не був. Також у цьому протоколі зазначено, що було вилучено.

Копія ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 02 лютого 2018 року (т.1 а.с.94), якою надано слідчому першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Донецької області Щурському С.В. та відповідно до наданого доручення іншим слідчим слідчого управління прокуратури Донецької області, дозвіл на проведення обшуку в приміщенні за місцем мешкання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_4 , з метою виявлення, фіксації та вилучення документів та предметів, які є носіями відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_1 , а саме: наявної в її розпорядженні комп`ютерної техніки, мобільних телефонів, чорнових записів, книг та зошитів для записів, грошових коштів, отриманих в якості неправомірної вигоди, які є носіями відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, а також майна, яке було здобуте у результаті вчинення цього кримінального правопорушення.

Протокол обшуку від 06 лютого 2018 року (т.1 а.с.99-104), в якому зазначено, що був проведений обшук житла обвинуваченої за адресою: АДРЕСА_4 , під час цього обшуку ОСОБА_1 забажала користуватися правовою допомогою адвоката та їй було надано можливість викликати його телефоном, проте до кінця обшуку адвокат не прибув. Даний обшук проводився з 20-52 години до 22-41 години (тобто час обшуку не вмотивований та є порушенням норми частини 2 статті 236 КПК України), під час обшуку було вилучено паспорти, проте які саме паспорти у цьому протоколі не зазначено. Як зазначено у самому протоколі ОСОБА_1 від підпису у протоколі відмовилась, підписи понятих стоять.

Протокол огляду від 06 лютого 2018 року (т.1 а.с.105-111), в якому було зазначено, що він проводився з 10-17 години по 11-10 годину, за участю понятих було оглянуто грошові кошти надані ГУС Б України в Донецькій та Луганській областях у сумі 5000 грн., для їх використання у якості у заздалегідь ідентифікованих засобів під час проведення слідчих (розшукових) дій у даному кримінальному провадженні. Оглядом було встановлено, що сума 5000 грн. складають грошові купюри у кількості 14 штук та цим же оглядом було переписано їх номінали, серії та номери.

Копія посадової інструкції (т.1 а.с.112-115) заступника начальника Бахмутського міського відділу ГУ ДМС України в Донецькій області, яка затверджена начальником Головного управління ДМС України в Донецькій області ОСОБА_39 29 серпня 2017 року, в якій зазначено, що вона є державним службовцем та окрім усього іншого контролює роботу відділу з питань оформлення паспортів громадян України, веде особистий прийом громадян з питань оформлення та видачі паспорта громадянина України в зв`язку обміном, втратою, зміною прізвища, пошкодженні та зіпсування паспортів громадян України для виїзду за кордон, отримання паспорта вперше по досягненню 14 років у вигляді ID картки.

Копія заяви-анкети № 8867228 (т.1 а.с.116) на ім`я ОСОБА_6 , з якої вбачається, що остання оформляє паспорт громадянина України для виїзду за кордон, квитанція про сплату нею до казначейської служби коштів у розмірі 557,32 грн. (т.1 а.с.117), роздрук персональних даних, що містяться у записі Державного реєстру виборців (т.1 а.с.118), облікова картка на особу, яка порушує клопотання про видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон (т.1 а.с.119), копія реєстраційного номеру облікової картки платників податків, копія паспорту громадянина України для виїзду за кордон, копія паспорту громадянина України все це на ім`я ОСОБА_6 (т.1 а.с.120-124).

Копія заяви-анкети № 8867910 (т.1 а.с.125) на ім`я ОСОБА_5 , з якої вбачається, що останній оформляє паспорт громадянина України для виїзду за кордон, квитанція про сплату ним до казначейської служби коштів у розмірі 557,32 грн. (т.1 а.с.126), роздрук персональних даних, що містяться у записі Державного реєстру виборців (т.1 а.с.127), копія паспорту громадянина України, копія реєстраційного номеру облікової картки платників податків, копія свідоцтва про народження, копія посвідчення водія, все це на ім`я ОСОБА_5 (т.1 а.с.128-132).

Копія заяви-анкети № 8867658 (т.1 а.с.133) на ім`я ОСОБА_4 , з якої вбачається, що останній оформляє паспорт громадянина України для виїзду за кордон, квитанція про сплату ним до казначейської служби коштів у розмірі 557,32 грн. (т.1 а.с.134), роздрук персональних даних, що містяться у записі Державного реєстру виборців (т.1 а.с.135), копія паспорту громадянина України, копія реєстраційного номеру облікової картки платників податків, копія посвідчення водія, все це на ім`я ОСОБА_4 (т.1 а.с.136-139).

Копія заяви-анкети № 8866882 (т.1 а.с.140) на ім`я ОСОБА_3 , з якої вбачається, що остання оформляє паспорт громадянина України для виїзду за кордон, квитанція про сплату нею до казначейської служби коштів у розмірі 557,32 грн. (т.1 а.с.141), копія паспорту громадянина України (т.1 а.с.141а-143), копія реєстраційного номеру облікової картки платників податків (т.1 а.с.144), роздрук персональних даних, що містяться у записі Державного реєстру виборців (т.1 а.с.145), витяг з державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища (т.1 а.с.146).

Копія заяви-анкети № 8866428 (т.1 а.с.149) на ім`я ОСОБА_2 , з якої вбачається, що останній оформляє паспорт громадянина України для виїзду за кордон, квитанція про сплату ним до казначейської служби коштів у розмірі 557,32 грн. (т.1 а.с.150), копія паспорту громадянина України, копія реєстраційного номеру облікової картки платників податків, витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу із зазначенням відомостей про другого з подружжя, роздрук персональних даних, що містяться у записі Державного реєстру виборців (т.1 а.с.151-156), копія посвідчення водія, все це на ім`я ОСОБА_2 (т.1 а.с.157). Усі вищевказані документи були оглянуті старшим слідчим за допомогою протоколу огляду документів від 07 лютого 2018 року (т.1 а.с.160-161).

Протокол огляду від 07 лютого 2018 року (т.1 а.с.164), яким було оглянуто грошові купюри на загальну суму 2000 грн. та переписані їх номінали.

Ухвала слідчого судді апеляційного суду Донецької області від 16 січня 2018 року (т.1 а.с.188), якою надано дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії у вигляді: аудіо, відео контролю особи, візуального спостереження за особою, з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження у публічно доступних місцях, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж та установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу абонентського номеру (далі написано ручкою з синьою пастою) НОМЕР_2 , (далі знову печатний текст) у відношенні (знову написано ручкою синьою пастою) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвала слідчого судді апеляційного суду Донецької області від 16 січня 2018 року (т.1 а.с.192), якою надано дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії у вигляді: аудіо, відео контролю особи, візуального спостереження за особою, з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження у публічно доступних місцях, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж та установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу абонентського номеру (далі написано ручкою з синьою пастою) НОМЕР_3 , (далі знову печатний текст) обстеження робочого кабінету № (далі написано ручкою з синьою пастою) 1, (далі знову печатний текст) за адресою: (далі написано ручкою з синьою пастою) Донецька область, м. Бахмут, вул. Незалежності, б. 60 третій поверх (далі знову печатний текст) у відношенні (далі написано ручкою з синьою пастою) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Протокол про результати контролю за вчиненням злочину від 04 лютого 2018 року (т.1 а.с.193-194), з якого вбачається, що його склав старший оперуповноважений ГУС Б України в Донецькій та Луганській областях про те, що 03 лютого 2018 року о 13-47 годині ОСОБА_2 зайшов в приміщення Бахмутського МВ ГУ ДМС в Донецькій області та о 13-50 годині зайшов до кабінету заступника начальника Бахмутського МВ ГУ ДМС в Донецькій області ОСОБА_1 , де після розмови на побутові теми попросив оформити паспорти громадянина України для виїзду за кордон для себе, своєї дружини та ще трьох друзів. ОСОБА_1 переглянувши документи вищевказаних людей, повідомила, що необхідно взяти ще витяги з ДРВ (державного реєстру виборців), але оскільки субота і міська (районна) адміністрація не працює, то ОСОБА_1 і ОСОБА_2 домовились, що зібравши необхідні документи, останній прийде з людьми на оформлення закордонних паспортів у вівторок.

Протокол за результатами проведення НСРД - аудіо, відео контролю особи від 04 лютого 2018 року (т.1 а.с.195-197), в якому зазначено, що ті ж сторони розмовляють про те ж саме що і вказано у протоколі про результати контролю за вчиненням злочину від 04 лютого 2018 року.

Протокол про результати контролю за вчиненням злочину від 07 лютого 2018 року (т.1 а.с.198-208) з якого вбачається, що його склав старший оперуповноважений ГУС Б України в Донецькій та Луганській областях про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 06 лютого 2018 року знову зустрілися щоб продовжити робити вищевказані паспорта, після всіх процедур останній вкінці дає гроші ОСОБА_1 в розмірі 5000 грн., проте остання каже що це забагато і каже що за кожний паспорт по 500 грн., після чого ОСОБА_2 перераховує кошти та передає гроші ОСОБА_1 , остання каже що все вірно та ОСОБА_2 виходить, ці ж самі факти вказані і у протоколі за результатами проведення НСРД - аудіо, відео контролю особи від 07 лютого 2018 року.

Висновок експерта від 14 лютого 2018 року за № 1/11-13, в якому зазначено, що (т.1 а.с.211-218) на наданих експертизу грошових купюрах номіналом по 500 грн. з серійними номерами МА0259578, ЗБ5566219, СГ5038725, СЗ1764940, БН7808046, СГ4596524 і конверті, на марлевих тампонах, якими проводились змиви з правої та лівої рук, а також з правої та лівої ручок робочого крісла ОСОБА_1 (згідно постанови слідчого про призначення експертизи), виявлено нашарування люмінесцентних спеціальних хімічних речовин (люмінофорів), які за сукупністю фізико-хімічних властивостей мають спільну родову належність з контрольним зразком спеціальної хімічної речовини.

Протокол тимчасового доступу до речей і документів від 26 лютого 2018 року (а.с.220-222), яким було, на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 21 лютого 2018 року, зафіксовано факт ознайомлення та дроблення копій особової справи ОСОБА_1 .

Особова картка державного службовця на прізвище ОСОБА_1 , в якій зазначені її особисті дані (т.1 а.с.224-226), копія диплому спеціаліста на ім`я ОСОБА_34 , в якому зазначено, що остання закінчила у 2000 році Донбаську державну академію будівництва та архітектури і отримала повну вищу освіта за спеціальністю Економіка підприємств та здобула кваліфікацію економіст, трудова книжка на ім`я ОСОБА_35 від 01 вересня 1987 року, в якій вказаний перелік підприємств та період праці на них вищевказаною особою (т.1 а.с.228-231), декларація про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за 2015 рік на ім`я ОСОБА_1 , в якій остання вказала про себе та свою сім`ю детально вищевказані факти (майно, доходи, витрати і зобов`язання) (т.1 а.с.232-236), довідка про результати спеціальної перевірки відомостей щодо ОСОБА_1 , яка претендує на зайняття посади від 10 серпня 2015 року (т.1 а.с.237-238), в якій зазначено, що інформації, що перешкоджає зайняттю ОСОБА_1 посади, пов`язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування не виявлено, довідка про результати перевірки, передбаченої Законом України Про очищення влади від 20 квітня 2016 року, в якій зазначено, що (т.1 а.с.239) за результатами проведеної перевірки встановлено, що до ОСОБА_1 не застосовуються заборони, передбачені ч. 3, 4 статті 1 Закону України Про очищення влади , всі ці документи є завірені копії.

Копія витягу з наказу № 92-к від 07 липня 2016 року (т.1 а.с.240), в якому зазначено, що ОСОБА_1 присвоєно з 01 травня 2016 року 8 ранг державного службовця та надбавку до посадового окладу за ранг державного службовця у розмірі 300 грн.

Копія наказу № 90-к від 23 серпня 2017 року (т.1 а.с.241), в якому вказано, що призначити ОСОБА_1 з 29 серпня 2017 року на посаду заступника начальника Бахмутського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області, увільнивши її з посади провідного спеціаліста сектору оформлення документів Слов`янського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області, як таку, що пройшла конкурсний відбір на цю посаду та визнана переможцем конкурсу, встановивши випробування строком на 6 місяців. Взято до відома, що ОСОБА_1 присвоєно 8 ранг державного службовця.

Копія витягу з наказу № 04-в від 12 січня 2018 року (т.1 а.с.242), в якому вказано, що ОСОБА_1 надати не використану частину щорічної основної відпустки за період роботи з 11 серпня 2016 року по 10 серпня 2017 року, тривалістю 16 календарних днів з 16 по 31 січня 2018 року включно.

Копія наказу № 12-в від 12 лютого 2018 року (т.1 а.с.243), в якому вказано, що ОСОБА_1 надати щорічну основну відпустку за період роботи з 11 серпня 2017 року по 10 серпня 2018 року, тривалістю 30 календарних днів з 13 лютого по 15 березня 2018 року включно.

Копія наказу № 29-кт від 21 лютого 2018 року (т.1 а.с.244), в якому зазначено, що наказано відсторонити ОСОБА_1 від посади заступника начальника Бахмутського міського відділу Головного управління ДМС у Донецькій області до 07 квітня 2018 року включно.

Також довідки з медичних закладів (т.1 а.с.245-247), а саме психіатричного та наркологічного закладів, згідно яких ОСОБА_1 у них на обліках не перебуває.

Службова характеристика на ОСОБА_1 (т.1 а.с.248). в якій зазначено, що вона характеризується за місцем праці тільки з позитивного боку.

Вимога про судимість на ім`я ОСОБА_1 (т.1 а.с.249), в якій зазначено, що остання не судима.

Копія наказу № 49-к від 13 квітня 2018 року (т.2 а.с.1), в якому зазначено, що оголосити наказ Державної міграційної служби України від 13 квітня 2018 року № 80-кт Про звільнення ОСОБА_1

Копія наказу № 80-кт від 13 квітня 2018 року, яким наказано звільнити ОСОБА_1 13 квітня 2018 року з посади заступника начальника Бахмутського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області за угодою сторін відповідно до пункту 1 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України та частини 2 статті 86 Закону України Про державну службу .

Два клопотання про проведення обшуку від 31 січня 2018 року, які подані старшим слідчим 1-го слідчого відділу слідчого управління прокуратури Донецької області Щурським С.В. за погодженням з прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури Донецької області Плиска С.М. (т.2 а.с.47-48).

Копію протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 06 лютого 2018 року (т.2 а.с.51-54). В якому зазначено, що ОСОБА_1 було затримано безпосередньо на місці злочину 06 лютого 2018 року о 22-45 годині , хоча як вбачається зі зміненого обвинувального акту обставини вказані наступні: 06 лютого 2018 року після подання документів о 17-15 годині ОСОБА_2 знову зайшов до службового кабінету № 1 Бахмутського міського відділу ГУ ДМС в Донецькій області, розташованого за адресою: м. Бахмут, вул. Незалежності, 60, де також перебувала ОСОБА_1 , та спитав у неї, яку суму грошових коштів він повинен їй передати за допомогу в прийнятті документів, на що ОСОБА_1 діючи умисно, керуючись корисливим мотивом, повідомила, що вартість послуг за одну людину становить 500 грн., після чого ОСОБА_2 передав, а ОСОБА_1 отримала від нього неправомірну вигоду в сумі 3000 грн. за вчинення в інтересах ОСОБА_2 , а також в інтересах третіх осіб - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 дій з використанням її службового становища, а саме, дій щодо прийняття від вищевказаних осіб поза чергою документів, необхідних для отримання паспортів громадянина України для виїзду за кордон. Тобто дійсно, аргументи захисника слушні з приводу часу затримання його під захисної, а саме дуже великого проміжку часу з 17-15 години аж до 22-45 годині, тоді як згідно копії доручення для надання безоплатної вторинної правової допомоги осіб, які відповідно до положень КПК України вважається затриманою та/або стосовно якої обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою від 06 лютого 2018 року (т.2 а.с.56), їй захисник був наданий лише о 23-35 годині, тобто з усіх цих документів вбачається, що на початковій стадії досудового розслідування були порушені права обвинуваченої з приводу її захисту та дійсного її часу затримання, тобто реальний час її затримання не відповідає тому часу, який вказаний у протоколі її затримання. .

Пам`ятка про процесуальні права та обов`язки підозрюваної ОСОБА_1 без дати (т.2 а.с.60-64), в якій мається відмітка ст.слідчого Щурського С,В. про те, що підозрювана ОСОБА_1 від отримання пам`ятки та від підпису відмовилась, проте при цьому відсутні взагалі будь-які поняті, тобто цей доказ також не відповідає нормам діючого КПК України, а саме не має належного та допустимого доказу на підтвердження того, що дійсно мався факт відмови ОСОБА_1 від отримання даного документу.

Повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 23 червня 2018 року (т.2 а.с.65-68), з якого вбачається, що на ньому відсутній підпис ОСОБА_1 , а лише є запис від руки написаний ручкою синього кольору, а саме: ОСОБА_1 з викладеним не згодна. 23 червня 2018 року 14-50 години, я бажаю давати показання по поводу нової підозри, але показання буду давати в присутності мого адвоката та коли я буду себе добре почувати . Ким зроблений цей допис ручкою синього кольору і коли саме невідомо , ніякої відмітки не містить. Прокурором було заявлено суду, що є відеозапис з приводу вручення цієї зміни раніше повідомленої підозри в лікарні, але так суду і надав, вказавши, що він помилився, перевіривши встановив, що такий відеозапис відсутній.

Такім чином, повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 23.06.2018 року не було вручено обвинуваченій належним чином і по суті вона не отримала статус підозрюваної за зміненим обвинуваченням про підозру.

А в копії листа головного лікаря МК 1 від 25 липня 2018 року (т.2 а.с.70), зазначено, що ОСОБА_1 знаходиться на амбулаторному лікуванні у їх лікарні. Лікарняний лист оформлений з 20 червня 2018 року в міській лікарні № 4 м. Дніпро, де хвора була прооперована 25 червня 2018 року з діагнозом: видалення щитовидної залози з приводу вузлового зобу. Продовжує лікуватись у лікаря-хірурга та лікаря-ендокринолога КЛПЗ МКЛ з 09 липня 2018 року по теперішній час. Орієнтовний строк лікування до 50 днів. Слідчі дії, у вигляді бесіди, за станом здоров`я можливі.

Типова інформаційна картка адміністративної послуги оформлення і видача паспорта громадянина України для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм, в якій зазначено, що адміністративна послуга платна, розмір адміністративного збору за оформлення та видачу паспорта громадянина України виїзду за кордон з дня оформлення заяви-анкети у строк: не пізніше ніж через 20 робочих днів - 557,32 грн. (т.2 а.с.72-76).

Повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть від 11 липня 2020 року (т.2 а.с.124), з якого вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_4 у віці 48 років від міліарного цирозу печінки.

Судом за участю учасників кримінального провадження було проглянуто та досліджено диск з реєстраційним номером 4-1489 від 04 лютого 2019 року, яким був наданий прокурором з порушенням норм діючого КПК України, а саме у незапечатаному вигляді, тобто цей доказ був сформований стороною обвинувачення з порушенням норм діючого КПК України в частині надання допустимих та належних доказів, прокурор з цього приводу у судовому засіданні під аудіо та відеозапис пояснив, що ці диски до нього в такому вигляді надійшли тому він їх такими і надає суду як докази, і пояснив що цей диск йде додатком до протоколу від 04 лютого 2018 року про результати контролю за вчиненням злочину, потім судом також за участю учасників процесу було дослідження та проглянуто диск з відеозаписом, який був доданий до протоколу від 07 лютого 2018 року про результати контролю за вчиненням злочину, також був оглянутий не запечатаний диск з реєстраційним номером 4-190, проте усі ці диски були надані прокурором з порушенням норм діючого КПК України, а саме у незапечатаному вигляді, тобто ці докази були сформовані стороною обвинувачення з порушенням норм діючого КПК України в частині надання допустимих та належних доказів, тобто, як саме вони повинні були виглядати, щоб у стороннього спостерігача не виникало сумнівів щодо неупередженості сторони обвинувачення щодо збирання доказової бази.

Також у подальшому прокурором у судове засідання було надано докази, а саме пакет з дисками у кількості 6 штук, який був скріплений скобами без жодних підписів та печаток, що є суворим порушенням норм діючого КПК України в частині надання одною із сторін доказової бази, після чого судом було проглянуто за участі учасників процесу перший диск з конверту, а саме вручення коштів на якому знаходиться 2 відеофайли.

Прокурором представлені копії відеозаписів, сама флеш-карта , на яку було зроблено оригінальні записи 03.02.2018 року та 06.02.2018 року не надана суду і у реєстрі матеріалів кримінального провадження вона також не вказана, що є недопустимим, оскільки, згідно з вимогами ч.3 ст.89 КПК України сторона кримінального провадження повинна подати оригінал документу, а відповідно до ч.3 ст107 КПК України в матеріалах кримінального провадження зберігаються оригінали носіїв інформації зафіксованої процесуальної дії.

З урахуванням вищевказаних обставин, які сторона обвинувачення вважає доведеними перерахованими вище доказами, дії обвинуваченої ОСОБА_1 стороною обвинувачення - згідно обвинувачення, кваліфіковані за ч. 3 ст. 368 КК України, а саме у одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе, за вчинення нею в інтересах того, хто надає таку вигоду, а також в інтересах третіх осіб, дій з використанням службового становища.

Інших доказів на підтвердження винуватості обвинуваченої у вчиненні кримінального злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України стороною обвинувачення не надано і у зв`язку з тривалим розглядом вказаної справи суд приходить до висновку, що всі можливості отримання будь-яких достовірних доказів вичерпані.

Під час перевірки матеріалів кримінального провадження встановлено , що після допиту обвинуваченої , всіх свідків, заявлених у кримінальному провадженні та дослідженні письмових , прокурором не заявлено жодних клопотань щодо повторного допиту та додаткового з`ясування обставин, які мають значення для об`єктивного розгляду справи.

На підставі частини 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню серед іншого подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 КПК України відповідно до ч. 1 ст. 92 КПК України покладається на слідчого та прокурора.

Оцінюючи зібрані по справі докази на предмет доведеності зазначених сторонами кримінального провадження обставин, суд приймає до уваги приписи ч. 1 ст. 94 КПК України, якою встановлено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

При оцінці доказів суд також враховує положення ч. 3 ст. 62 Конституції України, яка передбачає, що обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Під час судового розгляду сторона захисту, та обвинувачена неодноразово посилались на здійснення провокації злочину свідком ОСОБА_2 , також на те, що із заявою ОСОБА_2 звернувся нібито 31 січня 2018 року в СБУ і до цього він в СБУ не звертався і матеріалів, що свідчать про нібито скоєне правопорушення ОСОБА_1 в кримінальному провадженні немає, вони не вказані і в реєстрі матеріалів досудового розслідування вони не надавалися стороні захисту і ОСОБА_1 при виконанні вимог ст. 290 КПК України, та вони не представлені і суду. Крім цього встановлено службове приміщення, де працює ОСОБА_1 , АДРЕСА_5 , де ОСОБА_1 знімає квартиру в АДРЕСА_4 , де вона, за отриманою інформацією зберігає предмети і документи, які можуть бути використані як докази в кримінальному провадженні. Станом на 03 січня 2018 року ОРС працівниками СБУ не заводилося і слідчий суддя не давав дозволів на проведення НСРД, таким чином збір оперативної інформації здійснювався незаконно і цілеспрямовано щодо ОСОБА_1 і тому всі проведені оперативно-розшукові заходи є незаконними. Якщо станом на 03 січня 2018 року вже були відомі фігуранти, то чому, в ЄРДР не були внесені відомості про вчинені правопорушення допущених ОСОБА_2 і ОСОБА_1 03 січня 2018 року, а звідси викликає сумнів об`єктивність написання самого заяви ОСОБА_36 -31 січня 2018 року, так як працівникам СБУ вже 03 січня 2018 року, тобто задовго до написання заяви, вже знали про вчинені правопорушення, як і той факт, що стороною обвинувачення було порушено право обвинуваченої при обшуку на захист, а саме на відеозаписі обшуку кабінету ОСОБА_1 від 06 лютого 2018 року видно, що до того, як слідчий, і інші учасники даної слідчої дії зайшли в кабінет ОСОБА_1 , остання вже була затримана працівниками СБУ, їй сказали стояти, руки тримати перед собою, не давали виходити з кабінету, а потім наказали сісти за стіл, покласти руки на стіл і нікуди не вставати, тобто їй заборонили самостійно пересуватися і залишати кабінет, що і є затриманням. Після затримання ОСОБА_1 , їй не роз`яснювалися права передбачені ст. ст. 42, 208, 213 КПК України, ст.63 Конституції України, чим порушено її право на захист. У протоколі обшуку вказано ст. слідчий 1-го СО СУ ОСОБА_40, який проводив обшук в присутності понятих, інших учасників обшуку слідчий не представляв, ні слідчих, ні працівників СБУ, ні особу, яка проводило зйомку, їм не називався носій на який проводилася відео зйомка, тому суд зобов`язаний належно оцінити такі заяви на предмет дотримання практики Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини застосовується судами, як джерело права, а також приписів національного законодавства, положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно ч. 3 ст. 271 КПК України під час підготовки та проведення заходів з контролю за вчиненням злочину забороняється провокувати (підбурювати) особу на вчинення цього злочину з метою його подальшого викриття, допомагаючи особі вчинити злочин, який вона би не вчинила, як би слідчий цьому не сприяв, або з цією самою метою впливати на її поведінку насильством, погрозами, шантажем. Здобуті в такий спосіб речі і документи не можуть бути використані у кримінальному провадженні.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у багатьох своїх рішеннях наголошував на необхідності ретельної перевірки заяв про вчинення провокації із сторони працівників правоохоронних органів із забезпеченням підсудному (обвинуваченому, засудженому) права на повне і об`єктивне дослідження тих обставин справи, які можуть указувати на наявність провокацій, можливості допиту у судовому засіданні секретних агентів , необхідність доведення прокурором відсутності провокацій із сторони працівників поліції чи осіб, які діють за їх завданням тощо (зокрема рішення Європейського суду у справах Баннікова проти Російської Федерації , Романаускас проти Литви ).

Відповідно до сформованої позиції Європейського суду з прав людини наявність державного інтересу не можна використовувати в якості обґрунтування щодо використання доказів, отриманих в результаті поліцейської провокації, оскільки застосування таких доказів наражає обвинуваченого на ризик остаточно позбавитись справедливого судового розгляду із самого початку; внутрішньодержавне законодавство не повинно дозволяти використання доказів, отриманих в результаті підбурювання з боку державних агентів.

В іншому випадку таке законодавство не відповідає принципу справедливого судочинства . (у справах Тейксейра де Кастро проти Португалії , Худобін проти Російської Федерації , Ваньян проти Російської Федерації , Раманаускас проти Литви ).

Європейським судом вироблена концепція провокації, яка порушує пункт 1 статті 6 Конвенції, і є відмінною від застосування законних оперативних методів попереднього розслідування.

Ним встановлено, що, тоді як застосування спеціальних методів розслідування, зокрема негласних, не може саме по собі порушувати право на справедливий судовий розгляд, небезпека поліцейської провокації в результаті таких заходів передбачає, що їх застосування повинно бути обмежене зрозумілими рамками (рішення у справі Раманаускас проти Литви ).

Прецедентне право Європейського суду не забороняє посилатися на стадії розслідування кримінальної справи і у випадку, якщо дозволяє характер злочинної дії, на докази, отримані в результаті проведення співробітниками органів внутрішніх справ операцій під прикриттям (рішення у справі Люді проти Швейцарії ), однак, застосування агентів під прикриттям повинно бути обмежене, співробітники поліції можуть діяти таємно, але не займатись підбурюванням (рішення у справі Тейксейра де Кастро проти Португалії ).

Як встановлено під час судового розгляду, злочин, який органом досудового слідства був поставлений у вину обвинуваченій, був викритий внаслідок проведення оперативних заходів, вчинених працівниками правоохоронних органів із участю громадянина ОСОБА_2 , який діяв за вказівками працівників поліції, з ними тісно співпрацював, та підбурював обвинувачену до вчинення злочину. Дані обставини не були спростовані прокурором жодним доказом.

Також залишились не спростованими прокурором вищевикладені доводи захисту про те, що без постанови про притягнення іншої особи для проведення НСРД, ОСОБА_2 , здійснював відеозапис НСРД, при цьому саме він вів розмову з приводу грошових коштів, їх сум, що провокують при цьому ОСОБА_1 к скоєнню злочину. В порушення вимог ст.ст. 260, 252, 104 КПК України не в одному з протоколів про результати проведення аудіо, відео контролі особи за 07 лютого 2018 року та 04 лютого 2018 року, і в протоколах про результати проведення контролю за злочином від 07 лютого 2018 року та 04 лютого 2018 року не вказано яка саме особа із зазначенням її прізвища, імені, по батькові та посади проводила дане процесуальне дію або була залучена в її проведення, а також в протоколах не зазначено інформацію про характеристики технічних засобів фіксації та первинних носіїв інформації за допомогою яких проводилось НСРД. У протоколі взагалі не вказано, яка інформація була досліджена, на якому диску вона перебувала і чи брав при цьому участь фахівець. У всіх протоколах за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії зазначено, що вони складені неналежним суб`єктом, старшим оперуповноваженим ГУ СБУ в Донецькій і Луганській областях Бомблюк Д., який не проводив і не брав участі в проведенні НСРД, йому не доручалося керівництвом ГУ СБУ проведення і складання протоколів про результати проведення НСРД, а тому він не мав право складати зазначені протоколи.

Під час судового розгляду прокурор будь-яких доказів на спростування доводів захисту не подавав, не вживав будь-яких дій, направлених на перевірку заяви про провокацію, посилаючись на власну думку про необґрунтованість таких заяв, тому суд оцінює відповідні доводи на підставі наявних у справі доказів та із врахуванням доводів учасників процесу в судовому засіданні.

У рішенні по справі Баннікова проти Російської Федерації Європейським судом з прав людини розроблено два критерії перевірки заяв про наявність провокацій (підбурювання) до вчинення злочину із сторони працівників правоохоронних органів.

Відповідно до критерію, який полягає у перевірці обґрунтованих заяв про підбурювання, суд повинен з`ясувати питання чи вчиняли працівники поліції чи особи, які діяли за їх завданням, дії, які вимусили чи спонукали засудженого до вчинення злочину, хто був ініціатором вчинення дій щодо підготовки злочину, поставленого у вину обвинуваченій, на якій стадії злочину працівниками поліції почали застосовуватись оперативні заходи із метою подальшого викриття злочину.

Європейський суд з прав людини у рішеннях у справах Романаускас проти Литви , Баннікова проти Російської Федерації , Весєлов та інші проти Російської Федерації визначив перелік дій, які можливо розцінити, як провокація (підбурювання) до вчинення злочину, відповідно до яких описані вище дії ОСОБА_2 , який був ініціатором спілкування, телефонних розмов, зустрічей, ініціатором передачі грошей за відсутності ініціативи самої ОСОБА_1 свідчать про наявність провокацій на вчинення злочину.

Щодо перевірки заяви про провокацію із врахуванням другого критерію, розробленого Європейським судом з прав людини у справі Баннікова проти Російської Федерації суд зазначає, що в судовому засіданні шляхом допиту обвинуваченої, свідків судом з`ясовувались доводи заяв сторони захисту про провокацію вчинення злочину зі сторони працівників правоохоронних органів.

Судом не був допитаний ОСОБА_2 , оскільки він помер, що підтверджується повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть від 11 липня 2020 року (т.2 а.с.124), з якого вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_4 у віці 48 років від міліарного цирозу печінки, тобто він безпосередньо не був попереджений судом про кримінальну відповідальність та не зміг ані підтвердити доводи сторони захисту ані спростувати їх стосовно того, що він діяв за завданням працівників поліції при проведенні оперативних заходів, проте допитані інші свідки та ретельно досліджено зміст письмових доказів та всебічно проаналізовано відео- та аудіо записи, які опосередковано підтверджують лінію сторони захисту з приводу того, що ОСОБА_2 діяв за завданням працівників поліції. При цьому заяви про провокацію злочину не спонукали прокурора вжити будь-яких активних заходів, навіть під час допиту інших свідків, які опосередковано підтвердили версію сторони захисту з приводу того, що ОСОБА_2 діяв за завданням працівників поліції, хоч відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у наведених вище рішеннях, обов`язок спростування заяв обвинуваченого про провокацію злочину із сторони працівників правоохоронних органів лежить на прокуратурі.

Доведеність факту вчинення злочину внаслідок провокацій (підбурювання) із сторони працівників поліції чи осіб, які діяли за їх завданням виключає як використання доказів, здобутих внаслідок цих дій, так і притягнення особи до кримінальної відповідальності за злочин, вчинений за даних обставин. Таку позицію Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював у своїх рішеннях, зокрема у справах Тейшейра де Кастро проти Португалії , Романаускас проти Литви , Баннікова проти Російської Федерації та інших.

Аналіз показань обвинуваченої, свідків, досліджених письмових доказів, відтворених у судовому засіданні відео- та аудіозаписів розмов ОСОБА_2 та обвинуваченої, зміст відповідних процесуальних документів не дозволяють суду зробити висновок, щодо відсутності провокування з боку ОСОБА_2 в адресу обвинуваченої.

Будь-яких інших доказів вчинення дій з боку обвинуваченої, окрім негласних слідчих (розшукових) дій за участю ОСОБА_2 , з матеріалів справи не вбачається.

Відповідно до п. 55 рішення у справі Раманаускас проти Литви підбурювання з боку поліції має місце тоді, коли відповідні працівники правоохоронних органів або особи, які діють за їхніми вказівками, не обмежуються пасивним розслідуванням, а з метою встановлення злочину, тобто отримання доказів і порушення кримінальної справи, впливають на суб`єкта, схиляючи його до вчинення злочину, який в іншому випадку не був би вчинений.

У рішенні у справі Ваньян проти Росії , вказується, коли трапляється, що дії таємних агентів спрямовані на підбурювання злочину, і немає підстав вважати, що він був би скоєний без їхнього втручання, то це виходить за рамки розуміння таємного агента і може бути названо провокацією. Таке втручання і його використання в розгляді кримінальної справи може непоправно підірвати справедливість судового розгляду.

Поліція не обмежилася лише пасивним розслідуванням злочинної діяльності заявника. Немає підстав вважати, що злочин було б скоєно без вищевказаного залучення. Суд тому приходить до висновку, що поліція спровокувала злочин. Таким чином, втручання поліції і використання отриманих в результаті цього доказів для порушення кримінальної справи відносно заявника непоправно підірвало справедливість судового розгляду.

Отже, підсумовуючи всі вищевказані положення ЄСПЛ, суд стосовно обставин даного кримінального провадження зазначає наступне.

Перевіряючи заяву про провокацію суд також приймає до уваги, наведені дані, покази свідків стосовно провокаційних дій ОСОБА_2 , ці дані дають суду підстави для висновків про підконтрольність ОСОБА_2 правоохоронним органам і такі обставини не спростовані в суді прокурором.

Встановлені в судовому засіданні фактичні обставини, а саме: умисне цілеспрямоване звернення ОСОБА_2 безпосередньо до ОСОБА_1 , наполегливі зустрічі та переконання у необхідності вчинення злочину, пропонування грошових коштів, пряме підтвердження неодноразовості вчинення відповідних активних дій свідка, дають підстави суду вважати, що стороною обвинувачення не доведено, що не було факту підбурювання у частині одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе, за вчинення нею в інтересах того, хто надає таку вигоду, а також в інтересах третіх осіб, дій з використанням службового становища.

Враховуючи ті обставини, що свідок ОСОБА_2 , як встановлено в судовому засіданні був сам ініціатором передачі коштів обвинуваченій, був ініціатором телефонних розмов, зустрічей, суд вважає, що в даному випадку в діях свідка ОСОБА_2 мала місце провокація, так як свідок ОСОБА_2 , за підтримки, зокрема, фінансової, правоохоронних органів, впливав на обвинувачену шляхом призначення зустрічей, телефонних розмов, а тому суд вважає, що даного кримінального провадження не було б в разі відсутності такого зручного свідка для правоохоронних органів, як ОСОБА_2 ..

При цьому суд вважає, що оперативні дії та інші дії, зокрема, вручення коштів обвинуваченій відбулося за активного сприяння, активній організації працівниками правоохоронних органів, так як, зважаючи на досліджені об`єктивні обставини справи, у суду немає підстав об`єктивно підозрювати, що ОСОБА_1 була колись задіяна у злочинній діяльності, або схильна до вчинення злочинів.

Суд вважає, що в даному випадку дії свідка ОСОБА_2 були спрямовані на підбурювання злочину, який передбачено ч. 3 ст. 368 КК України, а тому у суду виникає непереборний сумнів у тому, що дане кримінальне провадження існувало б без дій свідка ОСОБА_2 , а тому дії свідка ОСОБА_2 суд вважає провокацією, яка порушує пункт 1 статті 6 Конвенції.

В постанові у справі Баннікова проти Російської Федерації Європейський Суд з прав людини ухвалив, що використання особливих методів ведення слідства - зокрема, агентурних методів - не може саме по собі порушити право на справедливий розгляд. Ризик підбурювання з боку співробітників міліції, викликаний зазначеними методами, означає, що їхнє використання має бути строго регламентованим (рішення Європейського Суду в справі Раманаускас проти Литви ).

Рішенням Європейського суду з прав людини у справі Тейшейра де Кастро проти Португалії , визнано допустимим обмежене використання негласних агентів. Разом із тим, системний аналіз указаного рішення ЄСПЛ, показує, що провокацією до вчинення злочину може вважатися діяльність працівників правоохоронних органів, яка вийшла за межі пасивного розслідування злочинної діяльності й без їхнього втручання злочин не було б вчинено.

При визначенні, чи було слідство фактично пасивним , Європейський Суд розглядає причини проведення прихованої операції й поводження органів влади при її проведенні. Європейський Суд опирається на те, чи були об`єктивні відомості про те, що особа була залучена в злочинну діяльність і була істотна ймовірність вчинення злочину.

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що аналіз зібраних та досліджених у ході судового розгляду доказів дає підстави стверджувати те, що одержання неправомірної вигоди було спровоковане працівниками правоохоронних органів, оскільки фізична особа, яка діяла за їх вказівками вийшла за межі пасивного розслідування , вплинувши на обвинувачену та схиливши її до вчинення злочину.

Судом при встановленні обсягу доказів було враховано положення ст. 22 КПК України, де вказується, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Отже, суд дає оцінку дослідженим доказам з урахуванням положень ст. ст. 84, 85, 86, 87 КПК України.

Як зазначено у ст. 85 КПК, належними є такі докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Відповідно до ст. 86 КПК доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 87 КПК України передбачено, що недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

При вирішенні питання про допустимість та належність досліджених доказів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за цим правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані ним докази (рішення у справі Тейксейра де Кастро проти Португалії , рішення у справі Шабельника проти України ), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією.

Суд також враховує позицію ЄСПЛ, викладену у рішеннях Ушаков проти України , Коробов проти України , …що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення поза розумним сумнівом , така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків .

Щодо витягів з ЄРДР, про внесення повідомлення про злочин - стадія з якої розпочинається кримінальне переслідування. У цьому кримінальному провадженні ця стадія розпочата з внесення до ЄРДР загальної інформації наступного змісту: … ОСОБА_1 будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, діючи умисно, з використанням наданого службового становища, 06 лютого 2018 року приблизно о 17-25 годині в своєму службовому кабінеті, який розташований за адресою: Донецька область, м. Бахмут, вул. Незалежності, 60, прийняла пропозицію та отримала від ОСОБА_2 неправомірну вигоду для себе в сумі 3000 грн. за вчинення нею в інтересах того хто пропонує та надає неправомірну вигоду, певних дій, а саме - прискорене оформлення документів для отримання паспортів громадян України для виїзду за кордон ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , також є ще інші витяги з кримінального провадження № 42017050000000970 де вказується, що 18 листопада 2017 року (т.1 а.с.51) було внесено відомості до ЄРДР про те, що службові особи ГУ ДМС України в Донецькій області, за попередньою змовою з невстановленими особами, зловживають службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки., і ще один витяг з кримінального провадження № 42017050000000970 (т.1 а.с.59-60, 62-63), де зазначено, що 18 листопада 2017 року о 17-50-52 годині були внесені відомості до ЄРДР за ч. 4 ст. 364 КК України, та 18 листопада 2017 року о 17-56-33 годині були внесені відомості до ЄРДР за ч. 3 ст. 368 КК України. Отже, слідство у справі про вимагання неправомірної вигоди розпочато без будь-якої конкретизації та інформації про те, хто, за що вимагає, де, у кого і при яких обставинах. Тобто слідство розпочато у спосіб, який дозволяв провокацію і вибір учасників, в тому числі маніпуляції з заявником та визначення майбутнього підозрюваного. Будь-який подібний факт міг бути розслідуваний щодо інших осіб у такому кримінальному провадженні. Викладене дозволяло вчиняти підбурення до злочину та однозначно порушувало право на захист обвинуваченої ОСОБА_1 вже на цій стадії розслідування, а тому цей доказ суд визнає недопустимим.

Щодо заяви ОСОБА_2 (т.1 а.с.70-71) від 31 січня 2018 року, де зазначено, що він 31 січня 2018 року звернувся з даною заявою до ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях, про те, що він просить притягнути до кримінальної відповідальності ОСОБА_1 , яка будучи заступником начальника Бахмутського МВ ГУ ДМС в Донецькій області, вимагає з нього грошові кошти у розмірі 6000 грн., то суд вважає що даний доказ є недопустимим, оскільки заява датована 2018 роком, тоді як відомості до ЄРДР внесені ще 20 листопада 2017 року, як суд і не може переконатися в тому, що цю заяву дійсно писав та підписував особисто ОСОБА_2 , оскільки він помер і особисто суду з цього приводу надати пояснення не може. Також судом враховуються покази та дії свідка, що містять ознаки провокації.

Свідок ОСОБА_37 , що приймала участь у якості понятої при обшуку в кабінеті, квартирі обвинуваченої, при передачі коштів вказала, що при отриманні коштів ОСОБА_13 для передачі їх обвинуваченій співробітник правоохоронних органів інструктував його, як передати гроші обвинуваченій і як зробити, якщо вона їх не візьме, засунути куди -небуть .

Крім того, при перегляді в судовому засіданні відеозапису від 06.02.2018 року встановлено, що на телефон ОСОБА_13 періодично поступають дзвінки від осіб, які його контролюють і керують його діями, цікавляться що відбувається , вказають, щоб він діяв швидше, на що ОСОБА_13 відповідає і викладає про всі обставини, та вказує ,що вже заморився , ноги ледве пересуваються, та добре він буде старатись. Такі обставини також вказують, що має місце провокування (підбурювання).

Щодо ухвал слідчого судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області про проведення обшуку та ухвал слідчого судді апеляційного суду Донецької області про надання дозволу на проведення негласних слідчих дій щодо ОСОБА_1 , то вони підтверджують лише процесуальну діяльність слідчого судді, реалізовану на основі діяльності правоохоронних органів, та не можуть бути належним доказом винуватості ОСОБА_1 за ст. 368 ч.3 КК України.

Щодо протоколів обшуку від 06 лютого 2018 року робочого місця ОСОБА_1 та місця її проживання, то суд вважає їх недопустимими доказами, оскільки як було встановлено судом та це не зміг спростувати прокурор під час розгляду даної справи у суді вони проведені з грубим порушенням норм діючого КПК України, а саме було порушено право ОСОБА_1 на захист, їй не надано право повідомити іншим особам про її затримання, не роз`яснені права , передбачені ст.42 КПК України, вимоги ст. 63 Конституції України, уповноважена посадова особа, яка здійснювала затримання особи, слідчий негайно не повідомили обвинувачену про підстави затримання та у вчиненні якого злочину вона підозрюється та було порушено саму процедуру проведення цих обшуків, як особами які їх проводили в частині їх дій під час проведення цих обшуків, які не відповідали вимогам норм діючого КПК України, а саме відео запис проводився з постійним зупиненням потім відновленням без пояснень не це причин, особи які є на відеозаписах обшуків не вказані у самих протоколах цих обшуків, не зазначені ті факти, що на відеозапису видно та чутно, що ОСОБА_1 були задані питання начебто співробітниками правоохоронних органів, проте про це не має жодних відміток та записів у протоколах обшуку, тобто письмові протоколи обшуку не відповідають дійсності та повноті картини яка дійсно відбувалась під час обшуку, тобто відео записи проведення обшуку дійсно підтверджують порушення прав ОСОБА_1 , проте всього цього не відображено у письмових протоколах обшуків, тобто ці обидва докази мають вже між собою протиріччя та розбіжності. Як і не зазначений той факт, що обвинувачена була особисто обшукана без очікування трьох годин до прибуття її захисника, як і те, що їй дійсно заважали скористуватися правовою допомогою, як і не надали її, як це чітко та суворо передбачено нормами діючого КПК України. В протоколі також, в порушення вимог ст. ст. 84, 104,234, 235, 236, 237 КПК України , не вказані всі особи, присутні при проведенні обшуку, характеристики носіїв інформації, які застосовуються при проведені процесуальної дії, не відображено, яким чином забезпечувалась стерильність рідини, не брались зразки тампонів і рідини , які використовувались в слідчий дії, в протокол обшуку не вписаний особистий обшук обвинуваченої, який проведено також без адвоката, заяви, які робила обвинувачена до протоколу не внесені, не надавалось право обвинуваченій дати письмові пояснення.

В ст.87 ч.1 КПК України вказано, що недопустимими є докази, які отриманні в результаті істотного порушення прав і свобод громадян, гарантованих Конституцією та законами України.

Ст. 87 ч.2 КПК України прямо вказує, що суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема такі діяння як порушення права на захист, отримання пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитись від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права.

Така позиція вказана в постанові Верховного Суду України від 3 липня 2018 року при розгляді касаційної скарги прокурора на рішення Апеляційного суду Херсонської області від 4 грудня 2017 року по кримінальному провадженні , внесеному до ЄРДР за №12016230190000033.

Протокол обшуку квартири ОСОБА_1 також має аналогічні порушення і також було порушено право на захист.

Щодо протоколів за результатами проведення негласносної слідчої дії зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, та аудіо, відео контролю особи, то суд вважає їх недопустимими доказами, оскільки як було встановлено вище в діях свідка ОСОБА_2 містяться ознаки провокації на вчинення злочину передбаченого ст. 368 ч. 3 КК України. Окрім того дійсно в матеріалах справи відсутня письмова згода, заява ОСОБА_2 на залучення до співробітництва на участь у проведенні НСРД, що суперечить нормам діючого КПК України.

Відповідно до ч.3 ст.517 КПК України до участі в кримінальному провадженні , яке містить відомості, що становлять державну таємницю допускаються особи, які мають допуск до державної таємниці відповідної форми та яким надано доступ до секретної інформації та її матеріальних носіїв. Вищевказані вимоги не були виконані прокурором, слідчим, оперативними працівниками і ОСОБА_13 був долучений до проведення НСРД без допуску до державної таємниці. На це вказує також Закон України Про державну таємницю .

То ж відповідно до ч.1 ст84 КПК України, фактичні дані, які отримані не в порядку передбаченим КПК, доказами в кримінальному провадженні бути не можуть.

В матеріалах кримінального провадження відсутній протокол про передачу технічних засобів ОСОБА_2 , для проведення НСРД і їх фіксації, як відсутня і постанова про притягнення іншої особи в участі в проведенні негласних слідчих дій, хоча НСРД, 03.02.2018р. та 06.02.2018 р. проводив ОСОБА_2 , відсутній протокол про роз`яснення йому прав та попередження про нерозголошення відомостей , не вручено повідомлення про участь в НСРД , що є недопустимим.

Щодо протоколів про результати контролю за вчиненням злочину, то суд вважає що дані докази є недопустимими так як містять наявність в діях ОСОБА_2 ознаки провокації на вчинення злочину передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, а тому і не можуть бути належними доказами винуватості ОСОБА_1 .

Щодо посадової інструкції, наказів про призначення на посаду, протоколу огляду особової справи, то дані докази підтверджують трудову діяльність обвинуваченої, та не є належними доказами винуватості ОСОБА_1 у пред`явленому обвинуваченні.

Щодо висновку експертизи, то суд їх теж визнає недопустимими доказами, оскільки вони засновані на доказах, які суд раніше вже визнавав недопустимими.

Крім іншого , виходячи з наданих прокурором суду матеріалів кримінального провадження, судом встановлено, що в них відсутні письмові доручення слідчого або прокурора керівнику ГО БКОЗ Головного управління СБУ в Донецькій і Луганській областях, якому б доручалося відшукування коштів, які згодом будуть використані при передачі неправомірної вигоди , отримання їх, їх огляд, опечатування. Відповідно до ст. 41 КПК України працівники оперативних підрозділів не мають право здійснювати процесуальні дії в кримінальному провадженні за власною ініціативою. Про те, що працівники СБУ за власною ініціативою отримали грошові кошти в ГУ СБУ стороною обвинувачення не підтверджено. В реєстрі матеріалів досудового розслідування такі письмові доручення також відсутні.

В порушення вимог ст.104 КПК України в вищевказаному протоколі огляду і вручення грошових коштів не вказано, як і коли грошові кошти потрапили в 3 відділ ГО БКОЗ, хто був ініціатором їх отримання, чи були оглянуті, опечатані , я якій упаковці перебували, чи був складений протокол огляду цих коштів в СБУ при їх надходженні і ким. Процесуальне походження коштів не встановлено.

А тому, на підставі ст. 86 ч.1, 89 ч.1 КПК України суд вручення грошових коштів теж визнає недопустимим доказом, як отриманий всупереч порядку, встановленим цим Кодексом і на підставі ст.85 КПК України і не може посилатись, як на доказ при винесенні вироку.

Надаючи оцінку показам свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_15 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_29 , суд визнає їх належними доказами невинуватості обвинуваченої, та вважає логічними, послідовними, які узгоджуються між собою, та іншими дослідженими в судовому засіданні матеріалами кримінального провадження, та спростовують пред`явлене ОСОБА_1 обвинувачення, не вказують на причину, наслідок, або умову вчинення інкримінованого обвинуваченій злочину, не встановлюють наявність суспільно небезпечного діяння, винуватість обвинуваченої, та інших обставин, що мають значення для вирішення кримінального провадження.

При цьому слід вказати, що не один свідок не вказав про передачу коштів для обвинуваченої в якості хабаря за нечергове або швидке отримання закордонного паспорту.

Статтею 8 КПК України встановлено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципів верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

За статтею 62 Конституції України, ст. 17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

За таких обставин, з урахуванням викладеного вище, за наслідками всебічного, повного й неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ наданий сторонами обвинувачення та захисту з точки зору належності, допустимості, достовірності дослідивши наявні у матеріалах кримінального провадження докази, надавши кожному з них та їм у сукупності належну оцінку з точки зору допустимості, належності й достатності, тлумачачи всі сумніви, в тому числі й щодо провокації злочину, на користь обвинуваченої, суд дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність винуватості ОСОБА_1 у висунутому їй обвинуваченні за ч. 3 ст. 368 КК України.

Приймаючи таке рішення, суд враховує, що на обвинуваченій не лежить обов`язок представляти виправдувальні докази, вона має повне право обмежитися лише послабленням обвинувальних доказів. Досить, якщо вона покаже, що обвинувальні докази не тільки не представляють достовірності, але навіть ймовірність.

Навпаки, держава в особі державного обвинувачення повинна доказати винність обвинуваченої. Всі сумніви у винності обвинуваченої тлумачаться на її користь.

Сторона захисту, в судовому засіданні послідовно проводила думку про провокацію скоєння злочину, шляхом надання відповідних доказів та приймаючи участь у дослідженні доказів і спростовуючи відповідні докази обвинувачення, як такі, що не викривають у вчиненому правопорушенні обвинувачену. Окрім того, самі докази під час їх дослідження об`єктивно та неупереджено доводили факт створення правопорушення у відношенні обвинуваченої штучним шляхом.

Таким чином, суд вважає, що вину обвинуваченої ОСОБА_1 у вчиненні кримінального злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, а саме у одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе, за вчинення нею в інтересах того, хто надає таку вигоду, а також в інтересах третіх осіб, дій з використанням службового становища не доведено шляхом надання допустимих та належним згідно діючого кримінального процесуального законодавства доказів.

Відповідно обвинувачена ОСОБА_1 підлягає виправданню за ч. 3 ст. 368 КК України за недоведеністю вчинення нею вказаного кримінального злочину.

Питання щодо скасування арешту майна, суд приймає на підставі ч. 4 ст. 174 КПК, відповідно до якої, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Процесуальні витрати на проведення за проведення експертизи № 1/11-13 від 14 лютого 2018 року в сумі 1144 грн. підлягають відшкодуванню за рахунок Державного бюджету України.

Долю речових доказів у кримінальному провадженні слід вирішити у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід обвинуваченій до набрання вироком законної сили, у вигляді застави - скасувати. Застава підлягає поверненню заставодавцю відповідно до вимог ч. 11 ст. 182 КПК, яка передбачає, що застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 349, 368, 370, 373, 374, 376 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати невинуватою у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, та виправдати за недоведеністю вчинення нею вказаного злочину.

Запобіжний захід у вигляді застави - скасувати. Повернути заставодавцю ОСОБА_38 внесену 12 лютого 2018 року заставу, в сумі 88100 грн. 00 коп. (вісімдесят вісім тисяч сто гривень 00 копійок) - застава згідно ухвали від 10 лютого 2018 року Жовтневим районним судом м. Маріуполя Донецької області.

Речові докази у кримінальному провадженні, а саме: грошові кошти в сумі 2000 грн., наступними купюрами 500 грн. серії БР № 3331524, 500 грн. серії ЗБ № 7290175, 200 грн. серії ЗГ № 3184480, 200 грн. серії ЄД № 9463097, 200 грн. серії ТБ № 5415178, 200 грн. серії КН № 9692954, 100 грн. серії КА № 9268552, 100 грн. серії ЗА № 6166684, загальна сума 4000 грн. (т.1 а.с.162-163), повернути власнику після набрання вироком законної сили.

Паперовий конверт Fujifiln у середині якого знаходились грошові кошти у сумі 3000 грн., що представлені шести купюрами номіналом 500 грн., що мають серії та номери: МА 0259578, ЗБ 5566219, СГ 5038725, СЗ 1764940, БН 7808046, СГ 4596524, грошові кошти у сумі 3105 грн., що знаходились у гаманці ОСОБА_1 , що представлені наступними купюрами: дві купюри номіналом по 500 грн., що мають серії та номери: ВЕ 8360892 , БТ 2348166, вісім купюр номіналом по 200 грн., що мають серії та номери: ЄБ 9685754, КТ 4115925, ЄШ 0068930, УМ 3430137, СЄ 9794145, АД 1991233, УХ 7176910, СБ 2662643, чотири купюри номіналом по 100 грн., що мають серії та номери: КМ 0621946, ВЖ 8166904, ЕЧ 7338870, КЙ 2390496, дві купюри номіналом по 50 грн., що мають серії та номери: ТЗ 4034211, СВ 8853938, одна купюра номіналом 5 грн., що має серію та номер МД 0823289, повернути власнику після набрання вироком законної сили.

Копія посадової інструкції заступника начальника Бахмутського міського відділу Головного управління ДМС України в Донецькій області від 29 серпня 2017 року на 4 аркушах, що знаходиться в матеріалах справи, залишити в справі.

Змиви, що зроблені за допомогою бинту з правої та лівої рук ОСОБА_1 , змиви, що зроблені за допомогою бинту з правої та лівої частини ручок робочого крісла ОСОБА_1 , після набрання вироком законної сили знищити.

Документи на ім`я ОСОБА_2 на 11 аркушах, ОСОБА_3 на 10 аркушах, ОСОБА_4 на 7 аркушах, ОСОБА_5 на 8 аркушах, ОСОБА_6 на 9 аркушах, залишити в матеріалах кримінального провадження.

мобільний телефон марки Xiaomi у корпусі білого кольору, який має пошкодження у правому нижньому куті, а також ІМЕІ № 1: НОМЕР_5 , ІМЕІ № 2: НОМЕР_6 , повернути власнику - ОСОБА_1 , після набрання вироком законної сили.

Арешт накладений на вищевказане майно, ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 09 лютого 2018 року, скасувати.

Судові витрати за проведення експертизи № 1/11-13 від 14 лютого 2018 року в сумі 1144 (одна тисяча сто сорок чотири) грн. підлягають відшкодуванню за рахунок Державного бюджету України.

Вирок може бути оскаржений до Донецького апеляційного суду через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом 30 (тридцяти) діб з моменту його проголошення, а засудженим в той же строк з часу отримання вироку суду.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченій та прокурору.

Головуючий суддя Н.М. Медінцева