Ухвала

від 24.05.2021 по справі 369/6236/21

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/6236/21

Провадження №2/369/4084/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.05.2021 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Волчко А.Я.

при секретарі судових засідань Миголь А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швець Руслана Олеговича, Товариства з обмеженою відповідальністю Київська книжково-журнальна фабрика , Приватний виконавець виконавчого округу Київської області Валявський Олександр Анатолійович про визнання виконавчого напису приватного нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду в порядку цивільного судочинства з позовом до відповідача Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швець Руслана Олеговича, Товариства з обмеженою відповідальністю Київська книжково-журнальна фабрика , Приватний виконавець виконавчого округу Київської області Валявський Олександр Анатолійович про визнання виконавчого напису приватного нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17.05.2021 року відкрито провадження за вищевказаною позовною заявою.

Одночасно з позовом надійшла заява позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швець Руслана Олеговича, Товариства з обмеженою відповідальністю Київська книжково-журнальна фабрика , Приватний виконавець виконавчого округу Київської області Валявський Олександр Анатолійович про визнання виконавчого напису приватного нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа - виконавчого напису, вчиненого 20.01.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Русланом Олеговичем за реєстровим № 77 - до набрання законної сили рішенням суду.

В обґрунтування клопотання зазначає, що 25.03.2021 р. позивачу стало відомо, що 20.01.2021 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. був винесений виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 77, яким він пропонує звернути стягнення на користь ТОВ Київська книжково-журнальна фабрика на належні їй земельні ділянки, які розташовані на території Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (перелік зазначений у позові, далі за текстом - земельні ділянки) та за результатами звернення стягнення на вищевказане нерухоме майно задовольнити вимоги даного товариства, а саме стягнути заборгованість в сумі 602 986,42 доларів США та 569 846,68 грн. за період з 25.03.2006 р. по 11.08.2020 р.

Підставами позовних вимог по даній справі є безпідставна з правової точки зору (без ознак безспірності стягнення) видача нотаріусом Виконавчого напису з порушенням позовної давності, невжиття Відповідачем 2 заходів щодо належного пред`явлення вимоги, узгодженості суми заборгованості, невідповідність форми Виконавчого напису вимогам ст. 89 Закону та відсутність через вказане у Виконавчого напису сили виконавчого документу.

Зокрема, у своєму позові позивач зазначає, що виконавчий напис було вчинено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. лише 20.01.2021 року, тобто, через 6 (шість) років після спливу позовної давності визначеної ст. 257 ЦК України та ст. 88 Закону України Про нотаріат .

Тобто, Відповідачем 1 була проігнорована та обставина, що з дня виникнення права вимоги минуло більше трьох років та в порушення ст. 88 Закону і п. 3.1 глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України було вчинено спірний Виконавчий напис.

В зв`язку з цим позивач стверджує, що виконавчий напис підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.

Так, на даний час приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Валявським Олександром Анатолійовичем вчиняються виконавчі дії щодо примусового виконання оскаржуваного виконавчого напису, зокрема, 01.02.2021 відкрито виконавче провадження № 64327533, постановами від 01.02.2021 було призначено суб`єкта оціночної діяльності-суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні та вирішено стягнути з нього основну винагороду у розмірі 10% від суми стягнення , а саме - 60 298,64 долари США та 56 984,66 грн.

Разом з тим, відповідно до висновків про ринкову вартість земельних ділянок до звітів про експертну грошову оцінку земельної ділянки від 14.02.2021 р., визначення ринкової вартості земельних ділянок суб`єктом оціночної діяльності здійснювалося для їх продажу на конкурентних засадах.

Таким чином, у разі невжиття заходів забезпечення по даній справі шляхом зупинення стягнення за виконавчим листом, найближчим часом спірні земельні ділянки в межах виконавчого провадження № 64327533 або будуть продані, або ж право власності на них буде зареєстроване за ТОВ Київська книжково-журнальна Фабрика , що в подальшому значно утруднить виконання рішення по даній справі у випадку його винесення на його користь, оскільки на той час виконавчий напис буде вже фактично виконаний, а виконавче провадження № 64327533 - закрито.

Крім того, зі змісту постанови про відкриття виконавчого провадження від 01.02.2021 постанови про арешт майна боржника вбачається та постанови про стягнення з боржника основної винагороди від 01.02.2021 р. вбачається, що не дивлячись на те, що виконавчий напис вчинений виключно стосовно звернення стягнення на земельні ділянки, а також те, що у виконавчому написі всупереч ст. 89 Закону виконавче провадження не зазначені відомості про боржника, приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Валявським О.А. виконавче провадження № 64327533 здійснюється не тільки стосовно звернення стягнення на земельні ділянки, але й щодо стягнення з нього ще й грошових коштів у розмірі 602 986,42 доларів США та 569 846,68 гри., а з урахуванням основної винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження - у розмірі 663 285,05 доларів США та 597 400,34 грн.

Таким чином, примусове виконання зазначеного виконавчого напису до ухвалення рішення по суті спору порушує його права та може призвести до ускладнення або неможливості виконання судового рішення у разі задоволення позову, безпідставної зміни власника земельних ділянок та стягнення з нього грошових коштів у такому значному розмірі.

Невжиття заходів забезпечення позову може призвести до безповоротного порушення прав Позивача, оскільки за період розгляду справи в суді, приватним виконавцем буде реалізовано арештоване майно.

Вважають, що такий вид забезпечення позову є абсолютно співрозмірним та адекватним позовним вимогам.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

У відповідності до ч. 5ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

За правилом частини першої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться чи буде знаходитися справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

На підставі частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.

При цьому заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частиною третя статті 150 ЦПК України).

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Так, мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.

При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16 серпня 2018 року у справі № 910/1040/18 колегія суддів дійшла висновку, що застосування заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом, яким звернено стягнення на майно, та встановлення заборони на здійснення будь-яких дій відносно виконання такого виконавчого напису є адекватним та ефективним способом забезпечення позову про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до п. 6 ч. 1ст. 150 ЦПК України позов забезпечується шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.

Підстави зупинення вчинення виконавчих дій регламентовані ст.34 ЗУ Про виконавче провадження . Вказаною нормою визначений виключний перелік підстав зупинення вчинення виконавчих дії, які вчиняються державним виконавцем шляхом винесення відповідної постанови. Тобто, законодавством чітко визначені обставини, які можуть бути підставою для зупинення виконавчого провадження, та порядок вирішення питання про зупинення виконавчого провадження, а саме зупинення виконавчого провадження вирішується безпосередньо державним виконавцем, на примусовому виконанні якого знаходиться виконавче провадження.

Водночас ч. 3 ст.432 ЦПК України передбачено, що до розгляду заяви суд має право своєю ухвалою зупинити виконання за виконавчим документом або заборонити приймати виконавчий документ до виконання.

Виходячи із специфіки вказаного виду забезпечення позову підставою для його застосування є оскарження боржником виконавчого документа.

Законодавець визначив, що саме по собі оскарження виконавчого документа свідчить про існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення про задоволення позову, а тому передбачив можливість зупинення стягнення за таким виконавчим документом як вид забезпечення позову.

Як вбачається з матеріалів справи, на розгляді суду перебуває спір щодо правомірності виконавчого напису, вчиненого 20.01.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Русланом Олеговичем за реєстровим № 77.

Згідно із ст. 3 Закону України Про виконавче провадження виконавчий напис нотаріуса є виконавчим документом.

При цьому, за вказаним виконавчим написом, приватним виконавцем виконавчого округу Київської області 01.02.2021 року відкрито виконавче провадження № 64327533.

Таким чином, враховуючи предмет спору, приходжу до висновку, що обраний позивачем вид забезпечення позову є співмірним із заявленими ним позовними вимогами, оскільки підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття таких заходів може ускладнити ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Отже, оскільки невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі оскаржуваного виконавчого напису нотаріуса може ускладнити ефективний захист позивачем своїх прав у випадку фактичного виконання виконавчого напису, до вирішення справи по суті стягнення на підставі оспорюваного виконавчого напису слід зупинити.

Виконавчий напис нотаріуса, який є виконавчим документом, оскаржується боржником у судовому порядку. В даному випадку, забезпечення позову до вирішення цивільної справи по суті на підставі такого виконавчого документа відповідає передбаченому п. 6 ч. 1 ст. 150 ЦПК України виду забезпечення позову (зупинення стягнення за виконавчим документом).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимоги щодо зупинення стягнення за виконавчим написом, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 37 ЗУ Про виконавче провадження , виконавче провадження підлягає обов`язковому зупиненню у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Згідно ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Судовий захист повинен бути ефективним, що вимагає ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Також слід зазначити, що статтею 124 Конституції України визначено принцип обов`язковості судових рішень, який з огляду на положення ст. ст. 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Таким чином, у вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. При цьому, ухвалою про забезпечення позову суд не може вирішувати спір по суті.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При здійсненні судочинства, суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року № ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Н. проти Нідерландів , ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі Іатрідіс проти Греції ). Поняття законність у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року передбачає дотримання відповідних положень національного законодавства та принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справах Антріш проти Франції та Кушоглу проти Болгарії ).

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами щодо захисту основоположних прав конкретної особи. Про необхідність досягнення такого балансу йдеться в ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Баланс не буде забезпечений якщо на особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див. рішення у справі Спорронг та Льонрот проти Швеції ). Інакше кажучи, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти (див. рішення у справі Джеймс та інші проти Сполученого Королівства ).

Позивачем обґрунтовано наявність зв`язку між заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог, оскільки застосування такого заходу забезпечення позову спроможне забезпечити ефективний захист його порушеного права та поновлення порушених прав та інтересів позивача.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З урахуванням норм процесуального законодавства, практики Верховного Суду, виходячи з суті заявлених позовних вимог, оцінки доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності вимог позивача щодо забезпечення позову та доказів, наданих в обґрунтування таких доводів, враховуючи що невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі оскаржуваного виконавчого напису нотаріуса може ускладнити ефективний захист позивачем своїх прав у випадку фактичного виконання виконавчого напису, до вирішення справи по суті стягнення на підставі оспорюваного виконавчого напису слід зупинити.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимоги щодо зупинення стягнення за виконавчим написом, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 149, 150 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швець Руслана Олеговича, Товариства з обмеженою відповідальністю Київська книжково-журнальна фабрика , Приватний виконавець виконавчого округу Київської області Валявський Олександр Анатолійович про визнання виконавчого напису приватного нотаріуса таким, що не підлягає виконанню- задовольнити.

Зупинити стягнення на підставі виконавчого документа - виконавчого напису, вчиненого 20.01.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Русланом Олеговичем за реєстровим № 77 - до набрання законної сили рішенням суду по справі за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швець Руслана Олеговича, ТОВ Київська книжково-журнальна фабрика , третя особа без самостійних вимог на предмет спору: Приватний виконавець виконавчого округу Київської області Валявський Олександр Анатолійович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Копію ухвали направити для відома всім учасникам справи.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області.

Інформація про позивача (стягувача): ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 Реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ;

Інформація про відповідача: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович, 01001, м. Київ, вул. Лютеранська, буд. З, нежилі прим, з №1 по №5 (група прим. №31) (в літ А), офіс 31;

Інформація про відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю Київська книжково- журнальна фабрика , 02140, м. Київ, вул. Вишняківська, 7-А, кв.63, Ідентифікаційний код юридичної особи 34543879;

Інформація про третю особу: Приватний виконавець виконавчого округу Київської області: Валявський Олександр Анатолійович, 08292, Київська обл., м. Буча, вулиця Нове Шосе, З

Суддя: А.Я. Волчко