Постанова

від 19.05.2021 по справі 361/9327/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2021 року м. Київ

справа № 361/9327/20

провадження № 22-ц/824/5446/2021

Київський Апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого - Іванової І.В.

суддів - Пікуль А.А., Невідомої Т.О.

при секретарі - Ярмак О.В.

сторони :

позивач - ОСОБА_1

відповідачі - товариство з обмеженою відповідальністю Кей-Колект , приватний нотаріус Броварського міського нотаріального округу Іваненко Олег Валерійович, ОСОБА_2 , ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 січня 2021 року у складі судді Василишина В.О., про забезпечення позову,

встановив:

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ТОВ Кей-Колект , приватного нотаріуса Броварського міського нотаріального округу Іваненка О.В., ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 , в якому просив визнати неправомірним та скасувати рішення приватного нотаріуса Броварського міського нотаріального округу Київської області Іваненка О.В. № 46496975, прийняте 16 квітня 2019 року, згідно із яким були внесені зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, запис

№ 31203928, про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, площею 0,10 га, кадастровий номер:3210600000:00:017:0017, за адресою: АДРЕСА_1 , за товариством з обмеженою відповідальністю Кей-Колект на підставі договору іпотеки № 5629; витребувати у ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 0,98 га, кадастровий номер: 3210600000:01:017:0124, а у ОСОБА_3 земельну ділянку, площею 0,002 га, кадастровий номер: 3210600000:01:017:0125.

Одночасно позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт: на належну ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 0,098 га, кадастровий номер: 3210600000:01:017:0124, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1844488832106; на належну ОСОБА_3 земельну ділянку, площею 0,002 га, кадастровий номер: 3210600000:01:017:0125, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1844499932106.

Заява про забезпечення позову мотивована тим, що 28 грудня 2007 року між ОСОБА_1 та АКІБ УкрСиббанк укладено договір про надання споживчого кредиту № 11281221000, за умовами банк надав позичальнику кредит у розмірі - 150 000 доларів США строком до 30 грудня 2022 року.

Одночасно з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором укладено іпотечний договір № 5629, предметом якого зазначено нерухоме майно - земельна ділянка, площею 0,10 га, кадастровий номер: 3210600000:00:017:0017, що належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу земельних ділянок від 28 грудня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Іваненко О.В., зареєстровано в реєстрі № 4921, за яким іпотекодавець набув у власність 2 земельні ділянки, загальною площею 0,1158 га, які розташовані по АДРЕСА_1 : ділянка, площею 0,10 га (предмет іпотеки), кадастровий номер: 3210600000:00:017:0017, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства; ділянка, площею 0,01 58 га, кадастровий номер: 3210600000:00:017:1017, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до договору факторингу № 2 від 13 лютого 2012 року та договору відступлення права вимоги від 13 лютого 2012 року до ТОВ Кей-Колект перейшло право вимоги за кредитним договором № 11281221000 від 28 грудня 2007 року та за іпотечним договором № 5629 від 28 січня 2007 року.

Позивач зазначає, що з публічної кадастрової карти він дізнався про відсутність у системі інформації про його земельну ділянку, площею 0,10 га, кадастровий номер: 3210600000:00:017:0017, а також про те, що власником земельної ділянки значиться ОСОБА_2 і площа земельної ділянки вже складає

0,098 га, а не 0,10 га, а також присвоєно новий кадастровий номер: 3210600000:01:017:0124.

20 червня 2019 року ОСОБА_2 перепродав земельну ділянку, площею 0,02 га, кадастровий номер: 3210600000:01:017:0125, громадянці ОСОБА_3

ОСОБА_1 вважає, що перехід права власності на земельну ділянку відбувся незаконно, що призвело до порушення його прав, враховуючи при цьому, що на земельній ділянці, площею 0,098 га, яка перебуває у незаконному володінні ОСОБА_2 , розташована нежитлова будівля, площею 240,3 кв.м, власником якої є ОСОБА_1 .

Отже, на його думку, невжиття заходів забезпечення позову у даному випадку може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, тому просив його заяву задовольнити.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 січня 2021 року заяву ОСОБА_1 задоволено.

Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку, площею 0,098 га, кадастровий номер: 3210600000:01:017:0124, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку, площею 0,002 га, кадастровий номер: 3210600000:01:017:0125, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 .

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги відповідач зазначає, що оскаржувана ухвала постановлена передчасно, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням норм процесуального права, а саме, ч. 1 ст. 19, ч. 3 ст. 154, ч. 13 ст. 158 ЦПК України, яке призвело до незаконного застосування заходів забезпечення позову.

Скаржник вважає, що провадження у даній справі підлягає закриттю, а заява позивача про застосування заходів забезпечення позову залишенню без задоволення, оскільки заявлені позовні вимоги підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказує на те, що спірні правовідносини пов`язані із невиконанням умов цивільно-правової угоди, отже даний спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин, і має вирішуватись судами за правилами ЦПК.

Отже, ОСОБА_1 , посилаючись на необґрунтованість та безпідставність апеляційної скарги ОСОБА_2 , просив відмовити у її задоволенні.

В суді апеляційної інстанції представник відповідача ОСОБА_2 просив апеляційну скаргу задовольнити з викладених у ній підстав.

Позивач ОСОБА_1 просив відмовити у задоволенні скарги з підстав викладених у відзиві.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників, розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів (далі - Закон № 2147-VIII), яким ЦПК України викладено в новій редакції, в тому числі розширені підстави вжиття судом заходів забезпечення позову.

Зокрема, якщо за попередньою нормою (ч.3 ст.151 ЦПК в редакції до 15 грудня 2017 року) підставою вжиття заходів забезпечення позову було лише утруднення виконання чи неможливість виконання в майбутньому рішення суду, то згідно ст.149 ЦПК України (в редакції після 15 грудня 2017 року) суд за заявою учасника справи має право вжити заходів забезпечення позову не тільки якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду але і якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Статтею 124 Конституції України визначений принцип обов`язковості судових рішень, який із огляду на положення статей 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

За змістом статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містить, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Положеннями статті 152 ЦПК України встановлені види забезпечення позову. Одним із видів такого забезпечення є накладення арешту на майно, заборона вчиняти певні дії, тощо.

Відповідно до частини третьої статті 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. (пункт 4 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову ).

Аналогічні приписи містить ст.18 ЦПК України, згідно якої судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Окрім цього, вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів ст.ст.11, 12, 81 ЦПК України (змагальність сторін та пропорційність у цивільному судочинстві, обов`язок доказування і подання доказів), суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням зокрема того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову (у вигляді заборони третім особам вчиняти певні дії щодо предмета спору тощо) права відповідача або вказаних осіб, а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав та чи спроможний позивач захистити їх в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Як вбачається з позовних вимог, позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання неправомірним й скасування рішення, яке стало підставою для внесення записів до відповідних реєстрів щодо наявності речових прав на нерухоме майно, а також про витребування земельної ділянки.

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна власником спірного майна на яке суд наклав арешт є відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Таким чином, суд першої інстанції враховуючи вимоги позивача, характер взаємовідносин сторін по справі, і те, що між сторонами у справі дійсно існує спір та існує реальна загроза невиконання у майбутньому рішення суду у разі задоволенні позовних вимог, дійшов правильного висновку про задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно.

Доводи скарги про те, що заява не містить доказів на її обґрунтування, не можуть бути взяті до уваги, оскільки відповідач ОСОБА_2 не спростував твердження позивача що існує ризик відчуження спірного майна, яке зареєстроване на ім`я відповідача та яке позивач просить витребувати на свою користь, тому таке майно потребує захисту в порядку забезпечення позову, при цьому таке забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін. Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.

За таких обставин, апеляційний суд прийшов до висновку про те, що зазначене судове рішення постановлено з додержанням вимог закону, а тому в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381 ЦПК України, Київський Апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

постановив :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 січня 2021 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий:

Судді :