Постанова

від 23.03.2021 по справі 910/7850/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" березня 2021 р. Справа№ 910/7850/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Разіної Т.І.

Іоннікової І.А.

секретар судового засіданні: Бендюг І.В.,

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 23.03.2021,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стар Інвестмент Ван"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 03.11.2020 (повний текст рішення підписано 12.11.2020)

у справі № 910/7850/20 (суддя Турчин С.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стар Інвестмент Ван"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Воїнпрод",

2. ОСОБА_1

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Грінвіч Фіш"

про визнання права вимоги та право іпотекодержателя, звернення стягнення на предмет іпотеки,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "СТАР ІНВЕСТМЕНТ ВАН" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЇНПРОД", ОСОБА_1 , про:

- визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю "СТАР ІНВЕСТМЕНТ ВАН" права вимоги та права іпотекодержателя за договором іпотеки №ZXR039523.143694.002 від 17.07.2013 на об`єкт нерухомого майна: нежиле приміщення № 1031 в літ. А першого поверху в буд. АДРЕСА_1 , загальною площею 92,00 кв.м;

- в рахунок погашення заборгованості ТОВ "Грінвіч Фіш" за укладеним між товариством та Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський банк розвитку" кредитним договором №MKLNU3.143359/02 від 17.07.2013 в загальній сумі 2 023 812,11 грн, з яких 700 000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту, 1 323 812,11 грн - заборгованість за відсотками, звернути стягнення предмет іпотеки: нежиле приміщення № 1031 в літ. А першого поверху в буд. АДРЕСА_1 , загальною площею 92,00 кв.м., шляхом проведення прилюдних торгів за ціною, визначеною при примусовому виконанні рішення на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та його мотиви

Рішенням Господарського суду міста Києва вiд 03.11.2020 у справі № 910/7850/20 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що момент виникнення права вимоги за іпотечним договором чинне законодавство пов`язує з фактом державної реєстрації іпотеки в порядку, визначеному законодавством. Отже, виникнення у Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАР ІНВЕСТМЕНТ ВАН" прав іпотекодержателя за спірним іпотечним договором може відбутися лише після нотаріального посвідчення правочину про відступлення прав за іпотечним договором, а також державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, просить оскаржуване рішення скасувати, постановити нове рішення, яким позов задовольнити, мотивуючи свої вимоги тим, що оскаржуване рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, позивач зазначає, що суд першої інстанції не прийняв до уваги, що у даному випадку відсутні підстави для припинення договору іпотеки, визначені статтею 17 Закону України "Про іпотеку", оскільки об`єкт нерухомості вибув з власності ОСОБА_1 поза волею іпотекодержателя за відсутності його письмової згоди, основне зобов`язання за кредитним договором не припинено належним виконанням, а сума заборгованості за кредитним договором, яка відступлена на користь ТОВ "СТАР ІНВЕСТМЕНТ ВАН" за укладеним з ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" договором №145 від 22.02.2019 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги становить 2023812,11 грн, з яких 700000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту, 1323812,11 грн - заборгованість за відсотками, а тому позивач наголошує, що іпотека залишається дійсною та не припиненою незалежно від зміни власника майна.

Таким чином, на думку скаржника, відсутність запису про іпотеку у реєстрі речових прав за відсутності однієї з підстав припинення іпотеки, передбачених статтею 17 Закону України Про іпотеку свідчить по те, що іпотека зберігає свою чинність та є чинною і для наступних власників майна на підставі статті 23 Закону України Про іпотеку . В підтвердження викладених доводів, скаржник посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі №668/9978/15-ц.

Апелянт вважає, що оскільки договір іпотеки не припинено з визначених законом підстав, то усі права і обов`язки, набуті сторонами за цим правочином, повинні безперешкодно здійснюватись і є діючими до повного їх виконання.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача

Заперечуючи проти вимог апеляційної скарги, відповідачі подали відзиви, у яких просять залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Відповідачі посилаються на ті обставини, що відповідачем-2 було повністю погашено заборгованість по кредитному договору, внаслідок чого іпотека є припинена, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено записи про припинення іпотеки та припинення обтяження спірного нежилого приміщення.

Як вбачається з матеріалів справи, третьою особою не було надано відзив на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.

Явка представників у судове засідання

Представник третьої особи в судове засідання 23.03.2021 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

В матеріалах справи містяться конверти з копіями ухвал суду апеляційної інстанції від 08.02.2021 та 01.03.2021, які надсилались Товариству з обмеженою відповідальністю "Грінвіч Фіш" за адресою, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб: 02002, м. Київ, вул. Степана Сагайдака, 114-А, оф.204, причиною повернення зазначено "адресат відсутній за вказаною адресою".

У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, і повернуто підприємством зв`язку із посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (постанова Верховного Суду від 25.06.2018 у справі № 904/9904/17).

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла до висновку про те, що третя особа була належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання та обізнана про розгляд справи №910/7850/20 у Північному апеляційному господарському суді, а не отримання поштової кореспонденції учасником справи не залежить від волевиявлення суду.

У свою чергу, відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Ухвали Північного апеляційного господарського суду у справі №910/7850/20 оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Також слід врахувати, що Верховний Суд у постанові від 21.02.2018 у справі №2103/490/2012 вказав про те, що сторона, яка бере участь у судовому процесі, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

За приписами частини першої ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

З огляду на викладене, а також враховуючи те, що явка представників учасників справи в судові засідання не була визнана обов`язковою, судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість здійснення розгляду апеляційної скарги у даній справі за відсутності представника третьої особи.

Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджено матеріалами справи, 17.07.2013 між Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський банк розвитку" (БАНК) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Грінвіч Фіш" (позичальник) укладено кредитний договір №MKLNU3.143359/002 (далі - кредитний договір), відповідно до якого банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти (кредит) на умовах, визначених цим договором.

Кредит надається у розмірі 700000,00 грн; термін користування кредитом до 16.07.2018; процентна ставка за користування кредитом - 23% річних (п.1.1, 1.2, 1.3 кредитного договору).

Крім того, 17.07.2013 між Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський банк розвитку" (іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (іпотекодавець) укладено договір іпотеки № ZXR039523.143694.002, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чигріним А.О. та зареєстрований в реєстрі за №6397 (далі - договір іпотеки), предметом якого є надання в іпотеку майна, зазначеного в п. 7 цього договору, в забезпечення виконання зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінвіч Фіш" перед іпотекодержателем, в силу чого іпотекодержатель має право в разі невиконання позичальником зобов`язань, забезпечених іпотекою, та невиконання іпотекодавцем зобов`язань за цим договором, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку майна переважно перед іншими кредиторами позичальника та іпотекодавця.

Відповідно до п. 2 договору іпотеки за цим договором забезпечується виконання зобов`язань позичальника, що випливають з кредитного договору від 17.07.2013 №MKLNU3.143359/02, укладеного між іпотекодержателем та позичальником.

Згідно з п.7 договору іпотеки в забезпечення виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором та зобов`язань за цим договором, іпотекодавець надав в іпотеку належне йому на праві власності наступне нерухоме майно: нежиле приміщення №1031 в літ.А першого поверху в буд. АДРЕСА_1 , загальною площею 92,00 кв.м.

У пункту 8 договору іпотеки сторони визначили, що загальна вартість предмету іпотеки складає 1248000,00 грн.

Відповідно до пп.21.7. п.21 договору іпотеки іпотекодавець зобов`язаний не передавати предмет іпотеки в наступну іпотеку, оренду (майновий найм), у лізинг, у спільну діяльність, не здійснювати відчуження або інше розпорядження предметом іпотеки без письмової згоди іпотекодержателя.

17.07.2013 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чигріним А.О. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №4050745 від 17.07.2013 внесено запис №1690728 про реєстрацію іпотеки за договором іпотеки № ZXR039523.143694.002 від 17.07.2013 (іпотекодавець - ОСОБА_1 ; іпотекодержатель - ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку"; боржник - ТОВ "Грінвіч Фіш") стосовно майна - нежитлове приміщення (в літ. А) першого поверху, за адресою АДРЕСА_2 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки №6356388 від 17.07.2013.

Також 17.07.2013 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чигріним А.О. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №4053319 від 17.07.2013 внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію обтяження №1691577 (вид обтяження - заборона на нерухоме майно) за Договором іпотеки (особа, майно якої обтяжується - ОСОБА_1 ; обтяжувач - ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку") стосовно майна - нежитлового приміщення (в літ. А) першого поверху, за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження №6359267 від 17.07.2013.

Крім того, 17.07.2013 між ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку", ОСОБА_1 (поручитель) та ТОВ "Грінвіч Фіш" укладено договір поруки №РХ029031.143694.001, відповідно до умов якого поручитель поручився перед банком за виконання позичальником зобов`язань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, пені, штрафних санкцій та збитків, розмір, термін та умови повернення та сплати яких встановлюються кредитним договором №MKLNU3.143359/02 від 17.03.2013.

22.02.2019 між ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" (банк) та ТОВ "Ейпіес Україна" (змінено найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "СТАР ІНВЕСТМЕНТ ВАН") (новий кредитор) за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом електронного аукціону №UA-EA-2018-12-21-000021-b від 24.01.2019, укладений договір №145 про відступлення (купівлі-продажу) вимоги від 22.02.2019, відповідно до пункту 2.1. якого банк відступає шляхом продажу новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває в обсязі і на умовах, визначених цим договором, права вимоги банку до позичальників, заставодавців (іпотекодавців) та поручителів, зазначених у додатку №1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржника, спадкоємців боржника, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржника, або які зобов`язані виконати обов`язки боржників, за кредитними договорами, договорами поруки, договорами іпотеки (іпотечними договорами), договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них згідно з реєстром у додатку №1 до цього договору; новий кредитор сплачує банку за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначеному договором.

Сторони домовились, що відступлення банком новому кредитору прав вимоги за договорами іпотеки (застави), що були укладені в забезпечення виконання зобов`язань боржників за основними договорами та були посвідчені нотаріально, відбувається за окремим договором, який укладається між сторонами не пізніше 42 (сорока двох) робочих днів з дати, наступної за днем формування протоколу електронного аукціону №UA-EA-2018-12-000021-b від 24.01.2019 та підлягає нотаріальному посвідченню.

Пунктом 2.2. договору визначено, що новий кредитор в день укладання цього договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання банком у повному обсязі коштів, відповідно до п. 4.1. цього договору, набуває усі права кредитора за основними договорами.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначає, що після укладення договору відступлення прав вимоги позивачу стало відомо, відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, що 12.11.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чигріним А.О. прийнято рішення № 26080134 про реєстрацію припинення іпотеки щодо об`єкту нерухомого майна - нежитлове приміщення (в літ. А) першого поверху, за адресою АДРЕСА_2 , та 12.11.2015 внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про припинення іпотеки за договором іпотеки.

Також, відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, 12.11.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чигріним А.О. прийнято рішення №26080541 про реєстрацію припинення обтяження (вид обтяження - заборона на нерухоме майно) щодо об`єкту нерухомого майна - нежитлове приміщення (в літ. А) першого поверху, за адресою АДРЕСА_2 , та 12.11.2015 внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про припинення обтяження за договором іпотеки.

Вказані рішення про реєстрацію припинення іпотеки та обтяження були прийняті на підставі листа № 8734 від 11.11.2015 Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Міхно С.С., у якому зазначено, що кредит за Кредитним договором повністю достроково погашено ОСОБА_1 за договором поруки №РХ029031.143694.001 від 17.07.2013;

та листа про припинення обтяження № 8733 від 11.11.2015 Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Міхно С.С., у відповідності до якого банк просив припинити іпотеку і обтяження на нежитлове приміщення, яке є предметом договору іпотеки у зв`язку з виконанням кредитного договору.

У відповідь на запит позивача ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" листом вих. №310 від 13.03.2020 повідомив, що погашення заборгованості ОСОБА_1 за укладеним з ТОВ "Грінвіч Фіш" кредитним договором № MKLNU3.143359.002 від 17.07.2013 не здійснювалося, а листи вих. №8733 та № 8734 від 11.11.2015 Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Міхно С.С. не підписувалися.

Також позивач звертає увагу, що до відповіді на запит ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" надано викопіювання з Журналу вихідної кореспонденції Банку за період з 25.09.2015 по 20.11.2015, згідно із яким за вихідним номером 8734 від 11.11.2015 зареєстровано заяву до Фрунзенського районного суду м. Харкова та за вихідним номером 8733 від 11.11.2015 - заяву до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області.

Позивач звернувся до Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві із повідомленням про вчинення ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 ст. 190, ч.ч. 1 та 4 ст. 358 КК України. Відомості про вказане кримінальне правопорушення внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань та присвоєно номер 12020100100002917, на підтвердження чого позивачем надано витяг з ЄРДР від 25.03.2020.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 згідно з актом №1 прийому-передачі нежитлового приміщення від 19.11.2015 передав нежитлове приміщення № 1031 (в літері А) першого поверху, загальною площею 92,00 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , в рахунок внеску до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЇНПРОД".

22.04.2016 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності №14329295 на нежитлове приміщення № 1031 (в літері А) першого поверху, загальною площею 92,00 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , за Товариством з обмеженою відповідальністю "ВОЇНПРОД".

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на відсутність підстав для припинення договору іпотеки, згідно із вимог статті 17 Закону України "Про іпотеку", оскільки об`єкт нерухомості вибув з власності ОСОБА_1 поза волею іпотекодержателя за відсутності його письмової згоди, основне зобов`язання за кредитним договором не припинено належним виконанням, а сума заборгованості за кредитним договором, яка відступлена на користь ТОВ "СТАР ІНВЕСТМЕНТ ВАН" за укладеним з ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" договором №145 від 22.02.2019 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги становить 2023812,11 грн, з яких 700000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту, 1323812,11 грн - заборгованість за відсотками, а тому позивач наголошує, що іпотека залишається дійсною та не припиненою незалежно від зміни власника майна.

Відповідно до п.18.8. договору іпотеки іпотекодержатель має право, з метою задоволення своїх вимог, звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання термінів виконання позичальником якого-небудь зобов`язань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані.

Згідно з п.26 договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється у випадках, передбачених п.п. 18.6, 18.8, 18.9 цього договору відповідно до розділу V Закону України "Про іпотеку" на підставі рішення суду, або на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно договору про задоволення вимог іпотекодекодержателя.

З огляду на наведене вище, позивач вважає, що належними та ефективними способами захисту у даному випадку буде визнання за ТОВ "СТАР ІНВЕСТМЕНТ ВАН" прав вимоги та прав іпотекодержателя за договором іпотеки № ZXR039523.143694.002 від 17.07.2013 та звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі статей 23 та 39 Закону України "Про іпотеку".

Відповідачі проти позову заперечили, посилаючись на те, що заборгованість за кредитним договором №MKLNU3.143359/002 від 17.07.2013 була погашена відповідачем-2 ще 11.11.2015, внаслідок чого кредитний договір та договір іпотеки № ZXR039523.143694.002 від 17.07.2013 припинені, а приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чигріним А.О. правомірно зареєстровано припинення іпотеки та заборони відчуження майна в державному реєстрі прав.

В обґрунтування своїх доводів відповідачі зазначили, що у провадженні Дніпровського районного суду міста Києва перебуває справа №755/15457/14-ц за позовом Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку" до ОСОБА_1 , третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Грінвіч Фіш" про стягнення заборгованості за кредитним договором.

31.05.2019 Дніпровським районним судом м. Києва постановлено ухвалу про призначення у справі судової комплексної експертизи (почеркознавчої та технічної експертизи документа), проведення якої доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Відповідно до висновку експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, копія якого надана відповідачем-2 до матеріалів справи: підпис від імені Міхна С.С. у рядку: "Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації" у довідці №8734 від 11 листопада 2015 виконано рукописним способом без попередньої технічної підготовки та використання технічних засобів. Підпис від імені Міхна С. С. у рядку: "Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації" у довідці №8734 від 11 листопада 2015 виконаний Міхно Сергієм Семеновичем.Відтиск печатки на довідці №8734 від 11 листопада 2015, де міститься підпис від імені уповноваженої особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку" Міхна Сергія Семеновича, нанесений печаткою Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку", вільні та експериментальні зразки відтисків якої надані для порівняльного дослідження.

Також відповідачі зазначають, що Господарським судом міста Києва розглядалась справа №910/15995/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ейпіес Україна" (змінено найменування на - Товариство з обмеженою відповідальністю "СТАР ІНВЕСТМЕНТ ВАН") до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чигріна Андрія Олеговича, третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 , третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Воїнпрод", третя особа 3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Грінвіч Фіш" про визнання протиправними та скасування рішень приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чигріна Андрія Олеговича №№26080134, 26080541 та зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.07.2019 у справі №910/15995/18 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Ейпіес Україна" (змінено найменування на - Товариство з обмеженою відповідальністю "СТАР ІНВЕСТМЕНТ ВАН") відмовлено повністю.

На думку відповідачів предмет та підстави у справах №910/15995/18 та №910/7850/20 (в частині визнання у позивача права вимоги та права іпотекодержателя) є тотожними.

Відповідачі також зазначають, що договір №145 від 22.02.2019 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги як за договором кредиту та договором іпотеки, у порушення частини 4 статті 18 Закону України "Про іпотеку" нотаріально не посвідчений.

З огляду на наведене, враховуючи, що відповідачем-2 було повністю погашено заборгованість по кредитному договору, внаслідок чого іпотека є припинена, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено записи про припинення іпотеки та припинення обтяження нежилого приміщення № 1031 (в літері А) першого поверху, загальною площею 92,00 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1, а договір №145 від 22.02.2019 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги є нікчемним, відповідачі стверджують про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла до висновку щодо відсутності підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.

Згідно із частинами 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За приписами статті 1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (частина 3 статті 1049 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом вище, 17.07.2013 між Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський банк розвитку" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Грінвіч Фіш" (позичальник) укладено кредитний договір №MKLNU3.143359/002, відповідно до якого банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти (кредит) на умовах, визначених цим договором. Кредит надається у розмірі 700000,00 грн; термін користування кредитом до 16.07.2018; процентна ставка за користування кредитом - 23% річних.

Згідно із випискою по особовому рахунку за період з 17.07.2019 по 21.02.2019 на виконання зобов`язань за кредитним договором №MKLNU3.143359/002 від 17.07.2013 ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" надало Товариству з обмеженою відповідальністю "Грінвіч Фіш" кредитні кошти у розмірі 700000,00 грн.

За розрахунком, наданим позивачем у матеріали справи, заборгованість позичальника за кредитним договором по тілу кредиту становить 700 000,00 грн та заборгованість за відсотками - 1 323 812,11 грн.

З метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов`язань - способи або види забезпечення виконання зобов`язань.

Нормами статті 546 Цивільного кодексу України визначено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 572 Цивільного кодексу України передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Як підтверджено матеріалами справи, на забезпечення виконання кредитного договору від 17.07.2013 №MKLNU3.143359/02, між Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський банк розвитку" (іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (іпотекодавець) укладено договір іпотеки № ZXR039523.143694.002 від 17.07.2013, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чигріним А.О. та зареєстрований в реєстрі за №6397, предметом якого є надання в іпотеку майна - нежитлового приміщення № 1031 (в літері А) першого поверху, загальною площею 92,00 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з п.18.8. договору іпотеки іпотекодержатель має право, з метою задоволення своїх вимог, звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання термінів виконання позичальником якого-небудь зобов`язань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані.

Пунктом 26 договору іпотеки передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється у випадках, передбачених п.п. 18.6, 18.8, 18.9 цього договору відповідно до розділу V Закону України "Про іпотеку" на підставі рішення суду, або на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно договору про задоволення вимог іпотекодекодержателя.

Відповідно до частин 1, 2 статті 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель, набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 590 Цивільного кодексу України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 1 статті 7 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Відповідно до частини 2 статті 7 Закону України "Про іпотеку", якщо вимога за основним зобов`язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов`язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов`язання.

Згідно з частиною статті 11 Закону України "Про іпотеку" майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Частина 1 статті 12 Закону України "Про іпотеку" визначає, що у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону (частини 1 статті 33 Закону України "Про іпотеку").

Звертаючись із даним позовом, позивач посилається на те, що він набув прав вимоги за кредитним договором та договором іпотеки на підставі договору №145 про відступлення (купівлі-продажу) вимоги від 22.02.2019.

Судом встановлено, що 22.02.2019 між ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" (банк) та ТОВ "Ейпіес Україна" (змінено найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "СТАР ІНВЕСТМЕНТ ВАН") (новий кредитор) за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом електронного аукціону №UA-EA-2018-12-21-000021-b від 24.01.2019 укладений договір №145 про відступлення (купівлі-продажу) вимоги, відповідно до якого банк відступає шляхом продажу новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває в обсязі і на умовах, визначених цим договором, права вимоги банку до позичальників, заставодавців (іпотекодавців) та поручителів, зазначених в додатку №1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржника, спадкоємців боржника, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржника, або які зобов`язані виконати обов`язки боржників, за кредитними договорами, договорами поруки, договорами іпотеки (іпотечними договорами), договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них згідно з реєстром у додатку №1 до цього договору; новий кредитор сплачує банку за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначеному договором.

У переліку договорів (додаток №1), у зобов`язаннях за якими відступається право вимоги, в тому числі зазначено кредитний договір №MKLNU3.143359/002 від 17.07.2013 та договір іпотеки № ZXR039523.143694.002 від 17.07.2013.

Відповідно до статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва.

Згідно з частиною 1 статті 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 Цивільного кодексу України).

Статтею 516 Цивільного кодексу України передбачено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до статті 517 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

За змістом статті 24 Закону України "Про іпотеку" відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Іпотекодержатель зобов`язаний письмово у п`ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов`язанням. Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

У постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 758/3453/16-ц наведено правову позицію, що тлумачення абзацу 9 статті 1, статті 24 Закону України "Про іпотеку" дозволяє зробити висновок, що:

- іпотекодержателем може бути тільки особа, яка є кредитором за основним зобов`язанням. Це пов`язано з тим, що для іпотеки є характерною така властивість як слідування, оскільки іпотека слідує за основним зобов`язанням з метою його забезпечення;

- для відступлення прав за іпотечним договором необхідним є вчинення правочину в письмовій формі з нотаріальним посвідченням;

Законом України "Про іпотеку" не передбачено існування конструкції "абстрактної" іпотеки, при якій іпотека існує поза зв`язком із забезпеченням основного зобов`язання. Тобто, законодавством не допускається такої конструкції, коли суб`єктом права вимоги за основним договором буде один суб`єкт, який набув право вимоги внаслідок відступлення, а іпотекодержателем - інший суб`єкт, адже призначенням іпотеки є забезпечення основного зобов`язання.

Крім того, пунктом 2.1. договору №145 про відступлення (купівлі-продажу) вимоги від 22.02.2019 сторони передбачили, що відступлення банком новому кредитору прав вимоги за договору за договорами іпотеки (застави), що були укладені в забезпечення виконання зобов`язань боржників за основними договорами та були посвідчені нотаріально, відбувається за окремим договором , який укладається між сторонами не пізніше 42 (сорока двох) робочих днів з дати, наступної за днем формування протоколу електронного аукціону №UA-EA-2018-12-21-000021-b від 24.01.2019 та підлягає нотаріальному посвідченню .

Проте, позивачем не подано до матеріалів справи відповідного нотаріально посвідченого договору відступлення прав вимоги за спірним договором іпотеки.

При цьому, договір №145 про відступлення (купівлі-продажу) вимоги від 22.02.2019 нотаріально не посвідчений, у зв`язку із чим з урахуванням норм статті 24 Закону України "Про іпотеку" та умов договору відступлення, не може підтверджувати виникнення у позивача прав іпотекодержателя за іпотечним договором.

Також відповідно до статті 24 Законом України "Про іпотеку" відомості про відступлення прав іпотекодержателя підлягають державній реєстрації; внесення таких відомостей і є зміною речового права - права іпотеки. До проведення державної реєстрації відповідне право не виникає, а його перехід не відбувається.

У розумінні наведених положень законодавства державна реєстрація відступлення права вимоги, яка відбувається шляхом здійснення заміни іпотекодержателя за таким предметом іпотеки у Реєстрі речових прав, є обов`язковою, а такій реєстрації передує обов`язкова реєстрація самого права іпотеки за первісним іпотекодержателем.

Частиною 2 статті 3 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що взаємні права і обов`язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону.

Водночас за змістом статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Отже, момент виникнення права вимоги за іпотечним договором чинне законодавство пов`язує з фактом державної реєстрації іпотеки в порядку, визначеному законодавством.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.10.2020 у справі №15/148-10-4045, від 27.08.2019 у справі № 911/2392/17, від 26.02.2020 у справі №751/2322/16-ц.

Як встановлено судом першої інстанції, на момент звернення з даним позовом до суду та на дату винесення рішення судом, відсутні відомості щодо державної реєстрації права іпотеки у встановленому законом порядку за позивачем у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відтак, виникнення у Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАР ІНВЕСТМЕНТ ВАН" прав іпотекодержателя за спірним іпотечним договором може відбутися лише після нотаріального посвідчення правочину про відступлення прав за іпотечним договором, а також державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги позивача про визнання права вимоги, визнання права іпотекоджержателя та звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором є такими, що задоволенню не підлягають.

Суд апеляційної інстанції вважає за доцільне зазначити, що з огляду на встановлення факту відсутності нотаріально посвідченого договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором, обставини припинення чи наявності основного зобов`язання по кредитному договору не впливають у даному випадку на результат вирішення спору.

Водночас, суд першої вірно визнав помилковими посилання відповідачів на рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2019 у справі №910/15995/18, оскільки у межах вказаної справи надавалась оцінка лише обставинам щодо рішень приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чигріна Андрія Олеговича про припинення іпотеки та скасування заборони на нерухоме майно, а не наявності підстав для визнання права іпотеко держателя.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарг в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в оскаржуваному рішенні висновків.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва вiд 03.11.2020 у справі № 910/7850/20 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а, отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стар Інвестмент Ван" на рішення Господарського суду міста Києва вiд 03.11.2020 у справі № 910/7850/20 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва вiд 03.11.2020 у справі № 910/7850/20 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/7850/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено: 24.05.2021.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Т.І. Разіна

І.А. Іоннікова