Постанова

від 13.05.2021 по справі 920/734/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" травня 2021 р. Справа№ 920/734/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Коробенка Г.П.

Кравчука Г.А.

при секретарі Вага В.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Заїки І.В. самопредставництво;

від відповідача: Мазнєва С.Г. ордер;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Сумської міської ради

на рішення Господарського суду Сумської області від 01.02.2021 (повний текст складено 08.02.2021)

у справі №920/734/20(суддя Жерьобкіна Є.А.)

за позовом Сумської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Корал-Суми"

про стягнення 652190,02 грн,

УСТАНОВИВ:

У липні 2020 року Сумська міська рада (далі - позивач) звернулась у Господарський суд Сумської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Корал-Суми" (далі - відповідач) та просила стягнути 652190,02 грн заборгованості з орендної плати за землю.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач у період з 15.04.2016 по 30.03.2018 був власником нерухомого майна - комплексу " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", розташованого за адресою: м. Суми, АДРЕСА_1, що знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 5910136600:18:012:0024 площею 0,2879 га, та повинен був сплачувати оренду плату згідно договору оренди земельної ділянки від 24.11.2014, однак у вказаний період відповідач сплачував земельний податок, тому позивач просить стягнути різницю між сплаченим відповідачем земельним податком та орендною платою, яка підлягала сплаті за договором.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на те, що позивачем заявлені вимоги за період з 15.04.2016 по 20.07.2017 з пропуском строку позовної давності, тому вимоги за цей період задоволенню не підлягають; право оренди було зареєстровано за відповідачем 28.01.2019 (на підставі рішення у справі №920/675/17), вже після відчуження нерухомого майна іншим особам (30.03.2018), тому відсутні підстави сплати орендної плати. Також посилався на те, що орендна плата була стягнута з попереднього власника.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 01 лютого 2021 року позов задоволено частково.

З Товариства з обмеженою відповідальністю "Корал-Суми" стягнуто на користь Сумської міської ради 215362 грн 74 коп. боргу зі сплати орендної плати, 3230 грн 44 коп. витрат по сплаті судового збору.

У задоволенні позову в іншій частині відмовлено з підстав пропуску позовної давності.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Сумська міська рада звернулась з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у позові та ухвалити нове, яким задовольнити позов повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушено норми матеріального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки позовна давність була пропущена з поважних причин, а саме: з липня 2017 року на розгляді судів перебувала справа №920/675/17 щодо внесення змін у договір оренди земельної ділянки від 24.11.2014 в частині заміни орендаря, але судами першої і апеляційної інстанції було відмовлено у позові з підстави того, що договір припинив свою дію; однак, постановою Верховного Суду від 29.08.2018 ці судові рішення були скасовані та зроблений висновок, що до відповідача перейшли відповідні права та обов`язки орендаря за договором, а при новому розгляді справи рішенням суду від 21.12.2018, яке набрало законної сили 16.01.2019, у договір були внесені відповідні зміни і саме з цієї дати позивачу достеменно стало відомо про порушення свого права, як орендодавця; в будь-якому випадку наявність судового спору №920/675/17 є поважною причиною пропуску строку позовної давності та перериває його перебіг, тому порушене право позивача підлягає захисту.

За клопотанням представника позивача судове засідання проводилось в режимі відеоконференції.

Представник позивача (апелянта) у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на те, що позовну давність позивачем пропущено без поважних причин.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 24.11.2014 між Сумською міською радою, як орендодавцем, та публічним акціонерним товариством "Кристал" (правонаступник - товариство з обмеженою відповідальністю "Кристал-Суми"), як орендарем, був укладений договір оренди земельної ділянки (далі - договір оренди), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 0,2879 га, кадастровий номер 5910136600:18:012:0024, під розміщення ресторану, зі строком оренди до 29.09.2024. Договір зареєстрований у відділі ДРРП НМ PC Сумського міського управління юстиції 18.12.2014 за № 8137133.

Нормативна грошова оцінки земельної ділянки на момент укладення договору становить 2 638 517,13 грн (п. 1.2 договору).

Орендна плата на рік становить 6% від нормативної грошової оцінки землі. Розмір річної орендної плати за 2014 рік становить 158311 грн. 03 коп., що складає 13 192 грн. 59 коп. за місяць. З 2015 року орендна плата справляється з урахуванням щорічної індексації нормативної грошової оцінки земель відповідно до Податкового кодексу України. Зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки (відповідно до ст. 18 Закону України "Про оцінку земель") та її індексація проводиться без внесення змін та доповнень до договору в порядку та у випадках, передбачених законодавством.

Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) періоду місяця, на рахунок міського бюджету м. Суми (розділ 3 договору).

Факт передачі ПАТ "Кристал" в оренду земельної ділянки підтверджується відповідним актом приймання-передачі, що є додатком № 4 до договору.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за № 187219508 вбачається, що 15.04.2016 за ТОВ "Корал-Суми" зареєстровано право власності на нерухоме майно - комплекс (ресторан) "ІНФОРМАЦІЯ_1" загальною площею 1909,2 кв.м., що розташоване на земельній ділянці, яка є об`єктом оренди за договором від 24.11.2014, у зв`язку з тим, що вказане майно внесено товариством з обмеженою відповідальністю "Кристал-Суми" до статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю "Корал-Суми" (протокол зборів учасників про заснування ТОВ "Корал-Суми" № 1 від 05.04.2016).

ТОВ "Кристал-Суми" та ТОВ "Корал-Суми" звертались до позивача із зверненням стосовно припинення договору оренди у зв`язку із передачею нежитлового приміщення до статутного капіталу ТОВ "Корал-Суми", однак листом від 06.02.2017 за вих. №0601-16/225 Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради направив на адресу вказаних товариств додаткову угоду до договору оренди про зміну орендаря.

Листом від 30.06.2017 ТОВ "Корал-Суми" повідомило вказаному Департаменту, що право користування земельною ділянкою оформили шляхом подачі податкової декларації з плати на землю (земельний податок), який ним сплачується до бюджету з дати переоформлення права власності на будівлю.

У липні 2017 року Сумська міська рада подала позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кристал-Суми" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Корал-Суми" про визнання укладеною додаткової угоди.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 12.10.2017 у справі 910/675/17, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.12.2017, у позові було відмовлено з посиланням на те, що у зв`язку із зміною власника об`єкту нерухомості договір оренди припинив свою дію і з новим власником має укладатись новий договір.

Постановою Верховного Суду від 29.08.2018 вказані судові рішення були скасовані, а справа направлена на новий розгляд.

Про цьому Верховний Суд вказав, після відчуження об`єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, договір оренди землі у відповідній частині припиняється щодо відчужувача, однак діє на тих самих умовах стосовно нового власника нерухомості, який з моменту набуття такого права набуває також права оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а отже, й відповідні права та обов`язки, у тому числі зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою.

За результатом нового розгляду справи №920/675/17, рішенням Господарського суду Сумської області від 21.12.2018 позов було задоволено та визнано укладеною між Сумською міською радою, Товариством з обмеженою відповідальністю "Кристал-Суми" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Корал-Суми" додаткову угоду від 17.01.2017 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 24 листопада 2014 року №8137133 з 17.01.2017. При задоволенні позову судом враховано, що право власності на нерухоме майно - комплекс (ресторан) "ІНФОРМАЦІЯ_1" загальною площею 1909,2 кв.м., що розташоване на земельній ділянці, яка є об`єктом оренди за договором від 24.11.2014, зареєстроване за ТОВ "Корал-Суми" 15.04.2016.

За редакцією вказаної додаткової угоди сторони за взаємною згодою домовились, що у зв`язку з передачею нежитлового приміщення (комплексу "ІНФОРМАЦІЯ_1") по АДРЕСА_1 у м. Суми, від ТОВ "Кристал-Суми" у власність ТОВ "Корал-Суми", на підставі протоколу зборів учасників №1 та акту приймання-передачі майна юридичній особі (як внесок до статутного капіталу особи, що ввійшла до складу учасників юридичної особи), керуючись ст.7 Закону України "Про оренду землі", внести зміни в договір оренди земельної ділянки від 24 листопада 2014 року, номер запису про інше речове право №8137133, а саме: замінити орендаря на ТОВ "Корал-Суми", у зв`язку з чим до нього переходять усі права та обов`язки орендаря за договором оренди земельної ділянки від 24 листопада 2014 року (кадастровий номер 5910136600:18:012:0024), номер запису про інше речове право № 8137133.

Право оренди за Товариством з обмеженою відповідальністю "Корал-Суми" зареєстроване 28.01.2019.

Однак, як вбачається з інформаційної довідки № 187219508 від 01.11.2019, з 30.03.2018 право власності на нежитлове приміщення, комплекс "ІНФОРМАЦІЯ_1" площею 1909,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, було зареєстроване на праві приватної спільної часткової власності за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

В порушення умов договору відповідач у період з 15.04.2016 по 30.03.2018 оренду плату за землю не сплачував, що ним не заперечується, однак за вказаний період сплатив 216 907,58 грн земельного податку.

У зв`язку із викладеними обставинами позивач звернувся до суду із даним позовом та просив стягнути 652 190,02 грн недоотриманої орендної плати за період з 15.04.2016 по 30.03.2018, як різниці між сумою орендної плати, що підлягала сплаті за умовами договору оренди, та сумою сплаченого відповідачем земельного податку.

Відповідачем було заявлено про пропуск позовної давності за період з 15.04.2016 по 20.07.2017, крім цього він посилався на те, що право оренди була зареєстровано вже після припинення його права власності на нерухоме майно.

За наслідком розгляду даного спору суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем доведено наявність у відповідача боргу з орендної плати в сумі 652190,02 грн, однак при цьому позивачем пропущено позовну давність в частині позовних вимог щодо стягнення 436827,28 грн, про застосування якої заявлено відповідачем, тому позов задовольнив частково, в сумі 215 362,74 грн.

Північний апеляційний господарський суд погоджується із цими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Предметом спору є вимога про стягнення орендної плати за земельну ділянку комунальної форми власності.

Права та обов`язки між позивачем та відповідачем у даній справі виникли на підставі договору оренди земельної ділянки від 24.11.2014.

Договір у встановленому порядку не оспорений, не визнаний недійсним, отже, був обов`язковим для сторін.

Положеннями статті 206 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Частина перша статті 93 ЗК України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до положень частини 1 статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Частиною 2 статті 120 ЗК України встановлено, що якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Частиною 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Автоматичний перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівлі чи споруди передбачає стаття 377 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

З моменту набуття права власності на нерухоме майно особа, яка стала новим власником такого майна, одночасно набуває права оренди земельної ділянки, на якій розміщене це майно, у зв`язку з припиненням права власності на нього та, відповідно, припиненням права користування попереднього власника земельною ділянкою, на якій це майно розміщене, згідно з частиною другою статті 120 ЗК України.

При цьому договір оренди цієї земельної ділянки щодо попереднього її користувача (попереднього власника нерухомого майна) припиняється відповідним договором, на підставі якого новим власником набуто право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно, однак діє на тих самих умовах стосовно нового власника нерухомості, який з моменту набуття такого права набуває також права оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а отже, й відповідні права та обов`язки, у тому числі зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 12.10.2016 у справі № 6-2225цс16, від 13.04.2016 у справі № 6-253цс16, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі №514/1571/14-ц та підтримана сталою практикою Верховного Суду.

Отже, чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач у період з 15.04.2016 по 30.03.2018 був власником нерухомого майна - комплексу " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", розташованого за адресою: м. Суми, АДРЕСА_1, що знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 5910136600:18:012:0024, яка є предметом оренди за договором, отже, саме з 15.04.2016 відповідач замінив попереднього орендаря у правовідносинах з оренди земельної ділянки, на якій розташовані об`єкти нерухомого майна та повинен був сплачувати орендну плату на умовах договору, а з 31.03.2018 відповідача у орендних правовідносинах замінили нові власники цього майна.

Однак, в порушення умов договору, відповідач у вказаний період орендну плату за землю не сплачував, але сплачував земельний податок, розмір якого був менший, ніж розмір встановленої договором орендної плати.

Як вбачається з розрахунку позивача, заборгованість відповідача зі сплати орендної плати за період з 15.04.2016 по 30.03.2018, виходячи з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, з урахуванням сплаченого відповідачем земельного податку, становить 652 190,02 грн, у тому числі: з 15.04.2016 по 31.12.2016 - 248 432,00 грн.; за 2017 рік - 353 393,83 грн; з 01.01.2018 по 30.03.2018 - 50 364,19 грн.

За встановлених обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що матеріалами справи підтверджується факт наявності у відповідача заборгованості перед позивачем зі сплати орендної плати в сумі 652 190,02 грн, і відповідачем ці обставини належними доказами не спростовані.

Однак, відповідачем була подана заяву про застосування наслідків спливу строку позовної давності до вимог позивача про стягнення орендної плати за період до 20.07.2017.

Відповідно до положень статей 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За частиною 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За умовами договору оренди, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) періоду місяця, на рахунок міського бюджету м. Суми (розділ 3 договору).

З огляду на передбачені договором умови сплати орендної плати щомісяця, право на позов про стягнення орендної плати за кожен окремий місяць виникає з наступного дня після закінчення передбаченого договором строку для сплати щомісячної орендної плати, а позовна давність за позовом про стягнення заборгованості відповідно до ст. 253 ЦК України обчислюється по кожному місяцю, за який нараховується орендна плата, окремо, починаючи з дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Згідно зі статтею 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом 21.07.2020, а тому з врахуванням умов договору щодо строків розрахунків, орендна плата за період з 15.04.2016 по травень 2017 року заявлена позивачем до стягнення поза межами строку позовної давності (строк сплати орендної плати за травень 2017 року - до 30.06.2017 включно, прострочення оплати - з 01.07.2017), а орендна плата з червня 2017 року (строк сплати - до 30.07.2017, прострочення оплати - з 01.08.2017) по березень 2018 року заявлена позивачем в межах строків позовної давності.

За змістом частини 1 статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш, ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини 5 статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Поважними причинами пропуску позовної давності є такі обставини, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав, роблять своєчасне пред`явлення позову неможливим або утрудненим. Якщо суд дійде висновку про те, що позовна давність пропущена з поважної причини, то у своєму рішенні наводить відповідні мотиви на підтвердження цих висновків.

Оскільки поважність причин пропуску є оціночним поняттям та за відсутності визначеного законом переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, вирішення цього питання відноситься до компетенції суду, який безпосередньо розглядає спір, з урахуванням у кожному конкретному випадку фактичних обставин справи.

Проте, як встановлено матеріалами справи, в суді першої інстанції позивач наполягав на тому, що звернувся до суду з позовом в межах строку позовної давності, заявляючи, що відлік строку позовної давності розпочався з моменту, коли у відповідача виник обов`язок уточнити свої податкові зобов`язання та оплатити їх, а цим моментом, на думку позивача, є дата набрання чинності договором оренди земельної ділянки, тобто, державної реєстрації речового права, а саме, 28.01.2019.

Інших доводів щодо застосування позовної давності у суді першої інстанції позивач не наводив.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно відмежував спірні цивільні правовідносини від податкових, обґрунтовано визнав доводи позивача щодо визначення початку перебігу строку позовної давності неспроможними, керуючись наведеними сталими правовими позиціями суду касаційної інстанції щодо моменту переходу прав та обов`язків орендаря земельної ділянки при переході права власності на розташований на ній об`єкт нерухомості.

За таких обставин місцевий господарський суд правильно застосував до спірних правовідносин норми інституту позовної давності та обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог, заявлених за межами цього строку.

В апеляційній інстанції позивач змінив свою позицію і заявив про переривання перебігу позовної давності пред`явленням позову до ТОВ "Кристал - Суми" та ТОВ "Корал-Суми" про укладення додаткової угоди про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, рішення у якій у справі № 920/675/17 було постановлене 21.12.2018.

Одночасно в апеляційній скарзі заявник навів інший, раніше не заявлений в суді першої інстанції, довід про наявність поважних причин пропуску позовної давності, а саме, наявність невирішеного на той період судового спору щодо оренди вказаної земельної ділянки, на вирішення якого судом було відкрито провадження у справі № 920/675/17.

Отже, апелянт трактує наявність судового спору у справі №920/675/17 одночасно як підставу для переривання перебігу позовної давності, внаслідок якого не відбулося пропуску строку позовної давності, і одночасно як поважну причину пропуску того ж строку позовної давності.

Однак, враховуючи приписи норм ГПК України щодо необхідності подати всі доводи та докази суду першої інстанції до початку вирішення спору по суті, неможливості змінити підстави позову після початку розгляду спору по суті, та межі перегляду справ у суді апеляційної інстанції, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку про неможливість прийняття, розгляду та врахування доводів щодо поважності причин пропуску строку позовної давності, що не заявлялися при вирішенні спору у суді першої інстанції.

Крім того, довід апелянта про переривання строку позовної давності пред`явленням позову про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі у справі № 920/675/17 не ґрунтується на законі, оскільки предмети спору у вказаній та даній справі повністю не співпадають.

Крім того, постановою Верховного Суду від 29.08.2018 судові рішення у справі № 920/675/17 були скасовані та зроблено висновок про наявність у відповідача обов`язку зі сплати орендної плати, а тому після отримання вказаної постанови позивач мав об`єктивну можливість звернутись із позовом про стягнення орендної плати в межах позовної давності.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Таким чином, суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення Господарського суду Сумської області законне та обґрунтоване, отже, підстави для його скасування відсутні.

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а понесені заявником витрати по сплаті судового збору покладаються на нього.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Сумської міської ради залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Сумської області від 01 лютого 2021 року - без змін.

2. Справу повернути до Господарського суду Сумської області.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 25.05.2021.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді Г.П. Коробенко

Г.А. Кравчук