ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
25.05.2021Справа № 910/3483/21
За позовом Фізичної особи-підприємця Славінського Івана Анатолійовича (м. Київ)
до Товариства з обмеженою відповідальністю Юнайтед Тревел Тікет (м. Київ)
про стягнення 224.215,67 грн
Суддя Ващенко Т.М.
Секретар судового засідання Шаповалов А.М.
Представники сторін: не викликались
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Фізична особа-підприємець Славінський Іван Анатолійович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Юнайтед Тревел Тікет про стягнення 204.127,08 грн, з яких: 182.505,00 грн основного боргу, 3.210,09 грн пені, 4.033,36 грн інфляційних втрат, 1.603,28 грн 3% річних, 12.775,35 грн штрафу.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов Договору про надання послуг у сфері інформатизації № 19/19-ЮТТ від 09.07.19.
Також в позовній заяві позивач просить суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору та 4.000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу за складання та направлення до суду позовної заяви.
Фізичною особою-підприємцем Славінським Іваном Анатолійовичем вказано, що ним також планується понести витрати на правничу допомогу в розмірі 2.000,00 грн/судодень.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.03.21. відкрито провадження у справі № 910/3483/21 та постановлено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
08.04.21. відповідачем подано письмовий відзив на позовну заяву.
26.04.21. позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої він просить суд стягнути з відповідача на свою користь 224.215,67 грн, з яких: 182.505,00 грн основного боргу, 9.922,81 грн пені, 23.611,72 грн інфляційних втрат, 8.176,14 грн 3% річних.
В означеній заяві позивач просить суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору та 4.000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу за складання та направлення до суду позовної заяви та 10% від суми задоволеної судовим рішенням на користь позивача.
Фізичною особою-підприємцем Славінським Іваном Анатолійовичем вказано, що ним також планується понести витрати на правничу допомогу в розмірі 10% від суми задоволеної судовим рішенням на користь позивача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.04.21. прийнято до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) заяву Фізичної особи-підприємця Славінського Івана Анатолійовича про збільшення розміру позовних вимог.
Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).
Розглянувши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
ВСТАНОВИВ:
09.07.19. між позивачем (Виконавець) та відповідачем (Замовник) було укладено Договір № 19/9-ЮТТ про надання послуг в сфері інформатизації (далі Договір), відповідно до умов якого (пункти 2.1, 2.2) замовник доручає, приймає та оплачує виконане замовлення в сфері інформатизації, а Виконавець бере на себе виконання та здачу замовлення, зміст і обсяги якого в цілому та по етапах визначається сторонами в специфікації. Замовлення виконується Виконавцем у відповідності до узгодженої сторонами специфікації, а також загальних, технічних, наукових та інших вимог.
Строк дії Договору сторонами погоджено пунктом 10.1 з 09.07.19 по 31.12.19. Строк дії Договору може бути продовжений на наступний календарний рік, якщо жодна сторона не виявила побажання про закінчення умов Договору, повідомивши іншу сторону за 30 календарних днів до спливу терміну дії Договору (п. 10.2 Договору).
З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.
Позивач вказує на наявність у відповідача заборгованості за Договором в сумі 182.505,00 грн грн по оплаті наданих Виконавцем послуг.
Відповідач наявність суми основного боргу не заперечує.
Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.
У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов`язання одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.
За своєю правовою природою Договір є договором про надання послуг.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.
Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Пунктами 4.3.1, 4.3.2, 4.3.3 Договору сторони погодили наступне.
Приймання виконаного замовлення або його окремих частин фіксується шляхом підписання акту здачі-приймання виконаного замовлення уповноваженими представниками сторін у двох примірниках, що підтверджує факт виконання замовлення Виконавцем. Акт здачі-приймання виконаного замовлення оформлюється по завершенню виконання певних обсягів замовлень, визначених відповідною специфікацією. Підписання сторонами акту приймання виконаного замовлення є підтвердженням того, що замовлення виконане Виконавцем в повному обсязі, а якість повністю задовольняє Замовника.
Між сторонами було підписано без зауважень чи заперечень акти здачі-приймання: № 4 від 30.04.20. на суму 86.005,00 грн, № 5 від 29.05.20. на суму 84.975,00 грн, № 6 від 30.06.20. на суму 86.520,00 грн, № 7 від 31.07.20. на суму 60.770,00 грн, на загальну суму 318.270,00 грн.
Зважаючи на викладені вище обставини та виходячи з положень ст. ст. 76, 77, 91 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, представлені позивачем акти здачі-приймання є належним доказом надання послуг відповідачу.
Факт надання належним чином послуг по Договору на вказану суму не заперечено та підтверджено відповідачем.
В ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Замовник здійснює сплату винагороди Виконавцеві протягом 10 календарних днів з дати підписання акту-приймання виконаного замовлення (п. 3.2 Договору).
Відповідачем послуги за Договором за вказаними актами оплачені були лише частково, з огляду на що, несплаченими залишились грошові кошти на суму 182.505,00 грн.
Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Якщо відповідний правочин в дійсності виконувався сторонами, то кожна з сторін у будь-якому разі не позбавлена права ставити питання про виконання зустрічних зобов`язань, таких як, в даному випадку, оплата наданих послуг.
Оскільки відповідач прийняв замовлені ним послуги, однак не оплатив їх повної вартості, грошові кошти в розмірі 182.505,00 грн підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.
Позивачем також заявлені вимоги про стягнення 23.611,72 грн інфляційних втрат, 8.176,14 грн 3% річних.
Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який построчив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що за актом № 4 на суму 86.005,00 прострочення настало з 01.05.20., за актом № 5 на суму 84.975,00 грн прострочення настало з 09.06.20. (а не з 30.05.20. як те вказує позивач), за актом № 6 на суму 86.520,00 грн прострочення настало з 11.07.20. (а не з 01.07.20., як на те вказує позивач), за актом № 7 (а не номер 6, як зазначено у позивача) на суму 60.770,00 грн прострочення настало з 11.08.20., а не з 01.08.20., як розраховує позивач).
При цьому:
- оскільки акт на суму 86.005,00 грн оплачено повністю 13.05.20., то на вказаний акт нарахування здійснюється з 01.05.20. по 12.05.20., а не по 20.04.21., як нараховує позивач;
- на суму 84.975,00 грн з 09.06.20. по дату, визначену позивачем (20.04.21.);
- оскільки акт на суму 86.520,00 грн було частково оплачено 14.07.20. на суму 1040,00 грн, то нарахування здійснюється наступним чином: на суму 86.520,00 грн з 11.07.20. по 13.07.20.; на суму 85.480,00 грн з 15.07.20. по дату, визначену позивачем (20.04.21.);
- оскільки акт на суму 60.770,00 грн було частково оплачено 14.08.20. на суму 20.000,00 грн, 19.08.20. на суму 7.920,00 грн, 24.09.20. на суму 20.800,00 грн, то нарахування здійснюється наступним чином: на суму 60.770,00 грн з 11.08.20. по 13.08.20., на суму 40.770,00 грн з 15.08.20. по 18.08.20., на суму 32.850,00 грн з 20.08.20. по 23.09.20., на суму 12.050,00 грн з 25.09.20. по дату, визначену позивачем (20.04.21.).
Також, перераховуючи інфляційні втрати судом враховано висновками Верховного Суду, викладені в постановах від 24.04.19. у справі № 910/5625/18, від 13.02.19. у справі № 924/312/18, а також постановою Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.19. у справі № 905/600/18.
При цьому відповідач вказав на те, що вважає, що вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат та відсотків річних задоволенню не підлягають, однак, не мотивував таке твердження та власного контррозрахунку не надав.
Враховуючи встановлені вище обставини неналежного виконання відповідачем зобов`язань по оплаті наданих послуг та перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд здійснивши власний перерахунок дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 4.601,21 грн 3% річних та 13.328,57 грн інфляційних втрат. 3% річних в сумі 3.574,93 грн та інфляційні втрати в сумі 10.283,15 грн нараховано безпідставно, з огляду на що суд відмовляє в позові в цій частині.
Також позивачем пред`явлено до стягнення 9.922,81 грн пені на підставі пункту 5.1.3 Договору.
Відповідач проти нарахування пені заперечує підстав того, що Договір не містить положень про відповідальність сторін у вигляді пені.
Пункт 5.1.3 Договору містить умови про те, що у разі несвоєчасної сплати замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі однієї облікової ставки НБУ від суми заборгованості.
Згідно із ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Судом здійснено перерахунок з врахуванням викладеного при перерахуванні 3% річних та враховано кінцеві дати нарахувань по кожному періоду, визначені самим позивачем.
Отже, за перерахунком суду з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в сумі 5.214,11 грн. Пеню в сумі 4.708,70 грн нараховано безпідставно, з огляду на що суд відмовляє в позові в цій частині.
Відповідно до положень ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4000,00 грн та в сумі 10% від суми задоволеної судовим рішенням на користь позивача, суд встановив:
Положеннями ст. 123 ГПК України унормовано, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частини 1-4 ст. 126 ГПК України).
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126).
Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
До стягнення позивачем за рахунок відповідача заявлені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4.000,00 грн та в сумі 10% від суми задоволеної судовим рішенням на користь позивача, на підставі договору № 16/2021-г від 18.02.21. про надання правничої допомоги з додатком до нього кошторисом послуг адвоката, виписки по рахунку адвоката Шестакової Юлії Володимирівни.
Враховуючи всі матеріали справи № 910/3483/21, кінцеві висновки суду про наявність підстав для часткового задоволення позову, якість поданих позивачем процесуальних документів, доказове наповнення матеріалів справи та їх об`єм, ціну позову, у суду наявні підстави вважати, сума гонорару у розмірі 3.668,77 грн співмірною та обґрунтованою фактично наданим послугам, а тому здійснюючи розподіл понесених понесених судових витрат на оплату професійної правничої допомоги з урахуванням принципу їх розумності суд вважає обґрунтованим стягнути означену суму з відповідача на користь позивача.
Заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10% від суми задоволеної судовим рішенням на користь позивача не задовольняються судом з врахуванням правової позиції, викладеної Верховним Судом у складі колегії суддів другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 червня 2018 року у справі № 462/9002/14-ц, про те, що судове рішення не належить до об`єктів цивільних прав (ч. 1 ст. 177 ЦК), а його ухвалення в конкретній справі не є результатом наданих адвокатами сторін послуг, а тому не може бути предметом договору (ч. 1 ст. 638 цього кодексу), з огляду на що включення в умови договору про надання юридичних послуг про винагороду адвокату за досягнення позитивного рішення суду суперечить основним засадам здійснення правосуддя в Україні, актам цивільного законодавства.
При цьому судом враховано, що в межах даної справи такі 10% включені не до умов Договору, а до додатку до нього «кошторису послуг адвоката», та в першій заяві по суті справи позивачем не заявлялись, а були заявлені в заяві про збільшення розміру позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Юнайтед Тревел Тікет (03150, м. Київ, вул. Казимира Малевича, б. 86, літера Д, офіс 2.7; ідентифікаційний код 42336637) на користь Фізичної особи-підприємця Славінського Івана Анатолійовича ( АДРЕСА_1 , в/ч; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 182.505 (сто вісімдесят дві тисячі п`ятсот п`ять) грн 00 коп. основаного боргу, 4.601 (чотири тисячі шістсот одну) грн 21 коп. 3% річних, 13.328 (тринадцять тисяч триста двадцять вісім) грн 57 коп. інфляційних втрат, 5.214 (п`ять тисяч двісті чотирнадцять) грн 11 коп. пені, 3.084 (три тисячі вісімдесят чотири) грн 73 коп. судового збору, 3.668 (три тисячі шістсот шістдесят вісім) грн 77 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
3. В іншій частині в позові відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Суддя Т.М. Ващенко
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 24.05.2021 |
Оприлюднено | 02.09.2022 |
Номер документу | 97133255 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань надання послуг |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Ващенко Т.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні