Рішення

від 21.05.2021 по справі 120/8342/20-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

21 травня 2021 р. Справа № 120/8342/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Бершадьавтотранс" до Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "Бершадьавтотранс" до Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки з вимогою визнати протиправною та скасувати постанову від 20 листопада 2020 року №198878 про застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000 гривень.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що 21 вересня 2020 року посадовими особами Укртрансбезпеки проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом DAF, номерний знак НОМЕР_1 , та напівпричепа Groenewegen, номерний знак НОМЕР_2 , які на праві власності належать позивачу.

В ході такої перевірки виявлено порушення, зокрема, пункту 22 Правил дорожнього руху, а саме при нормативному навантаженні на одиночну вісь 11 тонн фактичне навантаження склало 12,36 тонн.

20 листопада 2020 року Подільським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки на підставі акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 21 вересня 2020 року винесено постанову про застосування до товариства з обмеженою відповідальністю "Бершадьавтотранс" адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000 гривень відповідно до абзацу 15 частини 1 статті 60 Закону України Про автомобільний транспорт .

Однак, позивач вважає вказану постанову протиправною, оскільки чинним законодавством взагалі забороняється рух транспортних засобів із подільним вантажем, що унеможливлює отримання відповідного дозволу або документа про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів.

Також позивач вказує на відсутність затвердженої методики зважування сипучих вантажів; відсутність документів на зважувальне обладнання; незазначення в оскаржуваній постанові норми закону, яка порушена; нескладання та невручення водієві на місці габаритно-вагового контролю обов`язкових документів про результати його здійснення, які передбачені Порядком №879 та Порядком №1567. Крім того, позивач зазначає про незабезпечення права позивача бути присутнім при розгляді справи щодо порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Відтак, на думку позивача, вказана постанова є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Ухвалою від 30 грудня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд її здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Цією ж ухвалою встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відзив на позовну заяву від відповідача на адресу суду в строки, визначені ухвалою від 30 грудня 2020 року, не надійшов.

Водночас, копія ухвали про відкриття провадження у справі від 30 грудня 2020 року отримана відповідачем 13 січня 2021 року, що підтверджується розпискою про одержання копії ухвали про відкриття провадження у справі та копії позовної заяви із додатками до неї.

Згідно із частиною 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши надані позивіачем докази, суд встановив наступне.

21 вересня 2020 року посадовими особами Укртрансбезпеки проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом марки DAF, номерний знак НОМЕР_1 , із напівпричепом Groenewegen, номерний знак НОМЕР_2 , які на праві власності належать товариству з обмеженою відповідальністю "Бершадьавтотранс".

За результатами перевірки складено акт №242027, згідно із яким в ході перевірки виявлено порушення пункту 22 Правил дорожнього руху України, а саме при нормативному навантаженні на одиночну вісь 11 тонн фактичне навантаження становило 12,36 тонн, що є перевищенням встановлених вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, за що передбачена відповідальність відповідно до абзацу 15 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

20 листопада 2020 року Подільським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки винесено постанову №198878, якою до товариства з обмеженою відповідальністю застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000 гривень за порушення статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абзацом 15 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли, суд зважає на таке.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України "Про автомобільний транспорт" (надалі - Закон).

Частиною 6 статті 6 цього Закону передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює в тому числі й габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

Постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27 червня 2007 року "Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування" затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (надалі - Порядок №879).

Відповідно до пункту 2 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Пунктом 3 Порядку №879 передбачено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення (пункту 18 Порядку №879).

Крім того, за результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних. У разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України (пункти 20, 21 Порядку №879).

Разом із тим, відповідно до підпункту 3 пункту 2 Порядку №879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (надалі Правила дорожнього руху).

Водночас, абзацом 1 пункту 22.5 Правил дорожнього руху за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється (абзац 3 пункту 22.5 Правил дорожнього руху).

Аналіз пункту 22.5 Правил дорожнього руху свідчить про те, що у разі перевезення небезпечних вантажів та при вантажних перевезеннях понад встановлені нормативи габаритно-вагових параметрів (крім подільних вантажів) спеціальними правилами таких перевезень є отримання відповідного дозволу або документу про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, про що йдеться у частині 4 статті 48 Закону.

При цьому, абзац 3 пункту 22.5 Правил дорожнього руху взагалі забороняє рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 тонн у разі перевезення подільних вантажів.

Варто звернути увагу на тому, що нормативно-правове визначення "подільних вантажів" відсутнє; при цьому, у частині 1 статті 183 Цивільного кодексу України наведено визначення подільної речі, під якою розуміється річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення.

В ході судового розгляду встановлено, що належний на праві власності позивачу транспортний засіб DAF, номерний знак НОМЕР_1 , 21 вересня 2020 року здійснював перевезення подільного вантажу (насіння пшениці), що не заперечується відповідачем.

Під час проведення габаритно-вагового контролю вказаний вище транспортний засіб пройшов зважування, за результатами якого встановлено перевищення вагових обмежень, а саме при нормативному навантаженні на одиночну вісь 11 тонн фактичне навантаження становило 12,36 тонн.

Відтак, зважаючи на те, що об`єкт перевірки здійснював перевезення подільного вантажу, тому відповідно до абзацу 3 пункту 22.5 Правил дорожнього руху рух такого транспортного засобу з перевищенням вагових нормативів заборонено, що не потребувало отримання дозволу, який давав би право на рух автомобільними дорогами України, або документу про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Отже, оскільки чинним законодавством взагалі заборонено перевезення подільного вантажу (так як його можливо розділити), а тому дозвіл, про який йдеться у частині 4 статті 48 Закону, в такому випадку не видається.

За наведених обставин висновки, зроблені посадовими особами Укртрансбезпеки у акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом №242027 від 21 вересня 2020 року в частині необхідності дозволу, який би давав право на рух транспортного засобу, є необґрунтованими та спростовуються наведеними вище аргументами, позаяк відповідний дозвіл на перевезення подільних вантажів у цьому разі неможливо отримати.

Отже, підсумовуючи викладене, суд вважає, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу від 20 листопада 2020 року №198878 є протиправною з огляду на те, що до позивача застосовано санкції за порушення вимог статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абзацом 15 частиною 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт". Однак, у абзаці 15 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" йдеться про відповідальність автомобільних перевізників за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 10% до 20% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, видача якого у спірному випадку при перевезенні подільного вантажу не передбачена діючим законодавством.

Разом із тим, слушними слід визнати доводи позивача щодо відсутності посилань в оскаржуваній постанові на чітку норму закону, яка порушена товариством, адже у постанові №198878 від 20 листопада 2020 року зазначено, що позивачем допущено порушення статті 48 Закону.

На переконання суду, зазначення у постанові, яка оскаржується, про порушення статті 48 Закону без конкретизації частини є передумовою для неоднозначного розуміння змісту допущеного порушення.

Більше того, у акті перевірки від 21 вересня 2020 року, на підставі якого прийнято таку постанову, йдеться про порушення товариством пункту 22 Правил дорожнього руху.

Проте, у Правилах дорожнього руху наявний розділ 22, який встановлює загальні правила для перевезення вантажу. Натомість, у Правилах дорожнього руху відсутній пункт 22, про порушення якого йдеться у акті перевірки №242027.

Таким чином, постановою Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 20 листопада 2020 року №198878 до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф за порушення статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", якою передбачено документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення. Тобто, постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу такий застосовано за порушення позивачем статті 48 Закону України Про автомобільний транспорт , однак, у акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом йдеться про порушення позивачем пункту 22 Правил дорожнього руху, що свідчить про неузгодженість акта перевірки як документа, у якому зафіксовано зміст виявленого в ході перевірки порушення, з постановою як документом, яким на позивача накладено штраф за виявлене в ході перевірки порушення.

На переконання суду, наведена невідповідність свідчить про протиправність накладеного постановою штрафу, адже у ній йдеться про допущення позивачем іншого порушення, ніж те, яке було виявлене в ході перевірки 21 вересня 2020 року.

Водночас, критично слід оцінити твердження позивача на незастосуванні органом Укртрансбезпеки під час проведення габаритно-вагового контролю методики, про яку згадується у підпункті 2 пункту 2 Порядку 879, зважаючи на таке.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2013 року №385 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року №30 і від 27 червня 2007 року №879" пункт 19 Порядку №879 викладено в такій редакції: "Під час проведення габаритно-вагового контролю Укртрансінспекція або її територіальні органи керуються методикою, затвердженою Мінекономрозвитку".

Іншою постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №671 "Про внесення змін до Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні" виключено пункт 19 Порядку №879.

Відтак, виключення з Порядку №879 положення, що передбачало обов`язок Укртрансінспекції або її територіальних органів під час проведення габаритно-вагового контролю застосовувати методику, свідчить про відмову Уряду від раніше запроваджених змін.

При цьому, неприведення у відповідність до таких змін приписів підпункту 2 пункту 2 Порядку №879 (в частині, що стосується методики) не свідчить про те, що при проведенні габаритно-вагового контролю органи Укртрансінспекції зобов`язані керуватися такою методикою.

Щодо посилання позивача на недотриманні під час проведення вагового контролю вимог пунктів 21 та 22 Порядку №879, то варто врахувати наступне.

Відповідно до абзацу 1 пункту 21 Порядку №879 у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

У разі виявлення на стаціонарних або пересувних чи автоматичних пунктах габаритно-вагового контролю порушення правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів такий транспортний засіб тимчасово затримується згідно із статтею 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (пункт 22 Порядку №879).

Так, вказаними приписами визначено деякі міри, які застосовуються до перевізника у разі виявлення факту порушення правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, проте позивачем не оскаржуються дії посадових осіб в цій частині.

Більше того, незастосування таких заходів жодним чином не випливає на правомірність/неправомірність оскаржуваного рішення.

Водночас, твердженнями позивача щодо несвоєчасного повідомлення його про час і місце розгляду справи щодо порушення законодавства про автомобільний транспорт знайшли підтвердження в ході судового розгляду.

Так, за змістом положень пункту 25 Порядку №1567, справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Відповідно до абзацу 1 пункту 26 Порядку №1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

Тобто, наведеною нормою передбачене загальне правило, згідно із яким суб`єкт господарювання обов`язково повідомляється про розгляд справи про порушення.

В ході судового розгляду встановлено, що Подільським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки 03 листопада 2020 року складено повідомлення вих. №85277/20/24-20, у якому йшлося про те, що 20 листопада 2020 року з 10 год. по 16 год. відбудеться розгляд справи щодо порушення товариством з обмеженою відповідальністю "Бершадьавтотранс" законодавства про автомобільний транспорт, що мало місце 21 вересня 2020 року, а також запропоновано особисто або уповноваженому представнику з`явитись за адресою: м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 23, кім. №12 (приміщення Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки).

Втім, таке повідомлення було направлено на адресу товариства 25 листопада 2020 року, а вручене лише 09 грудня 2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відтак, вказане унеможливлювало присутність уповноваженого позивачем представника при розгляді справи 20 листопада 2020 року, адже відповідачем не було завчасно повідомлено товариство про такий розгляд.

Крім того, відповідачем не спростовано доводів позивача щодо нескладання на місці проведення габаритно-вагового контролю акту його проведення та довідки проведення габаритно-вагового контролю, а відповідно до приписів пункту 20 Порядку №1567 та вимог пункту 18 Порядку №879 такі мали складатися та видаватися водієві.

При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на встановлені обставини Подільським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки прийнято оскаржувану постанову від 20 листопада 2020 року про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу необґрунтовано, без урахування усіх обставин справи та з помилковим застосуванням норм матеріального права при вирішенні питання про притягнення позивача до відповідальності, що вказує на наявність правових підстав для її скасування судом як протиправної.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі статтею 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За таких обставин, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зважає на положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною 1 якої визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як свідчать матеріали справи, позивач при зверненні до суду з позовною заявою сплатив судовий збір в розмірі 2102 гривні, що підтверджується платіжним дорученням №281 від 18 грудня 2020 року.

Відтак, на користь позивача слід стягнути витрати, пов`язані з оплатою судового збору, в розмірі 2102 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 134, 139, 241, 245, 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Бершадьавтотранс" задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу від 20 листопада 2020 року №198878.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Бершадьавтотранс" витрати, пов`язані з оплатою судового збору, в розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) гривні.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю "Бершадьавтотранс" (місцезнаходження: Вінницька обл., Бершадський р-н, м. Бершадь, вул. Червоноармійська, буд. 19; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 36833983)

Відповідач: Подільське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки (місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, 23, м. Вінниця, 21036)

Повний текст рішення складено 21.05.2021

Суддя Яремчук Костянтин Олександрович