Рішення

від 12.05.2021 по справі 182/1444/21

НІКОПОЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 182/1444/21

Провадження № 2/0182/1608/2021

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

12.05.2021 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Рунчевої О.В., секретаря Нагаєвої Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Нікополя за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Червоногригорівської селищної ради про визнання права власності,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач 10.03.2021 року звернулася до суду з зазначеним позовом, посилаючись на наступні обставини.

Вона працювала та була членом колгоспу, а потім - колективного сільськогосподарського підприємства Дніпро з 1966 року по 1996 рік, що відповідними підтверджується відомостями, зазначеними у її трудовій книжці, та листом Нікопольської Районної державної адміністрації від 05.02.2021 року.

Під час звернення до Управління Держземагенства у Нікопольському районі Дніпропетровської області вона дізналася що 15.05.1995 року за №1/2 в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю на території Червоногригорівської селищної ради Нікопольського району Дніпропетровської області був зареєстрований Державний акт на право колективної власності на землю Колективного Сільськогосподарського підприємства Дніпро серії 1-ДП № 000062. Відповідно до списку, що додається до вказаного Державного акту, я не була включена до списку громадян членів колективного сільськогосподарського підприємства Дніпро на отримання зeмeльнoї частки (паю). Проте, згідно повідомлення Нікопольської Райдержадміністрації 05.02.2021 року, відповідно до розпорядження голови Нікопольської Райдержадміністрації від 27.01.1997 року 3 28-р Про затвердження розрахунків по земельному паю КСП Дніпро Нікопольського району затверджено розрахунок вартості паю та його розміру, що складає 5,88 умовних кадастрових гектар.

Сертифікат на право на земельну частку (пай) на її ім`я не видавався.

Зазначає, що на день видачі Державного акту на право колективної власності на землю колишнього КСП Дніпро серія 1-ДП № 000062 вона не була виключена з членів КСП Дніпро , була його членом, хоча і не була включена до списку громадян-членів КСП Дніпро на отримання земельної частки (паю). Вона зверталася до Червоногригорівської селищної ради Нікопольського району Дніпропетровської області з приводу надання відомостей чи є у відповідача можливість виділення їй земельного паю із земель не витребуваних паїв колишнього КСП Дніпро площею 5,88 га, однак відповіді не отримала.

Враховуючи вказане та посилаючись на положення Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95(720/95) Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям , вважає, що має право на земельну частку (пай), як член колгоспу, а в подальшому КПС Дніпро , проте сертифікат їй не виданий через те, що вона не була включена в списки Державного акту на право колективної власності на землю колишнього КСП Дніпро серія 1-ДП № 000062 на землю, не знала про те,що її права порушені, а тому не заявляла про її права.

Посилаючись на положення ст. 256, 261 ЦК України та те, що про порушення свого права вона дізналася лише 05.02.2021 року, після відповідного звернення та отримання листа Нікопольської Райдержадміністрації, вважає, що строк для звернення за захистом права на земельну частку (пай) порушений нею з поважних причин.

Враховуючи вищезазначені обставини, вона звернулася до суду з даним позовом та просить суд поновити строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом, визнавши причини пропуску строку поважними, визнати за нею право на земельну частку (пай), що розташована на території Червоногригорівської селищної ради Нікопольського району Дніпропетровської області, загальною площею 5,88 умовних кадастрових гектарів, який встановлений для члена колишнього КСП Дніпро ; зобов`язати Червоногригорівську селищну раду Нікопольського району Дніпропетровської області виділити їй земельну ділянку загальною площею 5,88 умовних кадастрових гектарів в натурі (на місцевості)

Ухвалою судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24.03.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження, по справі призначено підготовче судове засідання (а.с. 21-22).

Ухвалою суду від 12.05.2021 року закрито підготовче провадження по даній справі, призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання сторони не з`явилися. Від позивача на адресу суду надійшла заява, згідно якої просить розглядати справу без її участі, на позовних вимогах наполягає у повному обсязі (а.с. 28).

Від селищного голови Червоногригорівської селищної ради Дніпропетровської області, О.Прокопенко до суду надійшла інформація, що на території Червоногригорівської об`єднаної територіальної громади обліковуються 4 нерозподілені земельні частки (паї) колишнього КСП Дніпро , а саме : поле № 5 пай № 8 кадастровий номер 1222955700:01:006:0003; поле № 5 пай № 9 кадастровий номер 1222955700:01:006:0002; поле № 5 пай № 11 кадастровий номер 1222955700:01:006:0005; поле № 5 пай № 13 кадастровий номер 1222955700:01:006:0004. За рахунок однієї з вищезазначених земельних часток (паїв) можливо забезпечити потребу у виділені земельної ділянки ОСОБА_1 . Також просять здійснити розгляд цивільної справи без участі їх представника (а.с. 25).

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

На підставі ч.1 ст.4 ЦПК України,кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до ст.5 ЦПК України,здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, повязаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В тому числі, суд враховує вимоги ст. 80 ЦПК України, зокрема достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.

Згідно ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У судовому засідання встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 1966 року по 1996 рік працювала та була членом колгоспу Дніпро , правонаступником якого є КСП Дніпро , що підтверджується відповідними відомостями, зазначеними у її трудовій книжці, листом Нікопольської Районної державної адміністрації від 04.12.2020 року та архівною довідкою № 81 від 21.07.2020 року, виданою Виконавчим комітетом Червоногригорівської селищної ради Нікопольського району Дніпропетровської області (а.с. 7-9,18).

Згідно повідомлення Нікопольської Районної державної адміністрації від 05.02.2021 року, в протоколах засідань правління та загальних зборів членів колгоспу (КСП) Дніпро за період з 01.12.1994 року по липень 1995 року, що знаходяться на зберіганні в архівному відділі Нікопольської Районної державної адміністрації відсутні відомості про виключення ОСОБА_1 з членів колгоспу, а в подальшому КПС Дніпро . Відповідно до розпорядження голови Нікопольської Районної державної адміністрації від 27.01.1997 року № 28-р Про затвердження розрахунків по земельному паю КСП Дніпро Нікопольського району затверджено розрахунок вартості паю та його розміру, що складає 5,88 кадастрових гектарів (а.с. 10).

Згідно повідомлення начальника відділу у Нікопольському районі міськрайонного управління у Нікопольському районі та м. Нікополі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, відповідно до Указу Президента України від 08.08.1995 року № 720 Про порядок паяння земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям була розроблена технічна документація по паюванню земель колективної власності на землю серії І-ДП № 000062 від 15.05.1995 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 1/2. Згідно зі списками, що є Додатком до цього державного акту позивач не числиться в списках осіб, що мають право на земельну частку (пай), зазначеного сільськогосподарського підприємства (а.с. 11).

Згідно повідомлення Виконкому Червоногригорівської селищної ради Нікопольського району Дніпропетровської області, по причині відсутності раніше виданого сертифікату на право на земельну частку (пай) на ім`я позивача, в технічній документації з паювання земель колективної власності Дніпро на території Червоногригорівської селищної ради Нікопольського району Дніпропетровської області, додатково вільної земельної частки (паю) в землях колективної власності даного КСП, за рахунок якої можливо було б виділити позивачу земельну ділянку в натурі (на місцевості) не було запроектовано. В зв`язку з цим, виділення позивачу земельної ділянки (паю) в натурі (на місцевості) можливо здійснити лише за рахунок вільних земель державної або комунальної власності, у разі визнання такого права за рішенням суду.

При вирішенні спору суд виходить з того, що спірні правовідносини врегульовані положеннями Конституції України, Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство , Законом України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , Земельного Кодексу України, Указу Президента України Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям від 8 серпня 1995 року N 720/95.

Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 10 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство земля може належати підприємству на праві колективної власності, а також може бути надана у тимчасове користування, у тому числі на умовах оренди.

Право підприємства на земельну ділянку зберігається при входженні його до складу агропромислових об`єднань, комбінатів, агрофірм та інших формувань.

Право підприємства на земельну ділянку або її частину може бути припинено в порядку і на підставах, встановлених Земельним кодексом України, Законом України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) .

Члену підприємства, який побажав вийти з його складу, земельна ділянка надається із земель сільськогосподарських угідь підприємства, придатних для сільськогосподарського виробництва, в частині, що припадає на одного члена підприємства.

Розподіл земель колективної власності підприємства здійснюється відповідно до Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) .

Законом України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) визначено, організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності. Стаття 1 вказаного Закону перелічені особи, які мають право на земельну частку (пай). Так, право на земельну частку (пай) мають в том числі: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку.

Громадянам, зазначеним в абзаці п`ятому частини першої цієї статті, земельні ділянки в натурі (на місцевості) виділяються із земель запасу чи резервного фонду в розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. У разі відсутності на території відповідної ради необхідних площ земель запасу чи резервного фонду земельна ділянка за їх згодою може бути виділена в натурі (на місцевості) меншого розміру або за рахунок земель запасу чи резервного фонду, розташованих на території іншої ради в межах області.

Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Стаття 2 цього закону , визначає документи, що посвідчують право на земельну частку (пай). Так, основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) громадян України, зазначених в абзаці п`ятому частини першої статті 1 цього Закону, є трудова книжка члена колективного або іншого сільськогосподарського підприємства чи нотаріально засвідчена виписка з неї.

Стаття 3 цього ж закону , перелічує підстави для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв).

Підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради.

Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

Земельна частка (пай) виділяється її власнику в натурі (на місцевості), як правило, однією земельною ділянкою. За бажанням власника земельної частки (паю) йому можуть бути виділені в натурі (на місцевості) дві земельні ділянки з різним складом сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сінокоси або пасовища).

У разі подання заяв про виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) більшістю власників земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства відповідна сільська, селищна, міська рада приймає рішення про розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Стаття 5 цього ж Закону встановлює, що сільські, селищні, міські ради в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) в тому числі: розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок; приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості).

Стаття 13 регламентує питання використання нерозподілених та невитребуваних земельних ділянок і земельних часток (паїв). Так нерозподіленою земельною ділянкою є земельна ділянка, яка відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не була виділена власнику земельної частки (паю).

Невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості).

Нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участі у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом вручення відповідного повідомлення особисто, якщо відоме їх місцезнаходження.

У разі якщо до 1 січня 2025 року власник невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформив право власності на земельну ділянку, він вважається таким, що відмовився від одержання земельної ділянки.

Така невитребувана земельна частка (пай) після формування її у земельну ділянку за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради (у разі необхідності формування) за заявою відповідної ради на підставі рішення суду передається у комунальну власність територіальної громади, на території якої вона розташована, у порядку визнання майна безхазяйним.

За позовом власнику не витребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємцю у разі пропуску строку для оформлення права власності на земельну ділянку з поважної причини суд може визначити додатковий строк, достатній для такого оформлення. У разі відсутності земель сільськогосподарських угідь колективної власності така земельна частка (пай) може бути виділена в натурі (на місцевості) за рахунок земель запасу комунальної власності відповідної територіальної громади (за наявності таких земель).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Земельного Кодексу України земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Пунктом 2 Указу Президента України Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям від 8 серпня 1995 року N 720/95 передбачено, що право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.

Відповідно до положень п. 24 постанови Пленуму Верховного суду України Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ №7 від 16 квітня 2004р. сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю (пункт 17 розділу Х Перехідні положення ЗК).

Член колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП), включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 8 серпня 1995 р. № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.

Позови громадян, пов`язані з паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, незаконність відмови у видачі сертифіката, виділення паю в натурі), можуть бути предметом розгляду судів. Відповідачами в таких справах є КСП, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі, тощо.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про поновлення строку позовної давності для звернення до суду з вимогою про захист порушеного права, то суд виходить із наступних міркувань.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (пункт 570 рішення ЄСПЛ від 20 вересня 2011 року в справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії ; пункт 51 рішення ЄСПЛ від 22 жовтня 1996 року в справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ).

Виходячи із суті правовідносин, які виникли між позивачем та відповідачем, слід зазначити, що позовну давність до позову про визнання за позивачем права на земельну частку (пай) застосувати не можливо, оскільки б це суперечило не тільки природі позову, а й праву, що захищається. У позивача, як члена сільськогосподарського товариства, виникло право на земельну частку (пай). Реалізація цього права не порушує майнові права відповідача та не призводить до правової невизначеності. Позивач сам вправі обирати час і спосіб, коли він реалізує своє право. Тому суд вважає, що строк позовної давності на звернення до суду з позовом про визнання права на земельну частку (пай) позивачем не пропущено.

За таких обставин суд доходить висновку, що позивач ОСОБА_1 до розпаювання земель колективної власності була прийнята до членів колгоспу Дніпро , правонаступником якого є КСП Дніпро де і працювала до 1996, при цьому вона добровільно не виходила та не була виключена з членів підприємства на момент передачі землі у колективну власність у 1995 році та видачі 15.05.1995 року Державного акту на право колективної власності КСП Дніпро , рішення про виключення ОСОБА_1 з членів колгоспу суду не надано, в зв`язку з чим позивач ОСОБА_1 набула право на земельну частку (пай) у відповідному розмірі площею 5,88 в умовних кадастрових гектарах з дня видачі цього акта відповідно до положень ст.1-3 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) .

За таких обставин, суд вважає, правомірними вимоги ОСОБА_1 про визнання за нею права на земельну частку (пай), що розташована на території Червоногригорівської селищної ради Нікопольського району Дніпропетровської області загальною площею 5,88 умовних кадастрових гектарів, який встановлений для члена колишнього КПС Дніпро .

Керуючись 12, 13, 81, 89, 259, 263-265, 268 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Червоногригорівської селищної ради про визнання права власності - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай), що розташована на території Червоногригорівської селищної ради Нікопольського району Дніпропетровської області загальною площею 5,88 умовних кадастрових гектарів, який встановлений для члена колишнього Колективного сільськогосподарського підприємтсва Дніпро .

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду до або через Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: О. В. Рунчева