Рішення

від 20.05.2021 по справі 460/7836/20

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

20 травня 2021 року м. Рівне №460/7836/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д.П. за участю секретаря судового засідання Минько Н.З. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: ОСОБА_1 ,

відповідача: представник Удовиченко Ольга Юріївна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління Держгеокадастру у Рівненській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинення певних дій, - В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Рівненській області, відповідач), в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру у Рівненській області від 07.10.2020 № 2888 Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою та зобов`язати ГУ Держгеокадастру у Рівненській області надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,5700 га для ведення особистого селянського господарства на території Шпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказав, що він з метою реалізації свого права на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства звернувся до ГУ Держгеокадастру у Рівненській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,5700 га із земель державної власності для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за межами населених пунктів на території Шпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області. До заяви було додано графічний матеріал з зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки. Відповідач наказом № 2888 від 07.10.2020 відмовив у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що зазначена на викопіюванні, та зазначив, що вказана земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення, зі складом угідь - чагарники, необґрунтоване вилучення яких заборонено. Покликаючись до положень ст.ст. 3, 4, 22, 122, 116, 118 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), позивач вказав, що цим Кодексом визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень ст.118 ЗК України. Позивач зазначив, що відповідач, приймаючи оспорюваний наказ, не вказав підстав для відмови у наданні дозволу, визначених в ч.7 ст.118 ЗК України, а також не зазначив, вимогам яких нормативних актів не відповідає місце розташування земельної ділянки, що планується до відведення. Позивач вважає, що відповідач безпідставно відмовив йому в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, отже вбачається певне зловживання відповідачем своїми повноваженнями, а тому має бути застосований ефективний спосіб захисту порушених прав позивача у вигляді зобов`язання прийняти відповідне рішення.

Ухвалою суду від 28.10.2020 позовна заява залишалася без руху. Позивачу встановлювався строк для усунення недоліків позовної заяви. У вказаний строк позивач допущені недоліки усунув, відтак позовна заява вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду.

Ухвалою суду від 09.11.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкритого провадження у справі, вирішено розглянути справу за правилами загального позовного провадженням, призначено підготовче засідання та встановлено відповідачу строк для подання до суду відзиву на позовну заяву.

Відповідач позов заперечив з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву. Зокрема, зазначив, що 08.09.2020 позивач звернувся до ГУ Держгеокадастру у Рівненській області із заявою, в якій просив надати йому дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 0,5700 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Шпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області.

За результатами розгляду заяви Головним управлінням видано наказ від 07.10.2020 № 2888, відповідно до якого позивача повідомлено, що земельна ділянка, яку він бажає отримати у власність для ведення особистого селянського господарства, відповідно до баз даних Державного земельного кадастру відноситься до земель сільськогосподарського призначення зі складом угідь - чагарники, необґрунтоване вилучення яких для інших потреб, заборонено. Таким чином, місце розташування об`єкта не відповідає вимогам закону (п. 7 ст. 118 ЗК України), у зв`язку з чим позивачу було відмовлено в задоволенні його клопотання. За таких обставин, відповідач вважає наявними підстави для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної форми власності, у зв`язку з невідповідністю місця розташування спірної земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому порядку. З урахуванням наведеного, просив відмовити в задоволенні позову повністю.

Ухвалою суду від 23.12.2020 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 08.02.2021.

Ухвалою суду від 08.02.2021, за обґрунтованим клопотанням позивача, розгляд справи відкладено до 15.03.2021.

У зв`язку із тимчасовою непрацездатністю головуючого судді розгляд справи 15.03.2021 не відбувся та його було перенесено на 26.04.2021.

Протокольною ухвалою суду від 26.04.2021 у судовому засіданні оголошено перерву до 20.05.2021.

У судовому засіданні представник позивача, підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідачів заперечила проти позовних вимог, та просила суд відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.

На підставі статей 243, 250 КАС України, вступна та резолютивна частини рішення проголошені у судовому засіданні 20.05.2021.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суду слід зазначити наступне.

ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Рівненській області із заявою від 08.09.2020 (вхідний Л-3205/0/17-20 від 09.09.2020), в якій відповідно до вимог статті 118 ЗК України просив надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 0,57 га для ведення особистого селянського господарства на території Шпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області (а.с. 35).

До заяви було долучено графічний матеріал, на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, а саме викопіювання з кадастрової карти 562468500:05:022:0002 (а.с. 36).

Суд встановив, що наказом ГУ Держгеокадастру у Рівненській області № 2888 від 07.10.2020 відмовлено гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,5700 га для ведення особистого селянського господарства на території Шпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області, з підстави невідповідності вимогам ст. 37 Закону України Про охорону земель , ст. 164 Земельного кодексу України (а.с. 37).

Вважаючи наказ ГУ Держгеокадастру у Рівненській області № 2888 від 07.10.2020 протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи адміністративний спір по суті, суд виходить з такого.

Статтею 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Приписами статті 80 ЗК України визначено, що суб`єктами права власності на землю є: громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Згідно зі статтею 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Згідно з частинами першою та другою статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема: в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (п. "в" ч.3 ст. 116 ЗК України).

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання (ч.4 ст.116 цього Кодексу).

Згідно з пунктом "б" частини першої статті 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах, зокрема: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Відповідно до статті 15-1 ЗК України, до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належить, зокрема:

а) внесення в установленому порядку пропозицій щодо розпорядження землями державної та комунальної власності, встановлення меж області, району, міста, району в місті, села і селища, регулювання земельних відносин;

г) проведення відповідно до законодавства моніторингу земель та охорони земель;

ґ) ведення та адміністрування Державного земельного кадастру;

є-1) розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Стаття 15-2 ЗК України встановлює, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у сфері земельних відносин, належить організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за:

веденням державного обліку і реєстрацією земель, достовірністю інформації про наявність та використання земель;

дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю;

використанням земельних ділянок відповідно до цільового призначення;

дотриманням вимог земельного законодавства органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування з питань передачі земель у власність та надання у користування, у тому числі в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15 (далі - Положення № 15), визначено, що Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Відповідно до підпунктів 26 та 31 пункту 4 Положення № 15 Держгеокадастр здійснює ведення та адміністрування Державного земельного кадастру, інформаційну взаємодію Державного земельного кадастру з іншими інформаційними системами в установленому порядку; розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.

Згідно з пунктом 7 Положення № 15 Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Частиною четвертою статті 122 ЗК України встановлено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Згідно з частиною сьомою статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Отже, частина шоста статті 118 ЗК України дає перелік цільових призначень, за якими можуть використовуватися безоплатно передані земельні ділянки: для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації.

Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача з заявою відповідно до статті 118 ЗК України про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 0,5700 га, з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Шпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області, з долученням графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки - викопіювання з кадастрової карти 5624681500:05:022:0002.

Відповідач, реалізовуючи надані чинним законодавством повноваження щодо розпорядженнями землями сільськогосподарського призначення державної власності, під час розгляду заяви ОСОБА_1 встановив, що земельна ділянка площею 0,5700 га, розташована на території Шпанівської сільської ради в межах кадастрового кварталу 5624681500:05:022:0002, форма власності: державна, відноситься до категорії земель: землі сільськогосподарського призначення; цільове призначення земельної ділянки: 16.01. Землі запасу; угіддя на земельній ділянці: Чагарники.

Так, суд враховує, що відповідно до статті 3 Закону України "Про Державний земельний кадастр" від 7 липня 2011 року № 3613-VI, Державний земельний кадастр базується на таких основних принципах: обов`язковості внесення до Державного земельного кадастру відомостей про всі його об`єкти; єдності методології ведення Державного земельного кадастру; об`єктивності, достовірності та повноти відомостей у Державному земельному кадастрі; внесення відомостей до Державного земельного кадастру виключно на підставі та відповідно до цього Закону; відкритості та доступності відомостей Державного земельного кадастру, законності їх одержання, поширення і зберігання; безперервності внесення до Державного земельного кадастру відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру, що змінюються; документування всіх відомостей Державного земельного кадастру.

Статтею 20 Закону № 3613-VI визначено, що відомості Державного земельного кадастру є офіційними.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 р. № 1051 затверджено Порядок ведення Державного земельного кадастру (далі - Порядок № 1051), відповідно до пункту 4 якого ведення Державного земельного кадастру здійснює Держгеокадастр та його територіальні органи.

Держателем Державного земельного кадастру є Держгеокадастр.

Функції адміністратора Державного земельного кадастру виконує визначене Держгеокадастром за погодженням з Мінекономіки державне підприємство, яке належить до сфери управління Держгеокадастру.

Згідно з пунктом 5 Порядку № 1051, до складу Держгеокадастру та його територіальних органів входять державні кадастрові реєстратори, які здійснюють внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей в межах повноважень, визначених Законом України "Про Державний земельний кадастр" та цим Порядком.

Державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, а також відмову у внесенні або наданні відомостей.

Відповідно до пункту 12 Порядку № 1051, відомості Державного земельного кадастру є офіційними і вважаються об`єктивними та достовірними, якщо інше не доведено судом.

Відповідно до Порядку взаємодії між територіальними органами Держгеокадастру/Держземагентства під час реалізації повноважень з передачі земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність або користування (на безконкурентних засадах) для всіх потреб, затвердженого наказом Держгеокадастру від 04.06.2015 № 95, при надходженні до територіального органу клопотання громадянина, зацікавленого в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної власності сільськогосподарського призначення у межах норм безоплатної приватизації або клопотання особи, зацікавленої в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної власності сільськогосподарського призначення (на безконкурентних засадах), відповідним територіальним органом безпосередньо в момент надходження клопотання здійснюється реєстрація цього клопотання відповідно до вимог Типової інструкції.

Після реєстрації клопотання територіальний орган у одноденний строк звертається до відповідного Державного кадастрового реєстратора та управління (відділу) Держгеокадастру/Держземагентства у районі (місті), міськрайонного, міжрегіонального управління (відділу) для отримання відомостей з Державного земельного кадастру щодо запитуваної земельної ділянки разом із викопіюванням з індексної кадастрової карти (плану), на якій орієнтовно відображається запитувана земельна ділянка.

Державним кадастровим реєстратором і керівником управління (відділу) Держгеокадастру/Держземагентства у районі (місті), міськрайонного, міжрегіонального управління (відділу) в одноденний строк письмово надаються територіальному органу наявні відомості з Державного земельного кадастру згідно з додатком 1 до Порядку, а також викопіювання з індексної кадастрової карти (плану), на якій орієнтовно відображено запитувану земельну ділянку (додаток 2) (підпункти 2.1-2.3 Порядку).

Таким чином, відповідач під час розгляду заяви ОСОБА_1 , отримав відповідну інформацію Державного земельного кадастру в порядку та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, і така інформація є офіційною, об`єктивною та достовірною в силу прямої вказівки закону.

Статтею 18 ЗК України встановлено, що до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії.

Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Україна за межами її території може мати на праві державної власності земельні ділянки, правовий режим яких визначається законодавством відповідної країни.

Відповідно до ч.1 ст. 19 ЗК України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісогосподарського призначення;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 20 ЗК України, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Судом встановлено, що згідно з відомостями Державного земельного кадастру, земельна ділянка, яку має намір отримати позивач для ведення особистого селянського господарства, відноситься до категорії земель: землі сільськогосподарського призначення, які містять угіддя - Чагарники.

Будь-які документально підтверджені відомості щодо вилучення вказаних угідь із території спірної земельної ділянки в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 22 ЗК України, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать:

а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);

б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Разом з тим, згідно з відомостями з Державного земельного кадастру, земельна ділянка, яку позивач має намір отримати для ведення особистого селянського господарства, є землями сільськогосподарського призначення із угіддями - чагарники, тобто, відноситься до несільськогосподарських угідь.

Статтею 23 ЗК України (частини перша-третя) встановлено, що землі, придатні для потреб сільського господарства, повинні надаватися насамперед для сільськогосподарського використання.

Визначення земель, придатних для потреб сільського господарства, провадиться на підставі даних державного земельного кадастру.

Для будівництва промислових підприємств, об`єктів житлово-комунального господарства, залізниць і автомобільних шляхів, ліній електропередачі та зв`язку, магістральних трубопроводів, а також для інших потреб, не пов`язаних з веденням сільськогосподарського виробництва, надаються переважно несільськогосподарські угіддя або сільськогосподарські угіддя гіршої якості.

Оцінка встановлених судом фактичних обставин справи в розрізі наведених вище норм матеріального закону дає підстави дійти висновку про неможливість надання уповноваженим суб`єктом владних повноважень дозволу позивачу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, позаяк згідно з відомостями, внесеними до Державного земельного кадастру, така земельна ділянка відноситься до несільськогосподарських угідь та її цільове призначення не пов`язане з веденням сільського господарства.

Крім того, суду слід зазначити, що відповідно до ст. 164 Земельного кодексу України охорона земель включає:

а) обґрунтування і забезпечення досягнення раціонального землекористування;

б) захист сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників від необгрунтованого їх вилучення для інших потреб; в)захист земель від ерозії, селів, підтоплення, заболочування, вторинного засолення, переосушення, ущільнення, забруднення відходами виробництва, хімічними та радіоактивними речовинами та від інших несприятливих природних і техногенних процесів; г)збереження природних водно-болотних угідь; ґ) попередження погіршення естетичного стану та екологічної ролі антропогенних ландшафтів; д)консервацію деградованих і малопродуктивних сільськогосподарських угідь.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про охорону земель охорона земель - система правових, організаційних, економічних, технологічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського призначення для несільськогосподарських потреб, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісового фонду, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 37 ЗУ Про охорону земель власники та землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок зобов`язані здійснювати заходи щодо охорони родючості ґрунтів, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України. Використання земельних ділянок способами, що призводять до погіршення їх якості, забороняється.

Частиною 3 ст. 37 вказаного Закону передбачено, що на землях сільськогосподарського призначення може бути обмежена діяльність щодо: 1) вирощування певних сільськогосподарських культур, застосування окремих технологій їх вирощування або проведення окремих агротехнічних операцій; 2) розорювання сіножатей, пасовищ; 3) використання деградованих, малопродуктивних, а також техногенно забруднених земельних ділянок; 4) необґрунтовано інтенсивного використання земель.

З аналізу вищевикладених норм вбачається, що охорона земель включає захист сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб.

Частиною сьомою статті 118 ЗК України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Тому, відмова позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,5700 га на території Шпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області, з підстав невідповідності місця розташування об`єкта вимогам ст. 37 Закону України Про охорону земель , статей 22, 23 та 164 Земельного кодексу України, є правомірною.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частинами першою, другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи наведене вище, за результатами судового розгляду адміністративної справи суд дійшов висновку, що відповідач належними та допустимими доказами підтвердив, що наказ № 2888 від 07.10.2020 "Про відмову у наданні дозволу на розробку документації землеустрою" виданий на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, обґрунтовано та розсудливо, з урахуванням всіх фактичних обставин. Доводи позивача не спростовують правомірності поведінки відповідача щодо відмови у наданні дозволу позивачу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не спростовують правомірності оскарженого наказу та не дають суду підстав для його скасування.

Позовна вимога про зобов`язання вчинити дії є похідною від позовної вимоги про оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, яке суд вважає правомірним, а відтак підстави для її задоволення також відсутні.

Таким чином, в позові слід відмовити повністю.

Підстави для розподілу судових витрат, передбачені ст.139 КАС України, відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області (33013, вул. Симона Петлюри, 37, м. Рівне, код ЄДРПОУ 39768252) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинення певних дій, відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 25 травня 2021 року

Суддя Д.П. Зозуля