Рішення

від 25.05.2021 по справі 600/1215/21-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2021 р. м. Чернівці Справа № 600/1215/21-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лелюка О.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю РР Груп до Головного управління ДПС у Чернівецькій області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю РР Груп звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернівецькій області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії.

Позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Чернівецькій області №1948124/41366959 від 21 вересня 2020 року про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунки і коригування Єдиному реєстрі податкових накладних;

- зобов`язати Державну податкову службу України здійснити реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної №10 Товариства з обмеженою відповідальністю РР Груп від 19 серпня 2020 року у день подання її на реєстрацію;

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Чернівецькій області №1948125/41366959 від 21 вересня 2020 року про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування Єдиному реєстрі податкових накладних;

- зобов`язати Державну податкову службу України здійснити реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних додаткової накладної №11 Товариства з обмеженою відповідальністю РР Груп від 20 серпня 2020 року у день подання її на реєстрацію;

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Чернівецькій області №1948126/41366959 від 21 вересня 2020 року про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування Єдиному реєстрі податкових накладних;

- зобов`язати Державну податкову службу України здійснити реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної №12 Товариства з обмеженою відповідальністю РР Груп від 21 серпня 2020 року у день подання її на реєстрацію;

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Чернівецькій області №1948127/41366959 від 21 вересня 2020 року про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування Єдиному реєстрі податкових накладних;

- зобов`язати Державну податкову службу України здійснити реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної №13 Товариства з обмеженою відповідальністю РР Груп від 25 серпня 2020 року у день подання її на реєстрацію.

Позов обґрунтовано тим, що перед ухваленням рішень про відмову в реєстрації спірних податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних контролюючим органом було зупинено реєстрацію таких податкових накладних у зв`язку з тим, що позивач - платник податку, відповідає пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку. При цьому, відповідачем не вказано, яка саме податкова інформація стала підставою для застосування до позивача критерію ризиковості, та не визначено чіткого переліку документів, які необхідно було подати позивачу для підтвердження реальності проведених господарських операції та здійснення реєстрації податкових накладних. У зв`язку з цим позивачем на власний розсуд було визначено перелік документів, які підтверджують реальність господарських операцій, які й були подані податковому органу для проведення ним реєстрації спірних податкових накладних. Проте в подальшому Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області прийняті рішення про відмову в реєстрації податкових накладних. Водночас указані рішення не містять підстав їх прийняття та причин віднесення позивача до ризикових платників податків відповідно до пункту 8 Критерії ризиковості платника податку з посиланням на відповідні документи. Так, оскаржувані рішення не містять чіткої вказівки про те, які саме первинні документи не були надані позивачем, хоча сама форма передбачає, що податковий орган зобов`язаний підкреслили ті документи, які не були подані платником податків. Крім цього, відповідачем не заповнена графа Додаткова інформація (зазначити конкретні документи) . Тобто, ухвалені відповідачем рішення не відповідають критеріям вмотивованості, чіткості та зрозумілості як акти індивідуальної дії, що призвело до необізнаності позивача про вичерпний перелік необхідних документів, які він повинен був надати контролюючому органу, у зв`язку з чим він не зміг належним чином виконати свої обов`язки щодо реєстрації податкових накладних. До того ж, податковим органом не дотримано вимоги податкового законодавства ще на етапі зупинення реєстрації спірних податкових накладних, що свідчить про протиправність прийнятих у подальшому рішень про відмову в їх реєстрації, а тому такі підлягають скасуванню. Стосовно вимог зобов`язального характеру позивач зазначив, що задоволення таких є належним способом захисту порушених прав позивача у спірних правовідносинах.

Ухвалою суду від 24 березня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження задоволено; вирішено, що справа буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; встановлено строки для подання заяв по суті справи.

Відповідачі - Головне управління ДПС у Чернівецькій області та Державна податкова служба України подали до суду відзив на позовну заяву, в яких зазначено, що серед документів, наданих позивачем після зупинення реєстрації спірних податкових накладних, були відсутні первинні документи, які б підтверджували постачання/придбання товарів, послуг, зберігання і транспортування. Зокрема, ні податковому органу, ні суду не було надано товарно-транспортні накладні та інші докази транспортування предмету договору купівлі-продажу. Водночас, посилаючись на положення Законів України Про автомобільний транспорт та Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363, відповідач вказував, що товарно-транспортна накладна відноситься до первинних документів, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік (за умови їх належного оформлення), підтверджує факт надання послуг з перевезення товарів, є одним із документальних свідчень реальності здійснення господарської операції з поставки товарів та є обов`язковою до використання всіма суб`єктами господарської діяльності незалежно від форм власності та сфери управління. Оскільки позивачем не виконано вимог законодавства щодо надання первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів, контролюючим органом були ухваленні рішення про відмову в реєстрації спірних податкових накладних. Крім цього, посилаючись на правові позиції Верховного Суду, зазначено, що рішення, які оскаржує позивач у даному позові, самі по собі не створюють, не змінюють та не припиняють будь-яких прав та обов`язків, а тому такі не можуть бути предметом оскарження та є чинними, а позовні вимоги про зобов`язання зареєструвати спірні податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних є передчасними. Враховуючи наведене, відповідачі просили суд відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою суду від 25 травня 2021 року у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Чернівецькій області про розгляд цієї справи за правилами загального позовного провадження відмовлено.

Дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю РР Груп зареєстроване як юридична особа з 31 травня 2015 року із здійсненням основного виду діяльності за кодом КВЕД 68.10 Купівля та продаж власного нерухомого майна.

Позивач з 01 серпня 2020 року є платником податку на додану вартість, що підтверджується витягом з реєстру платників податку на додану вартість №2124074500003 від 16 березня 2021 року.

З матеріалів справи вбачається, що 04 серпня 2020 року між Товариство з обмеженою відповідальністю РР Груп ( Продавець ) та фізичною-особою підприємцем ОСОБА_1 ( Покупець ) укладено договір купівлі-продажу №0408-01 (далі - Договір), згідно з яким Продавець зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити у встановленому цим договором порядку Товар в строки, по ціні і в кількості, обумовленій цим договором. Під терміном Товар Сторони розуміють обладнання торгівельної марки. Загальна кількість Товару, який підлягає поставці за цим договором складає 12 (дванадцять) одиниць. Загальна сума даного Договору складає 862696,93 грн (вісімсот шістдесят дві тисячі шістсот дев`яносто шість грн. 93 коп), у тому числі ПДВ 143782,83 грн, що складає 26182,00 євро по курсу міжбанку на дату підписання даного договору (32,95 грн за 1 євро) (пункти 1.1-1.4).

Порядок здійснення розрахунків між сторонами визначений розділом 3 Договору, відповідно до змісту якого розрахунки за поставлений Товар здійснюються Покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника в банку в три етапи, на підставі виставлених рахунків: передплата в розмірі 40% від вартості Товару згідно специфікації №1 даного договору проводиться в гривнях за міжбанківським курсом продажу на день здійснення платежу; оплата в розмірі 30% проводиться в гривнях за міжбанківським курсом продажу на де здійснення платежу протягом трьох банківських днів після отримання письмового повідомлення від Постачальника про готовність Товару до відправки у виробника; оплата в розмірі 30% (остаточна) проводиться в гривнях за міжбанківським курсом продажу на день здійснення платежу протягом трьох банківських днів після отримання письмового повідомлення про надходження Товару на склад; термін і порядок оплати Товару можуть бути змінені за письмовою угодою Сторін; відвантаження товару проводяться на підставі оплати, після отримання Продавцем суми визначеної Даним Договором.

На підставі зазначеного вище Договору позивачем видано покупцю - ФОП ОСОБА_1 рахунок на оплату №182 від 04 серпня 2020 року на загальну суму 718914,10 грн, ПДВ - 143782,83 грн. Загальна сума за вказаним рахунком склала 862696,93 грн.

На виконання вказаного Договору ФОП ОСОБА_1 здійснено попередню оплату в сумі 450000,00 грн, у зв`язку з чим позивачем 26 серпня 2020 року подано до податкового органу податкові накладні від 05 серпня 2020 року №1, від 07 серпня 2020 року №2, від 10 серпня 2020 року №3, від 11 серпня 2020 року №4, від 12 серпня 2020 року №5, від 13 серпня 2020 року №6, від 14 серпня 2020 року №7, від 17 серпня 2020 року №8, від 18 серпня 2020 року №9, які були зареєстровані контролюючим органом в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується відповідними квитанціями від 27 серпня 2020 року.

В подальшому ФОП ОСОБА_1 на підставі Договору від 04 серпня 2020 року №0408-01 та рахунку на оплату №182 від 04 серпня 2020 року здійснено наступний платіж за придбаний товар у загальній сумі 150000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: №1375 від 19 серпня 2020 року (сплачена сума - 50000,00 грн), №1381 від 20 серпня 2020 року (сплачена сума - 50000,00 грн), №7989 від 21 серпня 2020 року (сплачена сума - 5000,00 грн), №1399 від 25 серпня 2020 року (сплачена сума - 45000,00 грн).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем у зв`язку зі сплатою контрагентом суми за придбаний товар сформовано та направлено до ДПС України податкові накладні для реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних №10 від 19 серпня 2020 року, №11 від 20 серпня 2020 року, №12 від 21 серпня 2020 року, №13 від 25 серпня 2020 року за такі суми:

- по податковій накладній №10 від 19 серпня 2020 року товару на загальну суму коштів, що підлягають сплаті, з урахуванням податку на додану вартість 50000,00 грн, в т.ч. сума податку на додану вартість - 8333,33 грн. Всього обсяги постачання за основною ставкою - 41666,67 грн;

- по податковій накладній №11 від 20 серпня 2020 року у товару на загальну суму коштів, що підлягають сплаті, з урахуванням податку на додану вартість 50000,00 грн, в т.ч. сума податку на додану вартість - 8333,33 грн. Всього обсяги постачання за основною ставкою - 41666,67 грн;

- по податковій накладній №12 від 21 серпня 2020 року товару на загальну суму коштів, що підлягають сплаті, з урахуванням податку на додану вартість 5000,00 грн, в т.ч. сума податку на додану вартість - 833,33 грн. Всього обсяги постачання за основною ставкою - 4166,67 грн;

- по податковій накладній №13 від 25 серпня 2020 року товару на загальну суму коштів, що підлягають сплаті, з урахуванням податку на додану вартість 45000,00 грн, в т.ч. сума податку на додану вартість - 7500,00 грн. Всього обсяги постачання за основною ставкою - 37500,00 грн.

За результатами перевірок зазначених вказаних вище податкових накладних податковим органом сформовано квитанції від 14 вересня 2020 року, у яких зазначено, що податкові накладні, прийнято, однак їх реєстрацію зупинено на підставі пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України.

У вказаних квитанціях зазначено наступне: Документ прийнято. Реєстрація зупинена. Відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, реєстрація ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. Платник податку, яким подано для реєстрації ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідає п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку. Пропонуємо надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначепої в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних .

З матеріалів справи вбачається, що позивачем подавались до контролюючого органу повідомлення про надання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено: від 15 вересня 2020 року №1 по податковій накладній №10 від 19 серпня 2020 року, від 15 вересня 2020 року №2 по податковій накладній №11 від 20 серпня 2020 року; від 15 вересня 2020 року №3 по податковій накладній №12 від 21 серпня 2020 року; від 25 вересня 2020 року №4 по податковій накладній №13 від 25 серпня 2020 року.

Вказані документи були прийняті податковим органом, що підтверджується квитанціями від 16 вересня 2020 року.

Проте комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрації податкових накладних прийнято рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних:

- від 21 вересня 2020 року №1948124/41366959 про відмову в реєстрації податкової накладної №10 від 19 серпня 2020 року;

- від 21 вересня 2020 року №1948125/41366959 про відмову в реєстрації податкової накладної №11 від 20 серпня 2020 року;

- від 21 вересня 2020 року №1948126/41366959 про відмову в реєстрації податкової накладної №13 від 25 серпня 2020 року;

- від 21 вересня 2020 року №1948127/41366959 про відмову в реєстрації податкової накладної №12 від 21 серпня 2020 року.

Підставами прийняття вказаних рішень зазначено - ненадання платником податку копій документів: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних (документи, які не надано, підкреслити).

За таких обставин, не погоджуючись із рішеннями суб`єкта владних повноважень, позивач звернувся до адміністративного суду із цим позовом.

Вирішуючи спір, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України №2755-VI від 02 грудня 2010 року (далі - ПК України).

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За правилами пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Як зазначено у пункті 201.16 статті 201 ПК України, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних №1246 від 29 грудня 2010 року, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №204 (далі - Порядок №1246), податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно з пункту 12 Порядку №1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності кваліфікованого електронного підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до пункту 13 Порядку №1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11 грудня 2019 року №1165 (набула чинності з 01 лютого 2020 року), якою затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; Порядок розгляду скарги щодо рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з вимогами пункту 4 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок №1165) у разі коли за результатами перевірки податкової накладної/розрахунку коригування визначено, що податкова накладна/розрахунок коригування відповідають одній з ознак безумовної реєстрації, визначених у пункті 3 цього Порядку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування не зупиняється в Реєстрі.

Пунктом 5 Порядку №1165 передбачено, що платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).

Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).

При цьому під ризиком порушення норм податкового законодавства розуміється ймовірність складання та надання податкової накладної / розрахунку коригування для реєстрації в Реєстрі з порушенням норм підпункту "а"/"б" пункту 185.1 статті 185, підпункту "а"/"б" пункту 187.1 статті 187, абзацу першого пунктів 201.1, 201.7, 201.10 статті 201 ПК України за наявності об`єктивних ознак неможливості здійснення операції з постачання товарів/послуг, дані про яку зазначено у такій податковій накладній / розрахунку коригування та/або ймовірності уникнення платником податку на додану вартість виконання свого податкового обов`язку.

У відповідності до пункту 6 Порядку №1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Згідно з пунктом 7 Порядку №1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Таким чином, підставами для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є відповідність: 1) платника податку критеріям ризиковості платника податку; 2) податкової накладної/розрахунку коригування критеріям ризиковості здійснення операції.

Пунктом 10 Порядку №1165 передбачено, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2)критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації (пункт 11 Порядку №1165).

Комісії регіонального рівня приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації, врахування або неврахування таблиці даних платника податку, відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку (пункт 25 Порядку № 1165).

Згідно наявних у цій справі матеріалів судом встановлено, що підставою для зупинення реєстрації податкових накладних слугувало те, що платник податку відповідає вимогам пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку.

У зв`язку з цим варто зазначити, що на момент формування квитанцій, якими зупинено реєстрацію податкових накладних, такі Критерії визначені додатком 1 до Порядку №1165.

Так, додатком 1 до Порядку №1165 встановлено наступні Критерії ризиковості платника податку на додану вартість:

1. Платника податку на додану вартість (далі - платник податку) зареєстровано (перереєстровано) на підставі недійсних (втрачених, загублених) та підроблених документів згідно з інформацією, наявною в контролюючих органах.

2. Платника податку зареєстровано (перереєстровано) в органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління неіснуючим, померлим, безвісти зниклим особам згідно з інформацією, наявною в контролюючих органах.

3. Платника податку зареєстровано (перереєстровано) в органах державної реєстрації фізичними особами, що не мали наміру провадити фінансово-господарської діяльності або здійснювати повноваження, згідно з інформацією, наданою такими особами.

4. Платника податку зареєстровано (перереєстровано) та ним проваджено фінансово- господарську діяльність без відома і згоди його засновників і призначених у законному порядку керівників згідно з інформацією, наданою такими засновниками та/або керівниками.

5. Платник податку - юридична особа не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах Казначейства (крім бюджетних установ).

6. Платником податку не подано контролюючому органу податкової звітності з податку на додану вартість за два останніх звітних (податкових) періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України.

7. Платником податку на прибуток підприємств не подано контролюючому органу фінансової звітності за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України.

8. У контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування.

Отже, пункт 8 додатку 1 до Порядку №1165 Критеріїв ризиковості платника податку на додану вартість містить одну із можливих ознак ризиковості здійснення операцій, якою є те, що у контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування

Аналіз пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку свідчить про те, що для того, аби встановити наявність у платника податку такої ознаки мають існувати визначені цим пунктом передумови, а також для підтвердження відповідності платника податку вказаному критерію слід навести розрахунок показника за цим критерієм, якому відповідає платник податку, чого вимагає пункт 11 Порядку №1165.

Водночас пункт 11 Порядку №1165 передбачає зазначення у квитанції пропозиції щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації

Аналізуючи зазначене, суд приходить до висновку, що підставою для відмови в реєстрації податкової накладної є наявність об`єктивних ознак неможливості здійснення операції з постачання товарів/послуг, дані про яку зазначено у такій податковій накладній та/або ймовірності уникнення платником податку на додану вартість виконання свого податкового обов`язку. Тобто, господарська операція має бути реальною, впливати на активи підприємства та породжувати податкові зобов`язання.

Водночас податкове законодавство України, чинне на час формування у цій справі квитанцій про зупинення реєстрації податкових накладних, містило вимоги до змісту квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної, які є конкретними та не можуть носити абстрактний характер.

Однак з матеріалів справи убачається, що при зупиненні реєстрації податкових накладних у квитанціях не зазначено конкретні критерії ризиковості платника податку, на підставі яких зупинено реєстрацію податкових накладних в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку, а також відсутній конкретний перелік необхідних документів, що має бути наданий платником для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних. Між тим, наявні лише посилання на п. 201.16. ст. 201 ПК України, що унеможливлює встановити конкретно яким критеріям ризиковості, переліченим в зазначеному вище пункті 8 Критеріїв ризиковості платника податку, відповідає позивач.

Вказане свідчить про невідповідність сформованих податковим органом квитанцій про зупинення реєстрації податкових накладних вимогам пункту 11 Порядку №1165.

Про відсутність обґрунтованих підстав для зупинення податкових накладних №10 від 19 серпня 2020 року, №11 від 20 серпня 2020 року, №12 від 21 серпня 2020 року, №13 від 25 серпня 2020 року та про не зазначення податковим органом конкретного переліку необхідних документів, що має бути наданий платником для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних, наголошувалось позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог.

Однак, усупереч визначеному частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язку суб`єкта владних повноважень доводити правомірність оскаржуваних дій (рішень) відповідачами не спростовані указані вище доводи позивача та не доведено обґрунтованість зупинення реєстрації зазначених вище податкових накладних, що в подальшому призвело прийняттю оскаржуваних рішень про відмову в їх реєстрації.

Враховуючи викладене, суд погоджується з доводами позивача про те, що законних та обґрунтованих підстав для зупинення реєстрації названих податкових накладних у контролюючого органу не було.

За таких обставин, прийняті відповідачем - Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області після незаконних та необґрунтованих рішень про зупинення реєстрації податкових накладних оскаржувані рішення про відмову в реєстрації цих податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних є незаконними, а тому підлягають скасуванню.

Поряд з цим судом встановлено, що після отримання рішень про зупинення реєстрації податкових накладних позивачем були направлені контролюючому органу матеріали на підтвердження вчинення господарської операції зі своїм контрагентом, про що зазначено вище.

Між тим, Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області були прийняті оскаржувані позивачем рішення про відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних від 21 вересня 2020 року №1948124/41366959; від 21 вересня 2020 року №1948125/41366959; від 21 вересня 2020 року №1948126/41366959; від 21 вересня 2020 року №1948127/41366959.

Як вбачається із названих рішень, підставою для відмови у реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних зазначено ненадання платником податку копій документів: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних .

Водночас варто зазначити, що оскаржувані позивачем рішення регіональної комісії по своїй правовій природі є актами індивідуальної дії.

Так, згідно пункту 19 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління, є їх виражений правозастосовний характер. Головною рисою таких актів є їхня конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акта нормам чинного законодавства.

Натомість, оскаржувані рішення не відповідають критеріям чіткості й зрозумілості акту індивідуальної дії та породжують їх неоднозначне трактування, що, в свою чергу, впливає на можливість реалізації права або виконання обов`язку платником податків виконати юридичне волевиявлення суб`єкта владних повноважень.

У названих рішеннях не зазначено, яких саме документів не надано, яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних №10 від 19 серпня 2020 року, №11 від 20 серпня 2020 року, №12 від 21 серпня 2020 року, №13 від 25 серпня 2020 року.

При цьому стосовно ненадання платником податку копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних , то суд звертає увагу, що в приписах до вказаних пунктів у дужках, зазначено про те, що документи, які не надано платником, необхідно підкреслити.

Між тим, оскаржувані рішення контролюючого органу від 21 вересня 2020 року №1948124/41366959; від 21 вересня 2020 року №1948125/41366959; від 21 вересня 2020 року №1948126/41366959; від 21 вересня 2020 року №1948127/41366959 не містять жодних підкреслень.

Зазначене свідчить про не надання комісією належної оцінки вирішенню питання, які ж саме документи позивачем-платником податку не було подано, і яким чином це унеможливило реєстрацію спірних податкових накладних.

Невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Аналогічний правовий висновок викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року у справі №822/1817/18.

У ході судового розгляду справи позивачем на підставі наданих копій письмових доказів між ним та його контрагентом ФОП ОСОБА_1 доведено продаж останньому товару та здійснення оплати за нього на користь позивача.

Так, проведені позивачем господарські операції з названим вище контрагентом, у тому числі джерело походження товару, який реалізовано ФОП ОСОБА_1 на підставі вказаного вище Договору, який був отриманий позивачем шляхом придбання товару та послуг в інших контрагентів, а також відомості щодо його зберігання підтверджуються: договором купівлі-продажу №0408-01 від 04 серпня 2020 року, платіжними дорученнями №1375 від 19 серпня 2020 року, №1381 від 20 серпня 2020 року, №7989 від 21 серпня 2020 року, №1399 від 25 серпня 2020 року, інфойс проформою №33/KR/20/pro від 07 серпня 2020 року, договором №0608 від 06 серпня 2020 року між юридичною особою Ingloo System, зареєстрованою відповідно до законодавства Польщі, та Товариством з обмеженою відповідальністю РР Груп , договором оренди №0109-01 від 01 вересня 2020 року, актом приймання-передачі нежитлового приміщення від 01 вересня 2020 року.

При цьому в ході судового розгляду цієї справи відповідачами, згідно змісту поданих відзивів, не заперечувався факт продажу позивачем товару його контрагенту та, відповідно, сплату останнім коштів за придбаний товар.

Разом з цим, копії названих вище документів надавались позивачем до повідомлень про надання пояснень та копій документів щодо спірних податкових накладних, реєстрацію яких було зупинено.

Проте у відзивах відповідачі вказали, що позивачем не надано товарно-транспортних накладних та інших доказів транспортування предмету договору купівлі-продажу, укладеного з ФОП ОСОБА_1 , що й стало підставою для відмови в реєстрації спірних податкових накладних.

Однак указані доводи суд оцінює критично та вважає безпідставними, оскільки, як зазначено у Договорі купівлі-продажу №0408-01 від 04 серпня 2020 року, Продавець (Товариство з обмеженою відповідальністю РР Груп ) зобов`язаний здійснити поставку товару після повної оплати, на склад Покупця (ФОП ОСОБА_1 ), за даним Договором (пункт 2.1 Договору).

Крім цього, відповідно до пункту 2.3 Договору Покупець зобов`язаний здійснити остаточний розрахунок за товар по прибуттю товару на склад Продавця.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов указаного вище Договору, у тому числі щодо проведення розрахунків між сторонами (Розділ 3), ФОП ОСОБА_1 здійснила оплату за придбаний у позивача товар поетапно у розмірі 450000,00 грн та 150000,00 грн, що в загальному складає 600000,00 грн.

Водночас відповідно до рахунку на оплату №182 від 04 серпня 2020 року, виданого на підставі Договору купівлі-продажу №0408-01 від 04 серпня 2020 року, загальна сума, яка підлягала сплаті за придбаний у позивача товар, становить 862696,93 грн.

Суд зауважує, що позивачем не надано до суду відомостей про те, що товар, який придбала ФОП ОСОБА_1 , станом на момент подання спірних податкових накладних для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, був перевезений на склад покупця.

Тобто, на час подання для реєстрації спірних податкових накладних перевезення товару не відбулось, а тому документи на транспортування та доставку товару покупцю в апріорі не могли бути складені, та, відповідно, надані в подальшому контролюючому органу під час реєстрації спірних податкових накладних.

До того ж, про необхідність подання позивачем документів, вказаних у відзиві, не зазначено ні у квитанціях про зупинення реєстрації податкових накладних, ні в оскаржуваних рішеннях про відмову у реєстрації цих накладних.

Суд вважає, що в ході судового розгляду справи позивачем на підставі наданих письмових доказів доведено продаж товару контрагенту та здійснення ним оплати за придбаний товар.

Водночас обґрунтованих доводів щодо нереальності господарських операцій з ФОП ОСОБА_1 на підставі аналізу наданих позивачем первинних документів відзиви відповідачів не містять.

Як свідчать встановлені судом обставини, після зупинення реєстрації спірних податкових накладних позивачем направлялось податковому органу повідомлення разом з указаними вище документами. Проте суб`єктом владних повноважень не було надано їм належну оцінку.

Разом з цим, суд зауважує що вказані вище доводи відповідачів самі по собі не можуть бути правовою підставою для відмови у реєстрації спірних податкових накладних.

Також варто зазначити, що відсутність товарно-транспортної накладної (або ж наявність у ній недоліків) не може слугувати безумовною підставою для висновку щодо відсутності підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей платником податку, оскільки відповідною транспортною документацією обов`язково має бути підтверджено факт надання послуг з перевезення вантажів, та жодним чином не факт придбання чи продажу товару (надання послуг). Товарно-транспортна накладна є документом, що підтверджує транспортний процес, однак її відсутність (наявність у ній недоліків) не може бути доказом невиконання сторонами договору поставки (купівлі-продажу), враховуючи, що факт реальності такої операції підтверджується іншими документами первинного обліку.

Наведене відповідає позиції Верховного Суду (зокрема, постанови від 24 січня 2018 року у справі №806/684/14, від 11 вересня 2018 року у справі №804/4787/16, від 11 вересня 2018 року у справі №821/995/17).

Водночас суд відхиляє посилання Державної податкової служби України на правові позиції Верховного Суду у справах №826/45/18 (постанова від 11 червня 2019 року), №826/24656/15 (постанова від 11 червня 2019 року), №826/11001/15 (постанова від 24 червня 2019 року), №826/7961/16 (постанова від 18 червня 2019 року), оскільки такі були винесені у справах, предмети спору яких не пов`язані з відмовою податкового органу в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, а тому не підлягають застосуванню до даних спірних відносин.

Враховуючи усе вищевикладене, перевіряючи оскаржувані рішення Головного управління ДПС у Чернівецькій області на відповідність їх критеріям, наведеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про те, що вони прийняті не на підставі закону та є необґрунтованими, а тому підлягають скасуванню.

Отже, позов у цій частині підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог зобов`язального характеру суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 19, пункту 20 Порядку №1246, податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій, зокрема, прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; -набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДПС відповідного рішення). У разі надходження до ДПС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду (пункт 20 Порядку №1246).

Відповідно до частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Тобто законодавець передбачив обов`язок суду змусити суб`єкта владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому що втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Обрана ж форма захисту порушених прав у даному випадку не є втручанням у дискреційні повноваження відповідачів. В даному випадку задоволення позовних вимог щодо зобов`язання Державної податкової служби України здійснити реєстрацію спірних податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Враховуючи, що судом встановлено відсутність у Комісії ГУ ДПС правових підстав для відмови у реєстрації спірних податкових накладних шляхом прийняття відповідного рішення, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного прав позивача та гарантією того, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, будуть відновлені, є зобов`язання ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних спірні податкові накладні у день подання їх на реєстрацію.

Таким чином, позовна вимога зобов`язального характеру також підлягає задоволенню.

Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статей 74-76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно частин першої - третьої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність письмових та електронних доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивач довів обґрунтованість позову, а відповідачі як суб`єкти владних повноважень не довели правомірність оскаржуваних рішень. Відтак, позов підлягає задоволенню повністю.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Так, відповідно до частини п`ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України у резолютивній частині рішення (окрім іншого) зазначається розподіл судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За приписами частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

У позовній заяві позивач просить суд стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернівецькій області на його користь судові витрати, що складаються із судового збору у розмірі 9080,00 грн та витрат на професійну правничу допомогу.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем за подання даного позову було сплачено судовий збір за чотири позовні вимоги немайнового характеру у розмірі 9080,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №99 від 17 березня 2021 року.

Оскільки позов підлягає задоволенню повністю, то наявні правові підстави для стягнення з відповідача - Головного управління ДПС у Чернівецькій області, який прийняв оскаржувані рішення, на користь позивача судових витрат у виді судового збору в розмірі 9080 грн 00 коп.

Стосовно витрат на професійну правничу допомогу, то суд звертає увагу на те, що відповідно до частин першої-п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З матеріалів справи вбачається, що 15 березня 2021 року між адвокатом Зімніцькою О.О. ( Виконавець ) та Товариством з обмеженою відповідальністю РР Груп ( Замовник ) укладено Договір про надання правової допомоги (далі - Договір), згідно з яким Виконавець зобов`язаний надати Замовнику консультаційні та юридичні послуги щодо захисту прав та інтересів, представництва останнього в державних та інших підприємствах, установах, організаціях, прокуратурі, органах місцевого самоврядування, органах поліції, а саме в Чернівецькому окружному адміністративному суді.

Відповідно до змісту Додаткової угоди, яка є Додатком до Договору про надання правової допомоги від 15 березня 2021 року, розмір оплати послуг Виконавця по даному договору розраховується наступним чином:

- підготовка правової позиції, збирання доказів, аналіз судової практики та законодавства - 200,00 грн за 1 запит;

- складання позовної заяви до суду - 500,00 грн за 1 годину;

- складання відповіді на відзив - з розрахунку 500 грн за 1 годину;

- складання позову в новій редакції - з розрахунку 500,00 за 1 годину;

- складання клопотання про витребування доказів - 300,00 грн;

- участь у судовому засіданні - 1000,00 грн;

- складання заяви про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат - з розрахунку 500,00 за 1 годину.

На підставі названого вище Договору адвокатом Зімніцькою О.О. видано Ордер на надання правничої допомоги (правової) допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю РР Груп від 19 березня 2021 року, Серія СЕ№1020241.

18 березня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю РР Груп та адвокатом Зімніцькою О.О. складено акт прийому-передачі виконаних робіт, згідно з яким адвокатом надані такі послуги (відповідно до опису робіт (наданих послуг):

- підготовка правової позиції, збирання доказів, аналіз судової практики та законодавства: аналіз судової практики Верховного Суду по даній категорії справ; аналіз нормативних актів, що регулюють спірні правовідносини - 1 година - 500,00 грн;

- складання позовної заяви до Чернівецького окружного адміністративного суду про визнання протиправними та скасування рішень та зобов`язання вчинити дії (відповідачі - Державна податкова служба України, Головне управління Державної податкової служби у Чернівецькій області) - 5 годин - 2500,00 грн.

Загальна вартість наданих послуг склала 3000,00 грн.

Згідно платіжного доручення від 18 березня 2021 року №101 Товариством з обмеженою відповідальністю РР Груп проведено оплату коштів на користь адвоката Зімніцької О.О. в сумі 3000,00 грн в якості оплати за послуги правової допомоги згідно договору від 15 березня 2021 року.

Проаналізувавши вказані документи у їх сукупності та враховуючи наведені вище норми процесуального права, суд вважає підтвердженою сплату позивачем адвокату, який представляв його інтереси у цій справі, коштів у розмірі 3000,00 грн за надання професійної правничої допомоги.

З огляду на викладене, такі підлягають стягненню з відповідача - Головного управління ДПС у Чернівецькій області, який прийняв оскаржувані рішення, на користь позивача.

Водночас, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, варто зазначити і те, що згідно з частинами шостою та сьомою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Однак у ході розгляду цієї справи відповідачами не було подано до суду клопотань про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно до вказаних процесуальних норм. Ними жодним чином не доведено не співмірності понесених позивачем витрат.

Керуючись статтями 2, 6, 9, 72-77, 90, 132, 134, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю РР Груп до Головного управління ДПС у Чернівецькій області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Чернівецькій області №1948124/41366959 від 21 вересня 2020 року про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Чернівецькій області №1948125/41366959 від 21 вересня 2020 року про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Чернівецькій області №1948126/41366959 від 21 вересня 2020 року про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Чернівецькій області №1948127/41366959 від 21 вересня 2020 року про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №10 від 19 серпня 2020 року, №11 від 20 серпня 2020 року, №12 від 21 серпня 2020 року, №13 від 25 серпня 2020 року днем подання їх на реєстрацію.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернівецькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю РР Груп судовий збір у розмірі 9080,00 грн 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 25 травня 2021 року.

Повне найменування учасників справи: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю РР Груп (Чернівецька область, Новоселицький район, с. Динівці, код ЄДРПОУ 41366959), відповідачі - Головне управління ДПС у Чернівецькій області (вул. Героїв Майдану 200-А, м. Чернівці, 58013, код ЄДРПОУ 43143196), Державна податкова служба України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 43005393).

Суддя О.П. Лелюк