Рішення

від 25.05.2021 по справі 617/1621/20

ВОВЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 617/1621/20

Провадження № 2/617/75/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2021 року Вовчанський районний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді Глоби М.М.,

за участю секретаря судового засідання - Борщ Л.В.,

позивача - ОСОБА_1 ,

відповідача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Вовчанську Харківської області у загальному порядку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Вовчанська міська рада Харківської області,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 у вересні 2020 року звернувся до суду із позовом після уточнення якого просив надати йому додатковий двомісячний строк, з моменту набуття судового рішення по справі законної сили, для прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_4 та вступу у обов`язкову частку спадщини за законом, в обґрунтування якого зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Дачне Мар`їнського району Донецької області помер його батько ОСОБА_4 , після смерті якого залишилась спадщина, яка складається із земельної ділянки, площею 5,3270 га, кадастровий номер 6321683200:02:001:1125 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та земельної ділянки, площею 0,5124 га, кадастровий номер 6321683200:01:001:0239 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Землянської сільської ради Вовчанського району Харківської області.

На вказану земельну ділянку, площею 5,3270 га, батько залишив заповіт на користь ОСОБА_2 , яка 05.12.2014 року подала заяву про прийняття спадщини та 03.06.2015 року за № 1279 отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом.

Земельна ділянка, площею 0,5124 га, також знаходиться в користуванні ОСОБА_2 , але належним чином не оформлена.

У зв`язку з складними родинними становищами між ним та сестрою ОСОБА_2 , при розподілі спадщини виникли непорозуміння, що призвели до порушення його прав.

У зв`язку з тим, що він часто хворіє, має слабке здоров`я, постійної роботи не має та потребує сторонньої допомоги, за домовленістю, яка була ще при життя батька (його воля), спадщину оформлює на себе сестра, а йому сплачує частку із щорічної орендної плати пайової земельної ділянки. Однак сестра порушила свої зобов`язання щодо нього.

Зазначає, що був позбавлений можливості своєчасно звернутись до нотаріуса з приводу прийняття спадщини через похилий вік, проблеми зі здоров`ям, потребу постійного лікування, відсутності можливості працювати, потребу сторонньої допомоги, а тому звернувся до нотаріуса 02.02.2019 року після того, як дізнався, що його права порушені. 09.02.2019 року він отримав постанову нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальних дій.

ОСОБА_2 при оформленні спадщини не повідомила нотаріуса про існування спадкодавця першої черги, який має право на обов`язкову частку, оскільки досяг пенсійного віку - на час відкриття спадщини йому виповнилось 60 років.

Протиправні дії ОСОБА_2 та бездіяльність державного нотаріуса позбавили його права своєчасно звернутися із заявою про прийняття спадщини та отримати обов`язкову частку на спадщину.

Вважає, що по закону йому належить ј спадкового майна батька та для набуття права на спадщину необхідно поновити строки вступу у спадщину.

Відповідач у відповідності до вимог ст. 178 ЦПК України надала суду відзив, в якому виклала заперечення проти позову. Зазначила, що померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 був рідним батьком позивача та відповідача. Після смерті ОСОБА_4 була відкрита спадщина, яка складалась із двох земельних ділянок, площами 5,3270 га, яку батько заповів їй та 0,5124 га, не охоплену заповітом. Вона прийняла спадщину за заповітом і 03.06.2015 року отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом. З урахуванням того, що батьки за свого життя забезпечили брата житлом, купивши йому для проживання будинок АДРЕСА_1 , свої земельні ділянки вони заповіли їй із сестрою - свою ділянку мати заповіла сестрі ОСОБА_5 , а батько свою їй, ОСОБА_2 .

За життя батьків, їх відносини із сином ОСОБА_1 були складними. Про смерть батька вона із братом дізналися від сестри. В зв`язку з воєнними діями на території Донецької області, вона на поховання батька не їздила, однак ОСОБА_1 був на них присутній. У ОСОБА_1 не було ніяких поважних причин, які дійсно створювали для нього об`єктивні, непереборні, істотні труднощі для отримання спадщини, однак він впродовж шести років до нотаріуса із відповідною заявою не звертався. Просила відмовити у задоволенні позовних вимог; стягнути з ОСОБА_1 на її користь понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 6000 грн. 00 коп.

Позивач під час судового розгляду заявлені вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позові. Зазначив, що не звертався до нотаріуса завчасно із заявою про прийняття спадщини після батька, оскільки ОСОБА_2 сплачувала йому частину грошових коштів за користування нею земельними ділянками, успадкованими після батька. ОСОБА_2 успадкувала земельні ділянки з його дозволу, проти чого він не заперечував. Він був присутній на похованні батька. На час смерті батька він був обізнаний про належність до спадкового майна земельних ділянок, площами 5,3270 га та 0,5124 га відповідно. З часу смерті батька він постійного лікування не потребував і не потребує на теперішній час, на стаціонарному лікуванні не перебував, однак інколи звертався до лікаря, приймав ліки. На теперішній час працює без відповідної реєстрації. Оскільки на час відкриття спадщини він був пенсіонером, то він має право на обов`язкову частку у спадщини.

Відповідач та її представник під час судового розгляду просили відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на заперечення, викладені у письмовому відзиві.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Вовчанської міської ради Харківської області в судове засідання не з`явилась, повідомлялась про час та місце судового розгляду завчасно та належним чином, про поважність причин неявки суд не повідомила.

Суд, вислухавши пояснення з`явившихся учасників судового розгляду та дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Згідно ст. ст. 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду по захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Як встановлено під час судового розгляду, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 помер у с. Дачне Мар`їнського району Донецької області (а.с. 73).

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були сином та донькою відповідно померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4

ОСОБА_4 на праві власності належали земельна ділянка, загальною площею 5,3270 га, кадастровий номер 6321683200:02:001:0025 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Землянської сільської ради Вовчанського району Харківської області, на підставі державного акту серії ЯА № 641887 від 16.01.2006 року, та земельна ділянка, площею 0,5124 га, кадастровий номер 632168200:01:001:0239 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Землянської сільської ради Вовчанського району Харківської області, на підставі державного акту серії ЯМ № 841080 від 16.11.2012 року (а.с. 21).

За життя ОСОБА_4 склав заповіт, посвідчений 23.10.2009 року секретарем Дачненської сільської ради Мар`їнського району Донецької області та зареєстрований в реєстрі за № 128, згідно якого земельну ділянку, що належала йому на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 641887, розташовану на території Землянської сільської ради Вовчанського району Харківської області, заповів ОСОБА_2 (а.с. 84).

Після смерті ОСОБА_4 , за заявою його дочки ОСОБА_2 від 05.12.2014 року була відкрита спадкова справа за № 529/2014 (а.с. 70).

03.06.2015 року державним нотаріусом Вовчанської державної нотаріальної контори Харківської області видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, згідно якого ОСОБА_2 успадкувала після померлого ОСОБА_4 земельну ділянку, площею 5,3270 га, що належала померлому на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 641887 (а.с. 98).

ОСОБА_1 звернувся 09.02.2019 року до Вовчанської державної нотаріальної контори Харківської області із заявою про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_4 (а.с. 100).

Постановою Вовчанської державної нотаріальної контори Харківської області від 09.02.2019 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину після померлого ОСОБА_4 , у зв`язку з пропущенням шестимісячного строку, встановленого законом для прийняття спадщини (а.с. 101).

Вказані обставини визнані сторонами у справі, а тому у відповідності до ч. 1 ст. 82 ЦПК України доказуванню не підлягають, оскільки суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Відповідно до вимог ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч. 2 ст. 1220 ЦК України). Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця (ч. 1 ст. 1221 ЦК України).

Як зазначено у ч. ч. 1, 2 ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст. ст. 1261-1265 цього Кодексу.

Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин (ч. 1 ст. 1235 ЦК України).

Заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому (ч. 1 ст. 1236 ЦК України).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1258 та ст. 1261 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Частиною першою статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (ч. 3 ст. 1272 ЦК України).

Відповідно до роз`яснень, які містяться у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року Про судову практику у справах про спадкування вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

При вирішенні справ про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини слід також враховувати, що додатковий строк визначається у разі, якщо суд визнає причини пропуску строку для прийняття спадщини поважними. У зазначеній категорії справ є обов`язковим обґрунтування в мотивувальній частині судового рішення поважності причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.

Як на поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини позивач зазначав про його похилий вік, проблеми зі здоров`ям, потребу постійного лікування, відсутності можливості працювати, потребу сторонньої допомоги.

Разом з тим, як зазначив під час судового розгляду позивач, ОСОБА_2 успадкувала земельні ділянки з його дозволу, проти чого він не заперечував; він був обізнаний про смерть батька та належність до спадкового майна земельних ділянок. З часу смерті батька він постійного лікування не потребував і не потребує на теперішній час, на стаціонарному лікуванні не перебував, однак інколи звертався до лікаря, приймав ліки.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 був обізнаний про смерть батька та існування спадкового майна, в межах строку, передбаченого ч. 1 ст. 1270 ЦК України, посилання на похилий вік, проблеми зі здоров`ям, потребу постійного лікування, відсутність можливості працювати та потребу сторонньої допомоги, на думку суду є безпідставним.

Суд приходить до висновку про відсутність у позивача об`єктивних, непереборних, істотних труднощів для вчинення ним дій щодо подання протягом шести місяців з часу відкриття спадщини заяви на прийняття спадщини.

Крім того, суд звертає увагу, що Порядок видачі свідоцтв про право на спадщину регламентовано Главою 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року за № 296/5 (далі - Порядок).

Згідно з п. 2.1 Гл. 10 Порядку, спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини на підставі поданої (або такої, що надійшла поштою) першою заяви (повідомлення, телеграми) про прийняття спадщини, про відмову від прийняття спадщини, про відмову від спадщини, заяви про відкликання заяви про прийняття спадщини або про відмову від спадщини, заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину, заяви спадкоємця на одержання частини вкладу спадкодавця у банку (фінансовій установі), заяви про видачу свідоцтва виконавцю заповіту, заяви виконавця заповіту про відмову від здійснення своїх повноважень, заяви другого з подружжя про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, заяви про вжиття заходів до охорони спадкового майна, претензії кредиторів.

Якщо заява, на якій справжність підпису спадкоємця не засвідчена, надійшла поштою, вона приймається нотаріусом, заводиться спадкова справа, а спадкоємцю повідомляється про заведення спадкової справи та необхідність надіслати заяву, оформлену належним чином (справжність підпису на таких заявах має бути нотаріально засвідченою), або особисто прибути до нотаріуса за місцем відкриття спадщини (п. 3.5 Гл. 10 Порядку).

Пунктом 3.23 Гл. 10 Порядку передбачено, що своєчасно надісланою вважається заява, справжність підпису особи на якій засвідчена (або не засвідчена) нотаріально, що направлена поштовим відправленням до закінчення шестимісячного строку для прийняття спадщини і яка надійшла нотаріусу після закінчення цього строку. Нотаріус приймає такі заяви, заводить спадкову справу та у випадку надходження заяви, справжність підпису на якій не засвідчено нотаріально, надсилає лист спадкоємцю, в якому пропонується надіслати заяву, оформлену належним чином, або особисто прибути до нотаріуса за місцем відкриття спадщини. У таких випадках конверт підшивається у спадкову справу.

Згідно з п. 2.1. розд. IV Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 11.11.2011 року за № 3306/5, спадкова справа заводиться посадовою особою органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини на підставі поданої (або такої, що надійшла поштою) першою заяви (повідомлення, телеграми), що свідчить про волевиявлення щодо спадкового майна, спадкоємців, визначених у ст. ст. 1261, 1262, 1266 ЦК України, осіб, вказаних у заповіті, заінтересованих в охороні цього майна, або вимоги кредиторів.

Отже, ОСОБА_1 не був позбавлений можливості подати заяву про прийняття спадщини також шляхом направлення її поштою до нотаріальної контори або до органів місцевого самоврядування.

Подібний висновок міститься у постановах Верховного Суду: від 04.03.2020 року у справі № 640/8507/17 (провадження № 61-28865св18), від 04.06.2020 року у справі № 601/1157/19 (провадження № 61-4901св20), від 02.04.2020 року у справі № 420/23/18 (провадження № 61-1883св19).

Окрім цього, суд звертає увагу, що як встановлено під час судового розгляду, ОСОБА_1 звернувся до нотаріальної контори із відповідною заявою через чотири роки шість місяців після відкриття спадщини.

Щодо посилання позивача на наявність у нього права на обов`язкову частку у спадщини, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 1241 ЦК України, малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдовець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

В п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України за № 7 від 30.05.2006 року Про судову практику у справах про спадкування роз`яснено, що перелік осіб, які мають право на обов`язкову частку, які визначені у ст. 1241 ЦК України, є вичерпним і розширеного тлумачення не потребує.

Визначення поняття непрацездатної особи в ч. 3 ст. 75 СК України та в ст. 1 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування . Зокрема, непрацездатними громадянами є особи, які досягли встановленого ст. 26 цього Закону пенсійного віку, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до закону.

Згідно даних пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 , ОСОБА_1 на час відкриття спадщини був пенсіонером, від пенсії - за віком (а.с. 17).

Тобто позивач є непрацездатною особою, і відповідно до вимог ст. 1241 ЦК України мав право на обов`язкову частку у спадщині, однак як було встановлено під час судового розгляду, він протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, а тому вважається таким, що не прийняв її.

Суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, які передбачають рівність прав сторін щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості та обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що причини пропуску ним строку для подання заяви про прийняття спадщини є поважними, пов`язаними з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами, а тому позовні вимоги позивача є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, суд покладає судовий збір на позивача.

Щодо вимог відповідача про стягнення на її користь витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати: на професійну правничу допомогу.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано ст. 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16.11.2000 року № 13-рп/2000, від 30.09.2009 року № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

За змістом ст. 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ст. 33 Правил адвокатської етики єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є гонорар.

Розмір гонорару та порядок його внесення мають бути чітко визначені в угоді про надання правової допомоги. Засади обчислення гонорару (фіксована сума, погодинна оплата, доплата гонорару за позитивний результат по справі тощо) визначаються за домовленістю між адвокатом та клієнтом і також мають бути закріплені в угоді.

Згідно вимог ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі, гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 року у справі Двойних проти України (п. 80), від 10.12.2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України (п. п. 34-36), від 23.01.2014 року у справі East/West Alliance Limited проти України , від 26.02.2015 року у справі Баришевський проти України (п. 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг, акти виконаних або отриманих послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При цьому, недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам.

До складу витрат включаються лише фактично сплачені стороною або її представником (а не будь-ким) витрати, та їх сплата повинна бути підтверджена відповідними фінансовими документами.

Таким чином, на підтвердження здійсненої правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.

Верховний Суд у постанові від 03.05.2018 року в справі №372/1010/16-ц дійшов висновку, що, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме, надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Разом з тим, у рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

17.11.2020 року між ОСОБА_2 та адвокатом Примаковою Г.О. укладено договір про надання правової (правничої) допомоги, відповідно до умов якого адвокат зобов`язується надати правову допомогу, в тому числі за окремими дорученнями клієнта (а.с. 49).

Матеріали справи також містять ордер, серія ХВ № 2072 від 17.11.2020 року (а.с. 48).

З акту виконаної роботи з детальним описом наданих юридичних послуг та витраченим часом від 25.05.2021 року встановлено, що адвокат Примакова Г.О. надала, а клієнт ОСОБА_2 прийняла юридичні послуги, надані в період з 17.11.2020 року по 25.05.2021 року: підготовка відзиву на позовну заяву, вартістю 2000 грн. 00 коп.; представництво у судових засіданнях по справі від 01.12.2020 року, 11.02.2021 року, 04.03.2021 року та 25.05.2021 року із розрахунку 1000 грн. 00 коп. за кожне судове засідання, вартістю 4000 грн. 00 коп.

Згідно остаточного розрахунку суми судових витрати від 25.05.2021 року, сума витрат на професійну (правничу) допомогу складає 6000 грн. 00 коп., яка фактично сплачена ОСОБА_2 за квитанції від 17.11.2020 року.

Виходячи з того, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 необхідно відмовити, а також того, що останній в суді не заявляв про зменшення витрат на правничу допомогу, суд вважає, що вимоги ОСОБА_2 щодо стягнення з ОСОБА_1 6000 грн 00 коп. витрат на правничу допомогу, надану в суді, є доведеними. У зв`язку з чим суд приходить до висновку про задоволення вимоги щодо стягнення судових витрат на правничу допомогу в повному обсязі.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 4, 7, 12, 141, 280 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Вовчанська міська рада Харківської області - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 (шість тисяч) грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Строк на подання апеляційної скарги продовжується на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, з метою запобігання поширенню короновірусної хвороби (COVID-19).

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи Харківському апеляційному суду до або через Вовчанський районний суд Харківської області.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .

Представник відповідача - Примакова Ганна Олексіївна, адвокат Вовчанської ЮК свідоцтво № 273, видане Харківською обласною КДК 29.06.1993 року, місце знаходження за адресою: Харківська область, м. Вовчанськ, вул. Торгова, буд. 2.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Вовчанська міська рада Харківської області, місцезнаходження: Харківська область, м. Вовчанськ, вул. Соборна, буд. 92, код. ЄДРПОУ 04058663.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Хайло Наталія Анатоліївна, головний спеціаліст Вовчанської міської ради Харківської області, місцезнаходження: Харківська область м. Вовчанськ вул. Соборна, буд. 92.

Суддя -