Постанова

від 18.05.2021 по справі 160/5848/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

18 травня 2021 року м. Дніпросправа № 160/5848/20

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),

суддів: Білак С.В., Шальєвої В.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Дніпровської митниці Держмитслужби на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.07.2020 ( суддя першої інстанції Кадникова Г.В.) в адміністративній справі №160/5848/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " Компанія "ВЕСТА ЛТД" до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ Компанія ВЕСТА ЛТД звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 110300/2020/00012 від 12.05.2020 року та рішення про коригування митної вартості №110300/2020/000005/1 від 12.05.2020 року винесені Дніпровською митницею Державної митної служби України.

Позиція позивача обґрунтована тим, що 27.04.2020року до митного оформлення заявлено товар - моторні масла за ЕМД № UA 110300/2020/001050 та за запитом Митниці декларантом надавались додаткові документи, але відповідачем прийнято оспорюване рішення та визначено митну вартість із підвищенням на 36 203,69грн. від заявленої ціни за контрактом та застосовано другорядний метод визначення митної вартості - резервний. Позивач вважає, що рішення про коригування митної вартості є необґрунтованим, неправомірним та безпідставним через відсутність доказів щодо порушення позивачем митного законодавства.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 липня 2020 року позов задоволено.

З апеляційною скаргою звернувся відповідач зазначивши, що декларантом не надано всі необхідні документи для визначення митної вартості товару за ціною договору, а надані документи містять розбіжності, які, на думку митного органу, не дозволяють перевірити правильність складових митної вартості товару. Посадова особа митниці при прийнятті спірного рішення про коригування митної вартості заявленого позивачем товару діяла в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить наступного висновку.

Під час апеляційного перегляду справи встановлено, 27.04.2020 року ТОВ Компанія ВЕСТА ЛТД звернулось до Дніпропетровської митниці ДФС із електронною митною декларацією №UA110300/2020/001050 для здійснення митного оформлення товару: «моторні мастила, що використовуються у дизельних двигунах внутрішнього згорання з вмістом більше 70 мас.% нафтопродуктів ATLANTIC TURBO PLUS SAE 15w40 API CF в асортименті - 72 бочки по 205 літрів на піддонах та 600 каністр по 20 літрів на піддонах під торгівельною маркою ATLANTIC, який надійшов на адресу позивача за зовнішньоекономічним контрактом від 07.04.2018р. №07/04/2018 на підставі наступних документів: пакувальний лист, інвойс, коносамент, автотранспортна накладна CMR, сертифікат про походження товару, банківські платіжні документи, зовнішньоекономічний контракт з доповненнями, договір транспортно-експедиторських послуг, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг, довідку про вартість перевезення, договір про надання послуг митного брокера, сертифікат аналізу, копія експортної декларації країни відправлення, акт фітосанітарного огляду.

Митна вартість товару заявлена позивачем за ціною контракту (основний метод).

Відповідачем запропоновано позивачу надати додаткові документи, оскільки надані позивачем документи, на думку відповідача, містили розбіжності відповідно до обраного методу визначення митної вартості.

ТОВ Компанія ВЕСТА ЛТД надано документи, а саме: довідку виробника по класифікації якості моторних масел по АРІ, прайс-лист виробника з цінами, асортиментом та умовами поставки товарів, витяг із мережі Інтернет щодо класифікації якості моторних масел, заявку на надання транспортно-експедиційних послуг, банківські платіжні документи з відмітками банку, рахунок-фактура, лист-пояснення щодо відсутності факту страхування товару позивачем та здійснення поставки на умовах FOB.

Проте, відповідачем видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110300/2020/00012 від 12.05.2020 року, а також винесено рішення про коригування митної вартості імпортованого товару із підвищенням на 36 203,69 грн. від заявленої ціни за контрактом та застосовано другорядний метод визначення митної вартості - резервний.

Позивач скориставшись своїм правом передбаченим ст.55 Митного кодексу України, задекларував товар, а митниця здійснивши його оформлення, випустила у вільний обіг за МД №110300/2020/001266.

Крім того, позивач оскаржив дії відповідача в адміністративному порядку, але рішення про коригування митної вартості залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Вважаючи такі дії з боку відповідача протиправними, а свої права порушеними Товариство звернулося з даним позовом до суду.

Задовольняючи позов в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Зауваження митниці, що надані документи не підтверджують митну вартість за заявленою партією товару; наданий до митного контролю прайс-лист від 16.01.2020 року містить цінову інформацію та асортимент товарів, що суперечить суті прайс-листа як комерційної пропозиції продавця, крім того відсутня інформація щодо умов оплати; заявка на надання транспортно-експедиційних послуг №14 від 13.04.2020 містить інформацію, що вантаж не страхувався; в декларації вартість в іноземній валюті вказана на умовах CIF, проте додатком до договору узгоджені умови поставки FOB; не надано переклад декларації на українську мову, суд вважав помилковими, оскільки їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), адже вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару.

Колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції таким, що відповідає дійсним обставинам справи та погоджується з ним виходячи з наступного.

Митна вартість - це вартість імпортованих товарів, яка використовується митним органом для нарахування митних та податкових платежів, ведення статистики тощо. Митною вартістю, як правило, є ціна поставленого товару, вказана у договорі між постачальником та покупцем, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митна вартість визначається самим декларантом, тобто особою, що імпортує товар (подає митну декларацію для митного оформлення поставленого товару). Визначену самостійно митну вартість декларант заявляє у митній декларації (декларації митної вартості).

Митна вартість повинна базуватися на об`єктивних даних та підтверджуватись документально. Для підтвердження заявленої митної вартості декларант зазвичай надає зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактуру або інвойс, банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), інші платіжні та/або бухгалтерські документи, транспортні (перевізні) документи, страхові документи тощо.

Митна вартість товарів, які імпортуються, визначається, як правило, за ціною товару (контракту) - перший та основний метод визначення митної вартості. Однак, існують також й інші (другорядні) методи визначення митної вартості товару, які використовуються Митницею, у разі прийняття рішення про коригування митної вартості.

До другорядних методів відносяться методи визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, на основі додавання вартості (обчислена вартість) та резервний.

Кожен наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Митниця здійснює контроль правильності визначеної декларантом митної вартості. Такий контроль здійснюється під час проведення митного оформлення товару шляхом перевірки розрахунку митної вартості, здійсненого імпортером. Митниця повинна упевнитися у достовірності та точності всіх заяв та документів, поданих для цілей визначення митної вартості, перевірити повноту наданих документів.

Якщо під час контролю у Митниці виникли сумніви, що імпортер вірно визначив митну вартість товару, вона вправі витребувати у декларанта додаткові документи. Проте такі сумніви мають бути обґрунтовані об`єктивними фактами, наприклад, розбіжністю ціни товару у поданих декларантом документах, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, фактичним характеристикам, встановленим під час митного огляду цих товарів.

Також Митниця може затребувати додаткові документи у разі наявності підозр у підробці поданих документів, відсутності документів, що підтверджують певні складові митної вартості (страхування товару, його транспортування тощо), якщо такі складові не включені у ціну, передбачену договором , і таке інше (постанова Верховного Суду від 05.03.2019 р.).

Перелік додаткових документів, які може затребувати Митниця від декларанта, визначено Законом (ст. 53 Митного кодексу України), серед них, зокрема, договори (контракти) з третіми особами, пов`язаними з поставкою товарів (наприклад, з особами, в яких продавець купив товар, що поставляється), рахунки про здійснення платежів цим третім особам, рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, виписки з бухгалтерської документації тощо.

Цей перелік є доволі великим, проте це не означає, що Митниця вправі кожного разу витребувати від імпортера всі ці документи. Митниця може додатково витребувати лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості (постанова Верховного Суду України від 30.06.2015 р.). Водночас, Митниця не вправі вимагати від декларанта надання будь-яких документів, не зазначених у цьому переліку.

Загальний висновок про те, що митна вартість товару документально не підтверджена, є недостатнім для витребування у декларанта додаткових документів та прийняття рішення про коригування митної вартості, без зазначення, при цьому, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, у чому полягає невідповідність даних або які розбіжності, наявні в поданих декларантом документах (постанови Верховного Суду від 27.02.2019 р., від 06.03.2019 р., від 13.06.2019 р., від 21.01.2020 р.).

При цьому, якщо в інформаційних базах даних Митниці наявна інформація про вищу митну вартість ідентичних товарів, Верховний Суд все одно займає сторону імпортера та вважає, що вказане не є перешкодою для визначення митної вартості товару на підставі укладеного між сторонами договору, оскільки в цій базі відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення (постанови Верховного Суду від 09.10.2018 р., від 24.01.2019 р., від 21.01.2020 р., від 13.02.2020 р.).

В даній справі проведеною перевіркою встановлено, що документи не підтверджують митну вартість за заявленою партією товару; наданий до митного контролю прайс-лист від 16.01.2020 року містить цінову інформацію та асортимент товарів, що суперечить суті прайс-листа як комерційної пропозиції продавця, крім того відсутня інформація щодо умов оплати; заявка на надання транспортно-експедиційних послуг №14 від 13.04.2020 містить інформацію, що вантаж не страхувався; в декларації вартість в іноземній валюті вказана на умовах CIF, проте додатком до договору узгоджені умови поставки FOB; не надано переклад декларації на українську мову.

Статтями 49, 50 МК визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 5 статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Правовими положеннями статті 57 МК України регламентовано, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Відповідно до ст. 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Положеннями статті 53 МК визначено, що одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондується з положеннями ч.3 статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Проте, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК).

З аналізу частин першої та другої статті 53 МК слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Митні органи мають право витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналіз даної норми дає змогу встановити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов`язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості: 1) наявність розбіжностей між окремими документами; 2) наявність ознак підробки певних документів; 3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованими та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Колегія суддів зазначає, що арифметична помилка при обрахуванні вартості партії товару у товарно-супровідному інвойсі жодним чином не унеможливлює перевірку задекларованої митної вартості товару, розрахованої за основним методом.

Подані позивачем документи містили числові значення щодо вартості та кількості товару та піддавались обчисленню.

Доводи митного органу щодо наявності розбіжностей щодо цінової інформації та асортименту товару зазначених у прайс-листах комерційної пропозиції продавця та прайс-листа який наданий до митного контролю, так само як відсутність перекладу декларації на українську мову не спростовують висновків суду та не є такими, що свідчать про невірне визначення позивачем ціни товару. Заявка на надання транспортно-експедиційних послуг від 13.04.2020 року яка містить інформацію що вантаж не страхувався також не свідчать про не підтвердження позивачем ціни товару за договором.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, який обґрунтовано вказав, що надані позивачем документи містять всі відомості щодо заявленої митної вартості та її складових, зокрема щодо ціни за одиницю товару, його кількості та вартості.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанцій, що позивачем подано до митниці належний та достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, відповідачем не підтверджено належними доводами та доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Колегія суддів відхиляє доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, щодо неналежного підтвердження митної вартості товару, оскільки вони жодним чином не спростовують вищевикладені мотиви, якими керувався суд першої інстанції під час прийняття оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дніпровської митниці Держмитслужби залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.07.2020 в адміністративній справі №160/5848/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 21 травня 2021 року.

Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко

суддя С.В. Білак

суддя В.А. Шальєва