Ухвала

від 25.05.2021 по справі 460/7461/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

25 травня 2021 року

м. Київ

справа № 460/7461/20

адміністративне провадження № К/9901/16432/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Губської О.А.,

суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,

перевіривши касаційну скаргу Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2021 року у справі №460/7461/20 за позовом Приватного підприємства "Босна" до Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання протиправною та скасування постанови,

в с т а н о в и в :

Приватне підприємство "Босна" звернулось до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), у якому просило визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №61239549 від 30.09.2020 року.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2020 року у задоволенні позову - відмовлено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2021 року рішення суду першої інстанції - скасовано та позов Приватного підприємства Босна - задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Мічуди Євгенія Васильовича від 30 вересня 2020 року ВП № 61239549 про стягнення виконавчого збору.

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, позивачем подано касаційну скаргу, яка надійшла до суду касаційної інстанції 05 травня 2021 року.

Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, Верховний Суд виходить з такого.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Водночас, відповідно до частини третьої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

У свою чергу, стаття 287 КАС України регулює особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.

Предмет розгляду даної справи стосується визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору.

За такого правового врегулювання та обставин справи оскарження ухвалених у цій адміністративній справі судових рішень у касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд відповідної касаційної скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм.

Проаналізувавши встановлені судами обставини справи, предмет спору та обраний відповідачем спосіб захисту його прав, доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про те, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду цієї касаційної скарги не матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики у цій категорії адміністративних справ.

На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Аналіз правових норм та обставин справи доводить про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

На підставі викладеного, керуючись статтею 287, частиною третьою статті 333 КАС України, Суд

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2021 року у справі №460/7461/20 за позовом Приватного підприємства "Босна" до Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання протиправною та скасування постанови.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач О. А. Губська Судді Н. М. Мартинюк Ж. М. Мельник-Томенко