Ухвала

від 20.05.2021 по справі 991/3090/21

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

Справа № 991/3090/21

Провадження 1-кс/991/3139/21

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2021 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , адвоката ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 , на рішення прокурора про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків слідчим та прокурором під час досудового розслідування, подану в порядку ст. 303 КПК України,

ВСТАНОВИВ:

До Вищого антикорупційного суду надійшла скарга адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 , на рішення прокурора про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків слідчим та прокурором під час досудового розслідування, подана в порядку ст. 303 КПК України.

В обґрунтування скарги адвокатом зазначено наступне.

Національним антикорупційним бюро України здійснюється досудове розслідування, а Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою Офісу Генерального прокурора процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №42019160000000581 від 16.10.2019 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 191, ч.2 ст. 15, ч.5 ст. 191, ч.3 ст. 209, ч.3 ст. 28, ч.1 ст. 366, ч.3 ст. 27 ч.1 ст.366, ч.3 ст. 27 ч.2 ст. 358 (в редакції 2001 року), ч.3 ст. 28, ч.3 ст. 358, ч.3 ст.28, ч.4 ст. 358 КК України.

17.03.2021 адвокатом ОСОБА_5 в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 було подано скаргу до Офісу Генерального прокурора про порушення детективами та прокурорами розумних строків під час досудового розслідування за вих. №1703/2, в порядку ст.308 КПК України.

12.04.2021 ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду (справа №991/2378/21) зобов`язано прокурора вищого рівня по відношенню до прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора, які здійснюють процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №42019160000000581 від 16.10.2019 розглянути зазначену вище скаргу в порядку ст. 308 КПК України.

За результатом розгляду скарги адвоката ОСОБА_5 про порушення розумних строків під час досудового розслідування від 17.03.2021 першим заступником керівника САП ОСОБА_6 винесено постанову від 19.04.2021 про відмову в її задоволенні.

Сторона захисту не погоджується з наведеною постановою, вважає її незаконною та необґрунтованою з наступних підстав.

За твердженням захисника доводи прокурора про те, що ОСОБА_4 переховується від органу досудового розслідування, а тому сторона обвинувачення позбавлена можливості проводити слідчі та інші процесуальні дії, завершити досудове розслідування та прийняти одне із рішень передбачених ст. 283 КПК України - не відповідають дійсності, оскільки ОСОБА_4 не переховується від органу досудового розслідування та на законних підставах перебуває за кордоном, про що достеменно відомо стороні обвинувачення. В той же час ОСОБА_4 жодного разу не викликався до органу досудового розслідування, а доказів зворотного в постанові не наведено.

Захисник зазначає, що відмова у задоволенні скарги про недотримання розумних строків під час досудового розслідування з цих підстав є абсолютно незаконною.

Окрім того захисник зазначив, що кримінальне провадження 42019160000000581 налічує 15 епізодів кримінальних правопорушень, з яких ОСОБА_4 є підозрюваним лише в епізодах №9-15, а в епізодах №1-8 жодній особі не повідомлено про підозру. При цьому, зупинивши досудове розслідування щодо ОСОБА_4 в частині епізодів №9-15, сторона обвинувачення грубо порушує розумність строків розслідування епізодів №1-8 та вказаний факт залишився без жодної реакції зі сторони прокурора вищого рівня.

При цьому, захисник зазначив, що в матеріалах кримінального провадження відсутні належні та допустимі докази на підтвердження інкримінованих ОСОБА_4 діянь, зокрема на підтвердження наявності прямого умислу та факту змови співучасників організованої групи, а саме відсутні викривальні покази, матеріали НСРД чи будь-які інші докази, натомість здобуті за 9 років кримінального переслідування ОСОБА_4 стороною обвинувачення докази є недопустимими та спростовуються доказами сторони захисту.

В той же час захисник наголошує, що відповідно до п.2 ч.5 ст. 216 КПК України ОСОБА_4 не являється суб`єктом, підслідним НАБУ. Про вказане свідчить також постанова прокурора прокуратури Одеської області ОСОБА_7 від 11.07.2017, відповідно до якої прокурором було визначено підслідність у кримінальному провадженні за слідчими Національної поліції.

На думку захисника єдиною підставою віднесення кримінального провадження до підслідності НАБУ є те, що злочин ніби то вчинено ОСОБА_4 у складі організованої групи спільно зі службовими особами органу державної влади. Однак жодного доказу, який би підтверджував факт змови ОСОБА_4 з суб`єктами, підслідними НАБУ немає, а тому на думку захисника вказане кримінальне провадження не підслідне НАБУ. В той же час досудове розслідування у кримінальному провадженні №42019160000000581 здійснюється виключно відносно ОСОБА_4 , а справи по його так званим співучасникам слухаються наразі у Приморському районному суді м. Одеси по суті.

Захисник вказав, що ОСОБА_4 перебуває в статусі підозрюваного понад 4 роки, а досудове розслідування щодо нього триває понад 9 років, 15 місяців з яких здійснюють детективи НАБУ. За цей час детективами не проведено жодної процесуальної (розшукової) дії, а досудове розслідування залишається зупиненим з формальних підстав, що вказує на порушення детективами та прокурорами розумних строків досудового розслідування кримінального провадження.

Водночас ч.2 ст.280 КПК України зобов`язує слідчих до зупинення до судового розслідування провести всі необхідні слідчі та процесуальні дії проведення яких необхідне та можливе, а також всі дії для здійснення розшуку. Однак детективами не було проведено всіх необхідних та можливих слідчих та процесуальних дій, як того вимагає закон. У зв`язку з чим стороною захисту були заявлені клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, у задоволенні яких детективами було відмовлено, з посиланням на те, що всі обставини кримінального провадження встановлені та потреба у додатковому встановленні обставин кримінального провадження, окрім вже встановлених відсутня. Проте згідно ухвал слідчих суддів було зобов`язано детективів провести допити свідків у кримінальному провадженні та констатовано факт, що у кримінальному провадженні не встановлено всі обставини, які підлягають доказуванню, а також те, що існує необхідність у перевірці вже отриманих доказів, шляхом проведення слідчих (розшукових) дій.

В той же час захисник заявляє, що детективам відоме місцезнаходження ОСОБА_4 та в матеріалах кримінального провадження наявні документи, які підтверджують його місце проживання в Об`єднаних Арабських Еміратах. При цьому останній не отримував жодного виклику від детектива чи прокурора. Вказане унеможливлює його розшук.

На думку захисника детективи та прокурори, усвідомлюючи, що кримінальне провадження не має жодної судової перспективи, свідомо затягують досудове розслідування.

У зв`язку з наведеним адвокат ОСОБА_3 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 , звернувся до слідчого судді зі скаргою в порядку ст. 303 КПК України, в якій просив:

1)скасувати постанову першого заступника керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 від 19.04.2021 про відмову у задоволенні скарги адвоката ОСОБА_5 від 17.03.2021 на недотримання розумних строків досудового розслідування у кримінальному провадженні №42019160000000581 від 16.10.2019, поданої в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 в порядку ст. 308 КПК України;

2)зобов`язати прокурора вищого рівня по відношенню до прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора, що входять до складу групи прокурорів у кримінальному провадженні №42019160000000581 від 16.10.2019, надати відповідному прокурору у вказаному кримінальному провадженні обов`язкові для виконання вказівки щодо вчинення протягом одного місяця процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень на правлених на:

-визначення підслідності кримінального провадження за іншим органом досудового розслідування, відповідно до ст. 216 КПК України;

-закінчення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні та прийняття одного з рішень, передбачених ч.2 ст. 283 КПК України.

Розгляд скарги призначений на 13.05.2021 було відкладено на 20.05.2021, про що повідомлено учасників.

20.05.2021 в судове засідання заступник керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 не з`явився, був повідомлений про розгляд належним чином, надав до суду заперечення, в яких зазначив:

- захисником у скарзі фактично порушується питання щодо незаконності зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42019160000000581, у зв`язку із перебуванням підозрюваного в розшуку. Водночас ухвалою слідчого судді від 05.03.2021 відмовлено у задоволенні скарги захисника ОСОБА_4 - ОСОБА_3 на рішення детектива про зупинення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні та слідчий суддя дійшов висновку, що постанова детектива від 01.02.2021 про зупинення досудового розслідування відповідає завданням та засадам кримінального провадження, а наведене в ній мотивування є достатнім та релевантним прийнятому рішенню;

-щодо порушення розумних строків під час проведення досудового розслідування по кримінальним правопорушенням, у яких ані ОСОБА_4 , ані іншим особам не повідомлено про підозру прокурор вказав, що стан досудового розслідування цих кримінальних правопорушень не може бути предметом розгляду даної скарги, оскільки це інші кримінальні правопорушення, права чи законні інтереси ОСОБА_4 під час досудового розслідування яких не обмежуються, на стан досудового розслідування по епізодам можливої злочинної діяльності ОСОБА_4 не впливають;

-щодо твердження сторони захисту про те, що детективи фактично самоусунулись від здійснення досудового розслідування прокурор зазначив, що воно також не відповідає дійсності, оскільки відповідно до ч 5 ст. 280 КПК України після зупинення досудового розслідування проведення слідчих (розшукових) дій не допускається, крім тих, які спрямовані на встановлення місцезнаходження підозрюваного. Крім того, 01.02.2021 детективом Національного антикорупційного бюро України на виконання ухвал слідчого судді Вищого антикорупційного суду, досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні відновлено, у зв`язку із необхідністю проведення слідчих дій, та після їх проведення, в цей же день зупинено, у зв`язку із розшуком підозрюваного ОСОБА_4 ;

-щодо відсутності в матеріалах кримінального провадження належних та допустимих доказів вчинення підозрюваним ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, то у оскаржуваній постанові від 19.04.2021 зазначено, що викладені у скарзі доводи щодо можливих порушень вимог КПК України під час проведення окремих слідчих та процесуальних дій у вказаному кримінальному провадженні взято до уваги.

Окрім того в запереченнях прокурором зазначено, що згідно ч. 3 ст. 28 КПК України критерієм для визначення розумності строків є зокрема поведінка учасників кримінального провадження, а враховуючи те, що підозрюваний ОСОБА_4 переховується від органу досудового розслідування, сторона обвинувачення позбавлена можливості проводити слідчі та інші процесуальні дії, завершити досудове розслідування та прийняти одне із рішень, передбачених ст. 283 КПК України.

Заступник керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора просив винести ухвалу про відмову у задоволенні скарги адвоката ОСОБА_3 на рішення прокурора про відмову у задоволенні скарги на недотримання розумних строків під час досудового розслідування у кримінальному провадженні №42019160000000581.

В судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 підтримав подану ним скаргу, під час судового розгляду заявив клопотання, в якому просив закрити провадження за поданою ним скаргою, у зв`язку з непідсудністю Вищому антикорупційному суду кримінального провадження №42019160000000581 від 16.10.2019 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч .5 ст. 191, ч.2 ст. 15, ч.5 ст. 191, ч.3 ст. 209, ч.3 ст. 28, ч.1 ст. 366, ч.3 ст. 27 ч.1 ст.366, ч.3 ст. 27 ч.2 ст. 358 (в редакції 2001 року), ч.3 ст. 28, ч.3 ст. 358, ч.3 ст.28, ч.4 ст. 358 КК України.

Клопотання обґрунтоване тим, що до предметної підсудності ВАКС належать виключно корупційні правопорушення та кримінальні правопорушення, передбачені ст.ст. 206-2, 209, 211, 366-2 КК України (за наявності хоча б однієї з умов, передбачених пунктами 1-3 ч.5 ст. 216 КПК України).

Проте інкриміновані ОСОБА_4 діяння, які можуть бути підсудними ВАКС( ст.ст. 191, 209 КК України) були вчинені у період з грудня 2010 року по жовтень 2014 року, в той час коли поняття «Корупційне кримінальне правопорушення» з`явилось у національному законодавстві лише 25.01.2015, після набрання чинності Законом України «Про Національне антикорупційне бюро України» від 14.10.2014.

За таких обставин захисник вважає, що саме 25.01.2015 є датою, після якої визначені приміткою до ст. 45 КК України кримінальні правопорушення вважаються корупційними, а тому на думку захисника за таких обставин злочини, передбачені ст. 191 КК України, вчинені до 25.01.2015 не є та не можуть бути корупційними.

Захисник зазначає, що з урахуванням положень ст. 5, 33-1 КПК України, та враховуючи те, що КК України доповнено приміткою до ст. 45 КК України лише 25.01.2015, а згідно з повідомленням про підозру інкриміновані ОСОБА_4 злочини передбачені ст. 191 КК України вчинені у період з грудня 2010 року по жовтень 2014 року, вказані злочини не є корупційними, а тому відповідно до ст. 33-1 КПК України вказані кримінальні правопорушення не підсудні ВАКС.

Стосовно непідсудності ВАКС інкримінованого ОСОБА_4 злочину, передбаченого ст.209 КК України захисник зазначив, що ОСОБА_4 не перебував та не перебуває на жодній з посад, перелічених в п.1 ч.5 ст. 2016 КПК України, окрім того, він не є суб`єктом, переліченим в п.2 ч.5 ст. 216 КПК України, тобто наявність умов, визначених п.п.1-3 ч.5 ст.216 КПК України не встановлена, а тому вказаний злочин теж не підсудний ВАКС, з огляду на положення ст. 33-1 КПК України.

Заслухавши думку захисника, дослідивши матеріали скарги, заперечення заступника керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст. 304 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбаченічастиною першою статті 303цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.

Як вбачається з матеріалів, оскаржувана постанова винесена заступником керівника САП 19.04.2021 та була отримана адвокатом засобами поштового зв`язку 21.04.2021, що стверджується копією конверту та інформацією про відстеження поштового пересилання. Скарга надіслана до суду 03.05.2021.

За таких обставин, враховуючи те, що строк в даному випадку рахується з моменту отримання копії постанови, слідчий суддя, з урахуванням вимог ч.7 ст. 115 КПК України, вважає строк на поданняскарги, визначений ст.304 КПК України адвокатом не пропущений.

Встановлено, що детективами Національним антикорупційним бюро України здійснюється досудове розслідування, а Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою Офісу Генерального прокурора процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №42019160000000581 від 16.10.2019 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 191, ч.2 ст. 15, ч.5 ст. 191, ч.3 ст. 209, ч.3 ст. 28, ч.1 ст. 366, ч.3 ст. 27 ч.1 ст.366, ч.3 ст. 27 ч.2 ст. 358 (в редакції 2001 року), ч.3 ст. 28, ч.3 ст. 358, ч.3 ст.28, ч.4 ст. 358 КК України.

17.03.2021 адвокатом ОСОБА_5 в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 було подано скаргу до Офісу Генерального прокурора про недотримання розумних строків детективами та прокурорами під час досудового розслідування (вих. №1703/2), в порядку ст. 308 КПК України, в якій адвокат просив:

1) розглянути скаргу відповідно до вимог ч.2 ст. 308 КПК України;

2)з урахуванням доводів, зазначених у скарзі, надати відповідному прокурору у кримінальному провадженні №42019160000000581 від 16.10.2019 обов`язкові для виконання вказівки щодо вчинення протягом одного місяця процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень на правлених на:

-визначення підслідності кримінального провадження за іншим органом досудового розслідування, відповідно до ст. 216 КПК України;

-закінчення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні та прийняття одного з рішень, передбачених ч.2 ст. 283 КПК України.

Скарга обґрунтовувалась наступним.

Кримінальне провадження №42019160000000581 виділене із провадження №42018160000001152 від 10.12.2018, яке в свою чергу виділене із провадження №42014160000000101 від 12.03.2014, яке зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань на підставі матеріалів кримінальної справи №051201200007, порушеної 23.01.2012.

До кримінальної відповідальності в основній справі №42014160000000101 притягнуто 15 осіб, наразі судовий розгляд триває щодо семи з них, інші ж вісім осіб пішли на угоду зі слідством, у зв`язку з чим їх дії були перекваліфіковані на менш тяжкі злочини, а матеріали відносно них виділені в окремі провадження, які поодинці направлені до суду.

У подальшому підслідність кримінального провадження №42019160000000581 від 16.10.2019 згідно постанови першого заступника Генерального прокурора ОСОБА_8 від 20.11.2019 визначено за детективами Національного антикорупційного бюро України.

Тобто кримінальне переслідування ОСОБА_4 триває понад 9 років, з яких 15 місяців розслідування здійснюють детективи НАБУ, якими за цей час не проведено жодної слідчої (розшукової) чи процесуальної дії, що свідчить про те, що детективи самоусунулись від здійснення досудового розслідування.

У зв`язку з чим стороною захисту було направлено десятки клопотань про їх проведення, однак жодне з них не було задоволене. В подальшому на підставі ухвал слідчих суддів ВАКС задоволено низку скарг сторони захисту та зобов`язано провести ряд допитів свідків.

На думку захисника кримінальне провадження здійснюється з очевидними порушеннями детективами розумних строків, що стало підставою для звернення сторони захисту з даною скаргою до прокурора вищого рівня.

Захисник зазначив, що в матеріалах кримінального провадження відсутні допустимі та належні докази на підтвердження інкримінованих ОСОБА_4 діянь, наявності умислу та факту змови учасників організованої групи, натомість проведеними допитами свідків сторона обвинувачення отримала докази, які виключають участь вказаних осіб у вчиненні розслідуваних кримінальних правопорушень, оскільки деякі учасники організованої групи взагалі не знайомі між собою, а інші працювали в різні періоди, інші взагалі перебували у визначений час за кордоном, що спростовує версію слідства.

Водночас за час здійснення досудового розслідування стороною обвинувачення не отриманого жодного результату негласної слідчої (розшукової) дії чи оперативно- технічного заходу, який би підтверджував викладені в підозрах обставини.

Тобто в матеріалах кримінального провадження відсутні докази на підтвердження прямого умислу на вчинення інкримінованих ОСОБА_4 , діянь та факту змови співучасників організованої групи, зокрема відсутні викривальні покази, матеріали НСРД чи будь-які інші докази.

На думку захисника єдиною підставою віднесення кримінального провадження до підслідності НАБУ є те, що злочин ніби то вчинено ОСОБА_4 у складі організованої групи спільно зі службовими особами органу державної влади. Однак жодного доказу який би підтверджував факт змови ОСОБА_4 з суб`єктами, підслідними НАБУ немає, а тому на думку захисника вказане кримінальне провадження не підслідне НАБУ. Захисник наголошує, що відповідно до п.2 ч.5 ст. 216 КПК України ОСОБА_4 не являється суб`єктом підслідним НАБУ. Про вказане свідчить також постанова прокурора прокуратури Одеської області ОСОБА_7 , від 11.07.2017, відповідно до якої прокурором було визначено підслідність у кримінальному провадженні за слідчими Національної поліції.

Окрім того захисник зазначає, що докази сторони обвинувачення здобуті за 9 років кримінального переслідування ОСОБА_4 є недопустимими та спростовуються доказами сторони захисту.

Водночас захисник зауважив, що детективи, відмовляючи стороні захисту у задоволенні клопотань про проведення слідчих (розшукових) дій, посилались на те, що всі обставини кримінального провадження встановлені та потреба у додатковому встановленні обставин кримінального провадження окрім вже встановлених відсутня.

В той же час досудове розслідування у кримінальному провадженні №42019160000000581 здійснюється виключно відносно ОСОБА_4 , а справи по його так званим співучасникам слухаються на разі у Приморському районному суді м. Одеси по суті.

Захисник вказав, що ОСОБА_4 перебуває в статусі підозрюваного понад 4 роки, а досудове розслідування щодо нього триває понад 9 років, 15 місяців з яких здійснюють детективи НАБУ. За цей час детективами не проведено жодної процесуальної (розшукової) дії, а досудове розслідування залишається зупиненим з формальних підстав.

В той же час захисник заявляє, що детективам відоме місцезнаходження ОСОБА_4 та в матеріалах кримінального провадження наявні документи, які підтверджують його місце проживання в Об`єднаних Арабських Еміратах. При цьому останній не отримував жодного виклику від детектива чи прокурора. Вказане унеможливлює його розшук.

На думку захисника детективи та прокурори, усвідомлюючи що кримінальне провадження не має жодної судової перспективи, свідомо затягують досудове розслідування.

19.04.2021 за результатом розгляду скарги першим заступником керівника САП ОСОБА_6 винесено постанову про відмову в її задоволенні.

Постанова обґрунтована тим, що постановою першого заступника Генерального прокурора ОСОБА_8 від 20.11.2019 здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42019160000000581 доручено детективам Національного антикорупційного бюро України.

При цьому, відповідно до постанови старшого слідчого слідчого відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_9 від 14.11.2019 досудове розслідування у вказаному провадженні зупинене, у зв`язку із розшуком підозрюваного ОСОБА_4 . Таким чином, до Національного антикорупційного бюро України надійшли матеріали кримінального провадження №42019160000000581, досудове розслідування у якому вже було зупинено.

Після цього, 01.02.2021 детективом Національного антикорупційного бюро України на виконання ухвал слідчого судді Вищого антикорупційного суду, досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні відновлено, у зв`язку із необхідністю проведення слідчих дій, та після їх проведення, в цей же день зупинено, у зв`язку із розшуком підозрюваного ОСОБА_4 .

Вищевказані постанови про зупинення досудового розслідування слідчими суддями Вищого антикорупційного суду та прокурорами у кримінальному провадженні не скасовувались.

А тому, з урахуванням положень ч.2 ст. 280 ПК України, якими передбачено, що після зупинення досудового розслідування проведення слідчих (розшукових) дій не допускається, крім тих, які спрямовані на встановлення місцезнаходження підозрюваного, твердження сторони захисту про те, що детективи Національного антикорупційного бюро України фактично самоусунились від здійснення досудового розслідування є необґрунтованим.

Прокурор зазначив, що 01.02.2021 під час винесення та погодження постанови про зупинення кримінального провадження № 42019160000000581 детективом Національного антикорупційного бюро України та прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури враховано положення ч. 2 ст. 280 КПК України щодо необхідності виконати всі слідчі (розшукові) та інші процесуальні дії, проведення яких є необхідним та можливим. Вказана постанова була предметом перевірки слідчим суддею, за скаргою сторони захисту. Під час розгляду скарги слідчим суддею досліджувалось питання можливого передчасного (без проведення необхідних слідчих дій) прийняття рішення про зупинення кримінального провадження. Проте, такі доводи сторони захисту слідчим суддею відхиллено, а у задоволенні скарги 05.03.2021 відмовлено.

В той же час посилання захисника на те, що детективи необґрунтовано відмовляють в задоволенні клопотань сторони захисту щодо проведення слідчих(розшукових) дій є безпідставним з огляду на те, що у разі незгоди з прийнятими рішеннями сторона захисту має право звернутися зі скаргою до слідчого судді.

Щодо відсутності в матеріалах кримінального провадження належних та допустимих доказів вчинення підозрюваним ОСОБА_4 кримінальних правопорушень прокурор зазначив, що нагляд за додержанням законів під час проведення досудовоґо розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 42019160000000581 здійснюється групою прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури відповідно до вимог чинного законодавства.

Окрім того прокурор зазначив, що згідно ч.3 ст.28 КПК України критерієм для визначення розумності строків є зокрема поведінка учасників кримінального провадження, а враховуючи те, що підозрюваний ОСОБА_4 переховується від органу досудового розслідування сторона обвинувачення позбавлена можливості проводити слідчі та інші процесуальні дії, завершити досудове розслідування та прийняти одне із рішень, передбачених ст. 283КПК України.

Зазначена постанова є предметом оскарження до слідчого судді.

За змістомст. 26 КПК України,слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноваженьКПК України.

Згідно зі ст. 24 КПК України,кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченомуКПК України.

Порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого, прокурора визначенийглавою 26 Кримінального процесуального кодексу України- параграф 1, статті 303-308.

У відповідності до п. 9-1 ч. 1ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні може бути оскаржене рішення прокурора про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків слідчим, дізнавачем, прокурором під час досудового розслідування - особою, якій відмовлено у задоволенні скарги, її представником, законним представником чи захисником.

Порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування визначенийст. 306 КПК України. Скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду, а в кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - слідчим суддею Вищого антикорупційного суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченимистаттями 318-380 КПК України, з урахуванням відповідних положеньглави 26 цього Кодексу. За результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора слідчий суддя постановляє ухвалу, передбачену ч. 2ст. 307 КПК України.

Відповідно дост. 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюі законами України.

Розумність строків є однією із загальних засад кримінального провадження, встановлених ст.7 КПК України.

Кримінальний процесуальний закон встановлює, що кожен має право, щоб обвинувачення щодо нього в найкоротший строк або стало предметом судового розгляду, або щоб відповідне кримінальне провадження щодо нього було закрите.

Підозрюваний, обвинувачений, потерпілий, інші особи, права чи інтереси яких обмежуються під час досудового розслідування, мають право на звернення до прокурора, слідчого судді або суду з клопотанням, в якому викладаються обставини, що обумовлюють необхідність здійснення кримінального провадження (або окремих процесуальних дій) у більш короткі строки, ніж ті, що передбачені КПК України.

Відповідно до ч.1ст.28 КПК Українипід час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.

Проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження - суд.

Критерії длявизначення розумностістроків кримінальногопровадження,встановлені ч.3ст.28КПК України,до якихналежать: 1) складність кримінального провадження, яка визначається з урахуванням кількості підозрюваних, обвинувачуваних та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження, обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування тощо; 2)поведінка учасниківкримінального провадження; 3)спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень.

Встановлено, що прокуратурою Одеської області проводилось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42014160000000101 від 12.03.2014 за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст.205, ч.3 ст. 358, ч.4 ст. 358, ч.1 ст. 366, ч.2 ст.366, ч.2 ст. 367, ч.5 ст. 191, ч.2 ст. 15 ч.5 ст. 191, ч.1 ст. 190, ч.3 ст. 212 КК України.

У даному кримінальному провадженні 31.05.2017 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 27, ч.3 ст.28, ч.5 ст.191, ч.3 ст. 28, ч.2 ст. 366, ч.3 ст.28,ч.ч.3,4 ст. 358, ч.2 ст.15 ч.3 ст.28 ч.5 ст. 191 КК України.

09.06.2017 постановою слідчого СВ прокуратури Одеської області ОСОБА_10 оголошено в розшук підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в даному кримінальному провадженні.

10.12.2018 з вказаного провадження були виділені матеріали стосовно ОСОБА_4 та ОСОБА_11 в окреме кримінальне провадження № 420181160000001152, в якому під час проведення досудового розслідування 10.12.2018 складено нову підозру ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 27 ч.1 ст. 366, ч.3 ст.27 ч.2 ст.358, ч.5 ст.191, ч.3 ст.28 ч.1 ст.366, ч.3 ст. 28 ч.3 ст. 358, ч.3 ст.28 ч.4 ст. 358, ч.3 ст.209, ч.2 ст.15 ч.5 ст.191 КК України.

11.02.2019 прокуратурою Одеської області складено повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст. 15, ч.5 ст. 191, ч.3 ст. 209, ч.3 ст. 28, ч.1 ст. 366, ч.3 ст. 27 ч.1 ст.366, ч.3 ст. 27 ч.2 ст. 358 (в редакції 2001 року), ч.3 ст. 28, ч.3 ст. 358, ч.3 ст.28, ч.4 ст. 358 КК України.

Під час проведення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні процесуальним прокурором прийнято рішення 16.10.2019 про виділення стосовно ОСОБА_4 матеріалів в окреме кримінальне провадження № 42019160000000581, яке 16.10.2019 внесено до ЄРДР.

Окрім того 16.10.2019 старшим слідчим слідчого відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_9 винесено постанову про зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42019160000000581 від 16.10.2019, у зв`язку з розшуком ОСОБА_4 , на підставі п.2 ч.1 ст.280 КПК України.

20.11.2019 постановою першого заступника Генерального прокурора ОСОБА_8 доручено здійснювати досудове розслідування у кримінальному провадженні №42019160000000581 від 16.10.2019 детективам Національним антикорупційним бюро України.

Тобто, до Національного антикорупційного бюро України надійшли матеріали кримінального провадження №42019160000000581, досудове розслідування у якому вже було зупинено.

В подальшому 01.02.2021 детективом Національного антикорупційного бюро України на виконання ухвал слідчого судді Вищого антикорупційного суду, досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні відновлено, у зв`язку із необхідністю проведення слідчих дій, та після їх проведення, в цей же день зупинено, у зв`язку із розшуком підозрюваного ОСОБА_4 .

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 280 КПК України, досудове розслідування може бути зупинене після повідомлення особі про підозру у разі, якщо оголошено в розшук підозрюваного.

Згідно з ч.1 ст.281 КПК України якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або особа перебуває за межами України та не з`являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, то слідчий, прокурор оголошує його розшук.

Із аналізу вказаної статті вбачається, що розшук підозрюваного, який перебуває за межами України, оголошується, якщо він не з`являється на виклики слідчого, прокурора.

Зупинення досудового розслідування з підстав, встановлених п.2 ч.1 ст.280 КПК України, передбачає існування формальних підтверджень наведених обставин і обґрунтовану констатацію відповідних фактів посадовими особами органів досудового розслідування. Зокрема, встановленню факту перебування особи за межами України та нез`явлення на виклики слідчого, прокурора.

Матеріали кримінального провадження свідчать, що підозрюваний ОСОБА_4 перебуває за межами території України, на виклики до органу досудового розслідування не з`являється, а тому підставою для зупинення досудового розслідування зазначено - оголошення в розшук підозрюваного.

Дане формулювання відповідає п.2 ч.1 ст.280 КПК України.

Варто зазначити, що строки із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до дня її скасування слідчим суддею або винесення постанови про відновлення кримінального провадження не включається у строки досудового розслідування.

Окрім тоговказана постанова про зупинення досудового розслідування була предметом судової перевірки та слідчим суддею Вищого антикорупційного суду та не скасована.

Твердження захисника про те, що доводи прокурора про переховування ОСОБА_4 від органу досудового розслідування є неспроможними, з огляду на те, що стороні обвинувачення достеменно відомо про місцезнаходження ОСОБА_4 на території іноземної держави не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду. Так, матеріали кримінального провадження свідчать, що підозрюваний ОСОБА_4 перебуває за межами території України, не з`являється на виклики до органу досудового розслідування, в зв`язку з чим 09.06.2017 оголошений у розшук.

До того ж твердження захисника стосовно відмов детективів у задоволенні клопотань сторони захисту щодо проведення слідчих (розшукових) дій, при розгляді даної скарги не беруться слідчим суддею до уваги, з огляду на те, що це дискреційні повноваження сторони обвинувачення на власний розсуд вирішувати підлягає таке клопотання задоволенню чи ні, в той же час нормами КПК України передбачено механізм оскарження постанов про відмову у задоволенні клопотань про проведення слідчих (розшукових) дій. Тому такі доводи захисника не можуть свідчити про затягування строків та самоусунення детективів від здійснення досудового розслідування.

Таким чином на даний час кримінальне провадження є зупиненим у зв`язку з розшуком підозрюваного, тобто відповідно позиції сторони обвинувачення-органом досудового розслідування виконано всі слідчі (розшукові) та інші процесуальні дії, проведення яких необхідне та можливе, а також всі дії для здійснення розшуку підозрюваного.

Поряд з цим, варто враховувати, що детектив, здійснюючи досудове розслідування є самостійним у своїй процесуальній діяльності та прийнятті рішень, втручання вяку осіб,що немають нате законнихповноважень,забороняється та сам обирає які саме слідчі/процесуальні дії у кримінальному провадженні проводити (ч.5 ст. 40 КПК України).

В той же час, захисник наділений повноваженнями на збирання доказів, в тому числі шляхом подання клопотань, в порядку ст. 220 КПК України,що узгоджуєтьсяз нормамиКПК України.

Сторона захисту має рівні зі стороною обвинувачення права та можливості у збиранні доказів, та у прийнятті рішення щодо необхідності проведення тих чи інших слідчих дій сторона захисту має право користуватися підставами для проведення слідчих дій, які передбачені ч. 2 ст. 223 КПК України, тобто достатність відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети.

Сторона захисту, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів.(ч.3 ст. 93 КПК України).

Окрім того варто враховувати, що під час судового розгляду суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно (ст. 23 КПК України).

Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення (ч.1 ст. 94 КПК України).

Варто додати що питання допустимості доказів суд вирішує під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення (ч.1 ст. 89 КПК України).

За наведених підстав не беруться до уваги твердження захисника стосовно того, що докази сторони обвинувачення, здобуті за час досудового розслідування щодо ОСОБА_4 , є неналежними та недопустимими, а також про відсутність в матеріалах кримінального провадження доказів на підтвердження умислу та факту змови учасників організованої групи.

Слід звернути увагу на те, що кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування, а тому слідчий суддя не вирішує питання наявності в діянні особи складу кримінального правопорушення та винуватості особи у вчиненні такого правопорушення, які вирішуються судом при ухваленні вироку, відповідно до вимог ч. 1ст. 368 КПК України, а лише на підставі розумної та об`єктивної оцінки отриманих доказів визначає чи виправдовують вони в своїй сукупності факт проведення досудового розслідування.

Окрім того, як зазначалось вище до обов`язкових критеріїв для визначення розумності строків кримінального провадження, встановлених ч.3 ст.28 КПК України належить не тільки спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень, а й поведінка учасників кримінального провадження.

В той же час місцезнаходження ОСОБА_4 стороною обвинувачення на території іноземної країни не встановлено, на даний час він перебуває в розшуку, на виклики органу досудового розслідування не з`являється, обізнаний про наявність кримінального провадження щодо нього, що може свідчити про намагання затягнути розумні строки проведення досудового розслідування.

Варто зазначити, що процесуальний статус підозрюваного включає в себе не лише наявність прав, передбачених ч.ч.3,4 ст. 42 КПК України, а й наявність процесуальних обов`язків, визначених ч.5 ст. 42 КПК України, серед яких в тому числі : прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це зазначених осіб.

Таким чином, твердження захисника про те, що детективи самоусунулись від здійснення досудового розслідування, що як наслідок призвело до порушення права підозрюваного на розумні строки проведення досудового розслідування не заслуговують на увагу, з огляду на відсутність активних дій зі сторони захисту, спрямованих на співпрацю з органами досудового розслідування, а тому сторона обвинувачення позбавлена можливості проводити слідчі та інші процесуальні дії, завершити досудове розслідування та прийняти одне із рішень, передбачених ст. 283 КПК України.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Системний аналіз ст. ст. 28, 113, 114 КПК України дає підстави для висновку, що слідчий суддя може встановити процесуальний строк лише для конкретних процесуальних дій, які підозрюваний, потерпілий або інші особи, права та інтереси яких обмежуються під час досудового розслідування, вважають за необхідне здійснити у більш короткі строки, ніж ті, що передбачені КПК України.

При цьому при вирішенні клопотання необхідно виходити із недопустимості порушення процесуальної самостійності слідчого, прокурора, що передбачені ч. 1 ст. 36, ч. 5 ст. 40 КПК України. Реалізуючи повноваження щодо забезпечення розумних строків, суб`єкти, зазначені у ч. 6 ст. 28 КПК України, у тому числі і слідчий суддя не можуть втручатися у законну діяльність та компетенцію один одного.

Тобто, здійснення слідчим суддею судового контролю за досудовим розслідуванням в кримінальному провадженні щодо дотримання органом досудового розслідування розумних строків для виконання процесуальної дії або для прийняття процесуального рішення може мати місце лише у випадку недотримання строків, передбачених положеннями діючого Кримінального процесуального кодексу України, або під час розгляду клопотання сторони обвинувачення про продовження строку досудового розслідування.

Наведене вище узгоджується із висновком Касаційного кримінального суду у складі Верховного суду, який знайшов відображення у постанові від 16.05.2019 за № 761/ 20985/18 (провадження № 51-8007 км 18), де зазначено, що жодною з норм кримінального процесуального закону, не передбачене повноваження слідчого судді про встановлення слідчому процесуального строку для закінчення досудового розслідування. Беззаперечно, ухвалюючи таке рішення слідчий суддя виходить за межі КПК України, адже таке рішення кримінальним процесуальним законом не передбачено.

За наведених обставин неспроможною є вимога захисника ОСОБА_3 в скарзі про зобов`язання прокурора вищого рівня надати вказівку прокурорам, які здійснюють процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №42019160000000581 вчинити протягом одного місяця процесуальні дії та процесуальні рішення направлені на:1) визначення підслідності кримінального провадження за іншим органом досудового розслідування 2) закінчення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні та прийняття одного з рішень передбачених ч.2 ст. 283 КПК України.

Стосовно доводів захисника щодо непідслідності кримінального провадження №42019160000000581 детективам НАБУ слід зазначити наступне.

Кримінальне провадження №42019160000000581 від 16.10.2019 здійснюється щодо ОСОБА_4 , який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 191, ч.2 ст. 15, ч.5 ст. 191, ч.3 ст. 209, ч.3 ст. 28, ч.1 ст. 366, ч.3 ст. 27 ч.1 ст.366, ч.3 ст. 27 ч.2 ст. 358 (в редакції 2001 року), ч.3 ст. 28, ч.3 ст. 358, ч.3 ст.28, ч.4 ст. 358 КК України.

Так, детективи Національного антикорупційного бюро України здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбаченихстаттями 191, 206-2, 209, 210, 211, 354 (стосовно працівників юридичних осіб публічного права),364, 366-2, 366-3, 368, 368-5, 369,369-2,410Кримінального кодексуУкраїни, якщо наявна хоча б одна з таких умов:

1) злочин вчинено: Президентом України, повноваження якого припинено, народним депутатом України, Прем`єр-міністром України, членом Кабінету Міністрів України, першим заступником та заступником міністра, членом Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Антимонопольного комітету України, Головою Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Головою Фонду державного майна України, його першим заступником та заступником, членом Центральної виборчої комісії, Головою Національного банку України, його першим заступником та заступником, членом Ради Національного банку України, Секретарем Ради національної безпеки і оборони України, його першим заступником та заступником, Постійним Представником Президента України в Автономній Республіці Крим, його першим заступником та заступником, радником або помічником Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем`єр-міністра України; державним службовцем,посадаякогоналежитьдокатегорії"А"; депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатом обласної ради, міської ради міст Києва та Севастополя, посадовою особою місцевого самоврядування, посаду якої віднесено до першої та другої категорій посад; суддею (крім суддів Вищого антикорупційного суду), суддею Конституційного Суду України, присяжним (під час виконання ним обов`язків у суді), Головою, заступником Голови, членом, інспектором Вищої ради правосуддя, Головою, заступником Голови, членом, інспектором Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; прокурорами органів прокуратури, зазначеними упунктах 1-4,5-11частини першої статті 15 Закону України "Про прокуратуру"; особою вищого начальницького складу державної кримінально-виконавчої служби, органів та підрозділів цивільного захисту, вищого складу Національної поліції, посадовою особою митної служби, якій присвоєно спеціальне звання державного радника податкової та митної справи III рангу і вище, посадовою особою органів державної податкової служби, якій присвоєно спеціальне звання державного радника податкової та митної справи III рангу і вище; військовослужбовцем вищого офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Національної гвардії України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України; керівником суб`єкта великого підприємництва, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків;

2) розмір предмета злочину або завданої ним шкоди в п`ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленої законом на час вчинення злочину (якщо злочин вчинено службовою особою державного органу, правоохоронного органу, військового формування, органу місцевого самоврядування, суб`єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків);

3) злочин, передбаченийстаттею 369,частиною першоюстатті 3692Кримінального кодексу України, вчинено щодо службової особи, визначеної участині четвертійстатті 18 Кримінального кодексу України або у пункті 1 цієї частини.

Як вбачається з повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 11.02.2019, ОСОБА_4 інкримінується заволодіння у 2010-2012 рр. бюджетними коштами в особливо великих розмірах та їх наступна легалізація, вчинені у складі організованої групи у змові із службовими особами Одеської обласної державної адміністрації, державних і приватних підприємств, а також іншими невстановленими особами, шляхом завищення вартості будівництва системи відводу стічних вод «Глибоководний випуск» в м. Одесі.

За версією слідства за період з 2010 по 2012 року ОСОБА_4 , діючи у складі організованої групи за попередньою змовою з особами незаконно заволоділи грошовими коштами у розмірі 244156557 грн та здійснили замах на заволодіння грошовими коштами у розмірі 177411423,87грн.

У подальшому, з грудня 2010 по березень 2013 ОСОБА_4 , діючи у складі організованої групи та за попередньою змовою з іншими особами легалізували 216541039,52 грн, отримані у результаті заволодіння бюджетними коштами шляхом вчинення фінансових операцій з ними.

Тобто, кримінальні правопорушення, які інкримінуються ОСОБА_4 передбачені ст.ст.191, 206 КК України підслідні детективам НАБУ, до того ж в даному випадку слідчим суддею встановлено наявність умов, передбачених п.2 ч.5 ст. 216 КПК України, а саме: розмір предмета злочину або завданої ним шкоди в п`ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленої законом на час вчинення злочину, окрім того за версією слідства злочини вчинені за співучасті та за попередньою змовою зі службовими особами Одеської обласної державної адміністрації, державних і приватних підприємств, в тому числі суб`єктів господарювання, у статутному капіталі яких частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків.

Варто уваги те, що відповідно до ч.2 ст.218 КПК України якщо слідчому із заяви, повідомлення або інших джерел стало відомо про обставини, які можуть свідчити про кримінальне правопорушення, розслідування якого не віднесене до його компетенції, він проводить розслідування доти, доки прокурор не визначить іншу підслідність.

Частиною 5 статті 218 КПК України встановлено, що спори про підслідність вирішує керівник органу прокуратури вищого рівня.

Спір про підслідність у кримінальному провадженні, яке може належати до підслідності Національного антикорупційного бюро України, вирішує Генеральний прокурор або його заступник.

Тобто частина 5 статті 218 КПК України встановлює виключні повноваження Генерального прокурора або його заступника вирішувати спори про підслідність кримінальних проваджень Національному антикорупційному бюро України.

Так, у відповідності до наведених положень кримінального процесуального закону 20.11.2019 постановою першого заступника Генерального прокурора ОСОБА_8 доручено здійснювати досудове розслідування у кримінальному провадженні №42019160000000581 від 16.10.2019 детективам Національним антикорупційним бюро України.

Оскарження зазначених постанов нормами КПК України не передбачено, а тому не може бути предметом розгляду слідчого судді.

В той же час зазначена постанова не скасована прокурором вищого рівня, в даному випадку Генеральним прокурором, отже відсутні підстави для висновку, що дане кримінальне провадження не підслідне НАБУ.

Посилання захисника на підтвердження своєї позиції на постанову постанова прокурора прокуратури Одеської області ОСОБА_7 , від 11.07.2017, відповідно до якої прокурором було визначено підслідність у кримінальному провадженні за слідчими Національної поліції не враховується слідчим суддею, оскільки в подальшому прокурором вищого рівня підслідність була визначена за Національним антикорупційним бюро України, що узгоджується з наведеними нормами КПК України.

З наведених вище підстав не підлягає задоволенню і клопотання захисника, заявлене в судовому засіданні про закриття провадження за поданою ним скаргою, у зв`язку з непідсудністю Вищому антикорупційному суду кримінального провадження №42019160000000581 від 16.10.2019 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 191, ч.2 ст. 15, ч.5 ст. 191, ч.3 ст. 209, ч.3 ст. 28, ч.1 ст. 366, ч.3 ст. 27 ч.1 ст.366, ч.3 ст. 27 ч.2 ст. 358 (в редакції 2001 року), ч.3 ст. 28, ч.3 ст. 358, ч.3 ст.28, ч.4 ст. 358 КК України.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 33-1 КПК України слідчі судді Вищого антикорупційного суду здійснюють судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду відповідно до частини першої цієї статті.

Згідно положень статті 33-1 КПК України Вищому антикорупційному суду підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних злочинів, передбачених в примітці статті 45 Кримінального кодексу України, статтями 206-2, 209, 211, 366-1 КК України, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених пунктами 1-3 частини п`ятої статті 216 КПК України.

У примітці до ст. 45 КК зазначено, що корупційними злочинами вважаються: а) злочини, передбачені статтями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410 КК України, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем; б) злочини, передбачені статтями 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 368-369-2 КК України.

Відповідно доч. 5 ст. 216 КПК України детективи Національного антикорупційного бюро України здійснюють досудове розслідування злочинів, передбаченихстаттями 191,206-2,209,210,211,354(стосовно працівників юридичних осіб публічного права),364,366-1,368,368-2,369,369-2,410Кримінального кодексу України, за наявності визначених умов.

Разом з тим, 22.09.2019 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо початку роботи Вищого антикорупційного суду» від 18.09.2019 № 100-IX, яким внесено зміни у пункт 202 розділу XI «Перехідні положення» КПК України.

Так, відповідно до п. 202 розділу XI «Перехідні положення» КПК України визначено, що підсудність Вищого антикорупційного суду, передбачена цим Кодексом як суду першої інстанції, суду апеляційної інстанції та слідчих суддів, поширюється на кримінальні провадження, відомості за якими про кримінальне правопорушення внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань: 1) з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо початку роботи Вищого антикорупційного суду"; 2) до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо початку роботи Вищого антикорупційного суду", якщо досудове розслідування здійснюється або здійснювалося Національним антикорупційним бюро України та закінчено прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

За таких обставин посилання захисника на те, що поняття «корупційного кримінального правопорушення» введено в дію лише з 25.01.2015 року не беруться до уваги, оскільки статті 191, 209 Кримінального кодексу України, були чинними на момент вчинення інкримінованих ОСОБА_4 діянь та не суперечать спеціальному закону, яким визначено предметну підсудність Вищого антикорупційного суду.

Статтею 9 КПК України встановлено, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимогКонституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України).

Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства.

Право на повноважний суд встановлене статтею 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Статтею 1 Закону України «Про Вищий антикорупційний суд» встановлено, що Вищий антикорупційний суд: здійснює правосуддя як суд першої та апеляційної інстанцій у кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до його юрисдикції (підсудності) процесуальним законом.

Правила підсудності судових справ встановлені процесуальним законодавством з урахуванням сукупності юридичних ознак судової справи. На підставі цих ознак нормами КПК України визначено суд, який вправі і зобов`язаний розглянути справу і вирішити її по суті.

За наведених обставин, враховуючи те, що постановою першого заступника Генерального прокурора ОСОБА_8 визначено підслідність у кримінальному провадженні №42019160000000581 від 16.10.2019 за детективам Національним антикорупційним бюро України, в той же час зазначена постанова не скасована прокурором вищого рівня, отже дане кримінальне провадження підслідне Національному антикорупційному бюро України, а тому розгляд клопотань, скарг на рішення, дії, бездіяльність детективів та прокурорів під час досудового провадження має здійснюватися слідчими суддями Вищого антикорупційного суду.

З наведеним погоджується і сторона захисту з огляду на те, що всі скарги на постанови детективів у кримінальному провадженні №42019160000000581 захисниками в інтересах ОСОБА_4 були подані до слідчих суддів Вищого антикорупційного суду, в тому числі оскаржено постанови детективів про відмову у задоволенні клопотань сторони захисту про проведення слідчих (розшукових) дій.

Більше того, ухвалами слідчих суддів ВАКС, якими зобов`язано сторону обвинувачення провести ряд допитів у кримінальному провадженні, захисник обґрунтовує свою скаргу і не вважає їх неправомочними. В тексті самої скарги захисника ОСОБА_3 зазначено про підсудність поданої ним скарги Вищому антикорупційному суду.

Отже, підсумовуючи вищевикладене, слідчий суддя за результатом розгляду скарги дійшов висновку, що постанова першого заступника керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 від 19.04.2021 у кримінальному провадженні №42019160000000581 від 16.10.2019 є законною та обґрунтованою, а відтак у задоволенні скарги слід відмовити.

Керуючись статтями 7,9, 28, 303-307,309,372, 376 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 , на постанову першого заступника керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 від 19.04.2021 про відмову у задоволенні скарги адвоката ОСОБА_5 від 17.03.2021 на недотримання розумних строків досудового розслідування у кримінальному провадженні №42019160000000581 від 16.10.2019 та зобов`язання вчинити процесуальні дії та прийняти процесуальні рішення, відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1