Рішення

від 20.05.2021 по справі 285/1993/21

НОВОГРАД-ВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 285/1993/21

провадження у справі №2/0285/596/21

20 травня 2021 року м. Новоград-Волинський

Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області у складі судді Сташківа Т.Б., за участі секретаря судового засідання Медяної І.В. та осіб, які беруть участь у справі:

позивача: ОСОБА_1

відповідача: представник не прибув,

розглянувши заочно у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,-

ВСТАНОВИВ:

У квітня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, у якому просить стягнути з комунального підприємства "Шляхрембут" Новоград-Волинської міської ради (далі - КП "Шляхрембут") на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 23 липня 2019 року до 24 січня 2020 року включно, у розмірі 25 585 гривень 23 копійки з відрахуванням податків, обов`язкових платежів та зборів.

В обґрунтування позову зазначає, що він працював комірником у філії Новоград-Волинська ДЕД ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України". 23.07.2019 року він був звільнений з даного підприємства за власним бажанням. На час звільнення з роботи йому була нарахована заробітна плата в сумі 39 722 грн. 10 коп., яку він отримав лише 24.01.2020 року, що підтверджується випискою по картковому рахунку без виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку. Відповідач не виплатив мені середній заробіток за час затримки в період з 23.07.2019 року по 24.01.2020 року, мотивуючи відстуністю коштів.

В судовому засіданні позивач підтримав позов у повному обсязі, з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не прибув повторно, про час і місце судового розгляду був повідомлений вчасно та належним чином, однак про причини неявки суду не повідомив, заперечень проти позову та клопотань про розгляд справи за його відсутності, чи про відкладення розгляду справи не подавав.

За таких обставин, керуючись ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши у судовому засіданні матеріали справи та подані докази, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював комірником у філії Новоград-Волинська ДЕД Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" ВАТ Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України" та 23 липня 2019 року був звільнений на підставі ст. 38 КЗпП України, за власним бажанням, що підтверджується копією наказу № 47к від 23.07.2019 року та записом у трудовій книжці ОСОБА_1 (а.с.11, 6).

На день звільнення ОСОБА_1 нараховано заробітну плату в сумі 39 722 грн. 10 коп., яка була йому виплачена 24.01.2020 року (а.с.8).

Відповідно до довідки № 209 від 14.08.2019 року середньоденний заробіток ОСОБА_1 складає 208 грн. 01 коп. (а.с.9)

Статтею 43 Конституції України встановлено: кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган у будь-якому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

З аналізу зазначених законодавчих норм убачається, що умовами застосування частини першої статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При цьому, під належними звільненому працівникові сумами необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

За змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом до якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Однак, встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених фізичними або юридичними особами вимог і на підставі наданих ними доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Оскільки проведення фактичного розрахунку роботодавця з працівником, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнав внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання по день фактичного розрахунку .

Таким чином, суд приходить до висновку, що після несвоєчасної виплати нарахованої заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України щодо виплати колишньому працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Оскільки роботодавець зобов`язаний був провести виплату заробітної плати у день звільнення - 23.07.2019 року, однак фактично здійснив виплату заборгованості по заробітній платі в сумі 39 722 грн. 10 коп. лише 24 січня 2020 року (а.с. 8), тому позовні вимоги про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку, тобто за період з 23 липня 2019 року до 24 січня 2020 року в розмірі 39 722 грн. 10 коп. (208 грн. 01 коп. х 123 робочих днів) є обґрунтованими, підтверджуються належними доказами, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 12, 13, 76-83, 141, 258, 259, 264,265, 268 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ :

Позов задовольнити.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (ЄДРПОУ 32008278, вул. Перемоги, 75, м. Житомир) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (проживаючий АДРЕСА_1 , іпн. НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 23 липня 2019 року до 24 січня 2020 року включно, у розмірі 25 585 гривень 23 копійки з відрахуванням податків, обов`язкових платежів та зборів.

Стягнути з відповідача в дохід держави судовий збір в розмірі 908 гривень.

Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого Цивільним процесуальним кодексом України та може бути переглянуте судом, який його постановив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Житомирського апеляці йного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено в повному обсязі та підписано 25 травня 2021 року.

Суддя Т.Б. Сташків