Рішення

від 14.04.2021 по справі 308/4833/19

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/4833/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2021 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:

головуючого судді Деметрадзе Т.Р.,

секретаря судового засідання Вільчак В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовною заявою акціонерного товариства Комерційний Інвестиційний Банк до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

ВСТАНОВИВ:

АТ Комерційний Інвестиційний Банк звернулося до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із позовною заявою до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позов мотивований тим, що 30.03.2017 між ПАТ КОМІНВЕСТБАНК та ТОВ Рерум було укладено Договір кредиту № 02-1/3к-9-17 та в подальшому додаткові угоди №1 від 27 квітня 2017 року, №2 від 10 травня 2017 року, №3 від 17 травня 2017 року, №4 від 18 травня 2017 року, №5 від 25 травня 2017 року, №6 від 29 травня 2017 року, №7 від 27 червня 2017 року, №8 від 06 липня 2017 року, №9 від 17 липня 2017 року. №10 від 18 липня 2017 року, №11 від 19 липня 2017 року, №12 від 30 жовтня 2017 року, №13 від 14 грудня 2017 року, №14 від 29 березня 2018 року до нього, згідно якого, Позичальнику було надано у тимчасове користування кредитні кошти на загальну суму 6 633 000,00 грн., із сплатою 18 % річних за користування кредитом та строком погашення до 29 листопада 2018 р.

Позивач вказує, що свої зобов`язання щодо повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитними коштами позичальник належним чином не виконує, внаслідок чого станом на 24.04.2019 виникла заборгованість за кредитом у розмірі 9 421 818,51 грн., який складається з: 6 633 000,00 грн. - заборгованість по кредиту; 1 485 065,05 грн. - сума заборгованості із сплати відсотків; 276 092,78 грн. - інфляційні витрати; 79 050,82 грн. - заборгованість з нарахованого 3 %; 948 609,86 грн. - заборгованість з нарахованої пені.

Зауважує, що в якості забезпечення виконання своїх зобов`язань за вказаним Договором між Банком та відповідачем було укладено договір іпотеки з майновим поручителем, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Парамонов О.В. 19 листопада 2018 року та зареєстрований в реєстрі за №6124, згідно якого відповідач передав в якості забезпечення земельну ділянку площею площею 0,9929 га, кадастровий номер: 2124880300:11:011:0222, яка знаходиться за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, село Баранинці, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна (земельної ділянки) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1282416021248; цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства.

Зазначає, що ринкова вартість предмету іпотеки складає 1 220 301,90 грн. відповідно до висновку про вартість майна, зробленого оцінювачем ТОВ Оціночна компанія Мерило ОСОБА_2 26.09.2018 року тому за взаємною згодою Сторін цього Договору загальна заставна (іпотечна) вартість Предмету іпотеки складає 1 220 301,90 гривня 90 копійок без врахування ПДВ.

Враховуючи те, що свої зобов`язання відповідач належним чином не виконує, тому просить суд в рахунок часткового погашення заборгованості по Кредитному договору № 02-1/3к-9-17 від 30.03.2017 у розмірі 9 421 818,51 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на земельну ділянку площею 0,9929 га за кадастровим номером 2124880300:11:011:0222, що розташована за адерсою: Закарпатська область, Ужгородський район, с. Баранинці, реєстраційний номер у реєстрі 1282416021248, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства.

Представник позивача не скорситався правом на участь у судовому засіданні та подав заяву, згідно якої просить провести розгляд справи без його участі та задоволити позов.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, заперечень та відзив на позов не подавав. В матеріалах справи містяться численні клопотання відповідача та його представника - адвоката Резуненко О. про відкладення судових засідань, тому суд з метою недопущення затягування розгляду справи та зловживання стороною правом на подання заяв про відкладення судових засідань, розглядає таку на підставі наявних матеріалів справи у відсутності сторін.

Через неявку в судове засідання учасників справи, судом у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо, шляхом їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що 30.03.2017 між ПАТ КОМІНВЕСТБАНК та ТОВ Рерум в особі директора ОСОБА_1 було укладено Договір кредиту № 02-1/3к-9-17 та в подальшому додаткові угоди №1 від 27 квітня 2017 року, №2 від 10 травня 2017 року, №3 від 17 травня 2017 року, №4 від 18 травня 2017 року, №5 від 25 травня 2017 року, №6 від 29 травня 2017 року, №7 від 27 червня 2017 року, №8 від 06 липня 2017 року, №9 від 17 липня 2017 року. №10 від 18 липня 2017 року, №11 від 19 липня 2017 року, №12 від 30 жовтня 2017 року, №13 від 14 грудня 2017 року, №14 від 29 березня 2018 року до нього, згідно яких Позичальнику було надано у тимчасове користування кредитні кошти на загальну суму 6 633 000,00 грн., із сплатою 18 % річних за користування кредитом та строком погашення до 29 листопада 2018 року.

На забезпечення виконання позичальником зобов`язань за Кредитним договором № 02-1/3к-9-17 від 30.03.2017 було укладено Договір іпотеки від 19.11.2017, за умовами якого ОСОБА_1 передав АТ Комерційний інвестиційний банк в іпотеку земельну ділянку площею площею 0,9929 га, кадастровий номер: 2124880300:11:011:0222, яка знаходиться за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, село Баранинці, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна (земельної ділянки) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1282416021248; цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Укладений між сторонами договір відповідає вимогам Закону, оскільки визначені у ньому умови кредитування сторонами погоджені та підписані, договір виконувався позичальником, що нею не заперечується та підтверджується копіями квитанцій та іншими доказами, наявними в матеріалах справи, та свідчить про добровільне волевиявлення сторін і про погодження нею усіх його умов. Жодних претензій до банку з приводу його умов або укладення договору з порушеннями вимог закону, відповідач не пред`являла. Зазначений висновок узгоджується і з положенням ст. 204 ЦК України, яка закріплює презумпцію правомірності правочину і означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права і обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачувати проценти.

Відповідно до ч. 2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що свої зобов`язання щодо повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитними коштами позичальник ТОВ Рерум належним чином не виконує, внаслідок чого станом на 24.04.2019 у товариства виникла заборгованість за кредитом у розмірі 9 421 818,51 грн., яка складається з:

- 6 633 000,00 грн. - заборгованість по кредиту;

- 1 485 065,05 грн. - сума заборгованості із сплати відсотків;

- 276 092,78 грн. - інфляційні витрати;

- 79 050,82 грн. - заборгованість з нарахованого 3%;

- 948 609,86 грн. - заборгованість з нарахованої пені.

Згідно з п. 4.1 Договору іпотеки від 19.11.2018, іпотекодержатель має право вимагати задоволення вимог за рахунок Предмету іпотеки у випадку, зокрема, невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем зобов`язання за Договором кредиту.

Таким чином, у зв`язку із невиконання взятих на себе зобов`язань за кредитним договором № 02-1/Зк-9-17 від 30.03.2017 позичальником, позивач звернувся до суду із позовом з метою захисту свого порушеного права, шляхом звернення стягнення на іпотечне майно.

Судом встановлено, що укладаючи Договір іпотеки від 19.11.2018 було обумовлено відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

Так, відповідно до п. 4.3 Договору іпотеки від 19.11.2018, сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки будь-яким способом за вибором іпотекодержателя, який не протирічить чинному законодавсвту України.

Частина друга статті 36 Закону України Про іпотеку , яка встановлює, що визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки, означає, що у разі, якщо у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя сторони передбачили обидва, вказані у частині третій статті 36 Закону, способи задоволення вимог іпотекодержателя (статті 37, 38 Закону), то їх наявність не перешкоджає іпотекодержателю застосувати: 1) судовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом задоволення вимог іпотекодержателя у спосіб реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах; 2) позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса.

За змістом припису частини другої статті 35 Закону України Про іпотеку , визначена у частині першій цієї статті, процедура подання іпотекодержателем вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору (яка передує прийняттю іпотекодержателем рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовий спосіб на підставі договору) не є перешкодою для реалізації іпотекодержателем права звернутись у будь-який час за захистом його порушених прав до суду з вимогами: 1) про звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб його реалізації, шляхом проведення прилюдних торгів (статті 41-47 Закону) - незалежно від того, які способи задоволення вимог іпотекодержателя сторони передбачили у відповідному договорі (в іпотечному застереженні); 2) про звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб продажу предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві (стаття 38 Закону) - якщо у відповідному договорі (в іпотечному застереженні) сторони цей спосіб задоволення вимог іпотекодержателя, встановлений статтею 38 Закону, не передбачили.

Вказаний висновок висловлений у постанові Великої Палати ВС № 310/11024/15-ц від 29.05.2019, який, відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд вважає за необхідне застосувати при розгляді даної справи.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Так, ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 575 ЦК України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави; за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 590 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором бо законом; заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов`язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 592 ЦК України, заставодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, а якщо його вимога не буде задоволена, - звернути стягнення на предмет застави у випадках встановлених договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України Про іпотеку за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 12 цього Закону у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України Про іпотеку , у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з ч. 4 ст. 33 Закону України Про іпотеку , звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Тобто, законом передбачено чітко визначені способи звернення стягнення на предмет іпотеки, в разі невиконання чи неналежного виконання забезпеченого іпотекою зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону України Про іпотеку , у разі визначення судом способу реалізації предмета іпотеки, шляхом проведення прилюдних торгів ціна предмета іпотеки у рішенні суду не зазначається та визначається при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Згідно з ст. 42 Закону України Про іпотеку , реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України Про виконавче провадження , з дотриманням вимог цього Закону.

Суд констатує, що позивач довів факт наявності кредитної заборгованості позичальника ТОВ Рерум за невиконання умов Кредитного договору № 02-1/3к-9-17 від 30.03.2017, а відтак набув право на задоволення своїх вимог шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки з метою погашення заборгованості.

При цьому, суд застосовує до вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки положення ч. 2 ст. 39 Закону України Про іпотеку та визначає ціну предмета іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчий дій.

З огляду на викладене, суд приходить висновку, що позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки підлягають задоволенню.

Суд враховує також положення статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, у якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі.

Право вибору конкретного способу звернення стягнення на предмет іпотеки покладається на іпотекодержателя. Відповідно до частини першої статті 11 ЦПК України суди повинні розглядати питання про можливість застосування звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, заявлений у позовній вимозі. При цьому, здійснення особою права на захист не може ставитися в залежність від застосування нею інших способів правового захисту.

Звернення стягнення на предмет іпотеки не призводить до заміни основного зобов`язання на забезпечувальне. Тому, задоволення вимог за дійсним основним зобов`язанням одночасно зі зверненням стягнення на предмет іпотеки не зумовлює подвійного стягнення за основним зобов`язанням, оскільки домовленість сторін про його заміну забезпечувальним зобов`язанням відсутня.

Дана правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 03.02.2016 у справі № 6-1080цс15, яку суд вважає за необхідне застосувати при розгляді даної справи.

У відповідності до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням всіх обставин справи, враховуючи вимоги ст. 81 ЦПК України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, виходячи із принципів розумності та справедливості, зважаючи на те, що позивачем було надано належні докази на підтвердження своїх тверджень, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі задоволення позову, судовий збір покладається на відповідача, тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір за подання заяви у розмірі 18304,53 грн.

Керуючись ст.ст. 11, 526, 527, 530, 575, 589, 590, 592, 611, 626, 1050, 1054, Законом України Про іпотеку ст.ст. 81, 82, 258, 265, 354 ЦПК України, ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву задовольнити.

Звернути стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки з майновим поручителем від 19.11.20218 на: земельну ділянку площею площею 0,9929 га, кадастровий номер: 2124880300:11:011:0222, яка знаходиться за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, село Баранинці, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна (земельної ділянки) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1282416021248; цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства.

Визначити спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження. Початкову ціну предмета іпотеки визначити на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності під час його реалізації у порядку, передбаченому ст. 38 Закону України Про іпотеку .

За рахунок коштів, отриманих від реалізації предмету іпотеки, у встановленому законом порядку, задовольнити вимоги акціонерного товариства Комерційний Інвестиційний Банк в рахунок часткового погашення заборогованості ТОВ Рерум за Договором кредиту № 02-1/3к-9-17 від 30.03.2017 у розмірі 9 421 818,51 (дев`ять мільйонів чотириста двадцять одна тисяча вісімсот вісімнадцять грн. п`ятдесят одна коп.).

Повний текст рішення складено 23.04.2021.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області.

Реквізити сторін:

Позивач - акціонерне товариство Комерційний Інвестиційний Банк , адреса місця знаходження: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Гойди, 10; код ЄДРПОУ 19355562;

відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_1 .

Суддя Т.Р. Деметрадзе