Рішення

від 20.05.2021 по справі 595/330/21

БУЧАЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 595/330/21

Провадження № 2/595/194/2021

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.05.2021

Бучацький районний суд Тернопільської області

одноособово суддею Содоморою Р.О.,

при секретарі Присташ П.Р.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м.Бучач справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про тлумачення заповіту та визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 і згідно збільшених позовних вимог просить суд розтлумачити зміст заповіту, складеного 10 червня 2016 року ОСОБА_3 , посвідченого секретарем Бобулинської сільської ради Бучацького району Тернопільської області, реєстровий номер 35, а саме волю заповідача щодо земельної частки (паю) серії ТР №0112548, який ОСОБА_3 заповідала ОСОБА_1 та визнати за ним право власності в порядку спадкування за заповітом на земельну ділянку площею 2,22 га, розташовану на території Старопетликівської сільської ради Бучацького (Чортківського) району, Тернопільської області, кадастровий номер 6121287400:01:001:0074, з цільовим призначенням дтя ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала ОСОБА_3 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯГ №474458 від 10 квітня 2007 року, виданого на підставі розпорядження Бучацької районної державної адміністрації від 18.02.2005 року № 91, та визнати на ним право власності на вказану земельну ділянку, в порядку спадкування.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його баба ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 . Після її смерті залишилось спадкове майно, яке складається із земельної частки (паю), площею 2,22 га, яка знаходиться на території Старопетликівської сільської ради, Чортківського району, Тернопільської області. У встановлений законом строк він подав заяву про прийняття спадщини приватному нотаріусу Іванів Л.І. Спадкодавець склала заповіт, у якому заповіла йому сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ТР № 0112548. За життя вона виготовила документацію на земельну ділянку і взамін сертифікату їй було видано Державний акт серії ЯГ №474458 від 10.04.2007 року і присвоєно земельній ділянці кадастровий номер 6121287400:01:001:0074. Він звернувся до нотаріальної контори щоб оформити спадкові права на земельну ділянку, проте нотаріус не зміг видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом оскільки заповідачем заповідалась земельна частка (пай) серії ТР №0112548, а не індивідуально визначене майно - земельна ділянка. Згідно відповіді Відділу Держгеокадастру у Бучацькому районі №29-19-23-8/103-21 від 29.01.2021 року взамін сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ТР №0112548 від 28.12.1996р. видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №474458 від 10.04.2007 року, кадастровий номер 6121287400:01:001:0074, про що зроблено запис № 774 від 10.04.2007 року у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди.

За своїм змістом розпорядження спадкодавця, ОСОБА_3 , було спрямоване на те, щоб заповісти позивачу земельну частку (пай), на яку у спадкодавця було право. Спадкодавець, не була обізнаною у суттєвій різниці між поняттями земельна частка (пай) та земельна ділянка. Розуміючи ці поняття як одне й те саме, зазначила у заповіті сертифікат на земельну частку (пай). З інформації, наданої Відділом Держгеокадастру у Бучацькому районі вбачається, що в заповіті та Державному акті на право власності на земельну ділянку йде мова про одну й ту саму земельну ділянку, розміри якої були уточнені в процесі виготовлення технічної документації дня видачі Державного акту. Крім того, зазначає, що державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6121287400:01:001:0074 був втрачений, про що в газету Нова доба № 6 від 11.02.2021 року розміщено відповідне оголошення.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, згідно поданої заяви просить суд розглядати справу у його відсутності.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, згідно поданої заяви позов визнає, просить суд розглядати справу у її відсутності.

Дослідивши та оцінивши письмові докази, суд встановив наступні обставини.

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання усіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

ІНФОРМАЦІЯ_2 в с.Білявинці, Бучацького району, Тернопільської області померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим Бучацьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіальног7о управління юстиції у Тернопільській області.

Після смерті ОСОБА_3 залишилося спадкове майно, у виді земельної частки (паю), площею 2,22 га, яка знаходиться на території Старопетликівської сільської ради, Чортківського району, Тернопільської області, кадастровий номер 6121287400:01:001:0074, що підтверджується державним актом серії ЯГ № 474458 від 10.04.2007 року, витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Після смерті ОСОБА_3 спадщина відкрилася за заповітом, який був складений нею 10 червня 2016 року, і посвідчений секретарем Бобулинської сільської ради.

Згідно вказаного заповіту спадкодавець, належну їй земельну частку (пай), яка їй належала на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ТР № 01125448, заповіла позивачу ОСОБА_1 .

Із відповіді на запит № 29-19-0.23-8/103-21 від 29.01.2021 року, виданої Відділом у Бучацькому районі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, вбачається, що взамін сертифіката на право на земельну частку (пай) серія ТР № 0112548, який зареєстрований в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видаються Бучацькою районною державною адміністрацією Тернопільської області за № 548 від 30.12.1996 року, видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 474458 від 10.04.2007 року, кадастровий номер 6121287400:01:001:0074, про що зроблено в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 774 від 10.04.2007 року. Заміна вказаного сертифіката на державний акт на право власності на земельну ділянку проводилася на підставі документації із землеустрою.

Позивач є спадкоємцем за заповітом, в 6-місячний строк з дня смерті спадкодавця фактично спадщину прийняв, шляхом подачі заяви про прийняття спадщини, що підтверджується довідкою № 378/01-24 від 10.08.2020 року, виданою приватним нотаріусом Бучацького районного нотаріального округу.

Відповідно до довідкою № 378/01-24 від 10.08.2020 року, виданою приватним нотаріусом Бучацького районного нотаріального округу, вбачається, що від імені ОСОБА_3 , складався заповіт посвідчений Бобулинською сільською радою Бучацького району Тернопільської області, 10 червня 2016 року, зареєстрований в реєстрі за № 35. Проте, в заповіті зазначено: належну мені земельну частку (пай), серії ТР № 0112548, я заповідаю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Спадкоємець за заповітом подав заяву про прийняття спадщини за заповітом, проте нотаріус позбавлений можливості видати свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку, кадастровий номер 6121287400:01:001:0074, площею 2,2838 га, оскільки заповідачем заповідалась земельна частка (пай) серії Тр № 0112548 а не індивідуально визначене майно - земельна ділянка.

Також, судом встановлено, що Державний акт серії ЯГ № 474458 від 10.04.2007 року, втрачений, про що розміщено оголошення в газету Нова доба .

За вимогами ч. 3 ст. 12 Цивільно-процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Цивільно-процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Цивільно-процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 Цивільно-процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Тлумачення заповіту - це з`ясування змісту заповіту як дійсного одностороннього правочину, з тексту якого неможливо встановити справжню волю заповідача. Отже, недійсний заповіт тлумаченню не підлягає.

Слід зауважити, що згідно п. 2.1 глави 3 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затв. наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 (далі Порядок), заповіт має бути складений так, щоб розпорядження заповідача не викликало незрозумілостей чи суперечок після відкриття спадщини. Нотаріус має перевірити, чи не містить заповіт розпоряджень, що суперечать вимогам законодавства.

Аналогічні правила містяться в п. 1.6 Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затв. наказом Міністерства юстиції України від 11.11.2011 № 3306/5 .

Метою тлумачення заповіту є забезпечення найбільш повного здійснення волі заповідача.

Відповідно до ст. 1256 ЦК України тлумачення заповіту може бути здійснене лише після відкриття спадщини, тобто у зв`язку зі смертю заповідача або оголошення його померлим. Саме тому при тлумаченні заповіту не діє загальне правило про тлумачення правочину його стороною, закріплене в ст. 213 ЦК України , а діє спеціальне правило, закріплене в ст. 1256 ЦК України , згідно з яким тлумачення заповіту здійснюється спадкоємцями, а в разі спору між ними судом.

Перелік осіб, які здійснюють тлумачення заповіту, має вичерпний характер.

Методичні рекомендації Міністерства юстиції України щодо вчинення нотаріальних дій, пов`язаних із вжиттям заходів щодо охорони спадкового майна, видачею свідоцтв про право на спадщину та свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя від 29.01.2009 року зазначають про можливість укладення між спадкоємцями в разі відсутності спору договору про тлумачення заповіту. Даний договір може містити положення щодо уточнення, конкретизації волі спадкодавця, або з`ясування змісту окремих розпоряджень заповіту.

Шляхом застосування механізму тлумачення заповіту усуваються певні недоліки його змісту, у зв`язку з якими нотаріус може відмовити у вчиненні нотаріальної дії щодо видачі свідоцтва про право на спадщину.

Тлумачення заповіту не може бути спрямоване на встановлення, зміну або припинення цивільних і обов`язків спадкоємців, оскільки вони встановленні заповітом, як одностороннім правочином.

Витлумачений спадкоємцями заповіт є обов`язковим не тільки для них, а й для суду, відказоодержувачів, виконавця заповіту та кредиторів спадкодавця.

Тлумачення заповіту судом здійснюється за наявності таких правових умов:-зміст заповіту містить суперечності, неточності, що ускладнюють розуміння останньої волі заповідача; - наявність спору між спадкоємцями щодо тлумачення заповіту.

Об`єктом тлумачення заповіту судом є виключно сам заповіт, складений із слів та сполучень слів, які утворюють його текст.

Тлумачення заповіту судом не повинно змінювати волі заповідача, тобто підміняти собою сам заповіт. Суд не може брати на себе права власника щодо розпорядження своїм майном на випадок смерті. Тлумачення заповіту є лише інструментом з`ясування волі заповідача після його смерті (оголошення померлим). Отже, суд, здійснюючи тлумачення заповіту, не повинен виходити за межі цього процесу та змінювати (доповнювати) зміст заповіту, адже це може спотворити волю заповідача, тобто ч. 2 ст. 213 ЦК не допускає, щоб при тлумаченні правочину здійснювався пошук волі учасника правочину, який не знайшов відображення у тексті самого правочину.

Верховний Суд у складі об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду в постанові від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц зазначив, що в частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення.

Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів.

Другим рівнем тлумачення (у разі якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину та з чого вони виходили при його виконанні.

Третім рівнем тлумачення (при безрезультативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніше в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення.

З огляду на викладене тлумаченню підлягає зміст угоди або її частина у способи, встановлені статтею 213 ЦК України , тобто тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення неясностей та суперечностей у трактуванні його положень.

У складеному заповіті ОСОБА_3 зазначено, що вона заповідає земельну частку (пай) , серії ТР № 97601514.

Чинне земельне законодавство не містить чіткого визначення поняття земельна частка (пай).

Разом з тим у сфері земельних відносин загальноприйнятим є використання поняття земельний пай не тільки як земельна ділянка, яка не виділена в натурі, а і як земельна ділянка, яка отримана в результаті розпаювання землі (виділення в натурі).

На нинішній час, як і на час складення заповіту, загальновживаним є поняття земельного паю як земельної ділянки отриманої внаслідок розпаювання земель. ОСОБА_3 зазначила у заповіті, що заповідає земельний пай, оскільки вважала, що немає різниці між земельним паєм та власне земельними ділянками, на які вона в подальшому отримала державний акт на право власності на земельну ділянку, що перейшла у її власність внаслідок розпаювання землі.

Отже, відповідно до першого рівня тлумачення, зважаючи на загальноприйняте у сфері земельних правовідносин значення терміну земельний пай та встановлення судом, що внаслідок реалізації за життя свого права на земельну частку (пай) спадкодавець оформила право на дві земельні ділянки, можна дійти висновку, що спадкодавець розпорядилась земельними ділянками на випадок своєї смерті, назвавши їх у заповіті як земельний пай.

Таким чином, у справі встановлено, що шляхом складення заповіту спадкодавець ОСОБА_3 реалізувала свій намір заповісти земельну ділянку площею 2,22 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Старопетликівської сільської ради, Бучацького (Чортківського) району, Тернопільської області, саме позивачу ОСОБА_1 .

Тому є підстави для задоволення позову ОСОБА_1 про тлумачення заповіту.

Таким чином, суд аналізуючи зміст заповіту ОСОБА_3 , згідно якого вона заповіла позивачу належну їй земельну частку (пай), вважає вірним його тлумачення щодо дійсної волі спадкодавця передати у власність позивачу земельну ділянку, яка була утворена шляхом виготовлення та затвердження технічної документації на земельну частку (пай), яка безпосередньо зазначена в заповіті.

Крім того, відповідно до ст. 392 ЦК України , власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

При цьому у положенні п. 3.1 Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування від 16.05.2013 року за №24-753/0/4-13, роз`яснено, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України ). Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Осіб, які б мали право на обов`язкову частку згідно ст. 1241 ЦК України судом не встановлено.

Аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.12,13,76,81,200,263-265 ЦПК України, ст.ст.213,1220-1223,1233-1236,1256 ЦК України , суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Розтлумачити зміст заповіту, складеного 10 червня 2016 року ОСОБА_3 , посвідченого секретарем Бобулинської сільської ради Бучацького району Тернопільської області, реєстровий номер 35, а саме волю заповідача щодо земельної частки (паю) серії ТР №0112548, який ОСОБА_3 заповідала ОСОБА_1 необхідно розуміти як те, що спадкодавець заповіла ОСОБА_1 земельну ділянку на території Старопетликівської сільської ради Бучацького (Чортківського) району Тернопільської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,22 га, кадастровий номер 6121287400:01:001:0074, що належала ОСОБА_3 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 474458, виданого на підставі розпорядження голови Бучацької районної державної адміністрації від 18.02.2005 року № 91.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом на земельну ділянку площею 2,22 га, розташовану на території Старопетликівської сільської ради Бучацького (Чортківського) району, Тернопільської області, кадастровий номер 6121287400:01:001:0074, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала ОСОБА_3 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯГ №474458 від 10 квітня 2007 року, виданого на підставі розпорядження Бучацької районної державної адміністрації від 18.02.2005 року № 91.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Тернопільського апеляційного суду безпосередньо, або через Бучацький районний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: Р. О. Содомора