Постанова
від 22.04.2021 по справі 911/1046/20
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2021 р. м.Київ Справа№ 911/1046/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Тищенко О.В.

Дикунської С.Я.

за участю секретаря судового засідання Салій І.О.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 22.04.2021

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційних скарг Комунального підприємства "Виробниче управління Житлово-комунального господарства-1" та Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду Київської області

від 20.07.2020 (суддя Щоткін О.В)

у справі №911/1046/20

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Комунального підприємства "Виробниче управління житлово-комунального

господарства-1"

про стягнення 658 294,04 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

До Господарського суду Київської області звернулось Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач, НАК "Нафтогаз України") з позовом до Комунального підприємства "Виробниче управління житлово-комунального господарства-1" (далі - відповідач, КП "ВУЖКГ-1") про стягнення 658294,04 грн, з яких: 137286,81 грн пені, 103737,49 грн 3% річних та 417269,74 грн інфляційних втрат.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором постачання природного газу від 03.10.2016 № 1674/1617-ТЕ-17 в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого позивачем природного газу.

Короткий зміст заперечень на позов

Відповідач подав відзив на позов, в якому заявив про зменшенні розміру пені, яка підлягає до стягнення, на 99% із врахуванням майнового стану відповідача. Відповідач вказує, що слід врахувати добросовісну поведінку КП "ВУЖКГ-1", з огляду на те, що кошти сплачені за договором ще 18.03.2018, тобто за два роки до відкриття провадження у даній справі. Також, відповідач вказує, що КП "ВУЖКГ-1" є комунальним підприємством, яке створене для задоволення потреб споживачів в теплопостачанні та змушене надавати послуги за вартістю, нижчою від її собівартості.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду Київської області від 20.07.2020 у справі № 911/1046/20 позов задоволено частково: стягнуто з Комунального підприємства "Виробниче управління житлово-комунального господарства-1" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України": 137 286 (сто тридцять сім тисяч двісті вісімдесят шість) грн 80 коп. пені, 30071 (тридцять тисяч сімдесят одну) грн 64 коп. 3% річних, 114923 (сто чотирнадцять тисяч дев`ятсот двадцять три) грн 05 коп. інфляційних втрат та 4234 (чотири тисячі двісті тридцять чотири) грн 22 коп. судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:

- дії відповідача щодо несвоєчасної оплати у січні та лютому 2017 року є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності відповідно до умов пункту 8.2. Договору;

- розмір пені погоджений сторонами в п. 8.2. Договору є меншим від подвійної облікової ставки НБУ, що в свою чергу не призводить до застосування приписів Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", за яким обмеження розміру пені в вигляді подвійної облікової ставки НБУ застосовується лише у випадку нарахуванні пені в більшому розмірі; таким чином при обрахунку пені, суд виходить з порядку розрахунку, визначеному сторонами у договорі;

- виходячи з умов п. 8.2. Договору та приписів ст. 231 Господарського кодексу України, суд встановив, що розмір пені за зобов`язаннями січня 2017 року складає 66229,82 грн, за зобов`язаннями лютого 2017 року - 71056,98 грн., отже вимога про стягнення пені підлягає частковому задоволенню в розмірі 137286,80 грн.;

- вимога про стягнення з відповідача 3% річних підлягає частковому задоволенню в розмірі 30071,64 грн., а у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 73665,85 грн трьох процентів річних слід відмовити, оскільки вказані 3% річних нараховані на борг, який був предметом регулювання за спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків;

- позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню у розмірі 114923,05 грн., а решта інфляційних нарахувань в сумі 302 346,69 грн не підлягають задоволенню, оскільки нараховані на грошові кошти, що були сплачені відповідачем на підставі спільних протокольних рішень;

- надані відповідачем докази не можуть беззаперечно свідчити про вкрай тяжкий фінансовий стан у спірний період та про відсутність вини у відповідача щодо проведення своєчасних розрахунків з позивачем, у зв`язку з чим підстави для застосування ст. 233 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та змешення розміру пені на 99% - відсутні.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнення їх доводів

Не погоджуючись з ухваленим рішенням в частині стягнення штрафної санкції, Комунальне підприємство "Виробниче управління Житлово-комунального господарства-1" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким зменшити розмір нарахованих штрафних санкцій на 99%.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні рішення у оскаржуваній частині порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема ст. 233 Господарського кодексу України та ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Також, не погоджуючись з ухваленим рішенням в частині відмови у задоволенні інфляційних втрат в розмірі 11 108,76 грн., Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, якій просило скасувати рішення Господарського суду Київської області від 20.07.2020 у справі № 911/1046/20 в частині відмови у задоволенні вимоги щодо стягнення 11 108,76 грн. інфляційних втрат та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Виробниче управління житлово-комунального господарства-1" про стягнення 11 108,76 грн. інфляційних нарахувань, у стягненні яких було відмовлено, - задовольнити повністю.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні рішення у оскаржуваній частині порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема ст. 625 Цивільного кодексу України, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Зокрема, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" посилалось на те, що судом першої інстанції неправомірно відмовлено у стягненні 11 108,76 грн. інфляційних нарахувань, оскільки матеріалами справи підтверджується факт порушення з боку відповідача строків розрахунку за отриманий товар згідно умов договору на постачання природного газу від 03.10.2016, а оплата отриманого газу відповідачем здійснювалась власними коштами та на підставі укладених спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України, відповідно до постанови КМУ Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій № 20 від 11.01.2005. Разом з тим, судом першої інстанції встановлено, що оплата вартості отриманого природного газу здійснювалась несвоєчасно та не у повному розмірі, що також не заперечувалось сторонами. Позивач не заперечував факту укладення ряду спільних протокольних рішень, направлених на виконання договору, проте, рішення суду першої інстанції не оскаржує в частині нарахування штрафних санкцій на кошти, отримані позивачем на підставі постанови КМУ Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій № 20 від 11.01.2005. Також, скаржник зазначав, що ним до апеляційної скарги надано оновлений розрахунок заявлених до стягненян показників, в якому відсутні будь-які нарахування штрафних санкцій на кошти, отримані позивачем згідно вищенаведеної постанови КМУ № 20 від 11.01.2005.

16.12.2020 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшли додаткові пояснення по справі, в яких позивач:

- вказував на необхідність врахування при розгляді справи постанову Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 904/1210/18, а також постанову Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від від 16.10.2020 у справі № 903/918/19;

- посилався на відсутність підстав для задоволенян апеляційної скарги відповідача та застосування ст. 233 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.08.2020, для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Станіка С.Р., судді: Тищенко О.В., Дикунська С.Я.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2020 апеляційну скаргу Комунального підприємства "Виробниче управління Житлово-комунального господарства-1" на рішення Господарського суду Київської області від 20.07.2020 у справі №911/1046/20 - залишено без руху для надання скаржнику часу для усунення недоліків, а саме: - подати до Північного апеляційного господарського суду докази сплати судового збору в сумі 3 153,00 грн.;

- подати до Північного апеляційного господарського суду докази надсилання апеляційної скарги іншому учаснику справи: Акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за адресою юридичного місцезнаходження останнього, листом з описом вкладеного.

24.09.2020 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Комунального підприємства "Виробниче управління Житлово-комунального господарства-1" надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, відповідно до якого надано суду :

- документ сплати судового збору, а саме: платіжне доручення №4168 від 21.09.2020 про сплату судового збору в розмірі 3 153,00 грн.

В свою чергу головуючий суддя Станік С.Р. перебував з 22.09.2020 по 10.10.2020 включно на лікарняному, і вирішення питання стосовно апеляційної скарги здійснюється після виходу головуючого судді з лікарняного.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.10.2020 у зв`язку з перебуванням судді Дикунської С.Я., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у довготриваючій відпустці з 12.10.2020, і знаходженням судіді Тищенко О.В. у відпустці 19.10.2020, у звязку також з надходженням апеляційної скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", і внаслідок неможливості вирішити питання про прийняття чи повернення апеляційних скарг у визначеному складі суду, апеляційні скарги передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Станік С.Р., судді: Михальська Ю.Б., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2020 продовжено Комунальному підприємству "Виробниче управління Житлово-комунального господарства-1" процесуальний строк на усунення недоліків апеляційної скарги.

12.11.2020 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Комунального підприємства "Виробниче управління Житлово-комунального господарства-1" надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, відповідно до якого надано суду платіжне доручення № 4262 від 06.11.2020 про сплату судового збору в сумі 3 153,00 грн.

Крім того, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.11.2020 у зв`язку з перебуванням судді Михальської Ю.Б., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці, а судді Тарасенко К.В. - на лікарняному з 02.11.2020, і внаслідок неможливості вирішити питання про прийняття чи повернення апеляційної скарги у визначеному складі суду, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Станік С.Р., судді: Тищенко О.В., Дикунська С.Я.

Окрім того, в апеляційній скарзі скаржником викладено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку, встановленого для подання апеляційної скарги на рішення суду, обґрунтоване тим, що повний текст оскаржуваного рішення не було вручено скаржнику у день проголошення чи складання та було отримано останнім засобами поштового зв`язку лише 28.07.2020 (підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення рішення 0916100448569), що унеможливило своєчасне подання апеляційної скарги в законодавчо встановлений строк.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2020 поновлено Комунальному підприємству "Виробниче управління Житлово-комунального господарства-1" пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 20.07.2020 у справі №911/1046/20, відкрито апеляційне провадження у справі №911/1046/120 за апеляційною скаргою Коммунального підприємства "Виробниче управління Житлово-комунального господарства-1" на рішення Господарського суду Київської області від 20.07.2020, розгляд справи призначено на 17.12.2020, зупинено дію оскаржуваного рішення.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2020 поновлено Акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 20.07.2020 у справі №911/1046/20 в частині оскарження відмови у задоволенні стягнення 11 108,76 грн. інфляційних втрат, відкрито апеляційне провадження у справі №911/1046/20 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Київської області від 20.07.2020 в частині оскарження відмови у задоволенні стягнення 11 108,76 грн. інфляційних втрат, об`єднано апеляційні скарги Комунального підприємства "Виробниче управління Житлово-комунального господарства-1" та Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (в частині оскарження рішення щодо відмови у задоволенні стягнення 11 108,76 грн.), в одне апеляційне провадження, розгляд справи призначено ан 17.12.2020.

У зв`язку з перебуванням з 14.12.2020 судді Дикунської С.Я. яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці, здійснити розгляд справи у визначеному складі колегії суддів - неможливо.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 17.12.2020, справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді Тищенко О.В., Чорногуз М.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2020 справу №911/1046/20 за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Виробниче управління Житлово-комунального господарства-1" та апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (в частині оскарження відмови у задоволенні стягнення 11 108,76 грн. інфляційних втрат) на рішення Господарського суду Київської області від 20.07.2020, прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: Тищенко О.В., Чорногуз М.Г., розгляд справи призначено на 28.01.2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2021 розгляд справи відкладено на 18.02.2021.

У зв`язку з перебуванням 18.02.2021 судді Чорногуза М.Г. який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем у відпустці, здійснити розгляд справи у визначеному складі колегії суддів - неможливо.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 18.02.2021, справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді Тищенко О.В., Дикунська С.Я.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2021 справу №911/1046/20 за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Виробниче управління Житлово-комунального господарства-1" та апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (в частині оскарження відмови у задоволенні стягнення 11 108,76 грн. інфляційних втрат) на рішення Господарського суду Київської області від 20.07.2020 прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді Тищенко О.В., Дикунська С.Я., розгляд справи призначено на 08.04.2021.

У зв`язку із замінуванням приміщення Північного апеляційного господарського суду, про що складено Акт від 08.04.2021, у зв`язку з чим було проведено евакуацію працівників та відвідувачів суду, а тому судове засідання у справі №911/1046/20 за апеляційними скаргами Комунального підприємства "Виробниче управління Житлово-комунального господарства-1" та Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Київської області від 20.07.2020 - не відбулось.

У відповідності до ст.3 Конституції України, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №731-ІХ від 18.06.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" визначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)"№ 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

У зв`язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), та з метою мінімізації ризиків розповсюдження гострої респіраторної хвороби COVID-19, колегія суддів дійшла висновку про необхідність здійснення розгляду справи у розумний строк, застосувавши ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11 ГПК України.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2021 розгляд справи призначено на 22.04.2021.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

У судове засідання 22.04.2021 учасники справи представників - не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

При цьому, від Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" через канцелярію Північного апеляційного господарського суду надішло клопотання про розгляд справи без участі представника скаржника, за наявності обумовлених законом підстав.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, розглянувши заявлене клопотання, з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202 , ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України , вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники сторін, що не з`явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасників судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи, у зв`язку з чим підстави для відкладення розгляду справи - відсутні.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджується наявними матеріалами справи, між НАК "Нафтогаз України" (постачальник) та КП "ВУЖКГ-1" (споживач) 03.10.2016 укладено договір постачання природного газу № 1674/1617-ТЕ-17 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язався поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язався оплатити його на умовах цього договору.

Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (п. 1.2. Договору).

За цим договором може бути поставлений природний газ власного видобутку (природний газ, видобутий на території України та/або імпортований природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00, ввезений ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на митну територію України) (п. 1.3. Договору).

Відповідно до п. 2.1. Договору постачальник передає споживачу з 01.10.2016 по 31.03.2017 (включно) природний газ обсягом до 1220 тис. куб. метрів (один мільйон двісті двадцять тисяч куб. метрів), у тому числі за місяцями (тис. куб. метрів): жовтень - 80; листопад - 190; грудень - 260; січень - 290; лютий - 220;березень - 180.

Згідно з п. 3.4. Договору, приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.

За умовами п. 5.2. Договору, ціна за 1000 куб. метрів природного газу за цим договором становить 4942,00 гривні, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5930,40 грн.

Загальна сума вартості природного газу за цим Договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу (п. 5.4. Договору).

Пунктом 6.1. Договору обумовлено, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором.

Згідно з п. 8.2. Договору, у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20.

Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3. цього договору укладення договорів про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання не звільняє споживача від обов`язку сплатити на користь постачальника платежі відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, нараховані на всю суму заборгованості за цим Договором (п. 8.3. Договору).

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2016 до 31.03.2017 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 12.1. Договору).

Між сторонами також було укладено додаткову угоду від 23.01.2017 № 1 до Договору, якою сторони змінили та доповнили певні умови Договору.

На виконання умов Договору, постачальник передав споживачу у власність природний газ на загальну суму 6230484,18 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, а саме: від 30.11.2016 на суму 1733936,28 грн; від 31.12.2016 на суму 1360214,34 грн; від 31.01.2017 на суму 1689446,42 грн; від 28.02.2017 на суму 1446887,14 грн. Зазначені акти приймання-передачі оформлені належним чином, підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств.

Між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Київській області, Департаментом фінансів Київської обласної держадміністрації, КП "ВУЖКГ-1" та НАК "Нафтогаз України" з метою погашення взаємної заборгованості укладено Спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України (далі - Спільні протокольні рішення), предметом яких є організація проведення Сторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" (далі - Постанова Уряду від 11.01.2005 № 20), а також якими передбачено, зокрема, що перераховані на користь КП "ВУЖКГ-1" з бюджету грошові кошти підлягають перерахуванню на користь НАК "Нафтогаз України" в якості оплати за природний газ за 2016-2017 роки згідно з договором від 03.10.2016 № 1674/1617-ТЕ-17 а саме: - № 324 від 19.01.2017 про взаєморозрахунки, у тому числі на суму 86630,33 грн; № 870 від 13.02.2017 про взаєморозрахунки на суму 672950,00 грн; - № 1739 від 16.03.2017 про взаєморозрахунки на суму 1468800,00 грн; № 2450 від 21.04.2017 про взаєморозрахунки на суму 596700,00 грн; - № 3379 від 21.08.2017 про взаєморозрахунки на суму 286800,00 грн (269070,29 грн - за природний газ за 2016 рік; 17729,71 грн - за природний газ за 2017 рік); - № 3698 від 19.10.2017 про взаєморозрахунки на суму 83000,00 грн; - № 4024 від 20.11.2017 про взаєморозрахунки на суму 204700,00 грн; - № 4443 від 18.12.2017 про взаєморозрахунки на суму 1523700,00 грн.

З наявних у матеріалах справи копій банківських виписок по рахунку позивача вбачається, що КП "ВУЖКГ-1" на підставі вказаних Спільних протокольних рішень здійснено перерахування на рахунок НАК "Нафтогаз України" грошових коштів в загальному розмірі 4923280,33 грн, а саме:

- 26.01.2017 - 1278300,00 грн на підставі Спільного протокольного рішення № 324 від 19.01.2017, у тому числі 86630,33 грн за природний газ за 2016 рік згідно з договором від 03.10.2016 № 1674/1617-ТЕ-17;

- 28.02.2017 - 672950,00 грн на підставі Спільного протокольного рішення № 870 від 13.02.2017;

- 12.04.2017 - 1468800,00 грн на підставі Спільного протокольного рішення № 1739 від 16.03.2017;

- 13.09.2017 - 596700,00 грн на підставі Спільного протокольного рішення № 2450 від 21.04.2017;

- 14.09.2017 - 286800,00 грн на підставі Спільного протокольного рішення № 3379 від 21.08.2017;

- 01.11.2017 - 83000,00 грн на підставі Спільного протокольного рішення № 3698 від 19.10.2017;

- 30.11.2017 - 204700,00 грн на підставі Спільного протокольного рішення № 4024 від 20.11.2017;

- 22.12.2017 - 1523700,00 грн на підставі Спільного протокольного рішення № 4443 від 18.12.2017.

Крім того відповідач здійснював оплату вартості поставленого позивачем природного газу за рахунок власних коштів: 20.10.2017 - 2000,00 грн та 537000,00 грн; 31.10.2017 - 76000,00 грн; 06.02.2018 - 184000,00 грн; 08.02.2018 - 61000,00 грн; 09.02.2018 - 34500,00 грн; 12.02.2018 - 303716,32 грн; 27.02.2018 - 60000,00 грн; 14.03.2018 - 28000,00 грн;

З банківських виписок підтверджуються обставини, що КП "ВУЖКГ-1" здійснено на користь НАК "Нафтогаз України" платежі з призначенням платежу згідно з договором № 1089/16-ТЕ-17 від 21.12.2015, а саме: 01.11.2017 - 9250,23 грн; 03.11.2017 - 461,57 грн; 10.11.2017 - 820,44 грн; 14.11.2017 - 716,89 грн; 16.11.2017 - 940,07 грн; 17.11.2017 - 2209,83 грн; 20.11.2017 - 500,65 грн; 21.11.2017 - 440,42 грн; 22.11.2017 - 400,00 грн; 23.11.2017 - 2341,26 грн; 24.11.2017 - 2369,94 грн; 27.11.2017 - 536,23 грн.

Матеріалами справи також підтверджується, що КП "ВУЖКГ-1" звернулось до НАК "Нафтогаз України" з листом від 27.11.2017 № 07-02/428, у якому просило вирішити наступне: у платіжному доручені № 1626427411 від 01.11.2017 були перераховані кошти на НАК "Нафтогаз України" за природний газ по договору № 1089/16-ТЕ-17 в сумі 9250,23 грн, у зв`язку з чим КП "ВУЖКГ-1" просило вважати вірним наступне призначення платежу: по договору №1674/1617-ТЕ-17 на суму 9250,23 грн. Також КП "ВУЖКГ-1" просило НАК "Нафтогаз України" вважати вірнім призначення платежу за природний газ згідно договору № 1674/1617-ТЕ-17 по платіжних дорученнях: № 1879420311 від 03.11.2017 на суму 461,57 грн, № 2935305011 від 10.11.2017 на суму 820,44 грн, № 3466308411 від 14.11.2017 на суму 716,89 грн, № 3771729111 від 16.11.2017 на суму 940,07 грн, № 3943799911 від 17.11.2017 на суму 2209,83 грн, № 4143939611 від 20.11.2017 на суму 500,65 грн, № 4511984811 від 21.11.2017 на суму 440,42 грн, № 4679744211 від 22.11.17 на суму 400,00 грн, № 4844335411 від 23.11.2017 на суму 2341,26 грн, № 4986732211 від 24.11.2017 на суму 2369,94 грн.

Листом від 28.11.2017 № 07-02/437 КП "ВУЖКГ-1" звернулось до НАК "Нафтогаз України", у якому зазначало, що у платіжному дорученні № 5617972911 від 27.11.2017 були перераховані кошти на НАК "Нафтогаз України" за природний газ по договору № 1089/1б-ТЕ-17 в сумі 536,23 грн та просило вважати вірним наступне призначення платежу: по договору № 1674/1617-ТЕ-17 на суму 536,23 грн.

З наявної у матеріалах справи довідки "Операції по підприємству "ВУЖГГ-1 КП" вбачається, що позивач здійснив корегування призначення платежів у вказаних платіжних дорученнях та зарахував відповідні оплати в якості погашення заборгованості за отриманий природний газ на підставі договору № 1674/1617-ТЕ-17 від 03.10.2016.

Підсумовуючи здійснені КП "ВУЖКГ-1" на користь НАК "Нафтогаз України" оплати, суд першої інстаанції встановив, що вартість поставленого позивачем природного газу за договором № 1674/1617-ТЕ-17 від 03.10.2016 сплачена відповідачем у повному обсязі в сумі 6230484,18 грн, що визнається обома сторонами і не заперечувалось також на стадії апеляційного рогляду справи.

Підставами пред`явлення даного позову, за доводами позивача, стало порушення відповідачем обумовлених Договором строків розрахунків за поставлений позивачем природний газ.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України , суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Отже, суд апеляційної інстанції, керуючись ст. 269 Господарського процесуального кодексу України здійснює розгляд апеляційних скарг в межах доводів та вимог апеляційних скарг Комунального підприємства "Виробниче управління Житлово-комунального господарства-1" (щодо штрафної санкції - пені, в частині підстав її зменшення), а Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (в частині відмови у задоволенні вимоги щодо стягнення 11 108,76 грн. інфляційних втрат).

Згідно з ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтями 526 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Господарські правовідносини між сторонами виникли на підставі договору постачання природного газу № 1674/1617-ТЕ-17 від 03.10.2016.

За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Позивач зазначає, що оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у визначений Договором строк, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема, вимоги п. 6.1. Договору.

У зв`язку з порушенням відповідачем термінів виконання грошових зобов`язань за Договором, позивачем, враховуючи часткові оплати заборгованості відповідачем, нараховано та заявлено до стягнення з останнього 137286,81 грн пені, 103737,49 грн 3% річних та 417269,74 грн інфляційних втрат.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з положеннями ч. ч. 1-3 ст. 12 Господарського кодексу України, держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб`єктів господарювання є: державне замовлення; ліцензування, патентування і квотування; технічне регулювання; застосування нормативів та лімітів; регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб`єктів господарювання здійснюються відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Наведене регулювання було визначено постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" (чинною під час дії спірних правовідносин). Цей Порядок визначає механізм перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату і податку на додану вартість, що сплачується Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та ПАТ "Укртрансгаз", а також за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету від погашення податкового боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого) з податку на додану вартість, що сплачується виробниками електроенергії і вугледобувними підприємствами (далі - субвенція).

Відповідно до п. 7 Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20, Для проведення розрахунків відповідно до цього Порядку всі учасники відкривають рахунки в органах Казначейства, крім енергопостачальних компаній, державного підприємства "Енергоринок", які проводять розрахунки за спожиту електроенергію через поточні рахунки із спеціальним режимом використання, відкриті в уповноваженому банку. Розрахункове обслуговування цих рахунків здійснюється на умовах, визначених договором, що укладається між органами Казначейства та суб`єктами підприємницької діяльності. Розрахунки проводяться за згодою учасників на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками таких розрахунків.

Спір, що виник між сторонами, стосується стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, які нараховані у зв`язку із несвоєчасним виконанням відповідачем зобов`язання з оплати поставленого позивачем природного газу відповідно до укладеного між ними договору постачання природного газу № 1674/1617-ТЕ-17 від 03.10.2016. При цьому, суд апеляційної інстанції, керуючись ст. 269 Господарського процесуального кодексу України здійснює розгляд апеляційних скарг в межах доводів та вимог апеляційних скарг Комунального підприємства "Виробниче управління Житлово-комунального господарства-1" (щодо штрафної санкції - пені, в частині наявності підстав її зменшення, за доводами скаржника, та відсутності таких підстав - за доводами позивача), а Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (в частині відмови у задоволенні вимоги щодо стягнення 11 108,76 грн. інфляційних втрат).

Як підтверджується наявними матеріалами справи, впродовж 2017 року між позивачем, відповідачем, Головним управлінням Державної казначейської служби України у Київській області та Департаментом фінансів Київської ОДА були підписані Спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету. В розділі 1 зазначених спільних протокольних рішень, предметом таких визначено - організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з Державного бюджету місцевим бюджетам та надання пільг, субвенцій та компенсацій". При цьому вказано, що отримані з державного бюджету кошти призначені для перерахування відповідачем позивачу за природний газ, у тому числі за 2016-2017 роки згідно з договором № 1674/1617-ТЕ-17 від 03.10.2016.

Зі змісту Порядку від 11.01.2005 № 20 вбачається, що держава взяла на себе бюджетне зобов`язання із відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних із газопостачанням населенню, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.

Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу (надалі - ПЕК), визначений Порядком, держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств ПЕК, пов`язаних з газопостачанням населення, яке використовує житлові субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг. Тобто, держава офіційно визнає неможливість підприємств ПЕК забезпечити вчасні розрахунки в цій частині (в залежності від рівня отриманих пільг та субсидій населенням на відповідній ліцензованій території діяльності).

Визнаючи неможливість розрахунків в цій частині підприємствами ПЕК, держава, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює характер регулювання відповідних правовідносин, що склались між сторонами на підставі укладених між ними договорів.

Тобто, правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в цій частині (у розмірі наданих пільг і субсидій, отриманих населенням на відповідній території діяльності відповідача) зазнають імперативного регулівного впливу держави, яка приймає законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг та субсидій; соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій. Отже, на виконання таких законодавчих актів держава в особі відповідних державних органів приймає підзаконні нормативні акти, до яких належить і Порядок від 11.01.2005 № 20.

Таким чином, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсуватиме за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема адміністративного (бюджетного), застосування, чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови.

Підписавши зазначені спільні протокольні рішення, сторони погодили, що відшкодування боргу відповідача здійснюватиметься відповідно до встановлених зазначеними рішеннями порядку. Тобто сторони, підписавши спільні протокольні рішення, погодилися з тим, що між ними встановлюється інший (не той, що був передбачений у договорі) порядок розрахунків. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.05.2019 у справі № 924/296/18.

Судом першої інстанції встановлено, що частина розрахунків за спожитий природний газ за періоди листопада-грудня 2016 року та січня-лютого 2017 року в загальній сумі 4923280,33 грн проводилися відповідачем у порядку та на умовах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20, тобто в іншому порядку, ніж той, що був передбачений сторонами у договорі.

Даний факт не заперечувався позивачем, який у відповідних розрахунках розміру штрафних санкцій відобразив відповідні оплати як такі, що проведені на підставі ПКМУ № 20.

Так, вартість спожитого відповідачем природного газу у листопаді-грудні 2016 року сплачена КП "ВУЖКГ-1" у повному обсязі в сумах 1733936,28 грн та 1360214,34 грн, відповідно, за рахунок грошових коштів, отриманих з державного бюджету на підставі Спільних протокольних рішень. Вартість спожитого природного газу у січні 2017 року оплачена відповідачем частково за рахунок бюджетних коштів на суму 1053458,89 грн, у лютому 2017 року - частково в розмірі 775670,82 грн.

Решта вартості спожитого природного газу у січні 2017 року в розмірі 635987,53 грн та у лютому 2017 року в розмірі 671216,32 грн сплачена відповідачем з посиланнями у призначеннях платежів на договір № 1674/1617-ТЕ-17 від 03.10.2016, тобто грошовими коштами, що не були предметом регулювання за Спільними протокольними рішеннями.

Стосовно позовних вимог про стягнення пені в розмірі 137286,81 грн., суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача у цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі 137286,80 грн., а саме: за зобов`язаннями січня 2017 року - 66229,82 грн, за зобов`язаннями лютого 2017 року - 71056,98 грн.

З наданого позивачем розрахунку штрафних санкцій вбачається, що пеня розрахована наступним чином:

- 66229,83 грн пені за зобов`язаннями січня 2017 року від заборгованості в розмірі 635987,53 грн за період з 28.02.2017 по 27.08.2017;

- 71056,98 грн пені за зобов`язаннями лютого 2017 року від заборгованості в розмірі 671216,32 грн за період з 28.03.2017 по 27.09.2017.

Водночас судом встановлено, що позивач не нараховував пеню на грошові кошти, які сплачені відповідачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20.

Аналізуючи розрахунок позивача в сукупності з наявними у матеріалах справи банківськими виписками, судом першої інстанції встановлено, що відповідач у встановлений договором строк свого обов`язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання (у періоди, які вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до ст. 614 Цивільного Кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною 2 ст. 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Так, відповідно до ст. ст. 230, 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

За умовами п. 8.2. Договору, у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20.

Дії відповідача щодо несвоєчасної оплати у січні та лютому 2017 року є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності відповідно до умов пункту 8.2. Договору.

За приписом ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки (п. 2.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Надаючи оцінку положенням п. 8.2. Договору суд першої інстанції зазначив, що сторони вправі визначати розмір пені у розмірі 21% річних, що відповідає положенням ст. 549 Цивільного кодексу України. Пеня за цією формулою може бути обчислена у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Суд також враховує, що облікова ставка НБУ, яка використовується, в тому числі як обмеження для обрахунку максимального розміру пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, є за своєю природою відсотковою ставкою, що має вираження у вигляді процентів річних.

При цьому, розмір пені погоджений сторонами в п. 8.2. Договору, є меншим від подвійної облікової ставки НБУ, що в свою чергу не призводить до застосування приписів Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", за яким обмеження розміру пені в вигляді подвійної облікової ставки НБУ застосовується лише у випадку нарахуванні пені в більшому розмірі. Таким чином, при розрахунку пені, суд першої інстанції виходив з порядку розрахунку, визначеному сторонами у договорі, і розмір пені за зобов`язаннями січня 2017 року складає 66229,82 грн, за зобов`язаннями лютого 2017 року - 71056,98 грн., а тому вимога про стягнення пені задоволена частково в розмірі 137286,80 грн.

Також у відзиві відповідач зазначав, що навіть за умови дотримання позивачем закону про строки звернення до суду з вимогами про стягнення санкцій у межах строків давності, відповідач наполягає на зменшенні розміру пені, яка підлягає до стягнення, на 99% із врахуванням майнового стану відповідача.

Обгрунтовуючи клопотання про зменшення пені відповідач зазначав, що заборгованість за природний газ, отриманий від позивача, виникла через несплату споживачами заборгованості за використану теплову енергію, різницю в тарифах серед населення, організаціям, установам, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, і які з державного бюджету відповідачу не відшкодовані.

Відповідач стверджував, що підприємство перебуває у критичному фінансовому становищі, маючи наступну поточну заборгованість: Київоблгаз - 464452,24 грн; Київська обласна ЕК - 233970,15 грн; із заробітної плати - 524213,04 грн.

Відповідачем до матеріалів справи додано: оборотно-сальдову відомість рахунку 631 по контрагенту Київоблгаз БЦФЕГГ ПАТ (розподіл газу) за період з 01.01.2020 по 23.06.2020; оборотно-сальдову відомість рахунку 631 по контрагенту Київська обласна ЕК ТОВ Білоцерківське ВОК за період з 01.04.2020 по 23.06.2020; аналіз рахунку 66 (заробітна плата) КП "ВУЖКГ-1" за період з 01.01.2020 по 23.06.2020.

За змістом ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.

Суд першої інстанції обгрунтовано зазначив, що докази існування у КП "ВУЖКГ-1" поточної заборгованості перед контрагентами та з виплати заробітної плати надана відповідачем односторонньо та не підтверджена відповідними доказами. Крім того надані відомості, не підтверджують збиткову господарську діяльність відповідача і реальну неможливість здійснення оплати за поставлений позивачем природний газ у спірний період, і з висновками суду першої інстанції у наведеній частині погоджується суд апеляційної інстанції.

Відповідач також не надав суду доказів та не довів, що сума пені 137286,81 грн - є надмірно великою у порівнянні зі збитками кредитора, виходячи із загальної суми поставки за договором - 6230484,18 грн. Отже, суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні матеріали справи, погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що надані відповідачем докази не є належними та допустимими в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України в підтвердження тяжкого фінансового стану саме у спірний період, як не підтверджують і відсутність вини у відповідача щодо проведення своєчасних розрахунків з позивачем.

Так, за висновками суду першої інстанції, з якими погоджується суд апеляційної інстанції, відповідачем не надано доказів об`єктивної неможливості своєчасного здійснення розрахунків, зокрема, відсутності коштів на інших (поточних) рахунках підприємства, у тому числі неможливості залучення кредитних коштів; ведення належної претензійно-позовної діяльності щодо стягнення дебіторської заборгованості у примусовому порядку тощо.

Суд першої інстанції обгрунтовано зазначив, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України та ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, здійснюючи підприємницьку діяльність, відповідач повинен самостійно нести всі ризики: як щодо дотримання норм чинного законодавства України, так і щодо належного виконання добровільно взятих на себе договірних зобов`язань, а також самостійно нести юридичну відповідальність за допущені у своїй діяльності правопорушення. Укладаючи з позивачем договір № 1674/1617-ТЕ-17 від 03.10.2016, відповідач взяв на себе зобов`язання своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу (підпункт 6 пункту 7.2. Договору) в розмірі та порядку, що передбачені цим Договором.

Крім того, суд апеляційної інстанції враховує, що судом першої інстанції було частково задоволено вимоги позивача про стягнення пені, а саме: присуджено до стягнення 137 287,80 грн. пені.

За наведених обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необґрунтованість доводів скаржника - КП "ВУЖКГ-1" - про зменшення пені на підставі ст. 233 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення вимог позивача про стягнення пені в частині присудження до стягнення 137286,80 грн., з відмовою у задоволенін клопотання відповідача про її зменшення у зв`язку з недоведеністю вимог відповідача у цій частині.

Крім того, стосовно долучених КП "ВУЖКГ-1" до апеляційної скарги на стадії апеляційного розгляду справи документів,а саме: оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 за 1 півріччя 2020 року, зокрема за контрагентами (АТ Нафтогаз України за 01.01.2020 - 11.08.2020 , за Київської обласною ЕК ТОВ Білоцерківське ВОК та Білоцерківгаз за 01.04.2020 - 11.08.2020), оборотно-сальдові відомості по рахунку 363 за 1 півріччя 2020 року, фінансову звітність за 1 квартал 2020 року., суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вказані документи не приймаються судом апеляційної інстанції в якості доказів під час розгляду даної справи на стадії апеляційного розгляду на підставі ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідачем не наведено доводів в обгрунтування підстав подання вказаних доказів, як не доведено і винятковість випадку щодо необхідності їх подання.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги Комунального підприємства "Виробниче управління Житлово-комунального господарства-1" щодо скасування рішення суду першої інстанції в частині нарахованої пені та зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій на 99%, дійшов висновку, що апеляційну скаргу Комунального підприємства "Виробниче управління Житлово-комунального господарства-1" на рішення Господарського суду Київської області від 20.07.2020 у справі № 911/1046/20 в частині оскарження нарахування пені - слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 20.07.2020 у справі № 911/1046/20 в частині оскарження нарахування пені - без змін.

Предметом позовних вимог, а також з урахуванням меж апеляційної скарги позивача, є стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 417269,74 грн., з яких судом першої інстанції задоволено 114923 (сто чотирнадцять тисяч дев`ятсот двадцять три) грн 05 коп., з відмовою у стягненні 11 108,76 грн., з чим не погоджується скаржник.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що інфляційні нарахування здійснені за зобов`язаннями кожного місяця окремо, при цьому суму боргу за окремі зобов`язання позивач збільшував на індекс інфляції попереднього місяця. Крім того інфляційні втрати нараховані позивачем і на суми коштів, які були перераховані відповідно до Постанови КМУ № 20 від 11.01.2005.

За змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У постановах Верховного Суду від 07.08.2019 у справі № 905/1306/18, від 09.10.2019 у справі № 904/4083/18 зазначена правова позиція, відповідно до якої нарахування інфляційних втрат за наступний період з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця є обґрунтованим, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання.

Разом з тим, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач неправомірно здійснив інфляційні нарахування на кошти, отримані відповідно до Постанови КМУ № 20 від 11.01.2005.

За перерахунком суду першої інстанції, розмір інфляційних втрат, які підлягають стягненню з відповідача, становить:

- за зобов`язаннями січня 2017 року від суми заборгованості в розмірі 635987,53 грн (період нарахування березень-жовтень 2017 року) - 51344,14 грн;

- за зобов`язаннями лютого 2017 року від суми заборгованості в розмірі 671216,32 грн (період нарахування квітень 2017 року - лютий 2018 року) - 63578,91 грн.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню у розмірі 114923,05 грн. Решта інфляційних нарахувань в сумі 302346,69 грн не підлягають задоволенню, оскільки нараховані на грошові кошти, що були сплачені відповідачем на підставі спільних протокольних рішень.

При цьому, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" посилалось на те, що судом першої інстанції неправомірно відмовлено у стягненні 11 108,76 грн. інфляційних нарахувань, оскільки матеріалами справи підтверджується факт порушення з боку відповідача строків розрахунку за отриманий товар згідно умов договору на постачання природного газу від 03.10.2016, а оплата отриманого газу відповідачем здійснювалась власними коштами та на підставі укладених спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України, відповідно до постанови КМУ Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій № 20 від 11.01.2005. Разом з тим, судом першої інстанції встановлено, що оплата вартості отриманого природного газу здійснювалась несвоєчасно та не у повному розмірі, що також не заперечувалось сторонами. Позивач не заперечував факту укладення ряду спільних протокольних рішень, направлених на виконання договору, проте, рішення суду першої інстанції не оскаржує в частині нарахування штрафних санкцій на кошти, отримані позивачем на підставі постанови КМУ Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій № 20 від 11.01.2005. Також, скаржник зазначав, що ним до апеляційної скарги надано оновлений розрахунок заявлених до стягнення показників, в якому відсутні будь-які нарахування штрафних санкцій на кошти, отримані позивачем згідно вищенаведеної постанови КМУ № 20 від 11.01.2005, а фактично скаржник зазначає про неправильне обрахування стягнутих показників судом першої інстанції за зобов`язаннями січня та лютого 2017 року, в межах доводів якої і здійснюється розгяд апеляційної скарги.

При цьому, позивач вказував на необхідність врахування при розгляді справи правових позицій, викладені у постанові Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 904/1210/18, а також постанові Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від від 16.10.2020 у справі № 903/918/19.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідачем було подано клопотання про зупинення провадження у даній справі до закінчення перегляду у касаційному порядку справи № 903/918/19, яка перебувала на розгляді Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду Верховного Суду. Вказане клопотання суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки станом на момент вирішення спору у даній справі в порядку апеляційного провадження, справа № 903/918/19 вирішена Об`єднаною Палатою Касаційного господарського суду Верховного Суду шляхом постановлення судового акту - постанови.

Зокрема, у постанові Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 16.10.2020 у справі № 903/918/19 викладено наступні висновки: визначений Порядком №217 алгоритм розподілу коштів споживачів, які надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання як оплата вартості теплової енергії та/або наданих комунальних послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, не ставить повноту та своєчасність виконання теплопостачальними організаціями договірних обов`язків з оплати отриманого природного газу на користь гарантованого постачальника у залежність від оплати теплової енергії безпосередніми споживачами; не скасовує та не обмежує відповідальність теплопостачальної організації перед постачальником за невиконання чи неналежне виконання обов`язків з оплати за спожитий газ та не змінює строків здійснення розрахунків за договорами між теплопостачальними організаціями та гарантованими постачальниками природного газу, Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вбачає за необхідне відступити від правового висновку, викладеного у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.03.2020 у справі №917/530/19, про те, що відповідач, як теплопостачальна організація, не відповідає перед позивачем за прострочення в оплаті за поставлений природний газ в частині розрахунків, що здійснювалася відповідно до Порядку №217 через рахунки із спеціальним режимом використання за встановленими НКРЕКП нормативами перерахування коштів, та зауважує, що положення Порядку №217 не змінюють строків розрахунків теплопостачальної організації та гарантованого постачальника за договором постачання природного газу, не позбавляють теплопостачальну організацію можливості впливати на їх своєчасність і не виключають застосування до відповідача-споживача пені за прострочення в оплаті отриманого природного газу, а також відповідальності за прострочення грошового зобов`язання у порядку частини другої статті 625 ЦК України у вигляді сплати 3% річних та інфляційних втрат. Такий порядок застосування відповідальності за порушення договірних зобов`язань до теплопостачальної організації, як суб`єкта господарювання у сфері теплопостачання, узгоджується з положеннями статей 78 , 265 ГК України щодо здійснення відповідачем, як комунальним унітарним підприємством, господарської діяльності з виробництва теплової енергії із залученням на підставі договору поставки, укладеного з позивачем, як гарантованим постачальником, природного газу як енергоресурсу, з якого виготовляється теплова енергія, із зобов`язаннями щодо оплати вартості поставленого товару (газу), яке має бути виконано у строки, погоджені сторонами у договорі поставки природного газу, не залежно від обставин несвоєчасного виконання кінцевими споживачами зобов`язань щодо оплати вартості спожитої теплової енергії, поставленої відповідачем на підставі договорів постачання теплової енергії. Відповідач у силу статті 42 ГК України під час здійснення господарської діяльності несе підприємницький ризик, у тому числі щодо несвоєчасності розрахунків із ним його контрагентами (споживачами теплової енергії, виробленої з ресурсу позивача). Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду звертає увагу судів, що виходячи із предмета та підстав позову щодо стягнення з теплопостачальної організації пені, 3% річних та інфляційних втрат у зв`язку із простроченням в оплаті вартості поставки природного газу на користь гарантованого постачальника, а також з урахуванням особливостей правового регулювання спірних правовідносин відповідно до статей 19 , 19-1 Закону України "Про теплопостачання" , статей 11-13 Закону України "Про ринок природного газу" , Порядків №20, №217, №256, №483, до предмета доказування у таких спорах входять такі обставини: яку частину оплати за придбаний природний газ у спірний період відповідач-споживач здійснив власними коштами; який розмір вартості поставки газу погашено у спосіб проведення взаєморозрахунків між гарантованим постачальником, споживачем та іншими учасниками розрахунків з боку держави через процедуру, визначену Порядком №20 та Порядком №483, шляхом підписання спільних протокольних рішень; чи дотримано відповідачем порядку і строків внесення виділених йому з державного бюджету коштів, як субвенцій, на погашення вартості наданих ним послуг з теплопостачання пільговим категоріям населення відповідно до умов спільних протокольних рішень; чи допущено відповідачем порушення строків виконання договірних зобов`язань в частині оплати власними грошовими коштами вартості придбаного газу за кожним з актів приймання-передачі природного газу у визначений позивачем спірний період.

Крім того, у постанові Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 904/1210/18 висловлено наступне: Приймаючи постанову у цій справі і здійснивши аналіз положень Порядку відкриття (закриття) рахунків та Порядку проведення розрахунків, затверджених Постановою № 792, в сукупності з приписами частини шостої статті 11 Закону, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду доходить висновку, що хоча Постановою № 792 визначено спеціальний механізм проведення розрахунків, який усуває газопостачальні підприємства від розподілу коштів, сплачених споживачами за спожитий ними природний газ на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, однак положення Постанови № 792 не обмежують газопостачальні підприємства у можливості виконати свої обов`язки з оплати отриманого газу за договорами, укладеними з оптовими продавцями, шляхом здійснення розрахунків у інший спосіб, ніж з поточних рахунків із спеціальним режимом використання; не ставлять повноту та своєчасність виконання газопостачальними підприємствами договірних обов`язків з оплати отриманого газу на користь оптових продавців в залежність від оплати газу споживачами; не скасовують і не обмежують відповідальність споживачів перед газопостачальними підприємствами за невиконання обов`язків з оплати за спожитий газ; не змінюють строків здійснення розрахунків за договорами, укладеними між газопостачальними підприємствами та оптовими продавцями, що відповідно не виключає відповідальності, передбаченої умовами таких договорів, зокрема, у вигляді пені за прострочення оплати та виникнення зобов`язань, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України , з оплати боргу з урахуванням 3 % річних та встановленого індексу інфляції.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні матеріали справи, в межах заявлених скаржником (АТ Нафтогаз України ) вимог апеляційної скарги (щодо оскарження рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні 11 108,76 грн. інфляційних втрат за період зобов`язання січень 2017- лютий 2017 року, які підлягали оплаті власними коштами відповідача , поза межами застосування вищенаведеної постанови КМУ № 20 від 11.01.2005, та інших регуляторних актів, що не заперечувалось учасниками спору) дійшов висновку, що згідно перерахунку суду апеляційної інстанції, розмір інфляційних втрат, які підлягають стягненню з відповідача, здійснюючи відповідний перерахунок в межах доводів апеляційної скарги саме стосовно нарахування інфляційних втрат, дійшов наступних висновків:

За зобов`язаннями січня 2017 року сума інфляційних втрат складає 51 344,14 грн.: від суми заборгованості 635 987,53 грн. (у період з 01.03.2017 року по 30.09.2017 року індексація на суму 635 987,53 грн. [Сукупний індекс інфляції] = 101,80% х 100,90% х 101,30% х 101,60% х 100,20% х 99,90% х 102,00% = 107,938% (за період Березень 2017 - Вересень 2017) [Інфляційні нарахування] = 635 987,53 грн. (сума боргу) х 107,938% (сукупний індекс інфляції) / 100% - 635 987,53 грн. (сума боргу) = 50 486,45 грн. (індекс інфляції) + 857,69 грн. інфляційних втрат на залишок заборгованості за період з 01.10.2017 по 31.10.2017 (з урахуванням розміру індексу інфляції у період з 01.10.2017 року по 31.10.2017 року індексація на суму 71 473,98 грн. [Сукупний індекс інфляції] = 101,20% = 101,200% (за період Жовтень 2017) [Інфляційні нарахування] = 71 473,98 грн. (сума боргу) х 101,200% (сукупний індекс інфляції) / 100% - 71 473,98 грн. (сума боргу) = 857,69 грн.).

За зобов`язаннями лютого 2017 року сума інфляційних втрат складає загалом 74 687,67 грн. : від суми заборгованості в розмірі 671216,32 грн (період нарахування 01 квітня 2017 року - 28 лютого 2018 року) розмір інфляційних втрат складає загалом 74 687,76 грн. (73 771,72 грн. (у період з 01.04.2017 року по 31.01.2018 року індексація на суму 671 216,32 грн. [Сукупний індекс інфляції] = 100,90% х 101,30% х 101,60% х 100,20% х 99,90% х 102,00% х 101,20% х 100,90% х 101,00% х 101,50% = 110,991% (за період Квітень 2017 - Січень 2018) [Інфляційні нарахування] = 671 216,32 грн. (сума боргу) х 110,991% (сукупний індекс інфляції) / 100% - 671 216,32 грн. (сума боргу) = 73 771,72 грн.) + 915,95 грн. інфляційних втрат у лютому 2018 року від суми заборгованості 28 000,00 грн. (залишок заборгованості після оплати 643 216,32 грн.) за період з 01.02.2018 по 28.02.2018 (індекс інфляції у даний період становив 100,9%).

Таким чином, суд апеляційної інстанції здійснивши перерахунок інфляційних втрат в межах доводів апеляційної скарги, дійшов висновку, що загальний розмір інфляційних втрат, який підлягав стягненню з відповідача на користь позивача складає 126 031,81 грн. (51 344,14 грн. + 74 687,67 грн.), а оскільки судом першої інстанції присуджено до стягнення 114923 (сто чотирнадцять тисяч дев`ятсот двадцять три) грн 05 коп., таким чином суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції необґрунтовано відмовлено у задоволенні вимог позивача в частині нарахованих 11 108,76 грн. інфляційних втрат, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача у апеляційній скарзі, з урахуванням меж апеляційного оскарження, у зв`язку з чим визнає висноки суду першої інстанції у вказаній частині щодо відмови у стягненні 11 108,76 грн. інфляційних втрат - помилковими.

У іншій частині рішення суду першої істанції учасниками спору не оскаржувалось, жодним з учасників не подано жодних нових уточнень меж апеляційних скарг, у зв`язку з чим і у суду апеляційної інстанції відсутні обумовлені ст. 269 Господарського процесуального кодексу України підстави для виходу за межі апеляційних скарг і апеляційний розгляд здійснено з урахуванням того, що не погоджуючись з ухваленим рішенням в частині стягнення штрафної санкції, Комунальне підприємство "Виробниче управління Житлово-комунального господарства-1" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким зменшити розмір нарахованих штрафних санкцій на 99%, а також того, що не погоджуючись з ухваленим рішенням в частині відмови у задоволенні інфляційних втрат в розмірі 11 108,76 грн., Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, якій просило скасувати рішення Господарського суду Київської області від 20.07.2020 у справі № 911/1046/20 в частині відмови у задоволенні вимоги щодо стягнення 11 108,76 грн. інфляційних втрат та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Виробниче управління житлово-комунального господарства-1" про стягнення 11 108,76 грн. інфляційних нарахувань, у стягненні яких було відмовлено, - задовольнити повністю.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з`ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу Комунального підприємства "Виробниче управління Житлово-комунального господарства-1" на рішення Господарського суду Київської області від 20.07.2020 у справі № 911/1046/20 в частині оскарження нарахування пені - слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 20.07.2020 у справі № 911/1046/20 в частині оскарження нарахування пені - без змін, оскільки доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, рішення в оскаржуваній частині ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування рішення в оскаржуваній відповідачем частині, за наведених ним доводів апеляційної скарги.

Крім того, доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, рішення суду першої інстанції у оскаржуваній позивачем частині щодо відмови у стягненні інфляційних втрат в розмірі 11 108,76 грн. ухвалено при нез`ясуванні обставин, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам справи, а також при ухваленні рішення судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права (ст. ст. 75, 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України) та неправильно застосовані норми матеріального права (ст. 625 Цивільного кодексу України), у зв`язку з чим на підставі п. 1-4 ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимоги щодо стягнення 11 108,76 грн. інфляційних втрат - підлягає скасуванню, з прийняттям у скасованій частині нове рішення про задоволення вимоги про стягнення 11 108,76 грн. інфляційних втрат, у зв`язку з чим загальна сума інфляційних втрат, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача складає 126 031,81 грн.

Розподіл судових витрат

Пунктом 2 ч. 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

На підставі п. 2 ч. 1, ч. 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції здійснює розподіл судових витрат наступним чином: судовий збір за подачу апеляційної скарги Комунального підприємства "Виробниче управління Житлово-комунального господарства-1" на рішення Господарського суду Київської області від 20.07.2020 у справі № 911/1046/20 в частині оскарження нарахування пені - залишається за відповідачем; судовий збір за подачу апеляційної скарги Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" підлягає стягненню з Комунального підприємства "Виробниче управління Житлово-комунального господарства-1", а судовий збір за подачу позову покладається на сторін пропорційно розмір задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 277, 281-284, Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Виробниче управління Житлово-комунального господарства-1" на рішення Господарського суду Київської області від 20.07.2020 у справі № 911/1046/20 в частині оскарження нарахування пені - залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 20.07.2020 у справі № 911/1046/20 в частині оскарження нарахування пені - без змін.

2. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Київської області від 20.07.2020 у справі № 911/1046/20 в частині відмови у задоволенні вимоги щодо стягнення 11 108,76 грн. інфляційних втрат - задовольнити.

3. Рішення Господарського суду Київської області від 20.07.2020 у справі № 911/1046/20 в частині відмови у задоволенні вимоги щодо стягнення 11 108,76 грн. інфляційних втрат скасувати та прийняти у скасованій частині нове рішення про задоволення вимоги про стягнення 11 108,76 грн. інфляційних втрат, присудивши до стягнення загалом 126 031,81 грн. інфляційних втрат.

4. Викласти резолютивну частину рішення Господарського суду Київської області від 20.07.2020 у справі № 911/1046/20 у наступній редакції:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Виробниче управління житлово-комунального господарства-1" (09161, Київська обл., Білоцерківський р-н, м. Узин, вул. Лесі Українки, буд. 20А; код ЄДРПОУ 35088890) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6; код ЄДРПОУ 20077720): 137286 (сто тридцять сім тисяч двісті вісімдесят шість) грн 80 коп. пені, 30071 (тридцять тисяч сімдесят одну) грн 64 коп. 3% річних, 126 031 (сто двадцять шість тисяч тридцять одна) грн 81 коп. інфляційних втрат та 4400 (чотири тисячі чотириста) грн 85 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

5. Стягнути з з Комунального підприємства "Виробниче управління житлово-комунального господарства-1" (09161, Київська обл., Білоцерківський р-н, м. Узин, вул. Лесі Українки, буд. 20А; код ЄДРПОУ 35088890) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6; код ЄДРПОУ 20077720) 3 153 (три тисячі сто п`ятдесят три) грн. 00 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги.

6. Матеріали справи № 911/1046/20 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата підписання повного тексту постанови: 24.05.2021.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді О.В. Тищенко

С.Я. Дикунська


Суд	Північний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення	22.04.2021
Оприлюднено	27.05.2021
Номер документу	97172373
Судочинство	Господарське

Станік С.Р.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 22.04.2021 по справі 911/1046/20ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —911/1046/20

Постанова від 22.04.2021

Постанова
від 22.04.2021 по справі 911/1046/20
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД