Постанова

від 24.05.2021 по справі 917/1973/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" травня 2021 р. Справа № 917/1973/20

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Тихий П.В., суддя Дучал Н.М. , суддя Терещенко О.І.

за участю секретаря судового засідання Пархоменко О.В.

та представників:

позивача - Євсєєнко В.В. (довіреність №27-11/20 від 27.11.2020, свідоцтво ЗП001946 від 04.12.2018) - в режимі відеоконференції;

відповідача - не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛІТАГРО 2009" (вх.№1181П/1-43) на рішення господарського суду Полтавської області від 16.03.2021 (суддя О.А.Киричук, повний текст рішення складено 18.03.2021) у справі №917/1973/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АМБАР ЕКСПОРТ БКВ» , м. Запоріжжя,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛІТАГРО 2009", Полтавська обл., м. Лубни,

про стягнення 549 597 грн 16 коп., -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АМБАР ЕКСПОРТ БКВ» звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛІТАГРО 2009" про стягнення 549 597 грн 16 коп. заборгованості за Договором поставки №ЗА/261/09/20 від 17 вересня 2020 року, що складається з: 440 582 грн 40 коп. штрафу, 109 014 грн 76 коп. пені.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 16.03.2021 у справі №917/1973/20 (суддя О.А.Киричук) позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІТАГРО 2009» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АМБАР ЕКСПОРТ БКВ» 440 582 грн 40 коп. штрафу, 109 014 грн 76 коп. пені, судовий збір у розмірі 8 243,96 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕЛІТАГРО 2009» із вказаним рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, та неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи. Просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 16.03.2021 у справі №917/1973/20 та прийняти нове, яким позов задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІТАГРО 2009» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АМБАР ЕКСПОРТ БКВ» 92580,48 грн. штрафу, 64860,34 грн. пені, 8 243,96 грн витрат зі сплати судового збору. В іншій частині вимог в задоволенні позову відмовити. Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що відповідачем було відправлено позивачу попередньо оплаченої ним кількості товару , а у зв`язку з підвищенням ціни зерна на ринку Держави, позивач повідомив по ел.пошті відповідача, що строки Договору продовжені до 09.11.2020 року (копія повідомлення від 31.10.2020 року додається). З метою виконання взятих на себе зобов`язань відповідач 06.11.2020 року відправив позивачу зерно у кількості 25160 кг автотранспортом, що підтверджується товарно-транспортною накладною № 1 від 06.11.2020 року, але позивачем даний товар був повернутий у зв`язку з нібито виявленою збільшеною кількістю наявності амброзії в поставленому зерні, що підтверджено і актом про повернення товару від 08.11.2020 року. На ел.пошту позивача відповідачем було 31.12.2020 року направлено Акт звірки взаємних розрахунків між сторонами за період з 17.09.2020 року по 31.12.2020 року. Згідно розрахунків між сторонами на день звірки позивач заборгував відповідачу грошові кошти у розмірі 4 306,02 грн за поставлений товар , але позивач до сьогоднішньої дати не повернув акт звірки з підписами та печаткою , і не сплатив заборгованість. Вважає, що поданий позов позивачем є необґрунтований фактичними обставинами справи , у т.ч. неприйняттям частини поставленого товару з надуманих підстав: - згідно п.8.2 Договору в частині виконання сторонами своїх зобов`язань - Договір діє до повного їх виконання; на виконання договірних зобов`язань вплинув карантин введений у Державі; відповідач з метою виконання умов договору купував кількість зерна у ФГ« Слобожанщина « Саме для своєчасного виконання зобов`язань, при цьому за вищу ціну, ніж відправляв позивачу, що підтверджується видатковими квитанціями №№ 27, 28 від 18.10.2020 року , № 31 від 01.11.2020 р.; № 32 від 03.2020 р.; №33 від 07.11.2020 р.; на кінець жовтня 2020 року ціна на зерно встановилася на рівні більше 8000 грн.

Також, посилається на помилковість розрахунків щтрафних санкцій.

19.04.2021 системою автоматизованого розподілу судових справ між суддями для розгляду справи №917/1973/20 визначено колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Тихий П.В., суддя Дучал Н.М., суддя Терещенко О.І.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.04.2021 у справі №917/1973/20 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІТАГРО 2009» та призначено справу до розгляду на 24.05.2021 на 12 год. 30 хв.

Ухвалою суду від 19.05.2021 задоволено заяву представника позивача про участь у судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду з розгляду справи №917/1973/20 режимі відеоконференції. Ухвалено здійснювати проведення судового засідання в режимі відеоконференції здійснити за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon" ( https://easycon.com.ua/ ).

В судове засідання 24.05.2021 з`явився представник позивача (в режимі відеоконференції), який заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідач в судове засідання не з`явився, проте надіслав суду заяву про розгляд справи без його участі. У заяві також зазначає, що підтримує вимоги апеляційної скарги та просить її задвольнити.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши в судовому засіданні уповноваженого представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Між позивачем і відповідачем був укладений Договір поставки № ЗА/261/09/20 від 17 вересня 2020 року (далі - Договір), в якому вони домовились, що:

- у порядку, строки та на умовах, визначених цим Договором, відповідач (продавець за Договором) зобов`язався передавати у власність позивача (покупець за Договором) сільськогосподарську продукцію, а саме пшеницю м`яку не насіннєву врожаю 2020 року (далі - товар), а позивач зобов`язався прийняти та оплатити товар на умовах визначених Договором. Поставку товару Сторони визначили на умовах СРТ (Інкотермс 2010) ТОВ «ТІС» (ст. Чорноморська-експорт (для ТІС) Одеська залізниці: код станції 403002) у період з 17 вересня 2020 року по 10 жовтня 2020 року.

Згідно із укладеними між позивачем і відповідачем Договором, відповідач зобов`язався поставити позивачу товар у кількості 200 (двісті) тонн на загальну суму 1 440 000,00 грн. +/- 5%, в т.ч. ПДВ.

Проте 07 жовтня 2020 року Сторони на підставі Додаткової угоди № 1 до Договору узгодили збільшити ціну товар, що поставляється, в зв`язку із чим загальна сума товару, що підлягає поставці збільшилась та становить 1 468 608,00 грн. +/- 5%, в т.ч. ПДВ, а також Сторони змінили кінцевий термін поставки товару, подовживши його до 15 жовтня 2020 року.

Згідно з п. 2.1. Договору відповідач, зобов`язався поставити товар на умовах СРТ (Інкотермс 2010) ТОВ «ТІС» (ст. Чорноморська-експорт (для ТІС) Одеська залізниці: код станції 403002) у період з 17 вересня 2020 року по 15 жовтня 2020 року.

Згідно з п. 4.1. Договору оплата за Договором здійснюється у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на банківський 4.2. Договору, позивач зобов`язався здійснити шляхом попередньої у розмірі 80% до початку відвантаження товару.

Пунктом 5.5. Договору, зокрема, передбачено, що за прострочення поставки товару відповідач сплачує на користь позивача пеню у розмірі 0,5 відсотків від вартості непоставленого або не своєчасно поставленого товару за кожен день такого прострочення. Окрім цього, у випадку невиконанням відповідачем пункту 2.1. Договору він сплачує на користь позивача штраф у розмірі 30 % від вартості товару, зазначеного у п. 1.6. Договору.

Позивач стверджує, що виконуючи свої договірні зобов`язання, 21.09.2020 року перерахував відповідачу кошти в якості попередньої оплати за товар, що підтверджується банківською випискою у сумі 1 160 006,40 грн.

При цьому, позивач звертає увагу суду на той, факт, що загальний розмір перерахованих коштів, в момент їх перерахування, становив розмір який перевищує 80% від суми товару, що підлягає поставці.

Позивач вказує, що у встановлені Договором поставки строки відповідач товар не поставив. Проте в подальшому, в період з 24 жовтня по 27 жовтня, відповідачем для виконання зобов`язання з постачання товару, відвантажено товар у кількості 158,56 тонн, що підтверджується наступними первинними бухгалтерськими та товаросупровідними документами (залізничною та товарно-транспортною накладними):

- Видаткова накладна № 43 від 24 жовтня 2020 року, залізнична накладна № 43758259 від 18 жовтня 2020 року, посвідчення про якість зерна № 3531 та №3532 - 137 (сто тридцять сім) тонн;

- Видаткова накладна № 47 від 27 жовтня 2020 року, товарно-транспортна накладна № 26-10 від 26 жовтня 2020 року - 21,56 (двадцять одна тонна 560 кілограм).

Таким чином, за даними позивача, відповідачем не виконані власні зобов`язання щодо своєчасної поставки товару у кількості, яка обумовлена Договором поставки, так як відповідачем з порушенням строків, було поставлено 158,56 тонн, а не поставлена відповідачем, на момент складання даної позовної заяви, кількість товару становить 41,44 (сорок одна тонна 440 кілограм).

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом до суду про стягнення з відповідача 549 597 грн 16 коп. заборгованості за Договором поставки № ЗА/261/09/20 від 17 вересня 2020 року, що складається з: 440 582 грн 40 коп. штрафу, 109 014 грн 76 коп. пені.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд визнав їх доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судова колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, між позивачем і відповідачем був укладений Договір № ЗА/261/09/20 від 17 вересня 2020 року, який за своєю правовою природою відноситься до договору поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частини перша та шоста статті 265 Господарського кодексу України передбачають, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

За змістом статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити продукцію (товар) після його прийняття або прийняття товарно-розпорядчих документів на нього, якщо договором чи товарно-розпорядчими документами не визначено іншого строку оплати.

За приписами статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Судами встановлено, що згідно із укладеними між позивачем і відповідачем Договором, відповідач зобов`язався поставити позивачу товар у кількості 200 (двісті) тонн на загальну суму 1 440 000,00 грн. +/- 5%, в т.ч. ПДВ. 7 жовтня 2020 року Сторони на підставі Додаткової угоди № 1 до Договору узгодили збільшити ціну товар, що поставляється, в зв`язку із чим загальна сума товару, що підлягає поставці збільшилась та становить 1 468 608,00 грн. +/- 5%, в т.ч. ПДВ.

Згідно з п. 2.1. Договору в редакції Додаткової угоди № 1 до Договору відповідач, зобов`язався поставити товар на умовах СРТ (Інкотермс 2010) ТОВ «ТІС» (ст. Чорноморська-експорт (для ТІС) Одеська залізниці: код станції 403002) у період з 17 вересня 2020 року по 15 жовтня 2020 року.

Згідно з п. 4.1. Договору оплата за Договором здійснюється у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на банківський 4.2. Договору, позивач зобов`язався здійснити шляхом попередньої у розмірі 80% до початку відвантаження товару.

Матеріалами справи підтверджено, що Позивач, виконуючи свої договірні зобов`язання, 21.09.2020 року перерахував відповідачу кошти в якості попередньої оплати за товар, що підтверджується банківською випискою у сумі 1 160 006,40 грн. Факт отримання відповідачем вказаної оплати ним не заперечується.

З огляду на умови Договору та Додаткової угоди №1 Постачальник був зобов`язаний у строк по 15 жовтня 2020 року поставити Товар.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 ГК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Матеріалами справи підтверджено, що 24 жовтня 2020 року та 27 жовтня 2020 року, відповідачем для виконання зобов`язання з постачання товару по Договору № ЗА/261/09/20 від 17 вересня 2020 року, відвантажено товар у кількості 158,56 тонн, що підтверджується наступними первинними бухгалтерськими та товаросупровідними документами (залізничною та товарно-транспортною накладними):

- Видаткова накладна № 43 від 24 жовтня 2020 року, залізнична накладна №43758259 від 18 жовтня 2020 року, посвідчення про якість зерна № 3531 та №3532 - 137 тонн;

- Видаткова накладна № 47 від 27 жовтня 2020 року, товарно-транспортна накладна № 26-10 від 26 жовтня 2020 року - 21,56 тонн.

Тобто, Постачальник виконав своє зобов`язання з поставки товару за умовами договору та Додаткової угоди №1 частково (відповідачем всього було поставлено 158,56 тонн, а не поставлена відповідачем кількість товару становить 41,44 тонн) та з порушенням строку поставки.

Відповідач не навів заперечень проти наведених вище обставин, при цьому зазначив, що ним було відправлено позивачу попередньо оплаченої ним кількості товару, а у зв`язку з підвищенням ціни зерна на ринку Держави, позивач повідомив по ел.пошті відповідача що строки Договору продовжені до 09.11.2020 року.

Місцевий суд вірно зазначив, що в підтвердження цього відповідачем надане повідомлення від 31.10.2020 року, яке суд правомірно не прийняв в якості належного та допустимого доказу для підтвердження зміни строків поставки товару, в тому числі і за договором №ЗА/261/09/20 від 17 вересня 2020 року, оскільки з тексту наданої відповідачем роздруківки вбачається про продовження контрактів до 09.11.2020, без вказівки їх реквізитів та без посилання на строки поставок.

Щодо посилання відповідача на те, що він з метою виконання взятих на себе зобов`язань відповідач 06.11.2020 року відправив позивачу зерно у кількості 25160 кг автотранспортом, що підтверджується товарно-транспортною накладною №1 від 06.11.2020, суд вірно вказав, що вказане не свідчить про належне виконання ним взятих на себе зобов`язань з огляду на повернення позивачем даного товару, що підтверджено актом про повернення товару від 08.11.2020, на що вказує сам відповідач у відзиві.

Посилання відповідача на наявну заборгованість Позивача у сумі 4306,02 грн. є безпідставними, оскільки матеріали справи містять докази сплати позивачем визначеного умовами договору розміру попередньої оплати (80%), докази поставки Відповідачем товару в повному об`ємі в матеріалах справи відсутні, а з огляду на положення п.4.2. Договору обов`язок по сплаті решти 20% товару у позивача виникає протягом 2 банківських днів після відвантаження товару у повному обсязі.

За ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.551 ЦК України).

Судом першої інстанції правомірно встановлено, що відповідачем порушено зобов`язання щодо постачання товару, яке виражається у неналежному його виконанні.

Пунктом 5.5. Договору, зокрема, передбачено, що за прострочення поставки товару відповідач сплачує на користь позивача пеню у розмірі 0,5 відсотків від вартості непоставленого або не своєчасно поставленого товару за кожен день такого прострочення. Окрім цього, у випадку невиконання відповідачем пункту 2.1. Договору він сплачує на користь позивача штраф у розмірі 30 % від вартості товару, зазначеного у п. 1.6. Договору.

Позивачем на підставі вказаного нараховано відповідачу:

- суму пені, нараховану у розмірі, встановленому Договором, що становить 109 014,76 грн. за загальний період з 16.10.20 по 27.11.20;

- суму штрафу за невиконання відповідачем пункту 2.1. Договору, що становить 440 582,40 грн.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачем при здійснені нарахувань враховані дати та розміри здійснених відповідачем поставок. Наведене спростовує доводи апелянта щодо невірного розрахунку штрафних санкцій.

При цьому, позивач вказав, що враховуючи:

- ступінь виконання сторонами своїх зобов`язань за Договором: позивач належним чином виконав свої зобов`язання, перерахувавши згідно умов Договору попередню оплату за товар відповідачеві, а відповідач не тільки порушив строки поставки товару, більш того не здійснив поставку товару в узгодженому між Сторонами об`ємі;

- строк прострочення, допущений відповідачем - 42 дні станом на дату складання цього позову;

- відсутність будь-яких об`єктивних поважних причин невиконання відповідачем протягом такого строку зобов`язань за Договором;

- інфляційні процеси в Україні: загальне зростання загального рівня цін і зниження купівельної спроможності гривні за період прострочення,

суми штрафу та процентів є розумними і справедливими, і підлягають стягненню з відповідача в повному обсязі.

Судом враховано, що факт прострочення відповідачем виконання зобов`язань з поставки товару підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростовано належними доказами.

Зазначене, з урахування вимог ЦК України вказане надає право позивачу на нарахування неустойки у розмірі та порядку, що визначений умовами договору.

При цьому, колегія суддів зазначає, що оскільки штраф та пеня у відповідності до ч. 2 ст. 217 ГК України є різновидами штрафних санкцій, як одного із видів господарських санкцій, тому передбачена в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу повною мірою узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З огляду на наведене, колегія суддів зазначає, що в даному випадку передбачена умовами договору можливість одночасного стягнення з відповідача за порушення господарського зобов`язання штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності, не суперечить приписам статті 61 Конституції України.

Перевіривши розрахунки позивача щодо стягнення пені за господарське правопорушення у вигляді прострочення поставки товару та штрафу, колегія суддів дійшла висновку, що вони є правильними, заявлені розміри є арифметично вірними, у зв`язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача пені та штрафу за порушення зобов`язань за договором підлягають задоволенню у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги відповідача вже були предметом розгляду в суді першої інстанції та їм була надана відповідна оцінка.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості заявленого позову про стягнення пені та штрафу, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 549 597 грн 16 коп., що складається з: 440 582 грн 40 коп. штрафу, 109 014 грн 76 коп. пені.

Відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги стосуються виключно переоцінки доказів.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх доводів і вимог.

З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, ухваленого з дотриманням норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду Полтавської області від 16.03.2021 у справі №917/1973/20 слід залишити без змін.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені відповідачем, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 269, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛІТАГРО 2009" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 16.03.2021 у справі №917/1973/20 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту до Верховного суду у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, через Східний апеляційний господарський суд або безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 26.05.2021.

Головуючий суддя П.В. Тихий

Суддя Н.М. Дучал

Суддя О.І. Терещенко