Постанова

від 25.05.2021 по справі 922/4171/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" травня 2021 р. Справа № 922/4171/20

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Зубченко І.В. , суддя Медуниця О.Є.,

за участю секретаря судового засідання Пляс Л.Ф.,

за участю представників сторін:

від позивача - не з`явився;

від відповідача - Басарт Л.А., адвокат (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 15.12.2003 № 1126) - за довіреністю від 11.01.2021 № 7;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача, Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (вх. №1172 Х/3), на рішення господарського суду Харківської області від 15.03.2021 (повний текст рішення складено 24.03.2021, суддя Буракова А.М.) у справі №922/4171/20

за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , м. Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Котельні лікарняного комплексу» , м.Харків,

про стягнення 3 763 177,56грн,

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2020 року Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу" про стягнення на користь позивача боргу у загальній сумі 3 763 177,56грн, у тому числі: основний борг у сумі 3 184 107,76грн; пеня у сумі 335 135,00грн, три проценти річних у сумі 150 638,41 грн; інфляційні втрати у сумі 93 296,39 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 15.03.2021 у справі №922/4171/20 провадження у справі № 922/4171/20 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 3184107,76грн основного боргу - закрито; позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" пеню у сумі 167 567,50грн, три проценти річних у сумі 150 638,41грн; інфляційні втрати у сумі 93 296,39грн та судовий збір у сумі 56 447,66 грн; у задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що:

- з огляду на умови договору, перевіривши розрахунок позивача пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат, обґрунтованими та правомірними є вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у сумі 335135,00грн, трьох процентів річних у сумі 150638,41 грн, інфляційних втрат у сумі 93296,39 грн;

- враховуючи погашення відповідачем суми основного боргу під час розгляду справи, провадження в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Котельні лікарняного комплексу основного боргу у сумі 3 184 107,76грн підлягає закриттю у зв`язку із відсутністю предмету спору;

- зважаючи на ступінь виконання Товариства з обмеженою відповідальністю Котельні лікарняного комплексу своїх зобов`язань, майновий стан відповідача та необхідність дотримання балансу інтересів сторін, наявні підстави для часткового задоволення клопотання відповідача, зменшення заявленої до стягнення суми пені на 50 % та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Котельні лікарняного комплексу на користь позивача пені у сумі 167 567,50грн.

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" з рішенням місцевого господарського суду не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просило рішення господарського суду Харківської області від 15.03.2021 у справі №922/4171/20 скасувати у частині відмови у стягнення 167567,50грн та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у цій частині у повному обсязі. Також апелянт просив поновити строк на апеляційне оскарження.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України посилалось на наступне:

- судом першої інстанції, застосувавши до спірних правовідносин ст. 233 Господарського кодексу України, не враховано майнових інтересів позивача;

- нараховані штрафні санкції не є надмірно великими у порівнянні з невиконаним відповідачем грошовим зобов`язанням;

- скрутне матеріальне становище відповідача не є винятковим випадком для зменшення розміру неустойки.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 16.04.2021 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Гребенюк Н.В., судді Зубченко І.В., Медуниця О.Є.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.04.2021 у справі №922/4171/20 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення господарського суду Харківської області від 15.03.2021 у справі №922/4171/20 залишено без руху з підстав відсутності доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі (3770,27грн).

З метою усунення недоліків 30.04.2021 до Східного апеляційного господарського суду надійшла заява АТ «НАК «Нафтогаз України» , до якої додано докази сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі, про що свідчить платіжне доручення від 26.04.2021 №0000017373 на суму 3770,27грн.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.04.2021 у справі №922/4171/20 поновлено Акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду Харківської області від 15.03.2021 у справі №922/4171/20; відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 25.05.2021 о 12год 30хв; встановлено строк до 18.05.2021 включно для надання суду відзиву на апеляційну скаргу, заяв та клопотань, що пов`язані з розглядом апеляційної скарги з доказами надіслання їх копій іншим учасникам справи.

21.05.2021 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Котельні лікарняного комплексу» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просив апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

В обґрунтування своєї правової позиції Товариство з обмеженою відповідальністю Котельні лікарняного комплексу зазначало наступне:

- місцевим господарським судом, вирішуючи питання зменшення розміру пені, враховано їх майновий стан сторін правовідносин, ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань, відсутність понесення позивачем збитків внаслідок порушення грошових зобов`язань у спірних правовідносинах;

- відповідачем у повному обсязі погашено заборгованість, що виникла за договором від 05.10.2018 №1421/18-БО-32, та у добровільному порядку виконано рішення господарського суду Харківської області від 15.03.2021 у даній справі;

- майновий стан Товариства з обмеженою відповідальністю Контельні лікарняного комплексу є незадовільним, про що свідчать показники звітів відповідача, наявні в матеріалах справи.

У судове засідання представник апелянта не з`явився; про причини неявки суд апеляційної інстанції не повідомив; про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить наявне у матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи, що апелянт був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, судова колегія дійшла висновку про розгляд справи за його відсутності.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі, відзиві на апеляційну скаргу доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 05.10.2018 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу" (споживач) укладений договір № 1421/18-БО-32 постачання природного газу, за умовами якого (в редакції додаткової угоди від 23.11.2018 №4 до договору) постачальник зобов`язався поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язався прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

Згідно п.1.2. цього договору (в редакції додаткової угоди від 23.11.2018 № 4 до договору від 05.10.2018 №1421/18-БО-32) природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями.

Постачальник передає споживачу природний газ: жовтень 2018 в обсязі 72,308тис.куб.м; листопад 2018 року - 292,710тис.куб.м; грудень 2018 року в обсязі 394,727тис.куб.м; січень 2019 року в обсязі 411,672тис.куб.м; лютий 2019 року в обсязі 287,165тис.куб.м; березень 2019 року в обсязі 283,4тис.куб.м; квітень 2019 року в обсязі 84,5тис.куб.м; травень 2019 у обсязі 54,4тис.куб.м; червень 2019 року в обсязі 23,5тис.куб.м; липень 2019 року в обсязі 20,3тис.куб.м; серпень 2019 року в обсязі 16,270 тис.куб.м; вересень 2019 року в обсязі 2,600тис.куб.м (пункту 2.1 цього договору зі змінами, викладеними в редакціях додаткових угод від 22.10.2018 №1, від 27.10.2018 №2, від 01.11.2018 №3, від 23.11.2018 №4, від 20.03.2019 №6, від 23.04.2019 №8, від 23.04.2019 №9, від 22.05.2019 №10, від 29.05.2019 №11, від 27.06.2019 №13, від 31.07.2019 №15, від 30.08.2019 №17, від 30.09.2019 №19).

Відповідно до умов п.4.2 цього договору ціна за 1000куб.м газу на дату його укладення становить 9 488,64грн з урахуванням податку на додану вартість.

За змістом укладеної між сторонами договору додаткової угоди від 01.11.2018 №3 ціна за 1000куб.м газу з 01.11.2018 становить 7 482,61грн з урахуванням податку на додану вартість.

Пунктом 4.2 договору постачання природного газу від 05.10.2018 №1421/18-БО-32 (в редакції додаткової угоди від 23.11.2018 №4) сторони погодили, що ціна за 1000куб.м газу з урахуванням податку на додану вартість становить 7 482,61грн.

Додатковою угодою від 23.04.2019 №9 до договору постачання природного газу від 05.10.2018 №1421/18-БО-32 сторони погодили внести зміни до договору та викласти пункт 4.2 розділу 4 Ціна природного газу та визначити ціну за 1000куб.м газу з 01.05.2019 у сумі 8 621,76грн з урахуванням податку до додану вартість.

Умовами додаткової угоди від 22.05.2019 №10 до договору постачання природного газу від 05.10.2018 №1421/18-БО-32 сторони погодили, що ціна за 1000куб.м газу з 01.05.2019 по 31.05.2019 становить (з урахуванням податку на додану вартість) 7 376,63грн; з 01.06.2019 по 30.06.2019 становить (з урахуванням податку на додану вартість) 7 747,43грн.

За змістом додаткової угоди від 27.06.2019 №12 до договору постачання природного газу від 05.10.2018 №1421/18-БО-32 ціна за 1000куб.м газу з 01.06.2019 по 30.06.2019 становить (з урахуванням податку на додану вартість) 6 853,30грн.

Відповідно до умов додаткової угоди від 31.07.2019 №14 до цього договору сторони погодили доповнити пункт 4.2 договору постачання природного газу від 05.10.2018 №1421/18-БО-32 та визначити ціну природного газу з 01.07.2019 по 31.07.2019 (з урахуванням податку на додану вартість) у сумі 6 075,44грн.

Пунктом 2 додаткової угоди від 29.08.2019 №16 до договору постачання природного газу від 05.10.2018 №1421/18-БО32 встановлено, що ціна природного газу з 01.08.2019 по 31.08.2019 становить 4 810,73грн, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%.

Ціна природного газу з 01.09.2019 по 30.09.2019, відповідно до умов додаткової угоди від 12.09.2019 №18 до цього договору, становить 4 650,83грн без ПДВ, крім того ПДВ - 20%.

Відповідно до пункту 5.1. цього договору (в редакції додаткової угоди від 23.11.2018 № 4 до договору) сторони погодили, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Згідно п. 7.2. договору (в редакції додаткової угоди від 23.11.2018 № 4 до договору) у разі прострочення споживачем оплати згідно пунктів 5.1, 5.6 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Пунктом 9.3. договору в редакції додаткової угоди від 22.05.2019 №10 до договору, сторони погодили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, збитків становить п`ять років.

Умовами пункту 11.1 цього договору (в редакції додаткової угоди від 22.05.2019) договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою і діє в частині постачання природного газу до 30.09.2018 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

На виконання умов договору позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 14593322,73грн, що підтверджується наступними актами приймання - передачі природного газу: від 31.10.2018 за жовтень 2018 року на суму 686104,58 грн; від 30.11.2018 за листопад 2018 року на суму 2190235,36 грн; від 31.12.2018 за грудень 2018 року на суму 2953588,99 грн; від 31.01.2019 за січень 2019 року на суму 3080157,37 грн; від 28.02.2019 за лютий 2019 року на суму 2148744,28 грн; від 31.03.2019 за березень 2019 року на суму 2014236,84 грн; від 30.04.2019 за квітень 2019 року на суму 627821,08 грн; від 31.05.2019 за травень 2019 року на суму 399960,77 грн; від 30.06.2019 за червень 2019 року на суму 160182,08 грн; від 31.07.2019 за липень 2019 року на суму 123064,13 грн; від 31.08.2019 за серпень 2019 року на суму 95752,24 грн; від 30.09.2019 за вересень 2019 року на суму 113475,01 грн.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе за договором від 05.10.2018 №1421/18-БО-32 зобов`язань в частині здійснення оплати за поставлений природний газ позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення боргу у загальній сумі 3763177,56грн, у тому числі: основний борг у сумі 3184107,76грн; пеня у сумі 335135,00грн, три проценти річних у сумі 150638,41 грн; інфляційні втрати у сумі 93296,39 грн.

Рішення місцевого господарського суду оскаржується позивачем в частині відмови у стягненні 50% пені у розмірі 167 567,5 грн, у зв`язку із зменшенням судом першої інстанції штрафних санкцій.

В апеляційній скарзі позивач не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин сторін положень ст. 233 Господарського кодексу України.

Вирішуючи питання про наявність правових підстав для задоволення апеляційної скарги та переглядаючи справу в межах, встановлених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач, в порушення своїх зобов`язання за договором, оплату отриманого від позивача газу здійснив не своєчасно, з порушенням встановленого строку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом ст. ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 7.2. договору (в редакції додаткової угоди від 23.11.2018 № 4 до договору) у разі прострочення споживачем оплати згідно пунктів 5.1, 5.6 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

При цьому, умовами п.9.3. договору (в редакції додаткової угоди від 22.05.2019 №10) до договору, сторони погодили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, збитків становить п`ять років.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені у сумі 335 135,00грн у межах шестимісячного строку щодо кожного місяця поставки газу (жовтень 2018 року- червень 2019 року), а саме: за жовтень 2018 року у період з 27.11.2018 по 29.11.2018, за грудень 2018 року у період з 26.01.2019 по 30.01.2019, за січень 2019 у період з 26.02.2019 по 23.04.2019, за лютий 2019 року у період з 26.03.2019 по 15.07.2019, за березень 2019 року у період з 26.04.2019 по 25.10.2019, за квітень 2019 року у період з 28.05.2019 по 27.11.2019, за травень 2019 року у період з 26.06.2019 по 25.12.2019, за червень 2019 року у період з 26.07.2019 по 25.01.2020.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України та ч. 1 ст. 230 ГК України неустойкою (штрафними санкціями) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань підлягають стягненню штрафні санкції у вигляді пені, розмір якої повинен визначатися обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами та узгоджуватися в договорі.

Перевіривши правильність розрахунку пені, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що розмір та період нарахування пені відповідає вимогам ЦК України, ГК України, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та умовам договору, укладеного між сторонами спору.

Разом з тим, судова колегія враховує наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю Котельні лікарняного комплексу 12.01.2021 подало до місцевого господарського суду клопотання, в якому, посилаючись на скрутний матеріальний стан та погашення основного боргу на 74%, просило зменшити розмір пені на 90%.

До зазначеного клопотання відповідачем додано перелік установ бюджетної сфери, яка користуються послугами Товариства з обмеженою відповідальністю Котельні лікарняного комплексу , протокол територіальної комісії з питань узгодження різниці в тарифах від 09.06.2017 №3, протокол територіальної комісії з питань узгодження різниці в тарифах від 15.06.2018 №2, довідку про корисний відпуск теплової енергії по ТОВ Котельні лікарняного комплексу за 2018-2020 роки, баланс (звіт про фінансовий стан) на 31.12.2018, звіт про фінансові результати за 9 місяців 2020.

Також 22.02.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю Котельні лікарняного комплексу до місцевого господарського суду надані докази погашення суми основного боргу у повному обсязі.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Відповідно до положень ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами, на яких має ґрунтуватися зобов`язання між сторонами, є добросовісність, розумність і справедливість.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Аналогічна правова позиція також міститься у висновках Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, та у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 920/437/19, від 26.02.2020 у справі № 922/1608/19, від 13.05.2020 у справі № 912/2386/19.

Враховуючи вищенаведене, а також майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, та баланс їх інтересів, беручи до уваги те, що природний газ, що постачається за договором від 05.10.2018 №1421/18-БО-32 використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями, відсутність в матеріалах справи доказів понесення позивачем збитків внаслідок порушення відповідачем умов договору, враховуючи ступінь виконання зобов`язання боржником (погашення суми основного боргу під час розгляду справи у суді першої інстанції), нетривалі періоди спрострочення, виходячи із загальних засад, встановлених ст. 3 ЦК України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про застосування ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України та зменшення розміру нарахованої позивачем пені на 50%, тобто до 167 567,50грн.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Товариством з обмеженою відповідальністю Котельні лікарняного комплексу на час розгляду справи у суді апеляційної інстанції у добровільному порядку повністю виконано рішення господарського суду Харківської області від 15.03.2021 у справі №922/4171/20, про що свідчать платіжні доручення від 19.03.2021 №2012 на суму 93 296,39грн, від 23.03.2021 №2037 на суму 150 638,41грн, від 26.03.2021 №2077 на суму 167 567,50грн, від 24.03.2021 №56 на суму 56 447,66грн, наявні у матеріалах справи.

Зменшення суми пені на 50 % від заявленої в позові, з урахуванням обставин справи, є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов`язань та проявом балансу між інтересами кредитора і боржника, а також засобом недопущення використання пені та штрафу як інструменту отримання безпідставних доходів, а не як способу стимулювання боржника до належного виконання зобов`язань.

Таким чином, доводи скаржника в апеляційній скарзі спростовуються наведеним вище, матеріалами справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства і висновків суду першої інстанції не спростовують, не можуть бути підставою для скасування спірного рішення.

З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а також те, що доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, ухваленого з дотриманням норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення господарського суду Харківської області від 15.03.2021 у справі №922/4171/20 слід залишити без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 129, 269, п.1 ч.1 ст. 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення господарського суду Харківської області від 15.03.2021 у справі №922/4171/20 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 15.03.2021 у справі №922/4171/20 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 26.05.2021

Головуючий суддя Н.В. Гребенюк

Суддя І.В. Зубченко

Суддя О.Є. Медуниця