Рішення
від 24.05.2021 по справі 910/1864/21
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.05.2021Справа № 910/1864/21

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

За позовом Міністерства оборони України

до Товариства з обмеженою відповідальністю Ревей Компані

про стягнення 11 292, 35 грн

Без повідомлення (виклику) представників учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Міністерство оборони України (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Ревей Компані (далі відповідач) про стягнення 11 292, 35 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань по поставці товару за Договором № 286/2/19/84 від 23.05.2019 про постачання товарів для державних потреб матеріально - технічних засобів продовольчої служби (за кошти Державного бюджету України), у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за порушення строку поставки товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2021 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику сторін), встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов, позивачу для подачі відповіді на відзив.

Конверт з ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2021, який направлявся на адресу відповідача (03110, м. Київ, вул. Солом`янська, буд. 3) був повернутий до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою за закінченням встановленого строку зберігання.

Суд зазначає, що повернення відділенням поштового зв`язку до суду поштового конверту з відміткою за закінченням встановленого строку зберігання свідчить, що рішення не вручено з причин, які не залежать від суду, який у установленому законодавством порядку вчинив необхідні дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи Господарським судом міста Києва.

Крім того відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 10.0.2021 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав.

Згідно з ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданим йому процесуальним правом, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

У ч.8 ст.252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

23.05.2019 між Міністерством оборони України (далі замовник) та ТОВ "Компанія Магдом" (нове найменування ТОВ "Ревей Компані") (далі постачальник) було укладено договір про постачання товарів для державних потреб матеріально-технічних засобів продовольчої служби (за кошти Державного бюджету України) № 286/2/19/84 за умовами якого постачальник зобов`язується у 2019 році поставити Міністерству оборони України теплообмінники, кондиціонери повітря, холодильного обладнання та фільтрувальних пристроїв (42510000-4) (камера холодильна), лот 3. Холодильне та морозильне обладнання (42513000-5) (камера холодильна середньо температурна об`ємом 20 м3 в комплекті з холодильним агрегатом), а саме: камера холодильна середньо температурна КХС -20 (далі - товар), зазначений у специфікації, а замовник забезпечити приймання та оплату товару в кількості та у строки.

Згідно специфікації, загальна кількість товару для постачання 20 шт., загальною вартістю 2 565 984, 00 грн (з ПДВ). Строк постачання товару встановлено у специфікації, а саме до 19.09.2019 (включно) (п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 2.3 договору приймання товару за кількістю та якістю здійснюється у військовій частині одержувачем замовника у присутності уповноваженого представника постачальника.

Розрахунки за фактично поставлений товар проводяться протягом 30 календарних днів (за умов надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків) з дати надання постачальником замовнику належним чином оформленого рахунку фактури на відвантажений товар, підписаного керівником та головним бухгалтером підприємства (якщо посада головного бухгалтера не передбачена штатним розписом, то про це зазначається у рахунку - фактурі), але не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення поточного бюджетного року (п. 4.1 договору).

В п. 5.1. договору сторони погодили, що товар постачається на умовах DDP - склад замовника відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню термінів "Інкотермс" у редакції 2010 року згідно з положеннями договору, встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт і зберігання в межах термінів, установлених діючими стандартами, тощо.

Терміни постачання обладнання визначено у рознарядці Міністерства оборони України (додаток № 12.1.1. до договору), яка є невід`ємною частиною договору.

Місцем поставки товару є військові частини Збройних Сил України, що зазначені у рознарядці Міністерства оборони України згідно з розрахунком поставки та обов`язком дотриманням передбачених нею вимог до асортименту, кількості, адреси одержувачів замовника та черговості відвантажень (п. 5.2 договору).

Відповідно до п. 5.3 договору датою поставки товару вважається дата надходження товару до одержувача замовника, яка вказана в акті приймання передачі.

Так, підпунктами 6.3.1. та 6.3.2. договору передбачено, що постачальник зобов`язаний забезпечити постачання товару у строки, встановлені договором; забезпечити постачання товару, якість якого відповідає умовам, установленим розділом II договору.

В підпункті 8.3.6. договору сторонами визначено, що за порушення строків виконання зобов`язання постачальник сплачує пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості недопоставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вартості недопоставленого товару.

Відповідно до п. 11.1. договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2019, а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення.

Місцем поставки товару є військові частини Збройних Сил України, що зазначені у рознарядці Міністерства оборони України, яка є невід`ємною частиною договору (додаток 13.1.1. до договору).

Додатковою угодою № 1 від 26.12.2019 до договору про постачання товарів для державних потреб матеріально-технічних засобів продовольчої служби (за кошти Державного бюджету України) № 286/2/19/84 сторони абзац перший пункту 11.1 виклали у наступній редакції: договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до31.10.2020, а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення. Після закінчення терміну дії Договору звіряння взаєморозрахунків здійснюється на підставі підписаними обома сторонами актів звіряння.

Додатковою угодою № 2 від 23.03.2020 до договору про постачання товарів для державних потреб матеріально-технічних засобів продовольчої служби (за кошти Державного бюджету України) № 286/2/19/84 сторони пункт 1.2 договору виклали у наступній редакції:

1.2. Специфікація на 2019 рік залишається без змін.

Ціна, кількість та строки постачання товару у 20220 році визначаються специфікацією, викладеною у такій редакції:

Найменування товару: Холодильне та морозильне обладнання (42513000-5) (камера холодильна середньо температурна об`ємом 20 м3 в комплекті з холодильним агрегатом), а саме: камера холодильна середньо температурна КХС -20, кількість 4 шт; строк постачання до 30.03.2020 (включно); Ціна товару з ПДВ 490 971, 84 грн.

Відповідно до п. 1.3 Додаткової угоди № 2 рознарядку Міністерства оборони додаток 13.1.1. договору, яка є невід`ємною частиною, викладено у редакції, що додається.

Позивач звертався до відповідача з претензією № 286/6/3836 від 28.05.2020 з проханням сплатити штрафні санкції за прострочку поставки товару у розмірі 11 292, 35 грн.

Відповідач отримав претензію 03.06.2020, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення № 0316802553851, проте відповіді на надав, штрафні санкції не сплатив.

Обґрунтовуючи необхідність звернення до суду з даним позовом, позивач вказує, що під час виконання договору та при постачанні товару відповідачем було допущено порушення умов договору постачання щодо поставки товару, у зв`язку з чим, Міністерством оборони України у відповідності до п. 8.3.6. договору й було нараховано штрафні санкції в розмірі 11 292, 35 грн.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, заперечень не надав.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору поставки № 286/2/19/84 від 23.05.2019, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Як про це вказувалось вище, відповідно до специфікації в редакції додаткової угоди № 2, ціна товару з ПДВ 490 971, 84 грн.; кількість 4 шт; строк постачання до 30.03.2020 (включно).

Так, позивач відзначає, що постачання товару загальною кількістю 4 шт. на суму 490 971, 84 грн (з ПДВ) до військової частини НОМЕР_1 згідно рознарядки замовника (додаток 13.1.1. до договору) до 30.03.2020 (включно) відповідно до умов договору відповідачем здійснено не було.

Як встановлено судом, поставка товару у кількості 4 шт була здійснена до військової частини НОМЕР_1 - 23.04.2020, про що свідчить видаткова накладна № 12, акт приймання передачі № 80 від 23.04.2020, а тому термін прострочення склав 23 доби.

Згідно ст. 530 цього Кодексу якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За змістом положень ст. 626, 627 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частинами 1 та 3 ст. 180 Господарського кодексу України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Так, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Враховуючи вищевикладене, оскільки, відповідач не спростував доводів позивача щодо порушення строків здійснення постачання товару, та відповідно не надав суду доказів здійснення такої поставки в строк погоджений у договору, то за таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору про постачання товарів для державних потреб матеріально-технічних засобів продовольчої служби (за кошти Державного бюджету України) № 286/2/19/84 від 23.05.2019 та положення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, у зв`язку з чим, наявні підстави для застосування встановленої договором відповідальності.

Так, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Приписами ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України закріплено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 та 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

В підпункті 8.3.6. договору сторонами визначено, що за порушення строків виконання зобов`язання постачальник сплачує пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості недопоставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вартості недопоставленого товару

Відтак, суд здійснивши перерахунок пені, з терміном прострочення, що складає 23 дні з 31.03.2020, дійшов висновку, що розрахунки пені, що становить 11 292, 35 грн здійснено арифметично вірно та у відповідності до договору. У зв`язку з чим, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 11 292, 35 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, суд вважає заявлені позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Міністерства оборони України задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ревей Компані» (03110, м. Київ, вул. Солом`янська, буд. 3; код ЄДРПОУ 38133170) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, буд. 6; код ЄДРПОУ 00034022) штрафні санкції у розмірі 11 292 (одинадцять тисяч двісті дев`яносто дві) грн 35 коп, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят сім) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 25.05.2021.

Суддя М.Є.Літвінова

Дата ухвалення рішення24.05.2021
Оприлюднено02.09.2022
Номер документу97173631
СудочинствоГосподарське
Сутьстягнення 11 292, 35 грн Без повідомлення (виклику) представників учасників справи

Судовий реєстр по справі —910/1864/21

Рішення від 24.05.2021

Господарське

Господарський суд міста Києва

Літвінова М.Є.

Ухвала від 10.02.2021

Господарське

Господарський суд міста Києва

Літвінова М.Є.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні