Рішення
від 14.05.2021 по справі 911/625/21
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2021 р. м. Київ Справа № 911/625/21

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді Христенко О.О.

за участю секретаря Гарбуз Л.В.

розглянувши справу № 911/625/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Інгредія ,

м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю Чудові Напої ,

м. Вишневе

про стягнення 229 424,18 грн.

Представники:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Кочержук Ю.В., адвокат, посвідчення № 1174 від 01.11.2019.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Інгредія (надалі-позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Чудові Напої (надалі-відповідач) про стягнення 229 424,18 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки № 20-18-1810 від 18.10.2018 в частині своєчасної оплати отриманого товару, у зв`язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 227 829,36 грн., з огляду на наявність якої нараховано 1 594,82 грн. пені.

Звертаючись із позовом, позивач просить суд здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою господарського суду Київської області від 09.03.2021 відкрито провадження у справі № 911/625/21, відмовлено позивачу в задоволенні клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд справи призначений в порядку загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 07.04.2021.

02.04.2021 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н від 26.03.2021 (вх. № 7684/21), в якому останній заперечує проти позову та просить суд відмовити в його задоволенні. Так, заперечуючи проти позову, відповідач вказує на порушення саме позивачем умов договору, зокрема, в частині своєчасної поставки товару, у зв`язку з чим відповідачем були понесені значні втрати; відповідач стверджує про те, що позивачем невірно розраховано та документально не підтверджено заявлений до стягнення розмір заборгованості, а наданий суду, в доказ заборгованості акт звірки розрахунку взагалі не може бути належним доказом на підтвердження розміру заборгованості; відповідач вказує на те, що в договорі не зазначено, з якого моменту розпочинає свій перебіг строк оплати товару у 10 днів, такої інформації не зазначено і у рахунках або накладних; відповідач звертає увагу на порушення позивачем умов договору щодо дотримання позивачем порядку врегулювання спору мирним шляхом, що передбачено умовами договору; відповідач зазначає про неправомірне нарахування позивачем штрафних санкцій, оскільки позивачем не доведено порушення відповідачем умов договору та розмір заборгованості.

Ухвалою суду від 07.04.2021 закрито провадження у справі № 911/625/21, справу призначено до розгляду по суті на 28.08.2021.

В судовому засіданні 28.04.2021 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх з врахуванням часткової оплати відповідачем суми заборгованості; представник відповідача проти позову заперечував; в судовому засіданні 28.04.2021 судом оголошено перерву з розгляду справи по суті на 14.05.2021.

В судове засідання 14.05.2021 представник позивача не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином; присутній в судовому засіданні представник відповідача заперечував проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заву та просив суд відмовити в його задоволенні.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області -

ВСТАНОВИВ:

18.10.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Інгредія (позивач/постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Чудові напої (відповідач/покупець) укладений Договір поставки № 20-18-1810, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупцю сировину для харчової промисловості, пакування та інші допоміжні матеріали (товар), а покупець зобов`язується приймати такий товар та своєчасно здійснювати оплату за товар (п. 1.1 договору).

Поставка товару здійснюється партіями (п. 2.5 договору).

Моментом поставки товару є момент підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної на відповідну партію товару в місці передання товару (п. 2.8 договору).

Приймання-передача товару здійснюється уповноваженими представниками сторін в місці поставки, визначеними договором (п. 3.1 договору).

Постачальник зобов`язаний передати покупцю разом з кожною партію товару оформлені належним чином оригінали рахунку-фактури, видаткової накладної, документи, що підтверджують якість товару, товарно-транспортну накладну (за умови доставки товару підприємством-перевізником та/або кур`єрською службою) (п. 3.2 договору).

Право власності на товар та ризик випадкового знищення або пошкодження товару переходять від постачальника до покупця в момент поставки товару (п. 2.9 договору).

Ціна за одиницю товару та загальна вартість кожної партії товару визначається у рахунках фактурах постачальника і видаткових накладних, що є невід`ємними частинами договору (п. 5.1 договору).

Пунктами 2.5, 5.4 договору визначено, що оплата товару здійснюється покупцем у безготівковій формі в розмірі 100 % оплати вартості товару упродовж 10 календарних днів шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника.

Умовами п. 8.4 договору визначено, що договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2018, а в частині зобов`язань за договором, до їх поновного виконання сторонами. У випадку відсутності заяви постачальника або покупця про припинення договору протягом одного місяця до дати його закінчення він вважається продовженим на кожний наступний календарний рік на тих самих умовах, що були передбачені договором.

Так, позивачем на виконання умов Договору № 20-18-1810 від 18.10.2018, на підставі видаткових накладних № 1367 від 20.11.2020 на суму 109 562,16 грн., № 1434 від 26.11.2020 на суму 106 800,00 грн., № 1671 від 21.12.2020 на суму 1 841,76 грн., № 1744 від 29.12.2020 на суму 72 625,44 грн., було поставлено, а відповідачем прийнято товар, на загальну суму 290 829,36 грн. Відповідні видаткові накладні скріплені підписами повноважних представників сторін та печатками юридичних осіб.

Претензій щодо якості чи кількості отриманого товару матеріали справи не містять, а отже вказаний у видаткових накладних товар прийнятий відповідачем без зауважень, що свідчить про повноту та якість виконання позивачем своїх зобов`язань згідно з договором, а тому товар вважається прийнятим без зауважень в повному обсязі.

Однак, як стверджує позивач, відповідач неналежним чином та не в повному обсязі виконував взяті на себе за умовами договору зобов`язання сплативши лише частково вартість отриманого товару, вартість товару в сумі 227 829,36 грн. залишена відповідачем не сплаченою.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем умов Договору № 20-18-1810 від 18.10.2018 позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Відповідач заперечував проти позову та просив суд відмовити в його задоволенні в повному обсязі.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов`язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Підписання покупцем видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , фіксує факт здійснення господарських операцій і є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Аналіз приписів статті 655, частини 1 статті 697 ЦК України дозволяє дійти висновку, що обов`язком продавця є передання товару у власність покупцеві, який у свою чергу зобов`язується сплатити за товар певну грошову суму. Отже, правовідносини купівлі-продажу зумовлюють перехід права власності на товар від продавця до покупця в момент передання товару покупцеві; при цьому, законодавцем визначено можливість збереження товару за продавцем до оплати товару або настання інших обставин, якщо про таке сторони домовилися при укладенні договору купівлі-продажу.

За змістом пункту 2.9 договору право власності на товар та ризик випадкового знищення або пошкодження товару переходять від постачальника до покупця в момент поставки товару. Отже, сторони спору погодили перехід права власності на поставлений позивачем товар до відповідача в момент прийняття ним товару від позивача, що передує діям відповідача щодо оплати вартості поставленого йому позивачем товару.

Відтак, обов`язок відповідача оплатити вартість поставленого йому позивачем товару виникає в силу закону (статей 655, 692, 712 ЦК України, частини 1 статті 265 ГК України).

Відповідно до статей 525, 526, 627, 629 ЦК України, зобов`язання може виникнути на підставі договору, який є обов`язковим до виконання сторонами на погоджених ними умовах, виходячи з принципу свободи договору, із врахуванням законодавчо встановленої заборони односторонньої відмови від зобов`язання за договором.

Розглядаючи спір по суті, судом встановлено не дотримання відповідачем договірних зобов`язань щодо оплати за фактично прийнятий товар від позивача на підставі Договору поставки № 20-18-1810 від 18.10.2018 згідно з видатковими накладними № 1367 від 20.11.2020, № 1434 від 26.11.2020, № 1671 від 21.12.2020, № 1744 від 29.12.2020, що зумовило перехід до відповідача права власності на спірний товар , а, відтак, прийняття ним виконання зі сторони позивача як постачальника, який розраховував на добросовісність та розумність відповідача за спірним договором поставки щодо оплати вартості прийнятого ним товару.

Аналогічних висновків дотримується Верховний Суд у постанові від 02.07.2019 у справі № 918/537/18.

Разом з цим, сплативши певну грошову суму за отриманий товару та відсутність з його боку будь-яких претензій щодо якості або кількості поставленого товару, відповідач своїми діями визнав належне виконання позивачем умов договору щодо поставки товару позивачем та отримання його відповідачем.

Зазначеним спростовуються доводи відповідача про відсутність в договорі умов щодо моменту, з якого саме розпочинається перебіг строку оплати товару у 10 днів, а отже і відсутність у відповідача обов`язку щодо оплати. Відповідач без будь-яких застережень прийняв від позивача товар, що вбачається про відсутність в матеріалах справи доказів відмови прийняття або повернення товару. Тому, обов`язок оплати товару настав в силу закону.

Разом з цим, суд оцінює критично твердження відповідача в частині порушення саме позивачем умов договору щодо своєчасної поставки товару та понесення відповідачем, у зв`язку з цим, значних витрат та зазначає, що відповідач не позбавлений права на звернення до суду із відповідним позовом за захистом свого порушеного права.

Суд не погоджується також з твердженням відповідача про недотримання позивачем порядку досудового врегулювання спору, що визначено умовами укладеного між сторонами договору.

Досудове врегулювання господарських спорів - це послідовний комплекс дій направлений на безпосереднє вирішення спорів між підприємствами та організаціями з приводу порушених майнових прав і законних інтересів який застосовується до порушення судової процедури. Цей добровільний порядок врегулювання спору реалізується у формі претензійного провадження в який не втручається суд, і він не є стадією господарського процесу. Його використання є правом, а не обов`язком суб`єктів господарських правовідносин, оскільки встановлення законом обов`язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації конституційного права на судовий захист.

Сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом. Особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення претензії чи позову.

Спосіб захисту свого порушеного права шляхом досудового врегулювання спору не є обов`язковим до правовідносин, що складаються між сторонами, оскільки право особи на звернення до суду передбачено статтею 55 Конституції України, статтями 15,16 Цивільного кодексу України та відповідними нормами Господарського процесуального кодексу, а тому зобов`язання особи перед зверненням до суду скористатися даним способом захисту своїх прав є порушенням Конституції та інших нормативно-правових актів України.

Даної позиції дотримується Конституційний Суд України, який в своєму Рішенні від 09.07.2002 № 15-рп/2002 дав роз`яснення застосування способу захисту свого порушеного права шляхом досудового вирішення спору. Так, зокрема Конституційний Суд України зазначив, що можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб`єктом правовідносин інших засобів правового захисту, утому числі досудового врегулювання спору; обов`язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист; обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

Відповідно до ст. 19 ГПК України сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом.

Суд звертає увагу на ч. 2 ст. 19 ГПК України, в якій визначено, що особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення претензії чи позову.

Отже, не звернення позивача до відповідача з претензією не є підставою для відмови в позові.

Щодо інших заперечень відповідача, суд відзначає наступне.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Суд встановив, що після звернення позивача з позовом до суду (відмітка на поштовому конверті від 26.02.2021) відповідач частково оплатив заборгованість в сумі 2 000,00 грн. що підтверджується платіжним дорученням № 2636 від 26.02.2021 на суму 2 000,00 грн.

Відповідно до статті 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи вимоги статті 231 ГПК України, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 2 000,00 грн. заборгованості з огляду на відсутність предмету спору.

Крім того, судом встановлено, що згідно з платіжним дорученням № 2703 від 24.02.2021 відповідачем до пред`явлення позову, сплачено позивачу 6 000,00 грн., проте вказану оплату позивач не врахував, хоча позивач звернувся з позовом до суду 26.02.2021, тобто станом на час звернення з позовом, заборгованість в розмірі 6 000,00 грн. була сплачена, відтак позовні вимоги в частині стягнення 6 000,00 грн. заборгованості є безпідставними, необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню.

Разом з тим, станом на час розгляду справи, матеріали даної справи не містять доказів сплати відповідачем 219 829,36 грн. заборгованості за отриманий товар.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Таким чином, оскільки заборгованість відповідача в розмірі 219 829,36 грн. в частині оплати переданого позивачем на підставі Договору поставки № 20-18-1810 від 18.10.2018 товару, на час прийняття рішення не сплачена, а розмір заборгованості в сумі 219 829,36 грн. відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 219 829,36 грн. визнається судом правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Суд закриває провадження у справі № 911/625/21 в частині стягнення з відповідача 2 000,00 грн., на підставі ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності предмету спору та відмовляє позивачу в частині стягнення 6 000,00 грн., як таких, що заявлені безпідставно та не підтверджені документально.

Крім того, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору, в частині своєчасної оплати отриманого товару, позивач просить суд стягнути з відповідача 1 594,82 грн. пені.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо своєчасної сплати орендних платежів, позивач просить суд стягнути з відповідача 70 936,00 грн. пені, нарахованої від сум заборгованості.

У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 ГК України встановлюється законом, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.

Законодавець пов`язує можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов`язань саме з умовами їх встановлення за договором за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій.

Разом з тим, частиною 6 статті 231 ГК України визначено можливість встановлення у відсотках до облікової ставки НБУ як одиниці вимірювання такої санкції. Однак, саме зобов`язання зі сплати пені має визначатися згідно з укладеним сторонами договором, інакше буде порушуватися принцип свободи договору, оскільки сторони вправі і не передбачати будь-яких санкцій за порушення строків розрахунку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.09.2019 у справі № 908/1501/18.

Згідно з ч. 1 ст. 546, ч. 1 ст. 547, ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватись пенею (неустойка), що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Оскільки при вчинені правочину сторонами не встановлено в письмовій формі відповідальність відповідача за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань у вигляді пені з погодженням її розміру, позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 594,82 грн. пені задоволенню не підлягають.

Враховуючи наведене вище, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що судовий збір, відповідно до ст.ст. 123, 129 ГПК України, покладаються судом на сторін пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Закрити провадження у справі № 911/625/21 в частині стягнення 2 000,00 грн. заборгованості.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Чудові напої (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Київська, 4, код ЄДРПОУ 40157185) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Інгредія (04112, м. Київ, вул. О.Теліги, 4, код ЄДРПОУ 40284933) 219 829 (двісті дев`ятнадцять тисяч вісімсот двадцять дев`ять) грн. 36 коп. заборгованості та 3 327 (три тисячі триста двадцять сім) грн. 44 коп. судового збору.

Видати наказ.

3. В частині стягнення 6 000,00 грн. заборгованості та 1 594,82 грн. пені в позові відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано - 26.05.2021.

Суддя О.О. Христенко

Дата ухвалення рішення14.05.2021
Оприлюднено28.05.2021

Судовий реєстр по справі —911/625/21

Рішення від 14.05.2021

Господарське

Господарський суд Київської області

Христенко О.О.

Ухвала від 07.04.2021

Господарське

Господарський суд Київської області

Христенко О.О.

Ухвала від 09.03.2021

Господарське

Господарський суд Київської області

Христенко О.О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні