Ухвала

від 20.05.2021 по справі 363/253/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

20 травня 2021 року

м. Київ

справа № 363/253/19

провадження № 61-5990ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,

розглянувши касаційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 28 жовтня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 березня 2021 року в справі за позовом Заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Київського обласного по місту Києву управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства Димерське лісове господарство до Сухолуцької сільської ради Вишгородського району Київської області, ОСОБА_1 про визнання незаконним і скасування рішення сільської ради та визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2019 року Заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив: визнати незаконним та скасувати рішення Сухолуцької сільської ради від 11 березня 2014 року № 387 щодо затвердження проекту землеустрою та передання земельної ділянки у власність ОСОБА_1 ; визнати недійним свідоцтво про право власності від 10 квітня 2014 року № НОМЕР_1 , видане ОСОБА_1 реєстраційною службою Вишгородського районного управління юстиції Київської області на земельну ділянку площею 0,2400 га з кадастровим номером 3221888300:16:110:0001 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану в селі Сухолуччя Вишгородського району Київської області.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 28 жовтня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 16 березня 2021 року (повний текст якої складено 17 березня 2021 року) апеляційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури залишено без задоволення, а рішення Вишгородського районного суду Київської області від 28 жовтня 2020 року - без змін.

08 квітня 2021 року Заступник керівника Київської обласної прокуратури подав засобами поштового зв`язку касаційну скаргу на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 28 жовтня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 березня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 19 квітня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк десять днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків, а саме - заявнику необхідно було сплатити судовий збір за подання касаційної скарги в розмірі 7 684 грн, і роз`яснено заявнику про наслідки невиконання вимог ухвали суду.

Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, за ідентифікатором поштового відділення 0306306535767, заявник отримав зазначену ухвалу 26 квітня 2021 року.

На виконання вимог вказаної ухвали до Верховного Суду надійшли матеріали на усунення недоліків, які заявником здані на пошту 29 квітня 2021 року. Вимоги ухвали заявником виконано.

Згідно з абзацом 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

Касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

На обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень Заступник керівника Київської обласної прокуратури вказав, що в оскаржуваних судових рішеннях суди попередніх інстанцій застосували статті 256, 261, 267, 388, 391 Цивільного кодексу України та статті 264, 265, 367 ЦПК України без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц, від 06 червня 2018 року у справі № 372/1387/13-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 697/2751/14-ц, від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного господарського суду від 22 січня 2019 року у справі № 916/400/16, від 04 лютого 2020 року у справі № 911/3897/17, від 06 лютого 2020 року у справі № 916/2828/18, в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 травня 2020 року у справах №№ 368/290/17, 363/1676/17, від 10 червня 2020 року у справі № 366/3242/17, від 17 червня 2020 року у справі № 359/9716/16-ц та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 червня 2020 року у справі № 642/2975/17.

Касаційна скарга подана у встановлений законом строк, за формою та змістом відповідає вимогам статті 392 ЦПК України, оплачена судовим збором.

Згідно з частиною першою статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Оскільки наведені доводи касаційної скарги викликають необхідність їх перевірки, то слід відкрити касаційне провадження в цій справі та витребувати матеріали справи.

Заступник керівника Київської обласної прокуратури заявив клопотання про розгляд касаційної скарги в судовому засіданні за участю прокурора Офісу Генерального прокурора.

Клопотання не підлягає задоволенню з таких підстав.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що процедура допуску скарг до розгляду та провадження виключно з питань права, на відміну від того, що стосується питань фактів, може відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, навіть якщо скаржнику не була надана можливість бути особисто заслуханим апеляційним чи касаційним судом, за умови, якщо відкрите судове засідання проводилося у суді першої інстанції і якщо суди вищої інстанції не мали встановлювати факти справи, а тільки тлумачити відповідні юридичні норми (рішення ЄСПЛ від 21 жовтня 2010 року у справі Жук проти України ).

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Тобто суд касаційної інстанції є судом права.

Частиною першої статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Положення частин п`ятої та шостої статті 279 ЦПК України, якою врегульовано розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження в суді першої інстанції, не застосовуються при касаційному розгляді, оскільки суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права та не вирішує питань доказування у справі і не встановлює обставин справи.

Тлумачення вказаних норм дає підстави для висновку про те, що виклик учасників справи для надання пояснень у справі вирішується Верховним Судом з урахуванням встановленої необхідності таких пояснень.

Оскільки розгляд справи Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду здійснюється у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та необхідність виклику учасників справи для надання пояснень відсутня, то підстав для задоволення клопотання Заступника керівника Київської обласної прокуратури про розгляд касаційної скарги в судовому засіданні за участю прокурора Офісу Генерального прокурора немає.

Заступник керівника Київської обласної прокуратури також заявив клопотання про повернення надмірно сплаченого судового збору в розмірі 2 888 грн, посилаючись на те, що за подання касаційної скарги підлягає сплаті судовий збір в розмірі 7 684 грн, однак Київською обласною прокуратурою було помилково сплачено 10 572 грн судового збору.

Клопотання підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разізменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом .

Згідно з частинами другою, п`ятою статті 7 Закону України Про судовий збір у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю. Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 19 квітня 2021 року про залишення касаційної скарги без руху встановлено, що розмір судового збору за подання цієї касаційної скарги становить 7 684 грн.

Згідно з платіжним дорученням від 13 квітня 2021 року № 779 Київською обласною прокуратурою було сплачено 10 572 грн судового збору за подання касаційної скарги в цій справі.

Таким чином, Київській обласній прокуратурі необхідно повернути 2 888 грн (10 572 - 7 684) сплаченого судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Керуючись статтями 389, 392, 394, 395, 400, 402 ЦПК України, статтею 7 Закону України Про судовий збір Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 28 жовтня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 березня 2021 року.

Витребувати з Вишгородського районного суду Київської області цивільну справу № 363/253/19 за позовом Заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Київського обласного по місту Києву управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства Димерське лісове господарство до Сухолуцької сільської ради Вишгородського району Київської області, ОСОБА_1 про визнання незаконним і скасування рішення сільської ради та визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку.

Відмовити в задоволенні клопотання Заступника керівника Київської обласної прокуратури про розгляд касаційної скарги в судовому засіданні за участю прокурора Офісу Генерального прокурора.

Задовольнити клопотання Заступника керівника Київської обласної прокуратури про повернення надмірно сплаченого судового збору.

Зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві повернути Київській обласній прокуратурі частину сплаченого нею судового збору в розмірі 2 888 (дві тисячі вісімсот вісімдесят вісім) грн згідно з платіжним дорученням від 13 квітня 2021 року № 779 за подання касаційної скарги, що внесені на розрахунковий рахунок UA 288999980313151207000026007, отримувач коштів - ГУК у Печер. р-ні/Печерс. р-н./ 22030102, ЄДРПОУ - 38004897, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП).

Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк до 21 червня 2021 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:В. А. Стрільчук В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко