Рішення

від 16.05.2021 по справі 200/2053/21-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2021 р. Справа№200/2053/21-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Черникової А.О.,

при секретарі судового засідання - Сєрих М.Ю.,

за участю:

представника позивача - Мороз О.О.,

представника відповідача - Наумова В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства Старо-Кримський кар`єр до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство Старо-Кримський кар`єр (далі-позивач) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області (далі-відповідач) про визнання бездіяльності щодо неприйняття рішення про визнання податкового боргу з орендної плати за землю за 2014 рік в сумі 709045,63 грн. безнадійним протиправною та зобов`язання прийняття рішення про визнання податкового боргу з орендної плати за землю за 2014 рік в сумі 709045,63 грн. безнадійним та списати безнадійний податковий борг з орендної плати за землю за 2014 рік в сумі 709 045,63 грн.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 01 березня 2021 року розгляд справи здійснюється в порядку загального позовного провадження та призначено у підготовче засідання на 18 березня 2021 року на 12-00 год. (а. с. 16).

17 березня 2021 року відповідачем поданий відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі та зазначив, що під час розгляду адміністративної справи № 200/11491/19-а від 28 січня 2020 року за позовом Головного управління ДПС у Донецькій області до Приватного акціонерного товариства «Старо-Кримський кар`єр» про стягнення податкового боргу, судом було встановлено, що за податковим підприємством облікована заборгованість за платежем орендна плата з фізичних осіб в сумі 1233791,05 грн., який виник у термін з 30 березня 2017 року з причин несплати податного розрахунку з земельного податку № 90180115552 від 14 лютого 2017 року, а також залишку несплаченої пені в сумі 183556,17 грн. Вказує, що з інтегрованої картки платника податків, позивачем фактичного було зменшено суму податкового боргу з 2 817106,38 грн. до 1417344,22 грн., у зв`язку з невиконанням обов`язку щодо сплати грошових зобов`язань щодо сплати грошових зобов`язань по раніше поданих деклараціях з орендної плати. Отже відповідач вважає, що станом на час звернення позивача до контролюючого органу із заявою від 07 серпня 2020 року №7/08 про списання безнадійного боргу, податковий борг у сумі 709045,63 грн. не обліковувався за позивачем (а. с. 28-33).

18 березня 2021 року підготовче засідання відкладено на 02 квітня 2021 року на 13-30 год. у зв`язку з перебуванням судді Черникової А.О. на лікарняному (а. с. 96).

01 квітня 2021 року від позивача надійшла заява про зміну підстав позову. В обґрунтування позову позивач зазначив, що з 2014 року підприємство фактично зупинило господарську діяльність та не отримувало прибутку за рахунок якого могло виконувати самостійно визначені податкові зобов`язання з орендної плати за землю. За 2014 рік у позивача виникла заборгованість у сумі 709045,63 грн. Станом на 01 січня 2021 року за підприємством рахується сума несплаченого податкового боргу зобов`язання у сумі 709045,63 грн., яка є податковим боргом підприємства і відповідно до ст. 101 Податкового кодексу України може бути визнано «безнадійним». Зазначає, що згідно статті 6 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» встановлено, що на час проведення антитерористичної операції суб`єкти господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, звільняються від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності. Отже вважає, що норми зазначеного закону є нормами прямої дії. Враховуючи зазначені обставини, позивач вважає, що звільнений від сплати за користування земельними ділянками державної і комунальної власності. На підставі чого просить зобов`язати відповідача прийняти рішення про визнання податкового боргу з орендної плати за землю за 2014 рік в сумі 709045,63 грн. безнадійним та списати безнадійний податковий борг з орендної плати за землю за 2014 рік в сумі 709 045,63 грн. (а. с. 111-114).

01 квітня 2021 року позивачем до суду подана відповідь на відзив, в якому позивач не погодившись із доводами відповідача, зазначив, що позивачем були подані уточнюючі розрахунки з орендної плати за землю за 2015, 2016, 2017 роки, показники яких були відображені в картці особового рахунку позивача, як сплата боргу, тому вважає, податкові зобов`язання за 2014 рік, згідно картки особового рахунку відсутні у позивача. Вважає посилання позивача на рішення суду у справі № 200/11491/19-а безпідставним, оскільки спірне питання даної справи є списання безнадійного боргу за строком давності 1095 днів, а питання у справі № 200/11491/19-а вирішувалось судом про стягнення податкового боргу із розрахунку від 14 лютого 2017 року № 90180155552, як зазначає відповідач, а не податкового розрахунку за 2014 рік (а. с. 115-116).

Ухвалою суду від 02 квітня 2021 року проведена заміна відповідача, прийнята судом заява позивача про зміну підстав позову, у підготовчому засіданні оголошена перерва до 27 квітня 2021 року на 15 год. 15 хвилин (а. с. 141-142).

07 квітня 2021 року позивачем подані додаткові пояснення, в яких зазначено, що 13 березня 2017 року позивач подав уточнені розрахунки до податкових декларацій з орендної плати за землю та зменшив суми визначених податкових зобов`язань. Так, позивачем було зменшено податкові зобов`язання з орендної плати за землю на відповідні суми: за 2015 рік на суму 886012,49 грн., за 2016 рік на суму 1269767,52 грн., за 2017 рік на суму 1345953,84 грн. Зазначає, що позивач не подавав уточнюючого розрахунку за землю за 2014 рік, у зв`язку з чим вважає, що відповідач самостійно змінив призначення показників уточнюючих розрахунків, які були самостійно визначені позивачем. Позивач вказує, що контролюючим органом можливо лише зміна призначення платежу у порядку зарахування коштів в черговості виникнення податкового боргу. При цьому зазначає, що позивачем не було здійснено оплату податкових зобов`язань за період 2014 року по 2017 роки. Отже вважає, що відповідач неправомірно застосував показники уточнені розрахунків за 2015, 2026, 2017 роки, як сплату податкового боргу та протиправно змінив показники податкової звітності, як наслідок невірно відобразив їх у картці особового розрахунку позивача з орендної плати за 2014 рік. Також позивач зазначає, що відповідно до статті 6 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» він звільнений від сплати за користування земельними ділянками у 2014 році (а. с. 146-151).

23 квітня 2021 року відповідачем подані заперечення на заяву позивача про зміну підстав позову, в якому зазначив, що посилання позивача на підставі статті 6 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» є безпідставними, оскільки не скасовує обов`язків платника податків сплачувати податки та збори, а надає лише можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх в установлені строки (своєчасно) та у повному обсязі. Також вказує на те, що сума податкового боргу, яку позивач вважає безнадійним, за ним не обліковується, з урахуванням наявного судового рішення, яке набрало законної сили по справі № 200/1149/19-а (а. с. 170-174).

Ухвалою суду від 27 квітня 2021 року закрито підготовче провадження у справі та призначено до розгляду по суті на 17 травня 2021 року на 12 год. 30 хвилин.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічним зазначених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач, Приватне акціонерне товариство «Старо-Кримський кар`єр» є юридичною особою, зареєстроване в реєстрі за кодом ЄДРПОУ 00292215, за місцезнаходженням: 87591, Донецька область, місто Маріуполь, смт. Старий Крим; перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Донецькій області (Маріупольське управління), що підтверджується даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (арк. справи 5-6).

Відповідно договору оренди земельної ділянки від 08 лютого 2007 року, ВАТ «Старо-Кримський кар`єр» уклав договір на 25 років (до 26 вересня 2031 року) на земельні ділянки, які знаходяться у селищі міського типу Старий Крим в Іллічівськом районі м. Маріуполя (а. с. 117-121).

27 січня 2014 року позивачем подана до контролюючого органу за місцем знаходження земельних ділянок податкова декларація з плати за землю, а саме: податкова декларація з плати за землю (звітна) від 27 січня 2014 року за кодом платежу 1412365600 Орендна плата з юридичних осіб ДПІ Іллічівському районі м. Маріуполь на суму 709427,30 грн. (а. с. 91-94).

07 серпня 2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою про визнання податкового боргу безнадійним та прийняття контролюючим органом рішення про списання податкового боргу Приватного акціонерного товариства «Старо-кримський кар`єр» з орендної плати за землю за 2014 рік в сумі 709045,63 грн. (а. с. 83-84).

На заяву позивача від 07 серпня 2021 року за вихідним № 7/18, Головне управління ДПС у Донецькій області повідомило позивача листом від 07 вересня 2021 року за вихідним № 70974/1005-99-10-02-17 про те, що станом на 01 вересня 2020 року за позивачем обліковується податковий борг з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 1417347,22 грн., який виник 13 березня 2017 року з причини несплати грошових зобов`язань самостійно задекларованих у податкових деклараціях. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 28 січня 2020 року у справі № 200/11491/19-а позов ГУ ДПС у Донецькій області про надання дозволу на стягнення коштів з рахунків банківських установах, які обслуговують позивача, в рахунок погашення податкового боргу з орендної плати юридичних осіб на загальну суму 1417347,22 грн., яке набрало законної сили 12 травня 2020 року. У зв`язку з чим, відповідач вважає передчасним списання податкового боргу з орендної плати з юридичних осіб, оскільки триває процедура стягнення податкового боргу за рішенням суду (а. с. 82).

Станом на 31 грудня 2014 року в інтегрованій картці платника податків за позивачем обліковується податковий борг з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності у сумі 709045,63 грн. (а. с. 61).

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правові норми належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтею 15 ПК України на платників податків покладений обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України встановлено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податковим обов`язком є обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1 ст. 36 вказаного Кодексу).

Відповідно до пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі - орендна плата).

Пунктом 288.7 ст. 288 ПК України визначено, що податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Відповідно до ст. 285 ПК України, базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв`язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Згідно з п. п. 286.2 та 286.3 ст. 286 ПК України, яка визначає порядок обчислення плати за землю, визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Платник плати за землю має право подавати щомісяця звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов`язку подання податкової декларації не пізніше 20 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.

Відповідно до п. 287.3 ст. 287 ПК України, податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Отже, Податковим кодексом України визначено право платника податків (за його вибором) подавати декларацію з плати за землю у встановлений строк один раз за весь рік або подавати таку декларацію щомісячно та обов`язок платника податків щомісячно сплачувати плату за землю.

Позивач є суб`єктом господарювання, яким було подано податкові декларації по платі за землю за 2014 рік.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України та розпочато проведення Антитерористичної операції (далі - АТО) на території Донецької і Луганської областей.

З метою забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, 02 вересня 2014 року прийнятоЗакон України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції ( далі - Закон № 1669-VII), згідно до статті 1 якого період проведення антитерористичної операції це час між датою набрання чинності Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Виходячи з наведених положень, датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14 квітня 2014 року.

На час вирішення даної справи, Президентом України не прийнято Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України, тобто, період проведення АТО триває.

Чинний з 15 квітня 2017 року порядок оподаткування об`єктів оподаткування, що розташовані на тимчасово окупованій території та/або на території населених пунктів, які розташовані на лінії зіткнення, встановлено пунктом 38 підрозділ 10 Перехідних положень Кодексу в редакції Закону України від 23 березня 2017 року № 1989-УШ Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо уточнення деяких положень та усунення суперечностей, що виникли при прийнятті Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні.

У абзацах першому та другому підпункту 38.7 пункту 38 підрозділу 10 Перехідних положень Кодексу встановлено, що не нараховується та не сплачується у період з 14 квітня 2014 року по 31 грудня року, в якому завершено проведення антитерористичної операції, плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності): за земельні ділянки, що розташовані на тимчасово окупованій території; за земельні ділянки (крім земель сільськогосподарського призначення), що розташовані на території населених пунктів на лінії зіткнення.

Відповідно до підпункту 38.1 підпункту 38 підрозділу 10 Перехідних положень Кодексу визначено, що: тимчасово окупована територія - територія окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, визначена відповідно до Постанови Верховної Ради України Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, визначається Кабінетом Міністрів України; територія населених пунктів на лінії зіткнення територія населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, перелік яких визначений Кабінетом Міністрів України.

Тобто, аналізуючи вищевикладене, сам факт перебування платників орендної плати за земельну ділянку на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, є підставою для зупинення застосування до таких платників заходів впливу та стягнення за порушення Закону.

На виконання приписів Закону України«Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року № 1275-р«Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Серед цього переліку зазначено зокрема смт. Старий Крим (міста розташування земельних ділянок).

Окрім того, з представленого листа Антитерористичного центру при Службі безпеки України (Штаб Антитерористичної операції на території сектору «М») за вихідним № 3816ДСК від 03 червня 2015 року, вбачається про неможливість надати дозвіл на проведення масових підривів у зв`язку з тим, що ПАТ «Старо-Кримський кар`єр» знаходиться у зоні проведення АТО (а. с. 10).

Довідкою військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України від 01 жовтня 2019 року за вихідним № 633/2935 підтверджується факт розміщення на базі ПрАТ «Старо-Кримський кар`єр» підрозділу Військової частини НОМЕР_1 і використання частини його територія для цілей оборони з 01 листопада 2016 року визначена з обмеженим доступом (а. с. 11).

Тобто, у період невиконання обов`язків платника орендної плати за земельну ділянку, позивач знаходився на обліку в органі доходів і зборів, розташованого на території населеного пункту, визначеного в переліку про який йдеться в статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція.

Таким чином, в силу положень діючого Закону, з 14 квітня 2014 року відповідальність передбачена законодавством за невиконання обов`язків платника орендної плати за земельну ділянку, до позивача не застосовуються, що не було враховано відповідачем.

Окрім того, Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» щодо безперешкодної діяльності органів місцевого самоврядування від 17 травня 2016 року № 1365-VIII тексти статей 6 та 7 Закону України № 1669 викладено в наступній редакції: «Звільнити суб`єктів господарювання від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону»; «Скасувати суб`єктам господарювання орендну плату за користування державним та комунальним майном, розташованим в населених пунктах, згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону».Закон України від 17 травня 2016 року № 1365-VIIIнабрав чинності 8 червня 2016 року.

Частиною першоюстатті 58 Конституції Українипередбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Врішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 р. № 1-рп/99(справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується тойзаконабо інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Із врахуванням приписів частини 3 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», відповідно до яких закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону, суд дійшов висновку, щоЗакон № 1669-VII є спеціальнимзаконому спірних правовідносинах. Отже, застосування Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» не ставиться у залежність від внесення відповідних змін доПК України. Крім іншого, Закон України № 1669-VII прийнято пізніше ніжПК України.

Статтею 6 Закону України від 2 вересня 2014 року №1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції»(в редакції чинній до 08.06.2016 року) передбачалося звільнення суб`єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Отже, позивач в період з 14 квітня 2014 року по 07 червня 2016 року включнобув звільнений від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Відповідач у судовому засіданні посилався на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 січня 2020 року по справі № 200/11491/190-а за позовом Головного управління ДПС у Донецькій області до Приватного акціонерного товариства Старо-Кримський кар`єр про стягнення податкового боргу на суму 1417347,22 грн., зазначивши, що сума податкового боргу, яку позивач вважає безнадійним за ним не обліковується, з урахуванням вищезазначеного рішення суду. Крім того, вважав, оскільки підприємством було самостійно зменшено суми зобов`язань уточнюючими деклараціями, суми зобов`язань по ним було зараховано в рахунок погашення податкового боргу минулих років, отже загальна сума задекларованого зобов`язання у розмірі 709 0945,63 грн. була погашена в автоматичному режимі 13 березня 2017 року та відображено в інтегрованій картці платника позивача за 2017 рік.

Позивач у судовому засіданні зазначив, що 13 березня 2017 року ним було зменшено податкові зобов`язання з орендної плати за землю на відповідні суми: за 2015 рік на суму 886012,49 грн., за 2016 рік на суму 1269767,52 грн. за 2017 рік на суму 345953,84 грн. Проте, відповідачем, на підставі уточненого розрахунку за 2017 рік було здійснено зміну показників частково за 2016 рік на суму 767140,36 грн., за 2017 рік здійснено заміну на 112162,82 грн., за рахунок залишку суми зменшено пеню на 468376,16 грн., яка нарахована раніше 13 березня 2017 року на суми відкоригованих податкових зобов`язань 2014 року. Разом з тим, позивач зазначив, щодо уточненого розрахунку з орендної плати за землю за 2014 рік він не подавав.

Суд зауважує, що серед визначеного приписами ст. 87 ПК України вичерпного переліку джерел погашення податкового боргу платника податків, відсутня можливість врахування уточнюючих податкових декларацій у якості платіжних документів в рахунок погашення податкового боргу.

Крім того, слід відмітити, що декларація не є платіжним документом, а дата коригування грошових зобов`язань не є датою погашення (сплати) коштів.

Так, за визначенням, яке міститься в п.46.1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до п.49.2 ст. 49 ПК України платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цьогоКодексуподавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Положеннями п. 36.1 ст. 36 ПК України передбачено, що податковим обов`язком є обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Сплата податків та зборів здійснюється в грошовій формі у національній валюті України, крім випадків, передбачених цим Кодексом або законами з питань митної справи (п.35.1 ст. 35 ПК України).

Відповідно до пункту 93 статті 9 ПК України зарахування загальнодержавних податків та зборів до державного і місцевих бюджетів здійснюється відповідно доБюджетного кодексу України.

Частиною п`ятоюстатті 45 Бюджетного кодексу Українивстановлено, що податки і збори (обов`язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування коштів на єдиний казначейський рахунок державного бюджету України.

Отже, виходячи з системного аналізу вищезазначених норм, податкова декларація чи уточнюючий розрахунок є звітним документом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, тобто визначається (узгоджується) сума податкового зобов`язання щодо кожного окремого податку, а у випадках, коли платник виконує функцію податкового агента як роботодавець, є документом, що свідчить про суми нарахованого, сплаченого доходу на користь платників податків - фізичних осіб, а також суми утриманого та/або сплаченого податку до бюджету (зокрема, єдиного соціального внеску, податку з доходів фізичних осіб).

Водночас, податкова декларація чи уточнюючий розрахунок не підтверджують самого факту сплати (погашення) боргу.

Враховуючи вищевикладене, подача уточнюючих декларацій не є погашенням податкового боргу платником податків у розумінні норм пп. 14.1.152 п. 14.1 ст. 14, ст. 50, ст. 87, ст. 129 ПК України, оскільки платник податків не погашав (не сплачував) податковий борг, а коригував податкові зобов`язання (грошові зобов`язання) в сторону зменшення, тобто, фактично, усував помилку при визначення суми податкового зобов`язання.

Аналогічна права позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20 грудня 2018 року у справі № 818/326/17, у поставно і Верховного Суду від 03 вересня 2020 року у справі № 805/1764/16-а.

У зв`язку з чим, суд погоджується з доводами позивача про те, що відповідачем неправомірно були зараховані показники уточнюючих розрахунків за 2015, 2016, 2017 роки, як оплату податкового боргу та протиправно змінив показники податкової звітності, як наслідок невірно відобразив їх у картці особового рахунку позивача з орендної плати за землю за 2014 рік.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 02 лютого 2021 року у справ № 200/9574/20-а за позовом Приватного акціонерного товариства Старо-Кримський кар`єр до Головного управління ДПС у Донецькій області, визнані протиправними дії Головного управління ДПС у Донецькій області щодо нарахування пені з орендної плати за землю за 2013 рік, за 2014 рік, за 2015 рік, за 2016 рік, за 2017 рік на загальну суму 720 839,22 грн. та зобов`язане Головне управління ДПС у Донецькій області скасувати нараховану суму пені з орендної плати за землю за 2013, за 2014 рік, за 2015 рік, за 2016 рік, за 2017 рік на загальну суму 720 839,22 грн.

Частиною 4статті 78 Кодексу адміністративного судочинства Українивстановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Передбачене вищевказаною нормою звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні встановлює обов`язок суду враховувати такі обставини при вирішенні даної справи.

Згідно з п. 102.1 ст. 102 ПК України, якою встановлені строки давності та їх застосування, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації,звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Пунктом 102.4 ст. 102 ПК України визначено, що у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з п. 101.2 ст. 101 ПК України, під терміном «безнадійний» розуміється, зокрема податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом.

Контролюючим органом протягом 1095 днів заходи щодо примусового стягнення з позивача податкового боргу в сумі 709045,63 грн. не вживалися, доказів зворотного до суду не надано.

Отже, щодо податкового боргу позивача минув строк давності, встановлений Податковим кодексом України, у зв`язку з чим він набув статусу безнадійного податкового боргу.

Однією з функцій контролюючих органів є списання безнадійного податкового боргу (пп. 191.1.24 п. 191.1. ст. 191 ПК України).

Списання безнадійного податкового боргу врегульовано ст. 101 Податкового кодексу України, згідно з п. 101.1 якої списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.

Згідно з п. п. 101.5 ст. 101 ПК України, контролюючі органи щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Порядок списання безнадійного податкового боргу платників податків затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 року № 577.

Згідно з пп. 3 п. 2.1 розд. ІІ вказаного Порядку під терміном "безнадійний податковий борг" слід розуміти податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений статтею 102 глави 9 розділу II Кодексу.

Відповідно до п. 3.1 розд. ІІІ Порядку визначення сум безнадійного податкового боргу, що підлягає списанню органами доходів і зборів, здійснюється на підставі даних інформаційних систем органів доходів і зборів (далі - ІС) станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.

Пунктом 3.2 розд. ІІІ Порядку визначено, що днем виникнення безнадійного податкового боргу вважається, зокрема, у випадку, визначеному в підпункті 3 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, - дата прийняття рішення керівника органу доходів і зборів.

Відповідно до п. 4.3 - 4.5 розд. ІV Порядку в інших випадках, передбачених підпунктами 1, 2, 3, 5 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, орган доходів і зборів здійснює процедури щодо проведення списання безнадійного податкового боргу відповідно до вимог пункту 4.2 цього розділу.

Структурний підрозділ органу доходів і зборів, до функцій якого належить списання безнадійного податкового боргу, здійснює таке списання щокварталу протягом двадцяти календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації(розрахунку) за звітний (податковий) квартал.

Рішення про списання безнадійного податкового боргу вноситься до ІС не пізніше наступного робочого дня після підписання такого рішення.

Зі змісту Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, що затверджений наказом Міністерства доходіві зборів України від 10.10.2013 року № 577, вбачається, що списання безнадійного податкового боргу, яким є податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності у 1095 днів, здійснюється контролюючим органом самостійно на підставі даних автоматизованої інформаційної системи станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.

При цьому, звернення платника податків про списання безнадійного податкового боргу є обов`язковим лише у випадку, якщо такий податковий борг виник внаслідок непереборної сили (форс-мажорних обставин) (п. 4.1 розд. ІV Порядку). В усіх інших випадках розгляд питання про списання безнадійного податкового боргу ініціюється контролюючими органами щоквартально та проводиться автоматично, без участі платника податків.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені в постанові Верховного Суду від 04 вересня 2018 року в справі № 813/4430/16, які відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

В порушення наведених вимог законодавства контролюючим органом безнадійний податковий борг списаний не був, що призвело до порушення прав позивача.

З урахуванням встановлених обставин, які підтверджено належними та допустимими доказами, дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при пред`явленні адміністративного позову сплачений судовий збір у розмірі 10635,69 гривень, що підтверджується наявним в матеріалах адміністративної справи квитанцією № 30976330 від 19 лютого 2021 року (арк. справи 13).

Таким чином, понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 10635, 69 гривень підлягають стягненню за рахунокбюджетних асигнувань з Головного управління ДПС у Донецькій області на користь позивача.

Керуючись статтями 2, 3, 5- 9, 12, 15, 18, 19, 22, 25, 32, 72, 76, 77, 79, 94, 139, 241-243, 245, 246, 263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства Старо-Кримський кар`єр (за місцезнаходженням: 87591, Донецька область, м. Маріуполь, смт. Старий Крим, код ЄДРПОУ 00292215) до Головного управління ДПС у Донецькій області (за місцезнаходженням: 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, буд. 59, код ЄДРПОУ 44070187) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Донецькій області щодо неприйняття рішення про визнання податкового боргу Приватного акціонерного товариства Старо-Кримський кар`єр з орендної плати за землю за 2014 рік у сумі 709054,63 грн. безнадійним.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Донецькій області (за місцезнаходженням: 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, буд. 59, код ЄДРПОУ 44070187) прийняти рішення про визнання податкового боргу Приватного акціонерного товариства Старо-Кримський кар`єр (за місцезнаходженням: 87591, Донецька область, м. Маріуполь, смт. Старий Крим, код ЄДРПОУ 00292215) з орендної плати за землю за 2014 рік у сумі 709045,63 грн. безнадійним та списати безнадійний податковий борг Приватного акціонерного товариства Старо-Кримський кар`єр з орендної плати за землю 2014 рік в сумі 709045,63 грн.

Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства Старо-Кримський кар`єр (за місцезнаходженням: 87591, Донецька область, м. Маріуполь, смт. Старий Крим, код ЄДРПОУ 00292215) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області (за місцезнаходженням: 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, буд. 59, код ЄДРПОУ 44070187) суму судового збору в розмірі 10635,69 грн. (десять тисяч шістсот тридцять п`ять) гривень 69 копійок.

Вступна та резолютивна частини рішення проголошено у судовому засіданні 17 травня 2021 року.

Повний текст рішення складений та підписаний 26 травня 2021 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно приписів підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги на рішення Донецького окружного адміністративного суду подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя А.О.Черникова