Рішення

від 26.05.2021 по справі 280/1287/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26 травня 2021 року Справа № 280/1287/21 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікової Н. В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЕКОФРОСТ до Головного управління ДПС України у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Екофрост (надалі - Позивач, ТОВ Екофрост ) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській (надалі - Відповідач, ГУ ДПС у Дніпропетровській області), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми В4 від 13.01.2021 року №0000460719, яким Позивачу зменшено розмір від`ємного значення на загальну суму 7 919 792 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані помилковістю висновків контролюючого органу про порушення підприємством Екофрост норм податкового законодавства Позивач вважає, що вищезазначене податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню, як таке, що є неправомірними та не відповідає чинному законодавству, оскільки прийняте на підставі хибних висновків, до яких дійшов відповідач в ході проведення перевірки. Позивач зазначає, що на підтвердження реальності здійснення господарських операцій до перевірки було надано відповідні договори та виписані контрагентами податкові та видаткові накладні,товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, оборотно-сальдові відомості. Відповідач в акті перевірки не посилається на будь-які зауваження до первинних документів, які б не надавали право ТОВ Екофрост на формування суми від`ємного значення у перевіряємому періоді, не надає доказів, які б спростовували реальність господарських операцій з контрагентами-постачальниками, та докази, які б підтверджували обставини, викладені в акті перевірки.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2021 року у справі №280/1287/21 прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

30 березня 2021 року представником відповідача до суду було надано відзив на позовну заяву по справі №280/1287/21, згідно якого останній заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування доводів викладених у відзиві на позов зазначено, що ТОВ Екофрост не в повному обсязі були надані первинні документи на підтвердження переміщення ТМЦ до місць зберігання, інвентаризація ТОВ Екофрост проводилась без участі перевіряючих, наявна податкова інформація відносно підприємств-перевізників.

02 квітня 2021 року на адресу Запорізького окружного адміністративного суду по справі №280/1287/21 надійшла відповідь ТОВ Екофрост на відзив Відповідача.

Протокольною ухвалою суду від 28.04.2021 було закрито підготовче провадження у справі та призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 19.05.2021.

19.05.2021 до суду від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження. Представник відповідача у судове засідання не прибув, про ату, час та місце судовог засідання відповідач був повідомлений належним чином.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Згідно з частиною четвертою статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних обставин справи, підстав та мотивів.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим кодексом України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно із п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 44.1 ст.44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.198.3 ст. ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 ПК України, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті198 Податкового кодексу України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних; для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Відповідно до п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 201.1 статті201 Податкового кодексу України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до пункту 201.4 статті201 Податкового кодексу України, платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг протягом періоду, за який складається така податкова накладна, постачання яких має безперервний або ритмічний характер: покупцям - платникам податку - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер протягом періоду, за який складається така податкова накладна, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом такого місяця; покупцям - особам, не зареєстрованим платниками податку, - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням всього обсягу постачання товарів/послуг таким покупцям, з якими постачання мають такий характер, протягом такого місяця.

Згідно з п.201.10ст.201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем податку на додану вартість у ціні товару.

Як свідчать матеріали справи, зауважень до первинних документів у контролюючого органу не було.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ ЕКОФРОСТ є юридичною особою приватного права та платником ПДВ, основним видом господарської діяльності якого згідно КВЕД 10.11 Виробництво м`яса. Крім того, Позивач займається оптовою торгівлею м`ясом та м`ясними продуктами (код КВЕД 46.32), виробництвом промислового холодильного та вентиляційного устаткування (код КВЕД 28.25) та неспеціалізованою оптовою торгівлею (код КВЕД 46.90).

Загальна вартість основних засобів ТОВ ЕКОФРОСТ станом на 31.08.2020 року складає 286 038,83 грн., згідно штатного розкладу на підприємстві Позивача офіційно працевлаштовано 23 працівники.

На підставі наказу від 05.11.2020 року №2863-п, а також наказів про продовження термінів від 12.11.2020 року №2974 та від 16.11.2020 року №3046 Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю ЕКОФРОСТ щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за серпень 2020 року від`ємного значення з податку на додану вартість, яке визначено з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого в попередніх звітних періодах квітень, травень, червень та липень 2020 року.

За результатами перевірки було складено акт № 698/04-36-07-19/41488513 від 26.11.2020 року, яким не підтверджено обґрунтованість формування Позивачем власних показників податкової звітності з податку на додану вартість у перевіряємому періоді.

У акті перевірки зазначено, що діяльність суб`єктів господарювання, які є контрагентами ТОВ Екофрост , свідчить про те, що метою їх функціонування є створення виключено документообігу по нереальним господарським операціям для отримання податкової вигоди. Досліджені операції спрямовані на документальне оформлення постачання ТМЦ, та не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними.

На підставі висновків акту було сформовано оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми В4 від 13.01.2021 року №0000460719, яким Позивачу зменшено розмір від`ємного значення на загальну суму 7 919 792 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Положеннями ст. 19 ч. 2 Конституції України гарантовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Приписами підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених у ст. 78 ПК України.

Надаючи оцінку доводам позивача про протиправність оскаржуваного рішення, з огляду на помилковість висновків контролюючого органу про відсутність реального характеру господарських операцій позивача, суд виходить з наступного.

Від`ємне значення розраховується за правилами п. 200.1 ПКУ як різниця між сумою податкового зобов`язання (ПЗ) звітного (податкового) періоду і сумою податкового кредиту (ПК) такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до податкової декларації ТОВ ЕКОФРОСТ з податку на додану вартість за період серпень 2020 року сума від`ємного значення згідно рядка 21 податкової декларації склала 13 865 698 грн.

На формування від`ємного значення вплинули операції із придбання товарів/послуг за періоди квітень 2020 року - липень 2020 року у таких контрагентів постачальників, як : ТОВ М`ясторгпродукт , АТ ММК , ПП Пласт-Еко , СТОВ Дружба-Казначеївка , ТОВ Агрофірма-Відродження , ПСП ім. Фрунзе, СВК Заповіт-2000 , СФГ Яна , ТОВ ГПЮ , ТОВ Гофропак ЛТД , ТОВ АПК Спасський та ТОВ АПК Джерело-2010 .

До перевірки на обов`язкові запити перевіряючих Позивачем були надані первинні документи бухгалтерського обліку (договори, рахунки на оплату, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, акти виконаних робіт, банківські виписки тощо), які не мають дефектів форми, змісту або походження, та котрі відповідно до приписів ст. ст. 187, 198, 201 ПК України, ч.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність , п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, на підтвердження операцій як придбання, транспортування, оплати, так і подальшої часткової реалізації придбаного активу із відповідною націнкою у якості доказу обґрунтованого відображення суми від`ємного значення в рядку 21 податкової декларації ТОВ Екофрост з податку на додану вартість за період серпень 2020 року.

Проте, ані у акті перевірки, ані у відзиві на позовну заяву по справі №280/1287/21 Відповідач не заперечує та не ставить під сумнів жодну операцію з придбання та/або реалізації товарно-матеріальних цінностей в перевіряємому періоді, за наслідком яких і була сформована сума від`ємного значення 13 865 698 грн., не заперечується також і товарність діяльності Позивача. Факт безпосередньої наявності товару на місцях зберігання було підтверджено в результаті обстеження перевіряючими місць зберігання ТМЦ ТОВ Екофрост .

Також судом було досліджено, що в ході проведення перевірки директором ТОВ ЕКОФРОСТ ОСОБА_1 було видано наказ №17ІНВ від 11.11.2020 року Про проведення інвентаризації , згідно якого для проведення інвентаризації на всіх місцях зберігання і виробництва були створені інвентаризаційні комісії, що були складені із працівників ТОВ ЕКОФРОСТ .

На підставі наказу №17ІНВ від 11.11.2020 року у період з 11.11.2020 року по 12.11.2020 року у всіх складських приміщеннях ТОВ ЕКОФРОСТ було проведено інвентаризацію основних засобів,залишків товарно-матеріальних цінностей а також грошових коштів у касі та на рахунках, про що комісіями були складені відповідні протоколи проведення інвентаризації.

Відповідно до протоколу інвентаризаційної комісії від 12.11.2020 року про результати інвентаризації за місцем складання: Дніпропетровська область, Новомосковський р-н, село Орлівщина, вул.Комплексна, буд.1а встановлено в наявності:

- балансова вартість необоротних активів загальною кількістю 105 одиниць на суму 286 038,83 грн.;

- запаси загальною кількістю 2 492 176,35 одиниць на суму 84 724 568,30 грн.;

- виявлено пере сорт у кількості 3955,353 кг. на загальну суму 758 179,91 грн.;

- лишки у кількості 284,035 кг на загальну суму 12 775,95 грн.

- нестач не виявлено.

Додатково, листом вих.№16/11-3 від 16 листопада 2020 року ТОВ ЕКОФРОСТ були надані пояснення перевіряючим стосовно розбіжностей у бухгалтерському обліку, згідно яких повідомлено, що частина товарно-матеріальних цінностей та пакувальних матеріалів була переміщена на зберігання зі складу за адресою : вул. Комплексна 1а, с.Орлівщина, Новомосковський р-н Дніпропетровської області, до місць зберігання, розташованих за адресами : м.Львів, вул.Промислова 50/52 та м.Мелітополь, вул.Героїв України 175/13. Безпосередній процес переміщення здійснювався із залученням ТОВ Транспортно-експедиційна компанія Скарабей та ФОП ОСОБА_2 , на підтвердження чого перевіряючим було надано накладні на переміщення, договір на транспортно-експедиційне обслуговування №13 від 15.10.2018 року, договір надання послуг на перевезення вантажу автомобільним транспортом №15/04/18 від 15.04.2018 року, рахунки на оплату, акти здачі прийняття виконаних робіт, платіжні доручення та товарно-транспортні накладні.

Стосовно посилань контролюючого органу, що інвентаризацію ТОВ Екофрост було проведено без участі перевіряючих, суд зазначає, що відповідно до підпункту 20.1.9 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право вимагати в ході перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, у тому числі зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки.

При цьому учать перевіряючих під час безпосереднього проведення інвентаризації чинним податковим законодавством не передбачена.

Доводи Відповідача про відсутність у контрагентів позивача необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, транспортних засобів тощо, є безпідставними, оскільки для проведення господарських операцій щодо постачання товарів, виконання робіт наявність власних транспортних засобів, складських приміщень не є обов`язковим, оскільки такі активи можуть орендуватися.

Також слід зазначити, що не підтвердження операцій за ланцюгом постачання, відсутність основних засобів у контрагентів, так само як і податкова інформація про інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентами платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентами, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку.

До того ж, Замовник транспортних послуг (ТОВ ЕКОФРОСТ ) не зобов`язаний перевіряти Виконавця в частині офіційного оформлення працевлаштування його працівників, а приймає фактично виконаний обсяг робіт, який в повному обсязі засвідчений актами здачі-приймання виконаних робіт.

Контролюючий орган наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких надає можливість виявити податкові правопорушення, допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності та притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом індивідуальної відповідальності платника податків.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже неодноразово була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду, зокрема, у постановах від 26.06.2018 (справа №803/649/15-а), від 31.07.2018 (справа №820/3119/17), від 31.07.2018 (справа №0870/4938/12), від 31.07.2018 (справа №817/1339/17), від 21.05.2019 (справа №804/887/17), від 27.06.2019 (справа №814/1791/13-а), що враховується судом згідно з вимогами частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Окремо зазначаємо, що в акті позапланової перевірки ТОВ ЕКОФРОСТ не наведено будь-яких посилань на наявність актів податкових органів документальних або зустрічних перевірок підприємств-підрядників та/або рішень судів, якими було б встановлено відсутність господарських операцій у спірний період.

Суд зазначає, що, відповідно до ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-ХІV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а його статтею 3 передбачено, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1ст. 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також в пп. 1.2 п.1, пп.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704 (далі Положення №88), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч. 2ст. 9 вказаного Закону та п.2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.15 та п.2.16 Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок. Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Згідно з ст. 1 Закону №996-ХІV, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції дії або події, що спричинили реальні зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства, тобто майновому стані платника податків.

Суд зазначає, що оглянуті первинні документи містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими на час вчинення угоди суб`єктами права.

Тобто, надані первинні бухгалтерські документи по формі та за змістом відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність та Положення № 88.

Належних та достатніх підстав, з яких було встановлено порушення платником податків декларування даних фінансового результату за перевіряємий період не зазначено, що свідчить про неналежність доказів, на які посилаються посадові особі ДПС, що здійснювали перевірку, невідповідність доказової бази критеріям допустимості, достатності та достовірності доказів.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою використання їх в господарській діяльності.

Документи, які надані позивачем, суд вважає достатніми та такими, що підтверджують факт придбання послуг у контрагентів, використання їх у власній господарській діяльності, та настання змін в майновому стані платника податків.

За таких обставин підстави для не включення сум податку на додану вартість по таких податкових накладних до складу податкового кредиту позивача відсутні.

Таким чином, суд дійшов висновку, що наявність первинних документів є достатньою підставою для відображення вказаних операцій в бухгалтерському обліку, а оскільки дані податкового обліку базуються на даних бухгалтерського обліку, висновок відповідача щодо незаконності віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є необґрунтованим, що виключає наявність підстав для висновку про відсутність фактичного здійснення господарських операцій.

При цьому, в акті перевірки відповідачем не наведено жодних зауважень, що первинні документи, надані до перевірки, не відповідають приписам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Таким чином, висновки відповідача про неправомірність включення позивачем до складу податкового кредиту з сум податку на додану вартість по господарських операціях з відповідними контрагентами суперечать чинному законодавству та не відповідають фактичним обставинам.

Також, суд зазначає, що формування підприємством податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Вищенаведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини у справі Булвес АД проти Болгарії (заява № 3991/03). Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Крім того суд зазначає, що рішення ЄСПЛ Булвес АД проти Болгарії як на звичну практику країн Європейського Союзу в питанні відповідальності платників податку за податкові делікти посилається на два рішення Суду Європейського союзу: об`єднане рішення (консультативний висновок) Суду ЄС від 12 січня 2006 року в справі Optigen Ltd (C354/03), Fulcrum Electronics Ltd (C355/03) and Bond House Systems Ltd (C484/03) v Commissioners of Customs Ц Excise і об`єднане рішення Суду ЄС від 6 липня 2006 року в справі Axel Kittel v. Belgian State, (C439/04) і Belgian State v. Recolta Recycling (SPRL, C440/04) (ECR 2006, page I0616).

Так, у рішенні Суду ЄС від 12 січня 2006 року зазначається: право на вирахування податку на додану вартість особою, що має статус платника ПДВ, яка здійснює відповідні операції, не може зачіпатися тією обставиною, що в ланцюгу поставок, в яку входять зазначені операції, попередня або наступна операція будуть пов`язані з шахрайством при сплаті податку на додану вартість, про яку платник податку не знав та не міг знати.

В даному випадку, контролюючим органом не доведено недобросовісність платника податку ТОВ "Екофрост" у взаємовідносинах з відповідними контрагентами.

Слід зауважити, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товар, незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Такий висновок узгоджується із позицією колегії суддів Касаційного адміністративного суду Верховного Суду у постанові по справі №К/9901/1349/17.

Контролюючим органом всупереч вимог ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагента позивача трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для виконання умов договорів купівлі - продажу, укладених позивачем з контрагентом, як не було надано і доказів про наявність фактів, які встановлені судами, однак не враховані під час прийняття рішень, та свідчать про обізнаність платника податків щодо неправомірної поведінки контрагентів та злагодженості дій між ними.

Посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагента позивача, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставним оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону

Така правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 31.07.2018 року у справі №817/1339/17 (адміністративне провадження №К/9901/49539/18).

З системного аналізу вищевикладеного, можна зробити висновок про необґрунтованість висновків акту перевірки, які стали підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення.

Керуючись ст. 9, 72-77, 90, 139, 246-247, 249, 255, 287, 297 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ЕКОФРОСТ (69096, м. Запоріжжя, вул. Гребельна, б. 5, код ЄДРПОУ 41488513) до Головного управління ДПС України у Дніпропетровській області (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17а, код ЄДРПОУ 43145015) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області№0000460719 від 13 січня 2021 року.

Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЕКОФРОСТ судові витрати зі сплати судового збору у сумі 22700,00 грн. (двадцять дві тисячі сімсот гривень 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили у порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України та може бути оскаржене у порядку та строки, передбачені ст. ст. 293 - 297 КАС України.

Суддя Н.В. Стрельнікова