Рішення
від 25.05.2021 по справі 640/26002/19
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2021 року м. Київ № 640/26002/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Добрянської Я.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ПІДПРИЄМСТВО КОМПЛЕКСНОЇ БЕЗПЕКИ СКАТ

до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю ПІДПРИЄМСТВО КОМПЛЕКСНОЇ БЕЗПЕКИ СКАТ з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00001890502 від 18.10.2019р.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00001900502 від 18.10.2019р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки акту перевірки щодо нереальності господарських операцій, які мали місце між позивачем та його контрагентами, спростовуються змістом господарських операцій, оскільки позивачем досягнуто економічного ефекту, господарські операції оформлені відповідними первинними документами. На час, коли позивач мав господарські взаємовідносини зі своїми контрагентами, відомості в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про таких контрагентів були підтвердженими, такі особи були зареєстровані як платник податку, а відтак податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідачем подано відзив на адміністративний позов в якому зазначає, що діяв у межах повноважень, у порядку та в спосіб встановлений Конституцією та законами України, оскільки надані позивачем первинні документи містять істотні недоліки змісту та форми, а відтак не можуть вважатись таким, що підтверджують реальність господарської операції позивача з контрагентами. З огляду на викладене вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 06.09.2019р. № 335 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ ПКБ СКАТ .

За результатом проведеної перевірки складено акт від 25.09.2019р. № 47/26-15-05-02-05/38283108 Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю ПКБ СКАТ у висновках якого зазначено, що перевіркою встановлено порушення позивачем:

1. п. 44.1 ст.44, пп.134.1.1. п.134.1 ст.134 ПК України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, із змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 30 582 грн., у тому числі за 2017 рік в сумі 30 582, 00 грн.

2. п. 185.1 ст. 185, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1 та п. 201.10 ст. 201 ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 30 740, 00 грн., в тому числі по періодам: листопад 2016 року у сумі 13 000, 00 грн., лютий 2017 року у сумі 17 740, 00 грн.

На підставі вищезазначеного акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 18.10.2019р.:

- № 00001890502, яким за порушення п. 185.1 ст. 185, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1 та п. 201.10 ст. 201 ПК України збільшено суму податкового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 38 425, 00 грн. (за податковим зобов`язанням 30 740, 00 грн. та 7 685, 00 грн. за штрафними санкціями).

- № 00001900502, яким за порушення п. 44.1 ст.44, пп.134.1.1. п.134.1 ст.134 ПК України збільшено суму податкового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 38 228, 00 грн. (за податковим зобов`язанням 30 582, 00 грн. та 7 646, 00 грн. за штрафними санкціями).

Позивач вважаючи вищезазначені податкові повідомлення-рішення відповідача протиправними звернувся до суду для захисту своїх прав та законних інтересів.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п. 75.1. ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки-цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до норм підпунктів 14.1.27, 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, "витрати" - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником), а "господарська діяльність" - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Об`єкт оподаткування податком на прибуток визначений у статті 134 ПК України як прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

В силу приписів абзацу 1 пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Тобто, наведені правові норми ПК України дозволяють платнику податку формувати витрати у зв`язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

В свою чергу за визначенням, наведеним у підпункті 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, "податковий кредит" - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту "а" пункту 198.1, пунктів 198.2, 198.3 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У даній податковій накладній зазначаються в окремих рядках обов`язкові реквізити, перелік яких наведений у пункту 201.1 статті 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм статті 201 цього Кодексу.

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності суд приходить до висновку, що ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: відсутність зв`язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність реальних поставок), відсутність податкової правосуб`єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає й те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

За приписами норм пунктів 44.1, 44.2, 44.3 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Юридичні особи - платники єдиного податку, які відповідають критеріям, визначеним підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат з метою обрахунку об`єкта оподаткування за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Визначення первинного документу та загальні вимоги до оформлення первинних документів містяться в Законі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-ХІV (далі - Закон України від 16 липня 1999 року №996-ХІV) та в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704.

Згідно частини 1 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-ХІV).

В свою чергу, інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку (частина 3 статті 9 цього Закону).

При цьому, податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим, відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Дана правова позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду України, які викладені у його постановах від 27 червня 2017 року у справі № 808/1062/14, від 14 березня 2017 року у справі № 826/757/13-а, Верховного Суду, зокрема у постанові від 06 лютого 2018 року № К/9901/5042/17.

Як вбачається з акту перевірки, що позивач у перевіряємий період мав взаємовідносини з ТОВ АПОСТЕРІОРІ , ТОВ ТРЕЙД ЮНІВЕРС23 та ТОВ ФАН-ТРЕЙД .

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ ФАН-ТРЕЙД , суд зазначає таке.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ ПІДПРИЄМСТВО КОМПЛЕКСНОЇ БЕЗПЕКИ СКАТ (замовник) та ТОВ ФАН-ТРЕЙД (виконавець), укладено договір про надання послуг з прання, чищення і ремонту робочого одягу від 15.06.2016р. № 15/06-1 за умовами якого виконавець зобов`язується надати замовнику послуги з прання, чищення і ремонту робочого одягу, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги. Всі роботи виконавець виробляє на своєму обладнанні, не використовуючи витратних матеріалів замовника.

На підтвердження взаємовідносин із вказаним контрагентом позивачем надано до перевірки копії таких документів: договору, акт виконаних робіт, податкову накладну, які зі сторони ТОВ ФАН-ТРЕЙД підписані ОСОБА_1 . Також, надано виписку банка.

Водночас, суд наголошує, що в акті перевірки зазначено таку інформацію по контрагенту позивача.

Перебуває на обліку в Вишгородській ОДПІ Ірпінське відділення. Вид діяльності за КВЕД 46.73-оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням. Директор - ОСОБА_1 з 04.12.2015р. по 21.03.2017р. ОСОБА_2 з 04.12.2017р. по дату підписання акту. Головний бухгалтер - посада не передбачена. Фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва не подавався ТОВ ФАН-ТРЕЙД в 2016 році, що свідчить про відсутність активів, зобов`язань, власного капіталу, доходу та витрат. Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, суб`єктом господарювання не подавався, що свідчить про відсутність працівників. Остання декларація з податку на додану вартість подана за травень 2017 року.

Згідно ЄРПН ТОВ ФАН-ТРЕЙД за липень 2016 декларувало придбання наступних ТМЦ: WELLAFLEX лак для волосся, ДАВ крем-мило, АКС гель д/душу, бигуді Ласкова пласт Small, вішалка для одягу, взуття суцільнолите, Гарньєр Скін Нечралз Активний Ліфтинг, нічний крем, гель д/душа Олд Спайс, горщик для квітів, ДАВ део-рол, WELLAFLEX Мус д/волос, колготи жіночі, лак ноготок Стайл колор, Джонсрнс бебі дитяча олійка, дитячий крем, Ельсев розкіш 6 Олій, бальзам-ополіскувач, ємність для морозилки квадратна, засіб для миття посуду BUNNY, засіб для фарбування волосся, соус гострий фірмовий 0,485* 12шт ТМ "Руна", курча бройлер охолоджене, майонез "Провансаль ЛЮКС", цукор білий кристалічний, нототенія тушка, риба морожена, молоко питне ультра паст селянське, газ зріджений, сухе знежирене молоко, скумбрія, сардина, сік, скраплений газ, рідина для посуду, кормова добавка "Гепатроф", Нітрофікс (Нітрати), бактеріальна закваска "Пробактил" тощо, та не декларувало придбання послуг з прання та ремонту форменого одягу.

Також, згідно з ЄРПН ТОВ ФАН-ТРЕЙД за липень 2016 надавало такі послуги: послуги з ремонту колісно-токарного верстата, зняття/встановлення теплообмінника двигуна тягача, ремонт теплообмінника двигуна тягача, регулювання зазорів клапанів, транспортно-експедиційне обслуговування, налагодження модульного блоку системи опалення, виготовлення модульного блоку системи вентиляції, розповсюдження флаєрів на продукцію власними силами по всіх регіонах в Україні, розробка рекламних робіт (послут) та укладання договорів з метою подальшої роботи, підготовка передпродажу до реалізації нових товарів (послуг) з метою реклами, заготовка лінзи та ін.

На підставі викладеного контролюючий орган зазначає, що надання задекларованого ТОВ ФАН-ТРЕЙД широкого асортименту послуг неможливе з відсутністю працюючих.

Крім того, ГУ ДФС у м. Києві отримано поясненням допитаного по кримінальному

доводженню, як свідка директора ТОВ Фан Трейд (код 33337263) ОСОБА_1 , який

зазначив що не мав відношення до здійснення фінансово-господарської діяльності

підприємства ТОВ Фан Трейд .

Згідно даних ІС Податковий блок відносно господарської діяльності

ТOB ФАН - ТРЕЙД заведено Картку суб`єкта фіктивного підприємництва № 2843/8/26-

54-21-03 від 06.06.2018, згідно якої порушено к/п №32016100050000073 від 11.08.2016 за ч. 2 ст.205, ч. 3 ст. 212 КК У, допитано гр. ОСОБА_1 , який повідомив, що підприємство

зареєстровано без його участі та відома.

З огляду на вказане, відповідач приходить до висновку про те, що ТОВ Фан Трейд має ознаки нереальності здійснення операцій, а саме:

- відсутній рух активів, зобов`язань чи власного капіталу у процесі здійснення

господарської операції;

- відсутні основні фонди, трудові та виробничі ресурси тощо.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ АПОСТЕРІОРІ , суд зазначає таке.

10.10.2016р. між ТОВ ПІДПРИЄМСТВО КОМПЛЕКСНОЇ БЕЗПЕКИ СКАТ (замовник) та ТОВ АПОСТЕРІОРІ (виконавець) укладено договір про надання посередницьких послуг № 1010/2016 за умовами якого замовник доручає, а виконавець зобов`язується на власний ризик надавати посередницькі послуги по пошуку, забезпечення участі, підготовки документів та представлення інтересів Замовника в тендерах третіх осіб, пов`язаних з закупівлею послуг охорони та безпеки.

На підтвердження взаємовідносин із вказаним контрагентом позивачем надано до перевірки копії таких документів: договору, акт виконаних робіт, податкову накладну, які зі сторони ТОВ АПОСТЕРІОРІ підписані ОСОБА_3 . Також, надано виписку банка.

Водночас, суд наголошує, що в акті перевірки зазначено таку інформацію по контрагенту позивача.

Перебуває на обліку в ГУ ДФС У КИЇВСЬКІЙ ОБЛАСТІ (М.БРОВАРИ). Вид діяльності за КВЕД 46.90-НЕСПЕЩАЛІЗОВАНА ОПТОВА ТОРГІВЛЯ. Засновник - "ВЕЛМІ-Г АРАНТ" (код 32309282), "БУД-ІНВЕСТМЕНТЗ" код 38451504). Директор, головний бухгалтер - ОСОБА_4 г НОКІШ НОМЕР_1 ), з 26.07. 2016 по 30.03.2017 - ОСОБА_3 .

Згідно поданого Фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва за 2016 рік, основні :юнди в складі активів відсутні; згідно поданого Податкового розрахунку сум доходу, -врахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за 1Г '16 рік, штатна чисельність працівників -3 особи.

Остання декларація з податку на додану вартість подана за листопад 2017 року.

Згідно ЄРПН ТОВ АПОСТЕРІОРІ у листопаді 2016 року декларував придбання наступних ТМЦ та послуг: плінтус Дуб, Chanin 009 Лінолеум IVC Bingo, паркетна дошка Дуб 3 полосний Gold, 4271-268, Лінолеум GRABO TERRANA, дверне полотно ПВДГ Кароліна" дуб, дошка добірна фанерована, стійка дверної коробки фанерована, цукор білий кристалічний, газ зріджений, масло Mobil, омивач скла Akvilon, важіль відновлений, дизпаливо, олія соняшникова Розумниця, крупа манна, борошно, надання статистичної інформації, курча бройлер 2-а кат, передня частина тушки курчат без крила охолода сна, ноги свинячі, язик свинячий 1-а кат. охолоджений, консультаційні послуги,тощо.

За результатами аналізу наявної податкової інформації встановлено, що ТОВ АПОСТЕРІОРІ не декларувало придбання послуг з пошуку клієнтів, підбір та оформлення матеріалів для прийняття участі в тендерах за листопад 2016р., які в подальшому надані ТОВ ПКБ СКАТ .

Крім того, ГУ ДФС у м. Києві отримано пояснення допитаного по кримінальному провадженню, як свідка, директора ТОВ АПОСТЕРІОРІ ОСОБА_3 , який зазначив, що не мав відношення до здійсненя фінансово- господарської діяльністі підприємства ТОВ АПОСТЕРІОРІ .

Крім того, згідно даних ІС Податковий блок відносно господарської діяльності ТОВ АПОСТЕРІОРІ заведено Картку суб`єкта фіктивного підприємництва 2846/8/26-54- 21-03 від 06.06.2018, згідно якої, в рамках к/п №32016100050000073 від 11.08.2016 за ч.2 ст.205, ч.3 ст.212 ККУ, допитано гр. ОСОБА_3 , який повідомив, що зареєстрував підприємство за грошову винагороду.

Встановлені дані і факти, на думку відпвідача, доводять неможливість вищезгаданих господарських операцій між позивачем та його контрагентом, оскільки:

- від імені підприємства постачальника діяли особи, які не мали законних повноважень на його представництво, на вчинення від його імені юридично значущих дій, оскільки не були наділені такими повноваженнями засновника/директора підприємства, які крім того не мали ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності підприємств;

- реалізація товарів на адресу ТОВ ПКБ СКАТ не підтверджується наданими на перевірку документами.

З огляду на вказане, відповідач приходить до висновку про те, що ТОВ АПОСТЕРІОРІ має ознаки нереальності здійснення операцій, а саме:

- відсутній рух активів, зобов`язань чи власного капіталу у процесі здійснення

господарської операції;

- відсутні основні фонди, трудові та виробничі ресурси тощо.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ ТРЕЙД ЮНІВЕРС23 , суд зазначає таке.

31.01.2017р. між ТОВ ПІДПРИЄМСТВО КОМПЛЕКСНОЇ БЕЗПЕКИ СКАТ (замовник) та ТОВ ТРЕЙД ЮНІВЕРС23 (виконавець) укладено договори про надання послуг № 3101/1 та № 3101/2 за умовами яких виконавець бере на себе зобов`язання надавати замовнику консультаційні послуги по створенню ефективної структури системи безпеки підприємств, а Замовник

зобов`язується прийняти ці послуги та оплатити їх та виконавець бере на себе зобов`язання надавати замовнику консультаційні послуги по наданню рекомендацій щодо тактики захисту об`єктів системи охоронної сигналізації, а замовник зобов`язується прийняти ці послуги та оплатити їх.

На підтвердження взаємовідносин із вказаним контрагентом позивачем надано до перевірки копії таких документів: договори, акти виконаних робіт, податкові накладні та виписку банка.

Водночас, суд наголошує, що в акті перевірки зазначено таку інформацію по контрагенту позивача.

Перебуває на обліку в Житомирській об`єднаній ДПІ ГУ ДПС у Житомирській обл. Вид діяльності за КВЕД 46.90 - неспеціалізована оптова торгівля. Директор - ОСОБА_5 ( НОМЕР_2 ) з 19.12.2016 по 01.03.2017, ОСОБА_6 ( НОМЕР_3 ) з 12.06.2017 по дату написання акту. Фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва не подавався ТОВ ТРЕЙД ЮНІВЕРС23 в 1 кварталі 2017 року, що унеможливлює встановити в складі активів основних фондів.

Остання декларація з податку на додану вартість подана за березень 2017 року.

Згідно ЄРПН ТОВ ТРЕЙД ЮНІВЕРС23 (код 41035532) за лютий 2017 декларував

придбання наступних товарів: майонез Провансаль люкс , молоко незбиране, ікра із

кабачків, муфта кабельна, клапани зворотні, пульт керування, тощо.

За результатами аналізу наявної податкової інформації встановлено, що ТРЕЙД

ЮНІВЕРС23 не декларувало придбання послуг, таких як: тактика захисту об`єктів

системи охоронної сигналізації, консультаційні послуги по створенню ефективної структури системи безпеки підприємства.

Згідно ЄРПН ТРЕЙД ЮНІВЕРС23 за період лютий 2017 року надавало такі

послуги: рекламні та консультаційні послуги, послуги супроводження вантажу, будівельні

роботи та інше.

На підставі вказаного, контролюючий орган наголошує, що надання задекларованого ТРЕЙД ЮНІВЕРС23 широкого асортименту послуг неможливе з відсутністю працюючих.

Крім того, отримано пояснення допитаного по кримінальному провадженню, як

свідка директора та співзасновника ТОВ ТРЕЙД ЮНІВЕРС23 ОСОБА_7 , який зазначив, що наміру реєстрації, перереєстрації ТОВ ТРЕЙД

ЮHIBEPC23 для подальшого ведення фінансово-господарської та інших цілей не мав.

Статутний фонд зазначеного СГД не формував та нікого на це не уповноважував,

фінансово-господарську діяльність на підприємстві не здійснював та нікого на це не

уповноважував.

Чим займається ТОВ ТРЕЙД ЮНІВЕРС23 та яку діяльність здійснювало та

здійснює, де знаходяться офісні, складські приміщення йому не відомо.

Крім того, згідно даних ІС Податковий блок , відносно господарської діяльності

ТОВ ТРЕЙД ЮНІВЕРС23 заведено Картку суб`єкта фіктивного підприємництва

№ 2848/8/26-54-21-03 від 09.06.2017, згідно якої порушено к/п №32016100050000073 від

11.08.2016 за ч.2 ст.205, ч.3 ст.212 ККУ, допитано гр. ОСОБА_6 , який повідомив, що

підприємство зареєстровано без його участі та відома.

Встановлені дані і факти, на думку відпвідача, доводять неможливість вищезгаданих господарських операцій між позивачем та його контрагентом, оскільки:

- від імені підприємства постачальника діяли особи, які не мали законних повноважень на його представництво, на вчинення від його імені юридично значущих дій, оскільки не були наділені такими повноваженнями засновника/директора підприємства, які крім того не мали ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності підприємств;

- реалізація товарів на адресу ТОВ ПКБ СКАТ не підтверджується наданими на перевірку документами.

З огляду на вказане, відповідач приходить до висновку про те, що ТОВ ТРЕЙД ЮНІВЕРС23 має ознаки нереальності здійснення операцій, а саме:

- відсутній рух активів, зобов`язань чи власного капіталу у процесі здійснення

господарської операції;

- відсутні основні фонди, трудові та виробничі ресурси тощо.

Суд вважає такі висновки контролюючого органу законними та обґрунтованими, з огляду на таке.

Умовами реалізації права платника на формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності платника податку та наявність первинних документів оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, на підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.

При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій замовника та виконавця для штучного створення умов бюджетного відшкодування.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку. З`ясовуючи обставини реальності вчинення господарської операції, слід ретельно перевіряти доводи контролюючого органу про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або зафіксовані іншими доказами.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Також платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема, формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 15.05.2020р. у справі № 823/1538/16, адміністративне провадження № К/9901/37781/18.

Одночасно, наявність у платника податкової накладної є обов`язковою, але не вичерпною підставою для визначення правильності формування податкового кредиту, адже правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (послуг) із метою використання таких товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів.

Формальна наявність договору, видаткових накладних, рахунків на оплату тощо, за встановлених у справі обставин, не є достатнім та беззаперечним документальним підтвердженням фактичного виконання договірних відносин, і не дає можливості суду дійти обґрунтованого й переконливого висновку про фактичне проведення господарських операцій. Первинні документи, зокрема, податкові накладні, не можуть бути свідченням фактичного виконання операцій з поставки за наявності у справі обставин, які виключають можливість такої поставки між суб`єктами.

Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 15.05.2020р. у справі № 823/1538/16, адміністративне провадження №К/9901/37781/18.

Таким чином, факт отримання позивачем товарів/робіт/послуг від контрагентів не підтверджено належними первинними документами, які б розкривали зміст операції та рух активів у процесі її здійснення, що є обов`язковою умовою для визнання господарських операцій товарними.

Водночас, відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 20.01.2016 року у справі за позовом ПАТ МТС Україна до Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

При цьому, висловлюючи позицію щодо оцінки доданих до матеріалів справи пояснень посадових осіб платника податків - постачальника товарів (послуг), Верховний Суд України вказав, що сам факт того, що на момент розгляду справи щодо офіційних осіб контрагентів не було постановлено вироків, не може спростовувати достовірність їх пояснень відносно характеру укладених угод і фактичного здійснення за цими угодами операцій.

Суд зазнчає, що згідно правового висновку Верховного суду України, податкові накладні, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатись належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами.

Більше того, слід зазначити, що на момент розгляду адміністративної справи судами не було постановлено вироків щодо офіційних осіб контрагентів позивача, однак це не може спростовувати достовірність пояснень таких осіб відносно характеру укладених угод і фактичного здійснення за цими угодами операцій.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.03.2020р. у справі № 826/9563/17.

Крім цього, про відсутність факту здійснення господарської операції може свідчити, зокрема те, що результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Як встановлено приписами Податкового кодексу України, підставами для віднесення до складу сум витрат, понесених на придбання товарів (робіт, послуг), є сукупність таких умов, як реальне (фактичне) придбання товарів (робіт, послуг), використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, а також документальне підтвердження понесених витрат.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції, якщо вона спричинила реальні зміни майнового стану платника податків. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Вищевикладне узгоджується також з правовою позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 19.05.2020р. у справі № №813/2488/14, адміністративне провадження №К/9901/19273/18.

Також, суд зазначає, що Верховний Суд у постановах від 07.11.2019р. у справі №440/422/19 та від 20.12.2019р. у справі №826/16776/18 зазначив, що наявність у платника податку первинних документів, які не мають дефекту форми, не є безумовною підставою для визнання за платником податку права на податковий кредит. Обов`язковою умовою є достовірність цих документів. Якщо документи складені від імені суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи), створеного з метою фіктивного підприємництва, вони не можуть бути підставою бухгалтерського та/чи податкового обліку, оскільки статус нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Відповідно, вчинені під час здійснення нелегальної діяльності операції не можуть бути легалізовані, а їх відображення у бухгалтерському та податковому обліках не може надавати встановлені законом податкові вигоди.

Відтак, оцінивши повноту, характер, об`єктивність та юридичне значення конкретних фактичних обставин справи, врахувавши ненадання усіх документів, які за звичайною діловою практикою супроводжують здійснення такого роду операцій та у сукупності з первинними документами підтверджують їх виконання, відсутність у контрагента матеріально-технічної можливості здійснювати обумовлені домовленістю із позивачем зобов`язання, у сукупності із виявленими фактами фіктивної діяльності контрагента, суд приходить до висновку про те, що надані позивачем документи не підтверджують надання послуг на користь позивача, що унеможливлює розцінювати їх як належні, достатні та достовірні докази придбання позивачем обумовленими господарськими договорами товарів, робіт (послуг).

Таким чином, оскільки позивачем не спростовано належними та допустимими доказами факт реальної зміни матеріального та грошового стану контрагента, а первинні документи, які надані до суду, свідчать лише про факт оформлення господарської операції для заниження бази оподаткування позивача, суд приходить до висновку про правомірність висновків контролюючого органу викладених в акті перевірки.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, суд вважає, що відповідач при винесені оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно та своєчасно, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення є такими, що не підлягають скасуванню.

Одночасно, судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Керуючись ст. 242, 243, 251, 255 КАС України, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю ПІДПРИЄМСТВО КОМПЛЕКСНОЇ БЕЗПЕКИ СКАТ - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 255 КАС України та може бути оскаржено за правилами встановленими статтями 293, 295-297 КАС України.

Суддя Я.І. Добрянська

Дата ухвалення рішення25.05.2021
Оприлюднено27.05.2021

Судовий реєстр по справі —640/26002/19

Рішення від 25.05.2021

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Добрянська Я.І.

Ухвала від 28.01.2020

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Добрянська Я.І.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні