Постанова

від 24.05.2021 по справі 640/23199/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/23199/20 Суддя (судді) першої інстанції: Гарник К.Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Губської Л.В., Епель О.В., секретар судового засідання Романович І.І., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КТЗ-ЕНЕРГОМАШ" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю "КТЗ-ЕНЕРГОМАШ" про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

29.09.2020 Головне управління ДПС у м. Києві (далі по тексту - позивач) звернулось до суду з позовом, в якому просило стягнути кошти з платника податків - Товариства з обмеженою відповідальністю КТЗ-ЕНЕРГОМАШ з усіх рахунків відкритих у банках, що обслуговують платника на суму податкового боргу у розмірі 91 156,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю у відповідача податкового боргу з податку на додану вартість в розмірі 91 156,00 грн. перед державним бюджетом, який виник на підставі поданих платником податків податкових декларацій №17174825 від 20 березня 2019 року, №21213438 від 20 червня 2019 року, №12368359 від 20 лютого 2020 року, №19539762 від 21 квітня 2020 року та внаслідок несплати ним узгоджених сум грошових зобов`язань за податковим повідомленням-рішенням №0452120409 від 26 грудня 2019 року,

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 листопада 2020 року адміністративний позов задоволено, стягнено з Товариства з обмеженою відповідальністю КТЗ-ЕНЕРГОМАШ в рахунок погашення податкового боргу грошову суму у розмірі 91 156,00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у разі несплати у встановлені строки самостійно узгоджених податкових зобов`язань, вони підлягають стягненню в судовому порядку.

Водночас відповідач правом на адміністративне та/або судове врегулювання донарахованих йому сум грошових зобов`язань, не скористався, а тому був зобов`язаний сплатити визначені податковим органом суми узгодженого податкового боргу в добровільному порядку.

Відповідач, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з`ясування судом обставин справи.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що інтегрована картка платника податків та інформація з аналітичних систем не є доказом виникнення податкового боргу у платника податків. Окрім того, суд не дослідив факт належного вручення вимоги про сплату боргу форми Ю №118045-17 від 15 квітня 2019 року в порядку, встановленому нормами ПК України, чим допустив дисбаланс в правах сторін. Контролюючий орган надсилав вказану вимогу за іншою адресою, а відтак відповідач був позбавлений права оскаржити їх. Також позивач не надав для суду розрахунку суми боргу, щодо вказаний деклараціях.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Відповідно до статті 311 КАС України, апеляційну скаргу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю КТЗ-ЕНЕРГОМАШ перебуває на обліку в органах Державної податкової служби України та є платником податків за основним місцем обліку.

Станом на день звернення до суду за Товариством з обмеженою відповідальністю КТЗ-ЕНЕРГОМАШ обліковується податковий борг з податку на додану вартість у сумі 91 156,00 грн, який виник на підставі самостійно узгоджених сум податкових зобов`язань відповідно до податкових декларацій №17174825 від 20 березня 2019 року, №21213438 від 20 червня 2019 року, №12368359 від 20 лютого 2020 року, №19539762 від 21 квітня 2020 року та несплати узгоджених сум грошових зобов`язань за податковим повідомленням-рішенням №0452120409 від 26 грудня 2019 року.

Головним управлінням ДПС у м. Києві на адресу відповідача - платника податків направлено податкову вимогу форми Ю від 15 квітня 2019 року №118045-17 про сплату суми податкового боргу станом на 14 квітня 2019 року у розмірі 11 241,00 грн у встановлений законом спосіб, однак її було повернено на адресу позивача з відміткою відділення поштового зв`язку за закінченням терміну зберігання .

Доказів оскарження податкової вимоги суду не надано.

Вважаючи, що відповідачем в установлені законодавством строки не сплачені суми грошового зобов`язання, для стягнення суми податкового боргу з Товариства з обмеженою відповідальністю КТЗ-ЕНЕРГОМАШ , у відповідності до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20, пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, позивач звернувся до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визначається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом.

Згідно з підпунктом 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Кодексу платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов`язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

В силу вимог підпункту 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Порядок стягнення податкового боргу платників податків врегульовано статтями 95-99 Податкового кодексу України, якими визначено, у тому числі, перелік заходів, що можуть вживатися контролюючим органом до платника податків із метою погашення податкового боргу, зокрема, стягнення коштів, які перебувають у власності платника податків, а також продаж майна платника податків, що перебуває в податковій заставі.

Відповідно до статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу.

Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Аналіз зазначених положень податкового законодавства свідчить про те, що закон передбачає два способи забезпечення погашення податкового боргу: шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків та шляхом продажу майна, яке перебуває у податковій заставі.

Кожен з цих способів застосовується податковим органом окремо та послідовно на підставі судового рішення. При цьому закон саме на податковий орган покладає певний обсяг повноважень та обов`язків по встановленню питань щодо можливості стягнення податкового боргу за рахунок коштів, які перебувають у власності платника податків (наявність банківських рахунків, достатність коштів на таких рахунках тощо), а також щодо опису майна в податкову заставу, за рахунок якого податковий борг може бути стягнений.

Відповідно до пункту 58.2 ст. 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з пунктом 58.3 цієї статті Податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 42.2 ст. 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.(пункт 42.5 ст. 42 Податкового кодексу України)

Згідно статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Відповідно до пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду, що податкова вимога вважається врученою відповідачу.

При цьому, відповідач у даній справі заперечує лише факт отримання ним податкової вимоги, посилаючись на неправильно зазначену адресу контролюючим органом: АДРЕСА_1 , замість: АДРЕСА_2 .

Однак, як вбачається з наявного у матеріалах справи конверта, контролюючим органом вимогу було направлено за наступною адресою: АДРЕСА_3 . (т.1, а.с. 12)

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що формат зазначеної адреси не створював перешкод для отримання податкової вимоги. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що відділення поштового зв`язку у довідці ф. 20 зазначено причину саме за закінченням терміну зберігання , а не таку як, неповна адреса та /або за зазначеною адресою не проживає тощо.

Винесена контролюючим органом податкова вимога не оскаржувались відповідачем в судовому порядку, а тому не сплачена та визначена нею сума грошового зобов`язання у добровільному порядку є узгодженою, внаслідок чого підлягає стягненню.

Даними інтегрованої картки платника податків, яка є належним доказом стану розрахунків платника з бюджетом, порядку зарахування платежів відповідача податковим органом в рахунок погашення податкового боргу, у тому числі й наявності у такого платника податкової заборгованості, підтверджується заборгованість відповідача перед бюджетом з податку на додану вартість у розмірі 91 156,00 грн.

В той же час, відзначається, що самостійне визначення платником податку у податкових деклараціях податкових зобов`язань зумовлює відсутність необхідності перевірки правильності визначення цих сум після того, як відповідні зобов`язання стали узгодженими. Окрім того як зазначалось, грошові зобов`язання вважаються узгодженими і в тому випадку, якщо рішення контролюючого органу, за яким стягується податковий борг не було скасовано і є чинним.

Колегія суддів окремо звертає увагу на те, що у справах про стягнення боргу предметом доказування мають бути обставини не стосовно законності податкової вимоги, на підставі якої здійснюється стягнення, а які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення боргу у судовому порядку, встановлення факту його сплати у добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту тощо.

Даний висновок також узгоджується із правовою позицією Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеною у постанові від 23 травня 2019 року у справі №807/2011/16.

Отже, з урахуванням того, що узгоджена сума податкового зобов`язання набула статусу податкового боргу, вбачається наявність законних підстав для стягнення з відповідача заборгованості 91 156,00 грн.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарги підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Повне судове рішення складено 24.05.2021 року.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КТЗ-ЕНЕРГОМАШ" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2020 року - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у м.Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю "КТЗ-ЕНЕРГОМАШ" про стягнення заборгованості - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та подальшому оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.1 ст.263, п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Колегія суддів:О.В. Карпушова Л.В. Губська О.В. Епель