Постанова

від 26.05.2021 по справі 380/2404/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2021 року

м. Київ

справа № 380/2404/20

адміністративне провадження № К/9901/32726/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шишова О.О.,

суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю НВП-МЕРІДІАН до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 липня 2020 року (прийняте в складі: головуючого судді Костецького Н.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року (постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді Улицького В.З., суддів Кузьмича С.М., Шавеля Р.М.)

У С Т А Н О В И В:

РУХ СПРАВИ

І. Короткий зміст позовних вимог

1 . У березні 2020 року ТОВ НВП-МЕРІДІАН (далі-позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області( далі- відповідач, податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області № 000378509 від 26 листопада 2019 року, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області № 000379509 від 26 листопада 2019 року, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області № 000377509 від 26 листопада 2019 року.

2 . Обґрунтовуючи позовні вимоги Товариства зазначило, що висновки контролюючого органу, щодо оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки фінансово-господарські операції позивача з контрагентом є реальними, що підтверджується, за твердженнями позивача, належним чином оформленою первинною документацією.

ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

3 . Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30 липня 2020 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року, позовні вимоги задоволено.

4 . Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій визнали, що господарські операції позивача із його контрагентами є реальними, підтверджуються належним чином оформленими бухгалтерськими та первинними документами позивача, а тому нарахування відповідачем грошового зобов`язання із податку на додану вартість є протиправним.

ІІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

5 . 01 грудня 2020 року податковий орган не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами попередніх норм матеріального та процесуального права щодо задоволення позовних вимог, просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 липня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року у справі №380/2404/20 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

5.1. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі №380/2404/20 стало оскарження судових рішень, перелік яких визначений у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, з посиланням у касаційній скарзі на пункт 1 та 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

5.2. Так, відповідач зазначає, що суд апеляційної інстанції у своєму рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосовано норми права ст.ст.134,198, 200 Податкового кодексу України та статей 1, 2, 3, 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , без урахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 12.11.2020 року по справі №826/12255/17, від 17.11.2020 року по справі № 820/9751/15, від 10.11.2020 року по справі № 640/25738/19, від 05.05.2020 року по справі №826/678/16 та 16.04.2020 по справі №826/7760/15, від 03.04.2020 року по справі № 822/315/16, від 13.11.2020 року по справі №820/820/18, від 11.03.2020 року по справі №640/21019/18, а також постанови Верховного суду від 25.09.2018 у справі №К/9901/7345/18 та від 02.10.2018 у справі №К/9901/54401/18, які за аналогічних обставин прийшли до протилежного висновку, що є підставою для касаційного оскарження відповідно до п. 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

5.3 . Податковий орган зазначає, що оскаржувані платником податків податкові повідомлення- рішення прийняті ГУ ДПС у Львівській області за результатами перевірки, за наслідками якої встановлено факт безпідставного відображення ТОВ НВП-МЕРІДІАН у податковому обліку господарських операцій з ТОВ Тайм-Білдінг ГРУП , оскільки такі фактично не відбувалися. Відтак, оскаржені податкові повідомлення-рішення винесено правомірно і підстав для їх скасування немає.

5.4 . Також податковий орган указує, що у ТзОВ Тайм-Білдінг Груп установлено відсутність власних основних засобів та придбання послуг з оренди відповідних транспортних засобів (машин та устаткування): бульдозерів, самоскидів, вантажних автомобілів, кранів і ін. Отже, ТзОВ Тайм-Білдінг Груп не міг здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного, недостатньої чисельності трудових ресурсів, відсутності власних та залучених основних засобів, необхідних для здійснення даних робіт.

5.5 . Податковий орган зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, виходив із необґрунтованості висновків відповідача про порушення вимог податкового законодавства, оскільки реальність господарських операцій, проведених позивачем із контрагентами підтверджується належними доказами, зокрема, первинними документами складеними у відповідності до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність .

Водночас, такий висновок зроблений без урахування фактичних обставин справи, які входять до предмета доказування та з порушенням статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України в частині оцінки доказів, що є підставою для касаційного оскарження відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

5.6 . Відповідач уважає, що докази, які були надані позивачем у якості підтвердження проведеної господарської операції є обов`язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції, а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача.

6. Позивач у письмових запереченнях (відзиві) на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, уважаючи їх безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій, які він просив залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

6.1 . Зазначає, що на виконання вимог пункту 201.1 статті 201 ПК України на всі виконані роботи були виписані та зареєстровані податкові накладні, а отже відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України такі податкові є для замовника підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Розрахунки між ТОВ НВП-МЕРІДІАН та ТзОВ Тайм-Білдінг ГРУП підтверджуються платіжними дорученнями, актом звірки взаєморозрахунків та банківською випискою.

6.2 . Також позивач зауважує, що всі представлені документи (договори, довідки про вартість виконаних робіт, податкові накладні, акти виконаних робіт, платіжні доручення, акти здачі-прийняття робіт, акти надання послуг) відповідають вимогам, установленим Законом №996-XIV до первинних документів, не викликають у суду сумнівів щодо їх достовірності та в сукупності з іншими доказами підтверджують реальність здійснення господарських операцій ТОВ НВП-МЕРІДІАН з ТОВ Тайм-Білдінг ГРУП за квітень 2019 року.

7 . 18 січня 2021 року справа №380/3404/20 надійшла на адресу Верховного Суду.

IV. Установлені судами фактичні обставини справи

8 . Суди попередніх інстанцій установили, що Головним управлінням ДПС у Львівській області було проведено позапланову документальну виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю НВП-МЕРІДІАН з питань проведення взаємовідносин з ТзОВ Тайм-Білдінг ГРУП за період квітень 2019 року та правомірності їх відображення у податкових деклараціях з податку на додану вартість та податковій декларації з податку на прибуток.

9 . За результатами перевірки складено акт від 06.11.2019 року № 325/13-01-05-09/39627330 яким встановлено наступні порушення, а саме: п.198.1, п.198.2. п.198.3 статті 198, п.200.1 статті 200, п. 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 13 059 451,00 грн. за квітень 2019 року, що призвело до завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за квітень 2019 року в сумі 867 426,00 грн., заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за квітень 2019 року в сумі 12 192 025,00 грн.

10 . Установлено також порушення п.5, п. 6, п.7, п. 9 П(С)БО 16 Витрати, п.п. 134.1.1 п. 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення ТОВ НВП-МЕРІДІАН податку на прибуток за І півріччя 2019 року в сумі 11753 506,00 грн.

11 . ТОВ НВП-МЕРІДІАН не погодилось з висновками ГУ ДПС у Львівській області викладеними у акті від 06.11.2019 року № 325/13-01-05-09/39627330 та звернулось із запереченнями на зазначений акт.

12 . На підставі акту перевірки, контролюючим органом 26 листопада 2019 року були винесені наступні податкові повідомлення рішення, а саме: №000378509, яким встановлено завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту в розмірі 867 426,00 грн., № 000379509, яким встановлено заниження податку на додану вартість за податковим зобов`язанням в розмірі 12192 025,00 грн. та штрафними санкціями 3048 006,25 грн., №000377509, яким установлення заниження податку на прибуток за податковим зобов`язанням в розмірі 11753506,00 грн. та штрафними санкціями 2938376,50 грн. Зазначені податкові повідомлення-рішення були отримані підприємством 27 грудня 2019 року.

13 . ТОВ НВП-МЕРІДІАН звернулося до Державної податкової служби України зі скаргою на вищевказані податкові повідомлення рішення, проте рішенням про результати розгляду скарги від 13.03.2020 року № 9372/6/99-00-08-05-03-06 скаргу ТОВ НВП-МЕРІДІАН залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 26.11.2019 року № 000378509, № 000379509, № 000377509 залишено без змін.

14 . Уважаючи неправомірність дій відповідача щодо прийняття податкового повідомлення-рішення від 26.11.2019 року № 000378509, № 000379509, № 000377509, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

V. Джерела права й акти їх застосування (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

15 . Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

16 . Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

17. Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

18 . За правилами частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

19. Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

20 . Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

21 . Приписами пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (14.1.36.); доходами є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами (14.1.56.); постачанням товарів є будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (14.1.191.); розумною економічною причиною (ділова мета) є причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (14.1.231.).

22 . Відповідно до абзацу 1 пункту 138.2 статті 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

23 . Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України).

24 . Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

25 . Згідно з пунктом 185.1. статті 185, пунктом 187.1. статті 187, пунктом 188.1. статті 188 ПК України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

26 . Відповідно до пункту 201.1., 201.4., 201.6. статті 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один із способів, визначених пунктом 201.1. статті 201 Податкового кодексу України; податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця; податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

27 . Разом з тим, п. 200.1. статті 200 ПК України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

28 . У свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.1. статті 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

29 . При цьому, відповідно до пункту 198.2., 198.3, 198.6. статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

30 . Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 Кодексу).

31 . Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі Закон № 996).

32 . Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі Закон № 996-XIV) визначено, що бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

33 . Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

34 . Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності встановлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (далі - Положення № 88).

35 . Відповідно до пункту 1.2 Положення № 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

36 . Згідно з пунктом 2.1 Положення № 88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

37 . Відповідно до пункту 2.2 Положення № 88 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

38 . Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку-продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

39 . Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

40 . Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

VI. Висновок Верховного Суду

41 . Відповідно до обставин справи між сторонами виник спір щодо правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення від 26.11.2019 року № 000378509, № 000379509, № 000377509, на підставі висновку податкового органу щодо нереальності операцій з ТОВ Тайм-Білдінг ГРУП .

42 . Такий висновок зроблено на підставі даних з інформаційних систем податкового органу та Єдиного реєстру податкових накладних, а також зібраної податкової інформації відносно контрагентів позивача. Інформація полягає у тому, що ТОВ Тайм-Білдінг ГРУП не могло фактично здійснювати господарські операції з ТОВ НВП-МЕРІДІАН з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів, недостатньої кількості трудових ресурсів, відсутності будівельних матеріалів. Податковим органом не заперечується факт наявності первинних документів, що підтверджують господарські операції, однак, на думку відповідача, такі сформовано для отримання штучної податкової вигоди.

43. Перевіряючи реальність господарських операцій позивача з наведеними вище контрагентами на підставі допустимих і належних доказів та правомірність формування витрат за цими операціями, Суд зазначає наступне.

44 . Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що 05 березня 2019 року між ТОВ НВП-МЕРІДІАН та ТзОВ Тайм-Білдінг ГРУП було укладено договір підряду, відповідно до умов якого підрядник (ТзОВ Тайм-Білдінг ГРУП) зобов`язується у встановлений строк, відповідно до умов Договору, проектно-кошторисної документації, державних будівельних норм та стандартів організувати та виконати власними або залученими силами підготовчі роботи на об`єкті: Будівництво сонячної електростанції на території Терновицької сільської ради Яворівського району Львівської області та в обумовленому сторонами порядку здати замовникові разом з усією необхідною технікою та виконавчою документацією, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик, передати проектно-кошторисну документацію, прийняти у визначений строк об`єкт та оплатити прийняті роботи.

45 . На підтвердження здійснення господарських операцій за вказаним договором позивачем долучено такі документи: акти виконаних будівельних робіт, довідку про вартість робіт за квітень 2019 року на суму 2599,33 тис.грн., довідку про вартість робіт за квітень 2019 року на суму 2603,23 тис.грн., довідку про вартість робіт за квітень 2019 року на суму 2622,46 тис.грн., довідку про вартість робіт за квітень 2019 року на суму 2619,50 тис. грн., довідку про вартість робіт за квітень 2019 року на суму 2617,29 тис. грн, довідку про вартість робіт за квітень 2019 року на суму 2620,29 тис.грн. довідку про вартість робіт за квітень 2019 року на суму 2605,58 тис. грн., довідку про вартість робіт за квітень 2019 року на суму 2605, 31 тис. грн., довідку про вартість робіт за квітень 2019 року на суму 2534,09 тис. грн., довідку про вартість робіт за квітень 2019 року на суму 2585,56 тис. грн., довідку про вартість робіт за квітень 2019 року на суму 2594,18 тис. грн., довідку про вартість робіт за квітень 2019 року на суму 2609, 78 тис. грн., довідку про вартість робіт за квітень 2019 року на суму 2619, 8 тис. грн., довідку про вартість робіт за квітень 2019 року на суму 2585,58 тис. грн., довідку про вартість робіт за квітень 2019 року на суму 2595,52 тис. грн., довідку про вартість робіт за квітень 2019 року на суму 2596,44 тис. грн., довідку про вартість робіт за квітень 2019 року на суму 2596,63 тис. грн., довідку про вартість робіт за квітень 2019 року на суму 2607,20 тис. грн., довідку про вартість робіт за квітень 2019 року на суму 2611,94 тис. грн., довідку про вартість робіт за квітень 2019 року на суму 2589, 67 тис. грн., довідку про вартість робіт за квітень 2019 року на суму 2597,44 тис. грн., довідку про вартість робіт за квітень 2019 року на суму 2593,69 тис. грн., довідку про вартість робіт за квітень 2019 року на суму 2607,02 тис. грн., довідку про вартість робіт за квітень 2019 року на суму 2608,73 тис. грн., довідку про вартість робіт за квітень 2019 року на суму 2601,98 тис. грн., довідку про вартість робіт за квітень 2019 року на суму 2593,72 тис. грн., довідку про вартість робіт за квітень 2019 року на суму 2599,56 тис. грн., довідку про вартість робіт за квітень 2019 року на суму 2599,30 тис. грн., довідку про вартість робіт за квітень 2019 року на суму 333,14 тис. грн., довідку про вартість робіт за квітень 2019 року на суму 2597,99 тис. грн., довідку про вартість робіт за квітень 2019 року на суму 2604,58 тис. грн., податкову накладну № 28 від 25.04.2019 року, податкову накладну № 5 від 18.04.2019 року, податкову накладну № 27 від 25.04.2019 року, податкову накладну № 13 від 22.04.2019 року, податкову накладну № 2 від 17.04.2019 року, податкову накладну № 24 від 24.04.2019 року, податкову накладну № 19 від 23.04.2019 року, податкову накладну № 12 від 19.04.2019 року, податкову накладну № 3 від 17.04.2019 року, податкову накладну № 8 від 18.04.2019 року, податкову накладну № 6 від 18.04.2019 року, податкову накладну № 21 від 23.04.2019 року, № 15 від 22.04.2019 року, № 7 від 18.04.2019 року, № 31 від 25.04.2019 року, податкову накладну № 4 від 17.04.2019 року, № 14 від 22.04.2019 року, податкову накладну № 29 від 25.04.2019 року, податкову накладну № 10 від 19.04.2019 року, податкову накладну № 20 від 23.04.2019 року, податкову накладну № 23 від 24.04.2019 року, податкову накладну № 17 від 23.04.2019 року, податкову накладну № 25 від 24.04.2019 року, № 26 від 24.04.2019 року, податкову накладну № 1 від 17.04.2019 року, податкову накладну № 22 від 24.04.2019 року, податкову накладну № 30 від 25.04.2019 року, податкову накладну № 18 від 23.04.2019 року, податкову накладну № 11 від 19.04.2019 року, податкову накладну № 9 від 19.04.2019 року, податкову накладну № 16 від 22.04.2019 року, банківську виписку, акт взаєморозрахунків.

46 . Також, позивачем були подані докази щодо підтвердження господарських операції з замовником виконаних робіт.

47 . Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права ТОВ ТЕРНОВИЦЯ СОЛАР ПЛЮС використовує на праві суборенди земельну ділянку (кадастровий номер 4625888600:03:000:1251 площею 32,1244 га) для будівництва та обслуговування сонячних електростанцій, яка знаходиться за адресою: Львівська область, Яворівський район, територія села Терновиця. З метою будівництво сонячної електростанції на вищевказаній ділянці було залучено ТОВ Крамальянс .

48 . У зв`язку з великим обсягом робіт та з метою своєчасного виконання зобов`язань між ТОВ Крамальянс та ТОВ НВП-МЕРІДІАН було укладено договір субпідряду від 25.10.2018 року, відповідно до якого субпідрядник (ТОВ НВП-МЕРІДІАН ) зобов`язується у встановлений строк, відповідно до умов Договору, проектно-кошторисної документації, державних будівельних норм та стандартів організувати та виконати власними або залученими силами підготовчі роботи на об`єкті: Будівництво сонячної електростанції на території Терновицької сільської ради Яворівського району Львівської області та в обумовленому сторонами порядку здати замовникові разом з усією необхідною технікою та виконавчою документацією, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик, передати проектно-кошторисну документацію, прийняти у визначений строк об`єкт та оплатити прийняті роботи. Для підтвердження господарських операцій за цим договором надаємо акт виконаних робіт № ОУ-0000002 від 30.04.2019 року, № ОУ-0000003 від 30.04.2019 року, податкову накладну № 21 від 30.04.2019 року з квитанцією про реєстрацію, податкову накладну № 20 від 30.04.2019 року з квитанцією про реєстрацію. Розрахунки між сторонами проведені, що підтверджується банківською випискою.

49 . Суд звертає увагу на те, що всі представлені позивачем документи (договори, довідки про вартість виконаних робіт, податкові накладні, акти виконаних робіт, платіжні доручення, акти здачі-прийняття робіт, акти надання послуг) відповідають вимогам, встановленим Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" до первинних документів, та не викликають сумнівів щодо їх достовірності та в сукупності з іншими доказами підтверджують реальність здійснення господарських операцій ТОВ НВП-МЕРІДІАН з ТОВ Тайм-Білдінг ГРУП за квітень 2019 року.

50 . Таким чином, відповідною первинною документацією позивачем підтверджено реальність спірних господарських операцій з контрагентами за період, що перевірявся.

51 . За таких обставин Верховний Суд погоджується з судами першої та апеляційної інстанції, які дійшли висновку, щодо реальності господарських операцій з надання послуг.

52 . Суди першої та апеляційної інстанції обґрунтовано не взяли до уваги посилання контролюючого органу на недостатність трудових та матеріальних ресурсів для проведення відповідних обсягів робіт контрагентами, оскільки висновки про відсутність достатніх як трудових так і матеріальних ресурсів контролюючим органом здійснено на підставі податкової інформації, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, проте така інформація носить інформативний характер та сформована фактично без дослідження первинних документів податкового обліку.

53 . Крім того, можлива відсутність у контрагентів трудових ресурсів та виробничих потужностей для самостійного виконання договірних зобов`язань, не свідчить про неможливість виконати відповідні роботи, послуги чи поставки та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих товарів (робіт, послуг), у тому числі й по ПДВ.

54. Статтею 61 Конституції України закріплений індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, тобто, до відповідальності повинен бути притягнений правопорушник та притягнення до відповідальності добросовісного платника податків суперечить конституційним нормам та нормам чинного законодавства.

55 . Податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, відсутність за юридичною адресою на момент звірки тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

56. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.01.2018 № К/9901/873/18.

57 . Щодо посилання відповідача на те, що висновки про нереальність здійснення господарських операцій зроблені на підставі аналізу узагальненої податкової інформації, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки співставлення даних податкової звітності з даними внутрішніх баз даних контролюючого органу як етапу контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства і аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку. Записи у інформаційних базах податкового органу до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відносяться. А тому нарахування податків не може ґрунтуватися тільки на даних, які містяться в інформаційних базах контролюючого органу, без врахування даних первинних документів.

58 . Інформація з баз даних АІС Податковий блок та податкова інформація щодо контрагентів позивача, на яку посилався відповідач, не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів. Крім того, податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку.

59 . Указана правова позиція міститься у судових рішеннях Верховного Суду, від 06.02.2018 року у справі № 816/166/15-а (№ К/9901/8403/18), від 27.03.2018 року у справі № 816/809/17.

60 . Посилання контролюючого органу на відсутність підсумкових відомостей ресурсів є необгрунтованим, оскільки по-перше, в договорі не міститься вказівки щодо складання вищевказаного документу; по-друге, підсумкові відомості ресурсів є обов`язковими лише для оформлення робіт, які виконуються за державні кошти (ДСТУ Б.Д. 1.1-1:2013).

61 . Крім того, наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер. Необхідно зазначити, що ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Крім того, не є свідченням нереальності господарських операцій відсутність деталізації їх опису в первинних документах.

62 . Подібні висновки міститься в постанові Верховного Суду від 20 березня 2018 року у справі №804/939/16 (адміністративне провадження №К/9901/376/17), від 26 червня 2018 року у справі №826/3006/14 (адміністративне провадження №К/9901/2453/18), від 27 листопада 2018 року у справі №826/11629/1 (адміністративне провадження №К/9901/50057/18) від 06 листопада 2018 року у справі № К/9901/3443/18.

63 . Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року (далі - Конвенція), Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

64 . Частиною першою статті 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

65. За статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

66. Відповідно до статті 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

67 . Європейський суд з прав людини у справі "БУЛВЕС АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) у §§ 70, 71 рішення від 22 січня 2009 року зазначив: що стосується зусиль для попередження обманних зловживань системою оподаткування ПДВ, Суд визнає, що коли Держави - члени Конвенції володіють інформацією про такі зловживання зі сторони певної фізичної чи юридичної особи, вони можуть вжити відповідних засобів щодо недопущення, зупинення чи покарання за такі зловживання. Однак, Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов`язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все-таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

Ураховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов`язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов`язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності. Таким чином, мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1.

68. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що по всіх операціях по продажу товарів контрагентам, позивачем складено податкові накладні, жодних доказів зупинення реєстрації податкових накладних складених позивачем на контрагентів податковим органом не надано.

67 . У ході розгляду справи судом першої та апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам у їх сукупності з дотриманням норм статей 70-72, 86 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час розгляду справи судами) та іншим обставинам, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування податкового кредиту. Зокрема, судами досліджено первинні документи, які є належно оформленими, містять всі обов`язкові реквізити, та згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, є підставою для податкового обліку та які містять відомості, що у повній мірі відображають суть господарських операцій та підтверджують їх фактичне здійснення.

68 . Судом першої та апеляційної інстанції в повній мірі встановлено фактичні обставини справи, детально досліджено господарські операції позивача з вищезазначеними контрагентами, за якими Товариством було сформовано податковий кредит, надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених контролюючим органом як в акті перевірки, так і апеляційній скарзі, у зв`язку з чим відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено неповно чи неправильно, а отже і наведені скаржником доводи в апеляційній скарзі (аналогічні тим, які були вказані в запереченні на позовну заяву та в апеляційній скарзі) щодо цього не спростовують правильних по суті висновків суду.

69 . З огляду на наведене, прийняте контролюючим органом податкові повідомлення-рішення від 26.11.2019 року № 000378509, № 000379509, № 000377509не можна вважати законними і обґрунтованим, у зв`язку з чим воно підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

70. Посилання касатора на те, що суд апеляційної інстанції не врахував висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, який викладений у постановах висновок Верховного суду від 12.11.2020 року по справі №826/12255/17, від 17.11.2020 року по справі № 820/9751/15, від 10.11.2020 року по справі № 640/25738/19, від 05.05.2020 року по справі №826/678/16 та 16.04.2020 по справі №826/7760/15, від 03.04.2020 року по справі № 822/315/16, від 13.11.2020 року по справі №820/820/18, від 11.03.2020 року по справі №640/21019/18, а також постанови Верховного суду від 25.09.2018 у справі №К/9901/7345/18 та від 02.10.2018 у справі №К/9901/54401/18, а саме протиправність заниження доходу по господарським операціям з підприємствами, які не підтверджені належними первинними документами, Суд зазначає, що в цій частині доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з оцінкою доказів, які наявні у матеріалах справи. Така перевірка судових рішень знаходиться за межами касаційного перегляду визначеному статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

71 . Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

72 . Ураховуючи, що суди першої та апеляційної інстанції прийняли рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанцій - без змін.

VІІ. Судові витрати

73 . З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасником справи, на користь якого ухвалено судове рішення, у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

74. Керуючись статтями 3, 328, 341, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд-

П О С Т А Н О В И В:

1 . Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення.

2 . Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 липня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року у цій справі залишити без змін.

3 . Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О.О. Шишов

Судді І.В. Дашутін

М.М. Яковенко