Рішення

від 25.05.2021 по справі 662/423/19

НОВОТРОЇЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

662/423/19

2/662/6/2021

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2021 року Новотроїцький районний суд

Херсонської області

В складі: головуючого судді - Решетова В.В.

секретар судового засідання - Сушко Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Новотроїцьке Херсонської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Новотроїцька обласна туберкульозна лікарня Херсонської обласної ради, Комунального некомерційного підприємства Фтизіопульмонологічний медичний центр Херсонської обласної ради про визнання наказу про звільнення протиправним та його скасування, поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, який в подальшому уточнив, мотивуючи його тим, що 10.11.2011 року його було прийнято на роботу до КЗ Новотроїцька протитуберкульозна лікарня Херсонської обласної ради на посаду інженера (0,5 ставки), інженера з охорони праці та техніки безпеки (0,5 ставки) з суміщенням посади техніка.

15.11.2017 року ним було укладено контракт з Державною прикордонною службою України про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України строком на три роки.

15.11.2017 року наказом головного лікаря КЗ Новотроїцька протитуберкульозна лікарня Херсонської обласної ради № 49-к він був звільнений з займаних посад за ст. 38 КЗпП України у зв`язку з вступом на військову службу за контрактом. Цей наказ позивач отримав простою кореспонденцією 01.06.2018 року.

Позивач вважає своє звільнення незаконним, оскільки за ним на час проходження військової служби мало зберігатись місце роботи і середній заробіток.

В судовому засіданні позивач та його представник адвокат Бойко В.В. позовні вимоги підтримали, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, в подальшому надали заяву про розгляд справи у їх відсутність.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнала, подала суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечувала, в подальшому до судового засідання не з`явилась причини неявки суду не повідомила. В обгрунтування заперчення вказала, що КЗ Новотроїцька протитуберкульозна лікарня Херсонської обласної ради заперечує проти позовних вимог у повному обсязі та вважає їх необґрунтованими виходячи з наступного. Позивач дійсно працював в КЗ Новотроїцька протитуберкульозна лікарня Херсонської обласної ради та 15.11.2017 року його було звільнено за власним бажанням, за його заявою у зв`язку з вступом на військову службу за контрактом. У день звільнення з ним було проведено повний розрахунок та видано трудову книжку. Тому оскільки позивач отримав трудову книжку в день звільнення, підстави звільнення йому стали відомі ще 15.11.2017 року, тому до суду він повинен був звернутись в строк до 15.12.2017 року, хоча цього не зробив. За час проходження служби мав відпуски, тому міг скористатись своїм правом не звернення до суду. Таким чином, відповідач вважає наказ про звільнення позивача законним та таким, що винесений відповідно до вимог трудового законодавства, у зв`язку із вступом позивача на військову службу та добровільним укладенням контракту відповідно до наказу № 49-у від 15.11.2017 року, на підставі ст. 38 Кодексу закону про працю України. Просила відмовити повністю у задоволенні позовних вимог позивача.

Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши письмові докази, суд вважає позовні вимоги є законними та обґрунтованими, у зв`язку з чим вони підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом установлено та не заперечується сторонами, що 10.11.2011 року ОСОБА_1 було прийнято на роботу у КЗ Новотроїцька протитуберкульозна лікарня Херсонської обласної ради на посаду інженера (0,5 ставки), інженера з охорони праці та техніки безпеки (0,5 ставки) з суміщенням посади техніка.

Згідно заяви позивача від 15.11.2017 року він повідомив власника про укладення ним контракту для проходження військової служби та звільнення його з займаних посад.

Наказом КЗ Новотроїцька протитуберкульозна лікарня Херсонської обласної ради від 15.11.2017 року №49-К ОСОБА_1 звільнений з посад інженера, техніка та інженера з ОП та ТБ 15.11.2017 року за власним бажанням (ст. 38 КЗпП України, у зв`язку з вступом на військову службу за контрактом).

Згідно копії виписки із Книги отримання трудових книжок, ОСОБА_1 , в день звільнення, а саме 15.11.2017 року отримав трудову книжку відповідно до наказу про звільнення від 15.11.2017 року №19-к.

ОСОБА_1 уклав контракт від 15.11.2017 року №838-ос з начальником Бердянського прикордонного загону полковником ОСОБА_3 про проходження громадянами України військової служби Державній прикордонній службі України на посадах осіб сержантського складу, на підставі ст.ст.19, 20 ЗУ Про військовий обов`язок і військову службу , що підтверджується відповідною копією контракту. Контракт укладено на три роки, до 14.11.2020 року.

Позивач просив поновити строк звернення до суду, який ним було пропущено, у зв`язку із перебуванням у постійній бойовій готовності, що виключало можливість вільного пересування та мати вільний час.

Статтею 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися до суду з заявою у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Згідно вимог ч.1 ст.263 ЦК України перебіг позовної давності зупиняється якщо позивач перебуває у Збройних Силах України або в інших створених відповідно до закону військових формуваннях, що переведені на воєнний стан.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 був звільнений з роботи 15.11.2017 року та 15.11.2017 року його було зараховано на військову службу за контрактом. Таким чином, перебіг строку позовної давності було зупинено у зв`язку з проходженням позивачем військової служби, яку він проходить по теперішній день.

Доводи представників відповідача про те, що позивач мав відпустки та в цей період повинен був звернутись з відповідною позовною заявою до суду, суд відхиляє як хибні, так як відповідно до копій витягів з наказів від 24.11.2017 року №606-ВВ ( ОСОБА_1 надано відпустку терміном два дні з 20.12.2017 року по 22.12.2017 року); наказ від 17.04.2018 року №181-ВВ (відпустка терміном п`ятнадцять днів з 06.05.2018 року по 22.05.2018 року); наказ від 15.08.2018 року №412-ВВ (відпуска терміном п`ятнадцять днів з 06.09.2018 року по 21.09.2018 року), жодна відпуска ОСОБА_1 не надавалась в період в який він міг би вчасно звернутись до суду, а саме в період з 15.11.2017 року по 16.12.2017 року (місячний термін з дня звільнення позивача) та з 01.07.2018 року по 01.08.2018 року (час отримання копії наказу про звільнення позивачем).

З огляду на вище зазначене суд задовольнив клопотання позивача щодо поновлення строку на оскарження наказу головного лікаря Комунального закладу Новотроїцька протитуберкульозна лікарня Херсонської обласної ради Богуславського В.М. від 15.11.2017 року №49-к.

Відповідно до наказу КЗ Новотроїцька протитуберкульозна лікарня Херсонської обласної ради від 15.11.2017 року №49-К ОСОБА_1 звільнений з посад інженера, техніка та інженера з ОП та ТБ 15.11.2017 року за власним бажанням (ст. 38 КЗпП України, у зв`язку з вступом на військову службу за контрактом).

Відповідно до ст. 38 КЗпП України вказано умови розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника. Працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

З огляду на вище викладене можна зробити висновок, що такої підстави яка вказана в наказі про звільнення ОСОБА_1 , а саме звільнити за власним бажанням (ст. 38 КЗпП України, у зв`язку з вступом на військову службу за контрактом), вище зазначена норма не має. Тому наказ не відповідає вимогам чинного законодавства.

Зокрема згідно з пунктом 3 частини першої статті 36 КЗпП України (чинної на час виникнення спірних правовідносин) підставами припинення трудового договору є призов або вступ працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частин третьої та четвертої статті 119 цього Кодексу.

Статтею 119 КЗпП України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що на час виконання державних або громадських обов`язків, якщо за чинним законодавством України ці обов`язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку. Працівникам, які залучаються до виконання обов`язків, передбачених законами України "Про військовий обов`язок і військову службу" і Про альтернативну (невійськову) службу , "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.

Згідно з частиною третьою вказаної статті, за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, в яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

За працівниками, які були призвані під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв`язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв`язку з прийняттям на військову службу за контрактом, але не більше ніж на строк укладеного контракту, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, в яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"(частина четверта статті 119 КЗпП України).

Згідно з частиною другою статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" проходження військової служби здійснюється громадянами України у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Частиною другою статті 39 вказаного Закону (чинної на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що громадяни України, призвані на військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частиною третьою та четвертою статті 119 КЗпП України, а також частиною першою статті 51, частиною п`ятою статті 53, частиною третьою статті 57 частиною п`ятою статті 61 Закону України "Про освіту".

З положень зазначених норм законів вбачається, що гарантії, передбачені частинами 3, 4 статті 119 КЗпП України надаються не тільки особам, які були призвані на військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, але і тим, що були прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці чи настання особливого періоду.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про оборону України" особливий період, це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" особливий період це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконання стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

У листі Міноборони від 20 жовтня 2016 року № 316/1/906 "Щодо дії особливого періоду", та у постанові Вищого адміністративного суду України у від 16 лютого 2015 року (справа № 800/582/14), виходячи із системного аналізу норм Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", зазначено, що закінчення періоду мобілізації не є підставою для припинення особливого періоду.

Також на час укладення позивачем контракту набрало чинності рішення Ради національної безпеки та оборони України "Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету та територіальної цілісності України", введене в дію Указом Президента України від 02 березня 2014 року № 189/2014, яким констатовано виникнення кризової ситуації, яка загрожує національній безпеці України та вимагає необхідності вжиття заходів щодо захисту прав та інтересів громадян України, суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості державних кордонів України, недопущення втручання в її внутрішні справи.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що на час укладення контракту з позивачем існувала кризова ситуація, що загрожувала національній безпеці України та яка не закінчилась на час розгляду судового спору.

Відповідно до ч.1 ст.235 КЗпП України в разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі.

В зв`язку з реорганізацією КЗ Новотроїцька протитуберкульозна лікарня де працював позивач, в КНП Фізіопульмонологічний медичний центр Херсонської обласної ради, позивач який був незаконно звільнений до реорганізації підлягає поновленню на роботі в установі де збереглось його попереднє місце роботи. Якщо підприємство реорганізовано, рішення про поновлення працівника на роботі має бути виконано правонаступником.

Відповідно до рішення ХХХІ сесії обласної ради VІІ скликання від 20.12.2019 року №1524 Про реорганізацію комунальних некомерційних підприємств Новотроїцька обласна туберкульозна лікарня , Новозбур`ївська обласна туберкульозна лікарня та Обласна дитяча туберкульозна лікарня Херсонської обласної ради шляхом приєднання Фтизіопульмонологічний медичний центр Херсонської обласної ради було реорганізовано згідно п.6 згаданого рішення встановлено, що правонаступником всього майна, прав та обов`язків комунальних некомерційних підприємств Новотроїцька обласна туберкульозна лікарня , Новозбур`ївська обласна туберкульозна лікарня та Обласна дитяча туберкульозна лікарня Херсонської обласної ради є комунальне некомерційне підприємство Фтизіопульмонологічний медичний центр Херсонської обласної ради.

Штатний розпис правонаступника КНП Фтизіопульмонологічний медичний центр Херсонської обласної ради, містить посаду Інженера з охорони праці провідного , тому позивач, якого було звільнено з посад інженера, техніка та інженера з ОП та ТБ /а.п. 6/ підлягає поновленню на відповідній певній посаді, шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено.

Таким чином, на позивача поширюються гарантії, визначені частиною четвертою статті 119 КЗпП України, тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання наказу про звільнення позивача незаконним та скасування цього наказу, поновлення його на роботі є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується заперечень відповідача в частині того, що у відповідача не було підстав вважати, що гарантії, передбачені ст.119 КЗпП України розповсюджуються на позивача, адже при звільненні ОСОБА_1 написав власноручно заяву про звільнення його з займаних посад, яка відповідачем була розцінена як заява про звільнення за власним бажанням, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Звільнення за с. 38 КЗпП України проводиться на підставі заяви працівника з вказанням причини звільнення за власним бажанням та з вказанням статті за якою працівник бажає звільнитись, чого ОСОБА_1 в своїй заяві не вказав, тобто бажання у нього такого не було, натомість він зазначив, що звільняється саме з причини вступу на військову службу за контрактом. Таким чином, заперечення відповідача в цій частині, також свідчать про неправомірність їх дій щодо звільнення позивача без наявності достатніх підстав.

Статтею 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік, тому суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах одного року, тобто з 15.11.2017 року по 16.12.2018 року.

Згідно пункту 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" № 100 від 08 лютого 1995 року(з подальшими змінами і доповненнями), нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

При розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд керується п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100, згідно з якими середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Згідно довідки відповідача середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 248,45грн., а середньомісячна заробітна плата складає 3354,05 грн.

Ураховуючи, що до ухвалення рішення судом позивача не поновлено на роботі, то суд вважає за необхідне застосувати положення статті 235 КЗпП України щодо стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період в межах одного року з 15.11.2017 року по 16.11.2018 року, який становить: 3354,05 грн.х 12місяців= 40248,60 грн.

Відповідно до ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Відповідно до вимог ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Отже, з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір в розмірі 768,40грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 36, 40, 48, 233-235 КЗпП України, ст.ст.4-13, 76-83, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Визнати протиправним та скасувати наказ головного лікаря Комунального закладу Новотроїцька протитуберкульозна лікарня Херсонської обласної ради Богуславського В.М. від 15.11.2017 року №49-к, яким ОСОБА_1 звільнено з посади інженера, інженера з охорони праці та техніки безпеки, техніка у зв`язку з вступом на військову службу за контрактом на підставі ст. 38 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на роботі, а саме на посаді інженера з охорони праці провідного Комунального некомерційного підприємства Фтизіопульмонологіний медичний центр Херсонської обласної ради (ЄДРПОУ 020004137).

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Фтизіопульмонологіний медичний центр Херсонської обласної ради (ЄДРПОУ 020004137) на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 40268,60 (сорок тисяч двісті сорок вісім) гривень 60 коп.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Фтизіопульмонологіний медичний центр Херсонської обласної ради (ЄДРПОУ 020004137) в дохід держави судовий збір в розмірі 768,40грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте Новотроїцьким районним судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення безпосередньо до Херсонського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя В.В. Решетов